Центральна спілка споживчих товариств україни (укоопспілка) Тернопільський кооперативний торговельно-економічний коледж



Сторінка1/7
Дата конвертації18.04.2017
Розмір1.71 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7


ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ

(УКООПСПІЛКА)

Тернопільський кооперативний торговельно-економічний коледж

Розглянуто та затверджено на засіданні

циклової комісії облікових та фінансових дисциплін

Протокол № 1 від 31.08.2013р.

Голова циклової (предметної) комісії

_____________ М.М.Процик



Спеціальність: 5.03050801 "Фінанси і кредит" Курс IIІ

Дисципліна: "Кредитування і розрахунки"
Лекція 1

Вступна лекція
Тема Безготівкові розрахунки

Навчальна мета: розкрити сутність грошових розрахунків, способи та форми їх здійснення, правила документообороту при здійсненні безготівкових розрахунків, вивчити форми розрахунків та правові основи їх проведення.

Виховна мета: Умотивувати необхідність вивчення дисципліни; виховувати професійні риси, почуття відповідальності, творче мислення

Розвивальна мета: Спонукати до пізнавальної, наукової, творчої діяльності; розвивати самостійність та творче мислення.

Методична мета: Використання бесіди на занятті як засобу активізації процесу навчання.
План

1. Основи організації, способи і форми грошових розрахунків у народному господарстві.

2. Правила документообороту при здійсненні безготівкових розрахунків.

3. Форми безготівкових розрахунків

4. Правові основи проведення безготівкових розрахунків
Технічні засоби навчання:


  • Інтерактивна дошка

  • Мультимедійний проектор

  • Персональний комп’ютер

Наочність:

  • Тематична презентація в Power Point.

  • Опорний конспект до лекції №1


Міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечувані: Банківські операції, Тема 4. «Грошові розрахунки в народному господарстві», Бухгалтерський облік і звітність у комерційних банках, Тема 4 «Облік розрахункових операцій»

Забезпечуючі: Гроші та кредит, Тема 2 «Поняття грошового обороту».

Література

Основна

1.              Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті». Постанова Правління НБУ №135 від 29.03.2001. (зі змін. і доп.)


Додаткова

  1. Мещеряков А.А. Організація діяльності комерційного банку. Навч. посіб. – Центр учбової літератури, 2007. - 608 с.

  2. Банківські операції. За ред. А.М.Мороза, К.: КНЕУ, 2008 – 433с.

  3. Петрук О. М. Банківська справа: Навч. посібник . — К. : Кондор, 2004. — 462с.


Викладач ___________ Ю.Б. Рудницька

  1. Основи організації, способи і форми грошових розрахунків у народному господарстві.

Грошові розрахунки є необхідним елементом розширеного відтворення, завершальною ланкою у процесі реалізації суспільного продукту. Вони здійснюються за допомогою готівкових грошей і в безготівковому порядку.


Готівкові розрахунки застосовуються в основному у взаємовідносинах підприємств і організацій з населенням, тобто обслуговують рух грошових доходів і витрат населення. У розрахунках між підприємствами й організаціями майже всі платежі (крім Дрібних) здійснюються шляхом безготівкових перерахувань. Сукупність усіх грошових розрахунків незалежно від форми їх здійснення являє собою грошовий обіг. Основну частину сукупного грошового обігу (понад 80 %) становить безготівковий обіг. Сфери застосування готівкових грошей і безготівкових розрахунків розмежовані між собою, але в той же час вони органічно взаємопов'язані. Отже, безготівкові розрахунки обслуговують господарські взаємовідносини підприємств, організацій, установ, фінансово-кредитних органів. Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності і надані послуги. При здійсненні розрахунків у народному господарстві може застосовуватися банківський кредит.

Організація безготівкових розрахунків має забезпечити своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію і надані послуги і тим самим сприяти прискоренню оборотності обігових коштів. Крім того, організація розрахунків має допомагати створенню умов для взаємного контролю постачальника і покупця за дотриманням господарських договорів.

Одним з актуальних завдань організації розрахунків є зближення моменту отримання матеріальних цінностей покупцями і здійснення платежу за них постачальникам, а звідси — скорочення взаємної заборгованості.
Організаторами та основними виконавцями розрахункових розрахунків є банки. Деякі безготівкові платежі, переважно дрібні, проводяться підприємствами та організаціями за допомогою поштово-телеграфних переказів через відділення зв'язку.

Безготівкові розрахунки здійснюються на підставі письмових розрахунково-грошових документів: платіжних доручень, вимог-доручень, розрахункових чеків, акредитивних заяв, реєстрів, векселів та ін. Для кожного з них характерні єдині в масштабах країни форма, чітка стандартизація, кодифікація реквізитів.


Системи оформлення, використання і руху розрахункових документів називається документообігом.

Безготівкові розрахунки поділяються на іногородні та місцеві. Розрізняють їх також за способом платежу і формою.


Основний спосіб платежу — це перерахування грошових коштів з рахунку платника на рахунок постачальника шляхом відповідних записів по них. Залежно від характеру платежу, порядку кредитування та інших умов кошти перераховуються по різних рахунках підприємств — поточних, контокорентних позичкових, рахунках фінансування капітальних вкладень. Різновидом цього способу платежу є планові платежі, при яких розрахунки проводяться не по кожній окремій поставці матеріальних цінностей, а за певний період, виходячи з плану поставки.

Другий спосіб платежу — це залік взаємних вимог, при якому взаємні борги підприємств зараховуються і тільки різниця перераховується шляхом записів по рахунках.

Залежно від розрахункового документа, що використовується у розрахунках та його обігу, розрізняють такі форми розрахунків:
• платіжними дорученнями;
• чеками;
за допомогою акредитивів;
• вимогами-дорученнями та ін.

Застосування тієї чи іншої форми розрахунків визначається особливостями господарських взаємовідносин підприємств та організацій і спрямовано на зміцнення договірної дисципліни, забезпечення безперебійних платежів і прискорення обіговості грошових коштів у розрахунках.

Підприємства, а також установи банків здійснюють розрахунки при дотриманні таких умов:
1. Платежі проводяться, як правило, після відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт чи надання послуг або одночасно з ними. В окремих випадках може бути проведена попередня оплата.
2. Платежі виконуються за згодою (акцептом) платника або за його дорученням. Платник може відмовитись від акцепту платіжної вимоги-доручення повністю або частково за певних умов. Без згоди платника або його доручення списання коштів з рахунків допускається лише у випадках, передбачених законодавством. У безакцептному порядку проводиться списання:
• за виконавчим листом суду або арбітражу;
• недоїмок по податках, недоплат у державні цільові фонди, позабюджетні фонди;
• платежів за розпорядженнями державних податкових адміністрацій;
• платежів державного обов'язкового і державного соціального страхування, до пенсійного фонду;
• за розпорядженням Антимонопольного комітету і КРУ;
• за розпорядженням підприємств по результатах огляду претензій, що стосуються доарбітражного врегулювання господарських спорів, у тому випадку, якщо боржник визнав претензію.
3. Платежі проводяться за рахунок власних коштів платника, а в окремих випадках — за рахунок кредиту банку;
4. Зарахування коштів на рахунок одержувача здійснюється лише після списання їх з рахунку платника.
Порядок і форма розрахунків визначаються у договорі між сторонами.
2. Правила документообороту при здійсненні безготівкових розрахунків.

Докуме́нтоо́біг — це рух документів в установі від моменту створення або від одержання зі сторони або до моменту передачі на зберігання до архіву.

Об'єм документообігу складається з вхідних, вихідних та внутрішніх документів, які оброблені за період одного календарного року.

Основні етапи документообігу:


  • прийом вхідної кореспонденції;

  • обробка та реєстрація документів;

  • контроль виконання документів;

  • обробка та відправлення вихідної кореспонденції.

Розрахункові документи складаються на бланках, форми яких визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (за винятком платіжного доручення платника, що складається в довільній формі).
Якщо закінчення строку пред'явлення розрахункового документа в банк припадає на неробочий день, то останнім днем вважається робочий день, наступний за неробочим.

Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.


Якщо платіжні вимоги надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника виявилось недостатньо коштів для їх виконання, то в день надходження такі документи виконуються та повертаються в порядку, визначеному Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті. У разі відсутності коштів на рахунку платника для виконання розрахункових документів, що надійшли до банку протягом операційного часу, такі документи цього самого дня повертаються без виконання.
Якщо до банку надійшло разом кілька розрахункових документів, то при їх виконанні додержується такий порядок: спочатку виконуються платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів, потім — розрахункові документи на сплату платежів до бюджетів, після цього - платіжні вимоги, оформлені на підставі інших виконавчих документів. Усі інші документи виконуються у порядку їх послідовного надходження.

Списання коштів з рахунку платника здійснюється на підставі першого примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника. Інші примірники розрахункового документа, але не менше ніж один (за винятком розрахункових чеків), банк передає платнику.


Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. У разі технічної можливості врахування коштів, що надходять на рахунки клієнтів протягом операційного дня (поточні надходження), банк може здійснювати платежі з їх рахунків з урахуванням цих сум, якщо це визначено в договорі про розрахунково-касове обслуговування.
Платіжну вимогу стягувач може відкликати в будь-який час до списання коштів з рахунку платника шляхом подання до банку, що обслуговує стягувача, листа про відкликання.

Розрахунковий документ відкликається тільки в повній сумі.


Банк одержувача зобов'язаний зарахувати кошти на рахунки своїх клієнтів за електронними розрахунковими документами в день отримання їх від розрахункової палати. Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання тільки тоді, коли вони належать цьому отримувачу. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до двох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк зобов'язаний повернути кошти. У разі недотримання цих вимог відповідальність за шкоду, завдану суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача. У разі виявлення розбіжностей у реквізитах перевірених електронних розрахункових документів банк одержувача зараховує кошти, що надійшли на адресу одержувача, на рахунок «Кредитові суми до з'ясування».

Якщо кошти зараховані на рахунок «Кредитові суми до з'ясування» внаслідок відсутності в банку рахунку, зазначеного в електронному розрахунковому документі як рахунок одержувача, або його закриття, то кошти з рахунку «Кредитові суми до з'ясування» цей банк повертає не пізніше наступного робочого дня після їх надходження.

У разі зарахування коштів на рахунок «Кредитові суми до з'ясування» для здійснення банком одержувача додаткового контролю він не пізніше наступного робочого дня відповідними каналами зв'язку надсилає запит до банку платника для з'ясування/уточнення реквізитів електронного розрахункового документа. Якщо протягом трьох робочих днів з дня надсилання запиту відповідь від банку платника не одержана, то нез'ясована сума повертається в банк платника на той самий рахунок, з якого кошти надійшли.Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного одержувача, мають повертатися ним у строки, встановлені чинним законодавством, за порушення яких неналежний одержувач несе відповідальність відповідно до чинного законодавства. У разі неповернення неналежним одержувачем через будь-які причини коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється у судовому порядку.

Якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного одержувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок одержувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. У разі невиконання банком цієї вимоги одержувач, якому призначалися кошти, має право у порядку, встановленому законом, вимагати від банку-порушника сплати пені в розмірі, визначеному чинним законодавством. Суму цих коштів банк відображає за рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним одержувачем.


Одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов'язаний негайно надіслати повідомлення неналежному одержувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього одержувача) про здійснення йому помилкового переказу та про необхідність повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення.

Переказану неналежним одержувачем згідно з повідомленням суму коштів банк направляє на погашення дебіторської заборгованості. У разі несвоєчасного повернення неналежним одержувачем коштів банк, що надсилав повідомлення, має право вимагати в установленому законом порядку сплати цим одержувачем пені у визначеному чинним законодавством розмірі. Спори між банком, з вини якого здійснено помилковий переказ коштів, та неналежним одержувачем цих коштів вирішуються у судовому порядку.

Банк, з вини якого кошти списано з рахунку неналежного платника, зобов'язаний повернути на рахунок цього платника помилково списану суму, списавши її з рахунку того платника, з якого ці кошти підлягали списанню, а також сплатити неналежному платникові пеню у визначеному чинним законодавством розмірі, якщо договором не передбачено іншу відповідальність.


  1. Форми безготівкових розрахунків


Форма розрахунків — сукупність взаємопов’язаних елементів, до числа яких належать спосіб платежу та відповідний йому документообіг.
              В Україні діють такі форми безготівкових розрахунків: акредитивна; інкасова; вексельна; інші форми розрахунків із використанням чеків та інших розрахункових документів на документарних носіях і в електронному вигляді.
             Акредитив — умовне грошове зобов'язання, що приймається банком-емітентом за дорученням платника щодо акредитиву, здійснити платіж на користь бенефіціара (одержувача коштів) у визначеній сумі після надання документів. Акредитив погашається банком у зазначені в цьому документі строки, або банк доручає іншому банкові провести такий платіж.
              Розрахунки за інкасо — вид банківської операції, що полягає в одержанні банком грошей за різними документами (векселями, чеками тощо) від імені своїх клієнтів та зарахуванні їх в установленому порядку на рахунок одержувача коштів. При інкасовій послузі банк постачальника сам надсилає розрахункові документи до банку платника спецпоштою або телефаксом. Інкасові послуги банку постачальника надаються клієнтові за комісійну винагороду. Інкасо може бути чистим та документарним.
              Розрахунки за інкасо провадяться на підставі платіжних вимог, платіжних вимог-доручень та інших розрахункових документів.
              Вексельна форма розрахунків являє собою розрахунки між постачальником і платником за товари чи послуги з відстроченням платежу (комерційний кредит) на підставі спеціального документа-векселя.
              Вексель — цінний папір, що свідчить про безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють два види векселів: прості та переказні.
              Рахункові чеки застосовуються у безготівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги). Чекові книжки (рахункові чеки) виготовляються на спеціальному папері та є бланками суворої звітності. Строк дії чекової книжки — один рік.
             Пластикова картка — персоніфікований платіжний інструмент, що надає особі, яка користується карткою, можливість безготівкової оплати товарів та/або послуг, а також отримання готівкових коштів у відділеннях банків і банкоматах.

4. Правові основи проведення безготівкових розрахунків

Застосування безготівкового обігу збільшує можливості проведення всебічного контролю у сфері обігу грошей та мінімізацію правопорушень.



Правові основи організації безготівкових розрахунків в економіці України визначені законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про підприємництво в Україні", у Постанові Верховної Ради України "Про використанні векселів в господарському обороті", а також в нормативних актах Національного банку України.

Основним нормативним актом Національного банку України, що визначає принципи і методи організації безготівкових розрахунків, є "Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті". Вимоги цієї інструкції розповсюджуються на підприємства і установи всіх форм власності, банки і їх відділення, підприємців без створення юридичної особи і на фізичні їх осіб.

Порядок використання банківських платіжних карток регулюється "Положенням про порядок здійснення бухгалтерських операцій з банківськими платіжними картками національної системи", "Положенням про впровадження платіжних карток міжнародних платіжних систем в розрахунках за товари, надані послуги і при видачі готівки", "Положенням про емісію платіжних карток і здійсненням операцій з їх використанням".



Організація міжбанківських розрахунків регулюється Положенням НБУ "Про міжбанківські розрахунки в Україні". Відповідно до цього положення міжбанківські розрахунки - це система безготівкових розрахунків по грошових вимогах і зобов'язаннях, що виникають між банківськими установами або їх клієнтами в процесі їх діяльності.

В статті 341 Господарського кодексу зазначається, що безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються в міжнародній банківській практиці.

Водночас, у Цивільному кодексі поняття «форми безготівкових розрахунків» відсутнє як таке. Натомість, вживається поняття «види безготівкових розрахунків». Відповідно до статті 1088 Цивільного кодексу України, яка має назву «види безготівкових розрахунків», при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони в договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд.

Стаття 4 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», яка має назву «форми та види розрахунків, що застосовуються при проведенні переказу», підтримує позицію Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної статті, для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі. Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.
Контрольні запитання

1. Які банківські рахунки відкриваються підприємствами в Україні?

2. Які основні вимоги та особливості відкриття цих рахунків?

З.Які банківські рахунки відкриваються фізичними особами?

4. Що таке рахунок типу "Н" та які умови його функціонування?

5. Що таке рахунок типу "П" та які умови його функціонування?

6. Що таке платіжна вимога-доручення?

7. Який механізм здійснення акредитивної форми розрахунків?

8. Як здійснюються розрахунки чеками?

9. В яких випадках застосовуються такі форми розрахунків, як платіжна вимога та інкасове розпорядження?

10. Який порядок погашення податкової заборгованості з рахунків підприємств?

11. Що таке міжбанківські розрахунки?

12. Що виступає необхідною передумовою здійснення міжбанківських розрахунків в Україні?

13. Який механізм проведення міжбанківських розрахункових операцій?

14. Як працюють операційні каси банків?

15. Що таке ліміт залишку готівки в касі та який порядок його встановлення?

16. Які існують обмеження щодо здійснення підприємствами операцій з готівкою?

17. У чому полягають особливості діяльності банків з контролю за виконанням касових операцій їхніми клієнтами?





ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ

(УКООПСПІЛКА)

Тернопільський кооперативний торговельно-економічний коледж

Розглянуто та затверджено на засіданні

циклової комісії облікових та фінансових дисциплін

Протокол № 1 від 31.08.2013р.

Голова циклової (предметної) комісії

_____________ М.М.Процик


Спеціальність: 5.03050801 "Фінанси і кредит" Курс IIІ

Дисципліна: "Кредитування і розрахунки"
Лекція 2

Лекція з використанням техніки зворотного зв'язку
Тема Операції з готівкою

Навчальна мета: розкрити сутність готівкових грошових розрахунків, способи та форми їх здійснення, продовжити формування знань щодо документального оформлення касових операцій.

Виховна мета: Виявити пізнавальний інтерес до вивчення дисципліни; виховувати професійні риси, почуття відповідальності, творче мислення

Розвивальна мета: розвивати самостійність та творче мислення.

Спонукати до пізнавальної, наукової, творчої діяльності;



Методична мета: Використання бесіди на занятті як засобу активізації процесу навчання.
План

1. Організація готівкових грошових розрахунків у касах банку.

2. Види кас, які відкриваються в установах банків. Документальне оформлення касових операцій.

3. Визначення платіжності банкнот і монет та їх експертиза


Технічні засоби навчання:

  • Інтерактивна дошка

  • Мультимедійний проектор

  • Персональний комп’ютер

Наочність:

  • Тематична презентація в Power Point.

  • Опорний конспект до лекції №2


Міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечувані: Банківські операції, Тема 5. «Операції з готівкою», Тема 1.2. «Операції з готівкою», Бухгалтерський облік і звітність у комерційних банках, Тема 3 «Облік касових операцій»
Забезпечуючі: Гроші та кредит, Тема 2. «Поняття грошового обороту».

Література

Основна

  1. Постанова Правління НБУ «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» №72 від 19.02.2001.

2. Інструкція «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України». Постанова Правління НБУ №69 від 19.02.2001
Додаткова

  1. Мещеряков А.А. Організація діяльності комерційного банку. Навч. посіб. – Центр учбової літератури, 2007. - 608 с.

  2. Банківські операції. За ред. А.М.Мороза, К.: КНЕУ, 2008 – 433с.

  3. Петрук О. М. Банківська справа: Навч. посібник . — К. : Кондор, 2004. — 462с.


Викладач ___________ Ю.Б. Рудницька

1. Організація готівкових грошових розрахунків у касах банку.
Касові операції банків полягають у прийнятті та видачі готівкових коштів (банкнот та розмінних монет) від клієнтів та клієнтам.
Банки України здійснюють касові операції, виходячи з таких принципів:
1) усі суб'єкти господарської діяльності зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у банках;
2) суб'єкти господарської діяльності, які мають готівкові кошти, зберігають їх у касі в межах ліміту, встановленого комерційним банком. Сума готівки, що перевищує ліміт, повинна бути здана в банк і зарахована на поточний рахунок протягом трьох днів, враховуючи день отримання;
3) витрачання готівки суб'єктами господарювання здійснюється за цільовим призначенням.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні поширюється на підприємства, незалежно від форм власності і виду діяльності, та їх відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Це положення стосується як резидентів, так і нерезидентів, за певним винятком.

Таким чином, банки України, крім традиційного касового обслуговування, змушені здійснювати контроль за дотриманням касової дисципліни своїх клієнтів. Але це суперечить партнерським взаємовідносинам між банком та його клієнтами. Зокрема, мінімум один раз на два роки працівник банку повинен здійснювати перевірку дотримання касової дисципліни з виїздом на підприємство. Він має право вимагати надання усіх первинних документів, де відображені касові обороти.

Для того, щоб задовольнити інтереси клієнтів, установа банку має касу, де повинна міститись певна сума готівки. Розмір готівки в касі не повинен бути завищеним, оскільки для банку це - непрацюючі активи. Навпаки, здійснення касових операцій пов'язані з певними витратами для банку (наприклад, на охорону, інкасацію, придбання готівки).

Банки відкривають прибуткові та видаткові каси. Також розрізняють денні і вечірні каси. Денні каси функціонують протягом операційного дня, а після його закінчення готівку приймають вечірні каси. Видаткові операції вечірні каси не здійснюють. Готівка видається клієнтам видатковими касами на підставі таких документів, як грошовий чек, видатковий касовий ордер.
Грошові купюри формуються в корінці по 100 банкнот одного номіналу, на який накладають бандероль. 10 корінців банкнот одного номіналу формують пачку з картонним накладенням та пломбою. Для підвищеної відповідальності касових працівників на бандеролях та пачках зазначають назву банку, номінал купюри, суму, дату покупки, підпис та іменний штамп касира.
Готівка в касу банку потрапляє у результаті надходжень коштів від клієнтів. Основне джерело — це здача виручки. Через те, що надходження і видатки з кас банку мають нерівномірний характер, в установах банків здійснюють прогнозування касових оборотів. Для цього всі підприємства подають до комерційного банку, як правило, за 60 днів до початку планового кварталу, за-явку-розрахунок. У цій заявці показують касові обороти підприємства з надходження і видатку готівки з кас підприємств на плановий квартал, а також фактичні дані за відповідний квартал минулого року. Відомості подаються в розрізі встановлених НБУ джерел надходжень готівки, а також напрямів її витрачання.

Якщо прогнозується перевищення виплат над надходженнями, то банк може отримати підкріплення готівкою від територіального управління НБУ. Для цього до територіального управління НБУ подається заява за три дні до дати отримання готівки, і територіальне управління дає дозвіл на підкріплення готівкою, який дійсний чотири робочих дні. При цьому банк отримує готівку та одночасно аналогічна сума списується з його кореспондентського рахунку в НБУ. НБУ стягує плату за касове обслуговування комерційних банків у розмірі 1 % від суми угоди.

Якщо в банку прогнозується надлишок готівки, то він може бути реалізований іншому банку. Операція продажу готівки проходить через коррахунки обох банків у НБУ. Для цього банк-продавець подає у НБУ платіжне доручення. У разі, коли надлишок готівки в касі банку перевищує ліміт і не може бути реалізований, готівка має бути здана до територіального управління НБУ, а аналогічні кошти зараховуються на коррахунок у НБУ.
Касові операції банків трудомісткі і витратні, тому за надання послуг, пов'язаних з касовим обслуговуванням, банки, як правило, стягують плату зі своїх клієнтів згідно з договором на розрахунково-касове обслуговування клієнтів.


  1. Види кас, які відкриваються в установах банків. Документальне оформлення касових операцій.

Банки здійснюють касові операції з обслуговування клієнтів на основі єдиних правил, установлених Національним банком України. Ці правила визначають порядок прийняття, видачі, упакування, зберігання та обліку готівки.

Для здійснення касових операцій установи банків організовують, насамперед, прибуткові каси, які здійснюють приймання готівки від клієнтів, та видаткові каси, які здійснюють видачу готівки. У банках із невеликими обсягами касових операцій можуть організовувати об'єднані прибутково-видаткові каси. Якщо установа банку здійснює інкасацію виручки клієнтів інкасаторською службою, то вона може створити, крім прибуткової каси, ще й касу перерахунку, в якій перераховується вміст інкасаторських сумок. Банки можуть організовувати також вечірні каси для приймання від клієнтів виручки, яка надходить після закінчення операційного дня банку. Вечірні каси не здійснюють видаткові операції.

Банк приймає від клієнта готівку для здійснення її переказу.

За рішенням банку іноземна валюта у вигляді монет приймається в касу банку лише в разі касового обслуговування юридичних осіб, що мають право використовувати іноземну валюту як засіб платежу або здійснювати розрахунки, пов'язані з відрядженнями за кордон.

До касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними Інструкцією Про касові операції в банках України від 14.08.2003 року, належать: заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.


Приймання готівки національної валюти від клієнтів здійснюється через каси банків за такими прибутковими касовими документами:

  • за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб – на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказу без відкриття рахунку;

  • за рахунками на сплату платежів - від фізичних осіб на користь юридичних осіб;

  • за прибутковим касовим ордером - від працівників банку за внутрішньобанківськими операціями;

  • за документами, установленими відповідною платіжною системою: від фізичних і юридичних осіб - для відправлення переказу та виплати його отримувачу готівкою в національній валюті.

Банки мають видавати клієнтам відсортовані придатні до обігу банкноти (монети).

З каси банку готівка національної валюти видається за такими видатковими документами:



  • за грошовими чеками - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям;

  • за заявою на видачу готівки - фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу);

  • за документом на отримання переказу готівкою в національній валюті, установленим відповідною платіжною системою, - фізичним і юридичним особам (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу);

  • за видатковим касовим ордером - працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями.

Для одержання грошової чекової книжки клієнт заповнює заяву про видачу чекової книжки в одному примірнику, на якій після відповідної перевірки проставляється дозвільний напис уповноваженого працівника банку.

До видачі клієнту грошової чекової книжки на кожному чеку працівник банку заповнює реквізити (найменування банку, код банку, номер його поточного рахунку, найменування юридичної особи), реєструються їх номери в картках зразків підписів клієнта.


3. Визначення платіжності банкнот і монет та їх експертиза

Важливим моментом приймання готівки касами банків є експертиза банкнот і монет та їх оброблення.

Метою експертизи є визначення справжності банкнот, їх платіжності та ступеня зносу. Експертиза на справжність банкнот здійснюється за допомогою спеціальних приладів, що дають змогу виявити особливі ознаки справжніх та фальшивих грошей. Умінню здійснювати таку експертизу касири періодично навчаються за спецальними програмами.

Якщо банкнота виявлена справжнього та має певний знос та незначні пошкодження, проте від неї залишилось не менше % початкового розміру і видимий водяний знак, номінал, літери серії та номер, вона вважається платіжною і залишається в обігу. Банкнота з істотнішими пошкодженнями вважається неплатіжною і вилучається з обігу. Неплатіжні банкноти підприємства не повинні приймати в платежі, але банки приймають їх для обміну на платіжні за таких умов:

якщо не виникає сумніву в їхній справжності;
якщо видимий номінал банкноти;

якщо відсутня частина банкноти не може бути прийнята для обміну,

тобто вона не становить половини і більше загального розміру банкноти.

Зношені банкноти - це банкноти, які мають одну або


більше з таких ознак зношення або пошкодження:

  • потертості, часткова втрата фарби на зображеннях, розпушення
    паперу, втрату папером жорсткості; { Абзац другий пункту 2.4 глави
    2 в редакції Постанови Національного банку N 252 ( z0869-06 ) від
    06.07.2006 }

  • загальне або локальні забруднення, плями та написи (уключаючи
    видимі в ультрафіолетових променях) площею кожні понад 400 кв. мм,
    колір яких контрастує з кольором навколишнього зображення або
    навколишньої незадрукованої ділянки банкноти;

  • відбитки штампів площею понад 400 кв. мм, уключаючи видимі в
    ультрафіолетових променях, крім штампів про погашення;

  • надриви або надрізи довжиною кожний понад 5 мм, у тому числі
    склеєні;

  • отвори та проколи, відірвані краї або кути, площа кожного з
    яких більша ніж 10 кв. мм.

Зношені монети - це монети з ознаками хімічної дії, унаслідок
чого змінився колір, або механічного пошкодження (спотворені
елементи дизайну) за умови, що вони не мають надломів, надрізів та
отворів, недеформовані і зберегли масу, зображення малого
Державного Герба України, номіналу, назви розмінної одиниці та
рельєф або текст на гурті, якщо він має бути згідно з офіційним
повідомленням Національного банку.

Зношені банкноти і монети, якщо вони не мають ознак


підроблення, повинні без обмежень прийматися фізичними й
юридичними особами до всіх видів готівкових платежів, для
переказів тощо. Банки зобов'язані без обмежень приймати такі
банкноти і монети разом з виручкою підприємств, установ і
організацій, а також від фізичних і юридичних осіб до всіх видів
готівкових платежів, для зарахування на рахунки, вклади,
акредитиви та обміну на придатні до обігу банкноти і монети.
Метою оброблення готівки є формування банкнот у стандартну упаковку з єдиним для всіх банків оформленням, на якому зазначається назва банку, хто персонально формував упаковку, номіналу формуються в одну упаковку по 100 штук, яка називається корінцем. 10 корінців одного номіналу формуються в упаковку, яка називається пачкою. Сформовані пачки обв'язуються шпагатом і пломбуються. Єдиний порядок оброблення грошових знаків створює значні зручності для їх подальшого переміщення, використання, зберігання, підвищує відповідальність касирів, оскільки дає можливість швидко виявити винних у недостачі чи пропусканні і фальшивих грошей в упаковках.


ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ

(УКООПСПІЛКА)

Тернопільський кооперативний торговельно-економічний коледж

Розглянуто та затверджено на засіданні

циклової комісії облікових та фінансових дисциплін

Протокол № 1 від 31.08.2013р.

Голова циклової (предметної) комісії

_____________ М.М.Процик


Спеціальність: 5.03050801 "Фінанси і кредит" Курс IIІ

Дисципліна: "Кредитування і розрахунки"
Лекція 3

Програмована лекція

  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка