Ббк 74. 58 С 88 Студент



Сторінка9/13
Дата конвертації05.03.2017
Розмір1.58 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

В. А. Петрович


«Фінанси», V курс,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — д-р екон. наук, проф. Федосов В. М.
КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ: РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ
Ефективність діяльності вищого навчального закладу з фахової підготовки конкурентоспроможних спеціалістів значною мірою залежить від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтується на методичних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях. Сучасна система вищої освіти України адаптується до вимог Болонського процесу з метою інтеграції у європейський простір освіти. В усіх вищих навчальних закладах різної форми власності широко впроваджується кредитно-модульна система організації навчального процесу та кредитно-рейтингова система оцінювання знань студентів.

Саме тому метою моєї роботи є дослідження переваг та недоліків модульного навчання з точки зору студента та його перспектив на ринку праці.

Реалізація завдань кредитно-модульної системи організації навчального процесу передбачає взаємодію трьох суб’єктів — ВНЗ — студент — роботодавець, у якій КНЕУ повинен створювати умови і середовище для ефективної взаємодії; потенційний працедавець за цих умов має можливості впливати на зміст професійної підготовки; а студент, як майбутній фахівець, вдосконалює рівень власної професійної компетентності.

Модульна технологія навчання спонукає студента до особистої відповідальності за якість освіти. Особливістю такого навчання є тісна взаємодія викладача зі студентом, при цьому переважає навчальна активна діяльність студентів, орієнтована на досягнення обов’язкового результату навчання.

Студенти нашого університету позитивні сторони нової системи вбачають за такими напрямами:


    • контролює систематичність отримання знань протягом семестру та заохочує до такої систематичності;

    • вимагає прояв ініціативності (проведення в університеті різного роду засідань, гуртків, дискусійних клубів, олімпіад, конференцій, запровадження різних форм організації роботи на практичних та лекційних заняттях потребують здібних та ініціативних студентів, стимулом до такої діяльності є можливість отримання додаткових балів до обліку поточної успішності);

    • надає можливість вибору студентом додаткових дисциплін задля розширення спеціальності (так, наприклад, при вивченні вибіркових дисциплін «Фондовий ринок» та «Торгівля цінними паперами», або «Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів» бакалаври отримують свідоцтво, що надає їм право на ведення торгівлі цінними паперами);

    • використовує більш справедливу шкалу оцінювання знань, а саме зростання ролі суми балів, отриманих студентом упродовж семестру, у підсумковій оцінці;

    • така система створює умови індивідуального підходу до кожного студента.

У той же час, кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) має низку негативних наслідків реалізації: надлишкова кількість навчальних дисциплін для опанування студентами одного курсу, але в той же час кількість годин чітко визначена навчальним планом; формальний підхід викладача до формування елементів модулів знецінює творчу діяльність студентів; жорсткі часові ліміти практичних та лекційних занять за кількості більш ніж 20 студентів у групі унеможливлює оцінювання роботи всіх студентів; звужується функція спілкування викладача зі студентами, виникає невідповідність настанов викладача і мотивів студентів.

З метою наближення якості підготовки молодих фахівців до вимог ринку пропонується систематично проводити у ВНЗ науково-практичні семінари із сучасних проблем ринку праці і ринку освіти із залученням підприємців, керівників різних підприємств та установ, студентів, викладачів, психологів та соціологів з метою розробки найбільш перспективних напрямків фахової підготовки та оновлення змісту навчальних планів викладання дисциплін; залучати роботодавців до розробки навчальних планів підготовки бакалаврів та магістрів з акцентом на оволодіння студентами актуальними практичними технологіями професійної діяльності; запровадити у практику підготовки фахівців написання комплексних міждисциплінарних, а також практично спрямованих дипломних проектів з можливим захистом на тих установах, за матеріалами яких проводився проект.

Однією із таких країн, де застосовується схожі методи навчання, є Австрія, а саме з урахуванням основних тенденцій розвитку ринку праці, вищі навчальні заклади даної країни значну увагу приділяють умовам підготовки майбутніх фахівців, постійному коригуванню навчальних планів до змін у вимогах з боку роботодавців до таких фахівців. Також цікавий досвід підготовки фахівців у Німеччині, де традиційно склалася дуальна система професійної освіти — паралельна підготовка робочих кадрів у професійних школах і на виробництві в процесі навчання. Дана система поєднує навчання та продуктивну працю, цим самим підсилює мотивацію до освоєння професії, дозволяє студентам набути практичних навичок, розвиває в них самостійність та відповідальність.

Проте не можна однозначно стверджувати, що досвід Австрії або Німеччини у підготовці фахівців з вищою економічною освітою можна одразу використовувати в Україні. Вітчизняна система освіти формувалася століттями з урахуванням нашого менталітету. Але деякі аспекти стосовно привертання уваги до розвитку індивідуальних рис особистості, самодисципліни, самоконтролю, а також розширення спектру співпраці з роботодавцями варто взяти на озброєння.

Отож, коли в Україні запрацює найголовніша теза Болонського процесу: «Суспільству — якісну освіту, а реальному бізнесу і державі — висококваліфіковані кадри», стане можливим прогресивний розвиток усіх пріоритетних галузей народного господарства.

Н. О. Пінська


«Фінанси», V курс

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — канд. екон. наук, доц. Радзієвська В. М.
ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В НАВЧАННІ СТУДЕНТІВ-МАГІСТРІВ
Процвітання визначається досягнутим рівнем продуктивності, який в свою чергу залежить від постійних інновацій. За визначенням Портера та Стерна, у дослідженні для Звіту про світову конкуренцію, «конкурентоздатність на міжнародному ринку великою мірою залежить від інновацій». Таким чином сфера освіти сьогодні повинна відрізнятись конкурентоспроможністю, необхідною умовою якої сьогодні є впровадження інноваційних технологій.

Для оптимізації часу та покращення засвоєння матеріалу доцільно, щоб навчання було орієнтоване на учасника. Сьогодні викладач — це не просто лектор, а учасник, який є центром уваги на успішному навчальному семінарі чи лекції. Таким чином, викладач повинен поєднувати такі складові, як: Ви — викладач, Ви — Учасник, Ви — Суспільство, Ви — Замовник або роботодавець. В той же час студент повинен бути активним учасником навчального процесу. Оскільки, на мою думку, основним завданням освіти вже на магістерському рівня є навчання методиці отримання необхідних знань для використання в практичній діяльності. Час занять повинен бути максимально оптимізований. Студент має бути спроможний засвоїти більшу кількість викладеної інформації, однак це не буде можливим, якщо сам студент не є активним учасником заняття. За експертними оцінками зарубіжних компаній, зокрема ILTIS GmbH за допомогою читання підручників студентом засвоюється лише 10 % інформації, за допомогою слухання — 20 %, за допомогою візуального ряду — 30 %, за допомогою слухання в поєднанні з візуальним рядом засвоюється 50 % представленої інформації, в результаті нотаток — 70 %, за допомогою вправ засвоюється 90 %. Тому заняття, на мій погляд, у відповідності до експертних оцінок, мають бути побудовані з орієнтацією на візуалізацію інформації для максимально ефективного використання часу. Тобто інформація, яка сприймається на слух та має візуалізаційне доповнення забезпечує ефективну систему нотаток, а отже може бути максимально засвоєна. Підтвердженням даних оцінок є також вже отримані результати впровадження візуалізації на заняттях у ДВНЗ «Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана». Сьогодні для візуалізації інформації широко поширена практика використання мультимедійних пристроїв, однак структура побудови презентаційного матеріалу не завжди є досконалою.

Найкращі приклади презентацій складались із Вступу, Основного розділу та Висновку. В свою чергу кожний із розділів, на мою думку, повинен мати наступну структуру. Вступ презентації побудований із таких складових, як: знайомство з презентацією, стимулювання учасників, представлення теми, визначення цілей, пояснення структури, запитання та матеріали. Основний розділ презентації повинен мати чітку структуру, визначені цілі та забезпечувати підтримання уваги. Висновки презентації доцільно наповнити наступними складовими: повторення основних цілей, структурування та підсумки, перевірка результатів та створення зв’язків, запитань та дискусійне обговорення поданого матеріалу та безпосереднього прощання. Саме така структура побудови презентації надасть змогу максимально засвоювати матеріал. Слайд презентації повинен бути побудований ефективно, для цього необхідно підтримуватись певних правил при його побудові. Він не повинен містити забагато тексту, який вимагає від аудиторії використання бінокля; слайд має містити зображення; в ньому повинні бути відсутні довгі речення із складним синтаксисом, що практично не дає можливості зрозуміти значення, незалежно від інтелектуальних можливостей; не повинен складатись із забагатої кількості кольорів і форматів. Дотримання визначених порад дасть змогу максимально ефективно побудувати візуалізаційну складову заняття як лекційного так і семінарського.

Але яка б кількість інноваційних технологій не використовувалась у процесі навчання, навчальний процес повинен мати певну системну, і використання інноваційних технологій — це тільки одна із її складових. Покращення навчального процесу за допомогою візуалізації повинне бути направлене на покращення системи освіти. Система ж освіти повинно бути орієнтована на наступні складові: 1) Система освіти повинна бути здатною швидко реагувати на зміни попиту на ринку праці. 2) Студент повинен навчитись методиці отримання та відбору необхідної інформації, вміти її використовувати та систематизовувати. 3) Роботодавці, включаючи приватні компанії, мали б брати участь у розробці навчальних програм на всіх рівнях. 4) Представників роботодавців доцільно також включати до наглядових рад освітніх закладів. 5) Розробка та вибір освітніх програм, підручників та навчального матеріалу повинні визначатися не комісією Міністерства освіти і науки, а ринком.

Таким чином, щоб приймати участь у вирішенні нових проблем, щоб зберегти свої цінності та не виявитись при цьому догматиками, необхідно бути спрямованим на отримання якомога більшої кількості інформації. А самим головним джерелом інформації сьогодні є університети. І яких би покращень вони не потребували, гарантією зрушень є жага до знань. Можливо, наступною зміною в системі освіти буде поява прагнення навчатись все життя.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка