Державний заклад "дніпропетровська медична академія моз україни "



Сторінка5/9
Дата конвертації05.03.2017
Розмір2.13 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Визначення груп крові моноклональними антитілами (цоліклонами)



Реагенти:

Стандартні моноклональні антитіла (МКА): цоліклони анти-А (червоного кольору) і анти-В (синього кольору).



Спеціальне устаткування:

  • Білі планшети або порцелянові (емальовані) тарілки.

  • Скляні або пластмасові палички.

  • Піпетки.

  • Захисні рукавички.

Методика виконання:

  • Визначення проводять у приміщенні з достатнім освітленням при температур і від+15до+25°С.

  • Цоліклони анти-А і анти-В наносять на білий планшет або тарілку по одній великій краплі (0,1 мл) під відповідними написами: анти-А або анти-В.

  • Поряд з краплями антитіл наносять по одній маленькій краплі (0,01 мл) досліджуваної крові у співвідношенні 1:10.

  • Змішують окремими скляними паличками кожну краплю крові (еритроцитів) з відповідним Цоліклоном.

  • Змішавши всі краплі, пластину погойдують, потім на 1-2 хв. залишають у спокої і знову погойдують. Аглютинація з Цоліклонами анти-А і анти-В починається в перші 3-5 секунд, спостереження за ходом операції проводять протягом 2,5 хв.

  • Позитивний результат підтверджується наявністю аглютинації, появою невеликих червоних агрегатів, які швидко утворюють пластинки. Якщо результат негативний, аглютинація відсутня, крапля рівномірно профарбована у червоний колір.

Інтерпретація результатів:

Якщо аглютинація відсутня в усіх краплях - кров О(І) групи.

Наявність аглютинації з Цоліклоном анти-А при відсутності з Цоліклоном анти-В - кров А(II) групи, еритроцити містять тільки антиген А,

Наявність аглютинації з Цоліклоном анти-В при відсутності з Цоліклоном анти-А - кров В(III) групи, еритроцити містять тільки антиген В.



Наявність аглютинації з Цоліклоном анти-А і Цоліклоном анти-В - кров належить до IVгрупи, еритроцити містять обидва антигени А і В.


Група крові, що досліджується

Цоліклони





анти-В

антиА

О(І)

-

-

А(ІІ)

-

+

В(ІІІ)

+

-

АВ(ІV)

+

+

*(-) -відсутність аглютиноцій, (+) - наявність аглютинацій


Можливі помилки:

  • Висока температура повітря (в нормі не більше 25°С).

  • Використання вологих піпеток, пластинок, забруднених паличок.

  • Використання недостатньо активних реагентів (слід стежити за терміном придатності реагентів, умовами зберігання реагентів).

  • Низька якість реагентів (необхідно слідкувати за зовнішнім виглядом: прозорість реактиву, відсутність плівок, пластівців, запаху гниття та ін.).

  • Технічні помилки (слід дотримуватись інструкції).

  • Особливості досліджуваної крові (незрілість антигенних детермінант на мембрані еритроцитів новонародженої дитини).


Визначення групи крові за стандартними сироватками та стандартними еритроцитами (перехресний спосіб)
Цей метод визначення групи крові дає повну серологічну характеристику крові. Спосіб найбільш часто використовується в серологічних лабораторіях. Суть методу полягає у визначенні наявності або відсутності в досліджуваній крові групових антигенів А і В за допомогою стандартних сироваток, атакож групових антитіл за допомогою стандартних еритроцитів.

Реактиви:

  • Стандартні сироватки.

  • Стандартні еритроцити трьох груп крові: О(І), А(ІІ), В(ІІІ).

  • Фізіологічний розчин.

Спеціальне устаткування:

  • Біли планшети або порцелянові (емальовані) тарілки.

  • Скляні або пластмасові палички.

  • Піпетки.

  • Захисні рукавички.

Методика виконання:

  • Стандартні еритроцити готують із крові донорів із заздалегідь відомою групою крові, зберігають при температурі 4-8°С. Термін придатності 2-3 дні.

  • Кров для дослідження беруть з вени в суху пробірку, центрифугують або залишають у спокої на 20 -30 хвилин для поділу на сироватку і еритроцити.

  • На маркіровану тарілку або планшет піпеткою в шість осередків наносять по одній великій краплі сироватки досліджуваної крові з пробірки (0,1 мл), а поряд з ними - по одній маленькій краплі (0,01мл) стандартних еритроцитів груп О(І), А(ІІ), В(ІІІ) (дві серії).

  • Відповідні краплі змішують скляними паличками, планшет погойдують, спостерігають протягом 5 хв., в краплі з аглютинацією додають ізотонічний розчин NaCl, після чого оцінюють результат.

  • Реакція зі стандартними сироватками проводиться описаним вище способом, паралельно з реакцією зі стандартними еритроцитами.

Оцінка результатів:

  • При аналізі результатів оцінюють дані, отримані при обох реакціях зі стандартними сироватками і стандартними еритроцитами.

  • Еритроцити групи О(І) є контрольними в реакції зі стандартними еритроцитами.

  • Результат перехресного способу вважається достовірним, якщо результати реакції зі стандартними сироватками і зі стандартними еритроцитами по групі досліджуваної крові збігаються. Якщо ні, обидві реакції слід переробити.

Примітка:

При плановому дослідженні аналізу крові лікар визначає групу крові за стандартними сироватками або за допомогою цоліклонів. Після проведення дослідження кров відправляється в серологічну лабораторію для перевірки групи перехресним методом.



При необхідності визначення групи крові в екстреному випадку, коли необхідне термінове переливання крові, лікар визначає групу самостійно, а підтверджуючі перевірки в лабораторії проводяться постфактум.
Визначення резус-належності
Резус-фактор є тільки на еритроцитах. Анти-резус антитіла присутні в сльозній рідині, сечі, транссудаті, ексудаті, крові. В залежності від наявності Rh-фактора на еритроцитах, люди розподіляються на дві групи: Rh-позитивні (85%) та Rh-негативні (15%). Резус-фактор неоднорідний: виділяють 6 його антигенів: Rh0 (D), rh´(C), rh´´(E), H0 (d), h´2 (c), h´´2 (e). Найбільш активний антиген - Rh0 (D). Лабораторне дослідження базується на виявленні в крові антигенівRh за допомогою стандартної сироватки анти-Rh.

Реактиви:

  • Стандартний реагент-антирезус (сироватка анти резус групи АВ(ІV), який містить 33% розчин декстрану) специфічний за АВО.

  • Стандартні Rh-позитивні еритроцити.

  • Стандартні Rh-негативні еритроцити.

  • Кров дитини (дозволяється використовувати кров з пальця, еритроцити з пробірки після утворення згустку).

Спеціальне устаткування:

  • 6 пробірок.

  • Піпетки.

  • Захисні рукавички.

Методика виконання:

  • Пробірки розташовують у 2 ряди (по 3 штуки), маркірують.

  • В усі пробірки чистою піпеткою вносять по 1 краплі стандартного універсального реагенту анти резус 2-х серій.

  • До 1 та 2 пробірки пастерівською піпеткою вносять краплю крові, що досліджується.

  • У 3 та 4 піпеткою вносять стандартні Rh-позитівні еритроцити.

  • У 5 та 6 піпеткою вносять стандартні Rh-негативні еритроцити.

  • Пробірки струшують і проводять спостереження впродовж 3 хвилин.

  • Трактування результатів:

    • Аглютинація в 1, 2, 3, 4 пробірках - Rh-позитівна кров дитини;

    • Немає аглютинації - Rh-негативна кров дитини.

Пункція плевральної порожнини
Показання:

  • Підтверджений напружений пневмоторакс;

  • Раптове погіршення стану, наростання дихальної недостатності, погіршення газового вмісту крові при ШВЛ (підозра на синдром витоку повітря).

Необхідне обладнання: тепла палата інтенсивної терапії, шапочка, окуляри, стерильні маски та рукавички, стерильні серветки та пелюшки, стерильний матеріал (тампони, марлеві серветки), розчин антисептика, шприци, затискач для зупинки кровотечі, гумова трубка з перехідником для шприца, голки (діаметром не менше ніж 1 мм) для проведення плевральної пункції, фіксована до іншого кінця трубки частина рукавички (дренаж за Бюлау), розчин для місцевої анестезії.

Методика виконання:

  • Дитину покласти, підмостивши під плечі валик.

  • Визначити місце пункції – третій або четвертий міжреберний проміжок на середньо-ключичній лінії.

  • Вимити руки, надягнути шапочку, маску, рукавички. Обробити антисептиком та обкласти стерильними пелюшками місце, де буде проведена пункція, потім повторно обробити місце пункції.

  • За необхідності в ділянці проколу тонкою голкою пошарово проінфільтрувати м’які тканини до плеври розчином анестетика.

  • Через 10-12 хв. лівою рукою зафіксувати шкіру, відтягуючи її вздовж ребра донизу, а правою ввести голку по верхньому краю ребра на глибину 2-4 см.

  • Видалити повітря.

  • На фоні незначного негативного тиску видалити голку та накласти асептичну пов’язку.

  • Після закінчення маніпуляції провести рентгенологічний контроль.


Люмбальна пункція
Показання: діагностика захворювань ЦНС (менінгіт, енцефаліт, субарахноїдальний чи внутрішньошлуночковий крововилив); видалення спинномозкової рідини при прогресуючій гідроцефалії.

Протипоказання:

  • Кома;

  • Ознаки набряку мозку (зміна реакції зіниць, однобічне або двобічне порушення моторної функції зіниць чи набряку диску зоряного нерву);

  • Гемодинамічні порушення / шок;

  • Дихальні розлади тяжкого ступеня;

  • Нещодавні судоми (в межах 30 хвилин);

  • Коагулопатія / тромбоцитопенія;

  • Місцева інфекція в ділянці проведення спинномозкової пункції.

Необхідне обладнання: освітлена та тепла палата, шапочка, окуляри, стерильна маска, стерильні рукавички, стерильні серветки або пелюшки, пункційні голки довжиною 3-5 см і діаметром 21-23G зі скошеним кінцем та мандреном (використання голок без мандрену пов’язане з ризиком виникнення спінальних епідермоїдних пухлин), розчин для місцевої анестезії (лідокаїн) у 2 мл шприці з голкою 25 G, ватні шарики, дезінфікуючий розчин (бетадин або спиртовий розчин хлоргексидин), марлеві серветки, пристрій для вимірювання артеріального тиску, стерильні пробірки, халат, окуляри, пульсоксиметр.

Підготовка пацієнта:

  • Обстеження очного дна.

  • Якщо дитина неспокійна, можливе застосування седативних засобів: пероральний прийом 25% розчину глюкози (0,5 – 1,0 мл), оброблення шкіри анестезуючим кремом (час експозиції – 20-30 хв.), підшкірне введення 1% розчину лідокаїну до 0,4 мл/кг (4 мг/кг).

  • Пацієнта викладають на бік на жорстку поверхню. Місце пункції повинно бути на рівні голови лікаря.

  • Вигнути дугою спину дитини, максимально приблизивши зігнуті в колінах ноги до живота. Хребет не повинен бути вигнутим убік і поверненим по осі. Слід уникати надмірного згинання шиї дитини, яке може призвести до виникнення респіраторних порушень.

  • Постійне спостереження за станом дитини: пульсоксиметрія, спостереження за диханням.

Методика виконання:

  • Вимити руки, надягнути шапочку, маску, рукавички. Обробити шкіру навколо та місце пункції спіралевидними рухами назовні розчином антисептика (повідон-йодом чи хлоргексидином), обкласти місце маніпуляції стерильним матеріалом. Зачекати певний час до повного висихання обробленої шкіри.

  • Шкірні покриви в поперековій ділянці повторно обробити розчином антисептика.

  • Визначити місце пункції: між остистими відростками IV та V поперекових хребців, або між V поперековим та I куприковим. Місце пункції – на перетині ліній, що з’єднують найвищі точки гребнів здухвинних кісток та остистих відростків хребта.

  • За необхідності шкіру та підшкірну клітковину інфільтрують розчином анестетика (1% розчином лідокаїну, використовуючи голку 25G).

  • Повторно обробити руки антисептиком та в антисептичних умовах вдягнути стрільни рукавички.

  • Остисті відростки хребців, між якими проводиться пункція, зафіксувати пальцем лівої руки і в проміжок між ними ввести голку з мандреном.

  • Напрямок введення голки повинен бути паралельним до площини операційної поверхні (у напряму до пупка дитини) та перпендикулярним до хребта. Щоб не перерізати, а розділити волокна твердої мозкової оболонки, зріз голки повинен бути паралельним до хребта. Голкою з мандреном проколоти шкіру та зупинитися, доки дитина перестане рухатись.

  • Переконатись у вірності орієнтирів: спина розміщена рівно, перпендикулярно столу, голка паралельно до столу та перпендикулярно до спини.

  • Провести голку через міжостисту зв’язку (опір при цьому зростає), далі через тканини, доки опір не зникне. Декілька разів виймаючи та вставляючи мандрен, просувати голку круговими рухами до появи ліквору. Якщо перепоною для подальшого руху є кістка, голку потрібно видалити до підшкірної клітковини, за можливості вигнути спину хворого й змінити напрямок – вводити голку під більшим нахилом до голови. При надто глибокому введенні голки можливе ушкодження судин епідурального простору, а ліквор буде мати домішки крові. Якщо рідина після декількох крапель не очищується від крові, голку треба видалити. Якщо рідина не отримана, попри те що голка пройшла достатньо глибоко, треба легенько потягнути її до себе, контролюючи витікання рідини рухом мандрена. За невдалої спроби можна повторити пункцію вище на один міжхребетний проміжок.

  • При появі рідини, слід спостерігати за його забарвленням та витіканням – повільними або частими краплями, струменем, збираючи рідину у пробірки (до 0,5 мл в кожну, не більше 1,5 мл за пункцію). Для попередження втрат ліквору, знову необхідно ввести мандрен в голку.

  • Після виміру тиску спинномозкової рідини голку видаляють швидким рухом. Місце пункції обробляють дезінфікуючим розчином (спиртом) та накладають стерильну пов’язку.

  • Забезпечують спокій і горизонтальне положення на 2 години, не навантажувати дитину кілька годин після маніпуляції.

Ускладнення:

  • Вклинення головного або спинного мозку із защемленням.

  • Кровотеча в спинномозковий канал.

  • Інфекція (проведення маніпуляції на інтактній шкірі в місті пункції).

  • Ушкодження міжхребетного диску.


Промивання шлунку

Показання. Промивання шлунку показано при отруєнні різними речовинами, при гострому гастриті, ацетонемічному синдромі.

Обладнання. Шлункові зонди різних діаметрів, воронка, шприц Жанне, затискач, ізотонічний розчин натрія хлориду, активоване вугілля.

Техніка.Промивання шлунка дітям проводять теплим ізотонічним розчи­ном натрію хлориду або теплою водою з повареною сіллю (1 ст. л. на 5—10 л води) у великих об’ємах:

  • до З міс. — 500 мл;

  • до 1 року — 1 л;

  • до 5 років — 3-5 л;

  • до 10 років — 8—10 л.

Краще використовувати зонд із 2—3 боковими отворами, щоб запобігти його закупорюванню. Хлорид натрію викликає спазм привратника та зупиняє потрапляння отрути зі шлунка до кишечника. Промивання шлунка проводиться в положенні лежачи на боці із ледь повернутим донизу обличчям. Дітей старшого віку садять на стілець. Якщо хворий у непритомному стані, промивання проводиться після інтубації трахеї з манжеткою для профілактики затікання рідини у трахею.

Стерильний зонд вводять за корінь язика, після чого хворий робить глибокий вдих носом та починає ковтати зонд. Коли зонд занурюється до першої позначки (на 10 см від різців), заокруглений кінець його досягає шлунка. У дітей раннього віку ця відстань дорівнює 20- 25 см, у дошкільнят — 30-35 см, у дітей шкільного віку — 40-45 см Розміри зонда залежать від віку. Для немовлят використовують м’яким резиновый катетер. Частіше використовується товстий шлунковим зонд діаметром 10—12 мм при внутрішньому отворі 8 мм і довжиною 70-75 см. Промивання роблять сифонним способом або шприцем Жанне. Після введення зонда у шлунок до зовнішнього кінця резинової трубки приєднують воронку. Спочатку отримують вміст шлунку, який залишають для хімічного аналізу. Потім воронку наповнюють приготованою рідиною і піднімають догори. Коли рідина опуститься до нижньої частини конуса воронки, останню опускають до рівня голови дитини. Як тільки воронка заповниться вмістом шлунка і промивною рідиною, резинову трубку затискають нижче конуса воронки і все це зливають в ємкість. Воронку знову заповнюють чистою рідиною і так повторюють до тих пір, доки із шлунка не будуть потраплятичисті промивні води. Контроль кількості введеної та виведеної рідини дозволяє запобігти небезпеці надмірного водного навантаження. Наприкінці промивання до шлунка вводять завись активованого вугілля (1-3 ст. л. на склянку води) та залишають її у шлунку на 5-10 хвилиніз подальшим повним виведенням. Перед тим, як видалити зонд, через нього вводять відповідну протиотруту (за потребою).

Активоване вугілля є хорошим адсорбентом сулеми, стрихніну, морфіну, нікотину, атропіну, барбітуратів. Доцільно використовувати універсальну протиотруту, що складається із однієї частини таніну, двох частин активованого вугілля та однієї частини оксиду магнію.

Для зменшення всмоктування застосовують обволікуючі засоби: вівсяний відвар, білкову воду (1-2 яєчних білки на 1 л води). Яєчний білок використовують при отруєннях важкими металами, кислотами. При отруєннях з опіком стравоходу використовують густий розчин яєчних білків (10—12 білків на 1 літр води). Танін в 0,5% розчині зв’язує деякі алкалоїди, утворюючи важкорозчинні комплекси і зменшуючи подразнення слизової оболонки шлунка.

Одноразове промивання не завжди забезпечує повне видалення вмісту шлунка, тому доцільно повторювати його кілька разів з інтервалом у 2-3 години, а для припинення всмоктування з кишечника і швидкої евакуації кишкового вмісту вводити сольовий послаблюючий засіб — сульфат магнію або сульфат натрію. Для цього після промивання вводять у зонд 15-20 г сульфату магнію в 100 мл води. При отруєнні жиророзчинними отрутами (бензин, трихлоретилен) вводять вазелінову олію у розрахунку 2-3 мл/кг маси тіла.

Можливі ускладнення. Попадання зонду до трахеї, аспірація шлунковим вмістом.

Перша допомога. Витягти зонд.
Катетеризація сечового міхура
Показання: виведення сечі з лікувальною або діагностичною метою, контролювання діурезу, промивання сечового міхура, ведення лікувальних препаратів.

Необхідне обладнання:


  • Шапочка, окуляри, стерильна маска та рукавички.

  • Серветки або пелюшки.

  • Сечові катетери

  • Стерильне вазелінове масло.

  • Дезінфікуючий розчин.

  • Сечоприймальник.

Підготовка:

  • Помити та обробити руки дезінфікуючим розчином.

  • Покласти дитину на спину, ноги злегка зігнуті у колінних суглобах.

Методика виконання:

Катетеризація у дівчаток:



  • Однією рукою розсунути статеві губи, другою рукою вниз (у напрямку заднього проходу) ретельно обробити статеві органи та отвір сечовивідного каналу дезінфікуючим розчином.

  • Надягнути стерильні рукавички й обкласти статеві губи стерильними серветками або пелюшками.

  • Обмокнути сечовий катетер в стерильне вазелінове масло й обережно ввести в отвір сечовивідного каналу.

  • Поява сечі у зовнішньому отворі катетера свідчить про його розміщення у порожнині сечового міхура.

  • Зафіксувати катетер лейкопластирем.

Катетеризація у хлопчиків:

  • Статевий прутень (головку крайньої плоті та отвір уретри) обробити дезінфікуючим розчином.

  • Надягнути стерильні рукавички й обкласти статевий прутень стерильними серветками або пелюшками.

  • Однією рукою розсунути губки зовнішнього отвору уретри, а другою обережно ввести катетер.

  • Поява сечі у зовнішньому отворі катетера свідчить про його розміщення у порожнині сечового міхура.

  • Зафіксувати катетер лейкопластирем.

Ускладнення:

  • Інфікування сечового міхура та сечовивідних шляхів.

  • Травматизація.

  • Гематурія.

  • Стриктури уретри.

Визначення симптомів Ортолані, Барлоу

на предмет виявлення дисплазії кульшових суглобів
Показання. Діагностика дисплазії, вивиху кульшових суглобів.

Оснащення. Стіл або пеленальний столик з твердою по верхньою.

Техніка виконання.

Симптом Ортолані(симптом «сковзання», або «клацання»). Суть симптому полягає в тому, що при відведенні ніжок відбувається вправлення вивиху, яке супроводжується клацанням.

  1. Необхідно покласти середні пальці на зовнішню поверхню стегна в місце проекції головки стегнової кістки. Великі пальці знаходиться на внутрішній поверхні стегна.

  2. Необхідно зігнути ноги дитини в колінних та кульшових суглобах під кутом 90˚ градусів.

  3. Потім ноги повернути всередину (привести до серединноїлінії) – це перший момент методики.

  4. Наступний момент – після цього, уникаючи форсованих рухів стегна розвернути назовні.

Симптом Ортолані вважається позитивним, якщо, відчувається характерне «клацання». Сутність симптому полягає в тому, що при поступовому розведенні ніг, відбувається вправлення вивиху - сковзання головки стегнової кістки у кульшову западину. Cимптом визначається в перші 3 місяці життя дитини.

Симптом Барлоу. Суть симптому полягає в тому, що при приведенні ніжок відбувається вивих головки стегнової кістки із кульшової западини, яке супроводжується клацанням.

  1. Необхідно зігнути ноги дитини в колінних та кульшових суглобах під кутом 90˚ градусів.

  2. Потім проводиться приведення стегон до серединної лінії.

Симптом Барлоу вважається позитивним, якщо відчувається характерне «клацання» і відбувається вивих голівки стегнової кістки при натисненні вздовж осі стегна.




Перевірка розведення ніг в кульшових суглобах. Дитина лежить на спині, ноги необхідно зігнути в колінних та кульшових суглобах під кутом 90° градусів. При дисплазії кульшових суглобів може спостерігатися обмежене розведення ніг. При нормально сформованих кульшових суглобах розведення буде практично повним до 75-80˚.

Вкорочення нижньої кінцівки. Вкорочення нижньої кінцівки визначають співставленням випрямлених ніг.

Асиметрія складок на стегнах або їх неоднакова кількість. Симптом недостовірний, але при наявності вище перерахованих симптомів, дитина потребує консультації лікаря-ортопеда-травматолога дитячого.
Інтерпретація результатів огляду кульшових суглобів:

1) Якщо при огляді кульшових суглобів виявлені позитивні симптоми Ортолані та/або Барлоу дитина повинна бути направлена на консультацію до лікаря-ортопеда-травматолога дитячого.

2) Якщо при огляді кульшових суглобів виявлено: обмеження розведення ніг у кульшових суглобах, вкорочення нижньої кінцівки, асиметрія складок на стегнах або їх неоднакова кількість дитина повинна бути направлена на консультацію до лікаря-ортопеда-травматолога дитячого.

3) Асиметрія складок на стегнах або їх неоднакова кількість, при відсутності інших вище перерахованих симптомів не потребує консультації ортопеда.


Проведення очисної клізми
Показання: очищення кишечнику від кишкового вмісту за відсутності самостійного випорожнення при наявності симптомів порушення загального стану дитини (здуття живота, зригування, блювота, інтоксикація); затримка відходження меконію в перші 24-36 годин життя; очищення прямої кишки при необхідності ректального уведення ліків.

Протипоказання:

  • Підозра на «гострий живіт».

  • Запалення слизової товстої кишки.

  • Кровотеча з кишечнику.

  • Геморой.

  • Випадіння слизової оболонки прямої кишки.

Необхідне обладнання: чиста тепла поверхня, пелюшки одноразові адсорбуючі на водонепроникній основі або звичайні кілька шарів на клейонці, одноразові чисті гумові або поліетиленові рукавички, індивідуальний гумовий балончик разового використання або стерильна трубка-катетер одноразового використання зі стерильним шприцом 20 мл, вазелінове масло або рослинна олія, стерильний фізіологічний розчин (0,9% NaCl) або дистильована вода (в залежності від стану пацієнта) з температурою 26-32°С; кружка Есмарха для дітей старшого віку,
Методика проведення:

Підготовка пацієнта:

Дитину покласти на лівий бік, зігнувши ноги в тазостегнових суглобах (або положення на спині із зігнутими піднятими догори ногами). Фізіологічне знеболення - попросити мати охопити однією рукою тільце дитини, а іншою утримувати ніжки, розмовляти з дитиною ніжно і тихо, після процедури заспокоїти її на руках або погодувати.

Техніка виконання:



  • Обробити руки, одягти чисті гумові/поліетиленові рукавички одноразового використання.

  • У балончик або шприц набрати 25-30 мл рідини, що має температуру 26-32°С. Шприц з'єднати з катетером, заповнити його рідиною.

  • Кінчик балончика (або катетера) перед уведенням змастити рідким маслом (за допомогою стерильного тампона або надливши трохи в окрему ємність, не занурювати кінчик до флакона, яким ще планується користуватись).

  • Попередньо випустивши повітря, обережно увести кінчик балончика (зонда) в задній прохід без додавання зусиль:

  • Балончик спочатку направляють вперед, потім, після проходження зовнішнього і внутрішнього сфінктерів анального отвору, незначно назад, уводячи кінець балончика на глибину 3-5 см.

  • Повільно здавити балончик і, не розтискаючи, вивести, однією рукою утримуючи сідниці дитини, так, щоб рідина не витікала завчасно (при введенні катетера необхідно слідкувати, щоб трубка не згорнулась в ампулі, а пройшла за сфінктери).

  • Дати рідині повільно витекти, після чого введення можна повторити. На одне введення – 5-10 мл/кг маси дитини (за умови відповідного витікання, яке контролюється підрахунком об'єму введеної і виведеної рідини!).

  • Після закінчення трубку можна залишити на 5-10 хвилин на рівні поверхні, де лежить дитина, для витікання остаточної рідини та відходження газів. Уникати гіпотермії!

  • Примітка: перистальтику посилює механічне подразнення слизової оболонки кишечнику рідиною і температурою води, тому при гіпо- та атонічних запорах рекомендується вводити прохолодну рідину, а при переважанні спастичних явищ - теплу. Посилює перистальтику додавання до рідини гліцерину або рослинної олії (1-2 г на 25-50 мл).

Методика проведення за допомогою кружки Есмарха:

Перед використанням наконечник стерилізують кип’ятінням. Наповнюють кружку Есмарха рідиною, випускають повітря. Наконечник змащують вазеліном. Дитину викладають на лівий бік з підтягнутими до живота нижніми кінцівками. Обережно вводять наконечник на глибину 3-5 см дітям молодшого віку, на 6-8 см — старшого віку та поступово здавлюють балон. Після введення рідини обережно витягають наконечник не розтискаючи балон. Або якщо це дитина старшого віку, в кружку Есмарха наливають до 1л води і підвішують на штатив на висоту 50—75 см від хворого. Відкривши кран, випускають повітря та невелику кількість води із резинової трубки. Наконечник змащують вазеліном та розтуливши сідниці дитини вводять в анальний отвір. Після завершення процедури наконечник обережно витягають. Хворий має бути у лежачому стані 8—10 хв, доки не з’явиться позив на дефекацію. Після завершення процедури балони та наконечники миють гарячою водою та кип’ятять.

До очисних клізм відносять олійні, гіпертонічні та сифонні. Олійні клізми застосовують для м’якого очищення кишковика при хронічних запорах, для них використовують підігріту до 37-38 °С олію (вазелінову, лляну, соняшникову та ін.). Очисний ефект настає через 8- 10 хв. Гіпертонічні клізми застосовують для більшої стимуляції кишковика (атонічні запори), для них використовують гіпертонічні розчини: 5-10% розчин хлориду натрію, 20-30% розчин сульфату магнію або натрію. У пряму кишку вводять 20-100 мл розчину (залежно від віку дитини). Введену речовину необхідно утримувати 20-30 хв. Сифонні клізми призначають переважно дітям старшого віку. Показаннями є необхідність видалення усіх калових мас чи шкідливих продуктів, що потрапили у кишечник внаслідок отруєння хімічними та рослинними отрутами, а також при підозрі на кишкову непрохідність.

Показаннями до проведення лікувальної клізми є запальний процес у товстому кишечнику та стан, який не дозволяє приймати лікарські препарати через рот (різке збудження дитини, судоми, часте блювання та ін.). За допомогою лікувальних клізм можна вводити олію обліпихи, шипшини, еубіотики, бактеріофаги, емульсії, антибіотики та інші пре­парати, відвари лікарських трав. Лікарську речовину вводять у кишечник через 30-40 хв після очищувальної клізми або самостійного випорожнення. Лікувальні клізми є мікроклізмами, їх об’єм для дітей перших трьох років життя складає 15-30 мл, від З до 10 років — 30-50 мл, в старшому віці — 50-100 мл. Лікарський розчин перед введенням необхідно підігріти до температури 36-37 °С. Тепла рідина швидко всмоктується у кишечнику, при більш низькій температурі виникають позиви на дефекацію і лікарський розчин не встигає всмоктатися. Глибина введення кишкового катетера для немовлят — 7-8 см, від 1 до 3 років — 8-10 см, від З до 7 років — 10-15 см, діти шкільного віку — 20 см.



Можливі ускладнення. Травмування слизової оболонки.
Техніка запису електрокардіограми

та алгоритм її розшифровки
Показання: Аналіз роботи серця.

Обладнання Електрокардіограф 12 канальний, електроди різних діаметрів (овальні, розміром 20 х 30 мм для дітей до 2-3 міс.; круглі, розміром 30 х 40 мм для дітей 3-12 міс., 35 х 40 мм —від З до 8 років.

Техніка реєстрації. Позиція дитини — лежачи на спині. Запис ЕКГ починають після 10-15-хвилинного спокою, натще або не раніше ніж через 2 години після приймання їжі, у теплому приміщенні.

Коливання біопотенціалів міокарда реєструються з поверхні тіла в 12 загальноприйнятих відведеннях; 6 — від кінцівок (І, II, III стандартні двополюсні й посилені однополюсні за (Гольбергером — avR, avL, avF) і 6 грудних однополюсних V1-6. Топіка переміщень активного грудного електрода відповідає загальноприйнятим позиціям дорослих, за винятком новонароджених дітей, для яких припустима реєстрація V4-6 не у п’ятому, а в четвертому міжребер’ї ліворуч від груднини, з урахуванням менших розмірів і кулястоподібної форми серця у цьому віці.

Записують не менше 4-6 серцевих циклів у кожному відведенні, подвоене число — у II стандартному, за наявності аритмії реєструють довгустрічку ЕКГ.

Контрольний мілівольт у звичайних умовах установлюють відповідно до 1 mV— 10 мм осцилограми. У випадках занадто малої чи підвищеної амплітуди зубців ЕКГ можливе посилення або зменшення чутливості реєструючої апаратури: про це свідчить 1mV більший чи менший, ніж 10 мм.

Стандартна швидкість руху стрічки — 50 мм/хв (1 мм — 0,02 с), у випадку довільних її змін при виражених тахі- чи брадикардії необхідно зробити спеціальну позначку на ЕКГ.
Аналіз електрокардіограми.


  1. Визначають амплітуду (у мм) та ширину (у секундах) зубця Р, амплітуду зубців Q та R, співвідношення зубців R таS шлуночкового комплексу, співвідношення амплітуд зубців Р та R, Т та R;

  2. Ширину комплексу QRS;

  3. Тривалість інтервалу P—Q (атріо- вентрикулярне проведення);

  4. Тривалість інтервалу QT(електрична систола);

  5. Тривалість інтервалу R-R(тривалість серцевого циклу), з урахуванням трьох послідовних R-Rта їх середньоарифметичного значення (M-RR);

  6. Зсув сегмента STвідносно ізолінії (вона визначається за розташуванням сегментів TP сусідніх серцевих циклів, а при вираженій тахікардії — за розташуванням сегментів PQ);

  7. Обчислюються частота серцевого ритму (60 c/M-RR);

  8. СП (систолічний показник = (Q-T/R-R)x\00%);

  9. СІ (систолічний індекс = (СП хворого/СП нормальний)х100%).

Визначені у дитини показники інтервалів P-Q, QT, СП, СІ порівнюють із нормальними значеннями відповідних показників, обчислених за табличними даними.

Про синусовий генез ритму серця судять за наявністю зубця Pдостатньої амплітуди (не знижений) перед кожним шлуночковим комплексом, при постійному інтервалі P-Qу різних серцевих циклах ЕКГ.
Інформаційна цінність відведень стандартної ЕКГ різна:


  • аналізуючи амплітуду і співвідношення зубців деполяризації у стандартних відведеннях, визначають розміщення електричної осі серця (обов’язковою є візуальна оцінка у сполученні з визначенням значення √α);

  • за посиленими однополюсними відведеннями судять про електричну позицію серця (за Вільсоном);

  • при аналізі грудних відведень здійснюють топічну діагностику змін у серці.


Методика раннього викладання дитини на живіт матері, контакту

«Шкіра до шкіри»
Проводиться всім здоровим доношеним новонародженим і недоношеним новонародженим та з малою масою тіла з гестаційним віком більше 32 тижні за умови задовільного стану дитини.

Протипоказаннями до проведення методики є важкий стан матері (оперативні втручання, акушерські ускладнення, важкі соматичні захворювання), тяжкий стан новонародженого, який вимагає проведення реанімаційних заходів, новонароджений з дуже низькою та екстремально низькою масою тіла при народженні, гестаційний вік до 32 тижнів.



Необхідне обладнання: тепле освітлене приміщення, дві підігріті пелюшки, підігріті шапочка й шкарпетки, чисті повзуни, сорочечка, рукавички, ковдра, гумові рукавички, годинник, стерильні затискачі, ножиці та одноразові клеми.

Методика проведення:

Акушеркою, відразу після народження, дитина приймається у підігріту чисту пелюшку, викладається на живіт матері (перший контакт «шкіра до шкіри») та обсушується пелюшкою. Лікар-неонатолог, акушер-гінеколог або акушерка здійснює первинну оцінку стану дитини (гестаційний вік, чистота навколоплідних вод, дитина кричить або дихає, задовільний м’язів тонус, відсутність вад розвитку / ознак пологової травми), і , якщо дитина не потребує реанімаційної допомоги, акушерка закінчує обсушувати дитини, одягає новонародженому підігріті чисті шапочку та шкарпетки, накриває сухою, чистою, підігрітою пелюшкою та ковдрою.

Після закінчення пульсації пуповини, але не пізніше 1 хв. після народження дитини акушерка, замінивши стерильні рукавички, перетискає та перетинає пуповину1, за умови задовільного стану дитини (за результатами первинної оцінки стану новонародженого) перекладає дитину з живота на груди матері. Лікар-неонатолог, а за його відсутності лікар-акушер-гінеколог під час контакту «шкіра до шкіри» оцінює стан новонародженого за скороченою схемою, при умові активності та крику новонародженого ЧСС є не меншою, ніж 100 уд/хв., та інформує матір про стан дитини. Акушерка здійснює медичне спостереження за станом новонародженого протягом перебування дитини у пологовій залі. При порушенні стану новонародженого інформує про це лікаря-педіатра-неонатолога, а за його відсутності лікаря-акушера-гінеколога.

За появи пошукового і смоктального рефлексу (дитина піднімає голову, відкриває широко рот, шукає груди матері) акушерка допомагає здійснити перше раннє прикладання дитини до грудей матері, надає матері інформацію щодо правил прикладання дитини до грудей.

Через 30 хв. після народження дитини акушерка електронним термометром вимірює новонародженому температуру тіла в аксилярній ділянці та записує результати термометрії у карті розвитку новонародженого (Ф097/о).

Після проведення контакту матері і дитини «очі в очі» (але не пізніше першої години життя дитини) акушерка, після обробки рук, проводить новонародженому профілактику офтальмії із застосуванням 0,5% еритроміцинової або 1% тетрациклінової мазі відповідно до інструкції застосування.

Контакт "шкіра до шкіри" проводиться не менше 2 годин у пологовій залі, за умови задовільного стану матері та дитини. Після завершення контакту “шкіра до шкіри” акушерка, перекладає дитину на зігрітий сповивальний стіл, здійснює обробку та клемування пуповини, вимірювання зросту, обводу голови та грудної клітини, зважування.

Лікар-неонатолог, а за його відсутності лікар-акушер-гінеколог, перед переведенням дитини та матері в палату спільного перебування здійснює первинний лікарський огляд новонародженого за схемою і записує дані огляду в карту розвитку новонародженого.

Акушерка (медична сестра) одягає дитині чисті повзуни, сорочечку, шапочку, шкарпетки, рукавички. Дозволяється використовувати чистий домашній одяг. Дитина, разом з матір'ю накривається ковдрою і переводиться в палату спільного перебування з дотриманням умов теплового ланцюжка.
Методика першого прикладання до грудей матері та раннього початку грудного вигодовування
Проводиться всім здоровим доношеним новонародженим і недоношеним новонародженим та з малою масою тіла з гестаційним віком більше 32 тижні за умови задовільного стану дитини.

Протипоказаннями до проведення методики є важкий стан матері (оперативні втручання, акушерські ускладнення, важкі соматичні захворювання), відкрита форма туберкульозу у матері, ВІЛ/СНІД у матері, прийом матір’ю деяких медикаментів, гострі психічні захворювання матері, тяжкий стан новонародженого, який вимагає проведення реанімаційних заходів, новонароджений з дуже низькою та екстремально низькою масою тіла при народженні, гестаційний вік до 32 тижнів.



Необхідне обладнання: тепле освітлене приміщення, гумові рукавички.

Методика проведення:

В першу годину життя дитини, під час контакту «шкіра до шкіри», при виявленні ознак готовності до годування (дитина піднімає голівку, відкриває ротик, облизує шкіру, робить повчаючі рухи в напрямку до соска, «націлюється» на сосок) присутній медичний персонал (акушерка, лікар-неонатолог, лікар-акушер-гінеколог) допомагає здійснити перше прикладання дитини до грудей.

Мати лежить у зручному положенні, спокійна і розслаблена. Дитина всім корпусом повернута до матері і притиснута до неї. Голова дитини повинна знаходитись на одній лінії з тулубом, а живіт - на­впроти живота матері. Підборіддя дитини торкається до грудей, можна доторкнутись соском до губ дитини для стимуляції рефлексу захоплення (краще торкнутись верхньої губи) та зачекати, поки дитина широко розкриє рот у пошуках соска. Швидко прикладіть дитину до грудей так, щоб її нижня губа широко охоплювала ареолу. Підборіддя дитини повинно прилягати до грудей, а язик буде знаходитись прямо під молочним синусом. В такому положенні сосок буде знаходитись далі центру рота дитини, і молозиво стікатиме на корінь язика, коли скорочення м'язів язика зціджуватимуть його шляхом притискання синусів до піднебіння. Не слід защемляти пальцями сосок чи ареолу і намагатись заштовхнути сосок дитині в рот.

Ознаки правильного прикладання:


  • Підборіддя дитини торкається до груді.

  • Рот дитини широко відкритий.

  • Нижня губа дитини вивернута назовні.

  • Дитина більше захоплює нижню частину ареоли.

  • Мати не відчуває болю в ділянці соска

  • Чутно, як дитина ковтає молоко


Методика грудного вигодовування
За визначенням міжнародних організацій (Дитячого фонду ООН (UNICEF) і ВООЗ) грудне вигодовування - невід'ємна складова процесу відтворення, а також ідеальний спосіб вигодовування немовляти, незамінна біологічна й емоційна основа розвитку дитини.

Показання: здорова новонароджена дитина, новонароджений з перинатальною патологією після стабілізації стану, недоношений новонароджений та дитина з малою масою тіла при народженні по досягненню ними готовності до грудного вигодовування (формування координації між смоктальним та ковтальним рефлексом).

Протипоказання:

З боку матері:

Тяжкий стан матері (акушерські ускладнення тощо);

Відкрита форма туберкульозу;

ВІЛ / СНІД у матері

Гострий період вітряної віспи у матері

Прийом ліків, які загрозливі в періоді новонародженості (психотропні, проти судомні тощо);

Гострі психічні захворювання матері


Частота прикладання дитини до груді при спільному перебуванні може досягати 10-12 і більше разів на добу (обов'язково дотримуватися техніки годування), включаючи й нічні годування. Прикладання дитини до груді повинно здійснюватися вже з першого дня за будь-яких ознак голоду чи дискомфорту з боку дитини (годування за вимогою). Поступово, з віком кількість годувань зменшується до 6-7 на добу та збільшується тривалість нічного проміжку, але рекомендовано не більше ніж 6 годин.

Якщо дитина хвора, ослаблена, з малою масою тіла при народженні, гіпоглікемією, вона не вимагає годувань так активно, як здорова дитина, але частота прикладання повинна залишатися, а проміжок між годуванням має складати не ріже ніж 3 години, а перші 3-5 діб –2,5 години з нічним проміжком не більше 5 годин). Якщо дитина спить більше означеного строку – її треба розбудити: роздягнути, змінити підгузок, зробити короткотривалу повітряну ванну, масаж, одягти та негайно прикласти до грудей.

Основною ознакою достатньої кількості молока у матері є контроль сечовиділення у дитини: при кожній зміні підгузка (кожні 3 години) у ньому повинна бути сеча. При сумнівах щодо адекватної кількості молока у матері – проводять контрольні зважування новонародженого впродовж доби (одягнуту дитину зважують до та після годування). Одноразове «контрольне зважування» недоцільне, бо дитина та матір опиняються в незручних умовах: нагляд лікаря, огляд, проведення маніпуляцій – й отриманий результат може бути хибним (дитина буде смоктати, щоб заспокоїтися, а не їсти).

Виключно грудне вигодовування у здорової дитини рекомендується до 6 місячного віку. До цього будь які допоювання та інші добавки (ліки, збагачувачі тощо) повинен призначати лікар. Введення додаткової рідини до рота дитини (молочна суміш, ліки, рідина) проводиться за допомогою чашечки, ложечки або стерильним шприцом.


Методика проведення:

Після переведення мати та дитини до палати сумісного перебування кваліфікований медичний працівник, який пройшов навчання та має досвід успішного консультування з питань грудного вигодовування, перевіряє техніку прикладання дитини до грудей, спостерігаючи за годуванням, допомагає жінці, пояснює основні правила та виправляє помилки.

При появі ознак голоду у дитини (активні смоктальні рухи губ, обертальні рухи голівки з різними звуковими знаками ще до крику, плач дитини), мати повинна вимити руки, сісти або лягти у зручному положенні та розслабитися. Годування може тривати достатньо тривалий час (30 хв. та більше), тому слід упевнитися, щомати сидить зручно та може тримати дитину в такій позі достатньо довго. Слід давати дитині всю молочну залозу, а не тільки сосок. Не можна затискати пальцями сосок чи ареолу і намагатися заштовхнути сосок дитині до рота. Мати може доторкнутись соском до вишньої губи дитини та зачекати поки вона широко розкриє рот и виявить готовність, потім швидко прикладає новонародженого до грудей.

Ключові моменти правильного положення дитини біля груді:


  • голова і тулуб дитини знаходяться на одній лінії.

  • обличчя дитини звернене до груді матері, носик дитини - навпроти соска.

  • тільце дитини пригорнуте до тіла матері (живіт до живота).

  • мати повинна притримувати все тільце дитини знизу.

Ознаки правильного прикладання дитини до груді матері:

  • підборіддя дитини торкається груді матері;

  • ротик дитини широко розкритий;

  • нижня губа вивернута;

  • щічки округлені або розтікаються на груді матері;

  • більшу частину ареоли не видно (в основному її нижню частину);

  • мати не відчуває біль, навіть при тривалому смоктанні;

  • чути, як дитина ковтає молоко.

Перед початком грудного годування необхідно оцінити:

  • здатність дитини до ссання;

  • якість ссання (чи кашляє і захлинається дитина під час годування);

  • наявність зригувань або блювання під час годування або після нього: дитина може кашляти і захлинатися із-за зниженого м’язового тонусу, а зригування можливі через наявність гастроезофагального рефлюксу і схильность до заковтування повітря при смоктанні, тому матері і персоналу необхідно ретельно стежити за цими ознаками під час і після годування.

У разі, коли дитина кашляє або зригує під час годування, пропонують матері годувати деякий час у вертикальній позиції: матір підтримує грудну залозу і підборіддя дитини рукою, задня стінка шиї і горло дитини повинні знаходитись вище соска.

Годування дитини з малою масою тіла при народженні може продовжуватись довше, ніж доношеної і мати наступний вигляд: швидке смоктання→ уповільнення темпу → ковтання → відпочинок → повторення циклу. Для впровадження ефективного грудного вигодовування новонароджених з малою масою тіла необхідно як можна раніше розпочати виходжування дитини за методом „мами-кенгуру”

Використання двох молочних залоз при одному годуванні може призвести до того, що дитина не отримає «заднього» молока, яке найбільш цінне енергетично. Тому заміна молочної залози рекомендується кожні 3 години.

Грудне вигодовування буде успішним, якщо:



  • мати почувається добре;

  • дитина правильно прикладена до груді, що дозволяє їй ефективно смоктати;

  • дитина смокче так часто і так довго, як того бажає;

  • оточуюча обстановка сприяє грудному вигодовуванню.


Позиції для грудного вигодовування

Лежачи:


  1. мати лягає на бік, розташовує подушку за спиною;

  2. кладе дитину, повертаючи її корпусом до себе, а обличчям до груді;

  3. спираючись на одну руку, другою підтримує грудь знизу.

«Колиска»:

  1. мати кладе дитину на руку ближче до груді, голівка дитини лежить на ліктьовому згині;

  2. розвертає дитину до себе;

  3. іншою рукою підтримує грудь.

«Футбольний м'яч»:

  1. мати підтримує спинку і плечики дитини долонею;

  2. голівка і ротик дитини наближені до соска;

  3. тільце дитини розташоване під рукою;

  4. другою рукою підтримує грудь, направляючи її до ротика немовляти.

На колінах:

  1. мати розташовує подушку поперек колін;

  2. на подушку кладе дитину, повертає її всім корпусом, обличчям до себе;

  3. нахиляється до колін, підтримуючи спинку та плечі дитини долонею правої руки (якщо годує правою молочною залозою);

  4. лівою рукою підтримує грудь знизу, спрямовуючи сосок до ротика


Материнські рефлекси

Пролактиновий рефлекс (рефлекс утворення молока):

  • виникає під час смоктання і формуется тільки в тих випадках,коли застосовується раннє прикладання новонародженої дитини до груді матері;

  • стимулює первинне утворення молока в альвеолах молочної залози;

  • сприяє концентрації нирками солі й води;

  • продовжує післяпологову аменорею внаслідок впливу пролактину на яєчники.

Окситоциновий рефлекс (рефлекс виділення молока):

  • виникає при подразненні області соска й ареоли при активному смоктанні;

  • стимулює виділення молока з протоків залози;

  • може бути викликаний не лише тактильною стимуляцією, але й візуальною, слуховою стимуляцією, запахом.

Психологічний стрес, хвилювання, страх, неуважне, грубе ставлення медичного персоналу до матері, яка годує, можуть призвести до повного (але тимчасового) виключення рефлексу виділення молока. І навпаки,радість, спокій матері, спілкування з дитиною можуть бути сигналом для його реалізації і закріплення.

Причини неправильного прикладання дитини до груді

  • вигодовування з пляшечки (як до початку грудного вигодовування, так і при наступних доповненнях до вигодовування грудним молоком);

  • недосвідченість матері (якщо це перша дитина або попередня дитина вигодовувалася з пляшечки);

  • функціональні утруднення (народження маловагової чи хворої дитини, погана прохідність молочних протоків, переповнена молоком залоза, пізній початок годування);

  • відсутність належної підтримки (некваліфікована допомога медичних працівників, недостатня підтримка родини).


Оцінка гестаційного віку та морфо-функціональної зрілості
Проводять новонародженим з малою масою тіла при народженні, новонародженим, які мають невідповідність фізичного розвитку гестаційному віку. Оцінку гестаційного віку та морфо-функціональної зрілості проводиться за допомогою шкали Балард (базується на врахуванні сумарної оцінки показників фізичної та нервово-м’язової зрілості), яка дозволяє встановити гестаційний вік дитини у межах 26-44 тижнів. Оцінку хворої дитини проводять після стабілізації стану дитини. Якщо стан дитини не дозволяє оцінити нервово-м'язову зрілість (ШВЛ, седація тощо), оцінюється лише морфо-фізична зрілість. Точність визначення віку як здорової, так і хворої дитини може коливатися в межах двох тижнів гестації.

Необхідне обладнання: пеленальний столик з підігрівом, достатнє денне освітлення, бланки для заповнення (нова шкала Балард).

Методика проведення:

Оцінку проводити у віці 12-36 годин життя, в світлому теплому приміщенні без протягів з обов'язковим додержанням теплового ланцюжка. Оцінюються нервово-м'язова та фізична зрілість (відповідні таблиці). Рекомендується позначати (закреслювати) ту клітинку в таблицях нервово-м'язової і фізичної зрілості, яка відповідає певній ознаці у дитини. Це полегшує і прискорює роботу з шкалою, оскільки позначивши клітинку, працівник рухається далі, не зупиняючись. Оцінка базується на сумарному врахуванні показників нервово-м'язової і показників фізичної зрілості. Кожен з показників, які входять до шкали, оцінюють у балах, сума яких може коливатися від 0 до 50. Показники фізичної зрілості досліджують при об'єктивному обстеженні, дослідження нервово-м’язової зрілості проводять, коли дитина перебуває в стані спокою і лежить на спині. Якщо неможливо об’єктивно оцінити нервово-м'язову зрілість (наприклад, дитина отримує седативні препарати, або знаходиться на примусовій ШВЛ), результат оцінки фізичної зрілості помножують на 2 і визначають гестаційний вік дитини за таблицею оцінки зрілості.


Оцінка фізичної зрілості:

Шкірав залежності від терміну гестації - рожева, еритематозна, ціанотична, гладка, блискуча, желатиноподібна, матова, може бути вкрита густою змазкою, набряки, пастозність, видимі вени, поверхневе лущення, висипання, тріщини, потоншена або відсутня підшкірно-жирова основа.

Пушкове волосся - ще відсутнє, рідке, багато, тонке, вкриває в більшості випадків спину і розгинальні поверхні кінцівок, окремі ділянки лануго.



Підошви- оцінюють розмір стопи і п'ятки, наявність, виразність та розповсюдженість складок, помітних червоних рисок, складок.

Грудна залоза: непомітна або ледь помітна, оцінюють виразність та розмір ареоли та соска, виступає чи не виступає над поверхнею шкіри; у новонароджених з терміном гестації, що наближається до 37 тижнів, ареола сформована, сосок 5 мм.

Повіки: відкриті, закриті, щільно зімкнуті.

Вуха: помірно закручені, оцінюють м'якість та наявність хряща, здатність розправлятись після згинання - не розправляється, повільно, швидко розправляється; у новонароджених з терміном гестації, що наближається до 37 тижнів, вуха добре закручені, м'які і швидко розправляються або не згинаються.

Статеві органи: у хлопчиків калитка може бути порожньою або яєчка можуть знаходитись у паховому каналі, слід оцінити складчастість шкіри калитки; у новонароджених з терміном гестації, що наближається до 37 тижнів, в калитці знаходяться обидва яєчка, але вони можуть легко ховатися в пахові кільця при натискуванні на них. У дівчаток клітор може виступати над пласкими малими статевими губами, малі і великі статеві губи можуть виступати однаково, ближче до 37 тижнів великі губи більші, але не повністю прикривають малі.


Оцінка нервово-м'язової зрілості.

Поза дитини. Оцінка 0 балів - верхні і нижні кінцівки розігнуті; 1 бал - початкове згинання нижніх кінцівок у кульшових і колінних суглобах, верхні - розігнуті; 2 бали - сильніше згинання нижніх кінцівок, верхні - розігнуті; 3 бали - верхні кінцівки злегка зігнуті, нижні - зігнуті і розведені; 4 бали - повне згинання верхніх і нижніх кінцівок.

Квадратне вікно. Кисть новонародженого, затиснуту між великим і вказівним пальцями лікаря, згинають у напрямку до передпліччя. Під час цієї маніпуляції не можна допускати ротації в променево-зап'ястковому суглобі новонародженого.

Реакція рук. Дитина лежить на спині, верхні кінцівки згинають у ліктьовому суглобі й утримують в такому положенні протягом 5 секунд, а потім повністю розгинають шляхом потягування за кисті і різко відпускають. Якщо верхні кінцівки залишаються розігнутими чи мають місце лише їх мимовільні рухи, оцінка 0 балів; якщо кут в ліктьовому суглобі 100-180° - 2 бали; якщо кут 90-100° - 3 бали; якщо кут до 90° - 4 бали.

Підколінний кут. Дитина лежить на спині, таз притиснутий до поверхні столу, лікар вказівним пальцем лівої руки утримує стегно в колінно-грудному положенні а великим пальцем підтримує коліна новонародженого. Потім нижню кінцівку розгинають шляхом легкого натискання вказівним пальцем правої руки на задню поверхню надп'ятково-гомілкового суглоба і вимірюють підколінний кут.

Симптом шарфа (косого руху). Дитина лежить на спині, верхню кінцівку беруть за кисть і намагаються завести якомога далі за шию над протилежним плечем. Здійсненню цього руху допомагають пересуванням ліктя вздовж тіла. Оцінка 0 балів - лікоть досягає передньої пахвової лінії; 1 бал - лікоть між середньою лінією тіла і протилежною пахвовою лінією; 2 бали - лікоть досягає середньої лінії; 3 бали - лікоть не доходить до середньої лінії.

Притягання п'ятки до вуха. Дитина лежить на спині, стопу притягують як можна ближче до голови без особливих зусиль. Визначають відстані між стопою і головою, а також ступінь розгинання кінцівки в колінному суглобі. Результати оцінюють в балах.
Оцінка фізичного розвитку новонародженого
Проводиться всім новонародженим. Якщо дитина у тяжкому стані, проводиться після надання невідкладної допомоги і забезпечення необхідних параметрів життєдіяльності (ШВЛ, IT тощо).

Необхідне обладнання: світле тепле приміщення без протягів, ваги з чистою домашньою, одноразовою або стерильною пелюшкою та відсунені від стіни не менш, ніж на 0,8-1 м, індивідуальна вимірювальна сантиметрова стрічка або стерильна паперова стрічка, бланки для заповнення.

Методика проведення:

Проводиться лікарем після проведення первинного огляду.



Зважування: покласти новонародженого на стерильну врівноважену на вагах пелюшку і визначити його вагу.

Довжина тіла визначається при витягнутих ногах від потиличного до п'яточних бугрів.

Окружність голови вимірюють стерильною сантиметровою стрічкою по лінії, що з'єднує надбрівні дуги та потиличний бугор.

Окружність грудей вимірюють стерильною сантиметровою стрічкою на рівні лінії, яка проходить по нижньому краю лопаток та з'єднує соски.

При народженні у здорової дитини окружність голови на 1-2 см більша, ніж окружність грудей.

Через 3 дні рекомендується повторити вимірювання довжини тіла, окружностей голови та грудей, оскільки до цього часу змінюється конфігурація голови та спадає пологова пухлина.

Отримані дані вносяться до карти розвитку новонародженого, при відхиленні (мала маса тіла, передчасне народження, гіпотрофія тощо) заповнюється відповідний бланк. Оцінка антропометричних даних проводиться за перцентильними таблицями:



  • виміри, які входять в проміжок між 10-90 перцентилями, відповідають задовільному фізичному розвитку дитини, який відповідає гестаційному віку.

  • більші 90-го перцентиля - дитина велика щодо гестаційного віку.

  • менші 10-го перцентиля - дитина мала щодо гестаційного віку.

Якщо маса дитини менше, ніж 2500 г, або виміри виходять за межі 10-90 перцентилів, слід провести оцінку морфо-функціональної зрілості.

Оцінка гестаційного віку дитини за новою шкалою Балард від 12 до 36 годин




Догляд за пупковим остатком та пупковою ранкою

Проводиться всім новонародженим.



Методика проведення:

Догляд за пупковим залишком здійснюється щоденно, до відшарування пупкового залишку.

  • Перед перевдяганням, зміною підгузка завжди ретельно мити або обробляти руки;

  • Тримати пупковий залишок завжди сухим і чистим;

  • Одяг дитини має бути чистим та сухим;

  • Уникати тертя та іншого впливу гумових поясів та щільних деталей одягу, підгузків на область розташування клемованого залишку, не накривати пупковий залишок пов'язками та підгузками - він повинен бути відкритим для повітря;

  • До загоєння пупкової ранки купати дитину у провареній воді, після купання просушити ранку, обробити при потребі;

  • Немає необхідності обробляти пупковий залишок антисептиками та антибактеріальними засобами за умови забезпечення раннього контакту матері і дитини «шкіра до шкіри» з подальшим спільним перебуванням.

  • За умови відсутності раннього контакту матері і дитини «шкіра до шкіри» та подальшого відокремлення від матері з метою профілактики колонізації госпітальною флорою обробляти пупковий залишок розчином бриліантового зеленого або іншим шкірним антисептиком;

  • При забрудненні пупкового залишку (за наявності залишків сечі, випорожнень тощо) необхідно відразу промити його теплою кип'яченою водою з милом та ретельно висушити чистою пелюшкою або серветкою;

  • Стежити за імовірними ознаками інфекції: при появі гіперемії, набряку, виділень, неприємного запаху - обробити антисептиком;

  • Дитину можна виписувати додому з клемованим пупковим залишком, який не має ознак інфекції, при умові проведення навчання та освоєння матір'ю навиків догляду за пупковим залишком та пупковою ранкою;

  • Термін відшарування пупкового залишку - 5-15 діб.

Догляд за пупковою ранкою здійснюється щоденно, до повної епітелізації пупкової ранки.

  • Перед перевдяганням, зміною підгузка завжди ретельно мити або обробляти руки.

  • Необхідно підтримувати пупкову ранку завжди сухою та чистою.

  • Не накривати пупкову ранку підгузками, уникати тертя та іншого впливу гумових поясів та щільних деталей одягу, підгузків на область пупкової ранки,

  • До загоєння пупкової ранки купати дитину у провареній воді, після купання просушити ранку, обробити при потребі.

  • Стежити за ймовірними ознаками інфекції, при появі гіперемії, набряку, виділень, неприємного запаху обробити перекисом водню та антисептиком. Подальше лікування залежить від стану дитини.


Гігієна новонародженої дитини
Методика проведення:

Новонароджена дитина повинна знаходитись в чистій, добре провітрюваній кімнаті, вільній від зайвих предметів. Кожен день в дитячій кімнаті слід проводити вологе прибирання (без використання антисептиків) підлоги та поверхонь. Температуру в кімнаті, де знаходиться новонароджена дитина, слід підтримувати в межах 22-24°С.

Дитяче ліжечко слід ставити далеко від радіаторів, місць потрапляння прямих сонячних промені та не на лінії протягів. Не слід класти в ліжко новонародженої дитини нагрівальні пристрої та інші рухомі предмети. Використовують ліжечко з матрациком, забезпечують незначне підняття головного кінця тулуба дитини невеличкою пласкою подушечкою, підкладеною під матрац, що сприяє кращої вентиляції легень, полегшує рухи діафрагми, запобігає зригуванням. Матрацик огортають бавовняним простирадлом. Здорова дитина в ліжечку лежить на спині. На час сну дитину слід укривати ковдрою з підковдрою. Новонароджену дитину одягають в дві сорочечки, повзунки, шкарпетки, підкладають підгузки (марлеві, бавовняні або промислові одноразового використання). Шапочку на голівку дитини одягають після купання, на час сну, прогулянки або провітрювання кімнати, та якщо температура у приміщенні нижче 20°С.

Перед будь-яким торканням до новонародженої дитини слід вимити / обробити руки і висушити їх.



1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка