Державна бібліотека україни для юнацтва толерантність у молодіжному середовищі



Сторінка1/6
Дата конвертації05.03.2017
Розмір0.84 Mb.
  1   2   3   4   5   6
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ ДЛЯ ЮНАЦТВА



Толерантність у молодіжному

середовищі

Методико-бібліографічні матеріали



Київ 2008

Укладач Є. Кулик

Редактори: С. Чачко, В. Кучерява

Консультанти:

Відповідальний за випуск Г. Саприкін

© Укладач Є. Кулик

©Державна бібліотека України для юнацтва



1. Толерантність, або що поєднує усіх і дає право на індивідуальність
1.1. Сутність поняття «толерантність»
Усе в житті змінюється – і світи, і народи, і філософії буття. Єдине, що не підвладне часу, що проходить крізь нього, трансформуючись, змінюючи форму, але залишаючись незмінним по суті, – вічні загальнолюдські цінності та чесности. Людяність, справедливість, добро, чесність, любов... До цього ж переліку можна віднести і добропорядність, що допомогла знайти компроміс протестантам і католикам, індепендентам і леверам, добропрорядність, яку відстоювали Конфуцій, Кант, Солтмарш, Вольтер, Сковорода, Толстой, Вернадський, Ганді, Мартін Лютер Кінг.

Суттєвий брак саме цієї суспільної цінності у ХХ столітті призвів до того, що людство, окрім значних досягнень у галузі науки і техніки, продемонструвало величезний потенціал руйнації, про який засвідчили дві світові війни, постійні збройні конфлікти, геноциди, екологічні катастрофи.

Саме ця цінність так необхідна нам сьогодні, у час швидкого розвитку комунікацій, інтеграції і посилення взаємозалежності, дедалі більшої мобільності, масштабних міграцій населення. Сучасні дослідники людських взаємин називають цю суспільну цінність толерантністю.

Толерантність – історичний феномен, один із важливих чинників еволюційного розвитку людства. Він виник на основі інстинкту самозбереження і поступово набув статусу цінності й норми. Практично у всі часи толерантність була актуальною та жваво обговорювалася науковим співтовариством.

Сучасне уявлення про толерантність, а точніше, визнання її чинником зміцнення миру і захисту від несправедливості, базуються на дослідженнях філософів XVI – XVII ст., які виступали проти того, щоб «терпіти нетерпимість», та проти жорстоких релігійних зіткнень (Варфоломієва ніч, кромвельський період англійської історії). Найпослідовнішим критиком фанатизму і захисником толерантності був Вольтер. Саме йому приписують вислів: «Я не згоден з Вами, але віддам своє життя, захищаючи Ваше право висловити свою думку». У цьому афоризмі – класична теорія толерантності.

Важливим результатом діяльності філософів, і передусім Вольтера, стало визнання толерантності загальною цінністю і основним складником миру та згоди між релігіями, народами і різними соціальними групами. Через 11 років після смерті Вольтера, 26 серпня 1789 р., у Франції було прийнято Декларацію прав людини та громадянина, що проголосила на увесь світ свободу думки та слова, за визнання яких боровся Вольтер. Ця декларація – передвісниця сучасних декларацій, зокрема Загальної декларації прав людини (1948 р.).

Завдяки зусиллям ЮНЕСКО за останнє десятиліття поняття «толерантність» стало однією з фундаментальних світоглядних категорій. Декларація принципів толерантності, затверджена резолюцією 5.61 Генеральної конференції ЮНЕСКО від 16 листопада 1995 р., пояснює сутність толерантності, її особливості та значимість.

У Статті 1 Декларації зазначено, що толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Толерантність – це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Толерантність уможливлює встановлення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.

Толерантність – це не поступливість, поблажливість чи потурання. Це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

Виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціально несприйнятного, відмови від своїх або прийняття чужих переконань. Воно означає, що кожний може дотримуватися своїх переконань і визнає таке ж право за іншими.

Згідно документів ООН і ЮНЕСКО, навчання культурі миру означає побудову і розвиток соціальних відносин, в основі яких свобода, справедливість, терпимість, солідарність, відмова від насилля, а усі конфлікти вирішуються шляхом діалогу і переговорів.

Проводячи уроки толерантності в юнацьких аудиторіях, я дуже часто стикалася з такими висловлюваннями: «Толерантність – іншомовне слово, поняття іншої культури, це абсолютно чужа для нас цінність, нам вона не потрібна», «толерантність – це невтручання, інертність, «пофігізм», це пряма стежка до байдужості, а що може бути гірше», або «поняття толерантність з’явилося у нас разом з Макдональдсом, пропагандою американського способу життя і інших цінностей, що нищать нашу культуру». З подібними твердженнями можете зіткнутися і Ви, обговорюючи тему толерантності у своєму колі. Так, дійсно, поняття «толерантність» має іншомовне походження і дослівно перекладається як «терпимість», але цей дослівний переклад не передає усієї сутності цього поняття, адже на сьогодні ми вкладаємо у нього значно ширший зміст. Термін «толерантність»дуже багатогранний і вигадали його, як ми з вами можемо судити з історії, не американці. «Нетерпимі часто платять дорого за те, що терплячим дістається безкоштовно», – говорять французи. «Якщо у трьох одна мета, вони землю перетворять на золото, якщо ж мета різна, вони золото перетворять на порох», – зазначають услід за ними китайці. «За терпіння дасть Бог спасіння», – вважають українці. Араби запевняють: «Мир існує для людини – людина для миру». «Сварка до добра не доведе, усяка сварка гарна мировою», – підтримують їх росіяни. Індійці вказують: «У людини, яка живе заради інших, навіть коротке життя буде сповнене щастям». Індонезійці впевнені: «Любов людини до людини – це повноводе і прозоре джерело, води якого очищують усе, чого торкаються». Ці прислів’я створені в різні часи, різними народами, які належать до різних світів, культур, релігій, але усі вони закликають до згоди, до терпіння, до миру.

Українська мова теж багата на теплі, милозвучні, більш зрозумілі нам слова, що мають безпосереднє відношення до толерантності – терпіння, повага, підтримка, милосердя, чуйність, співчуття, любов, розуміння тощо.

У поглиблення розуміння поняття «толерантність» зробили внесок не лише зарубіжні дослідники, а й наші співвітчизники: Григорій Сковорода, Володимир Вернадський та ін.



1.2. Толерантність, інтолерантність, толерантна поведінка, толерантна особистість
Що ж значить бути толерантною людиною?

Як уже зазначалося, поняття «толерантність» часто ототожнюють з терпимістю. Але терпимість є лише одною з ознак толерантної людини. Найкраще зрозуміти толерантну поведінку можна, порівнюючи її з невпевненою та інтолерантною (протилежною толерантній) поведінкою. Так, для невпевненої поведінки (Я поганий, ти – гарний) характерним є те, що людині важко обстоювати свою позицію, відмовляти у разі необхідності, або переконувати. Такий співрозмовник буде триматися від Вас на великій відстані. Ознаками інтолерантної поведінки (Я гарний, ти – поганий) є те, що інтолерантний співрозмовник не аргументує свою позицію, здійснює психологічний чи фізичний тиск на опонента, у випадку відмови затято домогається свого, не може просити, відмовляти, любить вихвалятися, під час розмови скорочує дистанцію між собою і опонентом.



І нарешті, ознаки толерантної поведінки (Я гарний, ти – гарний):

  • використання Я-висловлювань;

  • пряма й відкрита розмова, вміння просити, відмовляти й приймати відмову;

  • схильність до компромісів. Ніхто не убезпечений ні від добра, ні від зла. Ось чому ідея ненасильства передбачає відмову від монополії, готовність відступити від власної позиції, добровільно піти на компроміс;

  • використання емпатичного слухання. Найкращий спосіб зрозуміти опонента – спробувати поглянути на ситуацію його очима з метою зрозуміти його й знайти для нього можливість вийти із ситуації, не втративши «обличчя».

Як бачимо, невпевнена людина занижує власну самоцінку. Людина з інтолерантною поведінкою, навпаки, завищує її. І тільки толерантна людина оцінює свої вчинки та думки адекватно. Більш детальну характеристику основних рис толерантної особистості пропонує видатний американський психолог Г. Олпорт.



Риси характеру толерантної особистості за

Г. Олпортом

Напрями роботи

Заходи

Орієнтованість на особистісну незалежність, власні судження

Спонукаємо молоду людину вчитися самостійно мислити, піддавати критиці висновки, перевіряти факти,безперервно поглиблювати свої знання

Комплексні заходи у бібліотеці щодо формування інформаційної культури

Визнання різноманіття світу, поглядів, життєвих принципів

Формуємо вміння вести конструктивний діалог, прислухатися до думок інших людей, не нав’язуючи власних, що дає можливість ствердитися у думці про унікальність кожної людської особистості

Дискусійні клуби, робота психолога, виставкова діяльність

Здатність до емпатії


Популяризуючи та обговорюючи літературні твори, спонукаємо розвивати розуміння причин поведінки інших людей, тим самим виховуємо співчуття та доброзичливе ставлення

Клуби читання, літературні конкурси, театралізовані вечори

Розвинене почуття

відповідальності. Толерантна людина не перекладає відповідальність за своє життя, вчинки та емоції на інших


Популяризуючи інформацію про правові відносини, екологію, сімейні відносини, здоров’я, підштовхуємо молоду людину до роздумів про своє місце та роль у житті, суспільстві, державі


Проведення циклів заходів, лекцій, конкурсів, диспутів, книжкових виставок, створення Інтернет-ресурсів, бібліографічних дайджестів та посібників, показ тематичних

науково-популярних або навчальних фільмів, робота

психолога


Вільна людина.

Для толерантної людини немає великого значення ієрархія в суспільстві, вона глибоко розуміє суть поняття рівності всіх людей, тому цінує право на власну свободу та свободу інших людей

Популяризуючи інформацію про етичні проблеми людства, історію різних культур та цивілізацій, народні традиції, релігії, право, громадянські відносини, – закладаємо основи розуміння поняття свободи особистості з урахуванням свободи інших людей.

Книжкові виставки, диспути, конкурси, конференції, лекції, показ тематичних науково-популярних або навчальних фільмів


1. 3. Толерантність по-українськи

Не маю зла до жодного народу,

До жодного народу в світі зла не маю.

Чого ж тоді все важчає мені

На світі жить у множині духовній?

М. Вінграновський


Щоб навчитися жити за законами миру, недостатньо їх просто знати і формально розуміти. Дуже важливо, щоб у кожному суспільстві, в кожній культурі толерантність набула змісту, пов’язаного з відповідною національно-культурною специфікою.

Так, англійці ототожнюють толерантність з готовністю бути поблажливим, араби – з милосердям і всепрощенням, росіяни – з протидією нетерпимості. Які ж особливості має українське розуміння толерантності? Щоб відповісти на це питання, доцільно згадати основні риси українців як нації.

Багато дослідників стверджують, що українці вирізняються працелюбністю, потягом до освіти, мужністю, здоровим оптимізмом, повагою до старших поколінь, гостинністю. Нам не притаманна апріорна агресія до представників інших націй, релігій, культур (наприклад у праці І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація» зустрічаємо наступні рядки: «Український народ ніколи не був агресивним і нетерпимим до інших, ніколи в своїй історії не поневолював інших народів. Переважній більшості української інтелігенції внаслідок її демократизму завжди був чужий вузький націоналізм і зовсім не властивий шовінізм»). Але притаманні нам також інші, не такі позитивні риси – підвищена адаптивність, здатність до пристосування. В умовах розвитку комунікацій, інтеграції України до ЄС нам, українцям, дуже важливо зберегти національно-культурну ідентичність (адже однією з характерних особливостей толерантної людини є знання самого себе, власних переваг і недоліків) – пам’ятати, хто ми, чиї нащадки, у що віримо, яких традицій дотримуємося, – і не цуратися переймати кращий досвід у інших народів.

Також потрібно відзначити, що Україна велика поліетнічна країна (на території якої, за переписом 2001 р., проживають представники 130 національностей. Українці становлять 77,8%, росіяни - 17,3%, білоруси, молдавани, кримські татари по 0,5%, болгари - 0,4%, угорці, румуни та поляки по 0,3%, євреї - 0,2%), що обрала шлях демократичного розвитку і внаслідок певних обставин зіткнулася з проблемами конфесійних, партійних, регіональних, етнічних протистоянь, забарвлених жорсткою нетерпимістю та насильством. Тож стан сучасного українського суспільства та розвиток держави вимагають формування довготермінового стратегічного партнерства в усіх сферах з метою побудови соціуму, в якому б культивувалися толерантні стосунки, тобто прийняття стратегії побудови толерантного суспільства в Україні.

Толерантність дуже важлива для України не лише із загальнолюдської, а й з економічної точки зору, для покращення якісного рівня сучасної економіки.

Соціально-економічний розвиток нашої країни багато в чому залежить від успішного формування культури ведення переговорів, мистецтва пошуку компромісів, продуктивної конкуренції між різними фінансово-промисловими групами, сферами малого і середнього бізнесу в умовах модернізації економіки України. У сфері економіки дуже чітко проявляється прагматична функція толерантності як соціальної норми, що визначає баланс інтересів конкуруючих сторін. Наприклад, під час переговорів будь-які прояви інтолерантності чи просто неготовність до толерантності ведуть до провалу.

Висновок напрошується сам собою: толерантність по-українськи – це збереження та повага до різноманітності національної культури, збереження історичної пам’яті нашого народу і вміння вести діалог з представниками міжнародної спільноти.
1.4. Рекомендовані ресурси для поглибленого вивчення теми
Институт толерантности [Електронний ресурс] /Институт толерантности ВГБИЛ; При поддержке Института «Открытое общество» (Фонд Сороса). – Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.tolerinst.ru/index1.php# . – Загол. з титул. екрану. – Мова : рос. –Перевірено: 14.08.2008.

Сайт Інституту толерантності, некомерційної організації, що діє на території Російської Федерації, сприяє у досягненні основної мети Інституту – об’єднанню людей з метою обміну досвідом, досягненню взаємопорозуміння між людьми шляхом міжкультурного діалогу.

На сайті Ви знайдете інформацію про діяльність Інтитуту толерантності, основні проекти, конкурси, а також базу даних, що містить описи Інтернет-сайтів з тематики «Толерантність», та базу даних, де зібрано анотовані бібліографічні описи та повнотекстові електронні документи з теми.
От нетерпимости к согласию. Проблемы перехода от гражданского и религиозного противостояния к веротерпимости и общественному согласию / Отв. ред. Т. Т. Тимофеев. – М.: Весь Мир, 1999. – 320 с. – (Культура мира в России).
Погодина А. А., Смирнов Е. В. Толерантность [Електронний ресурс] / А. А. Погодина, Е. В. Смирнов; Ярослав. пед. колледж. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://ypk.yspu.yar.ru/tolerance/ . – Загол. з титул. екрану. – Мова : рос. –Перевірено: 14.08.2008.

Запропоновані до Вашої уваги матеріали розкривають одну з найактуальніших проблем сучасного світу – виховання толерантності юного покоління. Це завдання стоїть не лише перед освітньою системою, але й перед системою громадських зв’язків і відносин, а отже, перед кожним з нас.

На сайті Ви знайдете дисертаційні дослідження автора, творчі роботи студентів Ярославського педагогічного коледжу та програму виховання толерантності у підлітків, запропоновану автором.

Толерантність як соціогуманітарна проблема сучасності : матеріали круглого столу, 29 трав. 2007 р., м. Житомир. / Нац. ін-т стратег. дослідж.; Житомир держ. ун-т ім. І.Франка; [редкол.: П. Ю.Саух (керівник) та ін.]. – Житомир, 2007. –122, [1] с.: табл., [2] арк. кольор. фотоіл.
Толерантність і духовність в українському суспільстві та сучасне осмислення проблем антисемітизму і ксенофобії : Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф., 15 груд. 2005 р. / Донец. держ. ін-т штуч. інтелекту; [Редкол.: Шевченко А. І. (голова) та ін.]. – Донецьк: Наука і освіта, 2006. – 175 с.
Фопель К. Сплоченность и толерантность в группе : Психол. игры и упражнения / [Пер. с нем. Л.Алексеевская, Л.Воскресенская] . – М.: Генезис, 2003. – 330 с.: ил., табл. – (Все о психологической группе).
Человек: образ и сущность (гуманитарные аспекты) : Толерантность и архитектоника эмоций / ИНИОН РАН. – М., 1996. – 249, [1] с.

Корисні ресурси, які Ви можете порекомендувати переглянути своїм відвідувачам:
Книгге А. Об обращении с людьми / Пер. с нем. Я. Лангена; Предисл. Р. Позе; Худ. А. В. Куманькова. – Дубна: Феникс, 1994. – 325 с.

Це видання – своєрідне зібрання правил поведінки та настанов життєвої мудрості. З часу виходу цієї книги у світ в усій Німеччині словом "кнігге" почали називати взагалі будь-яку книгу про правила хорошого тону, про мистецтво мати успіх у людському суспільстві.


Козлов Н. И. Как относиться к себе и людям, или Практическая психология на каждый день. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Новая школа; АСТ-Пресс, 1996. – 320 с.

Ви хочете забезпечити щодня приємну атмосферу без сварок, бійок, безкінечних непорозумінь? Тоді це видання для Вас. Книга містить психологічні поради та рекомендації, задачі психологічного практикуму (з аналізом можливих рішень), тести, що визначають особистісні якості, вправи для звільнення від небажаних рис характеру і виховання потрібних. Весела, жива мова видання зробить Ваше «спілкування» з ним незабутнім.


Кроник А. А., Кроник Е. А. В главны ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я: Психология значимых отношений. – М.: Мысль, 1989. – 204 с., [3] ил.

«Ставлення до іншої людини, до людей складає основну тканину людського життя, його серцевину. «Серце» людини зіткано з людського ставлення до інших людей…». С. Л. Рубінштейн.

Як Ви вже зрозуміли, ця книга про те, як порозумітися з оточуючими людьми.
Николс М. Как преодолеть непонимание и улучшить взаимоотношения / Перевод с англ.: Е. Филина, С. Пьянкова. – М.: Эксмо, 2003. –320 с. – (Как стать психологом).

Ніщо не може так боляче поранити, як відчуття того, що близькі люди не чують того, що ми їм говоримо. Наша потреба передати все те, що ми відчуваємо, перебуваючи в нашому відокремленому, приватному світі досвіду є незнищенною. Саме тому, вухо, що розуміє, являє собою вагому силу у людських взаєминах – і тому невдача в намаганні бути почутим наскільки болюча.


Ця книга – спроба розібратися в тому, як ми розмовляємо один з одним і слухаємо один одного, чому вміння спілкуватися відіграє таке важливе значення у нашому житті. Автор ділиться власним досвідом щодо того, як підтримати діалог, як навчитися читати між рядками, щоб зрозуміти співрозмовника, як «достукатися» до людини. З цією книгою у Вас не буде проблем зі спілкуванням. Вас неодмінно почують і зрозуміють.
Паламар А. О. Мудрость общения. – М.: Мол. гвардія, 1990. – 334 [2]с.

Ця книга присвячена питанням толерантного ставлення до оточуючих. У ній Ви знайдете безліч прикладів толерантної поведінки в різних ситуаціях, що виникають вдома, на вулиці, в гостях.


Проект «Планета толерантности, детский лагерь Истоки толерантності»: Проект Конгресу національних громад України [Електронний ресурс] / Дизайн та підтпримка О. Заславська; Координатори : А. Ленчовська, Н. Бакуліна; Фотогалерея: Л. Алексеєнко, Й. Зісельс, М. Грінберг, К. Крейдерман. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.tolerspace.org.ua/, вільний . – 2006 –. – Загол. з титул. екрану. – Мова : укр., рос., англ. . –Перевірено: 14.08.2008.
Толерантность: декларация принципов [Електронний ресурс] /Независимый Институт Коммуникативистики; Руководитель проекта И. М. Дзялошинский . – Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.tolerance.ru/p-news.shtml . – 2003 –. – Загол. з титул. екрану. – Мова : рос. . –Перевірено: 14.08.2008.

Російський сайт, присвячений проблемам толерантності, що розвивається у напрямку інтерактивності. Ви можете взяти участь в опитуваннях, дискусіях, висловити свою думку з приводу розміщених матеріалів, поставити питання фахівцям. У розділі «Студентський факультатив» Вам запропонують теми для есе (автор кращої роботи отримає приз), а в розділі «Шкільна площадка» можна стати казкарем (на переможця також чекає приз). Є на сайті матеріали для викладачів, соціальних працівників у рубриці «Майстер-клас».


Симеонова Л. Человек рядом…/ Пер с болг. В. Злыднева. – М.: Политиздат, 1989.– 159 с.– (Б-чка семейного чтения).

Основне завдання, що ставить перед собою автор, – зробити так, щоб читач міг поглянути на себе зі сторони, «примірив» на себе ті чи інші життєві ситуації. Написана живою мовою, динамічна за змістом, насичена цікавими спостереженнями, книга веде відверту розмову про складне мистецтво – бути людиною серед людей

.

Титаренко М. Т. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності.–К.: Либідь, 2003. – 376 с.

Якщо Ви прагнете гармонії у своєму житті – ця книга просто знахідка для Вас. Видання присвячено особистості, яка повсякденно створює, вибудовує світ, у якому живе. У ній ведеться мова про чоловічі і жіночі світи, про світи гармонійні та дисгармонійні. Ви зможете відшукати шляхи втечі з тенет повсякденності, визначити стратегії розв’язання кризових ситуацій, можливості здійснення відповідальних життєвих виборів.


2. Діяльність бібліотеки щодо формування толерантності у молодіжному середовищі. Характеристика основних напрямків роботи
2.1 Бібліотека – територія толерантності
Дослідники виділяють кілька рівнів існування толерантності:

  • цивілізаційний (толерантність до різних культур і цивілізацій);

  • міжнародний (співпраця, мирне співіснування держав);

  • етнічний (терпимість до іншого способу життя, інших звичаїв, традицій, думок, ідей тощо);

  • соціальний (форма партнерства між різними соціальними групами суспільства);

  • індивідуальний (толерантність до іншої особистості).

Щоб досягти атмосфери толерантності на вищих рівнях, вона повинна сформуватися на рівні індивідуальному. Якщо ми прагнемо позбутися інтолерантності в міждержавних стосунках, нам, перш за все, необхідно вирішити проблему нетерпимості у міжособистісних взаєминах людей.

Зазирніть в очі дитині – якого б кольору, величини, розрізу не були ці очі, вони випромінюють добро. Усі люди народжується різними, але в кожному неодмінно закладено щось хороше. Людина не народжується фашистом, нацистом, ксенофобом чи вбивцею, усе це їй нав’яжуть потім і, мабуть, далеко не в толерантному середовищі.

Надзвичайно важливо, щоб фундамент толерантності було закладено в дитинстві, бо чим старша людина, тим важче їй змінювати свою ідентичність.

Діти й молодь – люди майбутнього – у них свій стиль, манери спілкування, нове мислення, вони несуть в життя власні норми. Було б добре, щоб однією з цих норм була толерантність. Але поки що реальність не дуже обнадіює. За даними соціологічного опитування Державного інституту розвитку сім’ї та молоді, у червні 2007 року, лише 18% молоді вважають, що більшості людей можна довіряти. Дедалі помітнішими стають маргінали, розвиваються антисемітські настрої, поширюється ксенофобія. А це, зрештою, питання не тільки іміджу країни, а й безпеки кожного із її громадян.

Де ж сьогодні шукати толерантність українським дітям і молоді?

Школою ненасилля, свободи, толерантності, перш за все, мають бути освітні заклади та бібліотеки.

Бібліотеки – одні з найдавніших культурних інститутів людства, що в процесі свого існування безліч разів змінювали форми документів, що ними зберігалися, функції та завдання, але ніколи не припиняли свого існування. Можливо, так склалося тому, що вони накопичують і передають вічні духовні цінності від одного покоління до іншого. От і нещодавно ми говорили про перетворення бібліотеки із звичайної книгозбірні на потужний інформаційний центр. А сьогодні повинні сказати ще й про те, що бібліотека – це територія толерантності, своєрідна школа спілкування, адже сюди може прийти кожен, незалежно від соціальної належності, національності, релігійних поглядів, належності до певної культури, і почуватися повноцінним і рівноправним з іншими. Саме бібліотека може вести толерантну розповідь про різні культури, народи, релігії, звичаї та традиції, а також сприяти спілкуванню в часі (адже в бібліотеці зібрано документальні носії, створенні задовго до початку нашого існування), між націями, а також різними соціальними групами. Наприклад, у Державній бібліотеці України для юнацтва (далі – ДБУ для юнацтва) створено електронний ресурс «Толерантність» (http://4uth.gov.ua/tolerance/index.htm), мета якого – дати юнацтву та молоді можливість запропонувати свої «рецепти» вирішення соціальних конфліктів, обговорити наболілі теми молодіжного середовища, сприяти у виборі толерантної моделі поведінки на основі обробки отриманої інформації.

Аналізуючи праці різних дослідників, присвячені вихованню толерантності, розглянувши характеристики толерантної особистості, можна виділити кілька основних напрямків, що будуть доцільними під час планування діяльності, спрямованої на виховання толерантності у дитячому та молодіжному середовищі:



  • поширення правових знань;

  • орієнтація людини на вивчення себе;

  • поширення інформації, що сприяє пізнанню власної культурної спадщини;

  • інформування молоді про культури інших народів, про інші світи, світогляди;

  • організація міжнаціонального спілкування молоді;

  • поширення інформації, що сприяє врегулюванню конфліктів між представниками різних соціальних груп усередині країни.

Державна бібліотека України для юнацтва провела опитування співробітників 23 обласних бібліотек для молоді та юнацтва з метою з’ясування того, яка увага приділяється в них різним напрямкам формування толерантної особистості. За результатами цього опитування, 35 % від загальної кількості заходів припадає на популяризацію вітчизняної культурної спадщини, 25 % – на поширення правових знань, 20 % – на переорієнтацію особистості на самоаналіз, 15 % – на інформування молоді про інші культури та світогляди, 4 % – на заходи з популяризації толерантних підходів до врегулювання конфліктів між представниками різних соціальних груп та 1 % – на заходи з організації міжнаціонального спілкування молоді. Сподіваємося, що запропонована в наступних розділах інформація допоможе активізувати діяльність у напрямках, яким приділяється недостатньо уваги, і підтримувати на належному рівні напрямки, у яких робота ведеться більш активно.
2.2 Поширення правових знань
На сьогоднішній день у світі надзвичайно багато уваги приділяється вивченню прав людини – універсальних правових гарантій, що захищають людину чи групу людей від дій, які суперечать фундаментальним свободам та людській гідності. Права людини та її фундаментальні свободи перелічені у Всесвітній декларації прав людини та різних конвенціях, деклараціях, рекомендаціях, більшість з яких розроблена Організацією Об’єднаних Націй і які містять широкий спектр гарантій стосовно майже всіх аспектів людського життя та діяльності.

Правова освіта як елемент правової культури є надзвичайно важливою для толерантної особистості, адже оволодіння культурою миру неможливе без вивчення прав людини, що сприяють формуванню почуття самоповаги, поваги до оточення, народів іншої національності, раси, віри, культури, формуванню міжособистісних відносин у дусі толерантності – поваги, солідарності, дружби, миролюбства, доброти, готовності співпрацювати.



Пояснюючи юнацькій аудиторії сутність терміну «толерантність» ми обов’язково наголошуємо, що толерантність – це передусім активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Усі громадяни України мають право на набуття необхідного їм мінімуму правових знань. Це право забезпечується розгалуженою мережею загальних та спеціалізованих навчально-виховних закладів, незалежно від форм власності, широким правовим інформуванням населення через засоби масової інформації та культурно-освітні установи. Однією з таких установ безперечно є бібліотека. Чому бібліотечні заклади, а особливо бібліотеки, що працюють з молоддю, як одне з першочергових завдань розглядають виховання правової культури молоді? Мабуть, тому, що буденна правосвідомість людини формується, з одного боку, стихійно, під впливом конкретних умов життя, особистого досвіду, рівня освіти та виховання, а головне – тієї інформації (і не тільки правового характеру), що надходить з різноманітних інформаційних джерел. Важливим моментом під час формування буденної правосвідомості є здатність людини адекватно аналізувати отриману суспільно значиму інформацію. Бібліотека як потужній інформаційний заклад, надаючи своїм відвідувачам доступ до різноманітних інформаційних джерел, а також безліч інформаційних послуг, навчаючи читача працювати з отриманою інформацією, так чи інакше сприяє формуванню його буденної правосвідомості. Бібліотека може допомогти закріпити, поглибити, практично застосувати правові знання, отримані в інститутах сім’ї та школи.
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка