Чотири слова з України + Ілля, Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату



Сторінка1/14
Дата конвертації30.12.2016
Розмір2 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14



Чотири слова

з України

+ Ілля, Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

+ Маркіян, Глава Української Правовірної Греко-Католицької Церкви

+ Методій, єпископ-секретар Візантійського Вселенського Патріархату

виправлене видання, 2016р.


(перекладено на чеську, англійську, німецьку мови)

ВСТУП
Коли учні попросили Ісуса, щоб навчив їх молитися, то Він відповів їм: “Коли ви молитеся, то кажіть: “Отче наш…”. Він сам є для нас прикладом, в Гетсиманському саді молився: “Отче,… нехай станеться твоя воля” (Мт.26,42). Коли Його прибивали до хреста – молився: “Отче, прости їм…” (Лк.23,34). В годині Його смерті настала темрява по всій землі, завіса храму, яка розділяла святиню від “святая святих”, роздерлася, і тоді Ісус сильним голосом закликав: “Отче, у твої руки віддаю духа мого” (Лк.23,46). Слово “Авва – Отче”, в перекладі означає довірливе та ніжне “татусю”. Через хрищення ми сталися Божими дітьми, “…а що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває: “Авва-Отче!” (Гал.4,6). Про св.Франціска розповідається як він молився: ввечері почав молитву Господню словом “Отче-Авва…”, а коли сонце вже зійшло, то ще далі повторював тільки це єдине слово “Отче…” В цьому слові, в цій відданості людина молиться не тільки устами, але, передовсім, своїм серцем чи, радше, Дух Святий в нас молиться “стогонами невимовними” (Рм.8,26). Ісус при смерті “голосно кликав”… і Дух Святий в нас кличе: “Аааа-ва-ва-ва, Отче…”

Єдиним ключем до пізнання багатьох таємниць є чиста любов (аґапе). Вона “влита в серця наші Святим Духом, що нам даний” (Рм.5,5). З цього погляду можемо правдиво сприймати глибину Першої Заповіді Божої: “Люби Бога цілим серцем своїм, цілою душею своєю та всіма силами своїми” (Втор.6,5) і “Я, Господь, Бог твій…не будеш мати іншого бога...” В сучасній добі, коли світ заплямував Божий люд духом ідолопоклонства, потрібно чинити покаяння та знову повернутися до цієї чистої любові до Бога та ціле своє життя збудувати на міцному фундаменті особистого відношення до Нього. В Ісусі Христі маємо право називати Бога: “Отче-Авва”.

Ця книжка складається з чотирьох слів, які є особливо актуальними в сучасній добі. Вони ведуть до покаяння та усвідомлення своєї християнської ідентичності.

Потрібно, щоб ми молилися за себе, щоб не боялися, бо нашим добрим пастирем є сам ІСУС, Який за нас, овечок, дав своє життя. Він багато разів повторює нам і тобі: “Не бійтеся! Не бійся!” Якщо залишимося вірними Ісусові, то не маємо чого боятися – ні терпінь, ні переслідувань, ні принижень, та навіть смерть нам не зашкодить! Тут діє: “Тим, які люблять Бога (Ісуса), усе співдіє на добро” (Рм. 8,28).

Мета книжки – одна: одну годину чувати з Ісусом (щоденно) (Мт.26,40).

Серцем цього чування є ім’я ІСУС та Авва-Отче!



І. Слово
Година з Ісусом

(Контемплятивна молитва)
“Отож і однієї години (щоденно) не спромоглися чувати зо Мною? Чувайте й моліться” (Мт. 26,40). Ісус кличе, кличе з цілого свого серця! І все-таки, ніхто не піднімав свого голосу так часто і так намарно як Ісус Христос. Жодний заклик не був так мало сприйнятий – навіть і тими, котрі спізнали Ісуса як свого Спасителя та Господа.

Тут знаходимо найбільшу суперечність: люди, які хоча і називають Його Господом – але Його не наслідують. Як це зрозуміти? Дорогу до наслідування Ісуса можна відкрити тільки єдиним ключем – ключем чистої любові. Інакшого – не існує. Тому Господь говорить, що хто виконує першу заповідь “Любити будеш Господа Бога свого над усе”, той виконує усі інші. Тут хочемо коротенько звернути увагу на навернення, на живе відношення до нашого Господа, вказати на Того, котрий за тебе дорого заплатив, аж до останньої краплі своєї крові, щоб тебе вирвати з вічної смерті, і щоб ти отримав Боже життя! Хочемо вказати на дорогу наслідування нашого Господа та на витривалість, яка неможлива без любові, яка реалізується в контемплятивній молитві. Хоча б годину (щоденно) з Ісусом (Мт. 26,40).



Зміст:

І. Східна медитація та християнська молитва

ІІ. Ісус - Спаситель та Господь

ІІІ.Контемплятивна молитва - засади, порядок, окремі моделі

ІV. Питання та відповіді

V. Безперервна молитва


І. Східна медитація та християнська молитва.
В 1989 році кардинал Й.Рацінгер, будучи Префектом Конгрегації Віровчення, видав “Лист єпископам Католицької Церкви про християнську молитву”. Лист є реакцією на “поширення східної медитації ( йога, дзен…) в християнському світі, котре спричинило небезпеку поєднувати християнську молитву з нехристиянською медитацією” (п.12).
В основному, тут дається відповідь на питання, що християнською молитвою є, а що нею не є! Чим вона є? “Не полягає на жодній техніці, в повному розумінні цього слова, бо це суперечило б вимогам Євангелії, щоб бути, як діти. Глибоке з’єднання з Богом немає нічого спільного з технікою” (п. 22).

Цю основну правду підтверджує особистий досвід О.Й.Верлінде, який цілковито відкрився для індуїзму та перебував в ашрамі, в Гімалаях, куди мало хто з європейців мали доступ. Потім пережив глибоке навернення та присвятився глибокій християнській контемплятивній молитві. Говорить: “Християнська молитва є зустріччю любові Бога з його малесеньким створінням. Молитва – це діалог, зустріч з Богом … добре розумієте, що я не можу говорити про якісь техніки молитви, тому що говорити про техніку, коли говоримо про любов, є абсурд… Отже, техніки молитви не існують. Але існують певні методи. В орієнтальній релігії Бог не є особою, а тільки якоюсь вібрацією… Тут мова йде про цілком інший зв’язок, бо не існує з’єднання між християнською молитвою та східною медитацією. Схід знає різні техніки, тому що його мета - не є відношення любові до Бога, але праця над нашими психічними здібностями та силами, щоб злитися із, так званими, космічними енергіями… В такій ситуації не може виникнути жодне відношення між людиною та Богом, а навіть не можуть виникнути справжні взаємні відносини між людьми.

…Протягом багатьох років я користувався східними техніками, і можу вам сказати, що їх неможливо поєднати з християнською молитвою. Жодна йога не може приготовляти до християнської молитви…”

Справжню християнську молитву кард. Й. Рацінгер узагальнює до таких засад:

1. Християнська молитва є означена структурою християнського віровчення, яка відзеркалює правду про Бога та про створіння.

2. Є інтимним та особистим діалогом між людиною та Богом.

3. Виявляє спільність між відкупленим створінням, та інтимним життям Божої Тройці.

4. З такого життя Церкви випливає позиція навернення, а саме: відречення від свого “я” в напрямку до “Ти” – до Бога.

5. Отже, християнська молитва завжди є особистою, а одночасно і молитвою спільноти (п. 2).

Ці засади можемо доповнити деякими статтями Катехизму Католицької Церкви (ККЦ).

2711: Входження у споглядальну молитву аналогічне до входження в Євхаристійну Літургію: “зосередження” серця, піддавання усього нашого єства під дію Святого Духа, перебування в обителі Господній, якою ми є, підняття віри, аби увійти в присутність Того, Хто чекає на нас, скинення наших масок і повернення нашого серця до Господа, Який нас любить, аби віддати себе Йому як жертву, яка повинна очиститись і перетворитись.

2712: Контемплятивна Молитва (КМ) є молитвою Божої дитини, грішника, якому прощено і який готовий прийняти любов, якою він полюблений… КМ – це віддання себе у покорі та вбогості люблячій волі Отця у щораз глибшій єдності з Його Улюбленим Сином.

2714: У КМ Отець через свого Духа дає нам “скріплення сили” внутрішньої людини, аби Христос вірою оселивсь у серцях наших, і щоб ми були закорінені й обгрунтовані у любові (Еф.3,16-17).

2715: КМ - це погляд віри, скерований на Ісуса. “Я дивлюся на Нього, а він дивиться на мене”. Така звернена на Нього увага є відреченням від свого “я”. Його погляд очищує серце. Світло Ісусового погляду осяває очі нашого серця; воно ж вчить нас усе бачити у світлі Його правди і Його співчуття до всіх людей (пор. 1Ів.1,7). КМ скеровує також свій погляд до таїнств життя Христа. У той спосіб вона навчає “внутрішнього пізнання Господа”, щоб більше любити Його і йти за Ним.

2717: …У цьому нестерпному для “зовнішньої” людини мовчанні Отець мовить до нас Своє воплочене Слово, яке страждає, вмирає і воскресає, і Дух синівства робить нас учасниками молитви Ісуса.

2719: КМ – це причастя любові, що приносить Життя багатьом у тій мірі, що вона є згодою перебувати у “ночі” віри. Пасхальна ніч воскресіння Христового проходить через ніч агонії та поховання. Це ті три особливі моменти “Ісусової години”, які Його Дух (а не тіло, що є “немічне”) оживлює у контемплятивній молитві. Треба бути готовими, щоб “з Ним одну годину чувати” (Мт.26,40-42).


ІІ. Ісус – Спаситель І Господь
Апостол Павло говорить, що бути християнином означає наступне: “Бог нас вирвав із влади тьми та переніс у царство свого улюбленого Сина, в якому маємо відкуплення в крові Його” (Кол.1,13-14). Бути християнином не означає бути тільки охрещеним та миропомазаним, але означає зміну життя, тобто звільнення з-під сили темряви та вступ до нового життя з улюбленим Господом!

Про це розповідає історія місцевого місіонера з Берліну. На парафії він мав чоловіка, який був залежний від алкоголізму. Таке рабство направду є жахливе. Одного дня місіонер довідався, що цей чоловік знову страшно запив. Розбив вдома меблі та побив жінку. Тоді цей місіонер вирішив туди піти. Була 17 год., чоловік сидів на кухні і пив каву. Біля нього сидів його п’ятирічний син. Місіонер по-товариськи привітався і питається: “Знову це закінчилось погано?” Чоловік тільки затиснув зуби та вискочив. Без слів він пішов до комори і повернувся назад зі шнуром для вішання білизни. Потім, без жодного слова, почав прив’язувати до крісла свого малого хлопця. Місіонер подумки говорить: “Що це означає? Ще є п’яний?” Та не чіпав його. Цей прив’язав хлопця і зробив вузол. Потім на хлопця закричав: “Встань!” Хлопець почав плакати та жалітися: “Але я не можу!” В ту хвилину п’яниця, повний відчаю, звернувся до місіонера і сказав: “Бачите, в якому я стані, і я не можу з тим покінчити! Просто не можу! Це страшне, але не можу!” На це місіонер витягнув з кишені ніж та почав, без огляду на шкоду, перерізати цілком новий шнурок. Потім спокійно сказав хлопцеві: “Встань!” Хлопець встав і місіонер каже до п’яниці: “Ну бачите”, а цей відповів: “Так, але ви перерізали шнур!” Місіонер йому сказав на це: “Послухайте, прийшов Той, хто перерізує пута, котрі нас тримають: це – ІСУС!”

Цей приклад стосується до певної міри нас усіх. Без ІСУСА не можемо визволитися з рабства гріха!

Славна реальність: Вже прийшло викуплення з влади темряви!

В Біблії є цитата, в якій йдеться про щось прекрасне: “Закон Духа, що дає життя у Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерті” (Рм. 8,2). Існують природні закони. Коли тримаю в руці хустинку та пущу її, то вона падає згідно закону земного тяжіння. Це не можна змінити. Але коли хустинку зловлю рукою, то вона не впаде на землю. Це означає: втручанням іншої, більшої сили, гравітаційний закон втрачає свою дію. Ми у своїй природі підлягаємо закону гріха та смерті. Всі падаємо, всі котимося до вічної загибелі. Це знаємо добре. І тепер все залежить від того, чи втрутиться більша сила і наше падіння затримає. Тільки тоді перестанемо падати. І цю більшу силу Бог дав нам в Ісусі – Він нас викупив, Він нас визволив. Розумієте? Ісус відібрав у диявола всю силу! Тому в силі Духа Святого, котрого нам дає Ісус, можемо жити новим відкупленим життям!

Тобі дано ім’я Ісус – ключ, котрий відкриває доступ до всього, що є в небесах. Воно також здатне відкрити та визволити все, що є закрите та спутане тут на землі. “Істинно, істинно, кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, він дасть вам у моє ім’я. В ім’я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж і ви одержите…” (Ів.16,23-24).

Можеш ім’я Ісуса Христа використовувати в духовному бою, тому що до нього вкладена вся потрібна перемога. Ми можемо і повинні це ім’я з вірою використовувати у всіх життєвих ситуаціях.
Найбільший духовний авторитет: Сьогодні поширюються різні магічні та поганські практики. Люди затягнуті до різних сект і їм дають таємні імена та мантри, при котрих відкриваються на різні т.зв. незнайомі енергії, по суті – на диявола! Та, власне, в сьогоденні, ми ще більше потребуємо бути введені до Божої сили, до сили імені Ісус (по-арамійськи, Єгошуа).

З чого почати? На це відповідає Христос, це є відразу першим закликом в Євангелії: “Наверніться та вірте в Євангелію!” Як навернутися? Від чого і до чого? Що конкретно робити і як вірити в Євангелію? Основною радісною звісткою Євангелії є те, що Бог мене любить, що дав за мене свого єдиного Сина, котрий також з любові за мене помер, щоб я не загинув, але мав вічне життя (пор.Ів.3,16). Навернутися мушу так: на перше місце в моєму житті поставлю Ісуса і лише потім все інше!

Уявімо собі велике приміщення. Спереду на підвищенні є великий володарський трон - символ сили та влади. Це образ твоєї душі. На троні сидить твоє горде “я”. Воно оточене багатьма порадниками. Це є різні напівправди, різні звички, страхи, уяви, залежності, своє “добро”… Біля дверей стоїть Ісус, як слуга, якому даєш свої накази чи свавільні бажання. Він мусить слухати гіркі богохульства. Це є образ літеплого християнина! Навернення, або духовна революція означає, що твоє “я” зійде з трону до дверей, а Ісус отримає місце на троні. Це є болючим кроком, але дуже необхідним, мусиш дати своє життя Ісусові, під Його владу. Він мусить стати твоїм Господом. Коли панує Его, то ти обманутий, тобою маніпулюють фальшиві правди, фальшиве добро! Твоїм справжнім паном є гріх, а ти є його рабом. Який кінець і яка відплата? “Відплата за гріх є смерть” (Рм.6,23). Тут мова йде не про один якийсь гріх, але про життєвий стиль, коли в нашому житті не панує Бог, але наше Его під впливом гріхів.

Він говорить, чи радше, наказує перед своїм вознесінням апостолам: “Ідіть до цілого світу та зробіть учнями всі народи” (Мт.28,19). Він не каже, що маємо здобувати тих, які будуть ходити до храму, які будуть молитися, читати Біблію, гарно співати, або точно дотримуватись літургічних правил. Нічого такого Ісус не говорить. Він чітко говорить: “…здобувайте учнів!” Щоб ми їх здобували, мусимо, найперше, самі стати Христовими учнями.

Хто може або не може бути Христовим учнем? На це відповідає сам Христос і це дійсне і сьогодні, і буде дійсне постійно: “Хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем” (Лк. 14,33). Умовою є: не приносити великі жертви чи великі дари, але дати все. Ісус хоче все. Цю правду виражає і притча про дорогоцінну перлину. Коли покупець знайшов цю перлину, продав усе, що мав і купив її. Цей приклад зактуалізовуємо так: перед продавцем дорогоцінної перлини стоїть багатий мешканець:


  • Скільки коштує ця перлина? Дуже мені подобається, мушу її мати.

  • Все, що маєте, - відповідає продавець.

  • Добре, ось маєте мою ощадну книжку, тут є всі мої заощадження, дайте мені перлину!

  • А це все, що маєте?

  • Так.

  • А де ви живете?

  • Звичайно, у своєму будинку.

  • Будинок також.

  • То я маю жити в гаражі?

  • А, ви маєте ще й гараж? Гараж також. А в гаражі що маєте?

  • Дві автомашини.

  • Тоді гараж і автомашини також.

  • Але тепер вже не маю нічого, дайте мені цю перлину.

  • Хвилинку, а ви маєте жінку, дітей?

  • Маю.

  • То жінку і дітей також.

  • Але тепер вже нічого не маю, я – жебрак.

  • А що ваше здоров’я?

  • Так, я здоровий, це є мій найдорожчий скарб.

  • Тоді хочу і ваше здоров’я!

  • Але тепер вже не маю нічого!

  • Ні, ви ще маєте щось свого! Це є ваша воля і цю хочу!

  • О, якою дорогою є ця перлина! Коли маю платити, то собі усвідомлюю чим усім я володію! Даю і це останнє.

  • Перлина є вашою.

Цією найдорожчою перлиною є Ісус!

Тепер можете собі взяти все назад: гроші, будинок, автомашину, сім’ю, здоров’я. Але запам’ятайте собі одне: від сьогоднішнього дня ви вже не є власником цього всього, лише його користувачем! Прийдуть дні, коли я буду поступово забирати собі одну річ за другою і одне відношення за другим. Не нарікайте. Це вже не ваше. Я, Ісус, є власником. В годині смерті і так все втратите, але пам’ятайте: Я є цією найдорожчою перлиною, в Мені маєте всі скарби, в Мені маєте вічне життя. Все, що є моє - ваше. Тим, що ви втратили все своє задля Мене і задля Євангелії, ви отримали все! ЦЕ Є НАВЕРНЕННЯ! ЦЕ Є УЧЕНИЦТВО: ВТРАТИТИ ВСЕ ЗАДЛЯ ХРИСТА ІСУСА. ЦЕ Є ЧИСТА ЛЮБОВ – АГАПЕ: ЩОДЕННО ВМИРАТИ ДЛЯ СЕБЕ ТА ДАВАТИСЯ ЙОМУ! Але ми спочатку мусимо зробити цей перший крок і потім до нього повертатися. Коли ми дамося цілковито Богу, Він буде в нас жити – а це процес – дорога, життєвий стиль. Св. Павло кличе: “Живу вже не я, а живе Христос у мені” (Гал.2,20).

Скульпторові Мікеланджело привезли до Риму великий камінь – кусок скали. Він її обійшов, задумано дивився, а потім сказав: “Бачу в ньому Мойсея.” Його учень здивувався: “Учителю, це зовсім не Мойсей, але тільки великий камінь.” Той йому відповів: “Але він там є! Все, отже, що не є Мойсеєм, мусить йти геть.” “А як це станеться?” “Ударами надається форма!” І таким чином, з цього каменя виникла скульптура Мойсея.

З нами є щось подібно: Все, що не є Ісус, мусить йти геть! Маємо Йому дати своє серце, щоб потім Христос через віру перебував у наших серцях! Маємо дати Йому свій розум та волю, врешті, своє мислення. “Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі” (Фил. 2,5). Маємо дати Йому свої очі, руки, ноги. Він їх хоче використовувати. Це є навернення, це є нове життя! Цей процес (дорога) відродження неможливий без ран – без терпіння. Мова йде, передовсім, про внутрішні терпіння, зречення своєї волі, про дрібне приниження, про прийняття вірою того, що Бог допускає та щоденний пошук і реалізацію Божої волі!


Прийняття Господа Ісуса: “Всі бо згрішили” (Рм.3,23). І ти! “Немає справедливого ані одного!” (Рм.3,10). Ані ти! “Відплата за гріх (і за твій) є (тимчасова і вічна) смерть, але життя вічне (і для тебе) є в Христі Ісусі” (Рм.6,23). Ісус є тепер перед тобою. “Ось, стою при дверях (твоїх) та стукаю, хто Мені відкриє, Я увійду” (Одкр.3,20).

Відкрий. Відкриваю…………

Прийми Його тепер як свого Спасителя та Господа:


  1. Віриш, що Господь Ісус є Бог і що помер за тебе?…..(Так)

  2. Даєш до Його рук ціле своє життя?…..(Так)

Дата Підпис
Тепер з вірою декілька разів повтори ім’я Ісус, усвідомлюючи те, що крок віри, який ти тепер робиш, бачить Бог і цілий всесвіт. Бог тепер через своє слово тобі говорить, що ти є Божою дитиною. “Тим, котрі Його прийняли (чи прийняв ти Його?)….. тим, котрі вірять в Його ім’я (чи віриш ти в Його ім’я?) дав право статися Божими дітьми” (Ів.1,12). Ти є Божою дитиною! Подякуй за це Отцеві, Сину, та Духу Святому! Апостол нам пригадує: “Це я тобі написав, щоб ти знав, що маєш життя вічне!” “Хто має Сина, має життя вічне” (1Ів.5,13). Ти маєш Сина, ти маєш життя вічне! Більшої цінності не існує! Дякуй та прославляй Його……
Ім’я Ісус є понад усяке ім’я: Перед іменем Ісус мусять приклонитися всі сили. Бог тобі дав владу над князівствами та силами (негативними енергіями) духовного світу та повне право їм наказувати! Знаємо, як над ними переміг Ісус: помер на хресті, вступив до аду та повністю їх роззброїв. Можливо вони тебе зовсім не знають, але перед іменем Ісуса – падають! Царство смерті, пекло, світ духовних сил темряви в повітрі – все трясеться перед іменем Ісус. Не тоді, коли хтось це ім’я скаже просто так, але тоді, коли це ім’я скаже той, хто через повну відданість внутрішньо з’єднаний з Христом. Це ім’я не діяло в силі для юдейського первосвященика Скеви та його 7 синів (див. Ді.19), тому що не прийняли Христа – не були знову зроджені! Злі духи їм сказали: “Так, ми знаємо Ісуса, але ви хто такі?”

Коротка молитва: ТИ, ІСУСЕ, Є ПРАВДИВИМ БОГОМ! ТИ ЗА МЕНЕ ПОМЕР!

Боже слово (1Ів.1,7) говорить: “Якщо ходимо у світлі… кров Христова нас очищує від кожного гріха.” В думці проходжу 5 Ран Христових. Скажу слово віри: КРОВ ОЧИЩУЄ і 3 рази повторюю ім’я ІСУС (ЄГОШУА). Це все повторяю 5 разів.

Цю Ісусову молитву помолюся хоча б один раз за день, найкраще о 15 год., коли собі усвідомлюю, що в цю годину Ісус за мене помер на хресті!
Сильне ім’я Ісус: там, де люди мусять протистояти силам темряви і вести ті найбільші духовні битви та рятувати людей з диявольських пут, там парафія мусить залишити літургічні та теологічні теореми і взивати з вірою ім’я Ісус (Єгошуа). Тільки в Ньому є дана вся повнота сили та перемоги.

Один єпископ підкреслює: “Коли сьогодні мовою теологів говориться про Христа, в багатьох випадках зовсім не йдеться про воскреслого Господа, про Його особисту присутність, а тільки про теологічне поняття”.

Фальшивість неправдивої теології проявляється в тому, що люди уникають висловлювати ім’я Ісус. Але для нас ім’я Ісус є визнанням, яке не дозволимо собі забрати.

Майбутнє християнства дуже залежатиме від того, чи будемо виходити тільки зі світу пустих понять, скостенілих форм, християнських шаблонів, зі світу теорій та побожних ілюзій, чи повернемося до світу Нового Завіту: до світу реальностей, Божої правди, до силового поля Святого Духа, котрий сам особисто веде до Господа Ісуса, Який є тут, Який був і прийде.



Найбільш небезпечна заміна, найгірше “фальшиве пророцтво” полягає в тому, що говориться правильно, але власне, тільки говориться та не виконується.

Духовні фрази є підступною спокусою у Церкві, яка стверджує, що живе “зі слова…”. Вона дозволяє засліпити та звести себе крилатими і побожними словами (хоч вони і правильні!), в яких, однак, нема життя, які не реалізуються в житті. В цьому полягає та найгірша заміна, яка грає дуже небезпечну роль! Ми маємо бути Марією, щоби в нас втілилося Боже Слово і це через безумовне “Так!”. Той, хто тільки чує і з тим погоджується, але не реалізує, не живе, не наслідує Христа, а тільки теологізує, є блазнем, котрий будує свій дім на піску (Мт.7,26).

Це жахливо, що існує теологія замінювання, яка “слово” (теологізування) вважає достатнім і тим оправдує недостаток духовного життя, духовного розвитку та духовної плідності.

Бо Царство Боже полягає не в словах, поняттях, в багатомовності, але в силі” (1Кор.4,20). Де володіє Бог, там діє повна потуги, сила переможного імені Ісус.



Цю спасительну та переможну силу Його імені пізнаємо лише тоді, коли своє житття безумовно підкоримо Його владі.
Ім’я Ісус і пекло: Від хвилі, коли вмираючий на хресті Ісус закликав: “Звершилося!” – затряслася не тільки земля (Мт. 27,51), але затряслися і основи пекла, бо жертвою Агнця у ворога людства було відібрано право на людський рід і була знищена гріховна розписка (Кол.2,14).

Сильніший переміг сильного (пор. Лк.11,22; Од.5,5). Христос зв’язав сатану (пор. Мт.12,29), забрав у нього всю його зброю (пор. Лк.11,22), роззброївши начала, власті, сили (енергії), виставив їх на видовище, перемігши їх (пор. Кол. 2,15). Також знищив владу смерті (пор. 2Тим. 1,10).

Якби ж то ми збагнули, що потребуємо мати повну потуги силу, яку Бог дарував спільноті перших християн, щоб і ми могли протиставитись силам пекла в імені Ісус, так, як це робили апостоли. У житті святих траплялось, що демони відступали і проти своєї волі мусили визнавати, що Ісус є Переможець!

В Його ім’я (Ісус) мусить проповідуватись покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму (пор. Лк.24,47) (починаючи від Церкви!).

Навернення – це радикальне відречення від теперішньої життєвої дороги і від старого способу життя. А це через Ісуса не тільки можливе, але для спасіння конечно потрібне: “Істинно кажу вам: якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство” (Мт. 18,3).Тому заклик до навернення стосується не тільки злодіїв і кривоприсяжників, повій і чужоложників, але і усіх громадян, не виключаючи священиків, теологів і монахів.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка