Бердникова лілія володимирівна



Скачати 486.17 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації05.12.2016
Розмір486.17 Kb.
  1   2

a)Для заказа доставки данной работы воспользуйтесь поиском на сайте по ссылке: http://www.mydisser.com/search.html

b)





НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису



  1. БЕРДНИКОВА ЛІЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 342.9

  1. ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право



Дисертація

на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник:

Мулявка Дмитро Григорович,

кандидат юридичних наук, доцент



Ірпінь – 2012
ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………

4

РОЗДІЛ 1




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ……………………………………………...

14


1.1. Поняття, сутність та ознаки адміністративного судочинства як інституту адміністративного права ………………………………………..

14


1.2. Виникнення, становлення і розвиток адміністративного судочинства України………………………………………………………..

30


1.3. Правосуб’єктність Державної податкової служби України в адміністративному судочинстві……………………………………………

44


Висновки до розділу………………………………………………………...

77

РОЗДІЛ 2




ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СПОРІВ ЗА УЧАСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДАХ…………………………………………..

81


  1. 2.1. Види публічно-правових спорів у податкових відносинах як предмет адміністративного судочинства…………………………………..

81


2.2. Провадження у адміністративних судах за участі Державної податкової служби України……………………………………………….

107


Висновки до розділу………………………………………………………...

129

РОЗДІЛ 3




ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПОРЯДКУ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ЗА УЧАСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДАХ……………….

134


3.1. Міжнародний досвід діяльності податкових органів та вирішення податкових спорів…………………………………………………………...

134


3.2. Основні напрями удосконалення правових основ участі Державної податкової служби України в адміністративному судочинстві................

165


Висновки до розділу………………………………………………………...

176

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………

179

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...

187

ДОДАТКИ…………………………………………………………………...

209


ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Побудова нової моделі функціонування органів державної влади вимагає формування відносин посадових осіб та громадян на засадах законності та взаємоповаги, при яких державні службовці повинні нести відповідальність за вчинені ними дії, прийняті рішення, а також за видання незаконних управлінських правових актів, необґрунтоване застосування до фізичних або юридичних осіб заходів адміністративного примусу. Найважливішим правовим інститутом, що захищає порушені органами виконавчої влади права і свободи людини і громадянина, є адміністративне судочинство.

Активне реформування податкової сфери на сучасному етапі, прийняття новітнього податкового законодавства, перебудова системи органів Державної податкової служби України (далі – ДПС України) зумовлює визначення наукою адміністративного та податкового права нових проблем. Однією з таких наукових проблем є необхідність глибокого правового аналізу питань захисту платників податків засобами адміністративного судочинства. Нині відмічається перебудова взаємовідносин платників податків з фіскальними органами, що, як наслідок, призводить до розширення можливостей звернення до судових органів за захистом порушених прав. Це стосується не тільки платників податків, а й самих податкових органів. Адміністративне судочинство у певній мірі виступає гарантом захисту законних інтересів податкових відносин і відіграє координуючу роль при узгодженні приватних і публічних інтересів.

Утворення адміністративного судочинства стало логічним продовженням судової реформи, внаслідок чого була утворена судова інституція, яка повинна ефективно захищати права громадян у питаннях взаємовідносин з органами публічної адміністрації. Утворення цих судів стало також новою віхою побудови взаємин платників податків та податкових органів. Проте необхідно задзначити про недостатню наукову розробку цих питань. Так, зокрема недостатньо розробленою залишається нормативно-правова основа діяльності адміністративних судів, позбавлена належної уваги правосуб’єктність органів ДПС України під час участі в адміністративному судочинстві. Перебудова організаційної структури ДПС призвела до штатних змін та функціонального перерозподілу в окремих підрозділах, основними функціями яких і було представництво в судових інстанціях, через це потребує дослідження повноваження вже новоутворених підрозділів.

Ще одним фактором, який негативно впливає на реформаторські поступи даних проблем, залишається недостатній розвиток наукових основ участі органів ДПС України в адміністративному судочинстві. Лише останніми роками з’являються нові праці, які розкривають проблеми адміністративного права, процесу, фінансового та податкового права, що допомагають визначити адміністративно-правові основи діяльності органів ДПС України в адміністративному судочинстві. Необхідно зазначити, що дана наукова проблема має комплексний характер через поєднання податкової складової (податкові спори є однією з підстав звернення до суду), процесуальної (адже визначається процедура участі ДПС України в судочинстві), адміністративної (визначаються повноваження відповідних підрозділів при представництві). Саме тому праці науковців, які займалися згаданими проблемами, нами були опрацьовані при написанні цієї роботи. Питання адміністративного судочинства та юстиції розглянуті у дослідженнях таких вчених, як: О.А. Банчук, О.В. Бачун, В.М. Бевзенко, В.І. Бутенко, О.М. Дубенко, К.М. Кобилянський, І.Б. Коліушко, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюк, Р.І. Корнута, О.В. Кузьменко, Л.Г. Лічман, О.М. Овчаренко, Н.Б. Писаренко, С.О. Погрібний, О.П. Рябченко, М.І. Смокович, Е.Ю. Швед, М.М. Ясинок та інших науковців. Особливу увагу у дослідженні приділено роботам: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, О.О. Бандурки, Ю.П. Битяка, В.Т. Білоуса, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Р.А. Калюжного, О.М. Клюєва, О.В. Негодченка, Д.В. Приймаченка, В.К. Шкарупи, Х.П. Ярмакі та ін.

Питання, пов’язані з різними аспектами вирішення адміністративно-правових та податкових спорів, були об’єктом наукової розробки таких вчених, як: С.В. Буряк, Я.В. Грец, О.В. Євсікова, О.В. Жила, О.А. Журавський, В.С. Кіценко, В.А. Сьоміна, В.В. Тильчик, Є.А. Усенко, Ф.О. Ярошенко. Роботи цих вчених були використані для формування комплексного уявлення про публічно-правові спори як предмет адміністративного судочинства.

Серед інших необхідно зазначити кандидатську дисертацію Л.В. Трофімової на тему «Організаційно-правове забезпечення діяльності юридичних підрозділів органів Державної податкової служби України», яка була захищена у 2003 році в Академії державної податкової служби України. Проте в сучасних умовах окремі положення цієї дисертації вже втратили свою актуальність, адже податкове та адміністративне законодавство зазнало суттєвих змін.

Для використання кращих іноземних практик з цієї проблематики також були опрацьовані публікації іноземних дослідників.

Проте слід зазначити, що комплексних робіт щодо визначення статусу ДПС України як суб’єкта адміністративного судочинства дотепер проведено не було. Отже, розробка науково обґрунтованих, виважених і практичних рекомендацій щодо удосконалення участі ДПС України в адміністративному судочинстві є актуальним завданням наукового пошуку.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005–2010 рр., затверджених Національною академією правових наук України від 18 червня 2004 р., Указу Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Дослідження проведено відповідно до планів Національного університету державної податкової служби України та є складовою науково-дослідної роботи кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності «Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування» (номер державної реєстрації 0105 U000657).

Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного університету ДПС України від 25 березня 2009 (протокол № 7).

Вона розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання та доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.

Мета і завдання роботи полягає у проведенні комплексного дослідження відносин, які виникають у процесі формування та реалізації правового статусу Державної податкової служби України як однієї із сторін адміністративного судочинства, визначенні правосуб’єктності Державної податкової служби України в адміністративному судочинстві та внесенні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства з даних питань.

Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання:



  • визначити поняття, сутність та ознаки адміністративного судочинства як інституту адміністративного права;

  • висвітлити основні віхи виникнення, становлення і розвитку адміністративного судочинства України;

  • дати характеристику правового статусу сторін в адміністративному процесі;

  • розкрити основні складові правосуб’єктності Державної податкової служби України в адміністративному судочинстві;

  • проаналізувати види спорів у податкових відносинах, які є предметом адміністративного судочинства;

  • охарактеризувати процедуру провадження у адміністративних судах за участі Державної податкової служби України;

  • узагальнити міжнародний досвід діяльності податкових органів щодо вирішення податкових спорів;

  • сформувати основні напрями вдосконалення правових основ участі Державної податкової служби України в адміністративному судочинстві.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі формування та реалізації правового статусу Державної податкової служби України як однієї із сторін адміністративного судочинства.

  1. Предметом дослідження є Державна податкова служба України як суб’єкт адміністративного судочинства.

Методи дослідження. Методологічну основу становлять положення та висновки загальної теорії пізнання. У дисертаційному дослідженні використано праці з проблем загальної теорії держави та права, теорії управління, менеджменту, адміністративного права та процесу, адміністративної діяльності, податкового та фінансового права.

З урахуванням комплексного підходу до проведення дослідження у роботі були використані такі методи: системно-структурний аналіз, формально-догматичний, історичний, системний, порівняльно-правовий.

Формально-догматичний метод став основою для дослідження концептуальних засад, а також процедури участі органів ДПС України як однієї із сторін адміністративного судочинства, наукового опрацювання нормативно-правових актів, формування окремих визначень і розкриття їхньої сутності (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3).

За допомогою історичного методу було з‘ясовано виникнення адміністративного судочинства, формування правових норм щодо діяльності цих судів (підрозділи 1.1, 1.2).

Методи системного та системно-структурного аналізу дозволили проаналізувати вихідні дані, окреслити коло досліджуваних проблем та виробити пропозиції щодо їхнього вирішення (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.2).

Метод порівняльного аналізу дав можливість зіставити положення організації діяльності податкових органів щодо вирішення податкових спорів у нормативних актах та практиці окремих зарубіжних держав (підрозділ 3.1, 2.2).

Під час дослідження були застосовані й інші методи пізнання.

Емпіричну базу дослідження становлять дані офіційної статистики, відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти, інші матеріали, які безпосередньо або опосередковано стосувалися специфіки об’єкта та предмета цієї роботи.



  1. Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є однією із перших дисертаційних робіт, де здійснюється дослідження проблем визначення правового статусу Державної податкової служби України як суб’єкта адміністративного судочинства. Після прийняття Податкового кодексу України та розробки відповідного нового відомчого нормативно-правового регулювання діяльності органів ДПС України дана робота є першою, в якій досліджені питання, обумовлені її предметом. У результаті проведеного дослідження зроблено ряд висновків, висунуто та обґрунтовано ряд нових, науково важливих для юридичної практики положень. Основні з них такі:

Уперше

  • вироблено визначення адміністративної процесуальної  правосуб’єктності органів ДПС України як суб’єкта адміністративного судочинства через здатність згаданих органів мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві і здійснювати (через діяльність відповідних структурних підрозділів) функції представництва у судовому процесі у справах, де учасником виступають органи ДПС України;

  • комплексно, за допомогою аналізу функцій та організації департаменту правової роботи ДПС України, досліджено діяльність ДПС України щодо підготовки та участі в адміністративному судочинстві як однієї із сторін;

  • зроблено висновок про недоцільність утворення в Україні системи спеціалізованих податкових судів і необхідність системного формування такої спеціалізації у межах адміністративного судочинства;

удосконалено:

  • визначення адміністративного судочинства через розуміння його як окремої самостійної галузі процесуального права, що регулює діяльність адміністративних судів щодо розгляду справ, які виникають з адміністративно-правових спорів;

  • окремі напрями роботи адміністративних судів щодо вирішення податкових спорів (зокрема з питаннь примирення сторін, підстав звернення, правового статусу сторін при рогляді податкових спорів тощо);

  • поняття адміністративної правосуб’єктності ДПС України як здатності ДПС України (через загальну компетенцію та повноваження окремих структурних підрозділів ДПС України) бути учасниками певних правовідносин, які пов’язані зі сферою оподаткування, а також інших сфер державного управління, тобто мати і реалізовувати відповідні права і обов’язки у згаданих сферах;

  • визначення адміністративно-правового спору як комплексного адміністративного правовідношення особливого типу, що має матеріально-правову і процесуальну складову і характеризується наявністю розбіжностей сторін, викликаних конфліктом інтересів у сфері державного управління або неспівпаданням поглядів щодо законності й обґрунтованості організаційних дій органів та осіб, наділених державно-владними управлінськими повноваженнями;

дістали подальшого розвитку:

  • теоретико-правові напрацювання розвитку адміністративного судочинства України у структурі адміністративного процесу і його розуміння як здійснювану відповідно до адміністративно-процесуальних норм та у певній процесуальній формі діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ, які порушуються з приводу публічно-правових спорів, що виникають між органами публічної адміністрації та фізичними і юридичними особами щодо відновлення порушеного суб’єктивного права зацікавленої особи;

  • теоретичні обґрунтування визначення податкового спору як розбіжності з приводу взаємних прав і обов’язків, а також умов їх реалізації сторін податкового правовідношення, переданого на розгляд уповноваженого юрисдикційного органу, що потребує вирішення на основі правової оцінки ситуації, перевірки законності дій сторін;

  • правова природа податкового спору як механізму гарантії реалізації суб’єктивних прав зацікавлених осіб та балансування публічних і приватних інтересів;

  • порівняльно-правові дослідження законодавства та діяльності податкових органів та органів адміністративної юстиції України та зарубіжних країн, а також вироблення на цій основі пропозицій щодо запровадження позитивного досвіду.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дослідження використані під час удосконалення адміністративно-правового статусу органів ДПС України як суб’єкта адміністративного судочинства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані:

– у науково-дослідній сфері – сформульовані висновки, викладені положення, узагальнення і рекомендації становлять науковий інтерес для науки адміністративного права та процесу, теорії управління, менеджменту, фінансового та податкового права. Вони можуть бути використані при проведенні подальших наукових досліджень питань функціонування органів ДПС України, адміністративного судочинства;


  • у правотворчій сфері – результати дослідження використовуються для підготовки нормативно-правових актів щодо участі органів ДПС України в адміністративному судочинстві;

  • у практичній правоохоронній та правозастосовній діяльності – в діяльності конкретних підрозділів органів ДПС України, адміністративних судів при налагодженні взаємодії з податковими органами, а також при формуванні концепції подальшого реформування органів ДПС України (Акти провадження Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області № 652/10/09-013 від 11.04.2012 року та Державної податкової служби України в Донецькій області №3660/10/09/203 від 11.04.2012 року);

  • у навчальному процесі – результати дисертаційного дослідження використовуються у Національному університеті державної податкової служби України (Акти впровадження від 11.04.2012 року № 14/07-46 та від 10.04.2012 № 2822/01-11) при викладанні курсу «Адміністративне право України», спецкурсів, присвячених проблемам діяльності правоохоронних органів, курсів «Судові та правоохоронні органи», «Адміністративна діяльність», «Податкове право», «Адміністративне судочинство», а також у навчально-методичних розробках, посібниках, підготовлених за участі дисертанта.

Особистий внесок здобувача. Викладені положення, що виносяться на захист, є результатом самостійної праці автора дисертації. Наукові ідеї та розробки, які належать співавторам опублікованих праць, у дисертаційному дослідженні не використовувались. Особистий внесок до опублікованих колективних наукових праць пропорційний кількості співавторів.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися на засіданні міжкафедрального семінару кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України.

Теоретичні положення та висновки дисертації були оприлюднені на науково-практичних конференціях, найбільш значимими з яких є такі:



  • міжнародні науково-практичні конференції: «Проблеми правотворчості очима науковців» (Одеса, 01–02 листопада 2011 р.); «Проблеми удосконалення законодавства і практики протидії злочинності у сфері господарської діяльності» (Ірпінь, 10 грудня 2009 р.); «Напрямки удосконалення протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності» (Ірпінь, 26–27 листопада 2010 р.); «Напрями удосконалення протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності» (Ірпінь, 02–03 грудня 2011 р);

  • міжвузівські науково-практичні конференції та семінари: «Спори про податки: причини виникнення та напрями їх вирішення» (Ірпінь, 2009); «Проблеми оподаткування суб’єктів господарської діяльності» (Ірпінь, 3 березня 2011 р.); «Історико-правові та соціально–економічні аспекти розвитку суспільства та держави» (Чернігів, 15 квітня 2011 р.); «Державне управління: стратегія і тактика формування сучасного фахівця» (Київ, 31 січня 2012 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових статей, 6 з яких у виданнях, що визначені МОНмолодьспорт України як фахові з юридичних наук, одна з них – у співавторстві (особистий внесок – 50 %), а також 6 у матеріалах і тезах конференцій.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок, з яких основний текст дисертації – 187 сторінок, список використаних джерел – 22 сторінки (212 найменувань), 4 додатки на 5 сторінках.

ВИСНОВКИ
Дисертація є одним із перших наукових досліджень після прийняття Податкового кодексу України та розробки нового відомчого нормативно-правового регулювання діяльності органів ДПС України, в якому здійснюється розробка проблем визначення правового статусу ДПС України як суб’єкта адміністративного судочинства.

У роботі розроблені конкретні наукові висновки, висунуто та обґрунтовано ряд нових, науково важливих для юридичної практики положень, які стосуються правового статусу ДПС України як суб’єкта адміністративного судочинства. Основі з них наступні:

1. Адміністративне судочинство України слід розглядати у структурі адміністративного процесу як здійснювану відповідно до адміністративно-процесуальних норм та у певній процесуальній формі діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ, які порушуються з приводу публічно-правових спорів, що виникають між органами публічної адміністрації та фізичними і юридичними особами щодо відновлення порушеного суб’єктивного права заінтересованої особи.

2. Адміністративне судочинство доцільно виокремити в окрему самостійну галузь процесуального права і розуміти, перш за все, як діяльність адміністративних судів щодо розгляду справ, які виникають з адміністративно-правових спорів, оскільки при правовому спорі порушуються суб’єктивні права особи.

Судову ж діяльність із розгляду справ про адміністративні правопорушення визначити як адміністративно-деліктне судочинство. Кожне правопорушення в чинному законодавстві України представлене у вигляді юридичної конструкції – складу правопорушення (чим відрізняється від правового спору) і є порушенням встановленої законодавством заборони, що не властиве правовому спору.

3. Завершенням становлення адміністративного судочинства в Україні вважаться прийняття Закону України «Про судоустрій України» у 2002 році, Кодексу адміністративного судочинства України у 2005 році та створення системи самостійних і незалежних адміністративних судів, які, власне, і здійснюють у нашій державі адміністративне судочинство. З їх прийняттям було завершено формування національного інституту адміністративної юстиції і вичерпно регламентовано процес адміністративного судочинства, а також (що є визначальним чинником входження України до ЄС) отримано практичну реалізацію конституційних положень про відповідальність держави і її органів перед людиною, судовий захист прав і свобод людини і громадянина від свавілля адміністративних органів.

Визначальним чинником потреби запровадження та функціонування адміністративного судочинства в Україні є стратегічний курс нашої держави на входження до ЄС, а отже відповідність правової системи нашої держави визнаним та прийнятим міжнародно-правовим стандартам, одним із яких є адміністративне судочинство.

4. Сторонами в адміністративному процесі, згідно зі ст. 50 КАС України, є позивач та відповідач. У вирішенні адміністративної справи можуть бути також, поряд із сторонами справи, треті особи. Однією із сторін в адміністративному судочинстві є: 1) суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа; інший суб’єкт – при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень; 2) суб’єкт публічних (невладних) повноважень.

Суб’єкти владних повноважень в адміністративному судочинстві:

- не наділяються жодними привілеями щодо інших учасників адміністративного судочинства, користуючись на загальних засадах тими самими адміністративними процесуальними повноваженнями, що й решта учасників справи;

- мають право вільно користуватися усіма наданими їм адміністративними процесуальними повноваженнями, які забезпечують можливість участі цих суб’єктів в адміністративному судочинстві у різних формах;

- залежно від їх організаційно-правової форми можуть брати участь як безпосередньо, так і опосередковано. Участь колективних суб’єктів владних повноважень є опосередкованою, оскільки особисто представляти свої інтереси в адміністративній справі вони не в змозі, а тому завжди представляються уповноваженими на те посадовими чи службовими особами.

5. Органи ДПС України через правову регламентацію їх компетенції та статусу набувають загальної адміністративної правосуб’єктності. Діяльність органів ДПС України в контексті їх участі у адміністративному судочинстві фактично зводиться до представницьких повноважень.

6. Адміністративна правосуб’єктність ДПС України – здатність ДПС України (через загальну компетенцію та повноваження окремих структурних підрозділів ДПС України) бути учасниками певних правовідносин, які пов’язані зі сферою оподаткування, а також іншими сферами державного управління, тобто мати і реалізовувати права і обов’язки у згаданих сферах.

Адміністративна процесуальна правосуб’єктність органів ДПС України – це здатність ДПС України мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві і здійснювати (через діяльність відповідних структурних підрозділів) функції представництва у судовому процесі у справах, де учасником виступають органи ДПС України.

7. Органи ДПС України мають загальну процесуальну компетенцію учасника адміністративного судового процесу, користуються усіма правами та обов’язками, які передбачені Кодексом адміністративного судочинства України. При цьому особливістю їх участі у судовому процесі є категорія спорів, які розглядаються. Це, у першу чергу, спори, які виникають із податкових відносин.

8. Адміністративно-правовий спір це комплексне адміністративне правовідношення особливого типу, що має матеріально-правову і процесуальну складову і характеризується наявністю розбіжностей сторін, викликаних конфліктом інтересів у сфері державного управління або неспівпаданням поглядів щодо законності і обґрунтованості організаційних дій органів та осіб, наділених державно-владними управлінськими повноваженнями.

Податковим спором необхідно вважати розбіжність з приводу взаємних прав і обов'язків, а також умов їх реалізації сторонами податкового правовідношення, передану на розгляд уповноваженого юрисдикційного органу, що потребує вирішення на основі правової оцінки ситуації, перевірки законності дій сторін.

Спір у сфері податкових правовідносин виступає механізмом гарантії реалізації суб’єктивних прав зацікавлених осіб та балансування публічних і приватних інтересів, тому що він:


  • спрямований на захист і відновлення порушеного (оспорюваного) права, а також запобігання його порушенню в майбутньому;

  • спрямований на вирішення юридичного конфлікту з приводу реалізації прав і виконання обов’язків;

  • спрямований на забезпечення стабільності умов реалізації правової норми і оптимізацію правового регулювання;

  • забезпечує стійкість правової системи суспільства через розгляд уповноваженим органом державної влади.

9. Акцент при судовому вирішенні податкового спору з боку законодавця поставлено на правомірності рішення податкового органу. При податкових спорах, які фактично є спором із суб’єктом владних повноважень про правомірність рішення, дії та бездіяльності останнього, саме податковий орган зобов’язаний доводити в суді свою правоту.

Правові засади участі органів ДПС України в адміністративному судовому процесі залежно від спрямування та форми регулювання певних відносин можуть бути матеріальними та процесуальними. Норми матеріального характеру за таким розподілом визначають загальні підстави участі органів, що розглядаються у адміністративному судочинстві, категорії спорів, які розглядаються за їх участі тощо. Тобто визначають питання повноважень, підстав та форм. Норми процесуального характеру визначають процедурні аспекти, конкретний механізм участі у судовому розгляді, зокрема підготовчу діяльність, процедуру вступу до процесу, права та обов’язки відповідних юридичних підрозділів під час судового розгляду, безпосередню діяльність щодо доведення власної позиції, процедуру оскарження тощо.



  1. Основними шляхами удосконалення вирішення податкових спорів в Україні є удосконалення:

  • роботи органів державної податкової служби як сторони у податковому спорі,

  • роботи адміністративних судів з розгляду податкових спорів,

  • чинного податкового законодавства,

  • судових процедур, пов’язаних з розглядом податкових спорів.

Одним із набільш перспективних напрямів удосконалення податкового та адміністравтиного судочитва з питаннь розв’язання публічних спорів є запровадження інституту медіації у піблічних відносинах та адміністративній юстиції. Необхідно закріпити в КАС України можливість мирової угоди між учасниками податкового спору.

  1. На рівні досудового урегулювання перспективним для впровадження в Україні є практика розгляду адміністративної скарги у США та Канаді, за якою призначається розгляд за участі скаржника та його представника, а порядок розгляду близький до судового. При цьому працівник апеляційного відділу податкового органу має право на досягнення податкового компромісу, тобто примирення із скаржником на основі оцінки ризиків виграшу податкового спору в суді.

  2. Заслуговує поширення російський досвід досудового врегулювання податкових спорів. Адже досудове врегулювання є фактором побудови довірливих, партнерських відносин між платниками податків та податковими органами. У зв’язку з цим доречним є розширення процедурної складової статусу платника податків у адміністративному оскарженні, що має бути закріплено у Податковому кодексі України.

  3. Для вдосконалення діяльності органів Державної податкової служби в контексті теми дослідження необхідні:

  • модернізація юридичної служби органів державної податкової служби, що буде полягати у створенні умов для своєчасного доведення інформації, важливої для розгляду справи, між юридичними підрозділами та взаємодії з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби України під час підготовки та супроводження справ у судах;

  • проведення тренінгів та круглих столів для працівників юридичної служби Державної податкової служби з метою обміну досвідом, аналізу недоліків участі податкових органів у адміністративному суді та захисту інтересів держави, з’ясування предмета вирішених судових справ.

  1. Удосконалення роботи адміністративних судів з податкових спорів повинно полягати у:

  • постійному використанні роз’яснень практики Вищого адміністративного суду України і Верховного суду України з податкових спорів;

  • взаємодії між Вищим адміністративним судом України і Верховним судом України з метою отримання інформації про результати перегляду судових рішень та розробки спільних роз’яснень зі спірних питань податкового законодавства;

  • систематичному вивченні причин скасування рішень суду, причин оскарження судових рішень;

  • підвищенні професійного рівня суддів шляхом навчання суддів з податкової спеціалізації у Академії суддів України.

  1. Узагальнення досвіду вирішення податкових спорів у країнах СНД дозволяє зазначити про загальну спільність процедур і перспектив оскарження, певним феноменом тут виступає Україна, яка завдяки впровадженню системи адміністративного судочинства має особливості, актуальні для запозичення пострадянськими державами.

  2. Виходячи з негативного російського досвіду, українським податковим органам необхідно більше уваги приділяти дотриманню прав платників податків та ретельніше ставитись до збору доказів податкових правопорушень. Зокрема, неприпустимим є обмеження доказування правопорушення і стягнення сум коштів з платників податків на основі виключно показань свідків — їх контрагентів або на підставі притягнення до відповідальності їх контрагентів.

  3. Обговорена у наукових працях перспектива утворення в Україні системи податкових судів, на нашу думку, недоцільна в сучасних умовах розвитку правової системи. Натомість доцільно основну увагу приділити системному формуванню такої спеціалізації у межах адміністративного судочинства.

  4. Нашій державі доцільно використовувати досвід та наробки міждержавної ініціативи країн-сусідів з Євразійського економічного співтовариства. Незалежно від рішення про доцільність приєднання до зазначеної міждержавної ініціативи, Україна може скористатися існуючими розробками порівняння податкових систем, зокрема у частині вирішення податкових спорів.

  5. З метою спрощення процедури звернення органів ДПС України необхідно розробити та впровадити в практичну діяльність Інструкцію з організації представництва підрозділів ДПС України у судах. Норми цієї інструкції повинні визначати такі розділи: загальні положення; порядок звернення до Департаменту правової роботи з питаннь ініціювання звернення до суду (перелік необхідних документів, суб’єкт звернення, предмет звернення, обгрунтування); порядок розгляду матеріалів ініціатора звернення; підготовка до звернення до суду; процедури звернення до суду; повідомлення ініціаторів звернення (якщо такі є) про результати.

Крім цього, необхідно впровадити в практичну діяльність Методичні рекомендації по підготовці матеріалів ДПС України до суду.
  1   2


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка