Деякі методи та методики біологічних досліджень



Сторінка1/3
Дата конвертації31.03.2017
Розмір0.52 Mb.
  1   2   3


Управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації

Волинський державний університет імені Лесі Українки

Волинська обласна Мала академія наук

Деякі методи та методики біологічних досліджень

Луцьк - 2007

1. Загальні питання методики та методів біологічних досліджень

… Люди, які навчилися…спостережень і дослідів,

набувають здатності самостійно ставити запитання

й одержувати на них фактичні відповіді,

опиняючись на більш високому рівні порівняно

з тими, хто такої школи не мав.

К.А. Тімірязєв

Одне з пріоритетних завдань сучасної національної школи – це створення умов для розвитку кожної особистості як неповторної індивідуальності, здатної до творчої самореалізації, саморозвитку, самоосвіти. Це вимагає від вчителів розвитку в учнів прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, вміння ставити і продуктивно вирішувати нові проблеми, критично мислити, грамотно працювати з інформацією. Не менш важливим є прищеплення учням навичок творчої діяльності. Можливість творчо застосовувати набуті знання, розширювати діапазон своєї діяльності завдяки знаходженню нових можливостей у вигляді знань, умінь і навичок відображається у науково-дослідницькій роботі старшокласників-слухачів Малої академії наук. Науково-дослідницька діяльність дозволяє критично осмислювати інформацію, визначаючи головне, порівнювати різні точки зору щодо розв’язання проблеми, проводити аналогії, систематизувати, класифікувати, узагальнювати тощо. Пробудження інтересу до предмета, бажання пізнавати щось самостійно починається з уміння керівника секції організувати науково-дослідницьку роботу. Це, передусім, найсерйозніше ставлення до вибору теми наукового дослідження, відбору і використання адекватних методик. На жаль, деякі наукові роботи слухачів МАН носять описовий характер, що допустимо на початкових етапах роботи над темою і зменшує її оцінку на завершальних стадіях. Найскладнішою є методика експериментальних досліджень, як лабораторних, так і польових. Успіх наукового дослідження значною мірою залежить від уміння керівника зацікавити учня темою та вибором найрезультативніших методів дослідження, оскільки саме вони дають можливість досягнути поставленої мети.

Науково-дослідницька діяльність – це діяльність, що пов’язана з розв’язанням творчих завдань із невідомим заздалегідь рішенням. Вона здійснюється за такими етапами:


  • постановка проблеми;

  • висування гіпотези;

  • вивчення теоретичного матеріалу;

  • збір матеріалу;

  • добір методик;

  • аналіз, узагальнення, висновки.

Добір способу дії, методики і методології дослідження – важливий етап роботи.

Методика (гр. metodike)сукупність методів, прийомів проведення будь-якої роботи. Методика дослідження – це система правил використання методів, прийомів та операцій. Методологія – це концептуальний виклад мети, змісту методів дослідження, які забезпечують отримання максимально об’єктивної, точної, систематизованої інформації про процеси та явища. Методологічна основа дослідження не є самостійним розділом в науково-дослідницькій роботі, однак в розділах основної частини подають виклад загальної методики і основних методів дослідження.

Пошуки методологічних основ дослідження здійснюються за такими принципами:

- вивчення наукових праць відомих учених, які застосовували загальнонаукову методологію для вивчення конкретної галузі науки;

- узагальнення ідей науковців, які безпосередньо вивчали цю проблему;

- аналіз наукової і практичної діяльності українських учених і практиків у цій сфері;

- вивчення наукових праць зарубіжних учених і практиків.

Стратегічні методологічні положення і принципи знаходять своє тактичне втілення у методах дослідження. Науково-дослідницька робота, як і будь-яка діяльність людини, передбачає використання різноманітних методів опанування дійсності.



Метод (грец. methodos – спосіб пізнання) – спосіб досягнення мети, сукупність прийомів і операцій теоретичного, практичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню певного конкретного завдання.

На практиці метод реалізується як сукупність прийомів, операцій, спрямованих на теоретичне відображення або практичне опанування об’єкта пізнання, діяльності.

Вибір конкретних методів дослідження диктується характером фактичного матеріалу, умовами і метою певного дослідження. Методи є упорядкованою системою, в якій визначається їх місце відповідно до конкретного етапу дослідження, використання технічних прийомів і проведення операцій із теоретичним і фактичним матеріалом у заданій послідовності.

З огляду на сферу реалізації розрізняють загальні і спеціальні методи наукових досліджень.



Структурними елементами загальних методів дослідження є філософські загальнонаукові принципи пізнання дійсності. За функціональним критерієм їх поділяють на такі групи:

  • методи емпіричного дослідження (спостереження, вимірювання, порівняння, історичний метод, експеримент);

  • методи, які використовують на емпіричному і на теретичному рівнях дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, моделювання);

  • методи теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конкретного, гіпотетико-дедуктивний, системний методи, прогнозування, дисперсний аналіз).

Спостереженнясистематичне цілеспрямоване вивчення об’єкта, що дає змогу отримати первинну інформацію. Метод спостереження дає можливість аналізувати й описувати біологічні явища. Для того, щоб з’ясувати суть явища, необхідно перш за все зібрати фактичний матеріал та описати його. Спостереження ведеться безперервно або за певною схемою. Цей метод значно поширений у зоології, ботаніці, екології.

Вимірювання представлення властивостей реальних об’єктів у вигляді числової величини. Метод дає точні, кількісно визначені відомості про об’єкт. У розвитку емпіричного пізнання вимірювання є його вищим і досконалішим способом. Перехід від спостереження до вимірювання вимагає відповідних приладів та інструментарію, нових понять і припущень.

Порівняльний метод дозволяє через порівняння вивчати подібність і відмінність організмів та їхніх частин. Порівняння є важливою передумовою узагальнення, багато важить в умовиводах за аналогією. На його принципах заснована систематика, створена клітинна теорія.

Історичний метод з’ясовує закономірності появи та розвитку організмів, становлення їхньої структури та функції.

Експериментальний метод пов’язаний зі створенням ситуації, яка допомагає досліджувати властивості та явища живої природи. Цей метод дозволяє вивчати явища ізольовано й домогтися їх повторюваності під час відтворення експериментальних умов. Експеримент забезпечує глибше, порівняно з іншими методами, проникнення у суть явища і пов’язаний з активним і цілеспрямованим втручанням дослідника в природні умови існування предметів і явищ або створенням штучних умов, необхідних для виявлення його відповідної властивості. Розрізняють експерименти природні і штучні. Одним із різновидів штучного експерименту є лабораторний. Дослідження об’єкта проводиться поетапно: на кожному етапі застосовуються найдоцільніші методи відповідно до конкретного завдання. Основною метою експерименту є перевірка теоретичних положень (підтвердження робочої гіпотези), а також ширше та глибше вивчення теми наукового дослідження.

Абстрагуванняметод наукового дослідження, який полягає у виокремленні суттєвих, істотних ознак, аспектів, відносин предметів, процесів, явищ. Процедурно це означає проникнення мислення вглиб об’єкта, з’ясування його сутності, своєрідне його розчленування задля пізнання найістотнішого. Абстрагування здійснюється двома етапами. На першому етапі вивчають характеристики об’єкта і поділяють на суттєві і несуттєві. На другому – об’єкт дослідження заміняють іншим, простішим, що становить спрощену модель, яка зберігає головне в складному.

Процес абстрагування в системі логічного мислення тісно пов’язаний з іншими методами дослідження і передусім з аналізом і синтезом.



Аналіз (грец. analysis – розладання) – це метод пізнання, який дає змогу поділити предмет на частини, виявити структуру об’єкта, відокремити суттєве від несуттєвого, звести складне до простого. Аналіз формує в дослідника здатність до структурування об’єкта дослідження, до визначення його складових без взаємодії з ним шляхом логічної абстракції. Відіграючи велику роль у пізнанні, аналіз, однак, не дає конкретного знання, тобто знання як єдності різноманітного. Це завдання виконує синтез, який є протилежною дією в мисленні.

Синтез (грец. synthesis – складання) об’єднання раніше виокремлених частин у ціле, в якому протиріччя і протилежність послаблються або знімаються. Внаслідок синтезу з’являється нове утворення, властивостями якого є не лише зовнішня сума властивостей компонента, а й результат їх взаємопроникнення і взаємовпливу.

Аналіз і синтез як логічні методи пізнання виникли на основі практичної діяльності, досвіду людей. Практичне розчленування і поєднання речей передували логічному аналізу і синтезу. Єдність аналізу і синтезу забезпечує адекватне відображення дійсності у свідомості людини. У науковому мисленні аналіз і синтез у кожній галузі досліджень конкретизуються і детально розвиваються на основі закономірностей, які вивчають відповідні науки. Із загального прийому вони можуть перетворюватися на спеціальний метод дослідження (органічний синтез у хімії).



Індукція (лат. induction – наведення) – метод пізнання, згідно з яким на основі висновків про часткове роблять висновки про загальне. Цей метод часто застосовують задля перевірки гіпотез (припущень). Індукція може бути повною, якщо на підставі властивостей елемента, який належить до певного класу, роблять висновок про наявність аналогічних властивостей у всіх елементів цього класу. Індукція нерозривно пов’язана з дедукцією.

Дедукція (лат. deduction – відводжу, виводжу) – метод пізнання, заснований на висновках від загального до часткового (особливого). Реалізується вона як виведення певних тверджень (вірогідних висновків) на основі вихідних положень.

Аналогія (грец. analogia – відповідність, подібність, схожість) – метод пізнання, заснований на перенесенні однієї або кількох характеристик із відомого явища на невідоме. Аналогія є своєрідним методом дедукції. У сучасній науці розвиненою галуззю систематичного застосування аналогії є теорія подібності, що широко застосовується в моделюванні.

Моделювання – це метод вивчення явища або процесу через відтворення його самого або його істотних властивостей у вигляді моделі. Цей метод застосовують, якщо безпосереднє вивчення предметів, процесів, явищ неможливе або недоцільне. Модель повинна мати суттєві ознаки оригіналу. Однією з причин широкого застосування цього методу є його універсальність, зручність, швидкість і дешевизна дослідження. Наука послуговується ним ще з Галілео Галілея й Ісаака Ньютона. В наш час швидко розвивається моделювання складних і надскладних систем, наприклад екологічних процесів.

Деякі дослідження або їх етапи потребують застосування спеціальних методів вирішення.



Прогнозування сукупність засобів і прийомів мислення, що дають змогу на основі аналізу ретроспективних, екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) даних, а також їх змін у певному періоді часу вивести судження певної достовірності стосовно майбутнього розвитку об’єкта. Методи прогнозування класифікують за різними ознаками. Більшість класифікаційних схем виокремлюють серед методів прогнозування метод екстраполяції, метод експертних оцінок, моделювання.

Дисперсійний аналіз. Послуговуються цим методом для оцінювання впливу різних факторів на результат експерименту, планування аналогічних експериментів. Започаткований він англійським математиком Р. Фішером для оброблення результатів агрономічних дослідів, метою яких було з’ясування умов отримання максимального врожаю різних сортів сільськогосподарських культур. Сам термін “дисперсійний аналіз” було застосовано пізніше.

Кореляція і регресія. Застосування цих методів спричинене необхідністю розглядати природні та суспільні явища у взаємозв’язку і постійній зміні. Поняття “кореляція” (лат. correlation – співвідношення, взаємозв’язок) і “регресія” (лат. regression – рух назад) були запроваджені у науковий вжиток в середині ХІХ ст. завдяки працям англійських статистиків Ф.Гальтона та К.Пірсона. Суть методу полягає у встановленні кореляційної залежності між двома змінними величинами, яка виявляє себе як функціональна залежність між значеннями однієї з них і умовним математичним очікуванням іншої. Чим вищим є коефіцієнт кореляції між двома змінними, тим точніше можна прогнозувати значення однієї з них за значенням інших.

Регресійним аналізом називають встановлення форми залежності між змінними, оцінювання функції регресії, невідомих значень (прогноз значень) залежної змінної. Наприклад, явище “регресії до середнього” відкрив Ф. Гальтон у процесі вивчення залежності між зростом батьків і їх дітей, переконавшись, що зріст дітей, які народилися у дуже високих батьків, має тенденцію наближення до середньої величини.

Для дослідників-початківців дуже важливо мати уявлення про методологію та методи наукової творчості, оскільки саме на перших кроках до оволодіння навичками наукової роботи найбільше виникає питань саме методологічного характеру. Передусім бракує досвіду у використанні методів наукового пізнання, застосуванні логічних законів і правил, нових засобів і технологій.

У методологічній розробці запропоновані деякі методики біологічних досліджень, які можуть бути використані під час виконання науково-дослідницької роботи учнями та слухачами МАН.

Епоха проникнення в біологічний ультрамікросвіт тільки почалася. Тому однією із передумов успішної пізнавальної діяльності сутності “живої” матерії є вміння працювати з мікроскопом. Тому саме з роботи з мікроскопічною технікою починаються методики біологічних досліджень.

Методика мікроморфологічних досліджень вимагає від учнів уважності, зосередженості, спостережливості, чималої витримки, уміння систематизувати, уміння робити висновки. Методика буде цікавою для учнів 10-11 класів.

Увесь запас знань, яких набуває людина за допомогою відчуттів, є результатом уважного ставлення до природи. Тому методика вивчення рослинних угруповань дозволяє не лише вивчати видовий склад флори лісу, лугу, а й давати загальну геоботанічну характеристику території, визначати основні ландшафти і закономірності розподілу рослин серед них, з’ясовувати залежність між рослинними угрупованнями, рельєфом і ґрунтами. Можна використовувати як окремі елементи методики (під час екскурсій в природу, на факультативних заняттях), так і повністю (під час краєзнавчих, екологічних експедицій, для проведення науково-дослідницької біологічної та екологічної роботи). Досить широкий і віковий діапазон учнів, які можуть застосовувати цю методику – від учнів середніх класів до старшокласників.

Програмою з біології не передбачено проведення дослідів з тваринами. Винятком є окремі спостереження (за дощовими черв’яками та молюсками). У розробці ж пропонуємо методики вивчення безхребетних тварин поверхні землі і рослинного покриву, а також еколого-фауністичне дослідження гризунів. Методики є доволі простими, не вимагають певного обладнання і можуть бути цікавими учням, починаючи з 8 класу. У процесі біологічного експерименту розвиваються пізнавальні здібності, виникає і зберігається дослідницький інтерес до біології, формуються переконання, розвиваються біологічні поняття та світогляд. Для біологічних експериментів є одна необхідна умова – кожна жива істота, вилучена з природного середовища, має бути туди ж і повернена.

Вивчення орієнтувально-дослідницької діяльності є досить складною, кропіткою методикою, яка вимагає певного обладнання, певної бази знань з біології. Тому вона рекомендується для учнів 10-11 класів.

Науково-дослідницька діяльність – один із найефективніших шляхів поєднання шкільного навчання з практикою. Правильно поставлена робота виробляє в учнів спостережливість, уміння самостійно проводити дослідження й робити висновки, привчає до творчих пошуків.



Список рекомендованої літератури
1. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень: Підручник . – К.: Вища школа,

1997. – 271 с.

2. Пілюшенко В.Л., Шкрабак І.В., Словенко Е.І. Наукове дослідження:

організація, методологія, інформаційне забезпечення. – К.: “Лібра”, 2004. –

342 с.

3. Романчиков В.І. Основи наукових досліджень: Навч. посібник . – К.: ІЗМН,



1997. – 244 с.

4. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-

дослідницької діяльності. – К.: Знання – Прес, 2003. – 295 с

2. Методики мікроморфологічних досліджень
Робота з мікроскопічною технікою та основи мікрометричних досліджень
Основні частини світлового мікроскопа:
1 – основа мікроскопа;

2 – тубусотримач;

3 – тубус;

4 – коробка мікромеханізма;

5 – револьвер мікроскопа;

6 – предметний столик;

7 – макрогвинт;

8 – мікрогвинт;

9 – гвинт конденсора;

10 – окуляр;

11 – об’єктиви;

12 – конденсор з діафрагмою;

14 – дзеркало.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка