Цикл уроків світової літератури у 7 класі Розділ «Історичне минуле в літературі.»



Скачати 362.26 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації02.04.2017
Розмір362.26 Kb.
  1   2
Цикл уроків

світової літератури

у 7 класі
Розділ

«Історичне минуле в літературі.»

(«Друга світова війна у європейській прозі.

Василь Володимирович Биков «Альпійська балада»)

(За програмою «Світова література. 5 – 9 класи»

(Керівник авторського колективу О.М.Ніколенко)

Урок 1.

Тема уроку за програмою.

Друга світова війна в європейській поезії (К.І.Галчинський («Лист з полону», «Пісня про солдатів Вестерплятте» та ін.), А. Маргул – Шпербер («Про назву концтабору Бухенвальд»), І.Вайсглас («Круки»), С.Гудзенко («Нас не треба жаліти…»), Ю.Друніна («Зінка») та інші – 2-3 твори за вибором учнів і вчителя). Зображення трагедії Другої світової війни з різних боків Європи.

Тема уроку для оголошення учням.

«Це наша доля…»

(Зображення трагедії Другої світової війни у європейській поезії)
Мета уроку: в художній формі змалювати життя і творчість К.І.Галчинського, А.Маргул – Шпербера, С.Гудзенка, Ю.Друніної; проаналізувати майстерність поетів в зображенні жорстокості й трагічності війни; визначити провідні думки творів; розвивати вміння виразного читання поезій; сприяти вихованню в учнів особистого ставлення до проблем, порушених у творах , повагу до історичного минулого; формувати активну громадянську позицію.

Тип уроку: урок вивчення та аналізу художнього твору ( із замальовками життєпису поетів)

Ключові поняття: «поетичний твір», «художньо – зображувальні засоби», «тема», «ідея», «українознавчий аспект».

Наочні засоби навчання: комп’ютерна презентація за темою уроку, фоно – та відеозаписи «Бухенвальдський набат» (сл. О.Соболєва, муз. В. Мураделі), «Нас не нужно жалеть» (сл. С.Гудзенко, муз.В. Зубкова).

Реалізація на уроці змістових ліній літературної освіти

  • емоційно-ціннісна лінія:

розкриття значущості теми для суспільства, формування духовно-емоційного світу учнів, розвиток інтересу учнів до читання.

  • літературознавча лінія:ознайомлення учнів зі зразками європейської поезії.

  • культурологічна лінія: розгляд творів різних жанрів, в яких викривається фашизм.

Очікувані результати

Учень (учениця):

  • виразно читатиме вірші та аналізуватиме їх, звертаючи увагу на особливості втілення теми війни;

  • пояснюватиме провідні думки творів;

  • висловлюватиме особисте ставлення до проблем, що порушуються в творах, аргументуючи свою думку прикладами і цитатами з текстів.

Структура уроку

І. Етап орієнтації.

1. Вступне слово вчителя.

2. Словникова робота.

3. Асоціативна розминка.



ІІ. Етап ціле покладання.

  1. Перевірка домашнього завдання.

ІІІ. Етап проектування.

  1. Вступна евристична бесіда.

IV. Етап організації виконання плану діяльності.

  1. Художні розповіді учнів – членів дослідницької групи про життя і творчість поетів.

  2. Виразне читання поезій.

  3. Бесіда за прочитаним та аналіз віршованих творів.

  4. Складання Діаграми Венна.

V. Етап контрольно-оцінювальний.

1. Робота з епіграфом.

2. Творча робота.

3. Рефлексія.



VI. Домашнє завдання.

Проблемне питання уроку:

Чому такого важливого значення набуває на війні життя кожної людини?

Епіграф уроку:

Я порою себя ощущаю связной

Между теми, кто жив

И кто отнят войной.

Ю. Друнина
Хід уроку

І. Етап орієнтації.

Слово вчителя. Доброго ранку! Сьогодні я призначила вам зустріч біля підніжжя монумента в берлінському Трептов -парку – «Воїна - визволителя». (Демонстрація фото слайду). В меморіалі захоронено біля 7 тисяч радянських воїнів, із загальної кількості 75 тисяч загиблих воїнів при штурмі Берліна. Центр композиції – бронзова фігура радянського солдата, який стоїть на обломках свастики. В одній руці солдат тримає опущений меч, а другою підтримує врятовану ним німецьку дівчинку.

Словникова робота. Війна (від праслов’янського voi – погоня) –

  1. Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами.

  2. Стан ворожості між ким-небудь, суперечка, сварка; боротьба.

Слово вчителя. Війна… Страшне слово. Страшніше, ніж смерть, тому що смерть – неминуче природне явище, а війна - страхіття, викликане злою волею інших людей.

Асоціативна розминка.

  • Які образи виникають у вас, коли ви чуєте слово «війна»?

  • Що вам відомо про Другу світову війну?

  • Яка роль українського народу у цій війні?

Слово вчителя. Висловити все про війну не вдасться нікому, тому що не має міри людському героїзму, стійкості, виявлених у війні, немає міри горю і стражданням, якими накрила всіх війна. Письменники, художники, кінорежисери, композитори звертаються у своїх творах до теми війни, щоб залишити в пам’яті події, які розкривають велич перемоги людського духу в цій страшній війні. Забуття – підстава для повторення. Величне з відстані років можна розгледіти краще, тому ще не одне покоління пильно вдивлятиметься у події тих років.

ІІ. Етап ціле покладання.

Слово вчителя. До сьогоднішнього уроку ви готувались разом з рідними. Для цього необхідно було перегорнути сторінки сімейних альбомів, згадати імена тих, хто відвоював мирне небо для кожної сім’ї окремо. Згадаймо їх імена. (Учні по черзі називають імена членів сім’ї воєнного покоління, які загинули або брали участь у бойових діях періоду Великої Вітчизняної війни. На партах вони розташовують їхні фотографії).

ІІІ. Етап проектування.

Бесіда.

  • Як нащадки зберігають пам’ять про загиблих у війні?

  • Як ви розумієте вислів «проявити вдячність до тих, хто загинув заради життя на землі»?

  • Чому письменники та поети звертаються до теми війни?

  • З творами яких поетів ми познайомимось на уроці?(Відповіді учнів, які готували випереджальні завдання)

Слово вчителя. Погляньте на фотографії. Ви помітили, що наша спільнота збільшилась? Ми чекаємо ще на кількох людей, кого війна зачепила своїм крилом, і хто наблизив день перемоги для народів європейських країн та нашої Батьківщини. (Демонстрація слайду із портретними зображеннями К.І. Галчинського, А. Маргул – Шпербера, С.Гудзенка, Ю. Друніної). Сьогодні вони завітають до нашої інтегрованої майстерні.

IV. Етап організації виконання плану діяльності.

  1. Слово вчителя. 1 вересня 1939 року німецькі війська вдерлись до Польщі. До цього часу Німеччина вже приєднала до своєї території Австрію, частину Чехії , однак до цього часу не зустрічала серйозного опору своїм агресивним діям. В перший рік війни перед німцями стояло завдання: взяти воєнно – транзитний склад на півострові в Гданьскій бухті. Стійкість оборони нечисленного контингенту польських солдат стала несподіванкою для німецького командування. З 1 по 7 вересня 1939 року тривала оборона. Дві сотні поляків протистояли 3, 5 тисячам німецьких солдат. Німці направили в Гданьську бухту навчальний лінкор, після перших невдач застосували важку артилерію та авіацію. Лише 2 вересня з 18:05 по 18:45 47 бомбардувальників скинули загалом 26,5 тонн бомб. В історію ця подія ввійшла під назвою оборона Вестерплятте.

Виразне читання поезії К.І. Галчинського «Пісня про солдатів Вестерплятте» (переклад Д.Самойлова)

Когда пришли лихие дни

и сгинули солдаты,

на небо строем пошли они,

солдаты с Вестерплятте.

(А в том году было чудесное лето.)

И пели так: - Для нас пустяк,

что ранены сегодня,

зато легко, чеканя шаг,

идти в луга господни.

(А на земле в том году была уйма вереску для букетов.)

Стояли в Гданьске мы стеной,

покуда не были смяты,

теперь восходим в мир иной,

солдаты в Вестерплятте.

И тот, кто взор и слух напряг,

услышит отдаленно

в высоких тучах мерный шаг

Морского батальона.

А мы поем: - Превыше туч

живем, на солнце греясь,

пойдем гулять средь райских кущ,

ломая райский вереск.

Но если будет в дни зимы

земля тоской объята,

опять придем в Варшаву мы,

солдаты с Вестерплятте.

  • Яким настроєм наповнив вас вірш?

  • Від чийого імені веде оповідь ліричний герой?

  • Які мовні засоби сприяють емоційному наснаженню твору? (антитеза: «лихие дни – чудесное лето», «луга господни – чудесное лето», повторення фрази «Солдаты с Вестерплятте»)

  • Чи є в даній поезії символи, їх значення і зміст? («…в дни зимы земля тоской объята…»)

Слово учасника дослідницької групи. (Демонстрація фотослайду - портрет К.Галчинського ). У автора цієї поезії було два імені, одне видумане, жартівливе – Ільдефонс, інше, дане при народженні – Константи. Два імені для читача з’єднались воєдино. Спочатку небагатьом було зрозуміло, що в польську літературу прийшов поет, котрому визначено було сказати в ній нове слово. Нове слово було почуте, коли Галчинського не стало. Через кілька років по смерті він став любов’ю Польщі.

Він з’явився на світ в Варшаві, в сім’ї залізничника, 23 січня 1905 року. Батька його звали Константи, а матір Ванда. Константи Галчинський народився талантом і став поетом. Його доля трагічна не тільки тому, що він поет, але і тому, що він поляк І половини ХХ століття. Він пройшов через всі кола пекла польської національної катастрофи 1939 року. Писав вірші, де були місяць, скрипка і музика Баха. Всі заплутані вузли його життя розрубала війна. 24 серпня 1939 року Константи Галчинський отримує мобілізаційну повістку. А вже 17 вересня він потрапляє в полон. Два вірші, датовані 16 вересня, - «Пісня про солдатів Вестерплятте » і «Сон солдата» - дружині поета Наталії передає один із друзів. А потім шестирічне табірне життя поета. Інколи до дружини, Наталії Галчинської, доходять вірші її чоловіка…

Кінець війни Галчинський зустрічає на кордоні Голандії. В літературних колах вже ходять чутки про його загибель. Знайомі в Італії по пам’яті збирають і видають том його віршів.

В 1946 році Константи Галчинський повертається на батьківщину та разом з родиною оселяється в Кракові.



  1. Слово вчителя.

Якщо Пушкін – сонце російської поезії, то Галчинський – зелений листок поезії польської. Його творчість ще мало відома в Україні, відкриття його багатопланової творчості попереду. Сьогодні з його творчості ми можемо дізнатися про долю маленької людини у вирі великої війни.

(Демонстрація наступного слайду)

Слово члена дослідницької групи. Про цього поета в літературній енциклопедії сказано лаконічно: «Альфред Маргул – Шпербер (народився 23 вересня 1898 року в м. Сторожинець, Буковина) – румунський поет, писав вірші німецькою мовою. Навчався в Чернівцях, Відні. Учасник першої світової війни. Після її закінчення жив в Америці, в 1924 році повертається в Європу, потім на батьківщину».

Німецькомовний поет Румунії був, як це визначено часом, євреєм. В якості псевдоніма він додав до свого простого прізвища ім’я матері (Маргула) і став Маргул – Шпербером. В 20-і роки його вже друкують в Німеччині, Австрії – скрізь, де читають німецькою. Думка всіх була єдиною – з’явився класик. А те, що він живе в Трансильванії – мало хто, де живе?

Та прийшли 30-і роки, його друзі поступово потрапляють в місця, про які сьогодні людство згадує з болем і жахом. Чистота його німецької мови не могла зрівнятися ні з чиєю, але… Все ж таки, завдяки друзям, його не зачепили. До кінця війни східноєвропейський єврей Маргул – Шпербер жив приватними уроками … німецької мови.

Видатний німецький поет Буковини і всієї Румунії , наставник Пауля Целана, Альфред Маргул – Шпербер прожив довге життя, бачив багато різних політичних режимів. Незважаючи на своє єврейське походження, він навіть при фашистах був затребуваним завдяки винятковій освіченості, хоча не міг їм співчувати. Навіть ім’я рідного Бухенланда – Буковини потім нагадуватиме йому про нацистські злочини.



Виразне читання поезії.
По имени лагеря смерти
(переклад А.Чорного)
Я и забыл: под Веймаром был он.
Лишь помню я: там жгли людей в огне.
В названии его — как будто стон
О Буковине, «буковой стране».

Исчезнувшая жизнь, забытый день —
Мой Бухенвальд, «лес буков», в голове:
Лежу мальчишкой, и лесная сень
Скрывает тучки в дальней синеве…

О века срам, что пачкает мечту!
Проклятьем память отдана врагу.
Название услышу ли, прочту —
О детстве больше думать не могу,

Ночным удушьем заползает в сон
Ужасная догадка: там, вдали
Пар облаков над полем вознесён,
Не дым ли это тех, кого сожгли?


  • Яким настроєм наповнив вас вірш?

  • Яка картина постає в вашій уяві, коли ви читаєте цей вірш?

Слово вчителя. Тема Бухенвальду ятрила рану багатьом поетам. В 1958 році в Німеччині відбулось відкриття меморіалу ІІ світової війни «Бухенвальд». На території колишнього табору смерті було зведено башту, увінчану дзвоном, набат якого повинен нагадувати людям про жертви фашизму і війни. Вже через дві години після цього повідомлення російський поет Олександр Соболєв прочитав своїй дружині Тетяні рядки:

Сотни тысяч заживо сожженных



Строятся

Строятся

В шеренгу к ряду ряд…

Композитор Вано Мураделі через два дні після прочитання віршів зателефонував Соболєву і сказав: «Пишу музику і плачу… Які вірші!»

Так народилась пісня «Бухенвальдський набат», яка вже більше сорока років застерігає людей – це не повинно повторитись!

Прослухайте пісню, та ще раз перечитайте рядки вірша А.Маргула – Шпербера. Що, на вашу думку, спільного та відмінного у змісті цих творів?



(Звучить «Бухенвальдський набат» (сл. О.Соболєва, муз. В. Мураделі) у виконанні дитячого гурту «Непоседы», паралельно учні переглядають документальну відеохроніку, зняту після визволення Бухенвальда)

Свої висновки учні узагальнюють у діаграмі Венна: спільне – тема (табір смерті Бухенвальд); відмінне - звучання ідейного змісту ( у Маргула – Шпербера це питання – розчарування «Як можна пов’язати топонімічну назву, в основі якої природа, а отже, все живе, і табір смерті, де знищувалась людина не лише фізично, але й духовно, морально, етнічно?», у «Бухенвальдському набаті» - пісні – епосі ритм звучить як застереження та заклик – це не повинно повторитись!)

Слово вчителя. Константи Галчинський та Альфред Маргул – Шпербер зустріли війну у зрілому віці 35-ти та 40- річними чоловіками. А наступних наших гостей війна наздогнала двадцятирічними.

Слово члена дослідницької групи. Семен (Саріо) Петрович Гудзенко народився 5 березня 1922 року в Києві. Італійське ім’я Саріо йому дала мати. Коли в 43-му його почали публікувати, поет написав матері: «Не лякайся, коли зустрінеш вірші за підписом «Семен Гудзенко» - це я, тому що Саріо не надто звучить з Гудзенко. Сподіваюсь, що ти не образишся…» Влітку 41-го записався добровольцем на фронт в мотострілкову бригаду. В лютому 42-го був важко поранений в тилу ворога. Після одужання працював в бригадній газеті «Перемога за нами», де друкував вірші з початку війни:

Будь проклят сорок первый год



И вмерзшая в снега пехота...

Рядки 46-го року, в яких провісництво долі:



Мы не от старости умрем,

От старых ран умрем…

Гудзенко помер через вісім років після закінчення війни. Наслідки контузії, отриманої на фронті, повільно вбивали його. Як згадував Є.Долматовський: «Останні місяці життя поета – це новий подвиг, який по праву можна поставити поряд з подвигом Миколи Островського, Олексія Маресьєва. Прикутий до ліжка поет, знаючи, що недуга його смертельна, залишався романтиком, солдатом, будівником». Євген Євтушенко в антології «Спочатку було слово…» написав: «… був киянин, український єврей, російський поет Семен Гудзенко».

В своїх віршах він передав думки і почуття покоління, яке рвучко піднявшись з-за шкільної- студентської парти, пішло на фронт.

Його вірш «Нас не нужно жалеть» став піснею завдяки композиторові В.Зубкову. Глядач почув її у кінофільмі «Циган» у виконанні Михая Волонтира.



(Звучить пісня «Нас не нужно жалеть» (сл. С.Гудзенко, муз.В. Зубкова)

Під час її прослуховування учні мовчки читають вірш, потімвиразне читання 1 учнем або ученицею.)

Виразне читання.

Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели. 
Мы пред нашим комбатом, как пред господом богом, чисты. 
На живых порыжели от крови и глины шинели, 
на могилах у мертвых расцвели голубые цветы. 

Расцвели и опали... Проходит четвертая осень. 
Наши матери плачут, и ровесницы молча грустят. 
Мы не знали любви, не изведали счастья ремесел, 
нам досталась на долю нелегкая участь солдат. 

У погодков моих ни стихов, ни любви, ни покоя - 
только сила и зависть. А когда мы вернемся с войны, 
все долюбим сполна и напишем, ровесник, такое, 
что отцами-солдатами будут гордится сыны. 

Ну, а кто не вернется? Кому долюбить не придется? 
Ну, а кто в сорок первом первою пулей сражен? 
Зарыдает ровесница, мать на пороге забьется,- 
у погодков моих ни стихов, ни покоя, ни жен. 

Кто вернется - долюбит? Нет! Сердца на это не хватит, 
и не надо погибшим, чтоб живые любили за них. 
Нет мужчины в семье - нет детей, нет хозяина в хате. 
Разве горю такому помогут рыданья живых? 

Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели. 
Кто в атаку ходил, кто делился последним куском, 
Тот поймет эту правду,- она к нам в окопы и щели 
приходила поспорить ворчливым, охрипшим баском. 

Пусть живые запомнят, и пусть поколения знают 
эту взятую с боем суровую правду солдат. 
И твои костыли, и смертельная рана сквозная, 
и могилы над Волгой, где тысячи юных лежат,- 
это наша судьба, это с ней мы ругались и пели, 
подымались в атаку и рвали над Бугом мосты. 

...Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели, 
Мы пред нашей Россией и в трудное время чисты. 

А когда мы вернемся,- а мы возвратимся с победой, 
все, как черти, упрямы, как люди, живучи и злы,- 
пусть нами пива наварят и мяса нажарят к обеду, 
чтоб на ножках дубовых повсюду ломились столы. 

Мы поклонимся в ноги родным исстрадавшимся людям, 
матерей расцелуем и подруг, что дождались, любя. 
Вот когда мы вернемся и победу штыками добудем - 
все долюбим, ровесник, и работу найдем для себя. 


Бесіда за прочитаним. Як бачите, пісня – скорочений варіант поезії.

  • Якими словами автор змальовує «участь солдат»?

  • Про що мріє ліричний герой? Жалкує? Що заперечує?

  • Якою постає правда воєнних років у вірші?

  • Для чого автор використовує повтор «Нас не нужно жалеть»?

  • Чим, на вашу думку, пісня відрізняється від вірша? (В пісні відчувається юнацький максималізм, а у вірші – роздуми дорослого чоловіка). Знайдіть рядки на підтвердження цих слів.

  • Уявіть, що ви – співавтор пісні на цей вірш. Якими рядками виразили б своє розуміння подій того часу?

Слово вчителя. Наша розмова була б незакінченою без одного імені – Юлії Друніної. Вона сказала про себе: «Я родом не з дитинства, з війни…»:

Застенчивость. Тургеневские косы.

Влюбленность в книги, звезды, тишину,

Но отрочество поездом с откоса

Вдруг покатилось с грохотом в войну.

Слово члена дослідницької групи. Юлія Володимирівна Друніна народилась 10 травня 1924 року в Москві. Їй виповнилось сімнадцять, коли почалась війна. Було дуже образливо, коли її, сімнадцятилітню не взяли на фронт (брали з вісімнадцяти). Юля заздрила тим дівчатам, які були старшими на один рік, - вони могли попасти на фронт: в санінструктори, в стрілкові батальйони, в авіацію, в радистки:

Какие удивительные лица

Военкоматы видели тогда!

Текла красавиц юных череда (…)

Все шли и шли они –

Из средней школы,

С филфаков

Из МЭИ и из МАИ,

Цвет юности,

Элита комсомола,

Тургеневские девушки мои!

Вона і сама була такою – книжковою, романтичною. Здається, навіть не підозрювала, що існують жорстокість, грубість, горе… Останнього звідала по самі вінця:



Кто говорит, что на войне не страшно,

Тот ничего не знает о войне.

Кілька поранень, контузія – і 21 листопада 1944 року отримує документ «… непридатна до військової служби ». З дитинства вона мріяла стати літератором, тому без вагань подала документи до Літературного інституту імені Горького, але їй було відмовлено. Тоді вона просто прийшла на лекцію разом зі студентами і залишилась. Ніхто не посмів відмовити заслуженій фронтовичці. «Як добре бути двадцятилітнім інвалідом!» - щиро раділа вона.

Через багато років під час поїздки по ФРН її, вже відому поетесу, запитали: «Як ви зуміли зберегти ніжність і жіночність після участі в такій жорстокій війні?» Вона відповіла: «Для нас весь сенс війни з фашизмом саме в захисті цієї жіночності, спокійного материнства, благополуччя дітей, миру для нової людини».

Слово вчителя. Ми знайомимось з її поезією «Зінка».


  • Спробуйте визначити тему вірша.

  • Якою ви уявляєте героїню? Якого вона віку?

  • Спробуйте передбачити події, які будуть описані в творі.

Виразне читання поезії.

Зинка

Памяти однополчанки - Героя Советского Союза Зины Самсоновой.
1.

Мы легли у разбитой ели,

Ждем, когда же начнет светлеть.

Под шинелью вдвоем теплее

На продрогшей, сырой земле.

- Знаешь, Юлька, я против грусти,

Но сегодня она не в счет.

Где-то в яблочном захолустье

Мама, мамка моя живет.

У тебя есть друзья, любимый,

У меня лишь она одна.

Пахнет в хате квашней и дымом,

За порогом бурлит весна.

Старой кажется: каждый кустик

Беспокойную дочку ждет.

Знаешь, Юлька, я против грусти,

Но сегодня она не в счет...

Отогрелись мы еле-еле,

Вдруг нежданный приказ: "Вперед!"

Снова рядом в сырой шинели

Светлокосый солдат идет.
2.

С каждым днем становилось горше,

Шли без митингов и знамен.

В окруженье попал под Оршей

Наш потрепанный батальон.

Зинка нас повела в атаку,

Мы пробились по черной ржи,

По воронкам и буеракам,

Через смертные рубежи.

Мы не ждали посмертной славы,

Мы хотели со славой жить.

...Почему же в бинтах кровавых

Светлокосый солдат лежит?

Ее тело своей шинелью

Укрывала я, зубы сжав,

Белорусские ветры пели

О рязанских глухих садах.
3.

- Знаешь, Зинка, я против грусти,

Но сегодня она не в счет.

Где-то в яблочном захолустье

Мама, мамка твоя живет.

У меня есть друзья, любимый,

У нее ты была одна.

Пахнет в хате квашней и дымом,

За порогом бурлит весна.

И старушка в цветастом платье

У иконы свечу зажгла.

Я не знаю, как написать ей,

Чтоб тебя она не ждала...

* * *



Целовались.

Плакали

И пели.

Шли в штыки.

И прямо на бегу

Девочка в заштопанной шинели

Разбросала руки на снегу.
Мама!

Мама!

Я дошла до цели...

Но в степи, на волжском берегу,

Девочка в заштопанной шинели

Разбросала руки на снегу.

Слово вчителя. Після прибуття на фронт Юлія Друніна отримала призначення в 667-й стрілецький полк. В цьому ж полку воювала санінструктор Зінаїда Самсонова, яка загинула 27 січня 1944 року. Посмертно удостоєна звання Героя Радянського Союзу. Саме їй Друніна присвятила свій вірш.

Бесіда за прочитаним твором.

  • Яка особливість побудови твору? ( Діалог змінюється монологом)

  • Який рядок підкреслює протиріччя «жінка - війна»? («Девочка в заштопанной шинели»)

  • Які відчуття викликав вірш Ю.Друніної особисто у вас?

  • Який ідейний зміст твору?

Слово вчителя. Війна в житті Юлії Друніної закрила все. Більша частина її віршів – воєнної тематики, і ця тема проривалася в її творчості і через двадцять, і через тридцять, і через сорок років після війни.

V. Етап контрольно-оцінювальний. Урок підходить до кінця. Разом з поетами повертаємось до Трептов –парку, де і попрощаємось з ними. Що об’єднує цих людей? (Вони однаково гостро сприймали події, учасниками яких стали проти власної волі, але за особистим вибором. Всі в довоєнному житті мали улюблену справу, яку ще більше почали цінити в мирні післявоєнні часи.)

Робота з епіграфом.

Перечитайте ще раз рядки Ю. Друніної:



Я порою себя ощущаю связной

Между теми, кто жив

И кто отнят войной.

Хто з вас після цього уроку усвідомив своє нове призначення - стати ланкою зв’язку між пам’яттю про загиблих і пам’яттю наступних поколінь людства? (Відповіді учнів)



Творча робота. Учні відповідають на проблемне питання уроку «Чому такого важливого значення набуває на війні життя кожної людини?»

Рефлексія.

  • Чи потрібно писати про війну?

  • Чому прочитані поезії можна вважати пам’ятником полеглим в боях солдатам?

  • Коли б ви були скульптором, який би пам’ятник поставили ліричним героям К.Галчинського, А. Маргула – Шпербера, С.Гудзенка, Ю.Друніної?

VI. Домашнє завдання.

  1. Підготувати виразне читання поезії , який найбільше сподобалась на уроці.

  2. Представити однокласникам інші поезії, в яких втілюється тема Великої Вітчизняної війни.

  3. Індивідуальне завдання: підготувати розповідь про життєвий та творчий шлях В.Бикова.



Урок 2

  1   2


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка