Бібліографія просвітницької роботи наукової бібліотеки хну за 2002-2007 роки



Сторінка1/4
Дата конвертації28.12.2016
Розмір0.59 Mb.
  1   2   3   4

Бібліографія просвітницької роботи наукової бібліотеки ХНУ за 2002–2007 роки


Драчук Р.В., Іщенко Л.І.






Ми в душах

храм будуємо...

До 45-річчя наукової бібліотеки

Хмельницького національного університету

Хмельницький 2007



УДК 021.2(477.43)

Д72

ББК 78.34(2)

Рекомендовано до друку на засіданні методичної

Ради наукової бібліотеки Хмельницького національного

Уніврситету, протокол №2 від 8.05.2007



Драчук Р.В., Іщенко Л.І.

Д72 Ми в душах храм будуємо... – Хмельницький: ХНУ, 2007. – 63 с.

В брошурі розкривається просвітницька робота наукової бібліотеки Хмельницького національного університету.

Містить інформацію про традиційні та нові форми і методи масової роботи книгозбірні за 2002–2007 роки та подаються матеріали до про-світницьких заходів.

Видання розраховане на фахівців бібліотечної справи та вчителів.
ББК 78.34(2)
Зміст
Передмова

Книжкова виставка як засіб реалізації освітньої функції бібліотеки

Літературна вітальня гостинно запрошує

Вікно у великий світ: робота клубу цікавих зустрічей



Літературно-мистецька година “на вічному шляху до шевченка

Урок-роздум “книга на тлі доби” (до всесвітнього дня книги і авторського права)

Година цікавих повідомлень “дещо стосовно ейнштейна”

Післямова

Додаток а

Бібліографія просвітницької роботи наукової

Бібліотеки хну за 2002–2007 роки.


ПЕРЕДМОВА

Бібліотека вищого навчального закладу є не тільки за-собом забезпечення доступу студентів до знань та інформації, але і просвітницьким осередком, який сприяє вихованню гар-монійної, морально досконалої особистості, відкритої до інте-лектуального та творчого розвитку. Через художнє слово, му-зику і живопис, через постійне спілкування з літературою книго-збірня, як центр інтелектуального життя не лише університету, а й міста, багато робить для підвищення загальної культури сту-дентської молоді.

Нові вимоги, які висуває суспільство в підготовці фахів-ців, обумовили необхідність реформування завдань наукової біб-ліотеки Хмельницького національного університету, форм і ме-тодів просвітницької роботи. Ми ставимо за мету виховувати у майбутнього фахівця широкий світогляд, внутрішній зміст на основі знайомства з кращими зразками вітчизняної та світової культури. Тому проводимо значну роботу із залучення студентів до вивчення зразків національного і світового мистецтва та лі-тератури, розвитку у них художнього смаку. Саме відкриття но-вих імен видатних історичних, культурних діячів різних епох і народів через знайомство з їх життєвим та творчим шляхом сприяє розширенню світогляду студентів, спонукає звертатись до творів та наукових праць цих особистостей, зрештою, під-вищує престиж просвітницької установи.

Гуманістична парадигма розвитку освіти ставить перед бібліотекою нові завдання. Для нас важливо не лише те, який фахівець вийде у світ після закінчення університету, а й якою буде особистість. Бо особистість – це громадянськість, культура і інтелект, професіоналізм. З давніх-давен все новим і новим по-колінням людства книга несе глибокі знання, хвилюючі почуття, неспокій думок. Щиро віримо в те, що молодь, з якою ми пра-цюємо, буде завжди переживати чарівні почуття першовід-криття книги і пронесе цей скарб через усе своє життя.


Книжкова виставка як засіб реалізації освітньої функції бібліотеки

Книжкові виставки в бібліотеці залишаються однією із важливих форм просвітницької роботи та пропаганди літера-тури. Вони входять до складу різних комплексних заходів, є са-мостійною формою розкриття документального ресурсу книго-збірні та мають за мету пропонувати читачам кращі наукові, навчальні, виробничо-технічні, науково-популярні та художні книги. Книжкова виставка – це погляд на світ, на творчість, це засіб поєднати думку бібліотекаря з думкою користувача, що є великою цінністю в задоволенні запиту.

Виставки є своєрідною візитною карткою бібліотеки. Що-року в книгозбірні експонується в середньому близько 70 виста-вок. Завдяки їм читачі мають змогу дізнатися не лише про книж-кові багатства, але й про стиль бібліотеки, фонд певного відділу. Так, наприклад, у відділі економічної літератури у 2005 році експоновано 17 виставок з бізнесу та управління підприємства-ми, маркетингу та реклами. (“Управління економічними систе-мами”, “Мистецтво глобальної думки – основа успішного бізне-су”). Відповідно у відділі природничо-технічної літератури – з ма-шинобудування (“Високі технології в машинобудуванні”), з радіо-техніки та екології (“Екологія: ХХІ століття” – віртуальна вис-тавка до Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища). У відділі навчальних абонементів – виставки для першокурсників та студентів заочної форми навчання на допомогу дипломному проектуванню. У відділі літератури гуманітарного профілю – з історії культури та народознавства, мовознавства та історії “Зимова казка” (зимові свята та обряди), “І нарекли Устимом” (до 220 річчя з дня народження У. Кармелюка) та багато інших.

Особливого значення просвітницький аспект виставкової діяльності набуває на сучасному етапі, коли основною пробле-мою освіти стає не просто засвоєння постійно зростаючого об-сягу знань чи орієнтація в неконтрольованому потоці інформа-ції, але і отримання, створення знання, якого немає, та необхід-ність в якому назріла. Бібліотечна виставка, як синтетичний продукт на основі різноманітної інформації, і створює таке нове знання.

Форми сучасних книжкових виставок в нашій бібліотеці надзвичайно різноманітні:

Виставки-календарі (“Петро Могила – митрополит, вче-ний, політичний діяч”);

Виставки-персоналії (“30 років служіння науці”, при-свячена зустрічі з ректором університету Скибою М.Є.);

Виставки-вернісажі та виставки-галереї (“Графіка Кос-тянтина Годимчука”);

Виставки-вікторини (Як добре Ви знаєте “Кобзар”);

Виставки-роздуми (“Плекаймо рідну мову!”);

Виставки-презентації (“Публікації молодих вчених гу-манітарно-педагогічного інституту”);

Виставки-поради (Для вас, першокурсники.);

Виставки-мандрівки (Сторінками журналу ”Всесвіт”);

Віртуальні виставки (“Славетні жінки України”);

Виїзні виставки (“Наукові праці викладачів університету”).

За останні 5 років виставкова робота в бібліотеці суттєво змінилась, але не за кількісними показниками, а за змістом та стилем оформлення. Пошук нових підходів до організації тема-тичних книжкових виставок проявляється в урізноманітненні їх видів та напрямків. Суттєвою відмінністю їх від традиційних розгорнутих тематичних виставок минулих років є: оформлення і дизайн, невелика кількість літератури, наявність допоміжних елементів, численних цитат та анотацій, графіків та таблиць, ілюстрацій та іншого матеріалу, що забезпечує діалог з читачем. На виставках є Інтернет-адреси, що дають змогу читачам отри-мати більш повну інформацію з даної теми.

В оформленні тематичних виставок проявляється духов-ний та професійний потенціал наших бібліотекарів, їх вина-хідливість, творчий підхід, можливість виразити своє світо-сприйняття, проявити свій естетичний смак, читацькі уподо-бання, індивідуальні якості як фахівця, так і особистості. Тому цікавою в нашій книгозбірні є “Авторська виставка”. Вона при-вертає увагу читача до її творця – бібліотекаря, до його творчої індивідуальності. При цьому, не змінюючи основну мету вис-тавки – реклами документальних ресурсів, авторський варіант гармонійно активізує загальнокультурні та професійні знання бібліотекаря. “Авторська виставка” – відображення його світог-ляду, інтелекту, життєвого досвіду, самовираження особистос-ті. Відвідувачі мають можливість взнати прізвище автора вис-тавки, прочитавши його на експозиції.

Літературна вітальня гостинно запрошує
Багато років поспіль у бібліотеці діє літературна вітальня. Саме тут проходять мистецькі години й поетичні композиції, вернісажі й години музики, читацькі конференції та альманахи подорожей. Останніми роками в формах роботи відбулось певне зміщення акцентів. На зміну пафосним композиціям, сухим лек-ціям прийшли такі форми роботи, як вечір-вікторина “Гортаючи сторінки “Кобзаря”, година-екскурс “Сім чудес світу”, урок-роз-дум “Близьке й далеке світло Петра Могили”, година-трибунал: “Ціна Великого експерименту: голодомор на Поділлі”, урок-кон-церт “Едіт Піаф – співуче серце Франції”, “Як учили наші пред-ки”: актуальний діалог на теми моралі; цікавий урок з економіки “Адам Сміт. Портрет неуважного професора”; година педаго-гічних роздумів “Під прапором надії Януша Корчака”, огляд-по-шук “Таємниче золото конкістадорів. Великі географічні відкриття”.

Проведенням заходів опікується сектор просвітницької роботи, у якому трудяться справжні фахівці своєї справи, люди з покликанням та широкої ерудиції. Працюючи у команді, сприяю-чи розвитку почуття прекрасного, формуванню естетичного сма-ку, умінню розуміти і цінувати твори мистецтва, красу і ба-гатство природи та людини, вони започаткували цілу низку оригінальних циклів просвітницьких заходів, таких як: “Презен-тація книг із серії “Сто великих…”, “Абетка відомих імен”, “Відкриття минулого заради майбутнього”, мистецькі уроки “У храмі муз”.

Багато цікавого взнали студенти, відвідуючи заходи, що були присвячені презентаціям книг із серії “Сто великих…”.

Низку знаменитих особистостей розкрили перед слуха-чами заходи циклу “Абетка відомих імен”. Особливо хотілось би згадати:

– літературознавчі години: “Феномен Агатангела Кримсь-кого”, “Пекельні кола Тодося Осьмачки”;

– годину роздумів “Руйнівник ілюзій Зігмунд Фройд” (до 150-річчя від дня народження);

– інформаційні години: “Невідомі грані особистості: Бог-дан Хмельницький-економіст”; “Великий людинознавець” (до 75-річчя від дня народження Григора Тютюнника); “Уроки Бернарда Шоу” (до 150-річчя від дня народження); “Доля і твори Фітц-джеральда та Фолкнера”;

– години цікавих повідомлень “Дещо стосовно Ейн-штейна”; “Талант і талан Павла Чубинського”;

– годину філософських роздумів “Мудрець із провінцій-ного університету” (до 280-річчя від дня народження І. Канта)

Якщо людина пам‘ятає минуле – вона творитиме пре-красне майбутнє. Тому завжди будуть актуальними для моло-дого покоління заходи із циклу. “Відкриття минулого заради майбутнього”:

– актуальний діалог на тему: “Трипільська культура в історії України”;

– години цікавих повідомлень: “Великий дилетант, або Три життя однієї людини. Генріх Шліман”; “Динамітний король” (до 170-річчя від дня народження Нобеля); “Сага про Яросла-вових доньок”; урок-роздум “Близьке й далеке світло Петра Могили”.

Як відомо, мистецтво робить людей вихованими, чес-ними, освіченими, добрими. Ми намагаємося виховати ці пре-красні людські якості у студентської молоді, пропонуючи їм такі теми із циклу “Мистецькі уроки “У храмі муз”:

– “Під знаком Врубеля” (до 150-річчя від дня народження великого художника);

– “...Вас запрошує Софіївка” (урок-подорож, присвячений Європейському дню парків);

– “Реквієм за Моцартом” (2006 рік проголошений ЮНЕСКО роком Моцарта);

– “Фредді Меркюрі: життя після смерті” (до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом);

– “Культура епохи Просвітництва”;

– “Сім чудес світу”;

– “Володимир Висоцький: людина, легенда, міф”;

– “Трипільська культура”;

– “Керамічні обереги”.

Уже стало традицією щорічно святкувати Шевченківські дні. Вони супроводжуються циклами заходів: книжковими вис-тавками – “У колі Шевченкових друзів”, “Ми пам‘ятаємо тебе, Тарасе!”, “І полинуло мудре Тарасове слово…”; тематичними оглядами – “Шевченко – художник”, “Шевченко і Поділля”, “Жін-ки в житті Шевченка” та численними просвітницькими захо-дами. Особливо хочеться відмітити вечір поезії “Гортаючи сто-рінки “Кобзаря”, в якому брали участь студенти. Вони читали безсмертні рядки “Заповіту”, “Катерини”, “Сон” та багато інших творів. Нова форма роботи – урок-роздум “Провісник волі. Шев-ченко і Кирило-Мефодіївське братство” змушував студентів ви-словлювати свою думку по даній темі, вступати в полеміку. Лі-тературно-мистецька година “На вічному шляху до Шевченка” пройшла за участю письменниці Р. Молчанової та директора місь-кого центру соціальної допомоги молоді Грошко Н.В. Літературно-музична композиція “Нас єднає Шевченкове слово” проходила як великий загальноуніверситетський захід, в якому брали участь не лише працівники бібліотеки, а й студенти та викладачі. Вони декламували вірші поета, виконували пісні на його твори. Цікаво пройшла літературна композиція “Дні жаданої волі”, присвячена 165-річчю з дня викупу Т.Г. Шевченка з кріпацтва.

Щороку відмічає бібліотека Всесвітній день книги та авторського права. Усні журнали “Турин – світова столиця кни-ги” і “Живи, книго”, альманах подорожей “Мудрість тисячоліть”, “Першодрукар Іван Федоров” справили на читачів незабутнє враження. Окрім змістовної розповіді працівників бібліотеки та цікавої книжково-ілюстративної виставки студенти мали мож-ливість спостерігати за тими подіями, про які розповідалось, по-дорожуючи за допомогою чудових, майстерно створених слайдів.

Традиційними є заходи, присвячені мові. У 2004 році це був усний журнал “Сторінки історії української писемності”. Свято вдалося, було яскравим і змістовним. Особливістю його був елемент театрального дійства. Студенти показали присутнім уривки з вистави “Кайдашева сім’я” Нечуя-Левицького. Звучала чудова мова українського класика. На заході були присутні справжні друзі бібліотеки – викладачі Ткач В.О. та Приймак І.В.

У 2006 році цікаво пройшла літературознавча година “Великий людинознавець”. Вона була присвячена видатному письменнику XX ст. Григору Тютюннику. Під час заходу мо-лодь дізналася про те, що письменник плекав рідну мову, як мати дитя, знав її блискуче і заповів нам у спадок, щоб ми нею користувалися. Цей захід – приклад тісної співпраці не лише солідної, “дорослої” частини університету, а й самих студентів з бібілотекою, заради яких проводиться просвітницька робота. Літературну годину замовляла студентська рада університету та департамент “Ми – українці”. Головне досягнення – нефор-мальне спілкування зі студентами, які чітко усвідомлюють, що вдячна пам’ять строку давності не має, і бесіди на болючу тему української мови потрібні, щоб ми пам’ятали своє коріння.

Аналізуючи тематику просвітницьких заходів 2002–2007 рр., хочеться відмітити помітне їх збільшення з історії та культури України, краєзнавства та народознавства. Їх розкриття сприяє вихованню у студентів таких якостей українського патріота та громадянина, як історична пам‘ять, національна свідомість й са-мосвідомість; стійкий характер і світогляд; активно-перетворю-юча позиція, спрямована на гуманізацію відносин між людьми; утвердження загальнонаціональних інтересів.

Години духовності і народознавчі читання про видатних історичних діячів та гетьманів виховують гордість і шану до власної історії. Цікавою і змістовною була презентація книги “Козацьке лицарство – основа національного виховання” (2005), яку бібліотека провела спільно з представниками Подільського полку характерного козацтва.

Активна участь у просвітницьких заходах читацької ау-диторії заохочує студентів до читання додаткової літератури, адже багато з них беруть участь у студентських конференціях. Ось їх тематика за останні роки:

– “Франко відомий і невідомий”. Тематика конференції була актуальною, оскільки 2006 рік в Україні згідно з указом Президента було оголошено Роком Франка. Для молоді було розгорнуто виставку останніх ювілейних публікацій про Каме-няра, звучали безсмертні вірші українського генія. Під час за-ходу з’ясувалося, що, крім загальновідомих речей з підручників, існує ще багато невідомого в творчості та життєвому шляху І. Франка. Хочеться вірити, що розмова спонукала студентів до думання, до бажання не з примусу, а з власної доброї волі взяти з полиці томик класика і погортати його.

– “Володимир Винниченко: між музами і політикою” (2006). Конференцію було проведено разом з кафедрою історії та країно-знавства до 125-річчя від дня народження В. Винниченка. Висту-пи студентів не тільки розкривали маловідомі сторінки життє-пису письменника, політика, історика, а й досліджували його щоденникові записи, твори для дітей, аматорські малярські ро-боти. Привертала до себе увагу яскрава та змістовна книжкова виставка. Захід не просто дав інформацію про конкретне життя конкретної людини, а сприяв глибокому засвоєнню того духов-ного багатства, носієм якого був і сам В. Винниченко, і його творча спадщина.

Вичерпні доповіді студентів, які готувались до виступів у бібліотеці, ще раз довели, що книгозбірня є не лише активним учасником та помічником у навчальному процесі, а й необ-хідним джерелом додаткових знань, котрі підвищують загальну культуру, окрім того являється центром змістовного дозвілля.

Оскільки 2004 рік було проголошено роком Польщі в Ук-раїні, то з 5 по 15 травня проходила декада польської культури. В рамках заходу були підготовлені: експозиція “Україна і Поль-ща без кордонів”, книжково-ілюстративна виставка “Українсько-польські відносини IX–X ст.”, лекція, присвячена життю і твор-чості польського педагога Януша Корчака.

Не залишають без уваги працівники бібліотеки таке важ-ливе питання, як здоровий спосіб життя студентської молоді. З цією метою проводились:

– цикл оглядів літератури “Наркоманія без сенсацій”;

– вільний час спорту (Зустріч з студентами-майстрами спорту);

– все про СНІД (Зустріч з лікарем-фахівцем);

– з усмішкою про спорт (літературно-музична година).

Два рази на рік – в лютому та вересні – працівники сек-тору просвітницької роботи бібліотеки виступають перед за-ступниками деканів з виховної роботи у присутності начальника управління Байдич Л.Е. з інформацією про заходи, що запла-новані на календарний рік. Кураторам груп пропонуються плани роботи, перелік заходів, які можна замовити особисто або те-лефоном та взнати про дату їх проведення на сайті бібліотеки. Ця тісна співпраця давно налагоджена і дає свої результати.

Просвітницькі заходи не завжди проходять у стінах біб-ліотеки. Дуже часто студенти запрошують працівників бібліо-теки в аудиторії та студентські гуртожитки. Приємно бачити зграйку студентської молоді, яка обступила виступаючого і не відпускає, задаючи питання, дякуючи за цікавий та змістовний захід. А ще більш приємно відчувати задоволення від своєї ро-боти, від того, що твоя праця, твої слова залишили світлий слід в серцях студентів. І тому стають зрозумілими слова зав. сектору просвітницької роботи, яка написала: “Люблю бібліотеку. Її ще не розбуджені ранком стіни, стомлений ліфт, переповнений чи-тальний зал. Люблю зворушливу наївність першокурсників, які впевнені, що бібліотекар мусить знати все. Люблю зарозумі-лість чи навіть зверхність старшокурсників, котрі вже мають сумніви в обізнаності бібліотекаря. Люблю і поважаю...”

Працівники бібліотеки беруть активну участь в просвіт-ницькому та громадському житті міста. Вони виступають на літе-ратуних вечорах подільських поетів та письменників, на творчих вечорах художників. Серед значимих подій останнього періоду варто відзначити виступ головного бібліотекря Лєдєньової Н.Д. на міжнародній науково-практичній конференції “Микола Ост-ровський на сторінках історії та у нашому житті” з науковим повідомленням “Микола Островський і виховання молоді”.
ВІКНО У ВЕЛИКИЙ СВІТ: РОБОТА КЛУБУ ЦІКАВИХ ЗУСТРІЧЕЙ

Найвищий рейтинг серед бібліотечних заходів мають зуст-річі із цікавими особистостями. Тому при бібліотеці універ-ситету ось уже 12 років активно діє “Клуб цікавих зустрічей”, який став центром культурного і інтелектуального спілкування.

Знання історії країни починається з вивчення історії міста та знайомства з людьми, які в ньому живуть. Для студентів завжди актуальними є цикли зустрічей: “Видатні діячі культури і мистецтва та Подільська земля”, “Поділля, колиско і доле...”, “… Бо називається Поділлям земля, де маю щастя жить”.

За останні 5 років у клубі побували київський поет Евген Юхниця, подільська поетеса Людмила Савчук, директор літера-турознавчого музею, член Хмельницької спілки письменників України В.І. Горбатюк, журналіст і поет Ігор Байдак, подільсь-кий поет і журналіст А. Ненцінський. До дня виводу Радянських військ із Афганістану була проведена зустріч з учасниками бойових дій та подільськими поетами, авторами книги “Чорний тюльпан”.

Щорічно бібліотека у “Клубі цікавих зустрічей” знайо-мить своїх читачів із членами товариства ім. М. Реріха, праців-никами центру культурного розвитку молоді м. Хмельницького, які із задоволенням проводять лекції на тему: “Суспільство. Молодь. Культура”. Гостями клубу цікавих зустрічей було вокальне тріо “Камертон”, учасники якого розповіли молоді про свою творчість та зачарували її ліричними піснями.

Привертають увагу студентів зустрічі з науковцями уні-верситету, де вони дізнаються, що викладачі, які читають їм лекції з різних дисциплін, не обмежуються вузьким колом пи-тань; це цікаві та обдаровані творчі носії культури та знань, які захоплюються музикою та поезією, займаються спортом. Приєм-ні враження залишили по собі зустрічі з ректором Хмельниць-кого національного університету професором М.Є. Скибою; рад-ником ректора професором. Сіліним Р.І. та презентація його книги “Нові горизонти науки”; професором Сагач Г.М. – “кня-гинею риторики”; з поетесою, викладачем університету Тетя-ною Дмитрієвою. Саме тут, в затишних стінах бібліотеки, по-новому розкрились їх неординарні особистості.

Бібліотека охоче пропонує свої зали митцям, які влаш-товують тут виставки художніх творів. Молодь мала змогу познайомитися у літературній вітальні бібліотеки з картинами Олени Скорупської, Костя Годимчука, репродукціями картин М. Реріха. А подільський художник, доктор наук, академік МАФОБ (м. Київ) Едвард Міляр подарував бібліотеці колекцію своїх кар-тин, які завжди будуть прикрашати стіни “Літературної вітальні”.

Зворушливими для студентів є зустрічі з ветеранами Ве-ликої Вітчизняної війни, які щороку проводяться до світлого Дня Перемоги. Сивочолі ветерани розповідають молоді про ті важкі та героїчні роки, коли вони, будучи юнаками, щоденно дивлячись смерті у вічі, захищали Вітчизну. Вражаючою та хви-люючою була зустріч студентів з в’язнями концтаборів Сто-рожук Т.М., Швед І.А., Бродським П.М., Крицькою Г. та з політ-в’язнями радянських часів – людьми, які стали свідками ба-гатьох подій і перенесли на собі голод, холод, жах фашизму, сталінських і брежнєвських репресій у мирний час.

Колегам-бібліотекарям, вчителям шкіл, всім, хто займа-ється виховною та просвітницькою діяльністю, пропонуємо ма-теріали, які ви зможете використати у своїй роботі. Серед них:

– літературно-мистецька година “На вічному шляху до Шевченка”;

– урок-роздум “Книга на тлі доби” (До Всесвітнього дня книги і авторського права);

– година цікавих повідомлень “Дещо стосовно Ейнштейна”.



Літературно-мистецька година “На вічному шляху до Шевченка”
Як тільки природа пробуджується до весни, на україн-ську землю приходить свято – день народження її генія і пророка Тараса Шевченка.

Шевченко… І його творчість, і сама особа та особистість поета й художника ось уже друге століття є темою численних досліджень, темою для кандидатських і докторських дисертацій, “грошовою обкладинкою” нарешті.

І ось тепер, коли Україна вступила в щорічні Шевчен-ківські дні, ми з вами зустрічаємось, щоб розібратись, що зна-чить постать Кобзаря для кожного із нас. Наш захід називається “На вічному шляху до Шевченка”.

Доля подарувала поетові лише 47 земних років. Багато це чи мало? З них – 24 він був кріпаком, ще 10 – на засланні в оренбурзьких степах. Отже, воля, іноді її можна назвати умов-ною, супроводжувала Шевченка близько 13-ти років. Вміщуючи таку постать у звичні для нас хронологічні координати, ми не завжди можемо збагнути й осягнути таємницю його духу…

Представлені книги всеукраїнської Шевченкіани, статті періодики, репродукції його картин, ілюстрації до його творів викликають не тільки інтерес, а й бажання ще й ще перечи-тувати, всотувати його безсмертне, апостольське слово, звернене до нації взагалі і до душі кожного українця зокрема. Кожне слово поета, кожна мелодія його пісень, світло майстерних картин кличе нас на прощу, на поклін до нашого пророка.

Перед вами мученицьке життя того, хто був кріпаком, а став велетом духу та слова пророчого, що не меркне у віках.

Як за радянських часів Шевченко був в Україні офі-ціозним символом, так і тепер, уже в незалежній державі, став-лення до нього не змінилося: його творчість вивчається повер-хово. Виробився певний штамп у висвітленні образу поета – однобічний, застиглий.

Тож давайте спробуємо зробити майже неможливе: уя-вімо собі його не пам’ятником, не класиком, а живою людиною. Живий Шевченко – багато в чому несподіваний, динамічний, контрастний, трагічний. Він – це наша жива мова, наш націо-нальний дух. Осягнення глибин людського генія Тараса Шев-ченка, його спадщини, його впливу на все національне життя – це теж постійний живий процес. Осягнення Шевченка – це осяг-нення, якому немає меж.

Шевченко – пророк. Він виразив те незмінне, що тепер називають менталітетом української нації – і український гумор, і смуток, і любов до природи – і, головне любов до України, любов до людини.

Шевченко супроводжує нас все життя. Святкувалося вже багато ювілеїв нашого генія. Та не все в його біографії до-сліджене, з’ясоване, далеко не все сказано так, як воно було насправді. Ми в нашій самовпевненості, зарозумілості вважаємо, що знаємо про Шевченка все або майже все. Але це не так. Нове осмислення його стражденного життя ще попереду. Наближа-ється нове відкриття Тараса Шевченка. Не того, що в кожусі звісив вуса і хмурить брови, а того молодого концептуала, за яким пропадала княжна Рєпніна, того циніка-академіка, що хо-див по елітних салонах, почитуючи російським аристократам вірші “на непонятном языке”. Він носив гарно пошитий сюртук з жилетом і краватку. Тільки на трьох чи чотирьох фото Шев-ченко – в своєму канонічному пейзанському образі, на решті світлин – він в звичайному європейському одязі (до нас дійшло десятків зо два фотознімків поета).

Абсолютний поетичний слух поета де в чому, як пишуть тепер дослідники, навіть зашкодив авторові: його вірші настіль-ки народні, що здаються ледь не простим фіксуванням фольк-лору. Бо виникає думка, що не така вже й велика заслуга лю-дини, котра взяла й записала слова, які витали в повітрі. Тим більше, що його тексти, в свою чергу, стали фольклором. Навіть його філософська лірика висловлена в формі народної поезії.

За свої 47 літ він зумів змінити культурний код нації. Не багатьом героям таке вдавалось. Він жив в екстремальних умо-вах, екстрім породив героя. Навчання в Академії вознесло його, приїзд в Україну переорав. Він повернувся до Києва, щоб втра-тити Батьківщину надовго. З усіх кирило-мефодіївців його по-карано найжорстокіше. Нині доводиться чути, що “револю-ціонер Шевченко” – це вигадка москалів. А за що ж тоді його заслали в степи безкраї, з забороною писати і малювати?

Кожна епоха має своє уявлення про Шевченка, формує і сприймає його образ. Його заганяли під найрізніші стандарти, його намагалися причесати кожен своїм гребінцем.

Господи! Яким тільки не силкувалися кон’юнктурники виставити Тараса Шевченка перед очі і його рідного народу, і всього світу! То хто ж ви такий, Тарасе Григоровичу? “Хохлац-кий радикал”? Людина у типовому українському кожусі та сму-шевій шапці? Такий собі “малороссийский” поет, “кажется, привилегированный”? А може ви, Тарасе Григоровичу, войов-ничий, непримиренний атеїст, майже печерний безбожник?

Притчею во язицех став Шевченків кожух та смушева шапка, що їх підкреслено носив поет і в Петербурзі, навіть буваючи у найвищих світських колах. Та й інше носив, і цілком заслужене звання академіка мав, не забувайте про це.

Кого лише не робили з Тараса Шевченка – і бронзового ідола, якого в усі часи прагнули “залучити до своїх лав” полі-тичні партії, і людину, переобтяжену власними комплексами (зараз це модно щодо видатних діячів минулого, бо ті нічого не можуть сказати на свій захист), у школах на його творчість “наводять хрестоматійний глянець”. Можливо, вже час сприй-мати Кобзаря як надзвичайно талановитого поета і людину склад-ної долі? Може, досить “висмикувати” уривки з його творів, перекручувати їх зміст, аби підлаштувати під будь-чиї інтереси?

Людська історія – то неймовірний біль. Життя безкінечно тяжке. Але аж надто воно тяжке внизу. Шевченко, який вийшов з сирітства, з кріпаччини, як ніхто в світовій літературі, фіксує людський біль. Цей біль із найбільшою, може, найстрашнішою художньою силою передав саме він.

Заявити, що Шевченко – геній, це сказати про поета все і нічого. Є ще одна унікальна якість – бути сучасним. Наш Кобзар – поет для всіх. Його з задоволенням читають діти. Сивочолі ака-деміки, суворі політики, сентиментальні домогосподарки – всі знаходять щось своє у Шевченка, і кожен впевнений, що саме до нього одного-єдиного промовляє поет своїм небайдужим сло-вом. І все це ми відчували, розуміли, а от висловити свої по-чуття, свій біль і муку не змогли. За нас це зробив Шевченко. І для нас. І ось уже майже півтори сотні літ людство зачудовано вслухається в Шевченкове слово. На його сучасників вірші Коб-заря справили приголомшливе враження. Вражають вони і зараз. Ось послухайте. (Студенти читають свої улюблені поезії).

Смолоскип Шевченкового заповіту “Обнімітеся ж, брати мої!” вивів Україну тернистою і довгою дорогою у коло вільних народів світу. І сьогодні, у “вольній, новій” державі, Тарасове слово продовжує наснажувати нас своєю цілющістю, у ньому ми черпаємо сили для звершень, окреслених пророчим Заповітом.

Кобзареве слово як щит національного безсмертя, постав-лене ним “на сторожі коло мертвих і живих, і ненароджених братів своїх”, як джерело невмирущості духу і ключ до скарбів народної душі, вчило всі покоління українського народу великої і святої науки – любити Україну, бути гідними її синами і доч-ками. На цих аксіомах виховане не одне покоління.

Як часто ми називаємо Шевченка нашим пророком, на-віть не задумуючись над сенсом сказаного. Є певний штамп, яким всі користуються. А чи не соромно нам через те, що Ук-раїна, змальована в його творах, так схожа на сучасну: ті ж проб-леми, люди, недоліки – не змінилося майже нічого, попри рево-люції, війни, глобалізацію та Інтернет? На наших вулицях ті ж самі жебраки, перед матерями-покритками постають аналогічні проблеми... То ж невже ми нічому не навчилися у поета?

Подеколи його доречно й не зовсім цитують, возвели-чують, підносять на Олімп слави всі, кому не ліньки. І так “мед” Шевченкової поезії поволі гіркне. Надто одноманітно звучать слова, надто стандартними і типовими стають ситуації, коли “треба” згадати про Кобзаря. Надмірні увага та вихваляння у багатьох викликають зовсім протилежне ставлення до поета. Більшості здається, що ідеалізація невиправдана і непотрібна, а дехто навіть намагається знайти якісь сумнівні докази і пере-конати нас у тому, що Шевченко насправді був “вурдалаком”. І хоча його портрет висить скрізь (бо так заведено), молодь асо-ціює прізвище Шевченка з відомим футболістом.

Хто він – світоч нації чи вицвіла ікона? Поки ми це з’ясовуємо, поки ми боремось за Шевченка, у нашій свідомості, у нашому житті все менше місця лишається для спадщини генія. Час від часу звучать затерті, цитовані - перецитовані фрази, але мало хто занурюється у їхній зміст, глибини їх сутності.

Про Шевченка сперечаються, засуджують і возвеличу-ють. Але чи багато знайдеться людей, які прочитали “Кобзаря” або чудову інтимну лірику, сповнену тонких душевних емоцій? Чи знають його як художника, котрий скорив своїм талантом тогочасну російську еліту? (Йде розповідь про живопис нашого класика).

Пропоную всім у це свято взяти “Кобзаря” і пізнати знайомого незнайомця. Прочитати не окремі хрестоматійні тво-ри, а віднайти для себе щось нове, вдуматися у ті речі, що вже котре століття намагається донести до нас людина, чиїм іменем оперують зараз багато рухів і організацій. І, можливо, саме тоді здійсниться мрія великого поета – щоб його згадали «незлим, тихим словом».

Кажуть, що поет набуває визнання лише тоді, коли його твори з плином часу не втрачають своєї актуальності. Що ж, поезія Шевченка – гіркий, проте цілющий бальзам, здатний про-будити нашу гідність та національну самосвідомість. І ми потре-буватимемо його завжди. В цьому його велич.

Стоси паперу списано, щоб вхопити Шевченкового “си-нього птаха”. Кожне красне слово про поета – правда, хоча завжди вона лишається неповною.

По-особливому гармонійно і злагоджено звучать, здава-лося б, звичні, але, водночас, сповнені глибокого змісту слова. Тут органічно переплелися сум і радощі, кохання і тривога, по-вчання і розпач. І сьогодні його вірші-докори звучать правдиво гірко та влучно. (Слухаємо пісню “Така її доля...” у виконанні тріо Мареничів).

Ви переконалися, що Шевченко для кожного з нас є фан-тастично живим, емоційним співрозмовником, людиною діяль-ного розуму та доброти. Його геній в динамічності особистості, яка знайшла спосіб втілити дихання живого голосу, небайду-жого серця, якому болить Україна та кожна її людина. Це га-рантує Шевченкову сучасність, його проростання крізь віки, крізь нас та прийдешніх. “Вічний, як Україна” – в цій формулі немає перебільшення.

Так, він був людиною з гріхами, з бідою самотності, з жахом неволі. Але головне те, що природа коронувала його геніальною чистотою душі, унікальною відвертістю в розмовах з кожним із нас. До нього за Україну мільйони людей гинули. І після нього гинули, але його приклад все якось перекриває, він є взірцем для людей, які не хочуть занапастити свою душу.

Світовий геній не вписується в “ринкові” умови, де псевдо-культурницьке споживацтво витісняє і плюндрує мистецтво, нівечить душу отруйними сурогатами.

Майже чверть віку – кріпак, десять літ – у казематах і казармах, він був найвільнішою людиною свого часу. Пророча сила його поезії тому й пророча, що завжди стосується часу, в якому цю поезію сприймаємо. Сьогодні вона стосується нас, ніби тільки для нас і писана. Завершуючи захід, можна сказати таке: хочеться взнати про Шевченка щось більше, аніж пишуть підручники. І у кожного з нас – свій Шевченко.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка