Центру одеської національної юридичної академії покажчик (видання присвячене 10-річчю створення мнц онюа та 15-річчю юридичної освіти на Миколаївщині) Миколаїв 2008



Сторінка1/7
Дата конвертації16.04.2017
Розмір1.16 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

Миколаївський навчальний центр

ПРАЦІ ПРОФЕСОРСЬКО-ВИКЛАДАЦЬКОГО СКЛАДУ КАФЕДРИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН МИКОЛАЇВСЬКОГО НАВЧАЛЬНОГО ЦЕНТРУ
ОДЕСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЮРИДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ

ПОКАЖЧИК

(видання присвячене 10-річчю створення

МНЦ ОНЮА та
15-річчю юридичної освіти на Миколаївщині)

Миколаїв


2008

УДК 013


ББК 91

П 48


Праці професорсько-викладацького складу кафедри кримінально-правових дисциплін МНЦ ОНЮА / Укладач к.ю.н., доцент Козаченко О.В. – Миколаїв: МНЦ ОНЮА, 2008. – 86 с.
Редагування Мусиченко О.М.

Рекомендовано до друку кафедрою кримінально-правових дисциплін Миколаївського навчального центру ОНЮА (Протокол № 8 від 26.06.2008р.).

Покажчик праць професорсько-викладацького складу Миколаївського навчального центру Одеської національної юридичної академії підготовлений у зв’язку зі святкуванням видатної події у житті окремого структурного підрозділу Одеської національної юридичної академії, розташованої на Миколаївській землі – 10-річчя створення МНЦ ОНЮА та 15-річчя юридичної освіти на Миколаївщині. Покажчик може представляти інтерес для студентів, які в процесі підготовки до занять виконують письмові роботи, що вимагає ознайомлення з монографічною, навчальною літературою, яка належить перу викладачів кафедри кримінально-правових дисциплін. Наведений перелік наукових статей за відповідними напрямками наукових досліджень можуть використовуватися в процесі написання дипломних робіт і проведення власних наукових досліджень. Певну зацікавленість покажчик може викликати і у практиків, які ставлять за мету ознайомитися з останніми результатами досліджень в галузі юриспруденції.

© Кафедра кримінально-правових дисциплін

© Миколаївський навчальний центр ОНЮА

ПЕРЕДМОВА


Протягом останніх 15-ти років з моменту створення на теренах Миколаївщини першого вищого навчального закладу юридичного профілю – Миколаївського навчально-правового коледжу, 10 років з яких вказаний навчальний заклад існує в структурі Одеської національної юридичної академії, він став осередком підготовки і видання монографічних досліджень, підручників, навчальних та навчально-методичних посібників, наукових статей юридичного спрямування. Святкування вказаних видатних подій стало передумо­вою і продиктувало необхідність підвести підсумок проведеної роботи, окресливши основні результати діяльності професорсько-викладацького складу тільки однієї кафедри – кафедри кримінально-правових дисциплін.

Структура покажчика достатньо своєрідна – враховуючи спрямування навчального процесу, який забезпечується професорсько-викладацьким складом кафедри, виділені розділи, які відповідають фундаментальним навчальним дисциплінам, а саме: теорія держави і права та історія держави і права; кримінальне право; кримінальний процес; кримінологія і кримінально-виконавче право; адміністративне право та судові і правоохоронні органи. В межах кожного розділу виділено два підрозділи – перший містить інформацію про видані монографічні дослідження, підручники, навчальні та навчально-методичні посібники. Другий підрозділ присвячений виключно науковим статтям, в яких наводяться основні результати проведених наукових досліджень. Кожна публікація супроводжується: інформацією про вихідні дані; анотацією, в якій у стислому вигляді викладений зміст наукової праці; ключовими словами. В межах кожного підрозділу розташування публікацій здійснюється в алфавітному порядку за прізвищем автора.

Даний покажчик може широко застосовуватися у навчальному процесі, зокрема при підготовці студентами денної та заочної форми навчання курсових та дипломних робіт з навчальних дисциплін, які зосереджені на кафедрі.

Завідувач кафедрою
кримінально-правових дисциплін,
кандидат юридичних наук, доцент

О.В.Козаченко

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА.
ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА



Монографії, підручники, навчальні посібники

Ємельянова Л.В., Сидоренко О.М. Теорія держави та права: Навчально-методичний посібник для студентів заочної форми навчання. – Миколаїв: Іліон, 2007. – 148 с.

Навчально-методичний посібник з курсу “Теорія держави і права” для студентів заочної форми навчання дозволить: по-перше, ознайомити студентів із основними правовими дефініціями з кожної теми курсу; по-друге, відновити у концентрованому вигляді пройдений матеріал на етапі підготовки до заліку чи екзамену; по-третє, визначитися з оптимальною відповіддю на кожне екзаменаційне питання з метою отримання успішної підсумкової оцінки. В навчально-методичному посібнику стисло викладений лекційний зміст дисципліни, дається перелік рекомендованої літератури, тематика семінарських занять, а також питання для підготовки до заліку та екзамену. Головна мета посібника – допомогти формувати і розвивати правосвідомість, правове мислення, збагатити правову культуру, а також надати допомогу студентам заочної форми навчання при підготовці до семінарських занять, заліку, курсового та державного екзаменів з дисципліни “Теорія держави і права”.

Ключові слова: система юридичної науки; теорія держави і права; теорія держави; теорія права; громадянське суспільство; форма держави; норма права; реалізація права; тлумачення права; правозастосування; юридична відповідальність.

Шамес Й.А., Терентьєв В.І. Професійна мудрість юриста: історико-філософський аналіз та психолого-педагогічні засоби розвитку. З грифом МОН України. – Миколаїв, 2006. – 242 с.

У І частині посібника розкривається сутність та значення мудрості як невід’ємної характеристики юридичної професії, подається детальний аналіз даної проблематики в історико-філософському плані. Посібник призначений для студентів юридичних спеціальностей при вивченні курсів: філософія, логіка (юридична логіка) та філософія права. Матеріал посібника може бути використаний аспірантами при підготовці до кандидатського іспиту з курсу філософії. Посібник розроблено за принципами сучасної кредитно-модульної системи перевірки та оцінювання знань студентів.

Ключові слова: філософія; філософія права; юридична мудрість юриста; мудрість різних історичних епох.

Дрізо В.Я., Щукін В.В., Іваніцька Т.І. та ін. Козацька веселка над Бугом. Свята та обряди з козацьких поселень на Миколаївщині. Хрестоматія з народознавства / Ред. В.В. Щукін, Л.В. Московченко. – Миколаїв, 2002. – 190 с. (у співавторстві, редактор)

У навчальному посібнику подане описання обрядів, звичаїв, свят, що побутували і подекуди збереглися в козацьких поселеннях на території сучасної Миколаївщини, у відповідності до народного та церковного календаря. Матеріали, вміщені в посібнику, є результатом фіксації, упорядкування та обробки фольклорно-етнографічних матеріалів, зібраних авторами.

Провідники духовності в Україні: Довідник / За редакцією І.Ф. Кураса. – К., 2003. – 783 с. (у співавторстві)

У довіднику вміщено біографічні нариси про найвизначніших вітчизняних державотворців, діячів культури, мистецтва науки, церковно-релігійних діячів, які сприяли збереженню, розвитку та пропаганді ідей національної свідомості та національного відродження, долали стан національної апатії. Велику увагу зосереджено на постатях тих, про кого впродовж багатьох років майже не згадували і цілеспрямовано намагалися викреслити з вітчизняної історії.

Щукін В.В. Історія держави і права зарубіжних країн. Методичні поради для студентів заочної форми навчання.− Миколаїв, 2008. − 52 с.

Методичні поради містять робочу програму курсу, плани семінарських занять, тематику контрольних робіт, питання до іспитів з історії держави і права зарубіжних країн.

Шитюк М.М., Щукін В.В. Єврейське населення Херсонської губернії в ХІХ − на початку ХХ століть. − Миколаїв: Вид-во Ірини Гудим, 2008. − 220 с. (у співавторстві)

Монографія є першим комплексним дослідженням правового становища, соціально-економічного, демографічного розвитку єврейського населення в Херсонській губернії протягом ХІХ − поч. ХХ ст. В роботі розглянуто хід формування російського законодавства з єврейського питання (у тому числі створення “смуги єврейської осілості”) та специфіка його застосування в південноукраїнському регіоні. Досліджено роль і місце єврейського населення в соціально-економічному розвитку найбільших міст регіону (Одеси, Херсона, Миколаєва). Розглянуто хід та наслідки єврейської сільськогосподарської колонізації, як унікального явища в історії єврейського народу. Окремий розділ присвячений аналізу того, як виявлялася дискримінаційність російського законодавства стосовно євреїв у сферах освіти, судової системи і місцевого самоврядування та заходів, що здійснювалися євреями для подолання урядових обмежень. У висновках єврейське населення характеризується, як одна з найбільш мобільних етнічних груп населення, що відігравала вагому роль в соціально-економічному розвитку південноукраїнського регіону, долаючи штучні обмеження великодержавної урядової політики російського царату.



Ключові слова: Херсонська губернія, “смуга єврейської осілості”, єврейське населення, сільськогосподарська колонізація, законодавство.

Наукові статті

Козаченко О.В. Роль педагогічної і наукової діяльності в процесі підвищення рівня правової культури особистості // Стан, проблеми та перспективи розвитку науки в Миколаївській області: Збірник наукових праць. – Миколаїв, 2004. – С. 56-60.

Автор зазначає, що правова культура, як соціально-правове явище, традиційно розглядається у двох аспектах − як певне оціночне (аксіологічне) поняття і як змістовна категорія. У першому значенні правова культура характеризує якісний стан правового життя суспільства на окремому етапі його розвитку і буття. Що стосується аксіологічного підходу, то правова культура, як якісний стан правового життя суспільства, відображається в досягнутому рівні юридичної техніки в процесі правотворчості, правозастосувальній діяльності, набуття суспільства в цілому певного рівня правосвідомості. Одним з факторів позитивного впливу на рівень правової культури автор виділяє юридичну освіту. Автор досліджує вплив професорсько-викладацького складу МНЦ ОНЮА на побутовий, професійний та науковий рівень правової культури сучасного українського суспільства.



Ключові слова: правова культура; аксіологічний зміст правової культури; рівні правової культури.

Оборотов И.Г. Нормативно-правовой акт: время жизни // Юридический вестник. – 2006. – № 3. – С. 90-93.

Час життя нормативно-правового акту розглядається у контексті дослідження буття права у часі уперше. Використання терміну “життя” дозволяє розглядати нормативно-правові акти як невід’ємну складову правового життя, розкрити нові грані їх існування – від передумов, народження, дії, “смерті” до перетворення на пам’ятник права, який використовується у підготовці професіоналів-юристів. У статті також зачіпається питання співвідношення життя, дії та застосування нормативно-правового акту. Для розкриття проблеми використані класичні та найновіші праці вітчизняної та зарубіжної юридичної науки, а також залучені дані із суміжних галузей гуманітарного знання.



Ключові слова: нормативно-правовий акт; правове життя; життя нормативно-правового акту; “смерть” нормативно-правового акту; дія нормативно-правового акту; застосування нормативно-правового акту.

Оборотов І.Г. Методологічні питання часу в правовій сфері // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. – О.: Фенікс, 2006. – Вип. 29. – С. 175-179.

Статтю присвячено дослідженню часових характеристик правової реальності. Встановлюється, що правова реальність є особливим видом буття і складається з трьох рівнів, кожен з яких відзначається власним набором специфічних темпоральних властивостей. За допомогою філософсько-правового підходу і на підставі досліджень юристів-теоретиків автором встановлюються основні темпоральні категорії, використовувані в юриспруденції: датування, тривалість, повторюваність, одночасність, послідовність і наступність. Основними темпоральними параметрами діяльності виступають тривалість, швидкість, своєчасність тощо. Відзначається, що найрізноманітнішого використання час дістає на рівні правового спілкування: від календарного часу до історичного і індивідуального (психофізичного).



Ключові слова: правова реальність; правове життя; правове спілкування; ідея права; абсолютний час; реальний час; темпоральні параметри діяльності; хронологія; хронометрія.

Оборотов І.Г. Давність як особливий вид строку в правовому регулюванні // Актуальні проблеми держави і права. – О.: Юрид. л-ра, 2006. – Вип. 27 – С. 337-340.

У статті розглядається міжгалузевий феномен давності як особливого виду строку, що існує в цивільному, кримінальному та деяких інших галузях права, але в той же час не являє собою єдиного інституту. Аналізуються законодавчі положення про давність в українському і зарубіжному праві, встановлюються найважливіші ознаки давності, що відрізняють її від інших видів строків.



Ключові слова: строк; давність; цивільно-правова давність; давність у кримінальному праві.

Оборотов І.Г. Проблеми розвитку часових характеристик джерел права // Актуальні проблеми держави і права. – О.: Юрид. л-ра, 2006. – Вип. 29 – С. 92-96.

Стаття має на меті визначення шляхів розвитку уявлень про час через дослідження темпоральних характеристик джерел права, до яких віднесено часові межі дії, тривалість і способи дії в часі. Розглядається питання про стародавність джерел права і після всебічного вивчення питання встановлюється, що найдавнішим є правовий звичай, після нього виникають юридичний прецедент і нормативно-правовий акт. Відзначається, що часові межі дії для джерел права можна встановити більш-менш точно, а способи дії у часі мають значення переважно для нормативно-правового акту. Наприкінці виділяються основні тенденції розвитку темпоральних параметрів джерел права.



Ключові слова: джерело права; звичаєве право; юридичний прецедент; нормативно-правовий акт; хронологія; хронометрія; спосіб дії джерела права у часі.

Оборотов І.Г. Способи сприйняття і обчислення часу як проблема юридичної методології // Актуальні проблеми держави і права. – О.: Юрид. л-ра, 2007. – Вип. 36 – С. 92-99.

У статті на основі праць Л.М. Гумільова, А.Я. Гуревича та інших досліджуються способи сприйняття людиною часу і способи відліку часу. Способи відчуття часу, яких нараховується чотири, тісно пов’язані із етнопсихологією; використання різних способів обчислення часу залежить від рівня технічних знань у суспільстві і практичної необхідності. Розглядаються основні способи обчислення часу, використовувані у правовій сфері, і встановлюється, що еталонування часу є ефективним інструментом централізації державної влади і уніфікації права; звертається увага на необхідність розробки проблеми індивідуального часу в правовому контексті.



Ключові слова: час; етногенез; відчуття часу; обчислення часу; фенологічний календар; циклічний час; лінійний час; релятивний час; еталон часу.

Оборотов І.Г. Правові цінності у східноєвропейській та західноєвропейській традиціях: релігійний вимір // Актуальні проблеми держави і права. – О.: Юрид. л-ра, 2008. – Вип. 40. – С. 167-172.

У статті в порівняльно-богословському і філософсько-правовому ракурсі аналізується співвідношення правових цінностей Східноєвропейської і Західноєвропейської правових традицій. Порівняння православного і католицького віровчень дає змогу авторові встановити, що більшість проповідуваних ними цінностей одинакові, але серйозно відрізняється їх розуміння; відзначається, що низка католицьких догматів і вчень мають відверто юридичну природу. Також встановлюється першорядний вплив основних домінант духовності двох християнських цивілізацій на формування двох протилежних типів правової культури.



Ключові слова: східноєвропейська традиція права; західноєвропейська традиція права; православ’я; католицизм; домінанти духовності; правові цінності; колективізм; соборність; індивідуалізм.

Оборотов И.Г. Правовое развитие и преемственность в праве // Сучасні тенденції розвитку держави та права України: Збірник наукових праць. – Миколаїв, 2007. – С. 99-114.

Статтю присвячено дослідженню правового розвитку як процесу, що розгортається у часі. Відзначається, що поняття “прогрес” і “регрес” є суб’єктивними оцінками розвитку, які будуть залежати від того, що для оцінюючого індивіда буде метою і ідеалом. Еволюція трактується як найбажаніший шлях розвитку правової системи; визначаються причини правових революцій і встановлюється їх згубний характер. Вказується, що суб’єктивне сприйняття часу в різні етапи правового розвитку відрізнятиметься за темпом і швидкістю перебігу подій. Встановлюється, що останнім часом спостерігається тісне переплетіння шляхів розвитку різних цивілізацій і глобалізаційні процеси, які ведуть до розмивання кордонів, корозії державного суверенітету, збільшення ролі міждержавних і наддержавних регулятивів.



Ключові слова: правовий розвиток; наступність; прогрес; регрес; еволюція в праві; правова революція; глобалізація.

Оборотов І.Г. Часові параметри дії Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС // Зона вільної торгівлі Україна – Європейський Союз та Європейська інтеграція: правові та економічні аспекти: Збірник статей / Відп. ред. М.П. Орзіх. – Б-ка журналу “Юридический вестник”. – О.: Фенікс, 2007. – С. 186-190.

У статті встановлюються такі часові параметри Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і ЄС, як часові межі та способів дії у часі. Положення Угоди порівнюються із нормами аналогічних актів ЄС і співвідносяться з інтернаціональним та Українським законодавством щодо міжнародних договорів. Встановлюється, що Угода є міжнародним договором із відносно визначеним строком дії; початок дії та припинення Угоди пов’язані із прямим, ясно висловленим волевиявом Сторін (або однієї сторони – при денонсації); Угода має негайну дію, але деякі її положення вводяться у дію ще до набуття ними чинності шляхом антиципації.



Ключові слова: Угода про партнерство і співробітництво; міжнародний договір; набуття чинності; строк дії угоди; пролонгація міжнародного договору; негайна дія договору; антиципація.

Сидоренко О.М. Юридична освіта – основна складова професійної правової культури // Історія виникнення та розвиток професії юриста. – Миколаїв, 2004. – Вип. 1. – С. 45-48.

У роботі досліджуються питання щодо актуальності юридичної освіти в умовах сьогодення. Акцентується увага на отриманні юридичної освіти саме в спеціалізованих юридичних вузах. Зазначається, що юридична освіта є основною складовою професійної правової культури. У підсумку вказується, що професійній правовій культурі властивий більш високий ступінь знань і розуміння правових явищ.



Ключові слова: право; юридична освіта; правова культура; професійна правова культура; складові професійної правової культури; професійна правосвідомість; формування професійної правової культури та професійної правосвідомості.

Сидоренко Е.М. Понятие догмы права // Молодь у юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання”. – Хмельницький, 2004. – С. 50-52.

У роботі зроблена спроба визначити поняття “догма права”. Вказується на взаємозв’язок аналітичної юриспруденції, філософії права та догми права. Використання філософських положень на матеріалі догми права дозволяє висвітити найважливіші пласти правової матерії, що відображають потреби практики, виникнення різноманітних конфліктних ситуацій і їхнє вирішення на підставі права. Дані аналітичної юриспруденції дозволяють розглядати право як соціальну цінність. Зазначається, що “догма права” – це специфічний предмет юридичних знань, особливий сектор соціальної дійсності. Розробки догми права забезпечують праву здатність виступати в якості найважливішого соціального інституту, покликаного виконувати регулятивні й охоронні функції у суспільстві, дозволяють праву стати ефективним нормативним регулятором поводження суб’єктів.



Ключові слова: право; догма права; юридична догматика; аналітична юриспруденція; філософія права; “властивість” як філософська категорія.

Сидоренко О.М. Поняття та особливості догми права // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. –– Хмельницький, 2005. – Вип. 1-2. – С. 56-60.

В роботі зроблена спроба визначити поняття “догма права”. Вказується на взаємозв’язок аналітичної юриспруденції, філософії права, юридичного позитивізму та догми права. Зазначається, що важливо використовувати при характеристиці догми права філософську категорію “властивість”. Стверджується, що юридична наука затвердилася серед інших галузей людського знання як спеціальна дисципліна, предметом якої є догма права. На рівні догми права своєрідність права як логічної системи характеризується її глибокою єдністю з формальною логікою. Первинне буття права пов’язане з рішенням життєвої ситуації (справи), де одержує вислів логічний силогізм, де велика посилка – це юридична норма; мала – життєвий випадок; висновок – юридично значуще рішення. У підсумку зазначається, що правові представлення, охоплювані поняттям “догма права”, характеризуються значною науковою цінністю; вони охоплюють і виражають у юридичних категоріях найважливіші особливості і властивості правової реальності.



Ключові слова: право; догма права; юридична догматика; аналітична юриспруденція; філософія права; юридичний позитивізм; “властивість” як філософська категорія; правова реальність; формальна логіка.

Сидоренко О.М. Об’єкт догми права: до постановки проблеми // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. – О., 2005. – Вип. 25. – С. 99-104.

Зроблена спроба визначити об’єкт догми права. Явища людського буття складаються із нескінченного ряду співіснуючих і змінних відносин, в які люди вступають між собою для досягнення різноманітних цілей. Більшість цих відносин має масовий характер, періодично повторюється і виливається у відомі типові форми. Досліджуються реальні (конкретні) життєві відносини і абстрактні типи відносин. Вказується на практичне співвідношення між конкретними життєвими відносинами і абстрактними типами відносин, яке зводиться до того, що абстрактні типи або, точніше ознаки, які встановлюються ними, є критеріями для юридичної кваліфікації життєвих відносин. Вказані етапи догматичного дослідження, а також розглянуті аспекти або виміри складності права.



Ключові слова: право; догма права; об’єкт догми права; реальні життєві відносини; абстрактні типи відносин; юридичні реалії; етапи догматичного дослідження.

Сидоренко О.М. Юридичний позитивізм (юридична догматика) в умовах сучасності // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. – О., 2006. – Вип. 29. – С. 251-259.

В роботі акцентується увага на необхідності переосмислення юридичного позитивізму в умовах сучасності. Зазначається, що юридично-позитивістський підхід вносить у систему юридичних зв’язків високу ступінь формальної визначеності. Вказується, що найбільш виразно розуміння позитивного права позв’язане з концентрацією уваги на визначення та значення правової норми і знайшло відображення в положеннях нормативного підходу до права. У підсумку зазначається, що у сучасних умовах, коли нагальною є потреба в заміні монометодології у правознавстві на поліметодологічний підхід, важливо не заперечувати остаточно надбання позитивістської юриспруденції, не відмовлятися від її напрацювань, що витримали перевірку часом. На сучасному етапі є велика потреба у всебічному дослідженні юридичного позитивізму з метою збереження і розвитку його життєздатного потенціалу для застосування в уже нових умовах.



Ключові слова: право; позитивне право; об’єктивне право; позитивістська наука; юридично-позитивістський підхід; нормативізм; нормативний підхід.

Сидоренко О.М. Правова доктрина як вторинне джерело права // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. – О., 2006. – Вип. 29. – С. 38-43.

Досліджується питання щодо джерел права. Вказується, що категорії, які досліджуються (джерело, доктрина як вторинне джерело) знаходять суперечливі висновки в загальній теорії права. Зазначається, що в різних правових системах використовуються джерела права, які історично склалися. Зокрема, розглядається питання щодо визнання саме правової доктрини як вторинного джерела права. Акцентується увага на тому, що наука (правова доктрина) набуває особливого значення з огляду, з одного боку, на незадовільність законодавства, а з іншого – нерозробленість звичаєвого права. У підсумку зазначається, що доктрину слід віднести до вторинного джерела права в дійсному значенні цього поняття як правоутворюючу силу, що визначає вибір напрямків у правовому регулюванні суспільних відносин, впливає на характер їх розвитку.



Ключові слова: право; джерело права; форма права; первинне джерело права; вторинне джерело права; норма-принцип.

Сидоренко О.М. Доктрина як джерело права України // Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку: Збірник наукових праць. – Миколаїв, 2006. – С. 461-466.

Розглядається проблема щодо ототожнення джерел права з його формами. Вказується, що категорії “джерело”, “доктрина як вторинне джерело” знаходять суперечливі висновки в загальній теорії права. Зазначається, що необхідно виявити витоки, сутність, місце і значення доктрини як джерела права для життєдіяльності людини у державі й суспільстві. Наука (правова доктрина) вважається вторинним джерелом права України, так як вона роз’яснює чинне право, тлумачить його, на цій підставі сприяє подальшому його розвитку, а також виробляє, з метою заповнення прогалин, нові правові положення у зв’язку з вивченням життєвих явищ. У підсумку зазначається, що правову доктрину необхідно вважати вторинним джерелом права України, так як вона впливає не тільки на суб’єктів, які застосовують та інтерпретують діюче право, а й на законодавця.



Ключові слова: право; джерело права; форма права; первинне джерело права України; вторинне джерело права України; правова доктрина; норма-принцип.

Сидоренко О.М. Поняття форми та джерела права: щодо постановки проблеми // Визначальні тенденції генезису державності і права. – Миколаїв, 2007. – С. 328-334.

Досліджується питання щодо визначення понять “форма” та “джерело” права. Вказується, що зазначені категорії знаходять суперечливі висновки у загальній теорії права. Акцентується увага на тому, що вирішення питань, що стосуються визначення понять форма та джерело права є похідним від вирішення проблем праворозуміння і визначення самого поняття права. У підсумку зазначається, що вказані категорії не слід ототожнювати, так як “форми права” показують, як зміст права організовано і виражено зовні, а “джерела права” – це витоки формування права, система факторів, що визначають його зміст і форми вираження.



Ключові слова: право; форма права; джерело права; форма як загальнофілософська категорія; зовнішня форма права; внутрішня форма права; зміст права; правотворення.

Сидоренко О.М. Розсуд у правозастосовчій діяльності // Сучасні тенденції розвитку держави та права України: Збірник наукових праць. – Миколаїв, 2007. – Вип. 1. – С. 121-126.

Досліджується проблема сучасного правозастосування – проблема розсуду суб’єктів, які уповноважені впроваджувати в життя юридичні норми. Вказується на необхідність визначення підстав правозастосовчого розсуду. Важливо визначити ті напрямки правового регулювання, де розширення кількості випадків надання правозастосовчого розсуду сприятиме підвищенню якості та ефективності правового регулювання, а також вказати на суспільні відносини, щодо яких делегування правозастосовчого розсуду є небажаним.



Ключові слова: право; правозастосування; розсуд у правозастосовчій діяльності; підстави розсуду; відносно-визначена правова норма; прогалина в праві; принцип права; колізія в праві.

Щукін В.В. Єврейське населення Миколаєва в кінці ХІХ ст. (За матеріалами загального перепису населення Російської імперії 1897 р.) // Наукові дослідження в контексті історичних проблем. – Т. 2. Етнокультурні відносини, політика, право та економіка. – Миколаїв –Одеса, 2003. – С. 35-38.

На основі статистичних матеріалів здійснено аналіз єврейської демографії м. Миколаєва впродовж ІІ половини ХІХ ст. доведено, що зростання кількості єврейського населення в місті у вказаний період майже обмежувалося показниками природнього приросту, що свідчило про скорочення процесу єврейської міграції. В цілому ж, на кінець ХІХ ст. єврейське населення складало майже 20 % населення міста, однак, цей показник в Миколаєві був суттєво нижчим у порівнянні з іншими великими містами регіону, що було віддаленим наслідком заборони на проживання євреїв в Миколаєві, яке мало місце в середині ХІХ ст. Попри все, євреї залишалися найбільш динамічно зростаючою етнічною групою серед міських мешканців.



Ключові слова: єврейське населення, демографія, Перший Всеросійський перепис населення.

Щукін В.В. Дві спроби виселення євреїв з Миколаєва у ХІХ – на початку ХХ ст. // Актуальні проблеми вітчизняної та світової історії, історії освіти, науки і техніки. – Луганськ, 2003. – С. 58-61.

У статті висвітлено найбільш драматичні епізоди історії єврейського населення м. Миколаєва в ХІХ ст. В 30-х рр. відбувалося повне виселення євреїв з міста у відповідності до указу імператора Миколи І 1829 р. Виконанню цього указу чинила протидію місцева адміністрація, розуміючи хибні економічні наслідки для життя міста (скорочення податкової бази і різке зниження економічної активності). Попри все, указ було виконано і євреї не мали право проживання в Миколаєві до 1866 р. На початку ХХ ст. місцева адміністрація робила спроби другого виселення євреїв, посилаючись на казуїстичне тлумачення циркуляру МВС 1906 р. В даному випадку спостерігалося явне порушення субординації між правовими актами (циркуляр вступав у протиріччя з імператорським указом). Акція по виселенню євреїв цього разу не була здійснена в повному масштабі через те, що це мало б катастрофічні наслідки для економіки міста та всього регіону.



Ключові слова: указ, циркуляр, “Устав о паспортах”, Миколаївський військовий губернатор, градоначальник, поліцмейстер.

Щукин В. Евреи и российская система образования в конце XIX – начале ХХ вв. (По материалам Николаевской области) // Материалы Десятой Ежегодной Международной Междисциплинарной конференции по иудаике. Часть I. – М., 2003. – С.384-391.

Щукін В.В. Єврейські приватні навчальні заклади в Херсонській губернії у ІІ половині ХІХ − на поч. ХХ ст. // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. − Вип. ХХІІ. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. – С. 268-274.

В статтях розкриваються процеси формування дискримінаційно-обмежувальної політики російського царизму по відношенню до євреїв у сфері освіти. Показано, що від прагнення прилучити єврейську молодь до отримання російської освіти, що мало місце в державні політиці в І полов. ХІХ ст., з 80-х рр. навпаки з`явилося бажання ввести обмеження для навчання євреїв у середніх та вищих навчальних закладах, що реалізувалося у введенні обмежувальних “процентних норм”. На основі архівних матеріалів та статистичних даних, автор доводить, що єврейське населення на Півдні України активно шукало і знаходило способи обійти урядові обмеження, а єврейська молодь була найбільш активною етнічною групою, що виявляла прагнення до отримання освіти.



Ключові слова: хедер, приватне училище, гімназія, “процентні норми”, єврейське населення.

Щукін В.В. Нищення культури в роки німецько-румунської окупації // Миколаївщина в роки Великої Вітчизняної війни: 1941 – 1944. (До 60-річчя визволення області від німецько-румунських окупантів). – Миколаїв: Квіт, 2004. – С. 215-226.

На основі різноманітних джерел вперше подано узагальнюючу картину негативних наслідків, які мали військові дії та перебування території Миколаївщини в умовах німецько-румунської окупації в часи ІІ світової війни, на культурний та освітній розвиток нашого краю. Аналіз втрат культурної спадщини, руйнування культурних та освітніх закладів приводить автора до висновків стосовно того, що знищення окупантами культурного надбання українського населення було складовою політики геноциду, що її здійснювали нацисти по відношенню до нашого народу.

Багмет М.О., Козирева М.Е., Щукін В.В. Голокост: винищення єврейського населення в період німецько-румунської окупації // Миколаївщина в роки Великої Вітчизняної війни: 1941 – 1944. (До 60-річчя визволення області від німецько-румунських окупантів). – Миколаїв: Квіт, 2004. – С. 243-261.

Дана глава є першим у вітчизняній історіографії розгорнутим дослідженням подій Голокосту на Миколаївщині. Авторами наведено численні факти масового знищення єврейського населення в таборах знищення, гетто. Розглянуто специфіку подій Голокосту в румунській (Трансністрія) та німецькій (Рейхскомісаріат Україна) окупаційній зонах. Автори приходять до висновку, що події Катастрофи на Півдні України мали особливо трагічний характер в силу того, що у більшості євреїв, які мешкали в цьому регіоні, не було навіть гіпотетичної можливості врятуватися і навіть надії на це.



Ключові слова: німецько-румунська окупація, розруха, геноцид, Голокост, колаборація, Трансністрія, Дистрикт Миколаїв Рейхскомісаріату Україна.

Щукін В.В., Сугацька Н.В. Особливості дії законодавства Російської імперії по відношенню до євреїв у південноукраїнських землях // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. − Вип. 5. – К.; Миколаїв, 2004. – С. 83-89.

Щукин В.В. О правовом положении евреев-земледельцев (колонистов) в Новороссийском крае (ХIХ – нач ХХ вв.) // Материалы Одиннадцатой Ежегодной Международной Междисциплинарной конференции по иудаике. Ч.1. – М., 2004. – С. 171-178.

Щукін В.В. Особливості правового становища єврейського населення Новоросійського краю (кін. XVIII – поч. ХХ ст.) // Історія української науки на межі тисячоліть: Збірник наукових праць / Відп. редактор О. Я. Пилипчук. − Вип. 16. – К., 2004. – С. 251-256.

На основі аналізу законодавчих та підзаконних актів Російської імперії, постанов місцевої адміністрації, автор виявляє специфіку правового становища різних верств єврейського населення у південноукраїнському регіоні впродовж періоду з кінця XVIII до початку ХХ ст. Доводиться, що більшість обмежувальних заходів та правил стосовно єврейського населення, що запроваджувалися в імперії, в даному регіоні діяли, як правило в пом’якшених формах, а іноді й зовсім не застосовувалися. Це було пов’язано з особливо активним внеском єврейського населення в процеси соціально-економічного розвитку регіону.



Ключові слова: “Свод законов Российской империи”, “смуга єврейської осілості”, єврейські сільськогосподарські колонії, Новоросійський край.

Щукин В.В., Павлюк А.Н. Из истории евреев на Николаевщине в начале ХХ века // Еврейское население на Николаевщине. Сборник документов и материалов. – Николаев: Атолл, 2004. – С. 23-38.

Стаття є першою у вітчизняній історіографії спробою комплексного дослідження становища єврейського населення на Миколаївщині на поч. ХХ ст. Звернувшись до численних архівних матеріалів, статистики, публіцистики та інших джерел, автори доводять, що єврейське населення у вказаний період було однією з найбільш мобільних та активних етнічних груп у суспільно-економічному житті краю, а єврейські капітали складали основу економіки Миколаєва та інших міст регіону.



Ключові слова: єврейське населення, єврейські сільськогосподарські колонії, хлібна торгівля, єврейські погроми, Миколаївське військове губернаторство.

Щукін В.В. Основні теденції новітньої української історичної гебраїстики // Історичні записки. Збірник наукових праць. Вип. 3-4. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2004. – С. 182-190.

В статті подано аналіз основної проблематики історико-гебраїстичних (юдаїстичних) досліджень у вітчизняній історіографії за останні 2 десятиліття. Автор констатує, що юдаїстична тематика є однією з периферійних для більшості українських істориків, але в сфері історичної регіоналістики дослідження цієї проблематики відбуваються більш активно і плідно. Автором виявлено найбільш перспективні напрямки історико-юдаїстичних досліджень та джерельну базу, яка може бути введеною в науковий обіг внаслідок таких досліджень.



Ключові слова: українська історіографія, історична гебраїстика (юдаїстика), історична регіоналістика.

Багмет М.О., Козирева М.Е., Щукін В.В. Трагічна доля єврейського населення в період фашистської окупації на території Миколаївщини // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – Миколаїв, 2004. – С. 90-102.

На основі архівних матеріалів з вітчизняних та зарубіжних архівів, живих свідчень, публіцистики та комплексу інших джерел, авторами здійснено комплексне дослідження подій Голокосту на території сучасної Миколаївщини. Виявлено специфіку цих подій в румунській та німецькій окупаційних зонах. Особливу увагу автори звернули на нацистську антисемітську пропаганду, що її здійснювали окупанти по відношенню до українського населення; на ступінь участі українських колаборантів та фольксдойче в актах масового знищення єврейського населення, а також на факти допомоги євреям та їх врятування, здійснених українським населенням.

Ключові слова: “остаточне здійснення єврейського питання”, колаборація, масове знищення, Трансністрія, Рейхскомісаріат України.

Щукін В.В. До питання про ефективність єврейської сільськогосподарської колонізації в Новоросійському краї (ХІХ – поч. ХХ ст.) // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. − Вип. ХІХ. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. – С. 154-161.

Використовуючи архівні матеріали, статистику, спогади сучасників та інші історичні джерела, автор доводить хибність негативного ставлення до наслідків єврейської сільськогосподарської колонізації, яке мало місце у вітчизняний історіографії протягом останнього століття. Автор констатує, що ці наслідки були досить позитивними, але це виявилося лише наприкінці ХІХ ст., коли російський уряд вже втратив інтерес до цього явища, тим часом в єврейських сільськогосподарських колоніях сформувалося третє покоління колоністів, які з дитинства отримували навички до сільської праці. Як наслідок, за результатами господарської діяльності у вказаний період єврейські колонії не поступалися навколишнім селам з християнським населенням.



Ключові слова: колоністи, єврейські сільськогосподарські колонії, орендатори.

Щукін В.В. Євреї в органах міського самоврядування Новоросійського краю у ІІ половині ХІХ – поч. ХХ ст. // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. Науковий журнал. – Луганськ, 2005. – № 4 (86). – С. 169-174.

Щукін В.В. Євреї в земських органах та міських думах Херсонської губернії // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. − Вип. ХХ. – Херсон: Вид. ХДУ, 2005. – С. 51-55.

На основі архівних матеріалів, земської преси та статистики автором здійснено аналіз щодо участі єврейського населення південноукраїнського регіону в діяльності органів місцевого самоврядування. За спостереженнями автора в 60-х − на поч. 70-х рр. єврейське населення виявляло значну активність у прагненні мати своїх гласних в земських органах та міських Думах. З середини 70-х рр. ця активність суттєво знижувалася. Причинами цього були урядові обмежувальні заходи, а також те, що органи самоврядування, в силу своїх обмежених можливостей, не могли, а часто і не дуже прагнули, змінити на краще становище єврейського населення.



Ключові слова: губернські та повітові земські установи, Херсонська та Миколаївська міські Думи, гласні, єврейське населення.

Щукін В.В. Єврейська благодійність у Миколаєві в ІІ половині ХІХ − на поч. ХХ ст. // Історичні і політологічні дослідження. Науковий журнал. Видання Донецького національного університету. − 2007. − №3/4 (33/34). − С. 135-139.

Щукін В.В. Джерела з історії єврейської благодійності в Миколаєві в кінці ХІХ − на початку ХХ ст. // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. − Вип. ХХV. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2007. – С. 221-224.

В статтях вперше розглянуто різні напрямки та організаційні структури єврейської благодійності в Миколаєві в кінці ХІХ − на поч. ХХ ст. На основі чисельних фактів автор доводить, що єврейське населення виявляло виключно високу активність в організації благодійної допомоги різним верствам населення, що було виявом збереження Традиції та здатності єврейської громади до консолідації у вирішенні нагальних соціально-економічних проблем єврейського населення міста. Автором подано аналіз виявленої джерельної бази, використання якої сприятиме подальшому більш ґрунтовному дослідженню проблеми.



Ключові слова: благодійне товариство, Миколаївська єврейська лікарня, богадільня, дитячий притулок, трудова допомога.

Щукін В.В. Левірат в історії єврейського шлюбного права // Визначальні тенденції генезису державності і права: Збірник наукових праць. − Миколаїв: Іліон, 2007. − С. 254-257.

Предметом дослідження автора є специфіка традиційного єврейського шлюбного права, зокрема такий його компонент, як левіратний шлюб, що є складовою Традиції і не може бути відміненим волею людини. Досліджується процес трансформації та пристосування цього явища до законодавчих норм Російської імперії, а також ставлення до нього в сучасному ізраїльському сімейному праві.



Ключові слова: Тора, Галаха, левірат, халиця, равінат, сімейне право, Традиція.

Щукін В.В. З історії професійної та спеціальної освіти на Миколаївщині // Миколаївщина: шляхами тисячоліть. Обласна науково-практична конференція, присвячена 70-річчю утворення Миколаївської області 15 вересня 2007 року. − Миколаїв, 2007. − С. 188-193.

Автором здійснено аналіз процесу формування професійної та спеціальної освіти на Миколаївщині впродовж ХІХ − поч. ХХ ст. в тісному взаємозв`язку з потребами соціально-економічного та культурного розвитку краю. Навчальні заклади класифіковані за приналежністю на державні, громадські та приватні; за рівнем освіти, яку отримували в них − на середні та початкові.



Ключові слова: Миколаївське комерційне училище, середньо-механічне училище, залізничне училище, музичне училище, Ольгинсько-Скаржинська сільськогосподарська школа, Новополтавська єврейська сільськогосподарська школа, приватне дівоче професійне училище Ф.С. Вуліх.

Щукін В.В. З історії містечка Великий Токмак // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. − Вип. ХХІ. − Запоріжжя: Просвіта, 2007. − С. 52-54.

В статті висвітлено судовий казус, що розглядався Сенатом Російської імперії в 1898 р. у зв`язку з визначенням статусу поселення Великий Токмак Маріупольського повіту Азовської губернії. Всупереч позову двох жителів цього поселення, Сенат підтвердив, що Великий Токмак має статус містечка з 1861 р. (згідно з відповідним сенатським указом), не зважаючи на те, що в поселенні так і не було за цей час створено органів міського самоврядування. Даний казус демонструє непослідовність та протиріччя, що мали місце в процесі формування законодавства та територіально-адміністративного розвитку Російської імперії.



Ключові слова: поселення, містечко, статус, міська Дума, ревізські душі, міщани.

Щукин В.В. Зарождение сионистского движения в Николаеве (конец XIX − начало ХХ в.) // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. − Вип. ХХVІІ. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2008. – С. 89-96.

Стаття є однією з перших наукових розвідок щодо історії зародження сіоністського руху в м. Миколаєві. На основі архівних матеріалів та публікацій єврейської преси поч. ХХ ст. автор прагне дослідити процес утворення перших сіоністських гуртків, їх соціальний склад, ступінь активності та реакцію на ці явища з боку місцевої адміністрації та поліції. Автор доводить, що ідеї сіонізму мали суттєвий вплив на значну частину місцевої єврейської громади, особливо на молодь, але Миколаїв так і не став значним центром сіоністського руху в регіоні і значно поступався в цьому плані сусідній Одесі. Автор констатує, що відтворити повну картину цього явища на сучасній джерельній базі досить складно через втрату значної частини документів, які загинули.



Ключові слова: сіонізм, сіоністські гуртки, палестинофільство, поліцмейстер, градоначальник, управління жандармів.

  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка