Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України парфьонов михайло Петрович



Скачати 393.92 Kb.
Дата конвертації31.12.2016
Розмір393.92 Kb.




Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти
Академії педагогічних наук України

ПАРФЬОНОВ Михайло Петрович

УДК 378.1:373.3



ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

ДО ПЕДАГОГІЧНОГО КЕРІВНИЦТВА САМОСТІЙНОЮ РОБОТОЮ

УЧНІВ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти



Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.


Робота виконана в Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, Міністерство освіти і науки України


Науковий керівник -

доктор педагогічних наук, професор
СУЩЕНКО Тетяна Іванівна
,
Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, завідувач кафедри педагогічної майстерності

Офіційні опоненти -

доктор педагогічних наук, професор
ПЄХОТА Олена Миколаївна,
Миколаївський державний університет імені В.О.Сухомлинського, завідувач кафедри освітніх технологій;
кандидат педагогічних наук, доцент
ШАПОШНІКОВА Ірина Миколаївна,
Національний педагогічний університет
імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри педагогіки та методики початкового навчання

Провідна установа -

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка,
кафедра дошкільної та початкової освіти, Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ

Захист відбудеться 16 червня 2006 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А.


З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А.
Автореферат розісланий 15 травня 2006 року
Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С.Снісаренко


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасні демократичні перетворення в політичній, соціальній і духовній сферах зумовили певні зміни організації та змісту професійної підготовки педагогічних кадрів, особливо вчителів початкової ланки. З’явився новий попит суспільної педагогічної практики на фахівця, здатного до професійного самовдосконалення, педагогічного керівництва самостійною роботою учнів. Серед факторів, які визначають і активно впливають на координацію зусиль у розв’язанні цієї проблеми, є процес європейської інтеграції освіти відповідно до умов Болонської конвенції (1999 р.).Учитель, який має досвід успішної організації власної самостійної роботи, здатний виховати самостійність у дітей, спроможність до ефективної життєдіяльності, що перебуває в динамічному розвитку. Соціальна і педагогічна значущість цих завдань обумовили пошук шляхів розв’язання їх на теоретичному та емпіричному рівнях.

Для цього існує чітко окреслена законодавча база: Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті , Закон України “Про вищу освіту” , Державна програма “Вчитель” , Програма реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України та ін., у яких відображено тенденції до гуманізації педагогічної освіти, передбачено заходи, спрямовані на становлення вчителя як суб’єкта перетворень в освітній галузі.

Особливої актуальності набуває проблема професійного спрямування системи самостійної роботи студентів ВНЗ, посилення професійного саморозвитку та поліпшення педагогічного керівництва самостійною роботою учнів.

На необхідність такого підходу до модернізації самостійної роботи студентів ВНЗ з метою поліпшення їхньої професійної підготовки вказували педагоги-дослідники: В.Козаков, Б.Коротяєв, В.Паламарчук, П.Підкасистий, О.Пєхота, О.Савченко, А.Усова, Т.Шамова, І.Шапошнікова та ін.

Втім науковці, які досліджували проблему розвитку самостійності учнів (О.Антонова-Турченко, Л.Волинець, Л.Дробот, І.Дубровіна, О.Ігнатова, Л.Канішевська, Н.Коваль, Л.Кузьменко, В.Луценко, Г.Прихожан, Н.Рєнтюк, О.Савченко, М.Солдатенко, Л.Степаненко), вказують на відсутність у більшої частини вчителів інтересу до педагогічного керівництва самостійною роботою, пояснюючи це тим, що у процесі професійної підготовки велика кількість годин, яка виділяється на самостійну роботу у ВНЗ, професійно не спрямована. Наші тривалі спостереження та дослідження даної проблеми підтверджують, що навіть сучасні програми професійної підготовки майбутнього вчителя у ВНЗ не орієнтують викладачів вищої школи на цілеспрямовану підготовку майбутніх учителів до виконання цієї важливої функції.

Незважаючи на ретельне вивчення окремих сторін зазначеної проблеми, підготовка майбутніх учителів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів початкових класів не була предметом спеціального й цілеспрямованого дослідження.

Отже, актуальність окресленої проблеми, недостатнє розроблення її педагогічною наукою, нагальна потреба шкільної практики у розв’язанні її визначили вибір теми дослідження “Підготовка майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема є складовою плану наукової роботи Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти “Професійна майстерність педагога в системі “Дитячий сад – школа – вища школа”.

Тема дисертації затверджена вченою радою Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти 30 жовтня 2003 року (Протокол № 3) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології 25 жовтня 2005 року (Протокол № 8).



Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх учителів початкових класів у ВНЗ.

Предмет дослідження – психолого-педагогічні умови підготовки вчителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів.

Мета дослідження полягає в розробленні, теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці психолого-педагогічних умов підвищення якості підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів.

Гіпотеза дослідження: процес підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів набуває ефективності за таких психолого-педагогічних умов:

  • розвитку сталого позитивно-творчого ставлення студентів до виконання самостійних робіт, передбачених навчальними програмами ВНЗ;

  • здійснення підготовки викладачів до неперервного оновлення змісту самостійної роботи майбутніх учителів початкових класів у ВНЗ;

  • урізноманітнення форм оранізації самостійної діяльності з підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів;

  • надання допомоги і педагогічної підтримки майбутнім учителям у їхній теоретичній і практичній підготовці до виконання функцій керівника самостійною роботою своїх вихованців.

Завдання дослідження:

1. Вивчити стан досліджуваності проблеми підготовки майбутніх учителів до керівництва самостійною роботою учнів у педагогічній теорії та практиці.

2. Створити концептуальну модель підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів.

3. Визначити психолого-педагогічні умови ефективного впливу на розвиток інтересу студентів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів початкової школи.

4. Розробити методичні рекомендації викладачам і студентам з удосконалення педагогічного керівництва самостійною роботою учнів.

Теоретико-методологічною основою дослідження є праці, які ґрунтуються на принципах діяльнісного підходу до пізнання педагогічних явищ, теоріях розвитку особистості й концептуальних ідеях щодо особливостей її становлення; теоретичних положеннях про активність особистості, яка розкривається в ініціативному, самостійному і перетворюючому ставленні суб’єкта до дійсності, інших людей, до самого себе (С.Рубінштейн, К.Абульханова-Славська); педагогічних підходах до гуманізації професійної підготовки вчителя (Н.Абашкіна, Г.Балл, С.Гончаренко, В.Кабуш, О.Кучерявий, Ю.Мальований, О.Пєхота, В.Семиченко, А.Сущенко та ін.); положеннях про самореалізацію як суб’єктивну умову реалізації особистісного потенціалу (Й.Боришевський, К.Гавриловець, А.Дзундза, І.Зязюн, С.Сисоєва) та ін.; основні положення щодо розвитку освіти в Україні, викладені в Законах України “Про вищу освіту”, “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Державній програмі “Вчитель”, Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті та ін.

Дослідно-експериментальною базою дослідження для збирання інформації були факультети початкового навчання Бердянського, Мелітопольського, Миколаївського державних університетів імені В.О.Сухомлинського, а також Запорізького інституту післядипломної педагогічної освіти.

Методи дослідження:


  • теоретичні – аналіз, синтез, порівняння, систематизація теоретичних та дослідницьких даних з метою виявлення стану досліджуваної проблеми, концептуальних підходів до формування самостійності особистості, визначення ключових понять дослідження);

  • емпіричні – спостереження, самоспостереження з метою визначення рівнів готовності майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів; педагогічне діагностування засобів формування самостійності, стилів викладацької діяльності;

  • констатувальний і формувальний експерименти уможливили пошук психолого-педагогічних умов процесуальної підготовки майбутніх учителів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів, залучення майбутніх учителів до творчого виконання ними цієї функції; статистичні методи, порівняльний аналіз, побудова схем, таблиць, діаграм, поєднання якісного та кількісного аналізу.

Етапи дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 1995-2005 років і охоплювало такі етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1995-1997 рр.) здійснено теоретичне обґрунтування теми; постановка проблеми, накопичення емпіричного досвіду, формування понятійного апарату дослідження; аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел з теорії і практики підготовки майбутніх учителів початкових класів до керівництва самостійною роботою учнів.

На другому етапі (1998-2002 рр.): систематизація й узагальнення теоретичного та накопиченого емпіричного матеріалу й досвіду з проблеми дослідження; розроблення концепції дослідження, моделі підготовки вчителів початкових класів до здійснення педагогічного керівництва самостійною роботою учнів; корегування навчальних програм експериментальних спецкурсу; підготовка методичних посібників та рекомендацій для студентів і викладачів.

На третьому етапі (2003-2005 рр.): організація та проведення експерименту, перевірка гіпотези, апробація концептуальних положень, узагальнення й оформлення результатів.



Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів полягає в тому, що:

- вперше запропоновано концепцію, модель та психолого-педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів;

- уточнено сутність понять “ самостійна робота”, “педагогічне керівництво самостійною роботою учнів”, “готовність майбутнього вчителя початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів”;

- подальшого розвитку дістали теоретичні підходи до розв’язання проблеми професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів як керівника самостійною роботою учнів.

Розроблено й обґрунтовано показники успішної підготовки майбутніх учителів до керівництва самостійною роботою учнів: творча активність у педагогічному керівництві самостійною роботою учнів, зацікавленість цим видом педагогічної діяльності, варіативний підхід до відбору самостійних завдань.

Практичне значення дослідження. Розроблено засоби ефективного використання самостійної роботи, які сприяють професійно-творчій самореалізації майбутніх учителів у процесі їхньої підготовки до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів, на підвищення ефективності підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів.

Створено, апробовано і впроваджено в практику ВНЗ спецкурс “Педагогічне керівництво самостійною роботою учнів” та науково-методичний семінар для викладачів: “Напрямки удосконалення самостійної роботи студентів в умовах євроінтеграції”.

Фактичний матеріал, варіанти самостійної роботи можуть бути корисними дослідникам суміжних галузей: економіки, політики, правознавства тощо.

Вірогідність здобутих результатів дослідження забезпечується: методологічним та теоретичним обґрунтуванням наукових положень, застосуванням комплексу методів, адекватних меті й завданням дослідження, поєднанням теоретичних і емпіричних методів, якісного та кількісного аналізу результатів, впровадженням розробок і рекомендацій.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорено на засіданнях кафедри педагогічної майстерності Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кафедри педагогіки Донецького національного університету, Макіївського економіко-гуманітарного інституту.

Основні теоретичні, експериментальні й прикладні результати проведених досліджень, а також концептуальні положення, узагальнені висновки були представлені у вигляді наукових публікацій і доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах різного рівня: міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Сучасна початкова школа: становлення, проблеми, перспективи” (м. Херсон, 2001 рік); “Самостійна робота студентів – найважливіший засіб підвищення якості знань” (м. Донецьк, 2003 рік); “Тенденции развития гуманистической педагогики” (м. Таганрог, 2003 рік); “Професійна компетентність педагога” (м. Запоріжжя, 2005 рік); “Україна – суб’єкт європейського простору” (м. Київ, 2005 рік).



Публікації. Основні теоретичні положення дослідження викладено у 16 одноосібних публікаціях автора (10 із них – у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (257 найменувань). Основний текст дисертації викладено на 164 сторінках. Повний обсяг роботи – 183 сторінки. У роботі вміщено 5 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів, виділено об’єкт і предмет дослідження, визначено його мету, сформульовано гіпотезу та завдання, розкрито методологічну і теоретичну основу, висвітлено наукову новизну, практичну значущість роботи, подано відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження, структуру та обсяг дисертаційної роботи.

У першому розділі “Теоретико-педагогічні основи підготовки майбутніх учителів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів” проаналізовано сутність ключових понять дослідження, розкрито суспільно-історичну природу і обумовленість самостійності, її зв’язок з процесами накопичення цього суспільно-історичного досвіду на різних етапах, у різних умовах розвитку особистості, уточнено зміст поняття “самостійність” як інтегративної якості особистості, яка належить до сфери важливих цінностей, що визначають зміст, якість та спрямування життєдіяльності.

Трансформацію поглядів на сутність самостійної роботи та педагогічне керівництво нею розглянуто в різних ракурсах. Проаналізовано думки відомих вчених щодо пізнавальної самостійності (Л.Аристова, І.Беха, Л.Божович, В.Буряка, Д.Вількєєва, С.Голанта, О.Голуб, М.Данилова, В.Іванникова, В.Козакова, Б.Коротяєва, І.Лернера, В. Крутецького, Я.Коменського, В.Лозової, В.Луценко, О. Пєхоти, П.Підкасистого, О.Савченко, М.Солдатенко, В.Сухомлинського, К.Ушинського, Т.Шамової та ін.).

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив визначити та уточнити поняття “активність” і “самостійність” як важливі, але нетотожні якості особистості. Попри великий інтерес до проблем пізнавальної самостійності (Л.Божович, Л.Виготський, В.Лозова, О.Савченко), наукові праці останніх років, систематизуючи експериментальні й теоретичні результати, зосереджують увагу на розвитку самостійності людини в усіх сферах її життєдіяльності. Звертається увага на питання морального змісту, ставленні особистості не тільки до навчання, а й до власної точки зору на духовні цінності і взаємозв’язки з іншими людьми, самовдосконалення тощо (І.Бех, О.Богданова, М.Дідора, О.Голуб, А.Громцева, Л.Ковтун, В.Ликова, Г.Піддубська, І.Редковець, О.Савченко, Т.Сущенко та ін.).

За наявності багатьох розбіжностей у поглядах дослідників на природу самостійності, всі автори сходяться на тому, що самостійність особистості характеризується такими соціально значущими властивостями, як: висока соціальна активність, розвинуте почуття особистої відповідальності, усвідомлена діяльність, підпорядкування поведінки власним переконанням, ініціативність і незалежність, усвідомлене самоствердження і самореалізація в конкретних діях і вчинках, здатність зайняти позицію не тільки до зовнішнього світу, а й до самої себе.

Тому структурними компонентами самостійності визнано:


  • пізнавально-світоглядний (соціально-моральні знання і переконання про місце людини в природі й суспільстві, знання, необхідні для організації і виконання конкретних видів практичної діяльності, для включення у систему стосунків і оволодіння уміннями, навичками і способами нормативної поведінки);

  • емоційно-мотиваційний компонент (потреба, мотиви, інтереси, почуття власної гідності, вольова цілеспрямованість до відповідних дій);

  • дієво-практичний компонент складають уміння приймати морально обґрунтовані рішення, правильно визначати напрями, способи і засоби здійснення їх, працювати в певному темпі, звичка діяти і чинити, спираючись на власну позицію.

Аналіз наукових джерел дає підстави стверджувати: у процесі розроблення авторських концепцій, пов’язаних з підготовкою майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів, слід враховувати найновіші наукові досягнення теорії управління, професійної та загальної педагогіки, а також складові особистісного розвитку дітей цього віку, зокрема: самосвідомість дитини, інтелектуальний розвиток, наявність оптимального для даного віку кола знань, розвиненість мовлення, мислення, пам’яті й уяви, сформованість пізнавальної активності, працелюбності, прагнення до успіху та поваги з боку дорослих тощо.

У розділі аналізуються основні тенденції інтерпретації поняття “педагогічне керівництво”, які належать О.Атласовій, Г.Баллу, В.Бегей, В.Бондарю, Л.Даниленко, Г.Єльниковій, Н.Коломінському, В.Кричевському, Ю.Кулюткіну, В.Маслову, О.Романовському, В.Пікельній, В.Семиченко, Р.Шакурову, Ю.Конаржевському, Є.Хрикову, Т.Шамовій та ін. У зв’язку з цим особлива увага звертається на особистісно орієнтовану теорію, за якої педагогічне керівництво самостійною роботою розглянуто як складний, глибоко гуманістичний навчально-виховний процес, що важко піддається стандартизації, яка, як правило, призводить до спрощення професіоналізму вчителя, загрожує інтелектуальним обмеженням функцій педагогічного керівництва.

Виділено кілька підходів до інтерпретації поняття “професійна готовність майбутнього учителя”, яку ми розглядаємо як первинну фундаментальну умову виконання будь-якої педагогічної діяльності. Ці концептуальні підходи стали теоретико-методичною основою розв’язання найважливішого завдання - професійної підготовки майбутніх учителів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів.

Системний аналіз наукових джерел дозволяє інтерпретувати самостійну роботу майбутнього вчителя як цілеспрямовано організоване самонавчання і пошукову діяльність, усвідомлено здійснювану у зручний час за власним бажанням.

Теоретико-експериментальний пошук дав підстави розглядати готовність майбутнього вчителя до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів початкових класів як особливу якість майбутнього спеціаліста, яка забезпечує йому ефективний цілеспрямований вплив на організацію самостійної роботи учнів, науково обґрунтоване її прогнозування, планування, координацію і контроль. Це складне інтегроване поняття передбачає єдність теоретичної, практичної й морально-педагогічної готовності вчителя до самостійного, науково обґрунтованого виконання своїх професійних обов’язків, до неперервної самоосвіти.

Результатом педагогічного керівництва самостійною роботою вважаємо сталий особистісно-професійний саморозвиток, цілеспрямований розвиток і саморозвиток самодостатньої особистості учня, здатної до повноцінного самовираження особистісних можливостей у навчальній діяльності й спілкуванні.

З метою вивчення сучасного стану підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів було проведено констатувальний експеримент. Для цього використано комплекс діагностичних методик дослідження різних рівнів готовності, з-поміж яких: експертне оцінювання, анкетування, тестування, спостереження за діяльністю викладачів і студентів, вивчення результатів їх діяльності тощо. З цією метою виділено дві групи критеріїв досліджуваної готовності:


  • суб’єктивно-продуктивні, які свідчать про сформованість у майбутніх учителів таких якостей: позитивна мотивація, задоволеність від співпраці з викладачем у процесі формування мети, розробляння прогнозу, планування або складання раціональних самостійних дій тощо;

  • об’єктивно-продуктивні, пов’язані з властивостями вищого рівня, на якому індивідуальні досягнення студента (майбутнього вчителя) набувають соціально-значівного аспекту, фахової спрямованості, творчих пошуків, авторських ідей, наукових прогнозів тощо.

Враховування сукупності визначених критеріїв дало змогу визначити такі рівні сформованості готовності майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів.

Високий рівень характеризується повнотою складу управлінських дій, необхідних для забезпечення педагогічного керівництва самостійною роботою учнів, стійким прагненням до вдосконалення знань у процесі виконання самостійних робіт, широким використанням варіативних форм самостійної роботи, стійкою потребою в професійному зростанні, професійно-творчим підходом до самостійних рішень.

Достатній рівень (професійно-продуктивний) відзначається визнанням значущості самостійної роботи для майбутньої професійної діяльності, але нестійкою потребою у творчому зростанні, перевагою словесних, інформаційно-просвітницьких форм, слабкою орієнтацією в управлінських функціях педагога та запитах, можливостях дітей молодшого шкільного віку, незбалансованістю і неузгодженістю формальної, неформальної й інформальної самостійної роботи.

Низький рівень пов’язаний із неповним і неточним уявленням про зміст і призначення самостійної роботи, фрагментарним уявленням про багатоманітність форм і видів самостійної роботи, визначенням окремих її функцій і ознак, ігноруванням самостійністю як професійною якістю педагога, виконанням самостійних робіт за вказівкою викладача, без належної системності, ініціативи та інноваційності.

За результатами констатувального експерименту встановлено суттєві недоліки у практиці підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів: лише 3% викладачів факультетів початкової освіти вміють чітко визначати мету і завдання професійної підготовки майбутніх учителів до керівництва самостійною роботою учнів. 12% викладачів переконані в тому, що управляти самостійною роботою учнів студенти самі навчаться тільки тоді, коли будуть працювати в школі. Тільки 4% викладачів знають, як планувати, організовувати та стимулювати самостійну роботу студентів, мають чітке уявлення про те, які вимоги до самостійної роботи студентів закладено в державних документах та інструкціях. Жоден викладач за останні п’ять років не брав участі в семінарах чи нарадах з питань управління самостійною роботою студентів. Втім 21% студентів вважають за необхідне навчитися сучасним засобам самостійної роботи у ВНЗ, але не вміють ні планувати, ні організовувати, ні корегувати самостійну роботу без допомоги викладачів.

У переважній більшості деканатів не виявлено діагностичних обстежень стану керування самостійною роботою студентів, не кажучи про їхню цілеспрямовану підготовку до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів. Самостійна робота не виокремлюється як важливий напрямок навчальної роботи. Ця робота розпорошена і губиться серед інших напрямків, а тому безсистемна.

Це дає підстави для узагальнення: тенденція до значного збільшення кількості годин на самостійну роботу вимагає дослідження науково обґрунтованих шляхів поліпшення підготовки майбутніх учителів до керівництва самостійною роботою учнів в умовах демократизайії освіти, виховання людей незалежних, здатних самостійно осмислювати явища навколишньої дійсності. Для результативного формування у майбутніх учителів початкових класів мотивації та досвіду педагогічного керівництва самостійною роботою учнів необхідно внести зміни в організацію їх професійної підготовки.

У другому розділі “Теоретико-методичне забезпечення підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів” визначено сукупність педагогічних умов та обґрунтовано модель процесу підготовки майбутніх учителів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів; розкрито технологію реалізації педагогічних умов; здійснено аналіз та узагальнення результатів дослідження.

Провідною ідеєю підготовки студентів до педагогічного керівництва самостійною роботою майбутніх вихованців була орієнтація навчально-виховного процесу на гуманістичні цінності, які вимагали зміни авторитарно-дисциплінарної моделі навчання на особистісно орієнтовану, сутнісними ознаками якої є навчання і виховання майбутніх учителів з можливою індивідуалізацією, створенням умов для активного саморозвитку і самонавчання, осмисленого визначення своїх можливостей і життєвих цілей. Для цього слід було узгодити підготовку майбутніх учителів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів молодших класів з їхнім ставленням до самостійної роботи у ВНЗ як до засобу особистісного та професійного самовдосконалення.

Ми виходили з того, що ставлення до самостійної роботи у такому ракурсі не можна оцінювати виключно засобами контролю або випускними іспитами, на яких думки студентів, як показало наше дослідження, здебільшого формулюються таким чином, щоб задовольнити викладача, а не є розвитком належного професійного мислення.

Індикаторами особистісно орієнтованого підходу до організації самостійної роботи майбутніх учителів виявились:



  • усвідомлення ними необхідності особистісно-професійних самозмін, соціального й особистісного статусу;

  • оволодіння різними формами самостійної роботи, необмежене коло ситуацій вибору, авансування успіху для активного професійного самовираження;

  • утвердження нової позиції у виборі форм спілкування викладачів і студентів: спілкування не рольового, а особистісного - на рівні співтворчості та духовної взаємодії.

У розділі вміщено матеріали, які свідчать про перевагу такого підходу до організації самостійної роботи студентів, проаналізовано чинники, які гальмують цей процес, а також ті, що його покращують.

До уваги брали той факт, що сучасні навчальні заклади ні теоретично, ні методично не підготовлені до науково обґрунтованого професійно-гуманного спрямування самостійної роботи студентів. Тому було побудовано концептуальну модель організації цього процесу у ВНЗ (рис. 1.), яка дає змогу зрозуміти специфіку цього процесу і наочно продемонструвати загальну логіку




Рис. 1. Організаційно-структурна модель діяльності факультетів з підготовки майбутніх учителів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів початкових класів
діалектичної взаємодії усіх напрямків впливу на підготовку майбутніх учителів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів.

У розділі дано характеристику сучасного дитинства, яке вчитель має готувати до самостійності й соціальної зрілості у дуже важких соціальних умовах (соціальної незахищеності, обов’язкових довготривалих занять у школі, виконання без розумної міри домашніх завдань, роботи в господарстві, піклування про молодших сестер і братів, що майже не відрізняється від навантаження дорослих).

У роботі визначається місце і роль викладача вищого навчального закладу в підготовці студентів до виконання важливої професійної функції – педагогічного керівництва самостійною роботою учнів. Принципово важливе значення має розроблення критеріїв ефективності педагогічної діяльності викладачів, організаторів самостійної роботи студентів.

Критеріями ефективності запропонованих технологій, які експериментально перевірені в дослідницькій роботі, визначено такі: достатній рівень управлінської культури студентів та рефлексії в організації самостійної роботи, вміння діагностувати, планувати, організовувати, аналізувати, корегувати зміст і методи діяльності, захоплювати учнів цікавою перспективою виконання самостійних робіт, раціонально їх організовувати, створювати оптимальні умови для повної реалізації творчого потенціалу кожної дитини, пробуджувати у неї нові враження, прагнення до саморозвитку і самовиховання, забезпечувати тактовну допомогу в організації усіх сфер особистісної життєдіяльності.

Передбачено здійснення експериментального інтегрованого спецкурсу “Педагогічне керівництво самостійною роботою учнів”, програма якого включала надання необхідних і достатніх теоретичних знань про закони психічного та фізичного розвитку молодшого школяра, про основні структурні складові педагогічного керівництва самостійною роботою учнів, ознайомлення із здобутками сучасних дослідників-експериментаторів, формування саногенного, логічного та вірогіднісного мислення й комунікативних умінь, залучення студентів до науково-дослідної діяльності і творчих пошуків, самостійного ознайомлення з досвідом творчих учителів, участі у виставках-лабораторіях педагогічного досвіду, екстраполюванні ідей, тенденцій, авторських підходів за умови їхньої власної діяльності під час педагогічної практики тощо.

У змісті технології підготовки студентів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів окреслені найвагоміші педагогічні умови, що забезпечують ефективність цього процесу. Встановлено, що визначальною умовою, перевіреною в експерименті, є поступове переорієнтування навчальних курсів (лекцій і практичних занять) на професійний саморозвиток та індивідуалізацію цілей і змісту самостійної роботи, ускладнення або полегшення її, дотримування доцільного співвідношення продуктивності й якості виконання самостійних робіт. Ця педагогічна умова більш за інші забезпечує поєднання різних навчальних засобів, форм і методів самостійної роботи, що підвищує активну співпрацю викладачів і студентів та її результативність у дослідних умовах. Особливо результативними виявились проблемні лекції, використання інтерактивних методів навчання: мозкових “штурмів”, ділових ігор, типу – “Займи позицію”, “Взаємоконтроль у парах”, лекції-дискусії, в яких студентів залучали до обговорення тих матеріалів, які було накопичено в процесі їхньої самостійної роботи.

Другою педагогічною умовою виявилося раціональне поєднання лекцій, семінарських, лабораторно-практичних занять не тільки з метою розширення кола та міри самостійності студентів, але й їхньої підготовки до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів.

Реалізація цієї умови забезпечує сформування усвідомлення сутності й специфіки педагогічного керівництва самостійною роботою учнів. З попередніх курсів педагогіки та психології студенти теоретично знали, що кожна дитина унікальна, що вона народжується з тільки їй властивими задатками, типологічними особливостями нервової системи, має свій темп росту і розвитку, свій індивідуальний стиль навчання. Але важливо було навчити майбутнього вчителя того, як створювати такі оптимальні умови, щоб сприяти прискоренню цього розвитку і саморозвитку засобами самостійної роботи, керувати цим процесом. Цьому сприяв експериментальний спецкурс на останньому курсі навчання “Педагогічне керівництво самостійною роботою учнів”.

До спецкурсу були введені такі теми: “Право дітей на вибір самостійних завдань, які виконуються тільки в їхньому темпі”, “Організація та стимулювання самостійної роботи дітей з кінетичним інтелектом” або “Використання в педагогічному процесі емоційно-почуттєвого досвіду самостійної роботи учнів” тощо. Змістову сторону програми спецкурсу становили спеціально відібрані цікаві педагогічні ситуації, своєрідні зразки професійної поведінки, побудовані на принципі співробітництва викладачів і студентів, рівності й партнерства.

Означений спецкурс ґрунтувався і весь час корегувався з урахуванням діяльнісного та особистісного підходів до реалізації завдань дослідження. Переваги його полягали в тому, що він відзначався цілісністю, синтезував знання в галузі психолого-педагогічних дисциплін, що відкривало інтелектуальні якості, бажання змінюватися, значні резерви ефективного впливу на підготовку майбутніх учителів до керівництва самостійною роботою їхніх майбутніх вихованців.

Однією з педагогічних умов виявилося методичне забезпечення позитивної мотивації до вияву творчості майбутніх учителів у створенні та захисті в студентській групі індивідуальних програм педагогічного керівництва самостійною роботою учнів а також програм цілеспрямованого професійного самовдосконалення під керівництвом викладачів. Загальну схему та модель забезпечення поетапності й послідовності цього процесу показано на рис. 2.

У ході викладання спецкурсу важливою умовою формування готовності студентів до педагогічного керівництва самостійною роботою виявилися власні




Рис. 2. Поетапність і послідовність підготовки студентів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів початкових класів

усвідомлені емоційні переживання спільних роздумів і пошуків студентів та викладачів, які в цьому процесі легко і невимушено корегували вироблені десятиліттями стереотипи у ставленні до студента, що викликало нові професійні настанови, нові уявлення про свою роль у професійній підготовці студентів до роботи в школі.

Таким чином, упродовж реалізації експериментальної програми процес підготовки студентів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів проходив успішно. Студентів залучали до побудови гіпотез, цілепокладання, планування, до педагогічного аналізу й самоконтролю, що сприяло усвідомленому оцінюванню власних управлінських функцій і дій, підвищенню загальної якості їхньої професійної готовності.

Про безумовні позитивні результати навчання в експериментальних умовах свідчать конкретні середні показники, представлені в таблиці 1.


Таблиця 1

Узагальнені дані про сформованість готовності майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів




Компоненти готовності

Рівні готовності

До експерименту, %

Після експерименту, %

високий

достатній

низький

високий

достатній

низький

Ціннісно-мотиваційний

-

17,1

82,9

35

59,3

5,7

Когнітивний

5,7

22,9

71,4

40

55,4

4,6

Творчий

1,4

4,3

94,3

22,9

67,9

9,2

Аналіз узагальнених даних експерименту, поданих у таблиці, свідчить про те, що 95% студентів, за результатами формувального експерименту, мають високий і достатній рівень мотивації щодо необхідності педагогічного керівництва самостійною роботою учнів, виявляють до цієї проблеми інтерес, мають потребу у поновленні знань (проти 9% - на початку експерименту).

Аналогічні дані отримані і при визначенні ставлення студентів до самоуправління власною самостійною діяльністю.

Порівняльний аналіз сформованості основних компонентів готовності студентів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів “до”, та “після” завершення формувального експерименту показав, що кількісні та якісні показники й характеристики рівнів сформованості (високого та достатнього) значно вищі.

Таким чином, результати експерименту підтвердили висунуту гіпотезу щодо умов успішної реалізації дослідної мети – підготовку студентів (майбутніх учителів початкових класів) до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів.

ВИСНОВКИ

1. Актуалізація проблеми підготовки вчителів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів є вимогою сьогодення. Сучасні вимоги до вчителя орієнтують на переосмислення теорії та методики професійної освіти, що склалися в попередні роки, урахування світових реформаційних та модернізаційних процесів, регіональних особливостей.

2. Важливою складовою підготовки вчителя, що забезпечує йому можливість неперервного професійного самовдосконалення, є самостійне оновлення своїх знань, свого досвіду й професійних установок. Це виявляється в тому, що розширюється коло професійних функцій учителя, корегується уявлення про себе як професіонала, переглядається ставлення до професії і до свого статусу в ній.

3. Специфіка навчально-виховного процесу у вищому педагогічному закладі полягає в тому, що, окрім формування у студентів самостійності як якості їхньої особистості, постає ще одне не менш важливе завдання: підготовка їх (на професійному рівні) до педагогічного керівництва розвитком самостійності у їхніх майбутніх вихованців.4. Запропонована в дослідженні концепція та модель підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів побудована з урахуванням загальної мети Європейської інтеграції в освітній простір, заявленої в документах Болонського процесу, специфіки управлінської діяльності педагога, особливостей його професійного самовизначення.

Відповідно до них, визначено позицію щодо психолого-педагогічних механізмів формування готовності майбутніх учителів до управління самостійною роботою учнів.

Складовими моделі є: спрямування мети і кінцевого результату на підготовку студентів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів, теоретичний, організаційно-педагогічний, змістовно-методичний, креативно-творчий блок.

Доведено: взаємодія цих блоків у вузівському навчально-виховному процесі забезпечує загальну професійно-управлінську підготовку вчителя.

5. Виконане дослідження дало змогу розробити і реалізувати концептуальну модель професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів, збільшити питому вагу системного впровадження інноваційних форм самостійної роботи студентів, пов’язаних з їхньою загальною професійною підготовкою.

Педагогічними умовами ефективної підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів є: педагогічна підтримка студентів у їхній професійній самореалізації, цілеспрямована організація внутрішньовузівської методичної підготовки викладачів ВНЗ; духовний взаємозв’язок викладачів і студентів; надання студентам свободи вибору професійно привабливих і раціонально доступних форм самостійної роботи; забезпечення мотиваційної стабільності співпраці викладачів і студентів; створення рефлексивного середовища тощо.

6. Аналіз результатів експериментального навчання з підготовки майбутніх учителів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів довів, що успіху сприяють такі вагомі чинники:



  • опанування студентами повним управлінським циклом, що поєднує в собі моделювання мети, діагностування, планування, організацію, здійснення поточного контролю, педагогічний аналіз реалізації різних видів самостійної діяльності;

  • узгодження навчально-тематичних планів і програм згідно з поставленою метою;

  • надання майбутнім учителям оновлених, необхідних і достатніх теоретичних знань про сучасні закони фізичного та психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку, про сутність і призначення педагогічного керівництва їхньою самостійною роботою;

  • ознайомлення студентів із здобутками сучасних експериментаторів і дослідників, які роблять сміливі кроки у пошуках інноваційних технологій організації самостійної роботи;

  • стимулювання розвитку і саморозвитку особистісних якостей майбутніх учителів, без яких неможливо успішно керувати самостійною діяльністю учнів початкових класів;

  • організація науково-дослідної діяльності студентів з проблем керівництва самостійною роботою тощо.

7. Доведено об’єктивну необхідність цілісного методичного забезпечення підготовки студентів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів, яке відбувається не внаслідок якогось одного ефективного засобу, а є закономірним результатом досконалої системи професійного навчання й виховання, спрямованої на розвиток самостійної думки, формування самостійності майбутнього вчителя як риси його характеру.

Особистість викладача в цьому процесі, його педагогічна культура і професіоналізм – найважливіший фактор успіху будь-якої технології.

8. Результатом упровадження запропонованої концепції та моделі підготовки студентів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів є їхня професійно-педагогічна творчість у створенні власних моделей такого керівництва.

Виконане дослідження дало змогу розробити і реалізувати змістові блоки підготовки студентів до педагогічного керівництва самостійною роботою.

Педагогічно доцільними при цьому виявилися: розширення і збагачення реального процесу творення, стимулювання проблемно-творчої самостійної діяльності, забезпечення духовної взаємодії викладачів і студентів, внаслідок якої відбувається перехід від управління самостійною діяльністю до співуправління.

9. Кількісні й якісні результати експериментальної роботи засвідчили ефективність дії висунутих гіпотез, позитивні зміни в практичній реалізації запропонованих концептуальних підходів.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів поставленої проблеми.

До подальших напрямів наукових пошуків можна віднести розроблення та теоретичне обґрунтування управлінських функцій викладачів ВНЗ, компонентів їхньої управлінської майстерності та науково-методичного комплексу підготовки майбутніх учителів усіх спеціальностей до педагогічного керівництва самостійною роботою їхніх вихованців.



Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях:

  1. Парфьонов М.П. Ситуація успіху як засіб розвитку пізнавального інтересу // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ -Запоріжжя. – 2001. – Вип.20. - С.79-82.

  2. Парфьонов М.П. Особливості організації самостійної роботи молодшого школяра // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя, - 2002. – Вип.23. - С.110-114.

  3. Парфёнов М.П. Влияние эффективности педагогического общения на развитие интереса к учебной деятельности // Воспитывающая среда вуза и школы: Сб. науч. тр. – Таганрог: Госпединститут, 2003. - С.42-44.

  4. Парфьонов М.П. Умови саморозвитку студентів у процесі вивчення іноземної мови: МЕГІ, - Макіївка. - С.27-31.

  5. Парфьонов М.П. Дидактичні можливості використання проблемних ситуацій у системі сучасної освіти // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ - Запоріжжя, 2001. – Вип.21. - С.105-108.

  6. Парфьонов М.П. Групова форма роботи як фактор розвитку пізнавальної самостійності // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ - Запоріжжя, 2002. - Вип.25. - С.322-325.

  7. Парфьонов М.П. Педагогічне керівництво самостійною роботою молодших школярів // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ - Запоріжжя, 2004. – Вип.32. - С.417-421.

  8. Парфьонов М.П. Підготовка майбутніх учителів початкових класів до керівництва самостійною роботою учнів як науково-педагогічна проблема // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя, 2004. – Вип.34. - С.47-51.

  9. Парфьонов М.П. До проблеми розвитку внутрішніх мотивів майбутнього вчителя до керівництва самостійною роботою учнів //Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ - Запоріжжя, 2005. - Вип.35. - С.29-32.

  10. Парфьонов М.П. Ефективність педагогічного спілкування - важлива умова розвитку в учнів інтересу до навчальної діяльності // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Редкол.: Т.І.Сущенко (відп. ред.) та ін. – Київ -Запоріжжя. - 2002. - Вип.22. - С.48-50.

  11. Парфёнов М.П. К вопросу дифференциации и индивидуализации обучения младших школьников в процессе самостоятельной учебной деятельности // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Редкол.: Т.І.Сущенко (відп. ред.) та ін. - Київ-Запоріжжя. - 2002. - Вип.24. - С.301-304.

  12. Парфьонов М.П. Внутрішньошкільна підготовка вчителів до педагогічного керівництва самостійною діяльністю молодших школярів // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Редкол.: Т.І.Сущенко (відп. ред.) та ін. - Київ-Запоріжжя. - 2004. - Вип.33. - С.311-314.

  13. Парфьонов М.П. Самостійна навчальна діяльність молодших школярів на уроці // Матеріали науково-методичної конференції Донецького національного університету “Самостійна робота студентів - найважливіший засіб підвищення якості знань” / За ред. акад. НАН України В.П.Шевченка. - Донецьк: ТОВ “Юго-Восток”, 2003. - С.76-79.

  14. Парфьонов М.П. Розвиток самостійної творчої діяльності молодших школярів // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: Зб. матеріалів всеукр. наук.-практ. конф. Київ. 27-28 березня 2003 р. У 5 т. / Редкол.: М.І.Шкіль (відп. ред.) та ін. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 356 с. Т.3. - С.189-192.

  15. Парфёнов М.П. Использование проблемных ситуаций как средства формирования творчески мыслящей личности // Тенденции развития гуманистической педагогики: Мат-лы межрегион. научно-практ. конф. 23 окт. 2003 г. /Отв. ред. В.И.Новикова. - Таганрог: Изд-во Таганрог. гос. пед. ин-та, 2003. - С.71-74.

  16. Парфёнов М.П. К вопросу о творческой деятельности педагога // Вісник Макіївського економіко-гуманітарного інституту “Слово”. Вип.8. - Макіївка: МЕГІ, 2001. - С.45-47.

АНОТАЦІЇ

Парфьонов М.П. Підготовка майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України. – Київ, 2006.

У дисертації розглянуто теоретичні й практичні аспекти підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів. На основі органічного поєднання їх та професійного спрямування усіх видів самостійної роботи студентів визначено педагогічні умови, зміст, специфіку та особливості цього процесу, фактори ефективного впливу на мотивацію і розвиток у студентів інтересу до виконання важливих педагогічних функцій - планування, організації, корегування та стимулювання самостійної роботи. Готовність майбутнього вчителя до педагогічного керівництва самостійною роботою учнів розглядається як професійна якість.

Запропоновано концептуальну модель напрями реорганізації й індивідуалізації самостійної роботи студентів, механізми здійснення її професійного спрямування.



Ключові слова: майбутній учитель початкової школи, викладач, педагогічне керівництво, професійна підготовка, самостійна робота, учень.
Парфенов М.П. Подготовка учителей начальных классов к педагогическому руководству самостоятельной работой учащихся. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины. – Киев, 2006.


Диссертация посвящена проблеме подготовки будущих учителей начальных классов к педагогическому руководству самостоятельной работой школьников как составляющей и приоритетной направленности целостного процесса профессиональной подготовки учителя.

Изучено, систематизировано и проанализировано современное состояние разработки проблемы в педагогической науке и образовательной практике.

На основе анализа и обобщения психолого-педагогической литературы, опыта работы вузов, результатов педагогической деятельности молодых учителей выяснено следующее: у большинства из них отсутствует положительная мотивация, интерес к педагогическому руководству самостоятельной работой школьников. На этапе профессиональной подготовки будущих учителей у них не формировались навыки самообеспечения непрерывного и активного самообразования, привычки к самостоятельному профессиональному самосовершенствованию. Существующие программы профессиональной подготовки не ориентируют преподавателей высшей школы на целенаправленную подготовку студентов к выполнению ими важнейшей профессиональной функции – осуществлению педагогического руководства самостоятельной работой школьников.

В диссертации раскрыты факторы и механизмы успешной подготовки, критерии готовности студентов к этому виду педагогической деятельности, в частности: хорошие знания теории управления самостоятельной работой, наличие опыта самоуправления собственным самообразованием, понимание возрастных особенностей детей младшего школьного возраста, умение индивидуализировать педагогический процесс, направленный на развитие самостоятельности детей, творческая активность студентов в создании собственных проектов, заинтересованность этим видом профессиональной деятельности, вариативный поход к выбору самостоятельных работ.

В исследовании определены пути включения студентов в системную самостоятельную работу в данном направлении, уточнены понятия “педагогическое руководство самостоятельной работой” и “готовность будущего учителя” к выполнению этой педагогической функции в современной начальной школе.

В экспериментальной части диссертации рассматривается опытная программа подготовки студентов к руководству самостоятельной работой младших школьников, которую отличает ряд особенностей, определяющей из которых есть глубокая индивидуализация этого процесса, осуществляющаяся благодаря личностно-ориентированному подходу к студентам, соответствия форм, методов и средств целям и задачам спецкурса “Педагогическое руководство самостоятельной работой младших школьников”, обеспечения рационального единства лекций, лабораторно-практических занятий, сопоставления впечатлений, диалогического общения, постепенного расширения меры и круга самостоятельности через индивидуальные и коллективные формы самостоятельных исследований студентов, сотворчество с преподавателями.

Центральное место в диссертации занимает комплекс педагогических условий успешной подготовки студентов к руководству самостоятельной работой младших школьников: осознанная установка на профессиональное саморазвитие, овладение полным управленческим циклом, согласованность и соответствие учебно-тематических планов и программ целям подготовки студентов к педагогическому руководству самостоятельной работой детей, стимулирование личностного саморазвития будущих учителей и др.

Качественные и количественные результаты экспериментальной работы свидетельствуют о позитивных изменениях в практической реализации предложенных концептуальных подходов.

В диссертационной работе научно обоснованы способы предоставления студентам педагогической поддержки в процессе выполнения ими профессионально значимых видов самостоятельной деятельности, в развитии реальных уровней самостоятельности: в построении гипотез и осуществлении мысленных экспериментов типа: “что будет, если предложить детям такие варианты самостоятельных работ…”, “поддержат ли дети диалог, если…” и др.; в конструировании разнообразных моделей и форм самостоятельной работы школьников с учетом их глубокой индивидуализации, в разделении самостоятельной работы на отдельные шаги и выборе решений, мысленном самоанализе результатов самостоятельной работы и др.

Результаты экспериментальной работы подтвердили предположение о том, что сам процесс организации профессионально направленной самостоятельной работы студентов в вузе является сложным актом управленческого поведения, сущность которого состоит в следующем: этот процесс должен быть интеллектуально напряженным и увлекательным, затрагивать внутренние мотивы будущих учителей и осуществляться в условиях психологически комфортного и продуктивного профессионального общения.



Ключевые слова: будущий учитель начальной школы, преподаватель, педагогическое руководство, профессиональная подготовка, самостоятельная работа, ученик.

M.Parfyonov. Primary School would-be teachers’ training aimed at pedagogical guidance of the pupils’ independent work. – The Manuscript.

Dissertation for the associate of the Candidate of the Pedagogical Sciences degree in speciality 13.00.04 – Theory and Methods of Professional Education.

The Central Institute of Postgraduate Pedagogical Education in Pedagogical Science Academy of Ukraine, - Kyiv, 2006.

Theoretical and practice aspects of Primary School would-be teachers’ training aimed at pedagogical guidance of the pupils’ independent work is considered in the dissertation.

The unity of the aspects and professional orientation of all kinds of the students’ independent work make the basis for the definition of the pedagogical conditions, content, specific nature and particular features of this process. It defines the factors of the effective influence on motivation and development of the students’ interest in the performing of important pedagogical functions such as planning, organization, correction and stimulation of the independent work.

The would-be teachers’ readiness for pedagogical guidance of the pupils’ independent work is revealed as professional qualification. The conceptional model of the process and the ways of the students independent work’s reorganization, its individualization, the methods of achievement of its professional orientation are offered in our work.



Key words and word combinations: a would-be teacher, a lecturer, pedagogical guidance, professional training, independent work, a pupil, Primary School.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка