Ч. ІІІ кривий Ріг 2008 (075. 8) Ббк 87. я73 К20 Рецензент и Шрамко Я. В



Сторінка38/51
Дата конвертації05.11.2016
Розмір10.2 Mb.
1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   ...   51

Розвиток поглядів на інформацію як суспільну цінність. Подібні ціннісні суспільні переорієнтації і трансформації можна зрозуміти і з цим побачити їх культурно-інформаційну природу тільки на підґрунті виявлення об'єктивного змісту поняття "інформація" в системі суспільної культури та її розвитку в процесі гуманізації суспільних відносин, підвищення інформоємкості соціальних комуніка­цій і комунікативних взаємодій. Це питання виникло ще з часу заснування інформаційної те­орії, її родоначальник Норберт Вінер вбачав, що "інформація - це не матерія чи енергія, а просто інформація" 2. У. Ешбі при практичній розробці кібернетичних систем на цій підставі допускав, що комп'ютери можуть стати настільки складними, коли ні
1 Валлерстайн И. После либерализма. - М.: Едиториал УРСС, 2003. – С. 21.

2 Норберт Винер в редакции нашего журнала // Вопросы философии. - 1960. - №9. - С. 164-165.
конструк­тор, ні оператор не будуть розуміти чому інформаційні системи виконують ті операції, які вони виконують 1. Офіційна радянська філософія за це його гостро критикувала 2.

Філософський погляд на поняття інформації та його подальшої філософської інтер­претації відобразився в уявленні, що інформація є об'єктивна реальність, яка складається з різних матеріально-енергетичних форм (надалі цей класично-філософський концепт розви­вався в уявленні про інформаційне та енергоінформаційне поле). Об'єктивність інформації доводилась через її атрибутивну властивість "вимірності". Це підтверджує математична фо­рмула К. Шеннона і У. Уілвера з урахування кількості інформації в системі, в якій можли­вий вибір інформації. Цю формулу вони склали еквівалентно до формули, яку вивів М. Планк для опису термодинамічної ентропії матеріальних об'єктів-систем 3. Але при цьому була врахована "математична теорія зв'язку" Р. Хартлі, за якою зв'язки-комунікації (матеріальні й інші) підвищують "інформаційний зміст" системи, тому що є на­явність більшого вибору в такій комунікаційній системі 4. А це залежить від ве­личини об'єкта системи: чим вона більша, тим більшу кількість інформації вона вміщує і за цією ознакою підвищується "міра свободи" системи. У процесах синтропії і синергетики в понадвеликих системах ця міра найвища. Сучасні інформаційні теорії зараз і розробляються на подібному синергетичному підході до інформації, виходячи з того, що всі системи є ентропійними і з часом розпадаються і розпорошуються, а інформаційні системи мають здат­ність до безперервної синергетичної акумуляції енергії. На це звертав увагу ще Луї де Бройль, який вбачав зв'язок інформації з енергією (ентропією і синергією) найбільш плідною і перспективною філософсько-фізичною ідеєю 5. У сучасній філософії XXI століття подібний зв'язок



1 Эшби У. Введение в кибернетику. - М., 1959. – С. 216.

2 Араб-Оглы А. Социология и кибернетика // Вопросы философии. - 1958. - №5. - С. 138-151.

3 Shannon С, Weaver W. The Mathematical Theory of Communication.-Urbana, 1948. – 19, 105.

4 Hartley R. Tranmissions of Information / The best System Technical Journal. - 1928. - №2. – 535 – 563.

5 Brogle L. ge. La Cybernetigue / La Nonvelle Revue Francoise. - 1953, July. – 85.
розглядається як "основне питання сучасної філософії"" або "синергетичне питання", котре ставить "синергетичну парадигму" виживання людства з необхідністю ство­рення "синергетичної філософії" як "філософії виживання людства" 1.

За кількісними характеристиками інформації як об'єктивності, об'єктивного матеріа­льно-фізичного явища згідно з законами матеріальної діалектики знаходяться і її якісні озна­ки. Вони виникають на різних рівнях організації матеріальних систем-об'єктів. Так, за А.Д.Урсулом, коли матеріально-природний об'єкт має 1015 біт інформації, то на цьому рівні виникають живі об'єкти з якісно новими характеристиками на відміну від неорганічних об'єктів 2. На цій підставі пропонується вводити "якісні коефіцієнти" для вирахуван­ня кількості інформації або "кількості розмаїття" інформації в конечному об'єкті-системі 3. Робиться принциповий філософський висновок, що кількість і якість інформації як об'єктивного явища є вираженням "порядку відображення" матерії (інформаційного відо­браження) в об'єкті-системі. Звідси можна вивести "закон збереження інформації" за ана­логією до закону збереження енергії на тій підставі, що "інформація пов'язана з матерією" 4. Формується філософський погляд на інформацію як всезагальну властивість матерії, що утворилась у процесі еволюції матерії від її атомарної структури, найпростішої неорганіки і людської свідомості.



Уперше висловлюється радикально новий погляд на інформацію як на цінність для людської життєдіяльності. Спочатку подібна цінність інформації розглядається в гносеологі­чній площині "достовірності" і "значення" інформації, щоб бути "використаною". Потім як цінність "рівня інформації" в онтологічній якості "об'єктивності-для-себе", "речі-в-собі", "властивості інформації" на кожному "рівні природи". Ця онтологічна цінність залежить
1 Лутай В.С. Основной вопрос современной философии. Синергетический подход. - К.: ПАРАПАН, 2004. – С. 87, 112.

2 Урсул А.Д. Природа информации. Философский очерк. - М., 1968. – С. 153.

3 Урсул А.Д. О природе информации // Вопросы философии. - 1965. - №3. – С. 34.

4 Новик И. Б. Кибернетика: философские и социологические проблемы. - М., 1963. – С. 58.

від рівня впорядкованості інформації кожного природного рівня, тобто впорядкованості інфор­маційних зв'язків, що надають можливість "інформаційного розвитку", тобто акумуляції ін­формації на все більш високих рівнях впорядкованості й організації. Бо невпорядкованість є відсутність інформації, хаос. А.Д. Урсул пропонує за цим "принципом впорядкованості ін­формації як цінності", провести її негоентропію або "класифікацію інформації" з її дифузією на елементарну інформацію в неживій природі, біологічну інформацію в живій природі, ло­гічну інформацію в системі людських цінностей (семантично-змістовну і прагматично-ціннісну) та соціальну інформацію 1. Соціальна інформація виникає в разі діалектичного "скачка рівня інформації" та її перетворень у "складну інформацію", що неможлива для кібернетично-технічного і технологічно-інформаційного моделювання. Ця неможливість моделювання людських і соціальних комунікацій як ціннісних взаємовідносин, що не підда­ються "повній формалізації матеріальними методами" (необхідність "штучної мови" і "шту­чного інтелекту"). Але головне полягає в тому, що інформаційна кібернетика за своєю природою має фундаментальне "філософське обмеження", бо вона не може замінити філософську методологію. Тим самим вона не в змозі забезпечити єдність наукового знання на філософ­сько-методологічному підґрунті, а також єдність соціального знання як цінності на соціаль­но-філософському підґрунті. Перш за все це ціннісний характер людського спілкування, со­ціальної інформації в системі суспільної культури, духовно-практичної і когнітивно-ціннісної інформації в управлінні людськими спільнотами та соціальними організаціями.
Ціннісні значення соціальної інформації в суспільно-трансформаційних процесах. Соціально-філософський підхід вбачає головну причину подібного ускладнення в розумінні соціальної інформації нелінійності розвитку суспільних систем, для яких притаманна

1 Бевзенко Л.Д. Социальная нелинейность - проявление и предпосылки // Практична філософія. - 2004. - №3. - С. 47-48.

"самоорганізаційна динаміка" і "саморозвиток системи". У центрі подібної сис­теми стоїть людина "з її соціальним середовищем", з її особистісними, психологічними, ан­тропологічними, культурними та іншими особливостями. Тобто з тими соціальними норма­ми і правилами, якими людина актуально слідує в "соціоантропокультурних системах", з проявленою соціальною якістю "самоорганізаційних ефектів" і з можливістю "виникнення стійких форм узгодженої, впорядкованої поведінки". Умовою подібної самоорганізації в сус­пільстві є "соціальна нелінійність", яка присутня у всіх людських "вкладених середовищах", їх "зв'язаності та взаємовизначеності", виникненні "самоорганізаційного по­рядку" у "феномені колективності", де долаються хаотичне розсіювання соціальної енергії (дисипація) і в точках біфуркації виникають аттрактори-тяжіння до самоорганізації з погли­нанням соціальної ентропії і "негоентропійним підживленням" колективної людської спільноти 1 . Інформаційно-ціннісно перебудовується вся система наук і науково-теоретичного знання. На основі ціннісної аспектації розвитку наук розробляється нетехногенна універса­льна теорія інформації як об'єктивно-системного явища, що виникло, сформувалося і все інтенсивніше проявляє свою соціокогнітивну дію на підґрунті "цінностей гуманізму". В гу­манізованій системі "ціннісного підходу світ розглядається вже не сам по собі, а в його став­ленні до людини, до суб'єкта, до його інтересів і потреб. У ціннісних формах відбивається суб'єктивна сторона взаємодії людини і дійсності в тому сенсі, що людина сама формує своє відношення до реальності (відповідно до своїх інтересів, потреб, ціннісних пріоритетів) ... у рамках тих можливостей, які представляють об'єктивні умови ... Саме у сфері цінностей ставиться і вирішується питання про те, для чого і заради чого здійснюється та чи інша дія­льність, який людський сенс вона має. Це й роз'яснює нам, чому в наш час з такою гостро­тою стало питання про відношення науки і гуманізму" 2. Був зроблений принциповий висновок, що кібернетика сама по собі "не може



1 Бевзенко Л.Д. Социальная нелинейность - проявление и предпосылки // Практична філософія. - 2004. - №3. - С. 200-201.

2 Келле В.Ж. Научное познание и ценности гуманизма // Ценностные аспекты разви­тия науки / Отв. ред. П.С.Злобин, В.Ж.Келле. - М.: Наука, 1990. – С. 78.

бути універсальною базою для досягнення єдності наукового знання і тим більше не може замінити собою філософію" 1. Антифілософський підхід полягає в "антиматеріалістичній інтерпретації" універсальної теорії ін­формації як суспільної цінності, що здобули назву "кібернетичного ідеалізму", "системного ідеалізму", "інформаційного ідеалізму" 2. Зараз це визначається як "філософія "субстантивної реальності", що майже втратила свій сенс 3.

Можна тільки говорити про деякі можливості відтворення окремих сторін людської діяльності кібернетичними інформаційними системами і постійно держати в полі зору той соціоісторичний факт, що "потреби штучного інтелекту - це продукт ... історії суспільства" і можливості штучного інтелекту базуються на цінностях, мотивах і цілях людської діяльності і людських колективів 4. Не можна створити мислячих істот на базі комп'ютерної тех­ніки (як стверджували, наприклад, А. Колмагоров і Л. Соболєв, з чим пізніше погодився і ди­ректор українського Інституту кібернетики В.М. Глушков). "Мислячі машини" на основі ін­формаційної техніки можуть функціонувати тільки як "людино-машинні системи" 5. Подібні системи не повинні ставити під контроль суспільство, тому що "безмежні" можливо­сті комп'ютерів обмежуються людською розумністю та інтуїцією 6. За В.М. Глушковим, помилка в науково-філософській репрезентації інформації та інформацій­них систем полягає в тому, що вони розглядалися формально-абстрактно, поза всякого зв'язку з досвідом, об'єктивною реальністю в рамках "ідеологічної школи кібернетики". Са­ма соціальна практика повинна виявити функціональні обмеження інформаційних систем, а не її вузька математично-кібернетична аспектація 7. І це питання в соціально-

1 Урсул А.Д. Философия и интегративно-научные процессы. - М., 1991. – С. 211.

2 Глушков В.М., Урсул А.Д. Математика научного познания // Философские и миро­воззренческие проблемы современной науки. - М., 1981. – С. 176, 216.

3 Лук'янець В.С., Кравченко О.М., Озадовська Л.В. Сучасний науковий дискурс: оновлення методологічної культури. - К.: Вища школа, 2000. – С. 134.

4 Бирюков Б.В. О возможностях "искусственного интеллекта" // Вопросы философии. - 1979. - №3. –С. 89.

5 Социально-философские проблемы "человеко-машинных" систем // Вопросы фило­софии. - 1979. - №2. – С. 52.

6 Там же. – С. 91.

7 Поваров Г.Н. Границы искусственного интеллекта установит опыт // Вопросы фило­софии. - 1979. - №3. – С. 35-85.

філософському плані вирішується в категорії "соціальна інформація", яка використовуєть­ся для вдосконалення життєдіяльності суспільних систем, його культурно-інформаційного розвитку.

Одним з перших питання про важливу роль соціальної інформації в суспільстві в сис­темному соціально-філософському плані поставив і обґрунтував В.Г. Афанасьєв. Мова перш за все йшла не про "соціальний контроль" над суспільством, а про "наукове управління сус­пільством". З цих позицій уперше ставилося питання про суспільне самоуправління не на політичній основі, а на базі суспільних систем самоврядування, динаміки розвитку "ціліс­них суспільних систем", позаполітичного "наукового управління" суспільством, виходячи з його здібності обробки й аналізу соціальної інформації та інформаційного моделювання суспільного розвитку в "складних динамічних системах" 1. Це раніше і створю­вало головну проблему в "технокібернетичному обмеженні" можливостей використання ін­формації. Але при застосуванні поняття "соціальної інформації" в його соціофілософському значенні це принципово невирішуване питання знімалося. Необхідність залучення соціаль­ної інформації і створення інформаційної суспільної системи детермінована тим, що "рівень розвитку сучасного суспільства настільки високий і явища суспільного життя настільки складні, що для ефективного управління суспільством необхідно залучення великої кількості різноманітної інформації, що характеризує і відображає тенденції їх розвитку" 2. Та­ким чином відкривається "посткібернетична епоха" раннього інформаційного розвитку суспі­льства 50-70 років і починається епоха суспільних інформаційних систем, що розвиваєть­ся на основі інформаційної культури суспільства і процесів реального гуманізму.

Так, з'являються можливості культурно-інформаційного глобального моделювання суспільного розвитку як єдиного світового соціуму. Створюється відповідний міжнародний Інститут прикладних системних


1 Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. - М.: Политиздат, 1978. – С. 23, 344, 360.

2 Там же. – С. 344.

досліджень з "нейтральним статусом і суттю соціальної ін­формації" 1.



У ході подібних системних досліджень стало все більш очевидним, що можливості і "результати глобального моделювання визначаються не формальними ме­тодами як такими, а змістовними теоретичними і в першу чергу філософсько-соціологічними передумовами" 2. Об'єктивна необхідність розвитку суспільних інформаційних систем була зумовлена проблемами соціального управління суспільством, виробництвом, суспіль­ними відносинами і взаємодіями, створення системи масової комунікації. Для того, щоб за­довольнити суспільну потребу, вже в середині 60-х років виникла необхідність у 10 млрд. спеціалістів, зайнятих державним і недержавним регулюванням суспільних процесів. Виник­ло кілька "інформаційних бар'єрів для створення "складної", а потім і "понадскладної" сус­пільної інформаційної системи некібернетичного, а потім і "неіндустріального" типу. Почи­нають досліджуватися не тільки "соціальна інформація", її ціннісні смисли і значення не тільки самі по собі (у якості "об'єктивної сутності"), але й сутності елементів суспільної ін­формаційної системи. А з цим - її цілі, завдання й оперативні можливості, предмет і засоби інформаційної діяльності, показники й оцінка результатів 3. Питання "чи можли­ва соціальна кібернетика?", або "чи можливий цілісний кібернетичний підхід до суспільст­ва?" переноситься на соціально-філософське підґрунтя до розсуду. Його суть у соціофілософській постановці представлена таким чином: "чи можлива інформаційно-кібернетична модель (інваріант) суспільства як у сучасному, так і в соціоісторичному часі?". Тобто, чи при­пустиме використання (експлікація) закономірностей і принципів кібернетики до соціальних систем, а цим - наука про "кібернетику суспільства", "соціологічну кібернетику" 4.
1 Грэхэм Л. Естествознание, философия и науки о человеческом поведении в Совет­ском Союзе. - М.: Политиздат, 1990. – С. 288-290.

2 Гвишиани Д.М. Методологические проблемы моделирования глобального развития // Вопросы философии. - 1978. - №2. – С. 22.

3 Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом. - М.: Политиздат, 1975. – С. 177-240.

4 Там же. – С. 247.

Необхідність соціокультурної трансформації суспільства технокібернетичного типу. Зараз ми бачимо, що філософська безпринципна „припустимість” соціокібернетичного розвитку суспільства за останні 20 років на Заході привела до віртуалізації суспільства, символічності й симулятивності суспільних відно­син, до соціальної реальності-симулякру. Але вирішення таких корінних проблем пропону­ється в "позасистемному обліку всіх факторів, "зіставляючи елементну матеріальну основу соціальних явищ" 1. Це біологічні, механічні, кібернетичні, фізико-хімічні та інші фа­ктори, що дозволяють представити суспільство як "понадвелику термодинамічну систему", в якій присутній обмін енергією ("соціальною енергією") як між складовими її підсис­тем, так і з навколишнім середовищем. "Понадсистема" функціонує як самоорганізована "термодинамічна сукупність", з властивою їй здатністю підтримувати свою структуру на по­стійному рівні (гомеостаз, гомеостатичний системобаланс, або безперервне перманентне вдосконалення цієї структури). Але при цьому виникають "управлінські обмеження" щодо ре­гулювання суспільних процесів. Подібні "управлінські обмеження" пов'язані перш за все з фіксацією соціальних зв'язків і відносин, їх переупорядкуванням і додатковим упорядку­ванням об'єктів управління (соціальних об'єктів). Суспільні "інформаційні процеси" примі­тивізуються і виглядають як облік соціальних зв'язків, що фіксуються або змінюються (фік­совані і мобільні зв'язки), а також у вигляді реєстрації сукупності заборонених обмежень. На цій основі пропонувалося створення Єдиної системи соціальної інформації для управлін­ня соціальними процесами в суспільстві: кількість інформації, об'єм і зміст, критерії і засоби оптимізації, методи і засоби здобуття, вимірність і соціальний порядок інформації, оптимуми для використання 2. Подібна соціокібернетична організація суспільства розглядалася в якості "складної динамічної системи", що створюється "на основі розширеного відтворення прогресивної інформації і

1 Черныш В.И. Информационные процессы в обществе. - М.: Наука, 1966. – С. 6-7.

2 Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом. - М.: Политиздат, 1975. – С. 253.

обміну її за принципом зворотного зв'язку між суб'єктом і об'єктом" з використанням ЕОМ. Мета - "оптимальне перетворення суспільства" як соціокіберсистеми за законами цілеспрямованості людської діяльності, але з удосконаленням тільки тих соціальних процесів, які "доступні до формалізації" на формально-логічній основі. "Соці­альна кібернетика" тому в суспільну і не ствердилася, бо вона пов'язана тільки з кількісною, а не якісною стороною суспільних зв'язків і відношень тоді, коли реальне суспільство у ве­личезній мірі пов'язано з неформалізованими явищами і процесами 1. Перш за все ви­робництвом і споживанням духовних цінностей та їх комунікативним обміном в інформа­ційному суспільстві. Соціальна інформація як суспільна цінність в такому контексті взагалі не розглядається. Хоча проблема "духовного спілкування", "духовних відносин", "духовного і матеріального в суспільному виробництві" у вітчизняній науці вже була поставлена 2. "Висвободження духу" в радянському суспільстві для його культурно-інформаційного розвитку на цей час (80-90 роки) уже відбулося 3. Але "ідеологи перебудови" соціалістичного суспільства повели цей перебудовний процес не в напрямку створення культурно-інформаційних передумов суспільного розвитку і становлення культурно-інформаційної системи, як це відбувалось в "інформаційних суспільствах" Заходу і Сходу, а уподобали "рух назад" до капіталістичної ринково-ліберальної моделі зразка 60-70-х років, що збанкрутували в періоди "модернізації" та "постмодернізації" капіталістичної системи західного зразка.

Зараз уже створюються перші розробки із "внеполітичної економіки", "інтелектуальної економіки" або "інтелектономіки" 4. У ній в найширшому суспільному аспекті здійснюється "виробництво та обіг людського капіталу", інтенсивно нарощується "сукуп­ність людського капіталу" і на всіх суспільних

1 Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом. - М.: Политиздат, 1975. – С. 249.

2 Анисимов С.Ф. Духовные ценности: производство и потребление. - М.: Мысль, 1988. – С. 95, 100, 109.

3 Освобождение духа / Под ред. А.А. Гусейнова и В.И. Толстых. - М.: Политиздат, 1991. - 352 с.

4 Бервено О.В. Інтелектуальний капітал: економічний зміст i особливості формування в транзитному суспільстві // Автореферат дис. канд. екон. наук. - Донецьк, 2002. – С. 10-11.

рівнях здійснюються "інвестиції в людський капітал" 1. Сама "економічна влада" розглядається як "соціальна про­блема" в контексті культури, мотивації і цільової функції суб'єктів суспільної поведінки та діяльності відповідних інститутів 2. На цій основі вже може початись соціокультурна трансформація як самої економіки, що перетворюється на "постекономіку", так і в суспільстві. Подібна альтернатива стверджується в процесах "гуманізму і антигуманізму в куль­турі", у формуванні глобального "континуума культур" з принципово іншим духовно-екологічним виміром 3. Це може бути вимір позаекономічного "ноосферного" суспільного виробництва, у центрі якого знаходиться "ноосферна людина" планетарного культурно-інформаційного кругозору 4.

У процесі подібної соціокультурної трансформації формується принципово нова "ноосферно-екологічна парадигма розвитку людства", уже повністю філософсько-світоглядного контексту. В ній відображена нагальна "потреба зміни соціальних структур і соціальної діяльності в напрямі їх узгодженості з природним середовищем", що повинно призвести до "формування світоглядних основ розвитку людського суспільства", пов'язаних із високосвідомою діяльністю людей, "свідомого осмислення й узагальнення історичного прогресу" на культурно-філософській основі 5. Інший шлях веде до "тупику глобальної катастрофи" через глобальні "інформаційні війни" 6. "Ілюзії глобалізації" формують­ся інформаційними технологіями, де ЗМІ та ЗМК виступають знаряддям "інформаційних війн" 7. Це методи "етноінформаційного впливу" ("етноінформаціологія"), спеціаль­них "психологічних операцій" по типу "негативних" паблік рілейшнз, імплантацій соціаль­них міфів і вибудовування "віртуального світу" неіснуючих фантомів,

1 Добрынин А.И. Человеческий капитал в транзитной экономике. - С-Пб.: Наука, 1999. – С. 57, 129, 184, 261.

2 Дементьев В.В. Власть: экономический анализ. Основы Экономической теории вла­сти. - Донецьк: Каштан, 2003. – С. 62, 76.

3 Там же. – С. 198, 233, 238.

4 Иванов А.В., Фотиева И.В., Шишкин М.Ю. Духовно-экологическая цивилизация. Устои и перспективы. - 2006. – С. 96, 204.

5 Романенко М. Ноосферно-экономическая парадигма развития человека // Персонал. - 2002. - №9. - С. 44.

6 Евтушина В. Вызов глобализации // Персонал. - 2002. - №9. - С. 25.

7 Евтушина В. Иллюзия глобализации // Персонал. - 2002. - №9. - С. 88.

запуск "комунікативних модулів" з "семантичними диференціалами" (з повним перекрученням мовленнєвих висло­вів), "спіндокторалій", які "крутять-вертять" віртуальну псевдореальність симулякрів та ар­тефактів як потрібно пануючому істеблішменту 1. Тим самим досягається "резонансний вплив" на суспільство, його бомбування і редукція до "одномірних громадян", ілюзія суспільних змін і трансформацій 2.



Таким чином, сучасне суспільство переживає різноманітні постмодернізаційні зміни і трансформації становлення у випадку соціокультурних трансформацій нового суспільства, котре визначається як "інформаційне". Воно має вже якісно відмінні ознаки від колишньої соціальної системи, однак ще знаходиться в межах системи "технокапіталізму" і "технокультури". По­дібна "техносистема" не має і не може мати єдиного культурно-інформаційного поля. Але ж подібна соціальна система, що визначається як "інформаційне суспільство", має одну вирі­шальну особливість, котра може вивести його за межі традиційної капіталістичної системи. Подібна особливість представлена здатністю до акумуляції інтелектуальної власності у тих найбільш освічених людей, що працюють зі знаннями та інформацією. При наявності певних суспільних умов це інтелектуальна власність цілком може бути перетворена на інтелектуа­льний та інформаційний капітал. Ці форми можуть бути найрізноманітнішими: професійна, управлінська, науково-технічна, когнітивна, креативно-технологічна та інші форми інтелек­туальної власності. Але всім цим формам притаманна одна вирішальна властивість - це не­від'ємність від свого носія, неможливість привласнити й експлуатувати без добровільної зго­ди суб'єктів-носіїв. Сучасний технокапіталізм, щоб утримати інтелектуальний капітал у сво­їх руках в межах своєї матеріальної могутності, йде на безпрецедентні кроки: проголошує створення "економіки знань", допускає "владу знань" поряд із політичною владою, передає величезні

1 Почепцов Г. Психологические войны. - М.: Рефл-бук, Ваклер, 2000. – С. 119, 301, 391.

2 Почепцов Г. Информационные войны. - М.: Рефл-бук, Ваклер, 2000. – С. 113, 121 – 131.
матеріальні активи інтелектуальній еліті суспільства. Передбачається навіть зроби­ти інтернетовський інформаційний продукт безкоштовним і доступним для масового спожи­вання у нетоварному вигляді. Але справжня загроза старому суспільному порядку полягає в масових комунікативних взаємовідношеннях людей у "відкритому суспільстві". Це непідконтрольні інтерсуб'єктивні взаємодії, які об'єктивно ведуть до "комунікативного об'єднання" людей, до створення єдиної суспільної соціокомунікативної системи в якості первинного ре­зультату соціокультурної трансформації в суспільстві.
1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   ...   51


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка