Ціни та ціноутворення на продукцію



Скачати 84.52 Kb.
Дата конвертації26.12.2016
Розмір84.52 Kb.
Лекція №12
Тема: Ціни та ціноутворення на продукцію.

Програмна анотація:


  1. Економічний зміст і функції цін.

  2. Ціноутворення на продукцію.

  3. Система цін на продукцію.

1. Ціна – це грошовий вираз вартості товару, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги.

Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб’єктів та інші суб’єктивні моменти. Вона є проявом закону вартості, який через механізм ринкових відносин, тобто через співвідношення попиту і пропозиції, коливання цін і рівня прибутку впливає на розвиток виробництва і збільшення випуску необхідних продуктів. При цьому слід зазначити, що найбільш повно закон вартості може регулювати економічну рівновагу в умовах ринкової конкуренції товаровиробників. І навпаки, монополія окремих підприємств або держави в ціноутворенні значно зменшує дієвість економічних важелів, що зумовлюють формування найбільш сприятливих пропорцій у виробництві окремих видів продукції.

Вартість товару утворює його ціну, але кількісно ці величини практично не збігаються. Це пояснюється тим, що в ціні відображується не тільки величина вартості товару, а й конкретні умови його реалізації. Тому вартість товару є лише основою, навколо якої відбувається коливання його ціни. Отже, ціни на продукцію виражають у грошовій формі суспільно необхідні витрати на її виробництво, але в формі ціни вже закладена можливість її кількісного відхилення від величини вартості.

Ціноутворення на продукцію здійснюється з урахуванням рівня її собівартості, яка відображає фактичні витрати виробництва. У зв’язку з цим економічно обґрунтовані ціни реалізації продукції повинні перевищувати рівень її собівартості, що забезпечує не тільки відшкодування витрат, а й одержання необхідних нагромаджень.

Ціна на продукцію включає собівартість і прибуток. Їх наявність в ціні є обов’язковою. Співвідношення складових елементів ціни характеризує її структуру, яка відображає розподіл вартості продукції. В процесі ціноутворення повинно встановлюватись оптимальне співвідношення собівартості і прибутку. Прибуток на підприємствах використовується на збільшення виробництва продукції, соціальний розвиток, сплату податків, страхових платежів та ін. Крім того, до складу ціни можуть входити: акцизний збір, податок на додану вартість, націнки постачальницько-збутових організацій, торгівельні надбавки або знижки.

Ціни – надзвичайно важлива складова частина господарського механізму, особливо в умовах ринкових відносин. Вони мають істотний вплив на економічну ефективність виробництва, визначають темпи розширеного відтворення і рівень життя населення. Від рівня і динаміки цін значною мірою залежить ефективність використання ресурсів підприємства, якість продукції.

Маючи велике соціально-економічне значення, ціни виконують такі функції: планово-облікову, стимулювання виробництва, розподілу і перерозподілу валового доходу.

Планово-облікова функція цін полягає в тому, що вони забезпечують облік результатів господарювання та їх прогнозування, є універсальним економічним вимірником, основою обчислення всіх вартісних показників. За допомогою цін визначають масу валової і товарної продукції, валовий дохід і прибуток, розмір виробничих витрат і собівартість вироблених продуктів. Ціни мають досить повно відображувати реальні умови виробництва, не відриваючись від своєї економічної основи.

У практиці ціни виконують також таку важливу функцію, як стимулювання виробництва. В основі збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції, поліпшення її якості лежить підвищення матеріальної заінтересованості господарств у зростанні частки прибутку в ціні реалізації. У цьому зв’язку на продукцію підвищеного попиту встановлюються більш високі ціни, що має спонукати зростання її виробництва. Цілеспрямована дія цін виявляється також у раціональному використанні обмежених ресурсів, науково-технічному прогресі, оновленні асортименту.

Функцією цін є також розподіл і перерозподіл створеного валового доходу між галузями, забезпечення відповідних пропорцій між фондами споживання і нагромадження. За допомого механізму цін відбувається вирівнювання економічних умов господарювання в різних галузях, а держава перерозподіляє частину створеного в підприємствах прибутку в інтересах суспільства, впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів в суспільстві.

Регулююча функція цін – держава за допомогою цін здійснює збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією.

Виконуючи зазначені функції, ціни повинні відображати суспільно необхідні витрати виробництва, враховувати якість і платоспроможний попит на продукцію. За таких умов вони сприяють підвищенню ефективності виробництва.

2. Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

В залежності від того, яку мету переслідує підприємство чи фірма на ринку, розрізняють різні підходи до ціноутворення.

Такими цілями діяльності підприємства по оптимізації ціни можуть бути:



  • виживання на ринку, як мету, ставлять тоді, коли ринок досяг майже граничної ємності; для збереження життєздатності підприємства можуть встановлювати низькі ціни, сподіваючись, що ринок буде чутливим до них;

  • максимізація прибутку – в цьому випадку зіставляються попит і витрати на виробництво з альтернативними цінами і вибирають ту з них, яка забезпечить максимальний прибуток;

  • лідерство на ринку досягається шляхом зниження витрат і одержання високого і тривалого прибутку; встановлюють низькі ціни з метою збільшення частки підприємства на ринку;

  • лідерство в якості товару передбачає встановлення відносно високих цін, які повинні компенсувати високі витрати на науково-дослідні роботи і забезпечення якості.

На рівень ціни має вплив ринкова кон’юнктура, а саме такі фактори:

  1. державне регулювання цін;

  2. конкуренція виробників;

  3. співвідношення попиту і пропозиції;

  4. купівельна спроможність грошей;

  5. якість товару та інші.

Враховуючи ці фактори, прийняту підприємством ринкову стратегію з метою встановлення оптимального рівня цін, використовуються такі методи ціноутворення:

1. Метод «витрати + прибуток». За цим методом ціна (Ц) обчислюється за такою формулою:



Ц = С + П, грн.,

де С – собівартість продукції, грн.;



П – величина прибутку в ціні, грн.

Прибуток визначається у відсотках до собівартості, величина яких встановлюється, виходячи із міркувань прибутковості продукції та її конкурентоспроможності. В ринковій економіці сфер застосування цього методу обмежена.

2. Метод отримання цільової норми прибутку – орієнтований на витрати і цільову норму прибутку. Фірми намагаються встановити ціну, включаючи в неї прибуток, що планується у відсотках на інвестований капітал. При цьому використовується концепція беззбитковості і при встановленні ціни за цією методикою враховується залежність загальних витрат і виручки від обсягу продажу за формулою:

, грн.;

де Взм – величина змінних витрат на одиницю продукції, грн.;



Впост – постійні витрати на дану продукцію за певний період (рік), грн.;

Пзаг. – загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той же період від продажу продукції, грн.;

N – обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

3. Метод оцінки споживчої вартості, що ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від використання товару. Цей метод ціноутворення має певний ризик внаслідок неоправданого завишення або заниження ціни.

4. Метод «очікуваного прибутку» найчастіше застосовують тоді, коли фірма планує підписати контракт і пропонуючи більш низькі ціни, ніж інші фірми, має шанси виграти боротьбу за контракт.

5. Метод швидкого повернення витрат. Використовується підприємством з метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення затрачених коштів. Така поведінка може бути викликана невпевненістю виробників у тривалому успіху їх продукції на ринку.

Практично фірми встановлюють не окремі ціни на товар, а використовують цілу систему цін, щоб продавати весь асортимент своїх товарів, враховуючи попит на різних територіально віддалених ринках.
3. У системі цін, що діють на підприємстві виділяють такі групи:

- виробничі ціни;

- споживчі ціни.

Виробничі ціни – це ціни, за якими реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям.

До таких належать:

1. Гуртові ціни – це ціни, за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з гуртовими посередниками за великі партії товарів.

Гуртові ціни поділяються на:

- гуртові ціни підприємства;

- гуртові ціни промисловості.

В основі формування гуртових цін (та й будь-яких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни.

При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір (для високорентабельних і монопольних підакцизних товарів).

Податок на додану вартість (ПДВ) є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг. ПДВ на матеріальні ресурси, основні засоби, нематеріальні активи для потреб основної діяльності по виготовленню продукції до витрат виробництва і обігу не відносяться.

ПДВ включається в ціну продукції за встановленою ставкою до оподаткованого обороту, який не включає податок на додану вартість.

Акцизний збір – це непрямий податок, що включається до ціни товарів.

Гуртова ціна промисловості включає гуртову ціну підприємств і постачальницько-збутову націнку. Постачальницько-збутова націнка включає витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій.

2. Закупівельні ціни – це ціни, за якими виробники (кооперативи, державні, фермерські, особисті підсобні господарства) продають свою продукцію державним, кооперативним, переробним, торговельним та іншим фірмам.

3. Кошторисні ціни – ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення.

4. Тарифи на перевезення всіма видами транспорту та на виробничі послуги.

Споживчі ціни – це ціни на товари і послуги, що реалізуються населенню. До них належать:

1. Роздрібні ціни – це ціни за якими населення купує товари у державній і приватній торгівлі.

Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торгівельну надбавку (знижку). Торгівельна надбавка покриває витрати торгівельних організацій і забезпечує їм одержання прибутку. Крім того роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки за якісні характеристики товару, додаткові послуги тощо.

Різновидами роздрібних цін є:



  • ціни на продукцію громадського харчування;

  • тарифи на комунальні послуги;

  • тарифи на побутові послуги;

  • тарифи на транспортні послуги;

  • тарифи на туристичні та інші послуги;

  • ціни на житло.

За способом встановлення ціни поділяються на:

- державні – встановлюються державою на продукцію державних підприємств, деякі ресурси, соціально значимі товари.

Вони поділяються на:


  • фіксовані;

  • регульовані.

- договірні – встановлюються за домовленість між продавцем і покупцем товару і можуть змінюватися за взаємною згодою сторін;

- вільні – встановлюються підприємствами самостійно або на договірній основі із врахуванням попиту і пропозиції на ринку товарів, орієнтовані на економічну зацікавленість виробників у розширенні асортименту товарів;



- ввізні – встановлюються на імпортні підакцизні товари, що оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ) і підлягають обкладанню ввізним митом; основою розрахунків таких цін є митна вартість товарів, виражена в національній валюті.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка