Державна пенітенціарна служба України Чернігівський юридичний коледж Цикл: гуманітарних та соціально-економічних дисциплін Курс: «Релігієзнавство» методична розробка



Скачати 177.21 Kb.
Дата конвертації31.12.2016
Розмір177.21 Kb.
Державна пенітенціарна служба України

Чернігівський юридичний коледж
Цикл: гуманітарних та соціально-економічних дисциплін

Курс: «Релігієзнавство»

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Для проведення лекції № 5

Змістовий модуль № 3: Світові релігії.

Тема № 6: Буддизм.



Форма навчання: денна, І курс (ІІ семестр).

Для проведення заняття у складі курсу.



Тривалість: 2 академічні години.

Розглянуто та схвалено на засіданні циклу

«___» ____ 20___ р. Протокол № «___».

Чернігів 20____

Тема 6. Буддизм.

Актуальність теми: Буддизм належить до світових релігій і насьогодні зберігає тенденцію до поширення. Так, в Україні вже понад 20 років існують невеликі громади буддистів та їхні центри, тож ця релігія є частиною релігійної палітри нашої країни. Вивчення буддизму сприяє духовному збагаченню слухачів та підвищенню рівня їх релігієзнавчої освіченості.


  1. Мета заняття:

    • розглянути історичний процес виникнення буддизму, основи його віровчення, і напрямки та ареал поширення;

    • сформувати у слухачів уявлення про культурні здобутки країн, що перебувають під впливом буддизму;

    • виховати у слухачів повагу до носіїв даної релігії, що вже стала частиною релігійної палітри України.




  1. План заняття (розрахунок навчального часу)

з./п.

Навчальні питання

Розрахунок часу (хвилини)

1

Вступ.

5 хв.

2

Зародження та становлення буддизму.

25 хв.

3

Основи віровчення буддизму.

20 хв.

4

Різновиди буддизму та його поширення.

25 хв.

5

Висновок.

5 хв.

Разом:

80 хв.




  1. Організаційно-методичні вказівки

Вид лекції: інформаційна. Систематизований виклад основного матеріалу з питань лекції.

Метод проведення лекції: поєднання елементів усного викладання навчального матеріалу з використанням засобів наочності.

Перелік наочних та технічних засобів навчання: мультимедійний проектор, персональний комп’ютер, слайди підготовленні в програмі MS Power Point до Теми 3.

Місце проведення заняття: лекційна аудиторія.
Список літератури:

1. Академічне релігієзнавство/ ред. А. Колодного. – К., 2010.

2. Історія релігій / В.І. Лубський, М.В. Лубська. – К., 2009.

3. Кислюк К.В. Релігієзнавство / К.В. Кислюк.- К., 2011.

4. Релігієзнавство / Ю.А. Калінін, Є.А. Харьковщенко. – К., 1994.

5. Лобовик Б.А. Релігія як соціальне явище / Б.А. Лобовик. – К, 2006.

6. Лубський В.І. Релігієзнавство / В.І. Лубський. – К., 2011.

7. Мозговий Л.І. Релігієзнавство / Л.І. Мозговий. – К., 2012.

8. Москалець В.П. Психологія релігії / В.П. Москалець. – К., 2010.

9. Релігієзнавство / за ред.. С.А. Бублика. – К., 2000.

10. Релігієзнавчий словник. – К., 1996.

11. Сидоренко О.П. Релігієзнавство / О.П. Сидоренко. – К., 2007.

12. Черній А.М. Релігієзнавство / А.М. Черній. – К., 2009.

13. Яблоков И.Н. Религиеведение / И.Н. Яблоков. – М., 2010.

14. Яшин П.П. Релігія, держава, право / П.П. Яшин. – Харків, 2009.

15. Ященко Я.І.. Релігієзнавство : навч. посібник / Я.І. Ященко. – Черкаси, 2012.




  1. Порядок проведення заняття

4.1. Вступна частина (організаційний момент та вступне слово)

  • вирішення організаційних питань;

  • оголошення теми;

  • формування мети та завдань лекції;

  • оголошення плану заняття;

  • надання переліку літератури.

4.2. Змістовна частина (розгляд навчальних питань)

  • висвітлення процесу становлення буддизму, особливостей його віровчення та значення в історії релігії та суспільства;

  • визначення взаємозв’язку з іншими дисциплінами та темами (міжпредметний зв’язок);

  • надання методології вивчення предмету;

  • постановка та висвітлення актуальних проблемних питань лекції.

4.3. Заключна частина лекції

  • визначення завдань для самостійної роботи, надання методичних рекомендацій щодо самостійного опрацювання питань теми.




  1. Зміст навчальних питань


Вступне слово

Буддизм (буддха дхарма – вчення просвітленого) – перша й найдавніша з трьох світових релігій, що отримала назву від одного з імен свого засновника – Будди. За два з половиною тисячоліття свого існування буддизм створив і розвинув оригінальні релігійні уявлення, філософію, культ, літературу, систему освіти, що дозволяє навіть говорити про буддійську цивілізацію. Буддизм надзвичайно сильно вплинув на культуру народів Азiї, на світову філософську думку (в тому числі й європейську), мистецтво минулого та сучасності.


Перше питання.

1. Зародження та становлення буддизму.

Буддизм виник близько VI ст. до н. е. в Давній Індії у державі Магадха (Північна Індія) за умов значних соціальних та духовних зрушень у давньому індійському суспільстві. Це вчення виступило з протестом проти варново-кастового поділу суспільства та брахманізму, що освячував цей поділ стверджуючи нерівні можливості спасіння для представників різних соціальних прошарків. Буддизм ґрунтувався на ведичних традиціях увібравши в себе багато елементів стародавніх вірувань, проте пропонував єдиний шлях спасіння для всіх, незалежно від соціального чи етнічного походження, що дозволило йому мати успіх та стати світовою релігією.

Засновником вчення вважається Сіддхартха Гаутама, в подальшому отримав ім'я Будда (просвітлений) Шакьямуні (мудрець з племені Шакья). Його батько був царем племені Шакья у Північній Індії поблизу кордону з Непалом. Міфи розповідають, що він народився від непорочної цариці Майї надприродним чином. Вона побачила уві сні, що в її бік увійшов білий слон, після чого у Майї народився син і через кілька днів вона померла. Батько вирішив зробити життя сина безтурботним і заборонив йому залишати межі палацу, щоб той не бачив людського горя. Оточений розкішшю, Сіддхартха Гаутама знав лише радощі життя. Лише у 29 років він зміг вийти з палацу та побачив вкриту виразками хвору людину, старого діда, похорон і аскета. Ці чотири зустрічі докорінно змінили світогляд принца, який довідався, що у світі існують нещастя і страждання. Він покинув палац аби знайти шлях до спасіння світу від страждання. Приєднавшись до аскетів, Гаутама мандрує країною опановуючи різноманітні техніки контролю над тілом та духом. Одного разу медитуючи під деревом пізнання (бодхі) він раптово став просвітленим (Буддою) та пізнав чотири священні істини. Демон зла Мара намагався примусити його не вказувати людям шлях до спасіння, але Будда не піддався на його хитрощі.

Після цього Будда зібрав довкола себе учнів та став мандрівним проповідником. Його проповіді супроводжувалися дивами і мали великий успіх. Будда заснував кілька буддистських монастирів (в тому числі – й жіночих) та велику кількість буддистських громад. Помер Будда в місті Кушінарі, коли йому було вісімдесят років. Його тіло спалили, а прах розділили між вісьмома його послідовниками. Над місцями поховань праху Будди були споруджені меморіальні надгробки-ступи. За тією ж легендою, один з учнів Будди врятував із багаття його зуб, що нині є головною реліквією буддистів (зберігається на о. Шрі-Ланка). Зі смертю Будди пов'язується початок існування буддизму як релігії.

Ранній буддизм був не надто поширений в Iндiї, оскільки суворість моральних i практичних приписів буддизму вимагали аскетичного способу життя. Тож він існував переважно у формі аскетичного чернецтва, братств жебруючих ченців (бхiкшу) i черниць (бхiкшунi). Проте, заперечення поділу суспільства на варни та орієнтація на спасіння всіх людей було тією силою буддизму, що сприяла його поширенню не тільки в Iндiї але й серед інших народів.

Висновки по першому питанню.

Буддизм є найдавнішим вченням, що пройшло складний шлях еволюції від релігійно-філософської секти до світової релігії. Виникнення цієї релігії пов’язано з діяльністю її засновника Будди, що показав своїм послідовникам шлях до спасіння.


Друге питання.

2. Основи віровчення буддизму.

Священні тексти буддизму, які створювались на протязі багатьох століть вміщенні у різних творах. Усі буддисти визнають один з найдавніших текстів який написаний мовою палі на Цейлонi і відомий як Трипітака – «три кошики». Вона складається з трьох частин: Вінаяпітака – «кошик статуту», де викладено правила життя буддистської громад; Суттапітака – «кошик повчань» – збірка притч і бесід. Абхiдхармапiтака – «кошик пояснення вчення» вміщує релігійно-філософські тексти, які пояснюють основи вчення Будди. Але головною i найбільш короткою формою викладання вчення Будди є його перша Бiнареська проповідь. В ній викладено «чотири благородних істини» буддизму (ар'ясат'я):



  • життя є страждання;

  • причина страждань – бажання;

  • можна позбутися від страждань опанувавши бажання;

  • існує шлях позбавлення від страждань – дхарма (вчення Будди).

Буддизм обіцяє людям спасіння, проте вбачає його не у вічному житті (безсмертя душі буддисти не визнають, а життя вважають нескінченним стражданням), а у виході з нескінченного ланцюга перероджень (сансари) та досягненні нірвани (згасання бажань та звільнення). Досягнувши нірвани людина сама може перетворитися на Будду.

У ході потоку сансари змінюється буття людини яке напряму залежить від її самої, насамперед від її поведінки у попередніх втіленнях. Погана поведінка погіршує її карму (закон) і в майбутньому житті людину очікує більш жалюгідне буття, добра поведінка навпаки покращує карму і наступне життя. У сансарі бере участь все живе на всіх рівнях існування (у кожному є своя земля, ступенів небес та пекла з власними Буддами, богами та демонами). Ці світи не є вічними, вони проходять цикл від народження до смерті впродовж мільярдів земних років, що складають одну махаткальпу (еру). У кожній ері з’являються тисячі Будд, прихід Будди-Майтрейї очікується і в майбутньому.

На відміну від монотеїстичних релігій (іудаїзм, християнство, іслам), в буддизмі немає ні всемогутнього Бога-творця чи Бога-особи. Будда сприймається як вчитель, людина, що спромоглася самовдосконалитись до рівня напівбожественної істоти, вийти з сансари та вказати шлях спасіння іншим. Проте, Будда наділяється рисами, що ставлять його в один ряд з божествами: всемогутність, всюдисущість, всезнання тощо. При цьому Будди не карають і не нагороджують, тож доля людини залежить виключно від неї самої (тобто вона спасається від страждань та вдосконалюється власними силами).

Шлях до звільнення лежить посередині двох крайнощів: самозречення та насолоди, які не приносять жодної користі. Будда проповідував «серединний» шлях спасіння, що включає 8 ступенів:



  • Правильні погляди - бачення реальності як вона є, а не як виглядає, що є (дотримання вчення Будди).

  • Правильний намір (рішучість) - намір самозречення, звільнення і нешкідливості.

  • Правильна мова – правдива, щира і необразлива мова.

  • Правильна дія - дія, не пов’язана зі злом.

  • Правильний спосіб життя - спосіб життя, який не завдає шкоди іншим.

  • Правильне зусилля - прикладати зусилля для покращення себе (самовиховання).

  • Правильна увага - обізнаність бачити сутність речей, увага до потреб інших.

  • Правильна концентрація - правильна медитація, самозаглиблення для внутрішнього спокою і перебування у злагоді з самим собою і з оточенням.

Отже, важливою практикою для виходу з сансари, досягнення нірвани та перетворення на будду є медитація – система вправ для досягнення внутрішнього умиротворення, заглиблення у себе і приборкання пристрастей.

В буддистській етиці існує 10 невмілих вчинків, які приводять до страждань самої людини та інших людей. Їх розділено на три категорії: тілесні, словесні та духовні. До тілесних відносяться: вбивство, крадіжка та подружня зрада. Словесні невмілі дії: брехня, сіяння розбрату (розмови, які ведуть до сварок), образливі слова та безглузда розмова. Духовними невмілими діями є: користолюбство, недоброзичливе ставлення до інших та невірні погляди. У повсякденному житті буддист повинен дотримуватись «п`яти заповідей» (панча – шила). До них відносяться: відмова вiд вбивства живої істоти (ахімса), відмова від крадіжки, вiд брехні, дотримання шлюбної вірності, вiдмова вiд вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Основу релігійної організації у буддизмі становлять монастирі. Громада ченців називається сангхою. Поруч із чоловічими існують і жіночі монастирі у яких церемонії здійснюються ченцями-чоловіками з найближчих монастирів. Ченці повинні жити завдяки милостині, їсти раз на день і лише те, що дають в монастирі, відмовлятись від шлюбу і власності, голити волосся на голові та обличчі, носити одяг жовтого кольору. Членство в сангхі добровільне і в будь-який момент чернець може повернутись до мирського життя.

У буддійських храмах перед зображеннями Будди здійснюються культові відправи, що пов’язані з молитвами, підношеннями (часто квітів), використанням свічок та ароматичних паличок тощо. Ченці читають п'ять заповідей і молитов на честь Будди і сангхи, потім проголошують мантри (заклинання) та проводіть, завершується богослужіння медитацію. На завершення молитви проголошується проповідь. Буддизм є досить рухомою релігією і набуває різноманітних форм в залежності від культурних традицій країни в якій він поширений, активно взаємодіючи з місцевими віруваннями.



Висновки по другому питанню.

Отже віровчення та культова практика буддизму спираються на давню ведичну традицію. У буддизмі відсутнє поняття єресі та на відміну від багатьох інших релігій він не вимагає від своїх послідовників докорінної зміни образу життя, культури, а також абсолютної вірності. В багатьох країнах люди поєднують буддійське віровчення з одночасним дотриманням положень та культових практик інших релігій, тож досить складно встановити точну кількість буддистів у світі (дослідники називають цифри від 350 млн. до 1 мільярда осіб).


Третє питання.

3. Різновиди буддизму та його поширення.

Протистояння з брахманізмом на ранньому етапі функціонування буддизму призводило до його еволюції та змін. Вже на початку нової ери завершується процес поступового розпаду на два основних напрямки: прихильників традиції (замкненості общини та неухильного дотримання аскетизму) та реформ (розширення соцільних зв’язків буддизму та пом’якшення його вимог). В II ст. вiдбувся спеціальний собор буддистів, на якому остаточно був закріплений поділ буддизму як хiнаяну та махаяну.



Хінаяна (мала колісниця, вузький шлях) або тхеравада (вчення старійшин) дотримується положення, що досягти нірвани можуть лише ті люди які цілковито присвячують себе реалізації вчення Будди, тобто ченці. Вона вимагає відмови від земних турбот та задоволень та зосереджує увагу насамперед на внутрішньому самоспогляданні та мудрості. Будда визнається великим вчителем, людиною, що спромоглася віднайти шлях до спасіння і показати його людям. Хінаяна поширена в Південній і Південно-Східній Азії, насамперед на Шрі-Ланці, у М’янмі (Бірмі), Таїланді, Лаосі. Хінаяна відзначається складним та урочистим культом, важливе місце в якому займають масові паломництва до святих місць (наприклад, поклоніння зубу Будди тощо).

Махаяна (велика колісниця, широкий шлях) визнає принципову можливість досягти стану Будди всіма істотами, оскільки вони носять в собі його сутність. Головна відмінність махаяни полягає в тому, що вона спрощує шлях спасіння, роблячи доступним не тільки ченцю але й простому мирянину. Це спрощення, сприяло перетворенню буддизму махаяни на одну з найпоширеніших світових релігій.

Отже, згідно вчення махаяни спастися може нетільки чернець, але й будь-яка людина, яка виконує заповіді Будди, читає молитви та заклинання, подає милостиню та отримує допомогу від ченців жертвуючи на монастирі. Послідовник махаяни повинен більше піклуватися про порятунок інших, ніж про власне благо й особистий порятунок.

Особливістю махаяни є культ боддхісатв – святих, які досягли порога нірвани та можуть стати буддами, але свідомо відмовляються від цього і залишаються на небесах заради порятунку інших людей. Іноді вони вважаються еманаціями Будди. Прихильність боддхiсатв можна досягти за допомогою молитв i відповідних ритуалів. Найбільш шанованими боддхiсатвами вважаються: Ваджрапанi (уособлення влади), Манджушрi (уособлення вищої мудрості), Авалокiтешвара (уособлення добра).

Махаяна розробляє буддійське вчення про рай та пекло. Рай знаходиться в країні блаженних Сукхаватi де знаходяться праведники i править Будда Амiтабха. У раю душа може спілкуватись з великими вчителями боддхисатвами i таким чином наблизитись до кінцевого спасіння. Потім праведники повинні ще один раз втілитися на землі, а після того досягають нірвани. Поняття Будди у махаяні наближається до божественної сутності світу, сама кількість Будд в махаяні доведена майже до безмежності. Пантеон Махаяни поповнився за рахунок включення до нього божеств індуїзму та народів серед яких поширювався буддизм (часто місцеві боги вважаються втіленнями Будди). Буддизм махаяни не утримався в Iндiї, але поширився в Китаї, Кореї, Японiї, Непалі, Тибеті, Монголiї i в Середній Азiї набувши там різних нових форм (дзен-буддизм, ламаїзм тощо).



Ваджраяна (діамантова колісниця) – напрямок, що сформувався на ґрунті махаяни в VII-ХIV ст. в Тибеті. У ваджраяні існує ідея про можливість досягнення стану будди в теперішньому житті людини для чого широко практикуються вправи йогів (споглядання Ідаму - божества, що сприяє просвітленню, медитація, читання мантр тощо). Особливого значення тут надається вшанування гуру (духовного наставника) який допомагає досягти спасіння. Пантеон ваджраяни відкритий для включення божеств з інших релігій або спеціально створених гуру (тут можуть бути боги – покровителі окремих шкіл або навіть окремої людини). В сучасний період поширена, крім Тибету, в Монголії і Російській Федерації (Бурятія, Калмикія, Тува).

Ваджраяна є доволі близькою до тантричного буддизму. Тантризм (тантра – сплетіння) загальна назва різних шкіл i напрямкiв в індуїзмі i буддизмі. Головне місце в тантризмі займає уява про особливу роль у спасіння сексуальної енергії – шакті, яка виникає під час злиття чоловічої та жіночої енергії. Велике значення мають праджня (розуміння, мудрість) – жіночі відповідники боддхісатв. У тантричному буддизмі осбливу роль відіграють дарані – магічні заклинання (мантри), жести (мудри) та йогічна практика. Вважається, що знання дарані полегшує і прискорює досягнення нірвани, припускається можливість звільнення від сансари в теперішньому житті. 

Розквіт буддизму в Індії припадає на перші три століття нової ери, проте внаслідок певних суспільно-політичних процесів вже VI – VII ст. розпочався його занепад і буддизм майже повністю був витіснений індуїзмом та ісламом. Проте, ще у III ст. до н. е. буддизм поширився на території Центральної Азії (Таджикистан та Узбекистан), у І ст. н. е. – проникає в Китай, у II ст. – в країни Індокитаю, у IV ст. – у Корею, у VI ст. – на Японські острови, у VII ст. – поширюється у Тибеті. Буддизм досить швидко адаптувався до нових реалій, вступав у взаємодію з місцевими культурними традиціями та набував все нових форм.

В епоху пізнього Середньовіччя (XІV – XV ст.) у Тибеті, внаслідок його махаяни та тантризму з місцевими культами (т. зв. релігія Бон-По – синтез шаманізму та магії) сформувався ламаїзм, який інакше називають «тибетським буддизмом».

На чолі всіх Будд згідно ламаїзму стоїть Адібуда – володар усіх світів, творець усього сущого, духовність якого нібито пронизує все живе, тому кожен буддист носить у собі його частину і здатний до спасіння.

У ламаїзмі визнаються всі основні догмати буддизму, але особлива роль відводиться ченцям – ламам (вищий, небесний). Вважається, що без їхньої допомоги віруючі не зможуть не тільки спастися, потрапити до Раю й досягнути нірвани, а й навіть пристойно жити під час наступного переродження. Тож необхідною умовою пізнання шляху спасіння є тісний зв'язок між наставником гуру (ламою) i учнем. Існує певна ієрархія лам, на верхівці якої знаходиться далай-лама (море – лама).

Основою такої iєрархiї стало вчення про втілення, згідно до якого вищі лами вважалися втіленням Будд та боддхiсатв, тож вони сприймаються як живі боги. Після смерті, вищi лами втілюються в хлопчиках-немовлятах. Пiсля перевірки такого хлопчика проголошували втiленням померлого лами. З часом в руках далай-лами зосередилась вся духовна i світська влада, його столицею стала Лхаса де розташовано палац-монастир Потала.

Ламаїзм характеризується урочистими богослужіннями, численними побутовими обрядами, магічними заклинаннями проти гніву богів та злих духів. Етика ламаїзму заснована на вченні про десять «чорних гріхів» та «десять білих чеснот». До грiхiв відносяться: гріхи тіла – вбивство, крадіжка, прелюбодiйство; грiхи слова – брехня, наклеп, лайка, та пусті розмови; грiхи думки – заздрість, злоба, неправильні думки. Всі ці грiхи мали розроблену чітку градацію i відповідне покарання. За тяжкі – переродження в пеклі, середні – переродження в брудних тварин, за незначні – переродження в хвору або в погану людину, або людину не в країні ламаїзму (тоді людина не зможе спастися). До чеснот відносять: захист чужого життя, щедрість, цноту, лагідність, правдивість, миротворчість, смирення, милосердя, співчуття, прагнення до істинного вчення.

З кінця XVI ст. ламаїзм поширився в Монголії, а в XVII ст. проник на територію Росії, де знайшов послідовників серед бурятів, тувинців і калмиків. У 1959 р Далай-лама і більше 100 тис. тибетців втекли від репресій з боку влади КНР до Непалу, Бутану та Індії.

У VI ст. у Китаї утворюється – чань-буддизм. Звідси він поширюється в Корею і В’єтнам, а у ХІI ст. в Японію, де склався його японський варіант, відомий як дзен-буддизм, який зараз є доволі популярним у Європі та США.

Дзен визнає реальність світу, але сприймає його як неістинний та ілюзорний. Лише за допомогою медитації можна осягнути власну справжню природу, яка є «сутністю Будди» та досягнути пробудження («саторі») у якому відкривається істинна природа речей. Дзен пропонує цілу низку методів серед яких особливе місце займає дх'яна (чань, дзен) – медитація, занурення у споглядання, в якому дзен-буддисти проводить досить багато часу. Дзен-буддизм не визнає писаних істин, теорій, авторитету, тому істина передається в тісній взаємодії вчителя і учня, тож роль наставника є доволі великою.

Дзен не визнає існування всесвітнього Будди, вважаючи що природа Будди є у кожному індивідуумі, який, у свою чергу, є тотожнім абсолюту і джерелом необмежених можливостей. Дзен підкреслює важливість активного ставлення до світу, реалізації творчої енергії, не приймає крайнощів аскетизму. Людські бажання не повинні пригнічуватися, а мають бути сублімовані у духовні, творчі сфери.

Отже, поширюючись в різних регіонах, буддизм змінювався відповідно до середовища, але його ідейний зміст залишався без змін, спрямовуючи пошуки певної узгодженості між завданнями поглибленого духовного самовдосконалення та умовами реальним життя з вирішення питання про звільнення людини із залежності від природних потреб.

Висновки по третьому питанню.

Сьогодні Буддизм – одна зі світових релігій, яка зародилася в Індії і поширена переважно в Азії: від Шрі Ланки до Бурятії, і від Калмикії до Японії. Більшість її послідовників живе у країнах Південної, Південно-Східної і Східної Азії: Шрі-Ланці, Індії, Непалі, Китаї, Тибеті, Монголії, Кореї, В’єтнамі, Японії, Камбоджі, М’янмі (Бірмі), Таїланді, Лаосі. В наш час буддизм виходить за межі свого традиційного поширення і знаходить послідовників у різних країнах світу. Так, наприкінці XIX – поч. XX ст. прихильники буддизму з’явилися у країнах Європи і США. У країнах СНД буддизм традиційно сповідують жителі Бурятії, Калмикії, Туви. Буддисти світу об’єднані у міжнародні організації – Всесвітнє Братство буддистів (штаб-квартира в Бангкоці, Таїланд), Азіатську буддійську конференцію за мир (штаб-квартира в Улан-Баторі, Монголія) тощо.


Висновки по темі

Таким чином, Буддизм – релігійно-філософське вчення і світова релігія центральною ідеєю є доктрина позбавлення людей від страждань, а своєрідність якого полягає в етико-практичній спрямованості. Основною ідеєю буддизму є звільнення людини від страждань шляхом абстрагування від зовнішнього світу, його спокус та бажань. Буддизм презентує себе як релігія для всіх та не вимагає від своїх послідовників різкого розриву з власною культурною традицією і образом життя, що забезпечило йому популярність та значне поширення.


Завдання та рекомендації до самостійного вивчення теми:

Із бюджету часу на самостійну роботу з даної теми виділяються три академічні години. За цей час курсанти мають вивчити такі питання:

1. Ламаїзм.

2. Дзен-буддизм.

3. Махаяна.

4. Хінаяна.

При самостійному засвоєнню теми слід звернути увагу на основні проблеми:

1. Розкрийте основні віросповідні буддизму.

2. Визначте особливості течій буддизму.

3. Проаналізуйте становище буддизму в Україні.

При вивченні буддизму слід звернути увагу на її загальні риси та роль у розвитку релігії та культури на родів Сходу. Також необхідно розглянути становлення основних напрямків буддизму та їх вплив на сучасне культурне та суспільно-політичне життя.

За даною темою передбачена підготовка доповідей, що можуть бути виголошені на семінарському занятті з теми:

1. Сучасні напрямки буддизму.

2. Буддизм в Україні.

З цієї теми передбачений наступний перелік тематики індивідуальних навчально-дослідних завдань:

1. Ідейні джерела буддизму.

2. Земний шлях Будди.

3. Буддизм і права людини.

4. Стан і перспективи розвитку буддизму в Україні.

При опрацюванні зазначених питань та виконанні ІНДЗ слід скористатися переліком рекомендованої до теми літератури:

1. Академічне релігієзнавство/ ред. А. Колодного. – К., 2010. – С. 98. – 114.

2. Релігієзнавство / Ю.А. Калінін, Є.А. Харьковщенко. – К., 1994. – С. 76 – 92.

3. Лобовик Б.А. Релігія як соціальне явище / Б.А. Лобовик. – К, 2006. – С. 95 – 116.

4. Лубський В.І. Релігієзнавство / В.І. Лубський. – К., 2011. – С. 102 – 127.

5. Москалець В.П. Психологія релігії / В.П. Москалець. – К., 2010. – С. 114 – 138.

6. Релігієзнавство/ за ред.. С.А. Бублика. – К., 2000. – С. 99 – 118.

7. Релігієзнавчий словник. – К., 1996.

8. Суков Д.А. Религия как общественный феномен / Д.А. Суков. – М., 2011. – С. 100 – 124.

9. Сидоренко О.П. Релігієзнавство / О.П. Сидоренко. – К., 2007. – С. 113 – 145.

10. Токарев С.А. Религия в истории народов мира / С.А. Токарев. – М., 2012. – С. 115 – 146.

11. Черній А.М. Релігієзнавство / А.М. Черній. – К., 2009. – С. 107 – 139.

12. Яблоков И.Н. Религиеведение / И.Н. Яблоков. – М., 2010. – С. 93 – 117.



13. Яблоков И.Н. Религия: сущность и явление / И.Н. Яблоков. – М., 1992. – С. 204 – 236.

14. Яшин П.П. Релігія, держава, право / П.П. Яшин. – Харків, 2009. – С. 168 – 189.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка