Державної адміністрації



Сторінка3/7
Дата конвертації31.03.2017
Розмір1.12 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

1 переможець ІІІ (обласного) етапу XІІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика.


2012-2013 навчальний рік:

10 учнів (33,3 % від складу команди району) стали переможцями ІІІ (обласного) етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з навчальних предметів.

1 учень став переможцем у ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН.

За результатами обласного етапу Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика переможцями стала два учня Оржицької ЗОШ І-ІІІ ст. ім.І.Я.Франка.

Переможцями обласного етапу VI Міжнародного екологічного конкурсу «Здоров’я може бути смачним» у трьох номінаціях стали вихованці Оржицького БДЮТ.

Також вихованці Оржицького БДЮТ нагороджені дипломами І та ІІ ступеня обласного етапу конкурсу дитячої творчості « Країна майстрів».

Вибороли обласні грамоти як кращі учасники обласного огляду-конкурсу художньої самодіяльності «Веселка-2013» учні Новооржицької ЗОШ І-ІІІ ст. ( у вокальному жанрі).

Учениця Новооржицької ЗОШ І-ІІІ ст. Роман Олександра стала переможцем обласного етапу та призером (ІІІ місце) всеукраїнського етапу Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.

Вихованки Оржицького БДЮТ (Твердохліб Марія та Орлова Тетяна) стали переможцями у Всеукраїнській виставці-конкурсі декоративно-ужиткового і образотворчого мистецтва «Знай і люби свій край».

Учениця 8 класу Великоселецької ЗОШ І-ІІ ст. посіла почесне ІІ місце в номінації «Літературний твір» ХІ Міжнародного фестивалю-конкурсу дитячо-юнацької журналістики «Прес-весна на Дніпрових схилах».



2013-2014 навчальний рік:

Команда району виборола 10 призових місць у ІІІ (обласному) етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових дисциплін та 5 призових місць у ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України.


  • Переможцем (обласного) етапу XІV Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика стала учениця 6 класу Оржицької ЗОШ І-ІІІ ст. ім.І.Я.Франка Гукало Ольга. Учениця 6 класу цієї ж школи Сидоренко Софія виборола диплом ІІ ступеню в Міжнародному мовно-літературного конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.


Зразковий хореографічний колектив Лазірківського БДЮТ «Кришталевий чобіток» нагороджений дипломом І ступеню обласного огляду-конкурсу «Веселка-2013».

У ІХ обласному конкурсі юних гумористів «Посміхнемось щиро Вишні» маємо диплом І ступеня, два дипломи ІІ ступеня та диплом ІІІ ступеня у різних номінаціях.

У обласному етапі конкурсу плакатів, малюнків і фотографій «Дружать діти на планеті!» учні району вибороли два призових місця.

За результатами обласного (відбіркового) етапу Всеукраїнського фестивалю «Святого Миколая 2013» учні закладів району отримали два дипломи І ступеня, два дипломи ІІ ступеня та один ІІІ ступеня.

Досвід роботи з обдарованими дітьми свідчить, що потенціал обдарованості є найціннішим результатом духовного поступу й матеріального розвитку людства. Тому його, як і будь-який ресурс, важливо вчасно виявити і розумно використати. У цьому й полягає одне із пріоритетних завдань сучасної освіти.

Література:


  1. Падалка О.С., Нісімчук А.М., Смолюк І.О., Шпак О.Т. Педагогічні технології. — К., 1995.

  2. Протасова Н.Г. Післядипломна освіта педагогів: зміст, структура, тен­денції розвитку. — К., 1998.

  3. А.М. Єрмола, О.М. Василенко. Технологія організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами // Харків: Курсор, 2006. – С.313.

  4. Методична служба – школі: Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск 4 / Укладачі: Ю.В.Буган, О.В.Козловська, Г.Г.Свінних, В.І.Уруський.– Тернопіль: Астон.– 2004.

  5. Освітній менеджмент: Навчальний посібник / За ред. Л.Даниленко, Л.Карамушки.– К.: Шкільний світ. – 2003.

  6. Старченко К.М., Пуцов В.І., Завалевський Ю.І., Литвиненко Г.М. Управління інноваційним розвитком районного (міського) методичного кабінету: Науково-методичний посібник. – Чернівці: Букрек. – 2010.– 344с.

Організаційно-методичне забезпечення впровадження ІКТ навчального призначення на уроках художньо-естетичного циклу у навчально-виховний процес

Воробйова О.М.,

методист Оржицького районного методичного

кабінету Оржицької районної ради

Однією з тенденцій сучасного освітнього процесу в Україні є інтеграція в світовий освітній простір, що потребує змістовних змін як навчально-виховного процесу, так і педагогічного менталітету та підвищення ролі науки у створенні нових освітніх технологій.

У період переходу до інформаційного суспільства для вільної орієнтації в зростаючому інформаційному потоці людина повинна володіти інформаційною культурою як однією зі складових загальної культури.

Для цього треба бути обізнаними з новими інформаційними технологіями та вміти творчо застосовувати їх у ситуаціях, що вимагають нетрадиційного творчого  підходу, особливо,  коли  мова  йде про  мистецтво.

Важливим засобом у досягненні ефективного  результату педагогічної діяльності є використання можливостей  інформаційно-комунікаційних технологій. 

      • У листі МОНмолодьспорту №1/9-493 від 24.06.2011 року «Щодо організації навчання вчителів з використання інформаційно-комунікаційних технологій» сказано, що «кожен вчитель загальноосвітнього навчального закладу, незалежно від ступеня, типу, форми власності закладу та рівня своєї кваліфікації, повинен вміти орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного суспільства». Сучасний педагог повинен уміти:


  • створювати текстові документи, таблиці, малюнки, діаграми, презентації;

  • використовувати Інтернет-технології, локальні мережі, бази даних;

  • здійснювати анкетування, діагностування, тестування, пошук необхідної інформації в мережі Інтернет;

  • розробляти власні електронні продукти (розробки уроків, демонстраційний матеріал);

  • -поєднувати готові електронні продукти (електронні підручники, енциклопедії, навчальні програми, демонстраційні програми тощо) у своїй професійній діяльності.

Виходячи із цих завдань, питання формування готовності вчителів до впровадження у професійну діяльність засобів інформаційно-комунікаційних технологій є надзвичайно актуальним сьогодні, а, отже, пріоритетним напрямом діяльності методичних служб шкільного, районного та регіонального рівнів.

При застосуванні ІКТ в процесі викладання дисциплін художньо-естетичного циклу використовуються такі дидактичні можливості:



  • новизна роботи з комп'ютером у процесі оволодіння комп'ютерною грамотністю та засвоєння професійних знань, навичок і вмінь, що викликають в учнів підвищений інтерес та посилення професійної мотивації;

  • індивідуалізація навчання, коли в основу комп'ютерних технологій покладена концепція рефлексивного управління, що передбачає розбудову моделі навчання особистості з урахуванням особливостей її пізна­вальних процесів; розширення завдань на моделювання різноманітних педагогічних ситуацій;

  • впровадження комп'ютерних технологій, що базуються на мові, притаманній предметній сфері;

  • забезпечення динамічності, що припускає: а) появу динамічної, рухомої інформації на екрані дисплея; б) оперативність у зміні застарілої навчальної інформації.

Новий Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти окреслює оновлені завдання перед художньо-естетичною освітою. Основною метою освітньої галузі «Мистецтво» є формування в учнів комунікативних компетентностей дитини, тобто, її вміння вільно спілкуватися, вступати у діалог із людьми різного віку та соціального статусу.

Потрібно зауважити, що реалізація нового Державного стандарту потребує змін у діяльності вчителя, виконання нових функцій у процесі професійно-педагогічної роботи в сучасній школі:



  • функції сприяння навчанню учнів (створення умов для прояву самостійності, творчості, відповідальності учня в освітньому процесі та формування у нього мотивації безперервної освіти);

  • функції проектування (проектування спільного з учнем індивідуального освітнього маршруту);

  • управлінської функції (координації діяльності суб'єктів освітнього процесу).

Опанування цих та інших функцій, формування готовності вчителя до роботи в умовах запровадження нового Державного стандарту, підвищення його професійної компетентності – ці та інші завдання стоять наразі перед учительською спільнотою та методичною службою району.

Над досягненням мети освітньої галузі «Мистецтво» в районі працюють учителі музичного, образотворчого мистецтва та художньої культури. Серед 22 учителів музичного мистецтва району кваліфікаційну категорію «спеціаліст» мають 11педагогів, другу кваліфікаційну категорію – 4, першу кваліфікаційну категорію – 7.

Кількість учителів образотворчого мистецтва складає 26. Із них кваліфікаційну категорію «спеціаліст» мають 12 учителів, другу кваліфікаційну категорію – 4, першу кваліфікаційну категорію – 9, вищу кваліфікаційну категорію – 1.

Учителів художньої культури в загальноосвітніх навчальних закладах 25. Із них кваліфікаційну категорію «спеціаліст» мають 11 учителів, другу кваліфікаційну категорію – 4, першу кваліфікаційну категорію – 8, вищу кваліфікаційну категорію – 2.

З метою підвищення науково-теоретичного і загальнокультурного рівня педагогів у районі організовано роботу районного методичного об’єднання вчителів художньо-естетичного циклу (керівник – Ляшенко А.В., учитель музики Круподеринської ЗОШ І-ІІІ ст.), яке працює над проблемою «Застосування інноваційних технологій, форм, методів навчання у педагогічній практиці вчителів художньо-естетичного циклу». До роботи в методичному об'єднанні залучені всі учителі предметів художньо-естетичного циклу шкіл району.

Окрім того, діє епізодичний семінар учителів образотворчого мистецтва (керівник Дерев’янко Н.І., учитель образотворчого мистецтва і художньої культури Оржицької ЗОШ І-ІІІ ст. імені І.Я.Франка), учасники якого працюють над створенням дидактичних умов розвитку творчих здібностей у процесі образотворчої діяльності школярів 5-7 класів, та епізодичний семінар учителів музичного мистецтва (керівник Мазур В.М., учитель музики Денисівської ЗОШ І-ІІІ ст. імені В.В.Лесевича), учасники якого працюють над запровадженням інноваційних технологій розвитку творчого потенціалу учнів, удосконаленням системи психолого-педагогічного супроводу особистості в системі креативної освіти.

Молоді спеціалісти залучені до роботи в школі молодого вчителя (керівник Подолянко Л.І., учитель Чевельчанської ЗОШ І-ІІІ ст.), яка працює над проблемою «Розвиток педагогічних компетенцій молодих учителів».

У відповідності до планів роботи загальноосвітніх навчальних закладів у усіх школах працюють шкільні методичні об'єднання.

Районним методичним кабінетом забезпечується розвиток професійної компетенції педагогів шляхом залучення їх до участі у таких науково-методичних заходах, як інструктивно-методичні наради з окремих питань організації навчально-виховного процесу, теоретичні семінари та семінари-практикуми, тренінги, «круглі столи», рольові ігри, «коло ідей», щорічна педагогічна виставка «Освіта Оржиччини».

Щоб вирішити завдання підготовки вчителя, який би творчо впроваджував ідеї особистісно орієнтованого, інтерактивного навчання, методична служба району використовує в своїй роботі як групові, так і індивідуальні форми роботи.

Важливою формою підвищення наукового, фахового та методичного рівня вчителів є самоосвіта. Результати роботи над методичною темою кожен учитель представляє на засіданні районного методичного об’єднання.

Молоді спеціалісти, які закінчили вищі педагогічні навчальні заклади, протягом першого року роботи за місцем працевлаштування проходять стажування.

Районним методичним кабінетом проводяться індивідуальні методичні консультації з окремих питань організації навчально-виховного процесу. У районі практикується така форма методичної роботи, як проведення методичних днів на базі загальноосвітніх навчальних закладів. Такі дні щороку проводяться на базі 2-3 ЗНЗ.

В умовах переходу до нових стандартів освіти існує нагальна потреба у впровадженні в навчальний процес інноваційних педагогічних технологій. Серед основних напрямків інноваційної діяльності учителів району слід виділити наступні технології:



  • модульного навчання;

  • проблемного навчання;

  • проектного навчання;

  • інтерактивного навчання;

  • розвитку критичного мислення;

  • інформаційно-комунікаційні технології.

Важливим компонентом методичної роботи є систематична робота з виявлення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду.

Традиційними формами знайомства з передовим досвідом є: творчі звіти педагогів, які атестуються, відкриті уроки та майстер-класи.

Напрацювання творчих педагогів узагальнюються у вигляді методичних посібників, міні-підручників для учнів, розробок відеоуроків. Кращі матеріали друкуються в газеті районного методичного кабінету «Методичний вісник», виставляються на сайті відділу освіти. Учителем художньої культури Круподеринської ЗОШ І-ІІІ ст. Афанасьєвим А.В. створено власний предметний сайт.

Досвідчені фахівці є постійними учасниками районного та обласного етапів ярмарки педагогічних технологій.

З метою популяризації ППД у методкабінеті створено картотеку передового педагогічного досвіду освітян району, досвід яких було схвалено радою районного методичного кабінету.

Аналіз проблем використання інформаційно-комунікаційних технологій в освіті показує, що активізація процесу їх упровадження залежить, насамперед, від забезпечення навчальних закладів комп'ютерною технікою, розвитку телекомунікацій, глобальних і локальних освітніх мереж. Тому зміцнення матеріально-технічної бази навчальних закладів району є ключовим завданням відділу освіти Оржицької РДА у створенні єдиного інформаційно-освітнього середовища в районі.

З метою належної організації навчального процесу з предметів художньо-естетичного циклу учні 5-11 класів ЗНЗ району на 100% забезпечені підручниками, які рекомендовані Міністерством освіти і науки України для використання в основній і старшій школі. 15 шкіл забезпечені мультимедійними проекторами, які активно використовуються вчителями художньо-естетичного циклу.

Підвищення якості художньо-естетичної освіти в загальноосвітніх навчальних закладах району забезпечується через:



  • введення додаткових годин гурткової роботи Будинків дитячої та юнацької творчості на базі ЗНЗ району;

  • організацію роботи курсів за вибором, факультативів, гуртків художньо-естетичного спрямування;

  • введення годин індивідуальної роботи з учнями (у кожній школі);

  • створення консультпункту районного рівня для індивідуальної роботи з обдарованими дітьми району (опорною є Оржицька ЗОШ І-ІІІ ст. імені І.Я.Франка, учитель – Дерев’янко Н.І.);

  • надання адресної підтримки та матеріального заохочення особливо обдарованих дітей та молоді, які є переможцями конкурсів (на виконання Комплексної програми розвитку освітньої галузі району учням виплачується грошова винагорода в сумі від 150 до 500 грн).

Серед проблем можна виділити малокомплектність шкіл або низьку наповнюваність класів, неможливість організації підвезення до опорних шкіл через віддаленість населених пунктів.

Використання інформаційних технологій у школі є достатньо складною проблемою, яка вимагає детального наукового вивчення, психолого-педагогічного обґрунтування.

Предмети художньо-естетичного циклу в загальноосвітньому навчальному закладі – особливі предмети, що забезпечують духовно-творчий розвиток учнів. Зрозуміло, що інформаційно-комунікаційні технології не можуть замінити художню творчість учнів. Разом із тим, дані шкільні предмети несуть у собі значний потенціал для використання ІКТ. Також вони є тим художньо-естетичним середовищем, що розвиває творчі здібності, естетичний смак учнів, підвищує інтерес до предметів, виховує почуття прекрасного. Крім того, застосування ІКТ у навчально-виховному процесі дає можливість реалізувати ідеї індивідуалізації та диференціації навчання.

Проникнення сучасних технологій в освітню практику, в тому числі і на уроки мистецтва, відкриває нові можливості. У цьому випадку, вчителям-предметникам художньо-естетичного циклу необхідно впроваджувати інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) як новий засіб художньо-творчого розвитку.



Література:

  1. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392.

  2. Робота методкабінету / Упоряд. Л. Галіцина. — К.: Шк. світ, 2005. — (Б-ка «Шкільного світу»).

  3. Скрипник М. І. Аналітична діяльність методиста // Управління освітою. — 2006. — № 5.

  4. Гумінська О.О. Використання мультимедійних засобів – оновлення методики викладання мистецтв//Мистецтво та освіта. – 2009.-№3

Урок художньої культури.11 клас
Афанасьєв А. В.,

учитель художньої культури

Круподеринської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Тема. ЄВРОПЕЙСЬКА ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА: ФРАНЦІЯ.

Мета. Ознайомити учнів з історичними, етнічними, ментальними особливостями культури Франції, з вкладом Франції у світову культуру; виховувати шанобливе ставлення до культурних пам′яток людства.

Тип уроку. Комбінований

Обладнання. Ноутбук, екран, проектор, презентація, відео фрагменти.

Форма проведення. Віртуальна подорож.

Хід уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Після повідомлення теми і мети уроку учні називають всі слова, поняття і імена особистостей, які можуть пригадати, почувши слово Франція. ( це можуть бути – Ейфелева вежа, Наполеон, Лувр, д′Артаньян, мушкетери, мода, Париж і т.д. )



IV. Викладення нового навчального матеріалу

Слово учителя. Знайомство з Францією ми здійснимо у вигляді кількох екскурсій. Я буду гідом. Екран буде вікном, через яке ми зможемо побачити Францію.

Екскурсія перша. Об′єкти – муніципалітет, Нотр дам де Парі, Лувр, вулиці Парижу.

За допомогою презентації та відеофрагментів учитель розповідає про географічне положення, політичний устрій, нагадую найбільш визначні дати в історії Франції, знайомить з найвиразнішими архітектурними пам′ятками Парижу, з Лувром.

Екскурсія друга. Об′єкт –Версаль.

Учитель нагаадує учням про бароко. Учні оглядають Версальський палац. І переходять до ландшафтного парку, ознайомлюються з перлинами ландшафтної архітектури – французькими регулярними парками.

Екскурсія третя. Об′єкт – пленер.

Розповідь про виникнення у Франції нового революційного художнього стилю – імпресіонізму. Підготовлений учень за допомогою виготовленої ним презентації нагадує про головні постаті цієї течії в мистецтві, про той поштовх і напрям, який вони надали розвитку мистецтва ХХ століття

Екскурсія четверта. Об′єкт –Париж, Бульвар Капуцинів, «Гран-кафе».

Франція – батьківщина кіно!. Короткий огляд історії виникнення і розвитку кіно. Згадка про видатних режисерів, акторів ХХ- ХХІ ст., та найбільш відомі їх роботи. Обов′язковий перегляд першого у світі фільму «Прибуття потягу» та фрагменти з Чарлі Чапліном.

Екскурсія п′ята. Об′єкт – Монмартр, кабаре і мюзик-холи.

Знайомство з французьким міським романсом – шансоном, з видатними виконавцями – Едіт Піаф,М. Матьє, Ш. Азнавуром. Прослуховування пісні у виконанні П. Каас і Дж. Дассена.

Екскурсія шоста( завершальна). Об′єкт – вулиці і бутіки Парижу.

Перегляд відеофрагменту, який переконує, що Париж – столиця світової моди. Учитель Додає інформацію про щорічні покази високої моди, про творчість К. Шанель, К. Діора, П. Кардена, І. Сен-Лорана та інших.

V. Підбиття підсумків уроку.

Слово учителя. На жаль, наш час завершується, і ми не змогли в повній мірі познайомитися з Францією, французами, з їх культурою, звичаями і традиціями. Але сподіваюсь, що екскурсїї були для вас корисними і цікавими..Тому у мене питання:

  1. Про що нове, раніше невідоме ви почули сьогодні на уроці?

  2. Щоб ви хотіли ще дізнатися про Францію ?

VІ. Домашнє завдання.

Індивідуально :

для учнів із високим рівнем навчальних досягнень – виготовити презентацію на тему «Архітектура Іспанїї», в якій акцентувати увагу на вплив античної і арабської культур;

для учнів із достатнім рівнем навчальних досягнень – підібрати ілюстративний матеріал по темі Франція для проекту ЩО ЦЕ? ХТО ЦЕ? ДЕ ЦЕ?; виготовити презентацію «Письменники Франції»

для учнів із середнім та початковим рівнями навчальних досягнень – намалювати композицію «Сонячний день» у стилі імпресіонізму;



Урок художньої культури. 9 клас

Афанасьєв А. В.,

учитель художньої культури

Круподеринської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Тема. ЖАНРОВА ПАЛІТРА МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА. ІНСТРУМЕНТАЛЬНА МУЗИКА.

Мета. Закріпити знання учнів о музичних формах та жанрах;

  • визначити особливості камерно-інструментальної та симфонічної музики;

  • формувати уявлень учнів про жанрові різноманітності інструментальної музики;

  • усвідомити багатства зображальних засобів музичної виразності.

Завдання.

  1. Ознайомити учнів з жанровими ознаками камерно-інструментальної та симфонічної музики.

  2. Розширити уявлення учнів про форми камерної музики - сюїта, соната, квартет тощо, та симфонічної - симфонія, увертюра, концерт.

  3. Виховувати здібності до сприйняття, інтерпретації і оцінювання музичних жанрів і форм, висловлювати своє відношення до них, аргументувати свої думки та оцінки.

  4. Виховувати культуру спілкування.

Тип уроку. Урок засвоєння інтелектуальних і практичних способів діяльності.

Обладнання. Ноутбук, проектор, екран, презентація «Інструментальна музика».

Основні поняття і терміни. Соната, сюїта, симфонія, концерт.

Глосарій

Інструментальна музика – це найдавніше виконання музики, мистецтво передавання художнього змісту музичного твору засобами співацького голосу; тісно пов’язане зі словом, інтонацією, вона надає звучанню емоційної виразності.

Камерна музика – музика, призначена для одного чи декількох виконавців, що звучить в умовах порівняно невеликих концертних приміщень.

Сюїта - багаточастинний цикл, що складається із самостійних, контрастних п'єс, об'єднаних загальною художньою ідеєю.

Елегія – інструментальна п’єса, що передає ліричні роздуми, сумні настрої.

Симфонічна музика – музика, призначена для виконання симфонічним оркестром.

Оркестр - група музикантів, які виконують музичний твір одночасно на різних інструментах.

Соната - багаточастинна інструментальна п'єса з багатим образно-емоційним змістом.

Симфонія - циклічна композиція з чотирьох контрастних частин, об'єднаних єдиним задумом.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Перевірка засвоєння матеріалу минулого уроку:



1. Фронтальна робота

Учні заповнюють «німий» опорний сигнал «Види музичного мистецтва» (додаток 1)

2. Опитування

    • Як класифікують жіночі і чоловічі голоси за діапазоном? А дитячі?

    • В чому різниця між академічним, народним і естрадним співом?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності і виклад нового матеріалу

  1. Слово учителя. ( із використанням презентації )

Навчившись співати, людина стала уважно прислухатися до того, що було навколо неї. Багато чого, що раніш їй здавалося просто шумом, щебетом птахів, дзюрчанням струмка, шелестом листя — тепер зазвучало у музиці. Різні предмети - морська мушля, очерет, туго натягнута тятива мисливської зброї, камінчики, деревинки у первісної людини від подиху зазвучали, заговорили — перетворилися на музичні інструменти. Раніше за інші виникли ударні і духові інструменти, потім струнні і, нарешті, смичкові. Історія музики і музичних інструментів протягом століть була тісно пов’язана з розвитком техніки.

Прослідкуємо історичну вертикаль розвитку музичних жанрів та відповідних музичних інструментів: ( використовуються відповідні слайди презентації)



  1. Музика Стародавнього світу – інструменти й різновиди: (Арфа, кіфара, ліра) Музика залишається одноголосою.

  2. Музичні напрямки і інструменти Середньовіччя (труба, флейта, бубон, барабан).

В ХІ ст. італійський музикант Гвідо д’Ареццо розробив спосіб запису нот на нотному стані, який складався з 4 горизонтальних паралельних ліній. Він же придумав і назви нот: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі. Так виникла мова музики з її трьома головними складовими: мелодією, ритмом і гармонією.

ХVІ-ХVІІ ст. смичкові музичні інструменти: найпопулярніший – скрипка, починаючи з ХVІ ст. скрипка розповсюдилась по всій Європі, в Італії виникли прославлені школи скрипічних майстрів: Гварнері, Аматі, Страдіварі.

Віолончель - великих розмірів смичковий інструмент.

Щипкові музичні інструменти: в ХVІ-ХVІІ ст. найрозповсюдженіший щипковий інструмент – лютня; грі на лютні навчали юнаків і дівчат із заможних сімей.

У ХVІ ст. на зміну лютні прийшла гітара.

Квартет ХVІ-ХVІІ ст. складався з лютні, флейти, віолончелі й клавесину.



VІІІ-ХІХ ст.

У 1709 р. італієць Бартоломео Крістофорс винайшов клавішний інструмент, який одержав назву «клавесин» з тихим і голосним звуком» – це було фортепіано. До кінця ХVІІІ ст. фортепіано повністю витіснило клавесин.

Перші духові інструменти (флейта, кларнет, гобой, фагот) були дерев’яні.

У 1845 р. А.Сакс винайшов саксофон – металевий духовий інструмент створений за тим же принципом, що й дерев’яні.

Пізніше в симфонічний оркестр увійшли мідні духові інструменти (труби, тромбони, валторни)

Найбільший духовий інструмент – орган. Для того, щоб він зазвучав, потрібно повітря накачати в спеціальні ємності, а потім воно виходить через дерев’яні і металеві труби. Орган має кілька рядів клавіш для рук і багато педалей, які переключають регістри звуку. Найвидатніші органні твори написані Й.С.Бахом.



ХХ ст.

У перші десятиріччя з’являються невидані раніше музичні інструменти: електрогітара – винайдена в США в 30-х роках; синтезатори звуку – вони самі по собі не є музичними інструментами, але при під’єднанні їх до традиційних інструментів змінюють їх звучання на тисячі ладів; електроорган – дозволяє одержувати незвичайні поєднання звуків і нові звукові ефекти.

(Музичний супровід бесіди)

2. Виступ учня (його презентація інтегрована в презентацію вчителя)

У давнину, коли не було концертних залів, філармоній для музикування, любителі музики збиралися у своїх домівках. Звідси пішла назва – камерна музика (camera від італ. - кімната), тобто музика призначена для невеликого складу виконавців. Для неї характерною є увага до внутрішнього світу людини як особистості. Відмінна риса камерної музики полягає у висуванні на перший план артистичної індивідуальності виконавця; співака-соліста, скрипаля або інструментального ансамблю — тріо, квартету. Саме цим камерний твір відрізняється від оркестрового, де художній задум здійснюється силами великого (до ста осіб) колективу музикантів, підлеглого індивідуальності диригента. Натомість, ідейно-образний зміст камерної п'єси розкривається творчими зусиллями одного соліста або невеликої групи артистів: двох — у дуеті, трьох — у тріо, чотирьох — у квартеті, п'ятьох — у квінтеті. При цьому у більшому чи меншому ступені виявляється художня рівноправність учасників ансамблю. Партії їх індивідуалізовані, збагачені тонкими динамічними відтінками і нерідко технічно складні.



Камерно-інструментальна музика призначена для невеликого складу виконавців. Для неї характерна увага до внутрішнього світу людини як особистості, у противагу узагальнюючому вираженню сподівань багатьох людей у симфонічному жанрі.

3. Виступ учня

Словом «соната» (італ.- «звучати») вперше стали називати свої твори іспанські композитори XVI в.

Соната — один з основних жанрів камерно-інструментальної музики. Вона існує не тільки як жанр, але і як форма. Сонатна форма — одна із самих розвитих форм інструментальної музики. Вона типова для перших частин сонатно-симфонічного циклу (у це поняття входять сонати, симфонії, квартети і багато інших великих творів).

Композитори-романтики Ф.Шуберт, Р.Шуман, Ф.Шопен, Ф.Лист, И.Брамс у своїх сонатах по-новому розкрили неспокійний, мінливий внутрішній світ людини. Фортепіанна соната досягає свого розквіту наприкінці XIX — початку XX в. (П.І.Чайковський, С.В.Рахманінов, О.М.Скрябін, Н.К.Метнер). Сонати для самих різних інструментів створили такі композитори як - С.С.Прокоф'єв, Н.Я.Мясковский, Д.Д.Шостакович, А.І.Хачатурян, Д.Б.Кабалевский, М.С.Вайнберг, Р.К.Щедрін і інші. Усе більш складними і різноманітними стають у них музична мова, принципи побудови, і зміст.



4. Виступ учня

У перекладі з французького слово «сюїта» означає «послідовність», «ряд». Вона являє собою багато частинний цикл, що складається із самостійних, контрастних п'єс, об'єднаних загальною художньою ідеєю. Іноді замість назви «сюїта» композитори використовували іншу назву - «партита». Історично першою була стародавня танцювальна сюїта, що писалася для одного інструмента чи оркестру.

Справжня вершина розвитку жанру була досягнута у творчості Й. С.Баха. Композитор наповняє музику сюїт (клавірних, скрипкових, віолончельних, оркестрових) проникливим почуттям, робить ці п'єси настільки різноманітними і глибокими по настрою, організує їх у таке струнке ціле, що переосмислює жанр. Композитори XIX-XX ст., зберігаючи головні прикмети жанру — циклічність побудови, контрастність частин і т.д., дають їм інше образне тлумачення. Танцювальність тепер не є обов'язковою ознакою. . Велике поширення одержують сюїти, складені на основі опери, чи балету музики до драматичного спектаклю. У XX ст. у вокально-симфонічних сюїтах поряд з музикою звучить і слово («Зимове вогнище» Прокоф'єва).

(Музичний супровід бесіди – Григ. Сюїта «Пер Гюнт».



5. Виступ учня ( його презентація інтегрована в презентацію вчителя )

Симфонічна музика — одна з основних, найважливіших областей музичної творчості. Класична симфонія формується у 70-80-ті роки XVIII ст.. у творчості Йозефа Гайдна та Вольфганга Моцарта. Віденського композитора Йозефа Гайдна називають «батьком симфонії», оскільки саме у його творчості цей жанр уперше досяг високої художньої досконалості.

Симфонічна музика охоплює майже всі інструментальні жанри — від багаточастинних творів до невеликих п'єс. Симфонічний оркестр поєднує інструменти різних груп, що дає найбагатшу палітру звукових фарб, виразних засобів для втілення задумів. Симфонія складається з чотирьох контрастних частин, об'єднаних в єдину за задумом циклічну композицію. Відмінна риса кращих симфоній полягає у надзвичайно широкому охопленні явищ життя. У невичерпному багатстві сполучень музичних образів, у контрастному чергуванні різноманітного руху - швидкого, або повільного, або танцювального композитори-симфоністи з великою художньою силою відтворюють енергійну, діяльну натуру людини, його боротьбу з життєвими негодами перешкодами, визвольний рух народних мас, а поряд є прекрасні зразки природи, тонкі щиросердечні переживання.

Кращі симфонічні композиції завжди створювалися у розрахунку на масову аудиторію. Глибина змісту сполучалася у них з величчю масштабів, широтою задуму і, з іншого боку, із простотою і ясністю, часом навіть «плакатністю» ведучих образів і мелодійних тем.

У багатьох симфоніях можна також зустріти життєрадісні сцени народного побуту, картини народних свят. Найважливіша особливість симфонічної музики в тім, що ідейний задум твору — глибокий і значний — розкривається у широкому, часом конфліктному, суперечливому, або напружено-драматичному розвитку. Основна музична ідея затверджується в процесі боротьби, гострих, конфліктних зіткнень, тимчасових відхилень від основного шляху. Цей розвиток називається симфонічним.

(Музичний супровід бесіди)



6. Слово учителя.

Однією з вершин світового музичного мистецтва з'явилася симфонічна творчість Бетховена (1770— 1827). Революційна епоха кінця XVIII століття визначила ідейну спрямованість бетховенської музики. У могутніх, глибоко вражаючих образах його увертюр («Леонора», «Егмонт») та героїко-драматичних симфоній (Третя, П'ята і Дев'ята) вперше одержали своє відображення боротьба народних мас, віра в торжество соціальної справедливості. В.Стасов затверджував, що «...Бетховен... тільки і думав про історію і все людство. Це — Шекспір мас. Перша симфонія, Дев'ята, Шоста, П'ята — це всі різні маси роду людського, у різні хвилини їхнього життя і нестатку». Шлях від мороку до світла через тривалу і завзяту боротьбу до перемоги звільнених народів складає ідеї найбільших бетховенських симфоній.

У симфонічній творчості Моцарта помітно зростає значення ліричного початку. Не тільки симфонії і концерти, але навіть окремі частини його дивертисментів і серенад нерідко втілювали задумливо-ліричні настрої, а часом і скорботно-драматичні переживання. Найцінніший внесок у скарбницю симфонічної музики — три останні симфонії Моцарта (1788). Лірико-драматична симфонія соль-мінор Моцарта — одне з геніальних створінь музики XVIII століття.

Перші симфонічні твори вітчизняних українських авторів з’явилися ще наприкінці ХVIII ст.. Це - «Симфонія соль мінор» невідомого автора (1810р), «Концертна симфонія Д.Бортнянського, «Українська симфонія» М.Калачевського, симфонії В.Сокальського, М.Вербицького, М.Березовського. Українська симфонічна школа ХХ ст.. подарувала світу яскраві зразки цього жанру - симфонії Л.М.Ревуцького, Б.М.Лятошинського, оркестрові твори В. С.Косенко, С.Ф. Людкевича.



7. Виступ учня

Одним з кращих прикладів, що дає уявлення про особливості і можливості музичного мистецтва у жанрі симфонічної музики є «Сьома симфонія» Дмитра Шостаковича, яку композитор писав у роки Великої Вітчизняної війни у блокадному Ленінграді. Разом із професорами і студентами Ленінградської консерваторії він виїжджав на риття окопів і, як боєць протипожежної команди, жив на казарменому положенні у будинку консерваторії. Перші три частини симфонії були закінчені до кінця вересня 1941 року, коли Ленінград уже був оточений фашистами і піддавався жорстокому артилерійському обстрілу, і повітряним бомбардуванням. Переможний фінал симфонії був довершений у грудні, коли фашистські орди стояли на підступах до Москви.

(Музичний супровід бесіди)

8. Слово учителя

Сольні інструментальні концерти по змісту і за формою будівлі мають багато спільного із симфонією. Слово «концерт» (лат.) означає «змагатися». Зароджується цей музичний жанр у Італії, у трьох видах: як хоровий, оркестровий чи сольний твір для одного чи декілька інструментів з оркестром. Власне кажучи, це дуже типові три частинні симфонії, але з особливою партією соліста: скрипаля, віолончеліст; чи піаніста. Композитори XVIII століття (Вівальді, Моцарт) любили писати концерти і для духових інструментів: флейти, труби, чи валторни, кларнета. Виконання концерту потребує від соліста досить високого рівня майстерності, віртуозності. Соліст і оркестр немов змагаються: то оркестр ніби перебиває його, то сперечається з ним, то тріумфально і могутньо розвиває одну з головних тем.

На Україні основним жанром професійної музики XVIIст. був партесний концерт, у якому концертні епізоди виконувані ансамблем чи солістами протиставляються епізодам, що виконує хор. Видатні авторі концертного жанру були – М.Дилецький, Д.Бортнянський, М.Березовський, А.Ведель. Чудові концерти для різних інструментів (в основному для фортепіано, (скрипки) написали Бетховен, Мендельсон, Дворжак, Григ, Чайковський, Глазунов. Концерт — улюблений жанр у творчості композиторів: С.Прокоф'єва, А.Хачатуряна, Д.Шостаковича, Д.Кабалевского.

(Музичний супровід бесіди)



ІV. Закріплення і узагальнення вивченого матералу.

Бліц-опитування:

  1. Слово симфонія грецького походження в перекладі означає…

  2. «Батьком симфонії» вважається…

  3. Симфонічний оркестр - великий колектив музикантів виконуючих симфонічні твори. Симфонічний оркестр складається з трьох груп інструментів: духові, струнні інструменти, …

  4. Класична музика, це…

Слово учителя: Отже, ми сьогодні разом з вами пригадали такі інструментальні музичні жанри:

Сюїта – кілька танцювальних п’єс, не призначених безпосередньо для танцю, різноманітних за змістом та будовою. Ці п’єси виконуються одна за одною. Сюїти компонуються для виконання на одному інструменті або оркестру.

Соната – від латинського «звучати». Це музичний твір для одного або кількох інструментів, що складається з кількох (3-4) частин. Класичний тип сонати склався в кінці ХVІІІ ст. в творчості Й.Гайдна та В.А.Моцарта.

Симфонія – від грецького слова «співзвуччя»; твір для симфонічного оркестру з 4-5 частин, розташованих за принципом контрасту й об’єднаних однією ідеєю. Симфонія – вища форма інструментальної музики.

Концерт – віртуозне виконання твору для солюючого інструменту (фортепіано, скрипки, флейти) з оркестровим супроводом. Концерт – це також публічне виконання музичних творів.

V. Рефлексія

  1. Що нове я дізнався на уроці?

  2. Що сподобалося?

  3. Про що хотів би дізнатися більше?

VІ. Домашнє завдання

1.Обміркуйте,чи потрібна сучасній людині класична симфонічна музика?

2.Зробіть прогноз для електронного послання – побажання майбутнім поколінням про те, якою повинна бути культурна, освічена людина ХХІІ століття, які культурні надбання їм потрібно зберегти та розвивати і надалі.

3. Підготуйте презентацію « Музичні інструменти, оркестри».





Урок художньої культури. 9 клас

Левченко О.М.,

учитель художньої культури

Новооржицької ЗОШ І-ІІІ ст.

Тема: ОСНОВНІ ЦЕНТРИ НАРОДНИХ ПРОМИСЛІВ І РЕМЕСЕЛ ПОЛТАВЩИНИ

Мета. Ознайомити учнів із центрами народних промислів на території рідного краю; розвивати зацікавленість мистецтвом, спостережливість, інтерес до культурної спадщини; виховувати дбайливе ставлення до народного мистецтва.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Обладнання. Полтавщина. Історичний нарис, ілюстрації, відеоролики «Опішня. Гончарство», « Два кольори Решетилівки», карта Полтавської області.

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Епіграф уроку:

Народне мистецтво стало невичерпним

джерелом високого мистецтва.

1.Метод «Мозковий штурм».



Заповніть схему: ( визначення, види, приклади)

Культура



2.Що таке народні промисли і ремесла?



Гра « Сніговий ком».

Запитання до гри:



  • У чому особливості народної культури?

  • Коли вона формується?

  • Які її різновиди ви знаєте?

  • Наведіть приклади центрів народної культури на території Полтавщини (гончарство,вишивка, килимарство)

  • Що ви знаєте про мистецтво ковальства, різьб’ярства, плетіння з лози та соломи, писанкарство?

  • Яких майстрів народних промислів ви знаєте?

  • Де можна побачити роботи майстрів?

ІІІ. Мотивація навчальної дільності.

Вступне слово учителя.

Народні промисли є невід’ємною складовою та однією з традиційних базових галузей народного мистецтва українців. Саме народні промисли зберігають духовні здобутки українського народу, передають його традиційні цінності наступним поколінням.

Народне мистецтво походить з сивої давнини. Під впливом природних умов, особливостей побуту, історичних чинників у кожному регіоні склались свої центри художніх промислів. На уроці ми познайомимося з різноманітністю промислів на Полтавщині. Полтавщина – стародавній осередок народного мистецтва. Всесвітньо відомою з давніх часів зробили її килимарство і декоративне ткацтво, вишивка, гончарство, декоративний розпис, писанкарство, різьбярство, тобто все те, що відрізняє наше мистецтво від мистецтва народів Європи і Азії.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь учителя.


  1. Центри художніх промислів на Полтавщині.

Художні ремесла та промисли – це засноване на ручній праці товарне виготовлення речей, що задовольняють виробничі, побутові, культові та обрядові потреби суспільства. Промислам передували ремесла, які зародилися на Україні за умов натурального господарства як допоміжні домашні заняття, і мають багатовікову історію. Вишивання, килимарство, ткацтво, писанкарство, лозоплетіння, гончарство, ковальство обробка дерева та металу – місцеві ремесла, котрі сягають витоками в глибину століть .

Живучість багатьох художніх промислів зумовлена передусім традиціями, де вони виступають стійкою системою творення образів, естетичних уявлень, історично сформованих в певному середовищі. Це і матеріал, техніка його обробки, характер виготовлення предметів, а також принципи, прийоми втілення образу, у яких вирішальну роль відіграють художні особливості сюжетних зображень, форми виробів, орнаменту, виражених живописними, пластичними або ж графічними засобами. Розглянемо основні види художніх ремесел та промислів на Полтавщині.

Учні заповнюють таблицю за розповіддю учителя ( додаток 1)

Народні ремесла Полтавщини



Вид ремесла

Центр знаходження

Особливості





















  1. Окремі учні класу отримали завдання підготувати повідомлення з тем:

« Опішня – центр українського гончарства»

План виступу:

а) історична довідка про столицю українського гончарства; ( додаток 2)

б) особливості Опішнянської кераміки; ( додаток 3)

в) підбір ілюстрацій ; ( додаток 4 – 7)

Перегляд відеофільма « Опішня. Загальний» ( про гончарство 4:05)



« Решетилівські килими, гобелени, вишивка»

План виступу:

а ) Решитилівка – центр народного ткацтва; ( додаток 8)

б) Полтавська вишивка; ( додаток 9 )

в) підбір ілюстрацій ( додаток 10 -12)

Перегляд відеофільму « Два кольори Решетилівки» ( Решетилівська майстерня 4:27)

V. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Завдання для учнів: назвіть відомі вам українські регіональні центри народних промислів і ремесел. ( Підручник стор. 215 -223)

2. Виконання творчого завдання .

І варіант - намалювати ескіз для керамічного виробу

ІІ варіант – намалювати орнамент для рушника.

VІ. Підбиття підсумків уроку, оцінювання роботи учнів.

VІ. Домашнє завдання.

Виготовити з пластиліну предмет побуту ( миску, глечик…) і накласти на нього орнамент.

Підготувати повідомлення про пам’ятки культури і мистецтва рідного краю.

Додаток 1

Народні промисли і ремесла Полтавщини

Гончарство – сивочоле рукомесництво наших прадідів. Перше місце з уміння творити гончарні вироби належало гончарам Зіньківського повіту. З давніх – давен глину в цьому краї отримували двома способами: там, де вона виходила на поверхню, її добували прямо з кар’єра, а там де розміщувалася глибоко, копали спеціальний колодязь – « дудку». Підготувати глину – довга копітка справа. Спочатку глину « вивітрюють», перетирають, викидаючи домішки, потім « розбивають» довбнею, складають у купу – «кобилу». Далі накривають, щоб не засихала. Потім її « перестругують», далі заливають на 12 годин водою, після чого «закачують» до 5 годин, щоб не лила до рук і мала однорідну масу. Останній етап – « пересікання» дротом, щоб видалити всі залишки рослин, дрібних камінчиків. Лише пересічена глина вважається цілком придатною для виробництва. Головне знаряддя гончарів – гончарний круг. Не знімаючи виріб з круга, його розмальовували. Готові вироби сушили, а потім 12 – 15 годин випалювали.

Різьбярство – різьба на дереві. Кожен штрих, кожна виїмка – невичерпна фантазія майстра. Полтавщина на початку ХХ ст..була одним з центрів художньої обробки дерева. Сьогодні оригінальні ложки виготовляють у Зінькові, Яреськах. Матеріалом слугують дуб, клен, груша. Процес творення полягає у виявлені й підкреслені природної краси дерева. Різьбяні вироби ніколи не покриваються ніякою фарбувальною речовиною.

Писанкарство – найдавніший вид народної творчості. Полтавська писанка вражає багатством орнаментальних мотивів, композиційних рішень, розмаїттям кольорів. Вагомий вклад у відродження цього ремесла внесла вчителька праці Л. Г. Хоменко з Лохвиці. Тут діє Студія писанкарства.

Шитво – ніжна сорочка, святковий рушник, скатертини чи серветка – одвічні символи краси. Унікальність Полтавської вишивки полягає у вишиванні « білим по білому». Художній ефект полягає не в багатстві кольорів та їх поєднанні, а у вишуканому співвідношенні м’якості відтінків. Для підкреслення світлотіні нерідко додають сірувато – жовту нитку. Це створює гармонію ритмів і насичує вишивку рухом. Це чи не єдине ремесло, яке сьогодні дуже поширено по всій території України.

Килимарство – втілення багатовікових традицій народу. Полтавщина мала розвинене вівчарство. Осередком цього ремесла є Решетилівка.

Килими можна поділити на такі типи: ліжник –з грубої вовняної пряжі; килим – для покриття лав, скринь; ковер – настінний, ткався на особливому станку – кроснах; коц – килим із високим стриженим ворсом.



Додаток 2

Історична довідка про столицю українського гончарства

Гончарні вироби на території України, що належали до трипільської культури, вже визначалися вишуканістю форм, цікавою оздобленістю. Ручний гончарний круг з'явився у II ст. н.е.

Розквіту гончарства на Україні сприяла наявність в її надрах покладів високоякісних червоних, червоно-бурих та світло-сірих глин.

Це зумовило виникнення значних осередків керамічного виробництва на Полтавщині — Опішня, Хомутець. Комишня.

Опішня — старовинне козацьке містечко на березі Ворскли в Зіньківському районі Полтавської області (поблизу Диканьки) — один із найвідоміших центрів культурної самобутності українців, всесвітньо відома столиця українського гончарства. В другій половині ХІХ ст. в гончарстві Полтавщини, на відміну від Правобережжя Дніпра, слабко простежуються цехові традиції, полив'яному посуду та кахлям властиві всі особливості селянської кераміки. Її декор обмежувався технічними та технологічними прийомами, зокрема, різноманітними комбінаціями лінійно-крапкових елементів та фляндрування. Кардинально змінила характер полтавської майоліки організація керамічних шкіл в Опішні (1894 р.)та Миргороді(1897р.). На початку ХХ ст. в Опішні працювали близько 1000 гончарів, вироби яких експонували на виставках різних континентів. З метою підтримання промислу наприкінці ХІХ ст. Полтавське губернське земство заохочує оновлення асортименту й стилістики місцевого гончарства. З'являються небачені до того форми, декор запозичують з інших видів мистецтва, передусім з вишивки.

Опішнянська кераміка — це своєрідний етнічний символ української культури, світовий мистецький бренд. Саме тут організовано унікальний заклад — Національний музей-заповідник українського гончарства. В Опішному досі збереглася унікальна гончарна виробнича споруда — будівля колишнього Опішненського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства, споруджена 1916 р. за проектом славетного українського архітектора Василя Кричев



Додаток 3

Особливості Опішнянської кераміки

Опішнянські вироби декоруються крім гравіювання по вологому черепку, наліплюванням рельєфного орнаменту.

Керамічні вироби розписують пензлем (вусики, стрічки, букети), ріжком (крапки, розетки, хвилясті лінії, листочки) та фляндрівкою ( мармурові розводи). Крім традиційних глечиків, тикв, барилець і куманців, у Опішні створюють екзотичні посудини з видовженим вузьким горлом, що нагадують східні металеві вироби, а в декорі переважають контрастні за кольором (синій, зелений, червоний, жовтий з білим і чорним) рослинні мотиви в доволі жорсткій графічній манері. В Опішні працює перший і єдиний на Полтавщині спеціалізований навчальний художній заклад – Колегіум мистецтв.

Нині ж гончарство – приватна родинна справа. В гончарській столиці України ним займаються і великі, і малі.

На території створено Державний музей-заповідник гончарного мистецтва. Широко відомі в Україні імена опішнянських керамістів. Це династії Китришів, Пошивайлів, майстри Василь Омеляненко, Іван Білик та інші.



Додаток 4

Музей гончарства в Опішні



Додаток 5

Майстер за роботою



Додаток 6

Опішнянський розпис



Додаток 7

Гончарні вироби



Додаток 8

Решетилівка – центр народного ткацтва

З кінця дев’ятнадцятого століття Решетилівка стає одним з осередків народного ткацтва, вишивки і килимарства. Ще містечко славилось розведенням  вівці  решетилівської породи і збутом  смужків.

Решетилівка - один з найвідоміших сучасних центрів художніх промислів України. Талант і виконавська майстерність вишивальниць, килимарок зробили це невелике містечко відомим не лише за межами Полтавщини, а й за межами України. Вражають своєю красою  решетилівські килими, які ніби ввібрали в себе всю красу полтавської землі. Саме це селище славилося глибокими традиціями місцевого ткацтва.

Гобелен – це той же килим ручної роботи, на якому різнокольоровою шерстю чи шовком виконані картини. Ці вироби використовують для окраси стін, а іноді – для оббивки розкішних м’яких меблів. У механічному плані техніка гобеленства досить проста, але вимагає від майстра дуже багато терпіння, досвіду і художньої «жилки»: аби створити гарний гобелен, необхідно бути певною мірою художником, а не просто ткачем. 


Спочатку майстер створює ескіз гобелена. Потім його збільшують до потрібних розмірів, створюючи художній рисунок. За ним і створюється майбутній шедевр

Полтавські гобелени вражають різноманітністю композиційних і колористичних рішень. Квіткові форми мають округлий характер; розгалуження корінців не геометризовані, не кострубаті, а м'які, згладжені. У цьому виявляються привабливість орнаменту, мелодійність і вишуканість. На деяких гобеленах квіти розкидані на тлі без особливого плану, тобто без наукових принципів побудови композиції. Квіти отримали свою фантастичність завдяки стилізації. Найвизначніша особливість квіткових гобеленів Полтавщини - це напрочуд удало дібраний колорит.    Фарбування пряжі - найбільш складний і важливий процес килимарського виробництва. Від того, як пофарбована пряжа, та які фарби буде вжито, залежить якість усього килима. Ось чому на фарбування пряжі завжди звертається головна увага.

Провідним центром килимарства в Україні є Решетилівська фабрика художніх виробів. Знані у всьому світі майстри – килимарі Євген Товстуха, директор фабрики, Надія і Олександр Бабенки, Євген Пілюгін, Олександр і Ольга Левадні. Решетилівський килим, під назвою «Орнаментальний», знаходиться у Нью-Йорку, у фойє ООН, як духовна емблема.

Тут виготовляються унікальні килими-гобелени ручної роботи, знамениті полтавські-решетилівські рушники, національні жіночі й чоловічі сорочки з витонченою ручною вишивкою, плахти, скатертини, покривала, доріжки, серветкита іншіречі, які роблять наш дім і побут більш привабливим.



Додаток 9

Полтавська вишивка

Так склалося, що саме у цьому селищі зародився унікальний і знаний у всьому світі вид вишивання — «білим по білому», або «біллю». Ця вишивка створює рисунок високого рельєфу з світлотіньовим моделюванням. Залежно від напрямку світла узор по-різному то відбиває, то поглинає світло, створюючи його багату гру. Вишивка «білим по білому» — своєрідний художній прийом. Вона асоціювалася у народі з красою морозних візерунків. «Я навіть не можу сказати, чому саме у нас вона виникла, — розповідає Ніна Іпатій, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, мешканка Решетилівки. — Ми передаємо цю традицію споконвіку, наші матерi уміли вишивати, і наші діти навчилися від нас». Унікальність цього мистецтва полягає у тому, що вишивати білими нитками по білому полотну — дуже важко, насамперед для очей. Тому й коштують такі вироби значно дорожче за кольоровi вишиванки. Дивовижно, але досконало освоїти складну техніку такого вишивання чомусь не змогли представники інших регіонів. Важливий момент: орнамент ніколи не наносять на тканину. Спочатку майстриня малює свою «картинку» на папері, а потім, шляхом складного підрахунку, переносить малюнок на полотно. Та й підготовка ниток для вишивок «біллю» — складна, копітка праця. Для більшої контрастності додають суворі небілені нитки або ж підфарбовані в попелясті тони («куниці»). 



Особливістю полтавської вишивки є поєднання рослинного та геометричного орнаментів – «барвінок», «хмелик», «морока», «курячий брід», «зозулька». Улюбленим мотивом полтавських вишивальниць є «гілка», «ламане дерево». Основу геометричного орнаменту становлять найпростіші фігури: скісний і прямий хрест, квадрат, ромб, трикутник, зірчасті мотиви. Щодо кольорів, то полтавчанам більше до вподоби світло-коричневий, сірий і блакитний.

Додаток 10

Майстрині за роботою



Додаток 11

Решетилівські килими



Додаток 12

Полтавська вишивка



Полтавські рушники





Урок художньої культури. 9 клас

Левченко О.М.,

учитель художньої культури

Новооржицької ЗОШ І-ІІІ ст.

Тема. ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВА ПОЛТАВЩИНИ.

Мета. Познайомити учнів з пам’ятками культури Полтавського краю;охарактеризувати особливості архітектури; розвивати вміння аналізу творів мистецтва; формувати систему ціннісних орієнтацій ;виховувати повагу до культурної спадщини рідного краю.

Тип уроку. Застосування знань, умінь і навичок.

Форма проведення. Заочна екскурсія.

Обладнання. Карта Полтавської області, зоровий ряд « Пам’ятки архітектури Полтавщини», портрети відомих митців (В. Боровиковський, М. Ярошенко, К. Білокур, І. Котляревський, В. Короленко, П. Мирний, Г. Сковорода, М. Гоголь), відеофільм «Полтавщина туристична».

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Запитання до учнів:

  • Які значимі історичні події пов’язані з Полтавським краєм?

  • Які регіони області є цікавими для туристів, чим саме?

  • Хто з митців прославив наш край?



ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Слово учителя.

Любов до рідної країни починається з любові до рідного краю. Це не можливо без знання історії і культурних надбань свого міста, села. Розвиток культури суспільства безпосередньо залежить від людей, які в ньому живуть. Усі регіони України мають власну історію і багату культуру. Кожне покоління намагається залишити по собі слід у камені, фарбі, звуці. Цей спадок збагачує культуру, дає нащадкам усвідомлення приналежності до свого народу, право пишатися своїм минулим. Сьогодні ми познайомимося з візуальним мистецтвом Полтавщини. Епіграфом до уроку будуть слова російського філософа Н. Моісєєва:



« Пізнання культури рідного краю є невід’ємним компонентом тих знань, які отримує будь – яка людина у суспільстві.»

Перегляд відеофільму « Полтавщина туристична » ( 6: 36).

Переглядаючи фрагмент, учні записують у зошит пам’ятки культури Полтавщини .



ІV. Вивчення нового матеріалу.

Заочна екскурсія пам’ятними місцями краю .

Вчитель заздалегідь ділить учнів класу на малі групи, задає домашнє завдання: самостійно опрацювати інформаційний матеріал, розробити презентацію виступу.

Перша група « Архітектори»

Художні стилі в Полтавській архітектурі

Стиль бароко ( додаток 1)

Архітектурне обличчя Полтави має неоднорідний характер. Кожна історична епоха розвитку міста накладає свій відбиток на зовнішність і об'ємно-планувальне рішення окремих споруд. Найстарішими пам'ятками архітектури є Спаська церква та комплекс будівель Хрестовоздвиженського монастиря. Всі монастирські споруди з часу його заснування в 1650 році були виконані з дерева. Архітектура церкви відповідає пізньо – російському стилю. Будівництво кам'яного собору монастиря, почате в кінці XVII століття на кошти генерального судді В. Л. Кочубея мають стиль українського барокко. Українське бароко уособлювало в собі незалежність України. Його ще називають мазепинським, тому що за часів І. Мазепи саме у цій стилістиці будувалася переважна більшість церков. Для українського бароко характерні зовнішні ознаки: динамічність форм, нерівність та розірваність ліній, тяжіння до драматизму, широке застосування декоративних оздоблень, символічних та алегоричних образів. Саме тому наприкінці ХVIII століття цей стиль було заборонено царським указом, щоб узагалі забути про Мазепу. Але на Полтавщині він устиг закріпитися. Це Хрестовоздвиженський монастир, Святоуспенський кафедральний собор, собор Воскресіння Христового, який стояв на місці нинішнього музичного училища.. Стиль барокко був завершений у Полтаві побудовою Стрітенської церкви в 1787 році. Радянська влада зносила в першу чергу переважно барокові храми, продовжуючи політику знищення українського бароко як стилю, що уособлював Україну.



Стиль класицизм (додаток 2)

Основним принципом архітектури цього стилю стало застосування античної ордерної системи на тлі простих і чітких геометричних форм. Класицизм був своєрідною реакцією на бурхливий стиль бароко.

Після встановлення в центрі Полтави монумента Слави виникає необхідність розмістити навколо площі, що мала спочатку торговельне призначення, всі губернські адміністративні будинки. Кругла площа стає адміністративним центром Полтави. Забудова міста за новим планом і починається з Круглої площі. Тут з 1805 по 1811 роки було споруджено сім адміністративних будинків. Всі ці будинки виконані у класичному стилі. Забудова кварталів навколо Круглої площі за єдиним архітектурним стилем створила чудовий ансамбль, який є унікальною сторінкою в історії містобудування початку XIX століття.

Водночас із забудовою центру проводиться впорядкування вулиць за новим планом. У різних частинах Полтави споруджуються громадські будинки, особняки заможних мешканців та будиночки козаків і міщан. Традиції класичного стилю продовжуються до другої половини XIX століття.  



Стиль модерн ( додаток 3)

Виникнення в кінці XIX століття в архітектурі напрямку, що дістав назву «нового» стилю, або модерну, знайшло свій відбиток і в забудові Полтави того часу. Модерн постав на противагу домінуючому на той час історицизмові як мистецтво молодих людей. Прагнучи створити новий стиль, представники модерну відмовлялися від історичних запозичень, використовували умисно примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, принципи асиметрії і вільного планування, нові технічні та конструктивні засоби для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель, де всі рішення підпорядковані єдиному образно-символічному задумі й орнаментальному ритмові.. Кращими будинками того часу вважаються: колишній Земельний банк (1901 p.), а нині аграрний коледж управління і права, земська бібліотека і музей (1901 р.), зараз обласний архів, Російський селянський банк (1909 p.), нині адміністративна установа, Будинок для просвітительських цілей (1901 p.), тепер кінотеатр «Колос», та ряд інших. Зараз понад 140 будівлям стилю еклектики та модерну надано статусу пам'яток архітектури місцевого значення. Найвидатнішим творінням у стилі українського модерну є споруда губернського земства (1908 p.), тепер це Полтавський краєзнавчий музей.



Полтавський краєзнавчий музей

Полтавський краєзнавчий музей розташова­ний на місці садиби козака Павла Руденка, де 1872 року був зведений новий будинок Полтав­ського губернського земства. 1901 року старий бу­динок земської управи був розібраний. 1902 року на його місці розпочалося будівництво нового, яке завершилося 1908 року. Архітектор Василь Кричевський , ви­конав його у стилі українського модерну. У проекті Кричевського використано націо­нальні мотиви: шестикутні отвори вікон і две­рей, башти, що фланкували центральну частину фасаду, багате кам'яне різьблення. Інтер'єри та фасад були оформлені керамікою і майолікою, виготовленими учнями земських майстерень Полтавської губернії, у тому числі Миргород­ської керамічної школи і гончарами з Опішні. Вздовж фасаду розміщувалися герби міст Пол­тавської губернії. Усього для оздоблення земського будинку в Опішні було виготовлено 24458 полив'яних плиток для інтер'єрів, 15 ма­йолікових (глазурованих) гербів повітів Полтав­щини, які розмістили на фасаді, а також 12 ма­йолікових панно.

У новому генеральному плані розвитку Полтави, що складений 1992 року, велика увага приділена збереженню та використанню пам'яток історії та культури Полтави як міста з особливо цінною історичною спадщиною. Полтавський міськвиконком прийняв рішення про складання програми культурного та духовного відродження Полтави, одним із важливих заходів якої є надання старовинній частині міста статусу історико-культурної заповідної території, а основним завданням є — збереження містобудівної спадщини, дотримання існуючої масштабності простору міського середовища, збереження неповторної своєрідності і колориту Полтави. Заповідна територія буде створена на базі всього комплексу пам'яток історії, археології, природи, архітектури.

Друга група «Екскурсоводи»

Музеї, присвячені видатним людям Полтавщини

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка