Діагностика і контроль процесорів і систем обробки сигналів та зображень



Сторінка1/3
Дата конвертації31.12.2016
Розмір0.51 Mb.
  1   2   3

"Проектування комп’ютерних засобів обробки сигналів та зображень"


Тема 5

Тема: Діагностика і контроль процесорів і систем обробки сигналів та зображень

Питання.

1. Особливості діагностики та контролю процесорів та систем обробки сигналів та зображень.

2. Ієрархічність засобів діагностики та контролю процесорів та систем обробки сигналів та зображень.

3. Склад та структура зовнішньої контрольно-діагностичної апаратури процесорів та систем обробки сигналів та зображень.

4. Процес формування АЧХ цифрового фільтра (процесора/системи обробки).

5. Особливості формування вхідних масивів для знімання АЧХ цифрового фільтра (процесора/системи обробки).

6. Геометричне тлумачення формування АЧХ.
1. Особливості діагностики та контролю процесорів та систем обробки сигналів та зображень.

Для контролю і діагностики вузлів обробки сигналів застосовуються різні сполучення відомих (програмного і апаратного) методів вбудованого і зовнішнього контролю ЕОМ, які направлені на пошук та усунення несправностей в функціонально закінченому вузлі, або методи діагностики складних систем, що базуються на використанні тестових наборів різного типу. Проте, робота в режимі реального часу (РРЧ), застосування високочастотних НВІС, динамічний характер відмов зробили практично нереальним визначення моменту і місця виникнення несправностей в вузлах такого класу, при використанні цих методів.

Розрізняють функціональне діагностування з метою контролю і з метою пошуку несправностей.

Загальна структурна схема системи діагностування апаратними засобами з метою контролю функціонування цифрового вузла наведена на рис. 1.1, де



  • Росн(t) – ймовірність безвідмовної роботи основної схеми (схеми, яка контролюється;

  • Рk(t) – ймовірність безвідмовної роботи схеми контролю;

  • Рсп(t) – ймовірність безвідмовної роботи схеми порівняння (схеми прийняття рішення);

  • Х = {x1 x2 xn} – вектор входу цифрового пристрою;

  • Y = {y1 y2 yn} – вектор виходу цифрового пристрою.

Коефіцієнт надлишкового обладнання дорівнює:
(1.1)

де


- Lо – об’єм обладнання основної схеми, охопленої апаратним контролем;

- Lн – об’єм обладнання основної схеми, не охопленої апаратним контролем (неконтрольована частина схеми);

- L=Lо  +  Lн - об’єм обладнання основної схеми;

- Lк  - об’єм обладнання схеми контролю;

- Lсп  - об’єм обладнання схеми порівняння.

Враховуючи, що Lсп   L і Lсп    Lк , значенням Lсп можна знехтувати.

В будь-якому випадку при оцінці затрат треба враховувати два випадки: коли схема контролю контролюється повністю і коли вона не контролюється.

Тестове діагностування передбачає подачу на контролюючий пристрій спеціальних збурень (тестів), які дозволяють по вихідних сигналах пристрою шляхом порівняння отриманих результатів з наперед відомими еталонними виявити заданий клас несправностей в цьому пристрої.

Достовірність функціонування перевіряється за деякий проміжок часу

t = tp + t (1.2),

де

- tp  тривалість основної роботи;



-  t  тривалість проходження тесту.

Структурна схема тестового діагностування наведена на рис.1.2.

Необхідно враховувати, що вбудований апаратний контроль підвищує достовірність роботи пристрою, але одночасно приводить до зниження його безвідмовності внаслідок збільшення об’ємів обладнання.

Методи діагностування та контролю з використанням принципів резервування, дублювання, мажоритування, коректуючих кодів, сигнатурного аналізу. Проте всі перераховані вище методи не забезпечують стовідсоткову повноту перевірки схем вбудованого контролю, оскільки кінцеві вихідні каскади тих схем не контролюються. Тому розроблений клас самодіагностуючих (самоперевіряючих) схем в яких довільна несправність з заданого класу при подачі вхідних робочих наборів приводить до появи значень вихідних функцій, які відрізняються від значень вихідних функцій, що видаються справною контролюючою схемою при справній основній схемі. Серед багатьох методів побудови самодіагностуючих схем вбудованого контролю, універсальним є метод, схема якого наведена на рис. 1.3.

Значення x1, x2,…, xk ; y1 , y2,…yr є вхідними значення схеми вбудованого контролю. При справній роботі основної схеми на її виходах буде N різних вихідних сигналів (для комбінаційних схем N 2r, для схем з пам’яттю N2r*2q,

де q – кількість елементів пам’яті). Проте робочими вхідними наборами схеми вбудованого контролю будуть тільки 2k + N різних значень з 2r+q можливих (якщо основна схема є комбінаційною) і 2r+q+k (якщо основна схема з пам’яттю). Робочі вхідні значення є дозволеними вхідними значеннями для схеми вбудованого контролю, решту є забороненими і характеризують наявність несправностей певного класу в основній схемі.

Розгляд самоперевіряючих схем показує, що для повної перевірки необхідні великі додаткові апаратні затрати.

Є три основні принципи побудови діагностичних систем, які визначають організацію процесу діагностування: принцип централізованого діагностування, принцип розкручування, принцип розподіленого діагностичного ядра.

Діагностичні графи, які ілюструють різні принципи діагностування наведені на рис.1.4 де а) – централізований з послідовною процедурою; б) - централізований з послідовно-паралельною процедурою; в) – принцип розкручення; г) – принцип розподіленого ядра. Буквою і позначено час проведення тестування.



Особливості діагностики

Робота сучасних систем опрацювання сигналів в РРЧ має певні особливості, які пов'язані, насамперед, з складністю алгоритмів, високими вимогами до швидкодії, такту поступлення вхідних даних, великими обсягами оброблюваної інформації, складністю використаної елементної бази та умовами експлуатації.

Внаслідок цього при роботі даних систем виникає певна група відмов, які не є характерними для систем і процесорів інших типів. На пошук і виявлення несправностей в таких системах впливають такі фактори:


  • накопичення помилок при переході від одного етапу обчислень до іншого;

  • складність визначення моменту і місця виникнення несправності (зумовлені, насамперед, високою швидкодією і великим обсягом поступаючої інформації);

  • складність спряження реальних потоків даних і виникнення завад в лініях зв’язку (швидкодіючі системи можуть бути несправними і при працюючих складових частинах).

Враховуючи, що для більшості керуючих комплексів, до складу яких входять системи опрацювання сигналів, навіть випадкові збої та помилки можуть привести до фатальних наслідків, проблема діагностики і контролю таких систем є актуальною задачею.

Хоча більшість алгоритмів опрацювання сигналів можна представити у формалізованому вигляді, сьогодні не існує однотипних підходів щодо діагностики і контролю відповідних структур. Здебільшого розглядаються задачі контролю і діагностики тільки окремих груп алгоритмів і їх апаратної реалізації.

Таким чином аналіз задач діагностики, варіантів реалізації алгоритмів особливостей діагности і контролю пристроїв обробки сигналів, що ефективним є такі шляхи діагностики і контролю:


  1. Використання непрямих методів контролю.

  2. Дослідження можливості введення мінімальної кількості резервних елементів.

  3. Дослідження можливості перевірки процесорів і систем на виконання задач в РРЧ з використанням мінімального об’єму апаратури контролю.

4 Дослідження можливості використання самодіагностичних властивостей
2. Ієрархічність засобів діагностики та контролю процесорів та систем обробки сигналів та зображень.

Ієрархічність засобів діагностики відповідає ієрархічності обчислювальних засобів. Тому розглядається ієрархічність на рівні: систем, процесорів та окремих вузлів.

Використовуються такі засоби діагностики на рівні:


  • систем – зовнішня контрольно- діагностична апаратура (КДА);

  • процесорів – КДА + програмний тестовий контроль;

  • вузлів – програмний тестовий контроль + вбудований апаратний контроль.

Головними спільними завдання при їх використанні є:

  • забезпечення контролю і діагностики в режимі реального часу;

  • мінімальні додаткові діагностичні і контролюючі апаратні засоби;

  • з
    абезпечення перевірки вхідних та вихідних сигналів;

  • забезпечення контролю і діагностики в важких (промислових) умовах експлуатації.

  • Для прикладу розглянемо варіант реалізації системи (див. рис.2.1).на прикладі розв’язання задач обробки в когерентно-імпульсному локаторі.

Нехай процессор ШПФ обчислює в режимі реального часу (РРЧ) 32-х або 256-ти точкове амплітудне ДПФ (в залежності від режиму роботи системи) з зважуванням над черезперіодними вибірками S(n,i) (n – текучий номер елементу дальності, i – номер черезперіодної вибірки в межах одного циклу обчислень) комплексної огинаючої вхідного сигналу, що приймаються з N cуміжних елементів дальності (віддалі до об’єкту), визначає ковзаюче середнє значення сигналу.

В пороговому пристрої здійснюється порівняння інформації. що поступає з процесора ШПФ з кодом порога, формуватися ознаки порівняння, які повинні перемножуватись на значення режектуючої функції.

В вузлі керування та синхронізації формуються набір синхроімпульсів і зондуючих сигналів, які використовуються для синхронізації роботи всіх вузлів радіолокаційного комплексу.

Вузол інформаційного обміну використовується для обміну між процесорами первинної і вторинної обробки.

На вхід системи обробки поступають з приймача проміжкової частоти 8 – ми розрядні значення ReS i ImS, які приймаються і обробляються в стробі приймання інформації (СПІ), що є одним з імпульсів слідкування, що виробляється в каналі визначення віддалі. Інформація з виходу процесора ШПФ Y(n,l) ((l – номер коефіцієнта Фур’є – номер гармоніки) поступає на вузол визначення віддалі (на схему визначення максимальної гармоніки). В пороговому пристрої значення Y(n,l) порівнюються з еталонними значеннями (порогом). Результати порівняння P(n,l) поступають на схему формування коду дальності в вузлі визначення віддалі до цілі.

Розробка стратегії діагностування та контролю

Вибір стратегії діагностування залежить від призначення пристрою, режимів експлуатації, заданих обмежень на вагогабаритні показники. В загальному випадку цифрові пристрої (системи) містять апаратно-програмні засоби діагностування, причому вбудовані засоби контролю (апаратні) виконують перевірку в процесі її основної роботи, а засоби тестового діагностування в режимі контролю, регламентних і профілактичних робіт . Причому в тестовому діагностуванні вирішується дві задачі:

- знаходження (генерація)тестової послідовності, яка може виявити заданий клас несправностей;

- моделювання несправностей заданого класу (верифікація тесту), з метою доведення, що ці несправності можуть бути виявлені розробленим тестом.

Розмірність задач і трудомісткість їх розв’язку різко збільшується з ростом складності вузлів. Для виявлення тільки однієї несправності для перевірки комбінаційних схем потрібно 2r тестових наборів для комбінаційних схем і 2r+q для схем з пам’яттю. Тому можливість тестування передбачають на етапі розробки виробів. Аналіз показує, що пристрої обчислення ШПФ в такій системі (див. рис.2.1) доцільно перевіряти на двох рівнях: в складі системи (зовнішня КДА) і методами вбудованих тестів. При використанні зовнішньої КДА достовірність роботи вузла ШПФ можна перевірити шляхом аналізу його амплітудно-частотної характеристики (АЧХ).

Для побудови самотестуючих архітектур ШПФ - схем доцільно використати такий алгоритм.

Відомо, що ШПФ-схеми мають log2N ступенів, індексованих через s, де 0 s< log2N. Кожна ступінь має N/2 модулів типу “метелик” (BM). На рис.2.2 наведена схема “метелика” з позначеними місцями можливого розташування функціональних помилок.

На рис. 2.2 показані входи (А, В), виходи (Y, Z), повертаючий (W) множник , тестові значення a, b і w, значення виходів y, z при поступленні тестових значень для конкретного ВМ. Тобто є дев’ять помилок, які можуть моделюватися різними способами, наприклад, неправильна робота суматорів може бути змодельована як навмисні помилки на вихідних лініях цих суматорів. Помилки розрізнені чотирма еквівалентними множинами помилок:{1},{4,7},{2,5,8}та {3,6,9}, причому, дві помилки не можуть бути розрізнені, якщо вони знаходяться у тій самій еквівалентній множині.

Визначаючи ВМ, через множину T-пар тестових входів aj та bj , 0 T, повинні бути отримані усі помилки, які можна визначити.

На рис.2.3. наведена схема під’єднання апаратних засобів контролю до основних функціональних вузлів процесора ШПФ (основа 2, N = 2048), в якому діагностична програма виявляє несправність з точністю до функціонального блоку. Використовуються два типи тестів: тести перевірки і тести виявлення місця несправності. Вузли аналізу ВА1-ВА5, ВА8 виявляють несправність, яка виникає на вхідному мультиплексорі, зверхоперативній пам’яті ЗОЗП1, ОЗП1, ОЗП2, ЗОЗП2, ВМ, арифметично-логічному блоці (АЛБ). На входи ВА подається інформація з виходу функціональних блоків, записується в регістр і порівнюється з еталонним кодом, що знаходиться в ПЗП констант. У випадку неспівпадіння кодів по імпульсу опитування на виході ВА формується сигнал несправності. ВА6, ВА7 виявляють несправність , що виникає в ПЗП. Різниця ВА інформації з ПЗП в тому, що в ньому додатково встановлюється накопичуючий суматор.

Перевірка починається з перевірки працездатності вхідного мультиплексора (МК), далі вузли перевіряються в такій послідовності: ЗОЗП1; ОЗП1 та ОЗП2 (паралельно), ЗОЗП2, ПЗП1, ПЗП2. Перевірка АЛБ здійснюється за допомогою кодів, які зчитуються з ОЗП1, ОЗП2, ПЗП1, ПЗП2 і ПЗП констант. Після перевірки АЛБ починається перевірка блока керування.



Визначення та оцінка основних параметрів вузлів контролю у відмовостійких системах обробки сигналів

Вузли контролю і діагностики в системах повинні:



  • забезпечувати видачу тестових масивів з генератора на вузол, який перевіряється, в режимі реального часу;

  • забезпечувати видачу інформації з вузла, який перевіряється, на аналізатор в режимі реального часу;

  • час перевірки повинен бути наближеним до часу роботи в основних режимах;

мати мінімальні додаткові затрати на вузли контролю та діагностики в порівнянні з апаратними затратами на основний вузол.

3. Склад та структура зовнішньої контрольно-діагностичної апаратури процесорів та систем обробки сигналів та зображень.

До складу зовнішньої КДА входить: генератор сигналів, аналізатор і додаткова схема керування.

До складу генератора сигналів входить: генератор тактових імпульсів, розподілювач імпульсів, схема (блок) пам’яті, вузол керування. Головним завданням при проектуванні є забезпечення роботи в РРЧ і мінімальні об’єми пам’яті. Останнє досягається шляхом оптимізації формування вхідних даних. Як приклад. структура генератора наведена при розгляді питання №5 - Особливості формування вхідних масивів для знімання АЧХ цифрового фільтра (процесора/системи обробки).

Схема аналізатора залежить від його місця в конкретній системі. В загальному випадку (див. рис.2.1) до його складу повинні входити такі вузли:

- багатоканальний багатовходовий комутатор;

- схема (блок) пам’яті для зберігання еталонних значень;

- схема порівняння еталонної інформації і інформації з блока, який діагностується;

- схема зберігання ознак достовірності роботи;

- інтерфейсний вузол для обміну інформацією з системою вищого рівня (для прикладу на рис.2.1 – з процесором вторинної обробки);

- схема синхронізації і керування – формує керуючі сигнали для кожного з режимів і вузлів, що діагностуються.

Кількість каналів комутатора визначається величиною М – кількість блоків, які діагностуються в системі. Кількість комірок пам’яті залежить як від кількості діагностичних задач, так і від особливостей функції, яка перевіряється. Схема порівняння є багаторозрядним компаратором. Схема зберігання ознак достовірності роботи може бути або багаторозрядним регістром, або однорорзрядною пам’яттю . Інтерфейсний вузол забезпечує запис еталонних значень в схему пам’яті і читання результатів з схеми зберігання ознак достовірності роботи.



  • Оскільки процесор вторинної обробки є програмованим, цілком реально для кожного пристрою і кожного режиму діагностики попередньо записувати еталонні значення до блока пам’яті. Тоді об’єм пам’яті буде визначатися найдовшим еталонним масивом даних. Необхідно відзначити, що часові параметри вузлів аналізатора повинні забезпечувати роботи з найшвидшими компонентами системи.

4. Процес формування АЧХ цифрового фільтра (процесора/системи обробки).

Оскільки елементи діагностики (генератор тестових сигналів та аналізатор) є вмонтованими в основну апаратуру, назвемо їх елементами псевдозовнішньої КДА. Необхідно, щоб на одному тестовому масиві можливо було б перевірити всі гармоніки вузла ШПФ.

Для обчислення АЧХ нерекурсивних ЦФ здебільшого застосовують метод передаточних функцій. Згідно з методом від передаточної функції, яка в загальному вигляді записується як многочлен виду:

H(Z)= a0 +a1Z-1 +a2Z-2 + … + aN-1Z-(N-1),

можна перейти до комплексної частотної характеристики, підставляючи Z=e -j, що відповідає перетворенню Фур’є



H(e j)= = | H(e j) | earg[H(e^j )] (4.1)

Тут {a} – коефіцієнт фільтра N-го порядку; | H(e j) | – АЧХ ЦФ; arg[H(ej) ] – фазо-частотна характеристика (ФЧХ).

Згідно з формулою Ейлера для комплексних чисел

e j= cos + j sin ,

перетворимо комплексну частотну характеристику ЦФ:



H(e j)= + j.

Звідси можна визначити АЧХ.

Можливий такий варіант обчислень: визначення дискретизованих АЧХ і ФЧХ як результату вагового сумування в узгодженому фільтрі дискретизованих значень потрібної для дослідження сітки гармонічних коливань з одиничною амплітудою і постійною початковою фазою:

usi = sin 2fit ; uci = cos 2fit ,

де usi i uci – ортогональні складові аналітичного сигналу i= exp( j2fit ).

Результат проходження складових через узгоджений з сигналом фільтр – вихідна інформація для обчислення модуля (АЧХ) і аргумента (ФЧХ) коефіцієнта передачі. Згідно з алгоритмом uc вих і визначається як сума зважених з відповідними коефіцієнтами {a} значень гармонійної одиничної напруги ci в моменти часу, кратні періоду дискретизації Т:

uc вих і = ,

де N  - порядок фільтра, cos 2fikT – фазовий коефіцієнт одиничної косинусної напруги. Його значення детерміноване і може зберігатися в запам’ятовуютому пристрої для реального каналу, якщо відомі сітка частот, період дискретизації аналізованої вхідної послідовності.

В загальному випадку, якщо фільтр N-го порядку,

uc вих і = .

Аналогічно можна визначити реакцію фільтра на синусоїдальну вхідну напругу з нульовою початковою фазою:



= .

Для будь-якої з потрібних частот fi можна визначити значення АЧХ і ФЧХ:



| k(fi) | = ; fi = arctg (usi / uci) (4.2)

За отриманими результатами визначається АЧХ.

Розглянемо процедуру діагностики схеми ШПФ на прикладі системи опрацювання сигналів когерентно-імпульсної РЛС (див. рис.2.1), де для вимірювання доплерівської частоти використовується n каналів з погодженими фільтрами. Нехай процесор виконує N-точкове амплітудне дискретне перетворення Фур’є згідно з формулою (3.1)

, (4.3)

де N визначає розмірність перетворення, n-номер елемента віддалі, l номер гармоніки, i-номер періоду повторення в межах інтервалу обчислення ДПФ, W(i) вагова функція.

Тоді на виході генератора тестових сигналів сигнал

, (4.4)

де, А - амплітуда сигналу, S - кількість частотних діапазонів між сусідніми l, Q – визначає смугу перевірки АЧХ (, де m, p - кількість гармонік, в діапазоні яких (відносно l) перевіряється АЧХ, , , si – біжуче значення частотного діапазону між сусідніми l).

Алгоритм формування вхідних даних полягає у видачі на кожному етапі обчислень синфазної і квадратурної складових комплексного сигналу, фаза яких визначається на значення Q на двох сусідніх періодах, на кожному з яких вираховується одне значення U(і).

Процедура діагностики відбувається таким чином. Для пристрою ШПФ задається значення гармоніки lj. На інформаційні входи поступає вхідний сигнал . Зміна значень (синфазна і квадратурна складові) на вході процесора відбувається на кожному періоді повторення (по і). Одне значення визначається сумуванням по і (див.4.3). Після того змінюється частота поступлення , зміна задається значенням , і вираховується наступне значення. Повна АЧХ, для заданого lj, отримується після поступлення на вхід S*N значень вхідного сигналу. На практиці обмежуються перевіркою АЧХ для 3l, відносно lj. Після перевірки амплітудно-частотних характеристик для всіх гармонік і елементів віддалі процес діагностики завершується. В ідеальному випадку характеристики всіх АЧХ повинні бути ідентичними.

Тобто, при використанні такого підходу процес діагностики пристрою ШПФ розбивається на три етапи:

- задання значень для отримання числової послідовності вхідних сигналів;

- визначення значень Y(n,l) реальної АЧХ;

- порівняння значень ідеальної і реальної АЧХ в кожній точці виміру.



5. Особливості формування вхідних масивів для знімання АЧХ цифрового фільтра (процесора/системи обробки).

Генератор тестових сигналів. Аналіз формули 4.4 показує, генератор сигналів може бути побудований на основі елементів пам’яті, читання і запис яких здійснюється в певній послідовності. Крім того, для перевірки реакції схеми ШПФ на некоректні вхідні дані генератори повинні забезпечувати формування неперіодичних функцій, роботу по кількох каналах. На рис.5.1 - 5.2 розроблені різні варіанти схем генераторів. На рис.5.1 наведена схема генерації періодичної функції для формування однієї з функцій sin або соs (до складу генератора повинні входити два вузли пам’яті -  sin і соs.). Приймемо, що формується значення:


(5.1)

Об'єм блока пам’яті (БП) - 2m * 2k, де 2m - кількість періодів функції за період Т (для функції y=sin - кількість гармонік), 2k -кількість коефіцієнтів поправок (для функції y=sin - кількість частотних значень S між сусідніми li і li-1 гармоніками). На вузлах множення (ВМ1-ВМ3) формуються: ВМ1 - значення ti * li *2 k, на ВМ2 - ti * Si, на ВМ3 - А*sin, де А - амплітуда.

Генератор працює в режимі генерування синусоїдальної функції: 1 - довільної гармоніки; 2 - в діапазоні двох сусідніх гармонік. В першому режимі з БП почергово зчитується інформація за адресами:

для першої гармоніки – 0,8, 16, …, 240,248 (8х31);

для другої гармоніки – 0,16,32, …,224,240, 0,16,32, …,224,240; і т.д.

В другому режимі з БП почергово зчитується інформація за адресами:

в діапазоні між першою та другою гармоніками:

при S=0 – 0,8, 16, …, 240,248;

при S=1 – 0,9,18 …; S=2 – 0,10,20,…

Недоліками генератора є неможливість формування спотворених періодичних функцій та формування функцій по кількох каналах.

Ці недоліки виправляються шляхом введення двох блоків задання спотвореної інформації, комутатора і тригера (рис.5.2). Принцип дії такого пристрою базується на видачі в певний момент часу замість значення періодичної функції, спотвореного значення;

На рис.5.2 позначені: СТ – лічильник, ША - шифратор адреси, ЕЗ – елемент затримки, БЗСІ – блок задання спотвореної інформації, входи (ТІ – тактовий, СК- скид, А – амплітуда, БГ – блокування генератора, ПЗГ – входи початкового завантаження генератора), виходи (Івих – інформаційні виходи, Свих – строби супроводження вихідної інформації).

До складу БЗСІ входять: блок пам’яті, лічильник, регістр. Блок пам’яті БЗСІ-1 ША є однорозрядними. Значення логічної “1” на виході блока пам’яті БЗСІ-1 вказує на необхідність зміни інформації тільки на заданому періоді. В БЗСІ-2 записуються значення зміненої інформації (Амплітуда). Значення затримок на ЕЗ вибирається виходячи з часів затримок на паралельних елементах. В БП зберігається інформація періодичної функції.

Перед початком роботи необхідно подати на вхід БГ значення “1”, на вхід А значення амплітуди, яке буде множитися на відповідне значення періодичної функції на ВМ. По сигналу на вході СК відбувається скид лічильників, і на вихід Івих поступає інформація, яка знаходиться за нульовою адресою блоків пам’яті. По сигналах на вході ТІ значення лічильників збільшується на +1, і відбувається зчитування по наступній адресі. Одиночний рівень сигналу на виході блока пам’яті БЗСІ-1 через відкритий елемент І поступає на інформаційний вхід тригера, і по ТІ записується в нього, відкриваючи тим самим комутатор КМ по других входах (на вихід буде поступати спотворена інформація). Для оперативної зміни інформації і зменшення об’ємів блока пам’яті БЗСІ-1 забезпечується режим оперативної зміни неперіодичної інформації. В цьому випадку під час генерування періодичної інформації інформацію в блоці БЗСІ-1 і БЗСІ-2 можна змінювати.




6. Геометричне тлумачення формування АЧХ.




Рис.6.1. Графік АЧХ (для = 2n).

Рис.6.1 а  - неправильні вхідні дані для непарних відліків

Рис.6.1 б  - неправильні вхідні дані для парних відліків


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка