Державної адміністрації



Сторінка4/7
Дата конвертації31.03.2017
Розмір1.12 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Музей-садиба І.П.Котляревського ( додаток 4)


У 1969 році з нагоди 200-літнього ювілею від дня народження класика нової української літератури, за акварельним ескізом Т.Г.Шевченка було відновлено меморіальний комплекс-садибу І.П.Котляревського.

У будиночку поета п’ять невеличких покоїв. Із сіней двері ліворуч ведуть у кімнату, стіни якої обшиті світлою дошкою. Це – кабінет письменника. Тут знаходиться відомий автентичний сволок з вирізьбленим кирилицею текстом про дату забудови хати: „Создася дом сей во имя Отца и Сына и Святого Духа. Року 1705 месяца Августа1.” 

Тут працював Іван Котляревський, сюди летіла його муза, а звідси йшли у світ загони безстрашних козаків-троянців „Енеїди”. Тут писалися п’єси „Наталка Полтавка” і „Москаль-чарівник”. На письмовому столі – рукописні сторінки творів поета: чіткий, читабельний почерк, впевнена рука митця, зі своєрідним, властивим саме ХІХ столітті, написанням букв. 

Навпроти кабінету – вітальня. Стеля цієї кімнати теж містить сволок 1705 року. У цій кімнаті представлені документи, що розповідають про історію будинку та родини Котляревських. 

Маленька кімната ліворуч із вітальні – опочивальня. Тут знаходяться особливо цінні меблі: ломберний столик, люстерко, комод – особисті речі господаря садиби. 

Прямо з вітальні – двері до світлиці, які гостинно відкривалися перед багато численними друзями і знайомими. Іван Котляревський привітно дивиться на відвідувачів садиби з портрета роботи художника Л.Каштелянчука: приємна зовнішність, освітлена європейським розумом і вихованістю, освітою, гумором. Поряд з портретом знаходиться картина невідомого фламандського художника ХVІІ століття „Іспанець, який тримає рака” – вона належала І.П.Котляревському. 

У будинку є ще одна невеличка кімната – кухня. Вона приваблює відвідувачів численними старовинними предметами хатнього вжитку кінця ХVІІІ – початку ХІХ століть. Садиба І.Котляревського та могила поета занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятки історії національного значення.

Полтавський літературно-меморіальний музей В.Г.Короленка (додаток 5)

Музей видатного письменника-демократа Володимира Короленка розпочинає свою діяльність у 1928 році з виставки „Життя і творчість Володимира Короленка”, організованої з нагоди 75-річниці від дня його народження. На основі останньої у 1940 році було створено музей, завідуючим якого стала донька письменника Софія Володимирівна.

Нині до музейного комплексу входять: меморіальна садиба письменника – пам’ятка історії кінця ХІХ – поч. ХХ століть, флігель, де міститься виставкова зала, та могила письменника і його дружини на території міського парку „Перемога”.

Музейна експозиція містить понад 10 тис. експонатів, серед яких особисті речі письменника та його родини, велика бібліотека, твори образотворчого мистецтва, рукописи циклу сибірських оповідань, „Історії мого сучасника” тощо.

Працівники музею свято зберігають дух і велич В.Короленка, відродивши такі чудові традиції його дому як літературно-мистецькі вечори, новорічні дитячі свята „Біля Короленківської ялинки”. По закінченні знайомства з експозицією музею, його відвідувачів чекає смачний короленківський чай з цілющого різнотрав’я. 

У різні роки гостями затишного короленківського будинку були І.Тобілевич, П.Мирний, М.Коцюбинський, В.Катаєв, І.Козловський. 



Полтавський літературно-меморіальний музей Панаса Мирного( додаток 6)

Музей відомого класика української літератури міститься в будинку, в якому протягом 1903—1920 років власне жив і працював Панас Рудченко, відомий під літературним псевдонімом Панас Мирний. Копітку роботу зі створення музейної збірки розпочали ще у довоєнні роки. Серед перших дарувальників музейних експонатів була вдова письменника Олександра Михайлівна Рудченко.

Музей розпочинає своє існування у квітні 1940 року. Тодішня експозиція розгорнулась у двох кімнатах садиби. З дозволу родини письменника виставлялись книги, рукописи творів, фотографії, особисті речі Панаса Мирного. Напередодні Великої Вітчизняної війни найбільш цінні експонати евакуйовують до Уфи. З 1961 року музей займає увесь будинок письменника.

Сучасний меморіальний комплекс, створений 1974 року складається з меморіального будинку письменника 1860 року, літературно-виставкової частини 1985 року та господарського саду площею 1,5 га, де зберігаються дерева і кущі, посаджені власноруч Панасом Мирним. Закінчується паркова частина садиби купальнею, навколо якої ростуть вікові верби та дуби.

За кількістю особистих, меморіальних речей господаря садиби музей Панаса Мирного в Полтаві  найбагатший літературний музей України. Серед унікальних експонатів музейної збірки  рукописи письменника та його старшого брата Івана Рудченка (І. Білика), першодруки творів, спогади про письменника, архів часопису «Рідний край», редактором якого був П. Рудченко, особисті речі господарів будинку. Неподалік музею-садиби, в урочищі Зелений гай, в якому любив відпочивати письменник,  могила Панаса Мирного.

Чорнухинський літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди (додаток 7)

У 1972 році на батьківщині Григорія Савича Сковороди, у Чорнухах, до 250-річчя від дня народження великого земляка було побудовано і відкрито меморіальну садибу батьків Григорія Сковороди та історико-краєзнавчий музей, який пізніше перейменовано у літературно-меморіальний музей Г.С.Сковороди. 

Сьогодні до музейного комплексу входять будинок, де розміщена літературна частина музею та меморіальна садиба батьків Григорія Сковороди. На території музею розташоване погруддя Г.С.Сковороди (скульптор М.Г.Коган). Перший зал літературної частини музейної експозиції – це коротка, але давня й багата історія селища Чорнухи у документах, картах, предметах побуту. Інші чотири зали розповідають про творчий та життєвий шлях філософа Григорія Сковороди 

Отриману інформацію про період дитинства Григорія Сковороди вдало доповнює меморіальна садиба його батьків, яка є окрасою музею, і складається з української хати, клуні, комори та криниці-журавля, де відвідувач потрапляє в нехитрий світ речей селянського побуту і вжитку ХVIII ст.  

Враження від перебування на батьківщині Григорія Сковороди доповнює відвідування галереї мистецтв, де гості мають можливість познайомитися з творчістю нащадків великого філософа.

Національний музей-заповідник М.В.Гоголя ( додаток 8)

Національний музей-заповідник М.В.Гоголя – перлина туристично-рекреаційного кластеру «Гоголівські місця на Полтавщині». Увазі відвідувачів пропонується ознайомлення із комплексом архітектурних і ландшафтно-природних об’єктів, що дають уявлення про епоху, в якій жив письменник: батьківський будинок, флігель, парк – сад із малими архітектурними формами, ставки, могила батьків М.В.Гоголя.  Заповідник є пам’яткою архітектури національного значення. 2009 рік був проголошений ЮНЕСКО роком Гоголя. Для гідного пошанування пам’яті класика світової літератури у гоголівській садибі, що стала центром паломництва туристів, проведено масштабну реконструкцію.  Оновлена експозиція дає можливість ознайомитися із своєрідним побутом та життям сім’ї Гоголів, вдало підкреслює головну загальну концепцію музею.



3 група « Мистецтвознавці»

Культурне життя Полтавського краю ніколи не обмежувалось розвитком лише однієї з його сфер: освіти, музики чи театру. Гармонійно насичене, воно охоплювало широке коло дотичних до нього галузей, справді вражало чисельністю імен, відкриттів, досягнень. Помітна роль в ньому завжди належала образотворчому мистецтву.



В. Л. Боровиковський (додаток 9 )

Для церков Миргородщини та Полтави писали ікони майстри династії Боровиків. Родоначальником її був Лука Іванович Боровик, автор ікон "Благовіщення", "Св. Димитрій – митрополит ростовський". Його сини – Василь, Іван, Петро – іконописці кінця ХVIII – поч. XІX ст. працювали в Миргороді. Ікони, що належать пензлю цієї родини, яскраво ілюструють стиль пізнього українського бароко. Зазначена родина подарувала світові відомого живописця, портретиста, іконописця та мініатюриста Володимира Лукича Боровиковського  (1758-1825р. р. ).

До 1788 р. він мешкав у Миргороді. Писав ікони, портрети. На замовлення свого товариша В.Капніста виконав дві картини-алегорії для палацу в Кременчуці, де мала зупинитись Катерина ІІ під час подорожі на південь імперії .

За переказами, В.Боровиковський, який переїхав до Петербурга, навчався у Д.Г.Левицького та Й.Б.Лампі. 1795 року отримав звання академіка Петербурзької академії мистецтв, а з 1802 став її радником. Створив ряд незабутніх портретів, у тому числі О.К Філіппової, Б.Арсен'євої. М.Лопухіної, виконав ікони для так званих угорських врат головного іконостасу Казанського собору, Троїцького собору Олександро-Невської лаври в Петербурзі, Покровської церкви с. Романівки на Чернігівщині .



М. О. Ярошенко( додаток 10)

З Полтавою пов'язане ім'я іншого, не менш відомого, художника-передвижника М.О.Ярошенка. Микола Олександрович Ярошенко народився в Полтаві 1 грудня 1846р., в родині відставного генерала, що продовжував службу. Згодом саме тут Ярошенко опановуватиме не тільки військову, але й художню науку, що більше припаде йому до смаку.

Підлітком М. Ярошенко залишить Полтаву, але не розірве зв’язки з нею ніколи. Микола Ярошенко все ж таки, як і мріяв батько, став військовим. Службу завершив генерал-майором та визнання отримав як художник.

Найбільш відомі роботи – "Ув'язнений" (1878 р. ), "Всюди життя" (1883 р. ), "Кочегар" (1878 р. ), "Студент" (1881 р. ), "Курсистка"(1883 р), ряд портретів, виконаних з тонким психологізмом, відомих діячів культури своєї епохи.



М. Ярошенко часто приїздив до Полтави. Відвідини матері поєднував із тісним спілкуванням з полтавськими колегами. Глибоко ерудований, непідкупно справедливий він був "совістю передвижників", як говорили про нього друзі. Серед полтавських художників теж користувався заслуженою повагою і любов'ю.

Останні роки життя М.О.Ярошенка пройшли в Кисловодську, де в 1882 р. його дружина Марія Павлівна заради хворого чоловіка придбала так звану "Білу віллу". Життя Миколи Ярошенка обірвалося на 52 році. Похований у Кисловодську. В будинку, де жив художник, створено Кисловодський художній музей М.О.Ярошенка.

За його побажанням та заповітом дружини, Полтава в 1917 р. отримала художню збірку митця (100 картин, етюдів, ескізів, 23 робочих альбоми рисунків, кілька погрудь, а також чимало творів колег-передвижників), покладену в основу колекції, заснованої 1919 р. картинної галереї

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка