Державний заклад "дніпропетровська медична академія моз україни "



Сторінка7/9
Дата конвертації05.03.2017
Розмір2.13 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9


Проведення інгаляцій

Показання. Введення лікарських речовин через дихальні шляхи.

Обладнання. Інгалятор аерозольний, ультразвуковий, небулайзер.

Умова проведення:. Процедуру проводять не раніше ніж через 1—1,5 год. після прийняття їжі. Діти старшого віку мають прополоскати ротову порожнину та горло теплою кип’яченою водою. Одяг дитини не повинен перешкоджати дихальним рухам.

Техніка. Дитині старшого віку пояснюють, як треба дихати. А саме: при захворюваннях гортані, трахеї та бронхів слід робити більш глибокий вдих через рот, затримуючи видих. Видих краще робити через ніс, це, в першу чергу, стосується хворих із захворюваннями придаткових порожнин носа, оскільки під час видиху лікарський засіб потрапляє до них. При захворюваннях носа та горла необхідно дихати нормально, без напруження, носом і ротом.

Хвору дитину перших років життя загортають у ковдру і тримають на колінах, приставивши до області рота і носа мундштук або маску розпилювача. Крик дитини не є перешкодою для процедури, під час крику дитина навіть краще вдихає аерозоль. Діти старшого віку охоплюють мундштук розпилювача губами та періодично роблять глибокі вдихи. Після інгаляції мундштук промивають і кип’ятять. Перед новою інгаляцією кінець мундштука, якого дитина торкається губами, протирають спиртом. Тривалість процедури зазвичай становить 5-15 хв, можна робити перерву на 3-5 хв. За день проводять від 1 до 4 процедур. Курс лікування залежить від характеру захворювання і може складати із 5- 30 процедур і більше. Після процедури дитині необхідно відпочити протягом 15-20 хв.



Можливі ускладнення.

  • Травматичні пошкодження виникають коли маски інгалятору погано встановлені, викликають тиск і/або тертя що порушує цілісність шкіри обличчя.

  • Синдром витоку повітря.

  • Інфекції - бронхіт, пневмонія, риніт.

  • Роздуття шлунку і кишковика газом.

  • Ларингоспазм, бронхоспазм.

  • Гіповентиляція/ гіперкапнія.


Моніторинг частоти серцевих скорочень

та насичення крові киснем – пульсоксиметрія у дітей
Показання: при проведенні реанімації дитини з застосуванням повітряно-кисневої суміші для визначення мінімальної необхідної концентрації кисню; моніторинг стану дитини при проведенні ШВЛ, кисневої терапії, нестабільній гемодиниміці, апное, проведенні інвазивних втручань і досліджень (люмбальна пункція, інтубація, гемотрансфузія тощо); під час транспортування.

Методика пульсоксиметрії базується на різному поглинанні окисленим та відновним гемоглобіном червоного світла, яке проходить через тканини. Пульсоксиметри дозволяють постійно вимірювати насичення гемоглобіну крові киснем (SpО2) неінвазивним методом. Датчик пульсоксиметра має два діоди: один є джерелом червоного світла, а інший сприймає світло, яке пройшло через тканини, що аналізує пульсуючий артеріальний кровотік. Якщо гемоглобін насичений киснем повністю, показання прибору буде «100%». Нормальні для здорової дитини рівні сатурації кисню (SpО2) 88-95%. Пульсоксиметр не вимірює парціальний тиск кисню в крові, тому орієнтуватися тільки на показники сатурації недоцільно (при показнику «100%» цей тиск може становити від 70 до 600 мм рт. ст.)

Показання прибору можуть бути хибними при гіповолемії та гіпотензії, гіпотермії, порушеннях мікроциркуляції. При використанні сучасної апаратури (пульсоксиметр, монітор пацієнта тощо з технологією MasimoSET) ця проблема нівелюється завдяки новітній технології, яка дозволяє точно вимірювати та відображати значення сатурації в умовах низької перфузії та/або рухів дитини.

Методика використання:

Новий (одноразового використання) або знезаражений датчик накладають на долоню або стопу дитини таким чином, щоб один діод знаходився точно навпроти іншого. Датчик фіксується спеціальним фіксатором або лейкопластиром (не приклеювати до шкіри, а зафіксувати навколо через серветку) не занадто туго, щоб не погіршити кровотік /венозний відтік в кінцівці). Шнур також можна додатково закріпити на кінцівці на 3-4 см проксимальніше для надійнішої фіксації при неспокої дитини. Періодично слід міняти положення датчику для профілактики порушень кровообігу. При інтенсивному зовнішньому освітленні слід додатково прикрити датчики, щоб зменшити можливість помилки вимірювання.

Система сигналів тривоги (алярмів) дає можливість задавати значення максимально і мінімально допустимих значень SpО2 та пульсу і своєчасно визначати їх змінення. Для цього показник «maxSpО2» виставляється на рівні 95, minSpО2 на рівні 85, показники пульсу, в залежності від стану дитини, на рівні min 100-120 та max 140-160. Гучність звучання алярму також може регулюватися, але зовсім виключати сигнал не слід.

Якщо стан дитини не співпадає з показаннями прибору, слід перевірити ЧСС фонендоскопом. Помилки виникають при неспокої дитини, рухах кінцівкою з датчиком, неправильному закріпленні датчика, при слабкому периферичному кровотоці (при централізації кровообігу). Також сигнал може бути слабким при забрудненні датчика змазкою, маслом тощо. В такому випадку слід протерти віконця датчиків 70% спиртом, накласти датчик на іншу ділянку.



Помилки та ускладнення:

  • Неправильна фіксація датчиків - помилки при вимірюванні.

  • Туга фіксація та тривале знаходження датчика на одному місці може спричинити набряки, некроз, подразнення, інфекцію шкіри.

  • Спроби підтримувати SpО2 вище 95% при проведенні кисневої терапії.

  • Звичайні пульсоксиметричні технології є неінформативними при порушенні кровообігу, гіпотензії, шоці, набряках, охолодженні дитини, мають велику похибку вимірювання при SaО2< 80%. Особливо небезпечним є гіпероксемія, оскільки звичайна пульсоксиметрія не завжди відображає її дійсний рівень, навіть при значеннях Sp02> 95% РаО2 може становити більше 100 мм рт. ст.

Проведення діагностики кетонурії, глюкозурії,

протеїнурії за допомогою експрес-методів
Показання: діагностика кетонурії, протеїнурії, глюкозурії.

Необхідне обладнання:

  • Реагентні тест-смужки для експрес аналізу сечі на кетони (реагент нітропрусид натрію 23,0 мг);

  • Реагентні тест-смужки для експрес аналізу сечі на глюкозу (реагенти глюкооксидаза 430 Од.; пероксидаза 200 Од.; йодид калію 12 мг);

  • Реагентні тест-смужки для експрес аналізу сечі на білок(тетрабромфенол синій 0,34 мг);

  • Контейнер для сечі;

  • Гумові рукавички.

Методика використання тест-смужок:

  • Дістаньте смужку із контейнера і відразу закрийте його кришечкою. Огляньте смужку. Тест-смужка не придатна для використання, якщо тестова ділянка знебарвлена чи потемніла.

  • Занурте тестову ділянку смужки в сечу не більш ніж на 2 секунди.

  • Проведіть ребром смужки по краю ємкості для того, щоб видалити залишки сечі, при цьому, тестова ділянка не повинна торкатися краю ємкості.

  • Тримаючи смужку в горизонтальному положенні, промокніть її адсорбуючим матеріалом для остаточного видалення залишків сечі. Надлишок сечі може привести до взаємодії реактивів сусідніх зон на тестовій ділянці і як результат до появи невірних результатів тестування.

  • Облік результатів тестування проведіть через 60 секунд при відмінному освітленні шляхом порівняння результатів тестування зі шкалою кольорів на контейнері. Під час обліку результатів смужку слід тримати в горизонтальному положенні для того, щоб уникнути взаємодії реактивів сусідніх зон на тестовій ділянці у випадку надлишку сечі.

  • Після того як Ви дістали необхідну кількість смужок контейнер необхідно відразу закрити, щільно закрутивши кришечку, і зберігати контейнер лише щільно закритим.

  • Зберігати в сухому прохолодному місці при температурі від 2 до 30°С. Не зберігати в холодильнику. Не заморожувати. Уникати вологи та прямих сонячних променів.

  • При зберіганні в контейнері смужки стабільні до закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці (24 місяці).


Принцип дії визначення кетонурії::

Реакція Легаля із нітропрусидом. Ацетооцтова кислота в лужному середовищі реагує із нітроферицианідом (нітропрусидом натрію) при цьому колір зони змінюється із бежевого на червоно-фіолетовий.



Очікувані результати: в нормі при відсутності патології кетонові тіла не повинні визначатися в сечі.

Обмеження методу: при вираженій пігментації сечі, значному вмісту метаболітів леводопи зразок сечі може показати при тестуванні позитивний результат (сліди). Кетонові тіла на рівні визначення можуть з’являтися в сечі в результаті фізіологічного стресу (лікувального голодування, вагітності, значних фізичних навантажень).
Принцип дії визначення глюкозурії::

Глюкооксидаза каталізує окисленння глюкози з утворенням пероксиду водню, який за участю пероксидази потім окислює хромоген реагентної зони.



Очікувані результати: в нормі глюкоза в сечі не визначається, хоча все ж таки може виділятися з сечею в незначній кількості. Реагентна зона може визначити глюкозу в концентрації біля 50 мг/дл. Концентрація глюкози на рівні 100 мг/дл вважається патологією.

Пороговий рівень: мінімальний рівень визначення глюкози становить біля 50 мг/дл. Даний тест є високоспецифічним при визначенні глюкози. Реагентна зона не реагує із лактозою, галактозою, фруктозою та метаболітами лікарських препаратів (саліцилатів та налідиксової кислоти).

Обмеження методу: наявність аскорбінової кислоти (більш ніж 50 мг/дл) та кетонових тіл (більш ніж 40 мг/дл) можуть дати хибнонегативний результат для проб, які містять малу кількість глюкози (100 мг/дл). Проте, на практиці подібне поєднання таких рівнів кетонів із низьким вмістом глюкози є метаболічно малоймовірним. Реакційна здатність тесту знижується із збільшенням питомої ваги та рН сечі, а також може залежати від температури.
Принцип дії визначення білку:

В основі лежить феномен, відомий як «білкова помилка рН індикатора». При постійному значенні рН, який підтримується завдяки буферу, індикатор віддає іони Н+ при наявності білка, в результаті чого колір змінюється із жовтого на синьо-зелений.



Очікувані результати: в нормі сеча зазвичай містить деяку кількість білку, тому, тільки стійке підвищення рівня білку в сечі вказує на захворювання нирок чи сечовивідних шляхів. Стійкі результати на рівні слідів чи вище вказують на протеінурію, яка потребує подальшого клінічного дослідження для оцінки даного результату.

Пороговий рівень: чутливість тесту при визначенні білку становить 10 – 15 мг/дл.

Обмеження методу: сильно лужна сеча (pH ≈ 9) може дати хибнопозитивний результат. Інтерпретація результатів ускладненав мутних зразках сечі.
Проведення непрямого (закритого) масажу серця

у дитини раннього віку
Непрямий масаж серця (НМС) - компресія (стискання) грудної клітки за допомогою ритмічних натискань на грудину за для компресії серця між хребтомта грудиною, що призводить до підвищення внутрішньогрудного тиску та забезпечує викид крові до життєво важливих органів. НМС завжди слід супроводжувати штучною вентиляцією легень з використанням 100% кисню, що дозволяє забезпечити адекватну оксигенацію крові, циркуляція якої підтримується штучною компресією грудної клітки. Метою НМС є підтримання мінімального, але достатнього, для забезпечення життєдіяльності дитини, кровообігу.

Показання:брадикардія (ЧСС менше 60 уд./хв.), яка зберігається після 30 секунд вентиляції легень під позитивним тиском.

Протипоказання: біологічна смерть дитини.

Необхідне обладнання:

  • Реанімаційний стіл з джерелом променевого тепла і твердою поверхнею, валик під плечі.

  • Обладнання для вентиляції під позитивним тиском: маска/інтубаційна трубка з мішком або Т-образною системою.

  • Годинник з секундною стрілкою, закріплений на стіні або іншим чином.

  • Джерело кисню.

  • Стерильні рукавички .

Методика виконання:

Дитина повинна лежати на твердій рівній поверхні, важливо забезпечити надійну фіксацію її спини.

До початку масажу слід провести штучну вентиляцію легень протягом 30 секунд.

Оцінити ЧСС за 6 секунд та помножити результат на 10. Якщо ЧСС є меншою, ніж 60 ударів за хвилину - розпочати НМС.

Проводити НМС одночасно з ШВЛ з використанням 100% кисню.

Кожні 30 секунд визначати ЧСС: менше 6 ударів за 6 секунд - продовжити масаж; більше 6 ударів за 6 секунд - припинити масаж.

Проводять 2 особи - перший і другий оператор. Хто з них лікар, медична сестра або акушерка - не має значення, володіти процедурою і уміти співпрацювати повинні всі. Перший оператор проводить вентиляцію легень під команду та на рахунок другого. Другий здійснює натискання на відповідну ділянку, стискаючи серце між грудиною та хребтом (глибина натискань - одна третина сагітального розміру грудної клітки).

Ділянкою натискання є нижня третина грудини, яка знаходиться під уявною лінією, що з'єднує соски (ділянка натиснення знаходиться одразу під нею). Слід уникати натискань на ділянку мечоподібного відростку.

Частота стискань серця - 90 за хвилину, частота вентиляцій - 30 за хвилину (разом за 1 хвилину відбувається 120 подій). Під час проведення НМС кровообіг підтримується за рахунок ваших дій. Будь-яка зупинка призведе до стрімкого падіння артеріального тиску через припинення циркуляції. Отже, важливо робити масаж з постійною частотою компресій.

Другий оператор (проводить НМС) рахує вголос: один-і, два-і, три-і, вдих-і..., один-і, два-і, три-і, вдих-і…. На кожен рахунок «один, два, три» він робить короткі натискання на нижню третину грудини (систола), роблячи між натисканнями паузи для наповнення серця кров'ю (діастола). Виходить один - і - два - і - три - і - вдих. На початку слова «вдих» перший оператор стискає реанімаційний мішок - робить вдих. Грудна клітка опускається самостійно, і починається наступний цикл: один, два, три, вдих. Отже, кожна компресія складається з періоду натискання на грудину і періоду зменшення тиску (декомпресії). Це відповідає систолі та діастолі при скороченнях серця в нормі. Оскільки систола зазвичай коротша за діастолу, натискання повинно бути швидким, різким, а час декомпресії - достатнім для наповнення серця кров'ю.



Раху

нок

1 оператор

2 оператор

Що відбувається

Час

Раз

Тримає маску на личку дитини в правильному положенні (або зафіксовану ЕТТ);

Дихальний мішок не стиснутий;

Під’єднані кисень і кисневий резервуар (100% кисню)


Швидка, енергійна компресія грудини

Викид крові з серця в артерії (аналог систоли)

1сек

і

Активне повернення у вихідне положення, пальці не віднімати

Кров з вен поступово наповнює серце (аналог діастоли)

Два

Швидка, енергійна компресія грудини

Викид крові з серця в артерії

1 сек

і

Активне повернення у вихідне положення, пальці не віднімати

Кров з вен поступово наповнює серце

Три

Швидка, енергійна компресія грудини

Викид крові з серця в артерії

1 сек

і

Активне повернення у вихідне положення, пальці не віднімати

Кров з вен поступово наповнює серце

Вдих

Енергійно стискає дихальний мішок з приблизним тиском 20 см.водн.ст., об'єм до 20 см3

Пауза

(пальці від шкіри не віднімати)




Повітря надходить до легень, газообмін

1 сек


і

Відпускає для наповнення мішка

Грудна клітина дитини пасивно опускається, повітря виходить з легень

Натискання на грудину при НМС можна здійснювати двома методами:



Метод великих пальців:використання даної техніки передбачає здійснення компресій грудини великими пальцями і підтримку спини іншими пальцями обох рук.

Метод двох пальців: для компресії грудини використовуються кінчики 2-3-го або 3-4-го пальців однієї руки. Інша рука підтримує спину дитини. Не лише пальці, а вся китиця руки при цьому повинна бути перпендикулярною до ділянки натиснення. Рухи здійснюються суворо вертикально в напрямку хребта.

Пальці або кінчики пальців (залежно від методу) повинні залишатися в контакті з ділянкою компресії не тільки під час натискання, але й у періоді відновлення попереднього об'єму серця (не відривати пальці від шкіри).



Оцінка ефективності непрямого масажу серця: зростання частоти серцевих скорочень і можливість пальпаторно визначити пульс на плечовій артерії.

Припиняють непрямий масаж серця, якщо ЧСС становить > 60 ударів за хвилину. Після кожних 30 секунд непрямого масажу повторно оцінюють ЧСС і дихання, щоб визначити подальші дії.

Ускладнення:

  • Перелом ребер (уламки можуть ушкоджу вати внутрішні органи з подальшим розвитком кровотечі та пневмотораксу).

  • Ушкодження печінки (при натисканні на мечоподібний відросток).

  • Регургитація та аспірація шлункового вмісту.

Помилки:

  • Початок проведення непрямого масажу серця до налагодження адекватної вентиляції легень (ШВЛ протягом 30 секунд).

  • Використання для вентиляції легень при проведенні непрямого масажу повітря або низької концентрації кисню збільшує тканинну гіпоксію і ацидоз.


Алгоритм первинної реанімації новонароджених
1. Початкова і реанімаційна допомога

1.1. Підготовка до надання реанімаційної допомоги новонародженому в пологовому приміщенні або операційній:

Обов’язкові дії:

1. Передбачити потребу реанімації з уважним урахуванням наявних чинників ризику.

2. Приготувати пологове приміщення (операційну).


  • Приготувати реанімаційний столик (місце) для надання допомоги новонародженому;

  • Забезпечити температуру повітря у приміщенні ≥ 25°С;

  • Приготувати і зігріти пелюшки;

3. Приготувати обладнання:

  • Для кожних пологів рекомендується готувати 2 комплекти обладнання і матеріалів – для початкової і повної реанімації;

  • У разі багатоплідної вагітності обидва комплекти (додаток 2) готують для кожної дитини;

  • Забезпечити присутність необхідного персоналу

1.2. Визначення потреби початкової допомоги дитині, яка народилась після вилиття чистих амніотичних вод:

Дитину, яка потребує медичної допомоги відразу після народження і має бути відокремленою від матері, визначають за однією з трьох ознак:

1) передчасне народження;

2) відсутнє або неадекватне самостійне дихання;

3) відсутній або значно знижений м’язовий тонус.

У немовлят, які не потребують реанімації, рекомендується не перетискати пуповину раніше, ніж через 1 хв. після народження.



Обов’язкові дії:

1. Відразу після народження дитини акушерка (лікар-акушер-гінеколог) приймає її у теплі пелюшки, зауважує і оголошує час народження, викладає на живіт матері і починає швидко обсушувати пелюшкою, оцінюючи наявність й адекватність самостійного дихання і м’язового тонусу. Обсушування у цей момент відіграє роль початкової тактильної стимуляції.

2. У разі відсутності самостійного дихання, наявності судорожних дихальних рухів (дихання типу ґаспінґ) або зниженого (відсутнього) м’язового тонусу слід негайно:


  • покликати на допомогу;

  • перетиснути і перерізати пуповину;

  • інформувати матір, що дитині буде надано допомогу;

  • перенести немовля на реанімаційний стіл або іншу відповідну теплу, чисту і суху поверхню;

  • надати початкову допомогу;

  • повторно оцінити стан дитини, діяти відповідно до рекомендацій алгоритму.

3. Необхідність реанімаційної допомоги дітям, народженим за допомогою кесарського розтину, визначають за тими самими принципами, оглядаючи їх на підігрітому столику під джерелом променевого тепла.

4. Недоношену дитину (< 37 тиж) переносять на реанімаційний стіл або іншу відповідну теплу і суху поверхню незалежно від стану після народження, після чого надають початкову допомогу і повторно оцінюють стан:



  • у разі відсутності самостійного дихання швидко декілька разів «відтискають» кров, що міститься у пуповині, в напрямку до дитини;

  • за наявності самостійного дихання перетискання пуповини здійснюють не скоріше, ніж через 60 с після народження, утримуючи дитину протягом цього часу нижче рівня плаценти.

1.3. Визначення потреби початкової допомоги у дитини, яка народилась після вилиття амніотичних вод, забруднених меконієм:

Незалежно від особливостей меконіального забруднення навколоплідних вод, санація трахеї «активного» новонародженого без ознак порушення стану не поліпшує клінічних результатів лікування. Ця процедура не рекомендується для рутинного використання.



Обов’язкові дії:

1. Відразу після народження дитини потрібно зауважити й оголосити час її народження й, уникаючи тактильної стимуляції (не витирати дитину), оцінити «активність» – наявність й адекватність самостійного дихання, м’язового тонусу і частоту серцевих скорочень (ЧСС). У новонародженого з дихальною депресією (апное або дихання типу ґаспінґ) і/або зниженим м’язовим тонусом ЧСС у цей момент не визначають.

2. У разі відсутності самостійного дихання, наявності дихання типу ґаспінґ, зниженого м’язового тонусу (відсутність активних рухів, звисання кінцівок) слід негайно:


  • покликати на допомогу;

  • перетиснути і перерізати пуповину;

  • інформувати матір, що дитині буде надано допомогу;

  • не забираючи пелюшок й уникаючи тактильної стимуляції, перенести немовля на реанімаційний стіл або іншу підготовлену відповідну теплу та суху поверхню;

  • надати початкову допомогу, яка включає санацію трахеї;

  • оцінити стан дитини і вирішити, що робити далі.

3. Дітей, які після народження є «активними», - кричать або адекватно дихають і виявляють задовільну рухову активність, маючи ЧСС > 100 за 1 хв., залишають на животі матері і спостерігають за їх станом протягом 15 хв. За потреби санують верхні дихальні шляхи. У разі відсутності дихальних розладів (ДР) забезпечують стандартний медичний догляд згідно з вимогами наказів МОЗ України від 04.04.2005 №152 «Про затвердження клінічного протоколу медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною» і від 29.08.2006 року № 584 «Про затвердження протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні».

4. У дитини, яка народилась після вилиття забруднених меконієм вод і не вимагала реанімаційної допомоги, оцінюють наявність ДР (ЧД більше 60 за 1 хв., втягнення податливих ділянок грудної клітки, експіраторний стогін тощо) протягом 3-х послідовних годин після народження (щонайменше кожні 15 хв. протягом першої години).


1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка