Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України кудусова аліє Шухріївна формування гуманістичної спрямованості майбутніх учителів початкових класів у процесі професійної підготовки



Скачати 373.84 Kb.
Дата конвертації10.12.2016
Розмір373.84 Kb.
Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти

Академії педагогічних наук України

КУДУСОВА Аліє Шухріївна

УДК 30071.133:37.03

ФОРМУВАННЯ ГУМАНІСТИЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти


Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України.



Науковий керівник –


доктор психологічних наук, професор

Семиченко Валентина Анатоліївна,

Центральний інститут післядипломної

педагогічної освіти АПН України,

проректор з наукової роботи




Офіційні опоненти

доктор педагогічних наук, професор

Барбіна Єлизавета Сергіївна,

Херсонський державний педагогічний університет, професор кафедри педагогіки і психології







кандидат педагогічних наук, доцент

Гузій Наталія Василівна,

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова,

завідувач кафедри педагогічної творчості




Провідна установа

Інститут педагогіки і психології професійної освіти, відділ теорії і методики педагогічної майстерності, АПН України, м. Київ



Захист відбудеться “23“ січня 2006 року о 12-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України (04053, м. Київ-53, вул. Артема, 52-А, корпус 3, ауд. 20).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ-53, вул. Артема, 52-А, корпус 3.

Автореферат розісланий “23“ грудня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Снісаренко О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Значущі зміни сучасної освіти насамперед пов’язані з підвищенням уваги в суспільстві до людини як основної цінності всіх соціальних процесів. У педагогіці така переорієнтація означає перехід від стратегії формування особистості засобами виховання до стратегії особистісного розвитку на основі актуалізації механізмів саморозвитку. В основних положеннях, прийнятих в рамках Болонського процесу, основоположними принципами освіти, разом із принципами диференціації, багаторівневості, фундаменталізації, комп’ютеризації, індивідуалізації, безперервності, вважають також - гуманізації та гуманітаризації, що називають категоричним імперативом освіти ХХІ століття. В зв’язку з цим виникає потреба утвердження гуманних відносин в освітніх системах різних рівнів, що може бути забезпечено тільки у разі сформованості в суб’єктів даних систем гуманістичної спрямованості як базової соціально і професійно значущої якості. В іншому випадку навіть найпрогресивніша гуманістична технологія буде в своїй практичній реалізації блокуватися нездатністю педагогічних працівників реалізовувати її сутнісні вимоги, забезпечувати адекватну взаємодію з тими, хто навчається. Це накладає особливу відповідальність за підготовку гуманістично орієнтованих педагогічних кадрів у системі вищої педагогічної освіти, вчителів, які не формально оволоділи зовнішніми ознаками гуманізму та засобами їх втілення в особистій діяльності, а в яких гуманістична спрямованість стала провідною, дієвою рисою особистості, органічно інтегрувалася в систему життєвих та професійних установок та мотивів.

Однак сьогодні в системі вищої педагогічної освіти існує протиріччя між переважно знаннєво-технологічною формою підготовки і особистісним розвитком студентів у процесі навчання. В навчальному процесі вищого навчального закладу зазвичай основна увага (а відповідно і педагогічний контроль) приділяється засвоєнню студентами наукових знань та професійних методів організації діяльності, тоді як розвиток особистості майбутнього вчителя і, зокрема, тенденції формування його спрямованості як системоутворюючої професійної якості залишаються за межами педагогічної експертизи. Тому зусилля сучасних вчених зі створення гуманістично-орієнтованих технологій, викладачів вищої школи з метою передачі їх студентам, працівників методичних служб щодо засвоєння та впровадження даних технологій в учбовий процес не призводять до принципових змін у системі освіти, оскільки ступінь розвитку гуманістичної спрямованості як майбутніх, так і працюючих вчителів часто виявляється недостатньою для реалізації відповідних принципів у безпосередній практичній діяльності.

Це протиріччя дає зрозуміти актуальність дослідження тенденцій розвитку гуманістичної спрямованості майбутніх учителів у процесі навчання пошуку шляхів її формування, що забезпечать потреби сучасної школи в гуманізації взаємин і форм роботи зі студентами. Особливе значення даний напрям роботи має в підготовці майбутніх учителів початкової школи, оскільки специфіка їх роботи безпосередньо визначається принципами гуманізму.

На необхідність розв’язання відповідних проблем вказувало багато дослідників, які працювали в галузі розвитку особистості і гуманізації освіти та виховання (В.Андрущенко, Г.Балл, Є.Барбіна, І.Бех, В.Бондарь, С.Гончаренко, І.Зязюн, М.Євтух, В.Кремень, Ю.Мальований, О.Пєхота, Г.Селевко, В.Семиченко, В.Серіков, О.Сухомлинська, А.Сущенко, Т.Сущенко, І.Якиманська та ін.). Гуманістичні основи діяльності вчителя початкових класів розкриваються у працях Н.Бібік, О.Савченко, Л.Хомич та ін.. Певну увагу формуванню гуманістичної спрямованості особистості приділяють психологи (Т.Данилова, С.Максименко, В.Рибалка, В.Семиченко, Н.Чепелєва, Т.Яценко). Разом з тим, недослідженим залишається аспект формування гуманістичної спрямованості майбутніх учителів початкових класів ще в процесі навчання, пошук необхідних форм та методів.

Потенційна актуальність та недостатня вивченість окресленого кола проблем обумовили вибір теми дисертації “Формування гуманістичної спрямованості майбутніх учителів початкових класів у процесі професійної підготовки”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти (ЦІППО) АПН України під час розробки теми “Підготовка наукових та педагогічних працівників у системі післядипломної педагогічної освіти” (реєстраційний № 0103U003243), а також в межах виконання ЦІППО Національної програми “Вчитель”.

Тема дисертації затверджена вченою радою Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (протокол № від 2002 року) та погоджена з Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 10 від 23.12.2003 року).



Мета дослідження полягає у виявленні тенденцій та педагогічних умов формування гуманістичної спрямованості як важливого компонента професійного розвитку майбутніх вчителів початкових класів.

Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки майбутніх вчителів початкових класів у період навчання у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження – тенденції та педагогічні умови формування гуманістичної спрямованості як компонента професійної підготовки студентів-майбутніх вчителів початкових класів.

Гіпотеза дослідження висуває такі припущення:

• гуманістична спрямованість є важливим компонентом особистісного та професійного розвитку майбутніх вчителів початкових класів;

• у традиційній системі підготовки не досягається соціально необхідний рівень розвитку гуманістичної спрямованості майбутніх вчителів початкових класів;

• формування у студентів – майбутніх вчителів початкових класів –необхідного рівня розвитку гуманістичної спрямованості може бути забезпечено шляхом введення в процес навчання спеціальної програми роботи, яка має теоретичні та практичні складові.

Досягнення поставленої цілі та підтвердження висунутої гіпотези забезпечувалось шляхом виконання таких завдань:

1. Виявити та розкрити гуманістичні ідеї в історії зарубіжної та вітчизняної педагогіки, здійснити теоретичний аналіз сутності гуманістичної спрямованості та передумов її формування в процесі професійної підготовки майбутніх вчителів.

2. Побудувати теоретичну модель гуманістичної спрямованості майбутнього вчителя початкових класів.

3. Розробити методичну базу та виявити тенденції формування гуманістичної спрямованості майбутніх вчителів початкових класів в умовах традиційної системи навчання.

4. Шляхом конкретизації педагогічних умов розробити та експериментально апробувати зміст та програму формування гуманістичної спрямованості майбутніх вчителів початкових класів.

Дослідження проводилось упродовж 1998-2005 рр.



На першому етапі (1998-2000 рр.) вивчалася ступінь розроблення досліджуваної проблеми в її теоретичному і практичному аспектах, конкретизувались вихідні положення, уточнювалися концептуальні ідеї, покладені в основу дослідження.

На другому етапі (2000-2002 рр.) конкретизувалася теоретична модель гуманістичної спрямованості майбутнього вчителя, визначалася методична база дослідження, проводився констатуючий експеримент з виявлення тенденцій формування гуманістичної спрямованості в студентів педагогічних вузів.

На третьому етапі (2002-2004 рр.) створювалася програма формування гуманістичної спрямованості майбутнього вчителя, проводилась її експериментальна апробація.

На четвертому етапі (2004-2005 рр.) здійснювалось узагальнення результатів дослідження, теоретично обґрунтовувалися педагогічні умови формування гуманістичної спрямованості майбутніх вчителів початкових класів у процесі професійної підготовки.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали концептуальні ідеї стосовно гуманізму та гуманістичної сутності педагогічної діяльності в історії світової та вітчизняної педагогіки (А.Дістервег, Я.Коменський, А.Макаренко, Й.Песталоцці, В.Сухомлинський, К.Ушинський), гуманістичних основ розвитку особистості в психології (А.Маслоу, К.Роджерс, Е.Фромм, В.Франкл), спрямованості особистості як основної детермінанти професійної педагогічної діяльності (Н.Кузьміна, А.Маркова, В.Семиченко, В.Сластьонін), гуманістичної орієнтованості навчально-виховного процесу в вищій педагогічній школі (Г.Балл, Є.Барбіна, І.Зязюн, О.Пєхота, А.Сущенко), особливостей професійної діяльності вчителів початкових класів (Н.Бібік, О.Савченко, Л.Хомич).

Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань були використані такі методи:

• інтерпретаційно-аналітичний метод, метод теоретичного узагальнення, на основі яких здійснювалося вивчення та аналіз зарубіжних та вітчизняних праць у галузі гуманізації освіти, що дало змогу виявити сукупність концептуальних поглядів, покладених в основу дослідження, а також теоретично обґрунтувати результати експериментального дослідження:

• метод теоретичного моделювання, який дав можливість розробити структуру гуманістичної спрямованості майбутнього вчителя;

• методи експериментального вивчення тенденцій формування гуманістичної спрямованості майбутнього вчителя, в тому числі педагогічне спостереження, аналіз наслідків діяльності (способів вирішення педагогічних ситуацій), набір емпіричних методик та тестів (методика на виявлення структури спрямованості особистості В.Смекайла та М.Кучери, методика на виявлення структури спрямованості В.Семиченко, тест Т.Лірі, тест К.Томаса, методика на виявлення рівня емпатії А.Мехрабіана, метод незакінчених речень), моделювання педагогічних ситуацій;

• методи організації дослідження: констатуючий експеримент, який забезпечив збір та обробку емпіричного матеріалу, та формуючий експеримент, у процесі якого апробувалася програма формування гуманістичної спрямованості майбутнього вчителя;

• методи обробки результатів емпіричного дослідження (якісного аналізу, математичної статистики).



Надійність та достовірність отриманих результатів забезпечувалися всебічним методичним та теоретичним обґрунтуванням вихідних позицій, використанням комплексу взаємопов’язаних методів, адекватних меті, предмету та завданням дослідження, поєднанням якісного та кількісного аналізу емпіричних даних, достатнім об’ємом вибірки, позитивними результатами формуючого експерименту.

Наукова новизна дослідження. В дисертації отримали подальший розвиток теоретичні погляди на природу педагогічного гуманізму та сутність гуманістичної спрямованості, вперше поставлене та вирішене завдання з виявлення умов формування гуманістичної спрямованості майбутніх вчителів початкових класів у процесі професійної підготовки. Отримано ряд нових експериментальних фактів, які поглиблюють наукові знання про співвідношення гуманістичної спрямованості з іншими типами спрямованості у студентів вищого педагогічного навчального закладу.

Теоретична значущість роботи полягає в тому, що гуманістична спрямованість розглядається як найважливіший компонент професійної підготовки майбутнього вчителя, одна з професійно найзначущих якостей особистості вчителя. Визначено структуру гуманістичної спрямованості, виділено сукупність її ознак та критеріїв вимірювання. Виявлено тенденції формування гуманістичної спрямованості у традиційній системі організації навчально-виховного процесу, що розширює уявлення про особливості становлення майбутніх спеціалістів під час навчання в педагогічному вузі. Теоретично обґрунтована та експериментально підтверджена можливість цільового формування гуманістичної спрямованості майбутніх вчителів у навчально-виховному процесі ВНЗ.

Практичне значення даного дослідження визначається тим, що на основі теоретико-експериментальної роботи запропонована та апробована програма формування гуманістичної спрямованості майбутнього вчителя, визначена сукупність методик, що забезпечують діагностування тенденцій розвитку даної освіти в процесі професійного становлення педагогічних кадрів (у системі безперервної професійної освіти, в тому числі – в довузівський та післявузівський періоди).

Апробація та впровадження. Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на наукових конференціях та семінарах: ІХ науково-теоретичній конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів та студентів (24-25 квітня 2003 р., м. Сімферополь); щорічних науково-практичних конференціях “Січневі педагогічні читання” (29 січня 2004 р., м. Сімферополь, 27 січня 2005 р., м. Ялта); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Професіоналізм педагога” (21-23 вересня 2004 р., м. Ялта); Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток освіти в поліетнічних регіонах” (20-23 квітня 2005 р., м. Ялта); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Педагогічні ідеї В.О.Сухомлинського як концептуальна основа особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання” (20-22 квітня 2005 р., м. Сімферополь); Міжнародній науково-практичній конференції “Післядипломна педагогічна освіта в умовах глобалізації” (27-29 квітня 2005 р., м. Київ-Біла Церква); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Становлення нової парадигми управління навчальними закладами в умовах модернізації освіти” (20-21 травня 2005 р., м. Хмельницький); на засіданні круглого столу науково-педагогічного журналу “Педагогіка” (18-19 листопада 2004 р., м. Білогорськ); на засіданнях кафедри філософії та гуманітарних дисциплін, на звітних конференціях Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (2001, 2002, 2003, 2004 рр.).

Результати дослідження впроваджені в навчальний процес Кримського інженерно-педагогічного університету (довідка № 07-08/95 від 31.01.05 р), Сімферопольського педагогічного училища Кримського державного інженерно-педагогічного університету (довідка № 431 від 28.02.05 р.), Кримського психолого-педагогічного факультету Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Короленко (довідка № 224 від 02.02.05 р.), Раздольненської середньої загальноосвітньої школи № 2 (довідка № 206/01-30 від 09.11.04 р. ).

Основний зміст роботи відображено в 12 авторських публікаціях, у тому числі 4 – у провідних журналах, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (205 найменувань). Робота вміщує 26 таблиць та 3 додатки на 68 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 301 сторінка, з них основного тексту – 220 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукової розробки проблеми, що досліджується. Визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, основні напрями та методи дослідження, сформульовано гіпотезу, визначено методологічні і теоретичні основи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, апробацію та впровадження результатів, доведено вірогідність наукових положень, отриманих результатів і зроблених наукових висновків.

У першому розділі – “Теоретичні основи гуманізації педагогічної діяльності” – представлено теоретичні основи дослідження проблеми гуманізму як суспільного явища і провідної ознаки педагогічної діяльності, як важливого напряму професійної підготовки майбутніх учителів.

Трансформацію поглядів на гуманістичну сутність педагогічної діяльності розглянуто в історичному ракурсі. Проаналізовано думки видатних вчених щодо провідної ролі гуманізму в розвитку людства (філософи Давньої Греції, прихильники гуманістичного напряму у вихованні Англії, Нідерландів, Італії, великі гуманісти епохи Просвіти Франції, Англії, США), гуманістичні погляди видатних мислителів, вчених і педагогів – Я.Коменського, Ж.Ж.Руссо, Й.Песталоцці, А.Дістервега, Г.Сковороди, О.Духновича, С.Русової, М.Драгоманова, К.Ушинського, М.Пирогова, П.Блонського, С.Шацького, Я.Корчака, А.Макаренка, В.Сухомлинського та ін.

Концептуальні основи і складові гуманізації освіти уточнено під час розгляду педагогічного процесу в антропологічному вимірі (І.П.Аносов), що наголошує на необхідність використання синергетичної моделі управління педагогічним процесом, перехід від суб’єкт-об’єктного рівня управління освітнім процесом до суб’єкт-суб’єктного (діалогічного), забезпечення невід’ємного права на освіту кожній людині, природокультуровідповідний характер навчання і виховання, діяльнісний принцип організації шкільного життя, створення умов для неперервної реалізації можливостей особистості, розвиток нового педагогічного мислення тощо.

Доведено глобалізаційний характер гуманізації педагогічних систем, який базується на світовій тенденції зміни основної парадигми освіти з технократичної на особистісно зорієнтовану (І.Бех, М.Кларін, В.Лутай, Л. Пуховська).

Думки видатних вчених і педагогів минулого активно розвиваються сучасними вченими, які, відштовхуючись від провідних гуманістичних ідей, надалі розкривають сутність гуманізму, доводять необхідність гуманізації педагогічної підготовки, конкретизують особистісні якості, що забезпечують реалізацію гуманістичних взаємин педагога і учня в реальних процесах навчання і виховання (Ш.Амонашвілі, Г.Балл, Є.Барбіна, В.Загвязинський, І.Зязюн, С.Гончаренко, Л.Даниленко, І.Демакова, О.Киричук, В.Луговий, Ю.Мальований, А.Маркова, Ю.Наріжний, О.Орлов, О.Пєхота, С.Подмазін, В.Семиченко, А.Сущенко, Т.Сущенко, Є.Шиянов, О.Якубовська та ін.). Особливе значення має готовність до реалізації гуманістичних стосунків у діяльності вчителя початкових класів, адже від того, як цей вчитель організує взаємодію з учнями, значною мірою залежить їх доля та особистісний розвиток (Н.Бібік, О.Кучерявий, В.Сухомлинський, Л.Хомич та ін.).

Разом з тим ставиться питання щодо складності реалізації гуманістичних стосунків у безпосередній педагогічній діяльності, неготовності багатьох вчителів до впровадження гуманістичних принципів у шкільну практику, що обумовлює необхідність переорієнтації процесу професійної підготовки майбутніх учителів на гуманістичні засади і взаємини (Є.Барбіна, О.Пєхота, В.Семиченко, Н.Соловйова).

На основі проведеного теоретичного аналізу доведено, що вирішення проблеми гуманізації професійної підготовки майбутнього вчителя має здійснюватись у таких напрямах: 1) збагачення змісту освіти поняттями, ідеями, теоріями, знаннями, які розкривають сутність гуманізму, сприяють формуванню гуманістичних ідеалів і переконань, особистісних цінностей у студентів; 2) пошук педагогічних технологій, що будуються на співробітництві і співтворчості викладача і студента і сприяють формуванню умінь і навичок реалізації гуманістичних принципів навчання і виховання у конкретній практичній діяльності; 3) розвиток у майбутніх учителів особистісних якостей, що забезпечують відповідний характер професійної діяльності. Окреслено сукупність якостей, знань і умінь, необхідних майбутнім учителям для реалізації гуманістично-орієнтованої діяльності. Проаналізовано шляхи їх формування у навчальному процесі ВНЗ: моделювання і вирішення педагогічних ситуацій (М.Божко, Н.Кузьміна Ю.Кулюткін, Г.Сухобська, Н.Тарасевич та ін.), набуття умінь педагогічного аналізу (Ф.Гоноболін, Л.Спірін), розвиток педагогічних якостей особистості (В.Сластьонін, Р.Хмелюк, А.Щербаков), ділові ігри і дискусії (О.Листопад).

У другому розділі Організація і експериментальне дослідження сформованості гуманістичної спрямованості майбутніх учителів початкових класів” – подано зміст, методичну базу і результати констатуючого експерименту.

В основу експериментального дослідження закладено положення щодо провідної ролі гуманістичної спрямованості особистості вчителя у реалізації гуманістичних взаємин. Визначено концептуальні засади з побудови теоретичної моделі гуманістичної спрямованості. Для цього розглянуто філософські і психолого-педагогічні дослідження щодо визначення та формування гуманістичних рис особистості – гуманізму, гуманності, гуманістичних цінностей, гуманістичної моралі, моральних потреб, гуманістичного ідеалу (К.Абульханова-Славська, О.Асмолов, Л.Виготський, К.Гавриловець, Я.Коломінський, О.Кочетов, Н.Кузьміна, О.Леонтьєв, І.Мар’єнко, В.Пуляєва, С.Рубінштейн, В.Сластьонін, І.Харламов). Проаналізовано теоретичні підходи до проблеми спрямованості особистості (Л.Божович, В.Ільїн, В.Крутецький, В.Мерлін, А.Петровський, К.Платонов, В.Семиченко).

На основі проведеного аналізу виявлено, що поняття гуманістичної спрямованості в сучасній психолого-педагогічній літературі розглядається як у діяльнісному, так і в особистісному аспектах. В діяльнісному аспекті гуманістична спрямованість або гуманізація навчання виступає як цілісний цілеспрямований процес високоорганізованої і взаємообумовленої комплексної діяльності того, хто навчає (викладача, вчителя) і того, хто навчається (студента, учня), що базується на встановленні суб’єктних стосунків, взаємоповаги, довіри, прийнятті особистісних потреб, мотивів і цілей інших учасників педагогічного процесу як значущих. В особистісному ракурсі під гуманістичною спрямованістю розуміють стійку особистісну якість, що являє собою діалектичну єдність знань, мотиваційно-ціннісних орієнтацій (моральних принципів, мотивів, ставлень) і способів дій особистості, яким надається перевага і які будуються на ставленні до людства, і до кожної конкретної людини як до головної соціальної і індивідуальної цінності. Гуманістична спрямованість виявляється у такому ставленні особистості до суспільства, інших людей, самої себе, в основі якого лежать загальнолюдські ідеали, що стали основою моральної самосвідомості. Гуманістична спрямованість визначає і стимулює всі види і форми взаємин, зміст діяльності педагога, забезпечуючи його здатність (готовність) до реалізації демократичних стосунків з учнями.

Отже, гуманістична спрямованість – це таке особистісне утворення, яке: а) є інтеграцією знань і уявлень людини про добро, істину, справедливість, необумовлену цінність інших людей, моральні норми суспільства і соціуму; б) детермінує її емоційно-ціннісну сферу мотивами альтруїзму, співпереживання та співчуття (емпатії), соціальну відповідальність за власні дії; в) стійко визначає її поводження і вчинки в ситуаціях морального вибору шляхом їх співставлення з найвищими загальнолюдськими цінностями і ідеалами; г) є сукупністю інваріантних збудників і способів діяльності, відповідних цим цінностям і ідеалам, що діють незалежно від умов і ситуацій, в яких людина знаходиться.

Запропоновано теоретичну модель гуманістичної спрямованості, яка містить когнітивний (знання про сутність гуманізму, його роль, форми і особливості прояву в педагогічній діяльності), мотиваційний (особисте прийняття ідей гуманізму, мотивація на засвоєння гуманістичних способів реалізації педагогічної діяльності) і діяльнісний (оволодіння прийомами, засобами, технологіями реалізації гуманістичної взаємодії з учнями) компоненти. Відповідно до цього, обрано сукупність методик, що дають можливість різнопланово охарактеризувати прояви гуманістичної спрямованості і в діяльнісній, і в особистісній проекціях:

а) діагностика знаннєвого компоненту гуманістичної спрямованості шляхом виявлення характеру загальних уявлень студентів про сутність гуманізму і його проявів у педагогічній діяльності (методика міні-творів з наступним контент-аналізом);

б) діагностика мотиваційного (емоційно-ціннісного) компоненту: представленість орієнтації на взаємодію у загальній структурі спрямованості (методика В.Смекайла та М.Кучери), представленість гуманістичних якостей у структурі професійного ідеалу, в тому числі співвідношення стратегій домінування-підпорядкування і співробітництва-агресії (тест Т.Лірі), рівень емпатійності (тест А.Мехрабіана);

в) діагностика поведінкового компонента гуманістичної спрямованості: вибір гуманістичних варіантів вирішення педагогічних задач (методика теоретичного моделювання і розв’язання педагогічних ситуацій), виявлення індивідуальних стратегій реагування в ситуації конфлікту (тест К.Томаса);

г) діагностика питомої ваги гуманістичної спрямованості серед інших життєво значущих орієнтацій (методика В.Семиченко).

За результатами констатуючого експерименту виявлено такі тенденції:

1. Аналіз міні-творів стосовно сутності гуманізму довів, що в цьому плані багато учасників дослідження відчували суттєві труднощі (взагалі не виконали завдання, чи відповіли лише на окремі питання). Виявлені відмінності в середині досліджуваного контингенту (студенти, що засвоюють професії соціономічного типу). Доведено, що у майбутніх учителів початкових класів після третього курсу навчання підвищується інформованість стосовно сутності гуманізму і його реалізації у навчально-виховному процесі школи. Але майбутні вчителі, в цілому вірно розуміючи суть гуманізму, не завжди бачать багатогранність цього загальнолюдського принципу, специфіку його прояву у педагогічній діяльності, часто ототожнюючи його з “добрим ставленням” до світу взагалі.

2. Співвідношення типів орієнтацій на взаємодію, задачу і себе довело помітне переважання егоцентричної орієнтації. У третини студентів виявлені низькі показники за параметром орієнтації на взаємодію, що свідчить про низьку цінність для них спілкування як компонента педагогічної діяльності. 60,0% майбутніх учителів початкових класів на третьому курсі і 34,5% – на четвертому – мають неоптимальну структуру спрямованості.

3. У змісті професійного ідеалу водночас спостерігаються тенденції домінування і співробітництва, у 21,1% студентів їх співвідношення є несприятливими для педагогічної діяльності (суттєво переважає тенденція домінування). У студентів четвертого курсу – майбутніх учителів початкових класів – орієнтація на домінування порівняно з третім курсом зростає вдвічі.

4. За загальними результатами дослідження виявлено, що у четвертої частини студентів, професійна діяльність яких буде безпосередньо пов’язана зі спілкуванням з людьми, недостатньо сформована така важлива професійна якість, як здатність до емпатії. Найбільша кількість таких студентів виявлена саме в групі майбутніх учителів початкових класів, до того ж на старших курсах цей показник ще більше знижується.

5. У значної частини студентів формується неоптимальна стратегія поведінки в ситуації конфлікту (відхід від вирішення проблеми, що проявляється у вигляді пристосування або компромісу).

6. Показники представленості гуманістичної складової у структурі спрямованості студентів доводять, що вона помітно поступається прагматичному і егоцентричному компонентам. Простежується також тенденція помітного зниження гуманістичної спрямованості у майбутніх учителів початкових класів на четвертому курсі порівняно з третім.

7. Виявлені особливості розв’язання педагогічних ситуацій на теоретичних моделях: у типових для школи, але особистісно нейтральних ситуаціях студенти скоріше схильні приймати гуманістично зорієнтоване рішення. У емоційно ускладнених ситуаціях, що зачіпають їх особистий або професійний авторитет, вони більш схильні звертатись до формальних або пом’якшуючих (але неусуваючих конфлікт) рішень. У групі вчителів, які водночас працюють і отримують вищу освіту, спостерігається наявність розходження: саме вони надають у міні-творах найчіткіші розгорнуті визначення сутності гуманізму і водночас обирають формальні варіанти розв’язання педагогічних ситуацій. Вочевидь, тут впливає досвід безпосередньої практичної роботи, який свідчить про складність інструментовки гуманістичних стосунків у реальній шкільній практиці.

В цілому результати констатуючого експерименту довели, що неконтрольований викладачами вищої школи особистісний розвиток майбутніх учителів не завжди веде до формування й закріплення тих внутрішніх механізмів, які забезпечують реалізацію гуманістичної сутності педагогічної діяльності.



У третьому розділі – “Організація і результати експериментальної роботи з формування гуманістичної спрямованості майбутніх учителів початкових класів” – розкривається зміст, методичні особливості організації і результати формуючого експерименту.

Основу експерименту склав спецкурс “Формування гуманістичної спрямованості майбутніх учителів початкових класів у процесі професійної підготовки”, який мав допомогти розв’язати такі завдання: 1) розкриття сутності загальнолюдських цінностей як основи професійної педагогічної діяльності; 2) спонукання студентів до гуманних дій і вчинків; 3) актуалізація прагнення майбутніх учителів до особистісного самопізнання, морального і професійного самовдосконалення; 4) розвиток у студентів якостей, що визначають гуманістичну спрямованість: емпатії, структури професійного ідеалу, прийняття стратегії співробітництва як провідного способу встановлення стосунків з учнями, набуття умінь і навичок організації гуманістично спрямованої педагогічної взаємодії.

Зміст спецкурсу:

Блок 1 (теоретичний) – 10 годин. Лекції: “Філософія гуманізму в історії світової педагогіки”, “Гуманістичні ідеї в історії вітчизняної філософії і педагогіки”, “Гуманістична спрямованість діяльності педагогів-новаторів”, “Сучасні визначення гуманізму і гуманізації”.

Блок 2 (практичний) – 20 годин. Семінари: “Гуманістичні ідеї в педагогіці: взаємозв’язок теорії і практики”, “Гуманістична спрямованість діяльності педагогів-новаторів”, “Принципи гуманізму в контексті різних наукових підходів”. Практичні заняття: “Втілення ідей гуманізму у педагогічній діяльності в контексті різних наукових підходів”, “Гуманістичний ідеал”, “Проблеми реалізації принципу гуманізму в педагогічній діяльності”, “Бар’єри, що заважають реалізації гуманістичних відносин”, “Модель структури педагогічної діяльності”, “Гуманізм як вибір оптимальної стратегії міжособистісних взаємостосунків”, “Гуманізм як реалізація оптимальної техніки взаємодії”, “Педагогічний такт як основа гуманних відносин у школі”, “Оволодіння прийомами гуманістично зорієнтованої педагогічної взаємодії”, “Самодіагностика гуманістичної спрямованості педагога і визначення актуальних напрямів професійного розвитку”.

Тематика самостійних робіт: “Методологічні передумови гуманізації освіти”, “Педагогічні умови виховання гуманності як професійно значущої якості особистості вчителя”, “Гуманістичні цінності в професійно-педагогічній підготовці майбутніх учителів”, “Особистісні якості вчителя початкових класів”, “Сутність гуманістичної спрямованості особистості вчителя”.

Під час проведення занять широко використовувались індивідуальні і групові форми роботи, які містили різноманітні активні методи навчання: проблемні завдання, тематичні дискусії, теоретичне моделювання, педагогічне спостереження і самоспостереження, актуалізація життєвого досвіду, завдання на педагогічну рефлексію, робота з тестами, мікровикладання, ділові ігри.

До участі у формуючому експерименті були залучені студенти третього курсу педагогічного факультету Кримського державного інженерно-педагогічного університету. Крім узагальнених даних в експериментальній групі, аналізувались зміни, що відбувалися з кожним респондентом за всіма показниками. Доведено, що позитивні зміни спостерігаються у кожного студента, особливо в тих, чиї показники на початку експерименту мали низькі значення. Незначні зниження відмічено в основному за тими показниками, які при першому зрізі були наближені до максимуму, тому цю тенденцію слід розглядати не як погіршення, а як збалансування індивідуальних якостей, що в сукупності визначають гуманістичну спрямованість особистості та педагогічної діяльності. У цілому домінує тенденція покращення практично всіх показників: “Рішення ситуацій” – позитивні зміни відмічені у 60,0% студентів, “Вибір стратегії виходу з конфлікту” – у 84,4%, “Особливості професійного ідеалу” – 88,9%, “Орієнтація на взаємодію” – 60,0%, “Структура спрямованості” – 57,8%, “Емпатія” – 80,0%.

У цілому отримані дані підтвердили ефективність проведеної роботи з формування гуманістичної спрямованості майбутніх учителів.

Виходячи з проведеного теоретичного аналізу і результатів експериментального дослідження, зроблено висновки:

1. Підтверджено, що проблема гуманістичної сутності педагогічної діяльності давно і всебічно аналізується у вітчизняній і світовій педагогіці:

а) упродовж розвитку людського суспільства прогресивні вчені і педагоги підкреслювали гуманістичну сутність відносин між педагогом і учнем, пріоритет гуманістичних цінностей у вихованні, необхідність гуманізації відношень у педагогічних системах як основної умови гуманізації суспільства в цілому. Особливо підкреслювалась необхідність формування гуманістичної спрямованості майбутнього вчителя як стрижньової особистісної якості, що визначає гуманістичний характер педагогічної діяльності конкретного вчителя;

б) незважаючи на те, що розкриття сутності педагогічного гуманізму, гуманістичної спрямованості мало свої особливості у кожну історичну епоху, до інваріантного складу ознак гуманізму відносили: безумовне прийняття вчителем гуманістичних цінностей, увагу та інтерес до внутрішнього світу дитини, прагнення до засвоєння цілісних знань про людину, здатність проникнути у складний духовний світ людини, емпатійне розуміння дитини, здатність надати дійову допомогу, проявляючи при цьому тактовність і чутливість, довіру до дитини, педагогічний оптимізм, віра у дитину і в себе, вміння спиратися на позитивне в особистості та поєднувати вимогливість з повагою до особистості;

в) в історії як зарубіжної, так і вітчизняної педагогіки розкриття проблеми виховання гуманності здійснювалося паралельно з дослідженням специфіки педагогічної діяльності і процесу підготовки до неї майбутніх учителів. У працях передових педагогів і просвітників визначені основні умови, що сприяють формуванню гуманізму як особистісної якості – глибоке засвоєння майбутніми вчителями людинознавчих наук, формування в свідомості особистості пріоритету загальнолюдських цінностей, набуття умінь і навичок гуманної педагогічної взаємодії в процесі безпосереднього спілкування з дітьми, орієнтування молоді на гуманні дії і вчинки, актуалізація прагнення майбутніх учителів до самопізнання своєї особистості, морального самовдосконалення, професійної самоосвіти.

2. Виявлено, що, незважаючи на наявність значної кількості праць, присвячених розкриттю сутності гуманізму, особливостей його реалізації в педагогічній діяльності, проблема формування гуманістичної спрямованості майбутніх учителів ще не отримала свого достатнього розкриття у психолого-педагогічних дослідженнях:

а) показано, що більшістю дослідників переважно підкреслюється актуальність і складність цієї проблеми, ніж апробується ефективність прийомів і способів її розв’язання;

б) концептуально підтверджено, що процес формування гуманістичної спрямованості майбутнього вчителя можна розглядати як сукупність педагогічних дій з актуалізації у студентів потреби в розвитку цієї якості, включенню їх в активну пізнавальну діяльність з оволодіння знаннями про сутність педагогічної гуманності, її значущість і формуванню на цій основі гуманних почуттів, поглядів, переконань; практичному формуванню умінь, навичок і звичок гуманної поведінки; зміцненню вольових зусиль, пов’язаних з дотриманням відповідних норм поведінки;

в) на основі проведеного теоретичного аналізу і вивчення досвіду професійної підготовки в педагогічних вузах висловлено припущення, що основними умовами формування гуманістичної спрямованості майбутнього вчителя є:

• розкриття сутності педагогічного гуманізму (історія гуманістичних ідей, різні підходи і погляди, базові ознаки гуманістично орієнтованої педагогічної діяльності, складність встановлення гуманістичних відносин, роль особистості вчителя в гуманізації освіти тощо);

• організація в навчальному процесі взаємодії, заснованої на демократизмі міжособистісних відносин, діалогізмі;

• орієнтація навчального процесу на такі особистісні якості, що забезпечують встановлення гуманістичних відносин (альтруїзм, емпатія тощо), поєднання педагогічного контролю за їх розвитком з самоконтролем і самовихованням студентів;

• широке використання методів роботи, що дають можливість студентам повніше зрозуміти сутність гуманістичних відносин, отримати досвід розв’язання педагогічних проблем, виходячи з принципів гуманізму (моделювання педагогічних ситуацій, тренінгові вправи, ділові ігри, дискусії, мікровикладання, вирішення проблемних задач).

3. Виходячи з концептуального підходу до гуманістичної спрямованості як складного системного утворення і водночас компонента структури загальної спрямованості, ми запропонуємо теоретичну модель гуманістичної спрямованості, запропонована теоретична модель гуманістичної спрямованості, що містить когнітивний, мотиваційний і діяльнісний компоненти. Нами визначена методична база дослідження, яка містить сукупність методик, що дають змогу різнопланово охарактеризувати прояви гуманістичної спрямованості у діяльнісній і особистісній проекціях.

4. За результатами констатуючого експерименту виявлено, що традиційна система професійної підготовки у педагогічному вузі не сприяє достатньою мірою формуванню у майбутніх учителів початкових класів гуманістичної спрямованості і тих професійно значущих якостей, що забезпечують її реалізацію:

а) значна частина студентів не розуміють достатньо повно принципів гуманізму, не відчувають потреби у розвитку і вдосконаленні якостей, що забезпечують реалізацію цих принципів у майбутній професійній діяльності;

б) в ряді випадків спостерігається зниження вихідних рівнів гуманістичної спрямованості і індивідуальних якостей, що її визначають, у студентів старших курсів. Ці зміни зафіксовані стосовно як окремих компонентів спрямованості (знаннєвого, мотиваційного, діяльнісного), так і представленості гуманістичної складової в загальній структурі спрямованості;

в) водночас у системі індивідуальних якостей виявлені тенденції, які свідчать, що завдяки організованому педагогічному впливу формування гуманістичної спрямованості майбутніх учителів стає ефективнішим і результативнішим;

г) отримані дані підтверджують необхідність організації цілеспрямованої роботи з майбутніми вчителями початкових класів з формування гуманістичної спрямованості. Актуальними напрямами такої роботи є: розкриття сутності гуманізму і гуманістичних стосунків, подолання наївно-спрощеного професійного ідеалу, розширення стратегій розв’язання конфліктних ситуацій, засвоєння технологій реалізації гуманістичних відносин у навчально-виховному процесі, прийняття програм професійного самовиховання.

5. З урахуванням виділених на основі теоретичного аналізу педагогічних умов і експериментально виявлених актуальних напрямів роботи зі студентами в процес професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів введено спецкурс “Формування гуманістичної спрямованості майбутніх учителів початкових класів”, програма якого складається з теоретичного і практичного блоків, де розкривається неоднозначний характер реалізації гуманістичних стосунків у процесі педагогічної діяльності. Враховано специфіку діяльності вчителя початкових класів. У роботі зі студентами широко використовувались активні методи навчання: групові дискусії, теоретичне і ігрове моделювання, елементи тренінгу, індивідуальні проблемні завдання, процедури рефлексування і самоаналізу тенденцій особистісного розвитку тощо.

6. Ефективність формуючого експерименту визначалась на основі тестів, які використовувалися на констатуючому етапі дослідження, що дало можливість порівняти вихідні дані до і після формуючого експерименту, з врахуванням тих негативних тенденцій, котрі було виявлено на загальній виборці досліджуваних (в першу чергу, посилення на старших курсах егоцентричного компоненту спрямованості, зниження орієнтації на взаємодію тощо). Експериментально підтверджено, що реалізація програми формуючого впливу дала змогу не лише подолати виявлені раніше негативні тенденції, а й суттєво підвищити ступінь сформованості у студентів тих якостей, що забезпечують безпосередню реалізацію гуманістичної сутності педагогічної діяльності. Разом з тим, виявлено консерватизм певних компонентів спрямованості, які менш піддаються формуючому впливу. Висловлено припущення, що процес формування гуманістичної спрямованості майбутніх учителів початкових класів необхідно починати на більш ранніх етапах навчання, залучаючи до цього фахівців-психологів.

У цілому результати проведеного теоретичного і експериментального пошуку підтвердили вірність зроблених припущень і дали змогу намітити напрями подальших досліджень: виявлення вікових і гендерних особливостей формування гуманістичної спрямованості, сензитивних періодів, виявлення факторів, що впливають на цей процес, визначення тенденцій розвитку гуманістичних якостей у вчителів різних спеціальностей у процесі професійної підготовки і професійної діяльності, в умовах післядипломної педагогічної освіти, подальше апробування відповідних прийомів і методів, підключення системи виховної роботи.


Список опублікованих праць за темою дисертації:

1. Брагина Г.В., Кудусова А.Ш. Формирование педагогической культуры студентов инженерно-педагогических вузов // Кримські педагогічні читання: Матеріали Міжнародної наукової конференції 12-17 вересня 2001 р. – Харків. 2001. – С. 99–104.

2. Кудусова А.Ш. Саморазвитие будущего педагога в учебной деятельности // Проблеми сучасної педагогічної освіти: Педагогічна преса, – 2002. – Серія: Педагогіка і психологія. – Вип. 4. – С. 130–136.

3. Брагина Г.В., Кудусова А.Ш. Рефлексивный подход в обучении как условие формирования педагогической культуры учителя /Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 4-6 березня 2002 р. – Полтава: АСМІ, 2002. – С. 46–48.

4. Кудусова А.Ш. Формирование учителя-гуманиста в условиях поликультурного воспитания // Професіоналізм педагога: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 21-23 вересня 2004 р. – Ялта: РВВ КДГІ, 2004. Ч. 2. – С. 171– 180.

5. Кудусова А.Ш. Формування рефлексії у студентів педагогічних факультетів: Зб. наук. статей. – К.: КиМУ, 2004. – Вип. 4. – С. 117–122.

6. Кудусова А.Ш. Гуманизация и гуманитаризация высшего образования: Тези доповідей ІХ наук.-теорет. конф. Кримського держ. інженерно-пед. ун-ту. – Сімферополь: НІЦ КДІПУ, 2004. – С. 197– 201.

7. Кудусова А.Ш. Гуманистическая направленность профессиональной подготовки будущих учителей начальных классов // Проблеми сучасної педагогічної освіти: Зб. статей. – Ялта: РВ КГУ, 2005. – С. 101–109.

8. Кудусова А.Ш. Формирование рефлексии у студентов в условиях поликультурного воспитания // Культура народов Причерноморья. – 2002. – № 4. – С. 119–122.

9. Кудусова А.Ш. Гуманистическое направление в воспитании и образовании в деятельности В.А.Сухомлинского // Січневі педагогічні читання: сучасні освітні технології. – Сімферополь: Крим. навч.-пед. держ. вид-во, 2004. – С. 71–75.

10. Кудусова А.Ш. Формирование гуманистической направленности будущих учителей начальных классов в процессе профессиональной подготовки // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – Серія 16. – К.: НПУ, 2005. – Вип. 3. – С.102–105.

АНОТАЦІЯ

Кудусова А.Ш. Формування гуманістичної спрямованості майбутніх учителів початкових класів у процесі професійної підготовки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено проблемі формування базової професійної якості майбутніх учителів початкових класів – гуманістичній спрямованості.

У роботі розглянуто історичний генезис поглядів вчених і практиків на гуманістичну сутність педагогічної діяльності. Виявлено інваріантний склад ознак гуманізму, конкретизовано сукупність психолого-педагогічних умов, що сприяють формуванню гуманістичної спрямованості майбутнього вчителя в процесі професійної підготовки в педагогічних вузах. Запропоновано теоретичну модель гуманістичної спрямованості, яка містить когнітивний, мотиваційний і діяльнісний компоненти. Визначено методичну базу дослідження, яка містить сукупність методик, що дають можливість охарактеризувати прояви гуманістичної спрямованості в діяльнісній і особистісній проекціях.

За результатами констатуючого експерименту виявлено, що традиційна система професійної підготовки в педагогічному вузі не забезпечує формування у майбутніх учителів початкових класів гуманістичної спрямованості і тих якостей, що сприяють її реалізації. У навчальний процес введено спецкурс “Формування гуманістичної спрямованості майбутніх учителів початкових класів” - програма якого складається з теоретичного і практичного блоків, присвячених розкриттю складного і неоднозначного характеру реалізації гуманістичних стосунків у процесі педагогічної діяльності, з врахуванням специфіки діяльності вчителя початкових класів. За результатами контрольного зрізу доведено ефективність формуючого експерименту.

Ключові слова: професійна педагогічна підготовка, вчитель початкових класів, педагогічний гуманізм, гуманістична сутність педагогічної діяльності, гуманістична спрямованість особистості вчителя; структура гуманістичної спрямованості, психолого-педагогічні умови формування гуманістичної спрямованості.
АННОТАЦИЯ

Кудусова А.Ш. Формирование гуманистической направленности будущих учителей начальных классов в процессе профессиональной подготовки. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Центральный институт последипломного педагогического образования Академии педагогических наук Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена проблеме формирования базового профессионального качества будущих учителей начальных классов – гуманистической направленности.

Проведен исторический анализ развития взглядов на гуманистическую сущность педагогической деятельности, на значение гуманистической направленности как основы профессионального становления будущего учителя. Выделен инвариантный состав признаков: безусловное принятие учителем гуманистических ценностей, внимание и интерес к внутреннему миру ребенка, стремление к освоению целостных знаний о человеке, способность приникнуть в сложный духовный мир человека, эмпатийное понимание ребенка, способность оказать действенную помощь, проявляя при этом тактичность и чуткость, доверие к ребенку, педагогический оптимизм, вера в ребенка и в себя, умение опираться на позитивное в личности, умение сочетать требовательность с уважением к личности.

Выделены основные условия, которые способствуют формированию гуманизма как личностного качества – глубокое освоение будущими учителями человековедческих наук, формирование в сознании личности приоритета общечеловеческих ценностей, развитие умений и навыков гуманного педагогического взаимодействия в процессе непосредственного общения с детьми, ориентация молодежи на гуманные действия и поступки, актуализация стремления будущих учителей к самопознанию своей личности, моральному самосовершенствованию, профессиональному самообразованию.

На основе теоретического анализа и изучения опыта профессиональной подготовки определены условия формирования гуманистической направленности будущего учителя: раскрытие сущности педагогического гуманизма (история гуманистических идей, разные подходы и взгляды, базовые признаки гуманистической педагогической деятельности, сложность установления гуманистических отношений, роль личности учителя в гуманизации образования); организация в учебном процессе взаимодействия, основанного на демократизме межличностных отношений, диалогизме; ориентация учебного процесса на личностные качества, обеспечивающие установление гуманистических отношений (альтруизм, эмпатия и т.д.), соединение педагогического контроля за их развитием с самоконтролем и самовоспитанием студентов; широкое использование методов работы, которые позволяют студентам полнее понять сущность гуманистических отношений, получить опыт решения педагогических проблем, выходя из принципов гуманизма (моделирование педагогических ситуаций, тренинговые упражнения, деловые игры, дискуссии, микропреподавание, решение проблемных задач).

Предложена теоретическая модель гуманистической направленности, включающая когнитивный, мотивационный и деятельностный компоненты. Определена методическая база исследования, содержащая совокупность методик, позволяющих охарактеризовать проявления гуманистической направленности в деятельностной и личностной проекциях.

По результатам констатирующего эксперимента выявлено, что традиционная система профессиональной подготовки в педагогическом вузе не способствует в достаточной степени формированию у будущих учителей начальных классов гуманистической направленности и тех профессионально значимых качеств, которые обеспечивают ее реализацию а) значительная часть студентов не понимают достаточно полно принципов гуманизма, не ощущают потребности в развитии и совершенствовании качеств, которые обеспечивают реализацию этих принципов в будущей профессиональной деятельности; б) в ряде случаев отмечено снижение исходных значений гуманистической направленности и индивидуальных качеств, которые ее определяют, у студентов старших курсов, как во всех компонентах готовности, так и в показателях представленности гуманистической составляющей в общей структуре направленности.

Полученные данные подтвердили необходимость организации целенаправленной работы с будущими учителями начальных классов по формированию гуманистической направленности. Актуальными направлениями такой работы есть: раскрытие сущности гуманизма и гуманистических отношений, преодоление наивно-упрощенного профессионального идеала, расширение стратегий решения конфликтных ситуаций, освоение технологий реализации гуманистических отношений в учебно-воспитательном процессе, принятие программ профессионального самовоспитания.

С учетом теоретически выделенных педагогических условий и экспериментально выявленных актуальных направлений работы со студентами в процессе профессиональной подготовки будущих учителей начальных классов был введен спецкурс “Формирование гуманистической направленности будущих учителей начальных классов”. Экспериментально подтверждена его эффективность: реализация программы формирующего воздействия позволила не только преодолеть выявленные ранее негативные тенденции, но и существенно повысить уровень сформированности у студентов тех качеств, которые обеспечивают непосредственную реализацию гуманистической педагогической деятельности.



Ключевые слова: профессиональная педагогическая подготовка, учитель начальных классов, педагогический гуманизм, гуманистическая сущность педагогической деятельности, гуманистическая направленность личности учителя, структура гуманистической направленности, психолого-педагогические условия формирования гуманистической направленности.

ANNOTATION

Kudusova A.Sh. Formation of the humanistic orientation of future primary school teachers in the process of professional training. – Manuscript.

Thesis on competing a scientific degree of a Candidate of Pedagogical Sciences by the speciality 13.00.04 – theory and methodology of professional education. – Central In-service Teacher Training Institute of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2005.

The dissertation research is devoted to the problem of the formation of initial professional quality of future primary school teachers – humanistic orientation.

The historical genesis of the views of scientists and practitioners on the humanistic essence of pedagogic activities is revealed in the work. The invariant content of the characteristics of humanism is defined; the aggregate of psychological and pedagogical conditions which help to form the humanistic orientation of future primary school teachers in the process of professional training in teacher training higher institutions is concretized. The theoretical model of the humanistic orientation which includes the cognitive, motivational and performance components is suggested. The methodological base of the investigation which includes the aggregate of methods that allow characterizing the display of the humanistic orientation in performance and personal projections is defined.



The results of the ascertaining experiment show that the traditional system of the professional training in a teacher training institution does not provide the formation of the humanistic orientation of future primary school teachers and those qualities that assure its realization. The special course “The formation of the humanistic orientation of future primary school teachers” was introduced into the process of learning. Its program includes theoretical and practical parts which are devoted to the revealing of the complex and ambiguous character of the realization of humanistic relations in the process of pedagogical activities taking into consideration the specificity of the primary school teacher’s activities. The results of the assessment proved the effectiveness of the forming experiment.

Key words: professional teacher training, primary school teacher, pedagogical humanism, humanistic essence of pedagogical activities, humanistic orientation of the personality of a teacher, structure of the humanistic orientation, psychological and pedagogical conditions of the formation of the humanistic orientation.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка