Безпека життєдіяльності



Сторінка6/17
Дата конвертації02.04.2017
Розмір1.43 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Розділ 2. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ. Основні поняття й терміни


В житті кожної людини рано чи пізно трапляється ситуації, які змінюють комфортний або допустимий стан середовища її існування і переводять її життєдіяльність в якісно інший стан - стан надзвичайної ситуації де людина взаємодіє із середовищем в умовах високої імовірності травмування або загибелі.

Надзвичайна ситуація – це порушення нормальних умов життєдіяльності людей на певній території або об'єкті, що спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками (епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження чи іншою небезпечною подією), що призвели або можуть призвести до загибелі людей, тварин і рослин, значних матеріальних збитків і завдати шкоди довкіллю.

Ознакою надзвичайної ситуації є наявність потенційної можливості або пряма загроза загибелі людей і тварин чи значне погіршення умов їхньої життєдіяльності, заподіяння великих економічних збитків, істотне погіршення стану навколишнього природного середовища.

Перехід звичайного ситуації в надзвичайну принципово змінює пріоритети завдань забезпечення життєдіяльності: замість завдань, що забезпечують неперевищення допустимих рівнів негативної дії і завдань зниження ризику дії небезпек, на перше місце виходять завдання захисту від надзвичайно високих рівнів негативної дії, ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, реабілітації постраждалих в надзвичайній ситуації і відновлення повсякденної життєдіяльності.

В розвитку надзвичайних ситуацій розрізняють п'ять основних стадій (фаз):

1. Накопичення відхилень від нормального стану або процесу.

2. Ініціація надзвичайної події техногенного, антропогенного або природного походження (аварії, катастрофи або стихійного лиха).

3. Кульмінаційна стадія - відбувається вивільнення енергії, що впливає на населення і навколишнє середовище.

4. Вихід аварії за межі території підприємства і дія залишкових чинників ураження.

5. Ліквідація наслідків аварії і природних катастроф; усунення результатів дії небезпечних чинників, породжених аварією, та повна ліквідація її наслідків.



Попередження надзвичайних ситуацій - це комплекс заходів, що мають проводитись завчасно і бути направлені на максимально можливе зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій, а також на збереження здоров'я людей, зниження розмірів збитку навколишньому природному середовищу і матеріальних втрат, а також на локалізацію зон надзвичайної ситуації, припинення дії характерних для них небезпечних чинників.

Надзвичайні ситуації можуть бути класифіковані за значним числом ознак, - за типами і видами подій, що лежать в основі цих ситуацій, за масштабом розповсюдження, за складністю обстановки, важкістю наслідків.

Надзвичайні ситуації мають різні масштаби за кількістю жертв, кількістю людей, що стали хворими чи каліками, кількістю людей, яким завдано моральної шкоди, за розмірами економічних збитків, площею території, на якій вони розвивались тощо.

Вагомість надзвичайної ситуації визначається передусім кількістю жертв та ступенем впливу на оточуюче життєве середовище, тобто рівнем системи «людина-життєве середовище», якої вона торкнулася, і розміром шкоди, завданої цій системі. Виходячи з ієрархії систем «людина-життєве середовище», можна говорити про: індивідуальні надзвичайні ситуації, коли виникає загроза для порушення життєдіяльності лише однієї особи; надзвичайні ситуації рівня мікроколективу, тобто коли загроза їх виникнення чи розповсюдження наслідків стосується сім'ї, виробничої бригади, пасажирів одного транспортного засобу (вагон, автобус, таксі); рівня колективу; рівня макроколективу; для жителів міста, району; для населення області; для населення країни; для жителів континенту; для всього людства.

Зазвичай, чим більшої кількості людей торкається надзвичайна ситуація, тим більшу територію вона охоплює. І навпаки, при більшій площі поширення катастрофи чи стихійного лиха від нього страждає більша кількість людей. Через це в основу існуючих класифікацій надзвичайних ситуацій за їх масштабом найчастіше кладуть територіальний принцип, за яким надзвичайні ситуації поділяють на локальні, об'єктові, місцеві, регіональні, загальнодержавні (національні), континентальні та глобальні (загальнопланетарні).

Локальні надзвичайні ситуації відповідають рівню системи «людина-життєве середовище» з однією особою та мікроколективом, об'єктові - системам з рівнем колективу, макроколективу, місцеві - системам, в які входить населення міста або району; регіональні - області; загальнодержавні - населення країни тощо.

В Україні розроблено й уведено в дію державний класифікатор надзвичайних ситуацій, який включає перелік усіх надзвичайних ситуацій, що визначені у відповідних законодавчих актах Верховної Ради та Кабінету Міністрів України і згруповані за ознаками належності до певних типів таких ситуацій.

2.1. Рівні надзвичайних ситуацій


Як уже зазначалося в основі взаємодії безпеки й небезпеки життєдіяльності лежить конфлікт між ними або ризик (імовірність) виникнення небезпеки за звичайних «безпечних» умов життєдіяльності. Але конфлікти виникають не тільки в системі суспільство – природне середовище. Безліч конфліктів відбувається в самому суспільстві (серед них найпоширенішими є економічні, соціальні, політичні, релігійні, ідеологічні, територіальні тощо). Бурхливий розвиток науки й техніки привів до появи конфліктів рангу технічні системи – суспільство, технічні системи – природне середовище. Залежно від характеру конфлікту в системі життєдіяльності людини та людства в цілому розрізняють різні рівні небезпеки.

Рівні безпеки життєдіяльності. У найзагальнішому випадку безпеку життєдіяльності людини можна розглядати за такими рівнями:

глобальний – планета Земля та все людство;

субглобальний – континенти, раси й народи;

регіональний – частини материків, населення окремих держав, нації;

локальний – місцевості, великі міста, етнічні групи, племена;

осередковий – групові об‘єднання людей за різними ознаками: родинними, професійними, релігійними тощо;

особовий – індивідуальний.

Розглянемо їх більш детально.



Глобальний рівень охоплює планету Земля та все людство. Основною причиною небезпеки глобального рівня є: загальне потепління клімату, загроза світової ядерної війни (ядерна зима), порушення екологічної рівноваги в біосфері, продовольча проблема, пандемії.

Субглобальний рівень охоплює окремі материки й поширюється на раси й народи. Основну загрозу становлять: землетруси; вулканізм; військові конфлікти між державами, народами, расами; колонізація; спустелення; похолодання; посухи; епідемії тощо.

Регіональний рівень територіально охоплює частини материка й поширюється на окремі держави та нації. Небезпеки цього рівня спричинюють техногенні катастрофи та екологічні лиха, міжнаціональні конфлікти, громадянські війни, неврожаї.

Локальний (місцевий) рівень стосується населених пунктів, етнічних груп, племен. Небезпеки цього рівня виникають унаслідок промислових аварій, паводків, значних пожеж, лавин, селів, осередків захворюваності тощо.

Осередковий (груповий) рівень виявляється в межах групових об‘єднань людей за різними ознаками (родинними, професійними, релігійними тощо). Основні небезпеки спричинюють аварії на виробництві, транспорті та комунікаціях, у побуті, злочинність і тероризм, зсуви, обвали тощо.

Особовий (індивідуальний) рівень присутній у всіх перелічених вище рівнях, тому що всі можливі рівні небезпек напряму або опосередковано впливають на конкретну людину.

Проблеми глобальної, субглобальної, регіональної та локальної безпеки життєдіяльності людини є предметом дослідження різних напрямів – екологічного, географічного, соціального, економічного, політологічного та іншого спрямування. Вони детально розглядаються в соціальній екології, екології людини, фізичній, соціальній та економічній географії. Їм присвячено велику кількість наукової, науково-популярної, довідкової літератури та публіцистики.

Тому в наступних розділах ми зупинимося на питаннях осередкової та особової безпеки життєдіяльності дослідника-природознавця – географа, геолога, біолога, краєзнавця, туриста, мандрівника, звичайного подорожуючого – як найбільш масовому, достовірному та яскравому прикладі перебування людини у відмінних від «звичайних» умовах існування.

Загрозу життєдіяльності окремої особи становлять такі небезпеки:

- збройна (насильницька військова, кримінальна, терористична);

- виробнича (на виробництві);

- транспортна (в умовах дорожнього руху);

- побутова (житло, приготування їжі, харчування, водоспоживання, побутові прилади та ін.);

- соціально-економічна (політична нестабільність, соціальна незахищеність, матеріальні нестатки, голодування);

- психологічна (відсутність сумісності й конфлікти з іншими людьми, внутрішні конфлікти, стрес, депресія, паніка);

- медико-фізіологічна (хвороби, отруєння, відсутність фізичної підготовки);

- природні чинники та явища (удар блискавки, замерзання, високі температури, небезпека на воді (утоплення) тощо).

Життєдіяльність окремої особи визначається її фізичним і психічним станом, віком, досвідом, складом характеру, культурою, поведінкою, освітою, кваліфікацією, матеріальним станом, побутовими умовами тощо. Життя й діяльність особи відбувається в певному природному й суспільному середовищі. Вона має родину, працює в колективі, спілкується з іншими знайомими й незнайомими особами, доглядає свійських тварин, користується транспортом, різними технічними засобами.

Безпека життєдіяльності на цьому рівні визначається правилами поведінки, традиціями, звичаями, культурою спілкування, технікою безпеки на виробництві, статутами, законодавством, наявністю служб громадської безпеки, медичними службами, ремонтними установами, екологічним станом навколишнього середовища, політичною та економічною ситуацією тощо.

Значною мірою ризик виникнення небезпеки для особи зростає в разі зміни осередку або його складових і тривалого перебування в умовах, відмінних від звичайних: зміна місця постійного проживання, побутових умов, звичного режиму харчування, характеру роботи, навколишнього середовища тощо.

В нормативно-правовому полі України визначено чотири рівні надзвичайних ситуацій, що враховують масштаб поширення, обсяги заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількість людей, які загинули (Див. Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» і «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій» ):

1) загальнодержавний;

2) регіональний;

3) місцевий;

4) об'єктовий.



Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня – це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох і більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також така, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

Надзвичайна ситуація регіонального рівня – це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також така, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості одного району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.



Надзвичайна ситуація місцевого рівня – це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків, які впливають на довкілля, на сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також така, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До надзвичайних ситуацій місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів.

Надзвичайна ситуація об'єктового рівня – це надзвичайна ситуація, яка розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті й наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка