Державний вищий навчальний заклад «університет менеджменту освіти» академії пеагогічних наук україни сотніченко Ірина Іванівна (043. 3)



Скачати 387.75 Kb.
Дата конвертації02.04.2017
Розмір387.75 Kb.
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ» АКАДЕМІЇ ПЕАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Сотніченко Ірина Іванівна

УДК 371.14. 01/02 (043.3)

ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН ДО ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ У СИСТЕМІ

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ - 2009

13.00.04. - теорія і методика професійної освіти
Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Університеті менеджменту освіти АПН України




Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент

КЛОКАР Наталія Іванівна,

Київський обласний інститут післядипломної

освіти педагогічних кадрів, ректор
Офіційні опоненти – доктор педагогічних наук, професор

ВЕЛИЧКО Людмила Петрівна

Інститут педагогіки АПН України,

завідувач лабораторії хімічної і біологічної освіти.
кандидат педагогічних наук,

СТРИЖАК Світлана Володимирівна,

Полтавський державний педагогічний університет

ім. В.Г. Короленка, доцент кафедри хімії і

методики викладання хімії


Захист відбудеться 19 березня 2009 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 у Державному вищому навчальному закладі «Університет менеджменту освіти» АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3, актова зала.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Університету менеджменту освіти АПН України за адресою: 04053, м.Київ-53, вул. Артема, 52-Д.

Автореферат розісланий 17 лютого 2009 року


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.І. Зайченко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Процеси державотворення в Україні охоплюють всі сфери суспільства, зокрема й освіту. Посилення демократичних тенденцій в українській державі викликало необхідність у перенесенні уваги із масових педагогічних явищ на особистість дитини, вивчення можливостей її інди­відуального розвитку, створення умов для саморозкриття і самореалізації. Нові підходи до організації і змісту освіти, що відповідають європейським стандартам, мають задовольняти вимоги суспільства і адаптувати зміст середньої освіти до потреб у здобутті учнями в майбутньому певної професії, передбачають упровадження профільного навчання в старшій школі. Прискорення зазначеного процесу – вимога часу, що зумовлюється процесами глобалізації, спрямованістю її на світові освітні стандарти, входженням України до європейського освітнього простору.

Перехід до профілізації навчання передбачає створення такого освітньо-виховного середовища, яке б сприяло виявленню і максимальному розкриттю індивідуальних можливостей дитини, розвитку її природних задатків і нахилів, забезпечило формування інтелектуальної особистості, розвиненої, культурної, самодостатньої, спроможної до генерування власних ідей, прийняття відповідальних рішень, професійного самовизначення і постійного самозростання.

Профільне навчання є одним із видів диференційованого навчання, яке привертало увагу відомих педагогів, учених, учителів-практиків (Г.Ващенко, Б.Грінченко, М.Гузик, С.Русова, Г.Сковорода, В.Сухомлинський, Я.Чепіга та інші). Теоретичні основи проблеми диференціації та індивідуалізації навчання активно досліджувалися з середини ХХ століття, вони розроблені у працях О.Братанич, О.Бугайова, А.Бударного, Н.Буринської, С.Гончаренка, Л.Жовтан, І.Осмоловської, П.Сікорського, І.Унт, А.Ясинської та інших науковців.

Профілізація навчання в старшій школі – одна із проблем, що знаходиться у центрі уваги сучасних учених і досліджується педагогами і психологами в різних її аспектах: сутність і особливості організації профільного навчання (О.Кабардін, Т.Захарова, П.Лернер, Л.Липова, І.Лікарчук, В.Огнев’юк, Ю.Пархомець, Л.Покроєва, П.Сікорський та ін.); науково-методичний супровід (Н.Бібік, М.Бурда, Р.Вдовиченко, Т.Козлова та ін.); зміст навчання та організація навчально-виховного процесу (А.Баранников, Г.Вороніна, М.Гузик, О.Лазарєв, Ж.Лістарова, А.Пентін, А.Пєтунін, Г.Пічугіна, С.Рягін, А.Сологуб, С.Трубачева, Н.Чайченко та ін.); методичне і програмове забезпечення варіативної складової (О.Васько, В.Кизенко, П.Лернер, О.Габріелян та ін.), організація допрофільного навчання в основній школі (Е.Аршанський, О.Алесьєва, А.Пінський, Г.Тахтамишева та ін.); моделі профільного навчання у загальноосвітніх закладах сільської місцевості (П.Матвієнко, А.Остапенко, Н.Рухленко, Н.Шиян та ін.) тощо.

Профільна школа вимагає особливих підходів до організації процесу навчання. Методи навчання, педагогічні технології мають суттєво відрізнятися від методик, що використовуються у традиційній старшій школі. Вирішальним чинником ефективного впровадження профільного навчання є професіоналізм педагогічних працівників. Сучасна профільна школа може відбутися лише за наявності необхідних кадрів, тобто педагогів, які мають розвинене системне бачення процесу профілізації як цілісного явища і сформовану готовність до його реалізації. Суспільством висуваються підвищені вимоги до рівня кваліфікації педагога профільної школи, ціннісними установками якого має бути пріоритет особистісного розвитку школяра і який поєднує у собі високий рівень культури, освіченості, інтелігентності, професійної компетентності, має здатність орієнтуватися у сучасному складному соціумі.

Питання кадрового забезпечення старшої профільної школи як однієї із найважливіших умов її функціонування розглянуто у працях В.Блінова, С.Вольянської, В.Дивака, Н.Десятниченко, І.Жерносека, Є.Соф’янца, Л.Таруніної, І.Чечеля та інших. Дослідження І.Ареф'єва, М.Гриньової, Г.Кузнєцової, С. Стрижак, В.Фрицюк, Н.Шиян присвячені підготовці майбутніх спеціалістів в умовах вищої школи.

Нові вимоги до вчителя в умовах переходу до профільного навчання диктують необхідність модернізації системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, завданням якої є забезпечення відповідного рівня професійного розвитку вчителя, всебічна підготовка його до реалізації профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах. Проблема підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників, що має здійснюватися в системі післядипломної педагогічної освіти – як в її загальних закономірностях, так і в підготовці спеціалістів певного фаху, – на жаль, залишається практично не розробленою.

Об’єктивна потреба практичного вирішення зазначеної проблеми, її актуальність обумовили вибір теми наукового дослідження: "Підготовка вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації".



Зв’язок роботи з науковими темами, програмами. Тема дисертації є складовою плану науково-дослідної роботи Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів за напрямом «Підготовка педагогічних кадрів до реалізації завдань профільного навчання, роботи з новим змістовим забезпеченням загальної середньої освіти». Дисертаційне дослідження виконано в межах перспективного і поточного планів діяльності Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти Університету менеджменту освіти АПН України щодо методологічних і практичних проблем післядипломної освіти педагогів.

Тему дисертації затверджено вченою радою Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (протокол № 5 від 26 травня 2004 р.) і узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 8 від 26 жовтня 2004 р.).



Мета дослідження: розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити зміст та технологію підготовки вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації.

Відповідно до мети поставлено такі основні завдання дослідження:



  1. Дослідити проблему профільного навчання у вітчизняній теорії і практиці та досвід профілізації навчання у загальноосвітніх навчальних закладах зарубіжних країн.

  2. Розкрити сутність і структуру готовності вчителів до реалізації завдань профільного навчання, визначити складові компетентності вчителя профільної школи.

  3. Визначити організаційно-педагогічні засади підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації.

  4. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель підготовки вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації.

  5. Розробити програмно-методичні матеріали для реалізації обґрунтованої моделі в системі підвищення кваліфікації.

Об’єкт дослідження: особливості підготовки вчителів до здійснення профільного навчання.

Предмет дослідження: зміст і технології підготовки вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників.

Методи дослідження:

теоретичні аналіз проблеми профільної диференціації навчання, вивчення, систематизація і критичне осмислення філософської, психологічної, педагогічної та методичної літератури, моделювання сприяли визначенню сутності та структури «готовності вчителів до профільного навчання старшокласників», обґрунтуванню організаційно-педагогічних засад і моделі підготовки вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації;

емпіричні – констатувальний експеримент (спостереження, бесіда, анкетування, тестування, самооцінювання, порівняння, вивчення та аналіз, педагогічного досвіду вчителів-практиків) забезпечили виявлення стану готовності вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників, розробленню програми освітньої діяльності проблемно-тематичних курсів.

Формувальний експеримент, який здійснювався в процесі проведення проблемно-тематичних курсів та організаційно-методичного супроводу міжкурсового періоду (через систему семінарів-практикумів, майстер-класів, тренінгів, індивідуальних і групових консультацій) забезпечив істотне підвищення рівня готовності вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників, апробацію умов і методики аналізованої підготовки, дав можливість встановити ефективність запропонованої моделі.

Під час контрольного експерименту було оцінено динаміку формування і розвитку готовності вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників як результат формувального експерименту.

На основі методів математичної статистики (кількісний і якісний) об’єктивно оцінено результати дослідження і доведено достовірність позитивних змін, що відбулися в стані готовності вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників в ході формувального експерименту.



Організація дослідження була реалізована у три етапи.

На першому етапі (2003-2004 рр.) проведено аналіз філософської, психологічної, педагогічної і методичної літератури з проблеми, здійснено вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду з організації профільного навчання у старшій школі, визначено сутність і структуру готовності вчителя до профільного навчання старшокласників, розроблено програму роботи.

На другому етапі (2004-2006 рр.) у процесі констатувального експерименту за допомогою методів педагогічної діагностики (анкетування, тестування, співбесіда, самооцінювання) виявлено показники рівня готовності вчителів до профільного навчання старшокласників, визначено складові професійної компетентності педагогів, що потребують формування і розвитку, а також основні наукові підходи і принципи, що лягли в основу розробленої моделі підготовки вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації.

На третьому етапі (2006-2008 рр.) у процесі формувального експерименту було апробовано зміст і технологію підготовки вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників на курсах підвищення кваліфікації та в міжкурсовий період, підготовлено методичні рекомендації для методистів і керівників інститутів післядипломної педагогічної освіти.

У ході цього етапу проведено також систематизацію, узагальнення, аналіз та інтерпретацію результатів дослідно-експериментальної роботи, здійснено ґрунтовне оброблення та оформлення отриманих у процесі дослідження матеріалів.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась протягом 2004-2008 рр. у Київському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів, Кримському республіканському інституті післядипломної педагогічної освіти, Південноукраїнському регіональному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів, Черкаському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти.

Усього в дослідженні взяло участь 257 вчителів і методистів ОІППО.



Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше розроблено і обґрунтовано модель підготовки вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників, розроблено зміст і технологію такої підготовки у системі підвищення кваліфікації та у міжкурсовий період; визначено сутність і структуру готовності вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників, складові компетентності вчителя профільної школи як основи його підготовки до діяльності в умовах профілізації навчання.

систематизовано організаційно-педагогічні засади підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації;

подальшого розвитку дістали теоретичні підходи і принципи відбору змісту та організації підвищення кваліфікації педагогів у системі післядипломної освіти.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено програмно-методичне забезпечення курсового навчання вчителів природничих дисциплін, підготовлено навчально-методичний посібник «Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів в профільній школі». Теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у системі післядипломної педагогічної освіти в процесі підготовки вчителів природничих дисциплін (та фахівців інших категорій) до профільного навчання старшокласників, а також враховані на інших рівнях вирішення проблем кадрового забезпечення профільної школи.

Упровадження результатів дослідження здійснювалось протягом 2006-2008 рр. під час проведення курсів підвищення кваліфікації вчителів природничих дисциплін у Київському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів (довідка про впровадження № 820 від 14.11. 2008 р.), Кримському республіканському інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження № 144/01-12 від 28 жовтня 2008 р.), Південноукраїнському регіональному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів (довідка про впровадження № 01-23/501 від 28.10.2008 р.), Черкаському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка про впровадження № 01-06/429 від 28.10.2008 р.), у закладах освіти.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення і результати дослідження розкрито в доповідях на Міжнародній науково-практичній конференції "Післядипломна освіта в умовах глобалізації" (м. Біла Церква, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції “Профільна освіта у контексті особистісної переорієнтації навчання” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Стан та перспективи шкільної хімічної освіти” (м. Суми, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Становлення якісного освітнього середовища як об'єкт педагогічного дослідження” (м. Херсон, 2006 р.); на обласних науково-методичних семінарах.

Публікації. Зміст та результати дослідження висвітлено у 5 статтях у фахових збірниках, включених до списку ВАК України, 3 публікаціях в інших виданнях, навчально-методичному посібнику.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 260 найменувань та 16 додатків на 70 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на 172 сторінках, текст містить 5 таблиць, 22 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено ступінь вивчення проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету; викладено концептуальні ідеї і завдання; охарактеризовано методологічну і теоретичну бази, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів; наведено дані про апробацію; подано відомості про структуру дисертації.

У першому розділі – “Підготовка вчителів до профільного навчання як педагогічна проблема» – розглянуто і систематизовано спроби профілізації навчання за природничим напрямом у діяльності закладів середньої загальної освіти протягом ХХ століття – початку ХХІ століття, розглянуто генезис підготовки вчителів природничих дисциплін до реалізації завдань профільної диференціації навчання; здійснено аналіз реалізації процесу профілізації навчання в зарубіжних країнах, виявлено його особливості і специфіку підготовки педагогів; визначено сутність і структуру готовності вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників.

Проведений історико-педагогічний аналіз вітчизняного досвіду профільної диференціації навчання показав, що ідея диференційованого та індивідуального підходів до навчання займає особливе місце в педагогіці і має свою історію. Система диференційованого навчання стала складатися наприкінці XIX – на початку ХХ століть, а з 50-х років ХХ століття знаходиться у центрі наукових досліджень і розробляється в різних аспектах.

У розділі визначено та класифіковано основні етапи профілізації навчання у середніх загальноосвітніх закладах і встановлено, що практично у кожній з розглянутих спроб реалізації диференційованого підходу до навчання старшокласників передбачався природничий профіль як один з основних профілів навчання. Це свідчить про інтерес до нього учнів як суб’єктів навчання і суспільства загалом, яке має потребу у фахівцях, знавцях природничих дисциплін.

Розглянуті спроби профілізації навчання, що практично реалізовувалися в діяльності загальноосвітніх навчальних закладів, передбачали наявність підготовленого до такої діяльності педагога. Аналіз генезису підготовки вчителів до реалізації завдань диференціації навчання на визначених етапах показав, що кожна з означених спроб супроводжувалася відповідними змінами у змісті та організації вищої педагогічної освіти та системи підвищення кваліфікації. Основна мета зазначених змін полягала у розвитку професійних знань і вмінь педагогів відповідно до потреб суспільства і вимог та завдань, які ставилися партійно-державними установами і державними органами управління освітою.

Серед основних форм підвищення кваліфікації вчителів профільних закладів і класів виявлено такі: курси і семінари (центральні, обласні, районні), курси-конференції, курси-з’їзди, гурткова та індивідуальна робота, заняття в університеті наукових і педагогічних знань, заняття в опорних школах та школах передового педагогічного досвіду тощо.

На основі вивчення зарубіжного досвіду з досліджуваної проблеми встановлено, що загальною світовою тенденцією розвитку старшої школи є її орієнтація на диференціацію і профільність, що мають забезпечити інтеграцію з професійною освітою.

У дослідженні виявлено основні особливості організації профільного навчання у зарубіжних країнах і встановлено, що в розвинених країнах профілізація навчання реалізується за двома основними моделями: гнучкою, елективною – профілізація на основі фуркації в структурі єдиної школи; жорсткою, селективною – навчання за певним напрямом у спеціалізованих закладах (гімназіях, коледжах, ліцеях, спеціалізованих школах).

Проведений аналіз організації системи післядипломної освіти педагогів у країнах з розвиненими ринковими відносинами (США, Канади, Великої Британії, Німеччини, Японії) показав, що навчання дипломованих фахівців спрямоване на забезпечення високого рівня діяльності вчителя на основі підвищення вимог-стандартів, надання свободи вибору навчального закладу, змісту, форм і методів післядипломної освіти, їх інформаційного, наукового, методичного забезпечення. Виявлено, що підвищення кваліфікації вчителів реалізуються за трьома моделями (В.Гаргай): особистісно-орієнтованою, професійно-орієнтованою, проблемно-орієнтованою.

Форми і методи підвищення кваліфікації педагогів передбачають спілкування з колегами, взаємний критичний аналіз педагогічної діяльності, що допомагає вчителю професійно розвиватися і вдосконалювати власну діяльність, серед яких на особливу увагу, на нашу думку, заслуговують такі: виконання нових ролей, рефлексивний метод, метод проектів, портфоліо, прикладні дослідження.

У розділі здійснено також аналіз проблеми готовності в теорії педагогіки і психології, що дало можливість встановити відсутність наукових досліджень з питання формування готовності педагогів-практиків, зокрема вчителів природничих дисциплін, до профільного навчання старшокласників і виробити підходи до визначення структури такої готовності.



Готовність учителя до профільного навчання старшокласників трактуємо як складну, динамічну якість особистості педагога, яка характеризується певним рівнем сформованості і функціонуванням в єдності мотиваційно-вольового, когнітивно-методичного, операційно-технологічного, комунікативно-організаційного, оцінно-рефлексивного компонентів, що визначає рівень підготовленості вчителя до здійснення профільного навчання. У досліджені запропоновано змістове наповнення зазначених компонентів як складових готовності вчителя до діяльності у профільній школі.

Так, мотиваційно-вольовий компонент включає розуміння і прийняття ідей профільного навчання; позитивно-активне ставлення та інтерес до нього, прагнення його здійснювати; наполегливість, вимогливість до себе та інших, контроль за своїм емоційним станом, педагогічний такт.

Основними елементами когнітивно-методичного компонента визначено знання вікових особливостей учнів; науковий рівень знань з предмета і його методології; знання методики організації диференційованого навчання; знання методики викладання предмета відповідно до профілю навчання; знання про зміст і характер галузей знань і діяльності певного профілю; інтегративність знань.

Сукупність комунікативно-організаційних умінь представлено як здатність встановлювати контакт з дітьми, колегами і батьками; добирати форми і методи педагогічного впливу; організовувати диференційоване навчання на основі врахування індивідуально-типологічних особливостей учнів; консультувати і керувати; створювати атмосферу довіри, співпраці та реалізувати ситуацію успіху.


Основою операційно-технологічного компонента готовності вчителя є володіння технікою організації і проведення експериментально-пошукової роботи; методикою організації самостійної практико-орієнтованої роботи учнів; методиками інтерактивних та інформаційно-комунікаційних технологій навчання; прийомами стимулювання пізнавальної діяльності; методикою роботи з обдарованими дітьми.

Складовими оцінно-рефлексивного компонента визначено вміння здійснювати самооцінку своєї готовності до профільного навчання, самоаналіз і самокорекцію.


Отже встановлено, що реформування системи освіти, яке передбачає профілізацію навчання, потребує спеціальної підготовки вчителів до зазначеного процесу, ефективність якої залежить від продуманої і науково обґрунтованої діяльності з організації такої підготовки.

У другому розділі – «Система підготовки вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників у процесі підвищення кваліфікації» – визначено організаційно-педагогічні засади підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників; виявлено і обґрунтовано наукові підходи і принципи до організації та змістового наповнення підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників; визначено складові професійної компетентності вчителів профільної школи; розроблено та обґрунтовано модель підготовки вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників у процесі підвищення кваліфікації.

Виходячи з необхідності приведення професійної компетентності педагогічних працівників у відповідність з вимогами, які висуває до них суспільство, громадськість і особистість в умовах профілізації навчання, у розділі виявлено і проаналізовано основні організаційно-педагогічні засади, що зумовлюють ефективність підготовки вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників, які, насамперед, зумовлені сутністю цілей, завдань, принципів функціонування профільної школи, особливостями організації навчально-виховного процесу – предметно-функціональні, що потребує певної перебудови професійних та особистісних установок педагога, розвитку і збагачення його інтелектуальної, фахової, методичної, методологічної, психолого-педагогічної культури, і, по-друге, визначаються особливостями організації і технологій підготовки вчителя до функціональної діяльності в умовах профілізації навчання з відповідною адаптацією до особливостей навчання дорослих людей – організаційно-технологічні.

За результатами теоретичного дослідження встановлено, що підготовка вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників потребує оновлення і посилення їх психолого-педагогічної і науково-методологічної підготовки в їх єдності і взаємодоповненні, яка в системі підвищення кваліфікації повинна здійснюватися на основі андрагогічних принципів та компетентнісного підходу з урахуванням передового педагогічного досвіду.

В обґрунтованій моделі підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників було враховано, що вона є описовою ідеальною прогностичною моделлю з власною структурою і функціями. Ураховуючи, що у моделюванні необхідно виявляти найбільш важливі організаційні підструктури, оскільки число структурованих підсистем має бути оптималь­ним, основними компонентами створюваної моделі визначено такі: курсове підвищення кваліфікації та науково-методичний і організаційно-педагогічний супровід вчителя профільної школи у міжкурсовий період. Ці складові системи взаємозв'язані між собою, мають свою мету діяльності, функції, структуру, специфіку організації, що забезпечує їм право на окреме функціонування. Об'єднувальним компонентом підготовки вчителя до профільного навчання старшокласників і внутрішнім чинником розвитку вчителя як особистості та професіонала є самоосвіта.

Під час визначення змісту складових у структурі моделі враховано вимоги, зумовлені сучасним науково-педагогічним та науково-природничим знанням, особливостями реалізації профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах; сукупність соціальних вимог в умовах сучасного реформування освіти; особистісні потреби педагогів.

Підготовка вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників розглядається як система, тому передбачає різні рівні її реалізації (державний, обласний, міський, шкільний, індивідуальний), і як процес, який здійснюється в декілька етапів (аналітико-підготовчий, діяльнісно-організаційний, креативно-пошуковий, функціонально-розвивальний, стратегічний) на кожному з передбачених рівнів.

Проектуючи модель підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників ми виходили з того, що функціонування і розвиток сучасних освітніх систем, до складу яких входить і система підвищення кваліфікації, доцільно розглядати на основі сучасних наукових підходів і принципів теорії цілісного педагогічного процесу.

У розділі проаналізовано доцільність та особливості використання в системі підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників синергетичного, акмеологічного, андрагогічного, особистісно орієнтованого, діяльнісно-практичного підходів, що визначають особливості організації процесу навчання вчителя-практика в цілому і вчителя профільної школи зокрема (загально-організаційні підходи) та компетентнісного, інтегративного, диференційованого, рефлексивно-творчого, рівнево-кваліфікаційного, культуротворчого підходів, що визначають змістове наповнення курсового навчання та міжкурсового періоду (змістовно-орієнтовані підходи).

У межах компетентнісного підходу визначено такі складові професійної компетентності вчителя профільної школи: соціально-громадянська, спеціально-предметна, методично-функціональна, психолого-комунікативна, диференційно-педагогічна, аутопсихологічна.

У ході дослідження доведено, що в організації підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників необхідно врахувати такі дидактичні принципи: раціонального поєднання колективної, групової та індивідуальної роботи; пріоритету самостійності й активності в навчанні; діалогізації та суб'єкт-суб'єктної організації навчання; взаємозв'язку і взаємодії; проблемно-ситуативної організації навчання, а у змістовому наповненні – принципи варіативності, модульності, гнучкості і динамічності, використання досвіду і взаємного збагачення, розвитку творчого потенціалу, випереджального професійного навчання, подолання стереотипів діяльності і мислення.



Модель підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації визначено як багатовимірний двокомпонентний цілісний педагогічний процес, що включає курсове підвищення кваліфікації та науково-методичний і організаційно-педагогічний супровід вчителя профільної школи у міжкурсовий період, який будується на основі сучасних підходів і дидактичних принципів, є відкритим і здатним до саморозвитку (рис. 1).

У третьому розділі – «Організація і результати експериментальної роботи» – розкрито методику діагностики готовності вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників, описано експериментальну роботу на різних етапах, викладено результати дослідно-експериментальної роботи.

На основі аналізу результатів анкетування на етапі констатувального експерименту виявлено, що 78% вчителів-практиків, приймаючи ідею профілізації навчання як вимогу часу, визначають свою готовність до профільного навчання старшокласників як часткову і підкреслюють необхідність спеціальної підготовки. Результатами вхідного діагностування, що включало самооцінювання та тестування, встановлено достатньо низький рівень професійної компетентності вчителів природничих дисциплін в сукупності її зазначених складових, що визначають сформованість основних компонентів готовності до профільного навчання старшокласників.

Здійснюючи відбір і структурування змісту навчання для організації курсової підготовки, виходимо з того, що систему підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в умовах профілізації школи потрібно спрямувати на ознайомлення з сучасними підходами до організації навчально-виховного процесу в профільній школі, особливостями викладання предмета у класах різного профілю, розширення інтелектуальної обізнаності, оновлення і

Рис. 1. Модель підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації

суттєвого доповнення здобутих педагогами знань науково-методологічного і психолого-педагогічного циклів, засвоєння нових технологій організації

педагогічної взаємодії, ознайомлення з передовим педагогічним досвідом диференційованого навчання.

Відповідно до визначених у дослідження концептуальних ідей було розроблено навчальні плани і програми курсового підвищення кваліфікації, установлено вимоги до системи курсового навчання, форм і методів проведення

занять зі слухачами. З огляду на це, на курсах підвищення кваліфікації переважали такі організаційно-діяльнісні форми навчан­ня: лекції, семінари, практичні заняття, тренінги, технології інтерактивного навчання, моделювання і аналіз конкретних педагогічних ситуацій, проблемно-діяльнісні ігри, спрямовані на отримання спрогнозованих результатів. З метою поєднання індивідуальних і колективних форм роботи для забезпечення спрямованості навчання, активізації творчого потенціалу вчителя застосовувалася також система спеціальних завдань, вправ, тренінгів.

З урахуванням вимог щодо цілісності та неперервності післядипломної освіти у розділі обґрунтовано систему розвитку професійної компетентності учителів профільної школи у міжкурсовий період і доведено, що вона буде ефективною і результативною за умов високої мотивації педагогів, вільного вибору змісту, форм і методів та компетентного управління.

Науково-мето­дичні заходи пропонувалося розглядати як певні модулі неперервної освіти вчителів профільної школи, а їх супровід був представлений як процес непе­рервної фасилітуючої професійної взаємодії суб'єктів навчання, результатом якої в особистісному плані є розвиток професіоналізму, а в соціально-педагогічному – пошук, обґрунту­вання, практичне впровадження, апробація нових підходів до вирішення проблем освіт­ньої практики профільного навчання. Серед форм організації навчання педагогів у міжкурсовий період, які б забезпечували обмін думками, досвідом, ін­формацією, всебічне обгово­рення досліджуваної проблеми і можливих підходів до її вирішення, представлено семінари різних форм і на різних рівнях; майстер-класи; групові та індивідуальні консультації.

Експериментально доведено, що підготовка вчителів до профільного навчання старшокласників в системі підвищення кваліфікації може здійснюватися за запропонованою моделлю на основі курсового навчання з науково-методичним і організаційно-педагогічним супроводом міжкурсового періоду в їх взаємозв'язку і взаємодоповненні як цілісний педагогічний процес.

Під час проведення формувального експерименту здійснювався аналіз його початкових і кінцевих результатів за показниками сформованості компонентів готовності вчителів до профільного навчання старшокласників (Рис.2).

За результатами формувального експерименту відзначаємо суттєвій приріст рівня готовності вчителів до профільного навчання старшокласників за її основними компонентами. Значну відповідність результатів вихідного само оцінювання і вихідного тестування можна вважати підтвердженням об’єктивності отриманих результатів.





Рис. 2. Динаміка змін за основними компонентами готовності вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників


Дослідження на основі статистично значущих показників доводить, що реалізація програми курсового навчання вплинула на підвищення рівня готовності вчителів до профільного навчання старшокласників, формування і розвиток їх професійної компетентності: за результатами вихідного діагностування лише 5% слухачів експериментальних груп виявили середній рівень готовності (переважно спеціалісти другої кваліфікаційної категорії і категорії «спеціаліст»); показники низького рівня не було встановлено.

Ефективність професійно-педагогічної підготовки вчителя профільної школи визначають практична спрямованість курсового навчання, орієнтація на підвищення науково-методологічної, предметно-методичної та психолого-педагогічної компетентностей вчителя, засвоєння нових технологій організації педагогічної взаємодії, оперативне застосування здобутих знань та вмінь у практичній діяльності.


ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні проведено науково-теоретичний аналіз проблеми профілізації навчання на старшому ступені загальноосвітніх навчальних закладів і розроблено науково-методичні та практичні рекомендації щодо змісту і організації підготовки вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників у процесі підвищення кваліфікації.

Результати дослідження дають підстави зробити такі висновки:


  1. Уявлення про профільне навчання традиційно розвивалося у контексті проблеми диференціації навчання та виховання. Спроби профільної диференціації навчання у вітчизняній педагогічній практиці здійснювалися в системі загальної середньої освіти, починаючи з середини ХІХ століття, але в основному як окремі елементи модернізації освітньої системи, що, зазвичай, не мали масового характеру. Виходячи з розуміння профільної диференціації як поділу учнів на групи залежно від змісту навчання (профіль, спеціальність) відповідно до їх нахилів та інтересів, визначаємо два її види: зовнішня – створення спеціалізованих закладів освіти, що відповідають певному профілю (спеціальності), у навчальних планах яких передбачено поглиблене вивчення циклу профілюючих предметів (класичні гімназії, реальні училища, професійно-заводські семирічки, школи селянської молоді, спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії); внутрішня – розподіл навчального плану закладу освіти за профілями на основі принципу академічної фуркації відповідно до інтересів і нахилів учнів (робітничі факультети, профухили, фуркація у старших класах, класи з поглибленим вивченням предметів, факультативи).

Як показує аналіз, старші середні школи усіх розвинених країн – профільні, їх сучасна структура є результатом генералізації та уніфікації структури і змісту освіти протягом кількох десятиріч. У різних моделях профільної диференціації навчання у загальноосвітніх навчальних закладах зарубіжних країн реалізуються два підходи до організації навчання: інтеграційний навчання у структурі єдиної школи, на рівні старшого ступеня якої відбувається профілізація на основі фуркації, яка реалізується вільним вибором предметів для вивчення на базі низки обов’язкових дисциплін; сегрегаційний – навчання за певним напрямом у гімназіях, коледжах, ліцеях, спеціалізованих школах після отримання базової загальної освіти.

Становлення і розвиток будь-якої форми диференціації або профілізації навчання, яка повинна забезпе­чити нову якість освіти, можливий за умови відповідного кадрового забезпечення. Нові підходи до організації освіти у старшій школі на сучасному етапі, її переструктурування, а саме – профілізація навчання – зумовлюють необхідність подальшої модернізації системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, піднесення на вищий рівень функціо­нування системи післядипломної освіти, що сприятиме розвитку професій­ної культури, творчого потенціалу, кращих якостей особистості педагога. Домінуючою метою підвищення кваліфікації педагогічних кадрів профільної школи є встановлення співвідношення між соціальними вимогами до професійної діяльності педагога та рівнем його підготовки до виконання професійних функцій в умовах профілізації навчання.



  1. Сутність і структуру готовності вчителя до профільного навчання старшокласників визначаємо як складну, динамічну якість особистості педагога в єдності її компонентів: мотиваційно-вольового, когнітивно-методичного, операційно-технологічного, комунікативно-організаційного, оцінно-рефлексивного, які формуються на основі набуття і розвитку складових професійної компетентності вчителя профільної школи – соціально-громадянської, спеціально-предметної, методично-функціональної, психолого-комунікативної, диференційно-педагогічної, аутопсихологічної.

За результатами анкетування і вхідної діагностики встановлено достатньо низький рівень готовності вчителів-практиків до забезпечення варіативності та особистої орієнтації навчально-виховного процесу в профільній школі, що базуються на високому інтелектуальному потенціалі педагога, його науково-методологічній і психолого-педагогічній компетентності і реалізується через педагогічно доцільне використання ефективних технологій навчання, проектно-дослідницьких методів, поширення навчального співробітництва, вміння здійснювати допрофільне і допрофесійне навчання. Отримані дані підтвердили необхідність спеціальної підготовки вчителів в системі підвищення кваліфікації.

  1. Підготовку вчителів до профільного навчання старшокласників розглядаємо як цілісну, засновану на досягненнях науки, педагогічного досвіду і на конкретному аналізі навчально-виховного процесу у профільній школі систему взаємопов'язаних дій і заходів, спрямованих на всебічне підвищення кваліфікації і професійної майстерності вчителя, що забезпечить його готовність до реалізації завдань профільного навчання.

Основні організаційно-педагогічні засади підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації, зумовлені особливостями процесу профілізації на сучасному етапі модернізації освіти та вимогами до його кадрового забезпечення, за сутністю і характером свого прояву об’єднано у дві групи: предметно-функціональні та організаційно-технологічні.

  1. На основі структурного і функціонального аналізу підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників її представлено як складну, відкриту, цілісну і динамічну систему, що активно взаємодіє з навколишнім середовищем і є складовою системи безперервної освіти.

Модель підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації визначено як відкритий і здатний до саморозвитку багатовимірний двокомпонентний цілісний педагогічний процес, що включає курсове підвищення кваліфікації та науково-методичний і організаційно-педагогічний супровід вчителя профільної школи у міжкурсовий період. Зазначена діяльність ґрунтується на основі комплексу сучасних науково обґрунтованих підходів і на системі методологічних, загальнопедагогічних, андрагогічних, дидактичних і психологічних принципів.

Результати дослідження довели, що запропонована модель підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації як основної ланки п’ятирівневої структури (освітній простір України, освітній простір області, освітній простір району (міста), освітній простір навчального закладу, освітній простір вчителя) організації безперервної професійної освіти педагогів профільної школи створює умови для вдосконалення і систематичного розвитку професійної компетентності вчителів, підвищення їхньої майстерності та загальної культури, опера­тивного використання у практичній діяльності надбань психолого-педагогічної науки, передового пе­дагогічного досвіду. За результатами дослідження установлено значне підвищення рівня професійної компетентності педагогів, яка, в складі основних компонентів, визначає готовність вчителя до профільного навчання старшокласників. Вірогідність і достовірність результатів підтверджується отриманими статистичними даними: після проведення експерименту середній бал в експериментальних групах становив 8,7, в контрольних – 7,1; мода і медіана відповідно – 9 і 7; математичне чекання величини відмітки – 8,4 та 7,1 за майже однакових вихідних показниках.



  1. У межах дослідження було розроблено програмно-методичне забезпечення процесу підготовки вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників на етапі курсового навчання (створено навчальну програму проблемно-тематичних курсів «Особливості викладання природничих дисциплін в умовах профільної школи», розроблено діагностико-аналітичні матеріали, підготовлено навчально-методичний посібник «Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів в профільній школі»). Спеціальна організація змісту, форм і методів навчального процесу на курсах підвищення кваліфікації в умовах модернізації системи освіти були спрямовані на пробудження у педагога профільної школи потреби в оновленні свого педагогічного мислення, підвищення мотиваційної готовності до здійснення профільного навчання; на підвищення рівня науково-методологічної компетентності; на розвиток стійкої потреби вчителя до оволодіння новими педагогічними технологіями; на набуття комунікативних умінь і навичок, прийомів саморегуляції, рефлексії, самоаналізу; на формування установки на саморозвиток, розроблення і створення авторських педагогічних систем.

Дослідження підтвердило необхідність науково-методичного і організаційно-педагогічного супроводу вчителя профільної школи в міжкурсовий період, який розглядається в широкому соціальному, професійному і педагогічному контекстах, дає змогу забезпечити неформальну неперервність післядипломної освіти педагогічних кадрів профільної школи, дозволяє залучити до вирішення педагогічних проблем профілізації навчання широке коло фахівців-практиків, організувати обмін думками, досвідом, ін­формацією, що уможливлює всебічне обгово­рення проблем профільного навчання та можливих способів їх розв’язання. Такі підходи дають можливість поєднати змістову і процесуальну сторони педагогічного процесу, включення вчителів в інноваційну діяльність з реалізації ідей профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах. Підготовка вчителів до профільного навчання старшокласників розглядається як неперервний професійний роз­виток.

Проведене дослідження не претендує на всебічне висвітлення проблеми підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації.



Перспективними надалі вбачаються дослідження з таких актуальних напрямів у межах зазначеної проблематики: розроблення і апробація альтернативних моделей підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації; розроблення і впровадження диференційованих навчально-тематичних планів і програм, що забезпечать реалізацію рівневого підходу до змісту підвищення кваліфікації вчителів природничих дисциплін профільної школи (за кваліфікаційними категоріями і, можливо, за напрямами профілізації); розроблення спеціальної моделі підготовки вчителів у системі підвищення кваліфікації до профільного навчання старшокласників в загальноосвітніх закладах сільської місцевості.
Основний зміст дисертації відображено в таких працях:

  1. Сотніченко І. І. Модель підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників в системі підвищення кваліфікації [Електронний ресурс] / І. І. Сотніченко // Народна освіта – 2008 - №1(4). – Режим доступу до журналу: http://www.narodnaosvita.kiev.ua/vupysku/4/statti/2sotnichenko.htm – Заголовок з екрана.

  2. Сотніченко І. І. Наукові підходи в системі підготовки вчителів до профільного навчання старшокласників / І. І. Сотніченко // Вісник післядипломної освіти: зб. наук. праць / ред. кол.: В.В. Олійник (гол. ред.) та ін.– К.: Геопринт, 2008. – Вип. 7. – С.94-106.

  3. Сотніченко І. І. Природнича освіта в системі профільного навчання / І. І. Сотніченко // Біологія і хімія в школі. – 2006. – №6. – С. 48-50.

  4. Сотніченко І. І. Про деякі аспекти підготовки вчителів до профільного навчання в старшій школі / І. І. Сотніченко // Нива знань. – 2005. – №1. – С.32-34.

  5. Сотніченко І. І. Професійно-педагогічні компетенції у структурі готовності педагога до профільного навчання старшокласників [Електронний ресурс] / І. І. Сотніченко // Народна освіта – 2008 – №2(5). – Режим доступу до журналу: http://www.narodnaosvita.kiev.ua/vupysku/5/statti/2sotnichenko.htm – Заголовок з екрана

  6. Сотніченко І. І. Профільна школа як необхідна складова освіти європейського рівня / І. І. Сотніченко // Вісник післядипломної освіти: зб. наук. праць / ред. кол.: В.В. Олійник (гол. ред.) та ін. – К.: Міленіум, 2006. – Випуск 3. – С. 203-210.

  7. Сотніченко І. І. Сутність і структура готовності вчителя хімії до профільного навчання старшокласників / І. І. Сотніченко // Педагогічні науки. Стан і перспективи шкільної хімічної освіти: зб. наук. праць. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренко, 2005. – С. 163-169.

  8. Сотніченко І.І. Підготовка вчителя до профільного навчання старшокласників в системі підвищення кваліфікації: організаційно-педагогічні засади / І. І. Сотніченко // Становлення якісного освітнього середовища, як об'єкт педагогічного дослідження: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Херсон: Айлант, 2006. – Випуск 9. – С. 49-52.


АНОТАЦІЇ

Сотніченко І.І. Підготовка вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04. – теорія і методика професійної освіти. – Державний вищий навчальний заклад «Університет менеджменту освіти» АПН України, Київ, 2009.

Дисертація є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми підготовки вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації. У роботі здійснено системний теоретичний аналіз профілізації навчання у вітчизняній теорії і практиці та за рубежем, генезису підготовки вчителів природничих дисциплін до реалізації диференційованого підходу; визначено сутність і структуру готовності вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників, складові професійної компетентності вчителя профільної школи; обґрунтовано організаційно-педагогічні засади підготовки педагогів профільної школи в системі підвищення кваліфікації.

Теоретично обґрунтовано і експериментально перевірено технологію підготовки вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників у системі підвищення кваліфікації; розроблено програмно-методичне забезпечення курсового навчання; розкрито зміст і особливості науково-методичного та організаційно-педагогічного супроводу вчителів профільної школи у міжкурсовий період.



Ключові слова: готовність до профільного навчання старшокласників, професійна компетентність вчителя профільної школи, організаційно-педагогічні умови підготовки вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників, модель підготовки вчителів природничих дисциплін до профільного навчання старшокласників, науково-методичний і організаційно-педагогічний супровід вчителя профільної школи у міжкурсовий період.
Сотниченко И.И. Подготовка учителей естественных дисциплин к профильному обучению старшеклассников в системе повышения квалификации. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04. – теория и методика профессионального образования. – Государственное высшее учебное заведение «Университет менеджмента образования» АПН Украины, Киев, 2009.

Диссертация является теоретико-экспериментальным исследованием проблемы подготовки учителей естественных дисциплин к профильному обучению старшеклассников в системе повышения квалификации.

В работе проведен историко-педагогический анализ теории и практики дифференцированного образования за период ХХ столетие – начало ХХI столетия, определены и классифицированы этапы профилизации обучения в средних общеобразовательных заведениях, рассмотрен генезис подготовки учителей естественных дисциплин к реализации заданий профильной дифференциации на данных этапах. Осуществлен анализ реализации процесса профилизации обучения в зарубежных странах, установлены его особенности и специфика подготовки педагогов.

На основе проведенного анализа проблемы готовности в теории психологии и педагогики выявлены подходы к определению сущности и структуры готовности учителей естественных дисциплин к профильному обучению старшеклассников.

Определены и проанализированы основные организационно-педагогические основы, которые обуславливают эффективность подготовки учителей естественных дисциплин к профильному обучению старшеклассников. Они, прежде всего, определяются сущностью целей, заданий, принципов функционирования профильной школы, особенностями организации учебно-воспитательного процесса, что требует определенной перестройки профессиональных и личностных установок учителя, развития и обогащения его интеллектуальной, предметной, методической, методологической, психолого-педагогической культуры.

В процессе исследования разработана модель подготовки учителей естественных дисциплин к профильному обучению старшеклассников в системе повышения квалификации. Она представлена как многомерный двухкомпонентный целостный педагогический процесс, который включает курсовое повышение квалификации и научно-методическое и организационно-педагогическое сопровождение учителя профильной школы в межкурсовой период.

Проанализирована целесообразность и особенности использования в системе подготовки учителей к профильному обучению старшеклассников комплекса современных научных подходов и системы методологических, общепедагогических, андрагогических, дидактических и психологических принципов.

В рамках компетентностного подхода определены составные профессиональной компетентности учителя профильной школы: социально-гражданская, специально-предметная, методически-функциональная, психолого-коммуникативная, дифференцировано-педагогическая, аутопсихологическая.

Доказано, что эффективность профессионально-педагогической подготовки учителя профильной школы определяют практическая направленность курсового обучения, ориентация на повышение научно-методологической, предметно-методической и психолого-педагогической компетентностей учителя, овладение новыми технологиями организации педагогического взаимодействия, оперативное использование приобретенных знаний и умений в практической деятельности.

С учетом требований целостности и непрерывности последипломного образования обосновано систему развития профессиональной компетентности учителей профильной школы в межкурсовой период и доказано, что она будет эффективной и результативной при условии высокой мотивации педагогов, свободного выбора содержания, форм, методов и компетентного управления.

Экспериментальная проверка подтвердила педагогическую эффективность методики подготовки учителей естественных дисциплин к профильному обучению старшеклассников в системе повышения квалификации.

Разработаны: программы образовательной деятельности проблемно-тематических курсов для учителей естественных дисциплин, диагностико- аналитические материалы, учебно-методическое пособие.

Материалы исследования могут быть использованы в практической деятельности институтов последипломного образования, в процессе практической реализации профилизации обучения.



Ключевые слова: готовность к профильному обучению старшеклассников, профессиональная компетентность учителя профильной школы, организационно-педагогические основы подготовки учителей естественных дисциплин к профильному обучению старшеклассников, модель подготовки учителей естественных дисциплин к профильному обучению старшеклассников, научно-методическое и организационно-педагогическое сопровождение учителя профильной школы в межкурсовой период.
ANNOTATIONS
Sotnichenko, I.I. Preparation of Science teachers to the optional teaching of senior students in the system of the in-service education. – Manuscript.

Dissertation for gaining of scientific degree of candidate of pedagogical sciences on specialty 13.00.04. - theory and methodology of professional education. – State Higher Educational Establishment “University of Education Management” of APS of Ukraine, Kiev, 2009

Dissertation is theoretical and experimental research of the problem of preparation of Science teachers to the optional teaching of senior students in the system of the in-service education. In work the system theoretical analysis of differentiation of teaching on the senior level of secondary educational establishments, genesis of preparation of Science teachers to the realization of the differentiated approach are carried out in the work; essence and structure of readiness of Science teachers to the optional teaching of senior students is defined; organizational and pedagogical bases of rising of the level of professional competence of teachers of optional classes in the system of the in-service education are determined.

The model of preparation of Science teachers to the optional teaching of senior students in the system of the in-service education, program of problem-based courses and the system of scientific-methodological and organizational-pedagogical accompaniment of teachers of optional classes in the period between the in-service courses, are developed and experimentally tested.



Keywords: readiness of Science teachers to the optional teaching of senior students, organizational-pedagogical conditions of preparation of Science teachers to the optional teaching of senior students, the model of preparation of Science teachers to the optional teaching of senior students, scientific-methodological and organizational-pedagogical accompaniment of teachers of optional classes in the period between the in-service courses.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка