Cd-rom харків «Видавнича група “Основа”» 2014



Скачати 23.58 Mb.
Сторінка1/103
Дата конвертації31.12.2016
Розмір23.58 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   103


Серія «Усі уроки»

Заснована 2010 року


Усі художні твори
зі світової літератури
6 клас

CD-ROM


Харків
«Видавнича група “Основа”»
2014

УДК 37.016+821

ББК 74.26+84(ТТД)

У74
Серія «Усі уроки»

Заснована 2010 року



У74


Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 6 клас : CD-ROM : [Текст] / укл. В. В. Паращич. — Х. : Вид. група «Основа», 2014. — 1555 с. — (Серія «Усі уроки»).




ISBN 978-617-00-2134-2.




Цей CD-ROM є невід’ємною складовою посібника Паращич В. В. Усі уроки світової літератури. 6 клас. — Х. : Вид. група «Основа», 2014 (I та II семестр в окремих книжках). Посібник містить твори з курсу світової літератури для 6-го класу шкіл з українською мовою навчання (українською та російською мовами) згідно з новою програмою Міносвіти. Уміщені тут тексти зручні у використанні: їх можна відкрити у форматі .pdf на комп’ютері; роздрукувати повністю або частково; вивести на екран мультимедійної дошки будь-яку цитату; копіювати уривки, зважаючи на нагальну необхідність, тощо.

Для вчителів світової літератури загальноосвітніх навчальних закладів і студентів відповідного фаху педагогічних навчальних закладів.






УДК 37.016+821

ББК 74.26+84(ТТД)










Этот CD-ROM — неотъемлемая часть пособия Паращич В. В. Усі уроки світової літератури. 6 клас. — Х. : Вид. група «Основа», 2014 (I и II семестр в отдельных книгах). Пособие включает произведения из курса всемирной литературы для 6-го класса школ с украинским языком обучения (на украинском и русском языках) согласно новой программе Минобразования. Помещённые здесь тексты удобны в использовании: их можно открыть в формате .рdf на компьютере; распечатать полностью или частично; вывести на экран мульти-медийной доски любую цитату; при необходимости копировать фрагменты и т. д.

Для учителей всемирной литературы общеобразовательных учебных заведений и студентов соответствующих специальностей педагогических вузов.












Усі художні твори зі світової літератури (хрестоматія). 6 клас [Електронний ресурс] / укл. В. В. Паращич. — Електрон. текстові дані. (4 Мб). — Х. : Вид. группа «Основа», 2013. — 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). — (Серія «Усі уроки»). — Систем. вимоги: ПК Pentium або вище; 128 Мб ОЗУ; Windows XP або вище; SVGA 1024×768 та більше ; 4×CD-ROM дисковод; миша. — Загол. з екрану. — Диск уміщено в конверт 12×12 см.





ISBN 978-617-00-2134-2

© Паращич В. В., укладання, 2013

© ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2014



Зміст

Легенди та міфи Давньої Греції 13

Міф про Прометея 13

Міфи про Геракла 20

Народження героя 20

Гераклова юність 22

Одруження і безумство Геракла 23

Подвиг перший: Немейський лев 24

Подвиг другий: Лернейська гідра 25

Подвиг третій: Керінейська лань 26

Подвиг четвертий: Ерімантський вепр 28

Подвиг п’ятий: Авгієві стайні 30

Подвиг шостий: Стімфалійські птахи 33

Подвиг сьомий: Крітський бик 35

Подвиг восьмий: Діомедові коні 36

Геракл у Адмета 37

Подвиг дев’ятий: Іпполітин пояс 40

Геракл у Лівії 42

Подвиг десятий: Геріонові корови 44

Подвиг одинадцятий: золоті яблука Гесперид 46

Подвиг дванадцятий: пес Кербер 48

Інші подвиги Геракла 50

Деяніра 51

Іола 53

Смерть і безсмертя Геракла 54



Нарцис 57

Пігмаліон 60

Орфей і Еврідіка 61

Деметра і Персефона 65

Дедал і Ікар 71

Давньоіндійська міфологія 73

Творення 73

Про створення людей 74

Про чергування дня і ночі 74

Про золоті часи 74

Про потоп 75

Золоте яйце 75

Вішну бачить світ уві сні 76

Давньоєгипетська міфологія 77

Народження бога Сонця з океану Нун 80

Поява людей 80

Поділ неба і землі 81

Створення світу 81

Життя після смерті 81

Де живуть боги 81

Езоп 84

Лисиця і виноград 84



Езоп 84

Вовк і Ягня 84

Езоп 84

Крук і Лисиця 84



Езоп 85

Мурашки й Цикада 85

Іван Андрійович Крилов 86

Квартет 86

Іван Андрійович Крилов 86

Бабка та Муравель 86

Іван Андрійович Крилов 87

Вовк і Ягня 87

Жуль Верн 89

П’ятнадцятирічний капітан 89

Частина перша 89

Розділ перший. Шхуна-бриг «Пілігрим» 89

Розділ другий. Дік Сенд 95

Розділ третій. Судно, що потрапило в катастрофу 100

Розділ четвертий. Врятовані із «Вальдека» 106

Розділ п’ятий. «С» і «В» 110

Розділ шостий. Кит на горизонті 120

Розділ сьомий. Підготовка до полювання 126

Розділ восьмий. Смугастик 132

Розділ дев’ятий. Капітан Сенд 138

Розділ десятий. Наступні чотири дні 143

Розділ одинадцятий. Буря 151

Розділ дванадцятий. Острів на обрії 159

Розділ тринадцятий. «Земля! Земля!» 165

Розділ чотирнадцятий. Що робити? 173

Розділ п’ятнадцятий. Герріс 182

Розділ шістнадцятий. У дорозі 191

Розділ сімнадцятий. Сто миль за десять днів 198

Розділ вісімнадцятий. Страшне слово 207

Частина друга 214

Розділ перший. Работоргівля 214

Розділ другий. Герріс та Негоро 221

Розділ третій. За сто миль від берега 229

Розділ четвертий. Тяжкими шляхами Анголи 236

Розділ п’ятий. Лекція про термітів, прочитана в термітнику 243

Розділ шостий. Водолазний дзвін 250

Розділ сьомий. Табір на березі Кванзи 257

Розділ восьмий. Із записника Діка Сенда 263

Розділ дев’ятий. Казонде 271

Розділ десятий. Ярмарок 278

Розділ одинадцятий. Королівський пунш 285

Розділ дванадцятий. Похорон короля 291

Розділ тринадцятий. У факторії 298

Розділ чотирнадцятий. Вісті про доктора Лівінґстона 304

Розділ п’ятнадцятий. Куди може завести мантікора? 313

Розділ шістнадцятий. Мганнга 321

Розділ сімнадцятий. Униз за течією 326

Розділ вісімнадцятий. Різні події 333

Розділ дев’ятнадцятий. «С. В.» 339

Розділ двадцятий. Підсумки 345

Роберт Луїс Стівенсон 348

Острів скарбів 348

Частина перша. Старий пірат 348

Розділ 1. Старий морський вовк у заїжджому дворі «Адмірал Бенбоу» 348

Розділ 2. Чорний Пес навідується до капітана 352

Розділ 3. Чорна мітка 357

Розділ 4. Матроська скриня 361

Розділ 5. Кінець сліпця 365

Розділ 6. Капітанові папери 369

Частина друга. Корабельний кухар 374

Розділ 7. Я їду до Брістоля 374

Розділ 8. Під вивіскою «Підзорна Труба» 378

Розділ 9. Порох і зброя 382

Розділ 10. Плавання 386

Розділ 11. Що я підслухав, сидячи у діжці з-під яблук 390

Розділ 12. Воєнна рада 394

Частина третя. Мої пригоди на острові 398

Розділ 13. Як розпочалися мої пригоди на острові 398

Розділ 14. Перший удар 401

Розділ 15. Острів’янин 405

Частина четверта. Частокіл 409

Розділ 16. Подальші події, висвітлені доктором. Як було залишено корабель 409

Розділ 17. Доктор продовжує свою розповідь. Остання переправа човном 413

Розділ 18. Доктор продовжує розповідь. Кінець першого дня бою 415

Розділ 19. Знову розповідає Джим Гокінс. Гарнізон у блокгаузі 419

Розділ 20. Сільвер-парламентер 423

Розділ 21. Атака 426

Частина п’ята. Мої пригоди на морі 430

Розділ 22. Як розпочалися мої пригоди на морі 430

Розділ 23. Під владою відливу 434

Розділ 24. У човнику 437

Розділ 25. Я спускаю «Веселого Роджера» 440

Розділ 26. Ізраїл Гендс 443

Розділ 27. «Піастри!» 449

Частина шоста. Капітан Сільвер 452

Розділ 28. У таборі ворога 452

Розділ 29. Ще одна чорна мітка 458

Розділ 30. Слово честі 462

Розділ 31. Пошук скарбів. Вказівна стрілка Флінта 467

Розділ 32. Пошук скарбів. Голос у лісі 471

Розділ 33. Падіння ватажка 475

Розділ 34. І останній 480

Чарльз Діккенс 484

Різдвяна пісня в прозі. Різдвяне оповідання з привидуми


(повість-казка) 484

Куплет перший. Привид Марлі 484

Куплет другий. Перший із трьох духів 499

Куплет третій. Другий із трьох духів 514

Куплет четвертий. Останній із духів 532

Николай Васильевич Гоголь 551

Вечера на хуторе близ Диканьки
Повести, изданные пасичником Рудым Паньком 551

Часть первая 551

Предисловие 551

Часть вторая 556

Предисловие 556

Ночь перед Рождеством 559

Антон Павлович Чехов 594

Хамелеон 594

Антон Павлович Чехов 596

Товстий і тонкий 596

Джек Лондон 599

Жага до життя 599

Гаррієт Бічер-Стоу 614

Хатина дядька Тома 614

Розділ І. Знайомство з «гуманним» работорговцем 614

Розділ ІІ. Мати 622

Розділ ІІІ. Чоловік, батько і просто людина 625

Розділ IV. Вечір у хатинці дядечка Тома 629

Розділ V. Як одухотворена власність ставиться до зміни власника 640

Розділ VI. Втечу виявлено 646

Розділ VІІ. Мати бореться 654

Розділ VІІІ. Врятовані! 665

Розділ IX. Сенатор — теж людина 677

Розділ Х. Товар відправлено 691

Розділ ХІ. Невільницькі думки про свободу 700

Розділ ХІІ. Трохи інформації про один цілком законний бізнес 711

Розділ ХІІІ. Еліза у селищі квакерів 726

Розділ ХIV. Євангелина 733

Розділ XV. Про нового господаря Тома, історію його одруження
і про рід Сен-Клерів 740

Розділ XVI. Про нову Томову господиню і її погляди на життя 753

Розділ XVII. Так борються за волю 769

Розділ ХVIII. Спостереження і погляди міс Афелії 783

Розділ ХІХ. Продовження попереднього 796

Розділ ХХ. Топсі 812

Розділ XХI. У Кентуккі 825

Розділ ХХІІ. «Трава засихає і в’яне цвіт» 829

Розділ ХХІІІ. Енрік 835

Розділ XXIV. Передчуття 841

Розділ XXV. Маленька проповідниця 846

Розділ XXVI. Невблаганна смерть 850

Розділ XXVII. Так закінчується усе земне 861

Розділ XXVIIІ. Довгоочікувана зустріч 867

Розділ ХХІХ. Беззахисні 880

Розділ ХХХ. Невільницький барак 886

Розділ ХХХІ. Дорога в незнане життя 893

Розділ ХХХІІ. Понурий занедбаний маєток 898

Розділ ХХХІІІ. Непокірна Кассі 905

Розділ ХХХІV. Доля квартеронки 911

Розділ ХХХV. Оберіг 921

Розділ ХХХVI. Емілі та Кассі 926

Розділ ХХХVIІ. П’янкий аромат свободи 932

Розділ ХХХVIII. Перемога 938

Розділ ХХХІХ. Хитрий задум 946

Розділ ХL. Страдник 954

Розділ ХLI. Молодий Шелбі 960

Розділ ХLII. Розповідь про привида 966

Розділ ХLIII. Передостанній 971

Розділ ХLIV. Визволитель 978

Володимир Галактіонович Короленко 982

Сліпий музикант 982

Глава перша 982

I 982


II 982

III 983


IV 986

V 987


VI 988

VII 989


VIII 992

IX 992


X 993

Глава друга 994

I 994

II 995


III 995

IV 996


V 998

VI 999


VII 1001

VIII 1002

IX 1003

X 1005


XI 1006

XII 1007


XIII 1008

Глава третя 1009

I 1009

II 1010


III 1011

IV 1012


V 1013

VI 1016


VII 1018

VIII 1019

IX 1020

Глава четверта 1021



I 1021

II 1021


III 1022

IV 1024


V 1025

VI 1026


Глава п’ята 1027

I 1027


II 1028

III 1030


IV 1031

V 1032


VI 1034

VII 1036


VIII 1036

IX 1040


X 1042

XI 1043


XII 1044

Глава шоста 1045

I 1045

II 1046


III 1052

IV 1058


V 1060

VI 1063


VII 1064

VIII 1069

IX 1072

X 1074


Глава сьома 1076

I 1076


II 1077

Епілог 1080

Антуан де Сент-Екзюпері 1083

Маленький принц 1083

І 1083

II 1084


III 1085

IV 1087


V 1088

VI 1089


VII 1090

VIII 1092

IX 1093

X 1094


XI 1097

XII 1098


XIII 1098

XIV 1100


XV 1102

XVI 1104


XVII 1105

XVIII 1106

XIX 1106

XX 1107


XXI 1107

XXII 1110

XXIII 1111

XXIV 1111

XXV 1113

XXVI 1115

XXVII 1118

Мацуо Басьо 1120

Хокку (хайка) 1120

Роберт Бернс 1144

Мое серце в верховині 1144

Роберт Бернс 1144

Прощання з горами 1144

Генрі Лонґфелло 1145

Пісня про Гайавату
(уривки) 1145

Джанні Родарі 1155

Листівки з видами міст 1155

Рей Дуґлас Бредбері 1156

Усмішка 1156

Роберт Шеклі 1161

Запах думки 1161

Астрід Анна Емілія Ліндґрен 1172

Брати Лев’яче Серце 1172

1 1172


2 1175

3 1178


4 1182

5 1186


6 1193

7 1200


8 1206

9 1215


10 1225

11 1231


12 1238

13 1244


14 1254

15 1263


16 1269

Астрід Анна Емілія Ліндґрен 1275

Міо, мій Міо 1275

Він у дорозі день і ніч 1275

У трояндовому садку 1280

Міраміс 1284

Чи зірки слухають, коли ми граємо для них? 1288

Колодязь, що ввечері шепоче 1291

Він їхав пущею... 1296

Зачаровані птахи 1303

У мертвому лісі 1307

Найглибша печера в найчорнішій горі 1312

Залізний пазур 1318

Страшнішого меча я ще не бачив у своєму замку 1324

Міо, мій Міо 1331

Міхаель Андреас Гельмут Енде 1340

Джим-кнопка та Лукас-машиніст 1340

Глава перша, у якій історія починається 1340

Глава друга, у якій прибуває загадкова посилка 1342

Глава третя,


у якій майже приймається одне невеселе рішення, із яким Джим не згоден 1347

Глава четверта, у якій у море виходить незвичайний корабель


і Лукас дізнається, що на Джима-Кнопку можна покластися 1351

Глава п’ята,


у якій подорож океаном завершується і Джим бачить прозорі дерева 1355

Глава шоста, у якій велика жовта голова стає друзям на заваді 1358

Глава сьома, у якій Емма вдає карусель, а друзі знайомляться з одним онуком 1362

Глава восьма, у якій Джим із Лукасом знаходять загадкові надписи 1367

Глава дев’ята, у якій виступають циркові артисти
і дехто замислює недобре проти Джима й Лукаса 1371

Глава десята, у якій друзі потрапляють у біду 1374

Глава одинадцята,
у якій Джим несподіваним чином дізнається про свою таємницю 1381

Глава дванадцята,


у якій починається подорож у невідоме і друзі бачать «Корону Світу» 1388

Глава тринадцята,


у якій починають говорити голоси в «Долині Сутінків» 1391

Глава чотирнадцята,


у якій Лукас має визнати, що без свого маленького друга Джима він би пропав 1395

Глава п’ятнадцята, у якій мандрівники потрапляють


до чудернацької місцевості та знаходять згубні сліди 1401

Глава шістнадцята, у якій Джим Кнопка придбаває важливий досвід 1408

Глава сімнадцята,
у якій уявновелетень пояснює свою незвичайність та виявляє вдячність 1412

Глава вісімнадцята,


у якій друзі розстаються із уявновелетнем і застрягають у «Вустах Смерті» 1415

Глава дев’ятнадцята,


у якій друзі ремонтують невеличкого вулканчика, а Емма отримує іншу зовнішність 1420

Глава двадцята,


у якій один чистопородний дракон запрошує Емму на вечірню прогулянку 1428

Глава двадцять перша, у якій друзі дізнаються, що таке сумландська школа 1432

Глава двадцять друга, у якій мандрівники потрапляють під землю і бачать дива 1442

Глава двадцять третя, у якій мигдальська принцеса розповідає свою історію,


а Джим раптом сердиться на неї 1448

Глава двадцять четверта, у якій Емма отримує незвичайну винагороду,


а мандрівники — великий сніданок на будь-який смак 1454

Глава двадцять п’ята,


у якій пані Мальцан прощається, а з Усландії приходить лист 1460

Глава двадцять шоста,


у якій дітлахи розстаються, а плавучий острів потрапляє до сітей 1467

Глава двадцять сьома,


у якій святкуються заручини, і книга ця закінчується приємним сюрпризом 1473

Крістіне Нестлінґер 1480

Конрад, або Дитина з бляшанки 1480

Глава перша 1480

Глава друга 1486

Глава третя 1494

Глава четверта 1503

Глава п’ята 1510

Глава шоста 1518

Глава сьома 1525

Глава восьма 1534

Глава дев’ята 1542

Глава десята 1545


Легенди та міфи Давньої Греції

Давньогрецька міфологія є одним із найяскравіших феноменів світової цивілізації. Вона не тільки засвідчила самобутність мислення, пізнання давніми греками закономірностей, що панують у світі, місця людини в ньому, а й сформулювала універсальний кодекс людської честі, виміри шляхетної поведінки. У ній вкорінені духовність, етичні принципи, культура багатьох європейських народів. Без знання її не пізнати глибин історії, багатьох релігійних систем, вершинних надбань літератури, музики, живопису, архітектури, кіно- та театрального мистецтв. Саме тому її вивчають студенти гуманітарних факультетів, а також небайдужі до свого духовного розвитку і рівня особистої культури.

Міф про Прометея

За давніх-давніх часів, коли над усім світом панував іще не Зевс, а його батько Кронос, люди, що тільки-но розселилися по землі, були кволі, безсилі, лякливі. Вони не вміли ні думати, ні розуміти того, що бачили довкола. Зі страхом дивилися вони на грозові хмари й на пекуче сонце, на безкрає море й на височенні гори. І здавалося людям, що то могутні божественні істоти.

Від усього, що їх лякало, люди мерщій ховалися в свої глибокі підземні нори, наче кроти. Не було тоді в людей ані світлих жител, ані вогнищ родинних, їли вони тільки траву та сире коріння, а м’яса й не куштували, бо не знали мисливства.

Згодом владу над усім світом здобув Зевс, що скинув батька в Тартар — у найглибше дно землі й моря, що лежить далеко внизу під царством мертвих, похмурим Аїдом. Із своєї небесної осяйної височини Зевс і не дивився на нужденних людей, а ті ледь животіли серед незбагненної, ворожої природи. Скільки їх гинуло від хвороб та з голоду, в боротьбі із жорстокою стихією! Так би зачах і загинув назавжди рід смертних людей, якби не став їм на захист і допомогу найблагородніший серед безсмертних — титан Прометей.

Матір’ю його була велика Феміда, богиня справедливості й правосуддя. А батько — Іапет — належав до роду могутніх титанів, що їх здолав Зевс і скинув навіки у Тартар. Такої долі зазнав і Іапет, але зосталися його сини Атлант, Менетій, Прометей та Епіметей. Двох перших Зевс теж покарав за сміливу спробу змагатися з ним: в Менетія поцілив вогненною блискавкою, і той упав просто в Тартар, а величезному Атлантові надумав іншу кару — тримати на собі все небесне склепіння.

Відтоді стоїть Атлант, величезний, наче гора, і, наче гора, непорушний. Усе дуже, м’язисте тіло його напружилося і скам’яніло, він зігнувся під страшним тягарем, та мусить так вічно стояти.

Найменший Іапетів син, простодушний Епіметей, не був небезпечний Зевсові. А розумний і мужній Прометей сам став на бік Зевса. Він, як ніхто, розумів, що дикі, свавільні титани не можуть правити світом,— для цього, крім сили, потрібний ще світлий розум. І Прометей сам допоміг мудрому Зевсові стати до влади. Здавалося, все йшло до того, що Прометей буде найближчим Зевсовим другом. Та на заваді стали дрібненькі, ледь видні з Олімпу істоти — смертні люди.

Прометей мав благородне, велике серце, він перший зглянувся на людей, навчив їх будувати світлі житла, плавати на човнах, напинати вітрила, полювати лісову звірину, приручати тварин. Він перший запріг у ярмо дикого бика, перший приборкав вільного коня, і ті стали вірними помічниками людини. Прометей навчив смертних лікуватися цілющим зіллям, знаходити путь по зорях і лету птахів, навчив добувати з землі мідь, золото й срібло та користуватися щедрими дарами природи.

А громовладний Зевс і далі не зважав на людей. Зате його сини й дочки — молоді боги, що безжурно жили на Олімпі,— зацікавилися тими дрібними істотами, які сновигали десь далеко внизу, на землі. Знічев’я безсмертні навіть взялися допомагати людям, навчати ремесел і хліборобства, але за те зажадали від них великої шани і багатих Дарів.

Щоб скласти таку угоду, якось зібралися обидві сторони. Від богів виступав Зевс, від людей — титан Прометей, хоч сам був безсмертний. Він побоювався, що люди не зможуть протистояти богам, і поспішив їм на поміч.

Титан так уболівав за долю смертних, що вдався навіть до хитрощів. Коли привели жертовного бика, він сам зарізав його й поділив тушу на дві частини. До більшої купи поскладав самі кістки, але прикрив їх гарним, лискучим жиром, а меншу, де було смачне м’ясо Прометей загорнув у брудну бичачу шкуру, ще й поклав зверху гидкі тельбухи.

— Батьку наш Зевсе, вибери собі яку хочеш частину,— лукаво запросив Прометей.— Те, що ти вибереш, люди надалі віддаватимуть безсмертним богам.

Як Прометей і сподівався, Зевс узяв собі купу, більшу і кращу на вигляд. Відтоді смертні стали їсти м’ясо, а кістки спалювати на шану безсмертним.

Розлютився Зевс, збагнувши, як обдурив його Прометей заради тих смертних нікчем. Страшно загримів він з темнохмарного Олімпу і жбурнув на землю вогненні стріли-блискавки. А потім надумав людям кару, аби дошкулити Прометею: він відмовив смертним у тому, що було їм доконче потрібне,— у життєдайнім вогні.

— Хай їдять м’ясо, але сире! — гримів люто Зевс.

Люди не варили їжі, не світили в домівках, не грілися коло багать, і було те життя без вогню злиденним животінням.

Пожалів людей своїм великим серцем титан Прометей і сміливо порушив Зевсову заборону. Якось він перестрів Афіну Палладу, любу Зевсову дочку. Богиня мудрості була завжди прихильна до титана, тож він і попросив її відчинити йому потай двері чорного ходу, що вів до Зевсового палацу,— адже Прометею було вже не вільно з’являтися на Олімпі. Афіна Паллада так і зробила, гадаючи, що Прометеєві цікаво поглянути на новий витвір бога-митця Гефеста — на людей зі щирого золота, що, наче живі, слугували богам.

А Прометей, опинившись у Зевсовій оселі, мерщій узяв із божественного вогнища невеличку іскру, сховав її у порожній очеретині та й приніс людям на землю.

Відтоді засяяли, заяскріли веселі вогнища на землі. Навколо них люди збиралися цілими родинами, смажили м’ясо, грілися, танцювали. Люди зажили тепер веселіше, дружніше, і з того щиро радів титан Прометей. Він навчив їх приборкувати вогонь, топити мідь, кувати зброю, і люди стали дужчі, сміливіші, вони вже не вхилялися покірно перед своєю долею. Завдяки Прометеєві вони навчилися думати і тоді, мабуть, уперше відчули себе людьми.

Та чорним, грозовим буревієм насувався на відважного титана страшний гнів всевладного Зевса. Ніхто в світі ще не порушував так зухвало його заборони, ніхто не насмілювався повставати проти нього, батька всіх безсмертних і смертних.

У шаленій нестямі Зевс звелів закути титана Прометея в кайдани і припнути на самому краї землі до стрімкої скелі, щоб відступник висів там довгі століття. Таку кару надумав Зевс останньому з роду титанів, що насмілився змагатися з ним і боронити слабосильних, нікчемних людей.

Здійснити цю кару Зевс доручив своєму кульгавому сину Гефесту, неперевершеному митцеві й ковалю. А в помічники йому дав двох своїх вірних слуг — Силу і Владу, суворих, безжальних, жорстоких. Прикро було Гефестові коритися Зевсовій волі, бо він щиро шанував Прометея, але не послухатись рідного батька не міг.

Туди, де кінчається пустельна країна диких скіфів і велично здіймається до неба бескеття Кавказу, Сила і Влада привели непокірного титана, а за ними шкутильгав бог Гефест.

Він був кульгавий з дитинства, бо колись розгнівався на нього Зевс і, схопивши малого за ногу, швиргонув геть з Олімпу. Довго летів Гефест, цілий день, а надвечір упав на скелястий острів Лемнос і відтоді став шкутильгати. Відтоді ж навіки оселився в його серці страх перед Зевсом. Той страх примусив його і тепер скоритися могутньому батькові.

Знову тяжко зітхає Гефест і здіймає величезний молот, щоб прикувати Прометея до стрімкої кручі.

— Бий молотом дужче, дужче! — суворо наказує Влада.— Щоб Прометей не зміг у путах і поворухнутися. Та не зітхай, не стогни,— він же Зевсів ворог, злочинець.

— Яке огидне моє ремесло! — розпачливо вигукує Гефест.— Хай би хто інший ним володів, тоді я не мусив би приковувати друга до скелі. О Прометею, сину великої Феміди! Я сам плачу з твоєї тяжкої муки, та мушу коритись невблаганному Зевсові.

Знову і знову гупає молот, від нього іде стоголоса луна, і здається, то стогнуть похмурі Кавказькі гори. Нарешті титана прикуто.

— От і добре! — озивається Влада.— До цієї скелі люди не дістануться, хоч би як хотіли зарадити своєму благодійникові.

— Ніхто йому тепер не зарадить,— скрушно мовить Гефест,— невблаганне-бо серце в Кроніона. Яку жорстоку кару він вигадав! Очам нестерпно дивитися на Прометея.

— Стережись, щоб за такі слова Зевс не покарав і тебе,— похмуро каже Влада і квапить Гефеста.— Годі вболівати за тим зухвальцем ходімо звідси. А ти, Прометею, можеш тепер ремствувати проти Зевса та дбати про жалюгідних смертних людей.

Ані словом не озивається гордий богоборець. Навіть не дивиться, як ідуть геть Сила і Влада, кремезні, негнучкі, наче витесані з каміння, а за ними шкутильгає ще дужче Гефест. Тільки коли вони зникли за горами і навколо залягла мертва тиша, Прометей застогнав і голосно крикнув:

— О божественний ефіре! О мати-земле і сонце ясне, всевидюще! О бистрокрилі вітри і ви, хвилі невтомного моря! Погляньте, як покарав мене Зевс за те, що я був прихильний до смертних і приніс їм вогонь. Я знав, що Зевс мене покарає. Страшні мої муки, та я не зрікаюся свого вчинку!

Замовк Прометей, а навколо зашелестіло, задзвеніло в повітрі, наче від помахів легких пташиних крил. То прилетіли на великій крилатій колісниці ніжні жалісливі океаніди, що в своїх далеких підводних печерах почули брязкіт Прометеєвих кайданів. Той брязкіт пройняв їм серце пекучим болем, затьмарив ясні очі сльозами, і вони прилетіли, щоб хоч добрим словом полегшити муки свого любого родича.

За океанідами поспішав на крилатому коні сам старий Океан. Сивий, величний, він наблизився до Прометея і мовив:

— Іапетів сину! Нікого в світі я так не шаную, як тебе. І я прилетів від краю землі сюди, до її іншого краю, щоб ти послухав моєї ради: вгамуй своє горде серце, поступися перед дужчим. Адже ти сам гаразд знаєш: світом керує суворий самовладний бог. Не змагайся з ним! А я спробую випросити в нього для тебе швидке визволення.

— Не турбуйся мною, Океане,— відказав Прометей,— і не труди себе марно — невблаганний-бо Зевс. Згадай,— як він тяжко покарав мого рідного брата Атланта, завдавши йому на рамена все небесне склепіння. Згадай, як приборкав Зевс стоголового Тіфона, що повстав був проти всіх богів, а тепер лежить, придавлений горою, і так важко йому, що аж полум’ям дихає. Стережись і ти Зевса, він лихопомний, жорстокий, тож не здумай просити за мене. Я сам знесу свою кару.

Полетів назад засмучений Океан, а юні океаніди зосталися. Ламаючи свої ніжні й білі, як морське шумовиння, руки, вони зайшлися гірким плачем, і разом із ними тужно плакали всі смертні люди. Застогнала мати-земля, завирувало священне море, заплакали чистими сльозами джерела й річки, і навіть чорний Аїд задвигтів...

Якось до Кавказьких гір заблукала нещасна Іо, біла телиця. Колись вона була смертна дівчина, аргоська царівна, така гарна, що в неї закохався сам Зевс, Та незабаром дізналася про це ревнива, заздрісна Гера і обернула Іо в телицю, ще й приставила пастухом до неї всевидющого Аргуса. Це чудовисько мало очей по всьому тілу стільки, скільки сяє зірок на нічному небі. Ті очі ніколи не заплющувалися всі відразу, навіть коли Аргус засинав, тож він стеріг бідолашну телицю і вдень і вночі. І за це заплатив життям: за наказом Зевса Гермес відтяв Аргусові голову.

Тоді розгнівана Гера наслала на Іо великого ґедзя, і той нещадно жалив телицю. Тікаючи від ґедзя, майже божевільна з болю, Іо опинилася серед Кавказьких гір і от добігла до скелі, де був прикутий Прометей.

Хоч титан сам тяжко страждав, та його схвилювала доля нещасної дівчини, що стала жертвою жорстоких богів. Він чув про неї ще від своєї матері, віщої Феміди, і знав, що попереду в Іо ще багато поневірянь і мук.

— О, як ти, бідна, стогнеш! — співчутливо мовив Прометей.— Я нічим не можу тобі допомогти, бо сам я не вільний. Але знай: тебе, смертну, чекає безсмертна слава, навіть море на згадку про тебе люди назвуть Іонічним. А Епаф, твій син від Зевса, започаткує великий рід, що дасть могутніх героїв. Найславетніший з-поміж них, твій далекий нащадок Геракл, прийде сюди і, нарешті, визволить мене. Знай і те, що всемогутній бог, через якого ми обоє страждаємо, незабаром може втратити свою владу.

— Зевс утратить владу? Хіба це можливо?

— Можливо, і він сам квапить той час.

— А як це станеться?

— Не можу сказати.

— А коли? — допитувалась Іо.

Але Прометей не міг розкрити їй великої таємниці, яку знав тільки він сам один. Колись, добуваючи для смертних руду в довгій, глибокій печері, Прометей так утомився, що ліг просто долі спочити і міцно заснув. Прокинувся він серед глупої ночі, скрізь було темно і тихо. Раптом його здивували якісь ледь чутні звуки. Він прислухався і почув тонесенькі старечі голоси, що протягло співали довгу тихомовну пісню про майбутнє людей і богів. То співали Мойри, богині невблаганної Долі.

Ось тоді Прометей і дізнався, що Зевса чекає загибель, бо він схоче одружитися з богинею Фетідою, найвродливішою дочкою морського бога Нерея. А синові Фетіди судилося стати дужчим за батька, хоч би хто він був — чи смертний герой, а чи безсмертний бог. Тож Зевса чекає та сама доля, якої через нього зазнав колись його рідний батько Кронос, і справдиться тоді батькове лиховісне прокляття.

Прометей не міг розповісти це Іо, він тільки запевнив нещасну, що Зевсова влада не вічна, але бідна телиця вже нічого не чула. Знову налетів на неї ґедзь, люто вжалив, і вона, наче божевільна, побігла світ за очі. Ще довго здаля долинали її болісні зойки і терзали титанові серце.

— Хай Зевс безжурно живе на Олімпі! — гнівно вигукнув Прометей.— Хай тішиться своїми громами та сипле на землю вогненні блискавки. Але настане день, коли справдиться прокляття його батька Кроноса!

Ці сміливі слова почув із своєї височини Зевс Громовержець. Он як! Покараний Прометей не тільки не скорився, а навіть погрожує йому, Всевишньому владареві! Збентежений Зевс послав до титана меткого Гермеса дізнатись, на яку таємницю натякає зухвалець і що чекає Зевса в майбутньому.

Гермес узув свої сандалі з маленькими золотими крильцятами і невдовзі опинився біля кавказької скелі.

— Слухай мене, Прометею,— владно мовив Гермес.— Батько всіх безсмертних і смертних хоче довідатись, що означають твої слова.

— Яка зарозуміла мова в цього прислужника богів! — вигукнув Прометей.— Хай Зевс не сподівається зробити і з мене такого прислужника. Я не проміняю свої страшні муки на ганебне рабство.

— Я не раб, а бог і вісник богів.

— Ненавиджу я всіх богів. А ти, Гермесе, маєш розум, наче в хлопчиська, коли гадаєш щось від мене дізнатись. І Зевс не дізнається, поки не звільнить мене від кайданів.

— А ти не боїшся, що Зевс розгнівиться ще дужче?

— Хай шаленіє, хай гримить з гніву і спалює скелі пекучим вогнем чи засипає крижаним снігом — все одно він не вирве з моїх вуст жодного слова.

Зненацька розлігся оглушливий грім, задвигтіла земля, захиталися скелі, сліпучо-вогненні блискавки розкраяли небо. Знявся рвучкий вітер, море збурилося і помчало на берег. Небо, море, земля наче злилися водно, все гуркотіло, стогнало, ревло.

Усі підвладні йому стихії Зевс кинув на прикутого Прометея, але той і не думав коритися. Тоді Громовержець звергнув скелю разом із непереможним титаном у чорну безодню.

Та Прометей був безсмертний. Збігли тисячоліття, багато людських поколінь одне за одним пройшли по землі, і тоді Зевс знову підняв із безодні титана, сподіваючись дізнатися про свою долю. Але нескорений Прометей мовчав, і батько всіх безсмертних і смертних вигадав йому ще тяжчу кару: знову висів Прометей, прикутий до кавказької скелі, нестерпно палило його сонце, сікли дощі, шарпали люті вітри, і щодня прилітав туди величезний Зевсів орел, гострими пазурами розривав титанові груди та дзьобав йому печінку. За ніч кривава рана загоювалася, але наступного дня знову прилітав орел і знову люто шматував могутнє Прометеєве тіло.

Ці страшні муки тривали тисячоліття, але ніщо не могло здолати титана. Жодного разу не попросив він пощади в Зевса, не зрікся своєї приязні до смертних. Сам Громовержець уже хотів помиритися з ним, бо й досі не знав тієї таємниці про себе. З Зевсової волі пішла до свого сина богиня Феміда. Гірко плачучи, просила вона Прометея помиритися з Зевсом, і материнське горе, страшніше за всі муки, розчулило непохитного титана — він розкрив свою таємницю.

Почувши віщі слова, схаменувся Зевс, бо справді намірявся взяти морську богиню Фетіду собі за дружину. Тепер він звелів якнайшвидше віддати Фетіду за смертного, щоб її син не став загрозою ні йому, ні іншим безсмертним богам.

Незабаром Фетіду віддали за Пелея, славного аргонавта,— разом із іншими героями він їздив до Колхіди по золоте руно. На весіллі і зійшлися всі боги, і навіть вони не пам’ятали такого. А син Пелея і Фетіди — славетний Ахіллес — справді перевершив мужністю і силою свого батька і став найбільшим героєм Троянської війни.

У подяку за засторогу Зевс послав найславетнішого з-поміж грецьких героїв, далекого нащадка Іо — Геракла — звільнити титана. Багато земель уже обійшов Геракл, уславивши себе неймовірними подвигами, і от опинився серед Кавказьких гір. Довго шукав він скелю із прикутим Прометеєм, аж нарешті побачив, як угорі шугонув величезний орел, почув стоґони нелюдського болю і поспішив на ті страдницькі зойки.

Незабаром Геракл був уже біля скелі, де висів прикутий титан і кровожерний орел рвав пазурами йому тіло. Підняв Геракл свій чималий лук і щосили напнув тятиву. Дзвінко заспівала стріла, вп’ялася в орла, і той упав мертвий додолу. Тоді Геракл виліз на скелю і дужими руками розірвав Прометеєві пута. Титан нарешті випростав могутнє тіло і відітхнув на всі груди. Тільки одне залізне кільце зосталося на руці в Прометея, і в ньому застряг камінчик із скелі.

Прометей став вільний, а смертні люди, заради яких він прийняв страшні муки, носять відтоді на згадку про нього металеві каблучки і персні з коштовними камінцями. Так каже легенда, але чи це правда, ніхто не знає. Однак знають усі: в тих мужніх, волелюбних людей, що віддають свої сили і розум, усе життя на благо народові, палає в серцях іскра незгасного Прометеєвого вогню.

А сам Прометей оживає знову і знову в найкращих творах мистецтва. Так завдяки смертним людям став безсмертний тираноборець-титан.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   103


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка