Девіантна поведінка дітей та молоді як форма соціальної дезадаптації



Дата конвертації31.12.2016
Розмір29.6 Kb.
Девіантна поведінка дітей та молоді як форма соціальної дезадаптації

Девіантна поведінка (від лат. deviation - відхилення) – система дій і вчинків людей, соціальних груп, що суперечить соціальним нормам або вказаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки.

Суть девіантної поведінки полягає в тому, що людина не дотримується вимог соціальної норми, вибирає відмінний від вимог норми варіант поведінки в тій чи іншій ситуації, що веде до порушення міри взаємодії особистості та суспільства, групи та суспільства, особистості та групи. В основі відхилень у поведінці переважно лежить конфлікт інтересів, цінностей, розбіжність потреб, деформація засобів їх задоволення, помилки виховання, життєві невдачі та прорахунки.

Проблема відхилень від соціальної норми почала турбувати людство дуже давно. В результаті аналізу сутності та причин девіантної поведінки утворилося кілька теорій, що з різних позицій підходять до пояснення цього явища.



Фактори ризику девіантної поведінки дітей та молоді:

Соціально-економічні:




  • майнове розшарування суспільства;

  • обмеження можливостей соціально схвалених способів заробітку;

  • безробіття;

  • доступність алкоголю та тютюну.

Соціально-педагогічні:

  • криза інституту сім’ї;

  • зростання кількості сімей з конфліктним та асоціальним стилем виховання;

  • проблеми пов’язані з навчанням;

  • конфлікти з учителями;

  • низький соціальний статус підлітка в учнівському колективі;

  • слабка система позашкільної зайнятості дітей та молоді.

Соціально-культурні:

  • зниження морально-етичного рівня населення;

  • поширення кримінальної субкультури;

  • руйнація духовних цінностей;

  • зростання кількості неформальних молодіжних об’єднань, у яких домінує культ сили;

  • пропаганда ЗМІ західних стереотипів поведінки.

Психологічні:

  • акцентуація характеру;

  • реакція емансипації;

  • реакція групування;

  • потяг до самоствердження;

  • задоволення почуття цікавості;

  • бажання виглядати дорослим;

  • потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації;

  • інфантилізм;

  • підвищений рівень тривожності.


Зміст профілактики девіантної поведінки дітей та молоді:

  • правова освіта, розповсюдження інформації щодо правових можливостей подолання проблем (лекції, кіно-, відео лекторії, освітні програми, матеріали в ЗМІ);

  • надання консультативної допомоги у розв’язанні проблем (консультації юриста, психолога, лікаря, педагога);

  • надання кризової соціальної допомоги (кризові стаціонари, служби «Телефон довіри»);

  • соціально-педагогічна допомога сім’ям з проблемними дітьми;

  • соціальний захист і реабілітація дітей з девіантних сімей;

  • сприяння зайнятості населення, особливо – представників соціально вразливих груп та груп ризику;

  • створення умов для змістовного проведення дозвілля (творчі гуртки та студії, спортивні секції, дозвільні заклади, конкурси, вуличні ігрові майданчики);

  • соціально-психологічні тренінги ;

  • навчання на рівних (підготовка волонтерів з числа підлітків та молоді, які поширюватимуть профілактичну інформацію в середовищі однолітків). Цей метод дає можливість подолати упереджене ставлення молодої аудиторії до профілактичної інформації.

Висновки багатьох відомих педагогів та психологів, результати сучасних досліджень свідчать про те, що джерелами проступків та правопорушень неповнолітніх є відхилення в поведінці, ігровій, учбовій та інших видах діяльності, які часто спостерігаються ще в дошкільному віці. Тому важливим напрямом роботи є орієнтація учнів на здоровий спосіб життя психологічний супровід процесу адаптації учнів до1 класу та переходу учнів з початкової до середньої школи, а також виявлення учнів «групи ризику» на всіх вікових етапах.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка