Дипломної освіти навчально-методичний комплекс з курсу „Психологія особистості" для підготовки студентів за спеціальністю 040101. „Психологія"



Скачати 405.98 Kb.
Сторінка3/4
Дата конвертації30.12.2016
Розмір405.98 Kb.
1   2   3   4

Теми для рефератів:





  1. Порівняльний аналіз та синтез різних визначень особистості.

  2. Проблема стійкості особистості.

  3. Умови та фактори нормального та аномального розвитку особистості.

  4. Класифікація та зміст сучасних теорій особистості.

  5. Темперамент і характер.

  6. Мотиваційна сфера особистості.


Питання самостійної роботи:

  1. Про співвідношення свідомості і несвідомого в психіці людини.

  2. Психічні процеси: їхній взаємозв'язок і взаємовплив.

  3. Огляд уявлень про спонукальні сили поведынки людини.

  4. Поведінка і діяльність.

  5. Психічні процеси, властивості, стани.

  6. Пізнавальна діяльність людини.

  7. Емоційне життя людини.

  8. Здатності. Обдарованість. Талант.

  9. Воля й емоції в повсякденному житті.

  10. Що таке психіка.

  11. Про співвідношення почуттєвого і раціонального в пізнанні.

  12. Що така свідомість.

  13. Мотиви пізнавальної діяльності.

  14. Моє розуміння особистості.

  15. Структура основних психологічних понять.

  16. Творче мислення.

  17. Роль пам'яті й уваги в житті людини.

  18. Особливості розвитку дитячого мислення.

  19. Структура розумової діяльності.

  20. Перцептивные образи, їх особливості.

  21. Відчуття, їхня характеристика.

  22. Порівняльний аналіз образів відчуттів і сприймання.

  23. Первинні образи, їхня роль у житті людини.

  24. Представлення й уява. Фантазія.

  25. Що таке інтелект.

  26. Що таке установка.


ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ МОДУЛЬНИХ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ:

  1. З наступних понять: «індивід», «особистість», «суб'єкт діяльності», «індивідуальність» — найменш широким по змісту є поняття:

а) індивіда;

б) особистості;

в) суб'єкта діяльності;

г) індивідуальності.



  1. З наступних понять: «індивід», «особистість», «суб'єкт діяльності»; «індивідуальність»—найбільше широким по змісту є поняття:

а) індивіда;

б) особистості;

в) суб'єкта діяльності;

г) індивідуальності.



  1. Поняття «індивід», «особистість», «суб'єкт діяльності», «індивідуальність» по обсягу змісту знаходяться у відношенні:

а) включення;

б) супідрядності;

в) роду-виду;

г) рядоположенність.



  1. Онтогенетичний розвиток людини можна охарактеризувати наступною послідовністю понять:

а) індивід, особистість, суб'єкт діяльності, індивідуальність;

б) індивід, суб'єкт діяльності, особистість, індивідуальність;

в) індивід, суб'єкт діяльності, індивідуальність, особистість;

г) суб'єкт діяльності, індивід, особистість, індивідуальність.



  1. Людина як типовий носій видів людської активності — це:

а) індивід;

б) особистість;

в) суб'єкт діяльності;

г) індивідуальність.



  1. Людина як індивід – це людина, в обумовленості поведінки якої не розкриваються передумови:

а) генетичні;

б) метаболичні,

в) нейродинамічні;

г) соціальні.



  1. Людина як особистість — це людина, що розкривається в обумовленості:

а) її спілкуванням з іншими людьми;

б) структурою її ціннісних орієнтацій;

в) інтерналізованими нею етнічними і культурними стереотипами;

г) усі відповіді вірні.



  1. Вищий етап онтогенетичного розвитку людини в суспільстві – це:

а) індивід;

б) особистість;

в) суб'єкт діяльності;

г) індивідуальність.



  1. Властивості людини, обумовлені генетичними факторами,—це:

а) вихованість;

б) авторитет;

в) задатки;

г) байдужість.



  1. Особистісні якості, визначені, головним чином, соціальними факторами,—це:

а) інстинкти;

б) механічна пам'ять;

в) ціннісні орієнтації;

г) музичний слух.



  1. Біологічні процеси дозрівання особистості ставить в основу такий підхід до розвитку особистості:

а) психогенетичний;

б) соціогенетичний;

в) біогенетичний;

г) двухфакторний.



  1. Особистість формується суспільством, біологічні особливості людини не роблять на цей процес істотного впливу відповідно підходу до розвитку:

а) психогенетичному;

б) соціогенетичному;

в) біогенетичному;

г) двухфакторному.



  1. Найбільш загальною формально-динамічною характеристикою індивідуальної поведінки людини є:

а) темперамент;

б) характер;

в) здатність;

г) спрямованість.



  1. Система стійких переваг і мотивів особистості, що орієнтують динаміку її розвитку, що задає головні тенденції її поведінки,—це:

а) темперамент;

б) характер;

в) здатність;

г) спрямованість.



  1. Ступінь труднощів тих цілей, до яких прагне людина і досягнення яких представляється людині привабливим і можливої, характеризує:

а) рівень домагань;

б) локус контролю;

в) самооцінка;

г) самовідношення.



  1. Схильність особистості бачити джерела керування своїм життям або переважно в зовнішнім середовищі, або в самому собі називається:

а) інтроспекцією;

б) локусом контролю;

в) інверсією;

г) паттерном.



  1. Зверненням на навколишній світ характеризується тип особистості:

а) інтропунітивний;

б) інтровертований;

в) екстравертований;

г) екстрапунітивний.



  1. Імпульсивність, ініціативність, гнучкість поведінки, товариськість, соціальна адаптованість властиві людям типу:

а) інтровертованого;

б) екстравертованого;

в) інтропунітивного;

г) шизоїдного.



  1. Виразність екстраверсії/інтроверсії не пов'язана:

а) зі швидкістю вироблення умовних рефлексів і їхньою міцністю;

б) з балансом процесів порушення/гальмування в ЦНС;

в) з рівнем активації кори головного мозку з боку ретикулярної формації;

г) зі швидкістю безумовних рефлексів.



  1. Важливою диференцюючою характерологічною ознакою в ситуаціях фрустриваності є параметр:

а) екстраверсія/інтроверсія;

б) екстрапунітивність/інтропунітивність;

в) імпульсивність;

г) невротизм.



  1. Характеристика особистості, що визначає інтенсивність, тривалість, частоту, тривалість і розмаїтість виконаних дій, називається:

а) емоційністю;

б) активністю;

в) саморегуляцією;

г) самостійністю.



  1. Відповідальність за виникнення фрустрируючої ситуації приписується іншим людям при типі реагування:

а) інтропунітивному;

б) екстрапунітивному;

в) інтровертованому;

г) екстравертованому.



  1. Відповідальність за виникнення фрустрируючої ситуації приймає людина на себе при типі реагування:

а) інтропунітивному;

б) екстрапунітивному;

в) інтровертованому;

г) екстравертованому.



  1. Вибір людиною того чи іншого режиму діяльності, стилю поведінки в конкретних умовах залежить:

а) тільки від особистісного змісту діяльності і соціального контексту;

б) тільки від рівня навченості;

в) тільки від соціального контексту і рівня навченості;

г) від особистісного змісту діяльності, соціального контексту і рівня навченості.



  1. Соціальна зрілість людини не виявляється:

а) у структурі її домагань;

б) у спектрі соціальних ролей, що виконуються нею;

в) у рівні сформованості в неї механізмів самовладання;

г) у спектрі пережитих емоцій.



СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Аверин В. А. Психология личности: Учебное пособие. - СПб.: Изд-во Михайлова А., 1999. -89 с.

  2. Аверин В. А Обзор основных теорий развития // Психология человека от рождения до смерти / Под ред. А. А.Реана. - СПб., 2003. - С. 116-128.

  3. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии: Пер. с нем. -М.: Фонд "Закон, грамотность", 1995. - 296с.

  4. Адлер А. Лекции по аналитической психологии. - К.: Ваклер, 1996. -282 с.

  5. Айзенк Г. Ю. Структура личности. - СПб.: Ювента; М.: КСП+, 1999. -464 с.

  6. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. -338 с.

  7. Асмолов А.Г. Психология личности: Учебник. - М.: Иэд-во МГУ, 1990. -367 с.

  8. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1988. - 238 с.

  9. Бех I. Д. Від волі до особистості. - К.: Україна-Юта, 1995. - 207 с.

  10. Биологическое и социальное в развитии человека / Отв.ред. Б. Ф. Ломов. - М.: Наука, 1977 - 228 с.

  11. Бодалев АА Психология о личности. - М.: Изд-во МГУ, 1988. - 188 с.

  12. Бодалев АА. Личность и общение: Избр. Тр. - М.: Педагогика, 1983. - 282 с.

  13. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М. : Просвещение, 1968. - 464 с.

  14. Вікова психологія / За ред. Г. С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1976. -272 с.

  15. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М. В. Гамезо н др. - М.: Просвещение, 1984. - 256 с.

  16. Выготский Л. С. Мышление и речь. - М" 1996. - С. 21-71.

  17. Выготский Л. С. Собр.соч.: В 6-ти т. - М.: Педагогика. 1984.

  18. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. - М., 1988. -С. 281-310.

  19. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения. - М.: Педагогика, 1986.-165 с.

  20. Джемс В. Научные основы психологии: Пер.с англ. - СПб.: Ювента, 1902.-370 с.

  21. Жане П. Неврозы и фиксированные идеи: Пер.с франц. - СПб.: Ювента,1903.-428 с.

  22. Занюк С. С. Психологія мотивації та емоцій. - Луцьк: ВДУ, 1977, -180 с.

  23. Зейгарник Б. В. Теории личности в зарубежной психологин. - М.: Изд-во МГУ, 1982. - 128 с.

  24. Ильин Е. П. Психология индивидуальных различий. - СПб.: Питер, 2004. - 701 с. (Серия "Мастера психологии").

  25. Исследование личности в клинике и екстремальних условиях / Под ред. В. Н. Мясищева. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1969.-302 с.

  26. История зарубежной психологии. 30-е годы XX века. Тексты. - Изд. МГУ, 1986.-344 с.

  27. Клонингер С. Теории личности: познание человека. - СПб.: Питер, 2003.-720 с.

  28. Когнитивная психология. Учебник для вузов / Под ред. Дружинина В. Н., Ушакова Д. В. - М.: ПЕР СЗ, 2002. - 480 с.

  29. Костюк Г. С. Избр.психол.труды. - М.: Педагогика, 1988. -304с.

  30. Костюк Г. С. Навчально - виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Рад. школа, 1989. -608с.

  31. Кречмер Э. Строение тела и характер. - М.: Педагогика-Пресс, 1995. - 608 с.

  32. ЛазурскийА.Ф. Очерк науки о характерах. - М.: Наука, 1995. - 271 с.

  33. Левин К. Теория поля в социальных науках: Пер.с англ.-СПб.: Ювента,2000.- 406 с.

  34. Лейбан В. М. Фрейд, психоанализ и современная западная философия. - М.: Политиздат, 1990. - 397 с.

  35. Леонгард К. Акцентуированные личности: Пер. с нем. - К.: Вища школа, 1989.-375с.

  36. Леонтьев А.А. Психология общения. - М.: Смысл, 1977. - 372С.

  37. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1977.

  38. Леонтьєв А. Н. Проблемы развития психики. - М.: Просвещение, 1981.-467 с.

  39. Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. - Л., 1983.

  40. Лихи Томас. История современной психологии. - СПб.: Питер, 2003. -448 с.

  41. Мадди Сальваторе Р. Теории личности: сравнительный анализ / Пер. с англ. - СПб.: Речь, 2002. - 539 с.

  42. Маслоу А. Мотивация и личность // Райгородский Д. Я. Психология личности: в 2 т. - Самара, 1999. - Т. 1. - С. 391-416.

  43. Мэй Р. Искусство психологического консультирования // Пер. с англ. - М.: Класс, 1994. - 144 с.

  44. Мэй Р. Любовь и воля: Пер.с англ. - К.: Ваклер, 1997. - 334 с.

  45. М'ясоїд П. А. Загальна психологія: навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1998. -479 с.

  46. М'ясоїд П. А. Проблема психології розвитку // Педагогіка і психологія. -1999. - № 1. - С. 5-12.

  47. Мясищев В. Н. Личность и неврозы. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. - 416 с.

  48. Мясищев В. Н. Психология отношений. - Избр. психол. тр. - М.: Ин. практ. психол., 1995. - 312 с.

  49. Немов Р. С. Психология. Учебник для студентов высших педагогических заведений. В 3 кн. -М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1998. - Кн. 2. - 608 с.

  50. Обозов И. Н. Психология межличностных отношений. - К.: Либідь, 1990.-197 с.

  51. Обухова Л. Ф. Концепция Ж. Пиаже: За и против. - М., 1981. -С. 43-51.

  52. Оллпорт Г. Личность в психологии. - М.: КСП+; СПб.: Ювента, 1998. -345 с.

  53. Особистість у загально-психологічній теорії діяльності О. Леонтьева //Психолог № 8, 2003 р. - С. 10-31.

  54. Основи психології / За заг. ред. Киричука О. В., Роменця В. А. - К.: Либідь, 1995. - 630 с.

  55. Пере Клермон А. Н. Роль социальных взаимодействий в развитии интеллекта детей. - М., 1991. - С. 44-81.

  56. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив.- М.: Политиздат,1982.- 255 с.

  57. Пиаже Ж. Аффективное бессознательное и когнитивное бессознательное // Вопросы психологии. - 1996. - № 6. - С. 125.

  58. Пиаже Ж. Психология интеллекта // Пиаже Ж. Избр.психологические труды. - М., 1994. - С. 55-233.

  59. Психологические механизмы целеобразования. / Отв. ред. О. К. Тихомиров. - М.: Наука, 1977.

  60. Психологический словарь / Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова. - М.: Педагогика-Пресс, 1996. - 440 с.

  61. Психология. Словарь / Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевско-го. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

  62. Психология эмоций. Тексты / Под ред. ВилюнасаВ. К., Гиппенрей-тер Ю. Б. - М.: Изд. МГУ, 1984 . - 288 с.

  63. Психология личности в трудах зарубежных психологов / Сост. в общая ред. Реана А. А. - СПб.: Питер, 2000. - 320 с. (Серия "Хрестоматия по психологии").

  64. Психология личности в трудах отечественних психологов / Сост. Куликов В. В. - СПб.: Питер, 1999. - 480 с. (Серия "Хрестоматия по психологии").

  65. Психология личности и время жизни человека / Отв. ред. В. И. Ковалев. - Черновцы, 119-156 с.

  66. Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю. Б. Гип-пенрейтер. - М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1982. - С.129-138.

  67. Психологія: Підручник / За ред. Ю. Л. Трофімова. - К.: Либідь, 2005. -560 с.

  68. Психологія особистості: Словник-довідник / За ред. П. П. Горностая . - К.: Рута, 2001. - 320 с.

  69. Реан А. А. Психология изучения личности: Учебное пособие. - СПб., 1999.-208 с.

  70. Роджерс К. Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер. с англ. - М.: Прогресс; Универс, 1994. - 480 с.

  71. Роджерс К. Р. Консультирование и психотерапия. Новейшие подходы в области практической работы: Пер. с англ. - М.: ЭКСМО_Пресс, 1999. -464 с.

  72. Роменецъ В. А. Історія психологи XIX - початку XX століття. - К.: Вища школа, 1995. - 614 с.

  73. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. - М.: Педагогика, 1976.-416 с.

  74. Столин В. В. Самосознание личности. - М.: Изд-во МГУ, 1983. -284 с.

  75. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии.-М.: Прогресс, 1982. -232 с.

  76. Фейдимен Дж. Теория и практика личностно-ориентированной психологии. - М., 1996. - 432 с.

  77. Фестингер Л. Теория когнитивного диссонанса: - СПб.: Ювента, 1999.-318 с.

  78. Фернхем А., Хейвен П. Личность и социальное поведение. - СПб.: Питер, 2001. - 368 с. (Серия "Мастерапсихологии").

  79. Фигдор Г. Психоаналитическая педагогика. - М.: Издательство Института психотерапии, 2000. - 288 с.

  80. Фрейд 3. Введение в психоанализ: Лекции. - М.: Наука, 1991. - 456с.

  81. Франкл В. Человек в поисках смысла. -М., 1990. - 286с

  82. Фромм Э. Бегство от свободы. - М.Прогресс, 1989. - 272 с.

  83. Фрэнкин Р. Мотивация поведения: биологические, когнитивные и социальные аспекты.- СПб.: Питер, 2003. - 651 с.

  84. Шульц Д. П., Шульц С. 3. История современной психологии. - СПб.: Евразия, 1998. - 528 с.

  85. Холл К. С, Линдсей Г. Теории личности. - М.: КСП+, 1977. - 720 с.

  86. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ. -М.: Прогресс, 1993.-480 с.

  87. Хрестоматия по гуманистической психотерапии. Пер. с англ. - М.: Ин-т. общегуманит. исследований, 1995. - 302 с.

  88. Хрестоматия по глубинной психологии / Ред. Л. А. Хегай. - М.: ЧеРо, 1996. -248 с.

  89. Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления / Под ред. Гиппенрейтер Ю. Б., Петухова В. В. - М.: Изд. МГУ, 1981. - 400 с.

  90. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. - СПб: Питер, 2007. - 607 с.

  91. Эльконин Д. В. К проблеме периодизации психического развития в детском возрасте // Вопросы психологии. - 1971. - № 4.

  92. Эльконин Д.Б. Детская психология. -М., 1960. -С. 199-206.

  93. Эриксон Э. Г. Детство и общество. - СПб.: Ленато, Университет, книга,1996.- 592 с.

  94. Юнг К. Г. Архетип и символ. - М.Ренессаяс, 1991. - 304 с.

ТИПОВІ ПИТАННЯ ДЛЯ ІСПИТУ:

1.Психологія як самостійна наука сформувалась:

а) в 40-х рр. ХІХ ст.;

б) в 80-х рр. ХІХ ст.;

в) в 90-х рр. ХІХ ст.;

г) на початку ХХ ст.

2.Визнання психології як самостійної науки було пов’язано:

а) зі створенням спеціальних науково-дослідних лабораторій;

б) з розвитком методу інтроспекції;

в) з розвитком методу спостереження;

г) з виходом трактату Аристотеля «Про душу».

3.Психологія як наука про свідомість виникла:

а) у XV ст.;

б) у XVI ст.;

в) у XVII ст.;

г) у XVIII ст.

4.Психологія як наука про поведінку виникла:

а) у ХVII в.;

б) у XVIII в.;

в) у XIX в.;

г) у XX в.

5.Визначення психології як науки про душу було дано:

а) більше трьох тисяч років тому;

б) більше двох тисяч років тому;

в) у XVI ст.;

г) у XVII ст.

6.Самою радикальною спробою поставити психологію на природно-наукову основу є:

а) психоаналіз;

б) гештальтпсихологія;

в) біхевіоризм;

г) гуманістична психологія.

7.Наявністю душі пояснювались всі незрозумілі явища в житті людини з точки зору:

а) психології душі;

б) психології свідомості;

в) поведінкової психології;

г) психології як відображувальної діяльності мозку.

8.До числа найбільш древніх понять психології належить поняття:

а) мотиву;

б) особистості;

в) темпераменту;

г) здібностей.

9.В якості пояснювального в біхевіоризмі в наявній формі використовувався принцип:

а) детермінізму;

б) розвитку;

в) активності;

г) системності.

10.Психоаналіз у його розвинутій формі був спрямований на вивчення особистості і формувався відповідно до принципу:

а) системності;

б) розвитку;

в) керування;

г) індетермінізму.

11.Одержання суб'єктом даних про власні психічні процеси і стани на момент їх протікання або слідом за ним - це:

а) спостереження;

б) експеримент;

в) тестування;

г) самоспостереження.

12.Основним для сучасних психогенетичних досліджень не є метод:

а) близнюковий;

б) прийомних дітей;

в) сімейний;

г) інтроспекції.

13.Асоціативний експеримент для вивчення неусвідомлюваних афективних утворень розробив і запропонував:

а) П. Жане;

б) З.Фрейд;

в) Й. Брейер;

г) К. Юнг.

14.За О.М. Леонтьєвим, критерієм появи зародків психіки в живих організмах є:

а) здатність до пошукової поведінки;

б) наявність чутливості;

в) здатність до гнучкого пристосування до середовища;

г) уміння програвати дії у внутрішньому плані.

15.Поняття вищих психічних функцій впровадив у науковий оборот:

а) Л.С. Виготський;

б) О.М. Леонтьєв;

в) О. Р. Лурія;

г) П.Я. Гальперін.

16.Особливу увагу проблемам мозкової локалізації вищих психічних функцій та їхніх порушень приділяв:

а) Л.С. Виготський;

б) О.М. Леонтьєв;

в) О.Р. Лурія;

г) П.Я. Гальперін.

17.Поведінка – це особлива форма діяльності, згідно:

а) О.М. Леонтьєву;

б) С.Л. Рубінштейну;

в) В.М. Мясищеву;

г) О.В. Запорожцю.

18.За С.Л. Рубінштейном, одиницею аналізу поведінки є:

а) дія;


б) операція;

в) вчинок;

г) уміння.

19.Уявлення про поведінку як сукупність емоційних та вербальних реакцій лежить в основі концепції психіки:

а) біхевіористичної;

б) психоаналітичної;

в) культурно-історичної;

г) когнітивіської.

20.Положення про взаємообумовленість процесів екстеріоризації і інтеріоризації містить в собі концепція психіки;

а) біхевіоральна;

б) психоаналітична;

в) діяльнісна;

г) когнітивіська.

21.Першим, хто визнав, що розвиток людини продовжується і в дорослому стані, був:

а) К. Юнг;

б) Ж. Піаже;

в) 3. Фрейд;

г) К. Роджерс.

22.Людина як типовий носій видів людської активності — це:

а) індивід;

б) особистість;

в) суб'єкт діяльності;

г) індивідуальність.

23.Людина як індивід – це людина, в обумовленості поведінки якої не розкриваються передумови:

а) генетичні;

б) метаболичні,

в) нейродинамічні;

г) соціальні.

24.Людина як особистість — це людина, що розкривається в обумовленості:

а) її спілкуванням з іншими людьми;

б) структурою її ціннісних орієнтацій;

в) інтерналізованими нею етнічними і культурними стереотипами;

г) усі відповіді вірні.

25.Вищий етап онтогенетичного розвитку людини в суспільстві – це:

а) індивід;

б) особистість;

в) суб'єкт діяльності;

г) індивідуальність.

26.Властивості людини, обумовлені генетичними факторами,—це:

а) вихованість;

б) авторитет;

в) задатки;

г) байдужість.

27.Особистісні якості, визначені, головним чином, соціальними факторами,—це:

а) інстинкти;

б) механічна пам'ять;

в) ціннісні орієнтації;

г) музичний слух.

28.Біологічні процеси дозрівання особистості ставить в основу такий підхід до розвитку особистості:

а) психогенетичний;

б) соціогенетичний;

в) біогенетичний;

г) двофакторний.

29.Особистість формується суспільством, біологічні особливості людини не роблять на цей процес істотного впливу відповідно підходу до розвитку:

а) психогенетичному;

б) соціогенетичному;

в) біогенетичному;

г) двофакторному.

30.Найбільш загальною формально-динамічною характеристикою індивідуальної поведінки людини є:

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка