Ббк 74. 58 С 88 Студент



Сторінка3/13
Дата конвертації05.03.2017
Розмір1.58 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

З. К. Желяскова, А. О. Шульга


«Фінанси», IV курс,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — канд. екон. наук, доц. Буряченко А. Є.
СТУДЕНТСЬКІ МІНІ-ЛЕКЦІЇ: МЕТА, ДОСВІД І ПЕРСПЕКТИВИ
Студентські міні-лекції — це вид роботи студентів, який передбачає проведення лекційного заняття не викладачем, а групою студентів. При цьому кожен доповідач викладає свою окрему частину теми. Дехто мав практику проведення таких занять у школі, що позитивно відобразилося на вмінні доносити матеріал великій аудиторії.

За період навчання в університеті ми мали дві можливості представити такий вид робіт: на теорії ймовірності і на місцевих фінансах. На нашу думку, такий показник є занадто низьким, і тому необхідно впроваджувати студентські міні-лекції на більшій кількості дисциплін. На жаль, це можливо лише на теоретично-прикладних дисциплінах. Так, наприклад, під час вивчення вищої математики такі лекції будуть неефективними, оскільки матеріал має викладатися систематично, в одному напрямку і одним викладачем. Тоді студент отримає змістовні та глибокі знання з предмету.

Багато студентів КНЕУ проходили курс психології і педагогіки, але практика була незначна і тому майже не показала своєї ефективності, інша частина студентів має визнати, що навички виступів перед аудиторією є необхідними як під час навчання, так і в майбутньому житті, насамперед на роботі. Викладати матеріал без практики нелегко: треба вміти тримати себе на публіці, цікаво викладати матеріал та доносити його зміст до уваги слухача. Ось чому ми вважаємо, що така практика як лекції студентів студентам є абсолютно необхідною.

До переваг викладання студентів студентам можна віднести такі:

1. Студенти стають на місце викладача. Так вони розуміють, що робота викладача складна. Тримати під контролем аудиторію, яка хоче займатися всім, окрім заслуховування лекції (незважаючи на кількох людей, що займають перші ряди) — дуже нелегко. Можливо таким чином вони стануть уважнішими навіть на тих лекціях, предмет яких не є їм дуже цікавий.

2. Студент краще опрацьовує інформативну базу. Написати гарний реферат теж складно, проте, щоб це зробити, необхідно знайти гарний матеріал і до нього викласти власну думку. Щоб донести матеріал до студентів — потрібно його ще зрозуміти і вміти доносити до слухачів. Якщо студенти зможуть і через кілька місяців розповісти зміст лекції — це вміння досягло найвищої позначки.

3. Поглиблюються навички керування великою аудиторією. Для деяких людей вийти перед аудиторією — вже подвиг, вже не кажучи про якісну доповідь. Втримати в аудиторії тишу і прикути до себе увагу — це зводиться до «неможливостей». Таке вміння — одна з засад успіху у майбутньому житті і в університеті. Тому це безумовно позитивна якість таких лекцій.

4. Для студентів-слухачів корисно почути матеріал «з іншого боку». Студент студенту завжди пояснює по-іншому вивчений матеріал, ніж викладач. І нехай у нього немає років досвіду, проте розумово вони ближче одне до одного, ніж до викладача. Саме тому часто студент пояснить своєму однолітку краще і зрозуміліше.

5. Студенти-викладачі винаходять цікаві методи викладання сухої теорії. Як вже зазначалося, зацікавлення аудиторії — залог успіху лектора. Всі знають, що студенти люди цікаві і непередбачувані, тому з простої лекції вони можуть зробити цілу виставу. Мозковий штурм, дискусія, театр — щоб зробити завдання цікавішим студенти підуть на все. Слухачам це лише на користь. Крім розвитку студентів-викладачів як особистостей, педагогів, експертів, маємо цікаво піднесений та незабутній матеріал для слухачів.

До недоліків викладання студентів студентам можна віднести наступні:

1. Недостатній рівень знань у студента, який читає лекцію для об’єктивного висвітлення матеріалу теми лекції. Готуючись до виступу перед аудиторією, студент звичайно переглядає велику кількість літератури з відповідної тематики, але він може не звернути увагу на всі аспекти теми і як наслідок не завжди відповість на запитання з аудиторії.

2. Відсутність достатніх ораторських здібностей для донесення матеріалу кожному присутньому. Найчастіше студенти не вміють зацікавити аудиторію і досягти максимальної уваги слухачів. Студенти ще в школі звикли, що коли вони доповідають їх слухає тільки викладач, і увага колег по навчанню тут зовсім не важлива. Але при викладанні лекції перед аудиторією існує нагальна необхідність донести інформацію до всіх присутніх, оскільки доповідач стає відповідальним за знання своїх однокурсників.

Щоб максимально усунути недоліки, слід зробити наступне:

1. З одного боку добре, коли студент самостійно робить підборку літератури за заданою тематикою, але, щоб уникнути неприємних ситуацій, коли доповідач не може відповісти на запитання з аудиторії, було б добре, якби викладач давав список літератури, яку необхідно опрацювати обов’язково. Але звичайно пошукова робота студента-доповідача не повинна обмежуватися лише цими джерелами.

2. При підготовці до доповіді студент обов’язково має проконсультуватись у викладача стосовно прийомів педагогіки: як зацікавити слухачів; як втримати увагу протягом усієї лекції; як реагувати, якщо аудиторія не слухає; як відповідати на провокаційні запитання тощо.

3. Також дуже важливо не обмежувати доповідаючого в методах та засобах викладення матеріалу. Це творчий вид наукової роботи, тож нехай студенти продемонструють творчий підхід до роз’яснення сухої теорії. Це може бути різного роду роздаточні матеріали, презентації, експрес-опитування відкритого та закритого типу, створення сайтів і форумів для подальшого детального розгляду теми, порівняння зарубіжних теорій з національними і навіть вироблення власних, спілкування доповідача з аудиторією в режимі діалогу та багато чого іншого.

Як ми бачимо підготовку і проведення такого виду роботи?

Після отримання студентом теми лекції, яку йому доведеться доповідати, він повинен взяти у викладача перелік обов’язкової літератури та проконсультуватись з питань педагогіки. В бібліотеці та інтернеті необхідно пошукати додаткову інформацію з теми, продумати план лекції, методи та засоби викладення матеріалу. Далі слід написати текст лекції і узгодити його з викладачем. Останнім етапом є безпосереднє викладення матеріалу в лекційній аудиторії за присутності лектора, який у будь-який момент може допомогти доповідачу.




Е. Д. Завертанная

«Менеджмент организаций», IV курс,

Национальный аэрокосмический университет им. Н. Е. Жуковского «Харьковский авиационный институт»

Науковий керівник — канд. екон. наук, доц. Гончар І. А.
ИННОВАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В ЭКОНОМИЧЕСКОМ ОБРАЗОВАНИИ
Стремительное развитие информационных средств и появления новых технологий обработки, передачи, хранения и получения информации открывает новые возможности для постоянного увеличения качества образования, обновления, содержания и формы организации учебно-воспитательного процесса; внедрения образовательных инноваций и информационных технологий; интеграцию отечественного высшего образования, мирового образовательного пространства и т.д. [1].

Основной задачей данной работы является анализ методик технологий преподавания с целью увеличения эффективности предоставления образовательных услуг по экономическим специальностям.

На различных этапах развития системы образования использовались несколько ключевых методических подходов к обучению:

Практика — человек осваивает профессиональные навыки и инструменты, включаясь в реальную деятельность. Трансляция материала — передача знания о предмете или способе деятельности от одного человека другому.

Однако эти классические подходы к обучению имеют недостатки:

— при ограничении обучения формированием практических навыков ученики могут недополучить нужные знания;

— при ограничении обучения трансляцией готовых знаний студенты получают излишне теоретизированное образование, а также имеется недостаток практических навыков.

Чтобы минимизировать эти недостатки и повысить эффективность обучения, в последние годы были предложены новые подходы.

Разбор и анализ ситуаций — выделение из практической деятельности типовых ситуаций. Гораздо более популярными стали ролевые игры, задачей которых является демонстрация моделей поведения в типовых профессиональных ситуациях либо на определенном рабочем месте. Имитация. В основе имитационных методов обучения лежит модель, построенная на основании норм и правил реальной практической деятельности. Проект. Суть проектного подхода заключается в том, что ученик встраивается в систему коллективных работ, направленных на решение реальной практической задачи.

Для повышения эффективности процесса обучения необходимо применять синергию нескольких методов обучения.

В работе предложена модель инновационной образовательной технологии. Это комплекс из трех взаимосвязанный составляющих.

— содержание дисциплин предполагает развитие компетенций, адекватных современной бизнес-практике;

— инновационные методы обучения формируют компетенции, основанные на взаимодействии вовлечении обучающихся в учебный процесс;

— возможность использования наряду с традиционными методами обучения и дистанционные.

Одна из наиболее эффективных технологий обучения специалистов в области экономики — бизнес-симуляции. Под этим термином понимается много различных методик: ролевые игры, настольные игры, деловые игры, а также компьютерные имитации или симуляторы.

Использования симуляций в образовательном процессе можно проследить на примере украинской бизнес-школы Международном институте менеджмента (МИМ-Киев). В данном учебном заведении уже более 7 лет действует Центр инновационных технологий, отвечающий за работу четырех бизнес-симуляций в рамках различных дисциплин программ MBA и Executive Education.




По результатам исследования, проведенного на основе дисциплины «маркетинг», можно сделать вывод о том, что с внедрением инновационных технологий уровень усвоения материала студентами увеличивается, свидетельством этого является изменение оценки среднего балла студентов.

Исходя из вышесказанного, можно сделать вывод о том, что для увеличения эффективности предоставляемых услуг в области экономики необходимо использовать синергию современных методов обучения.




О. О. Задорожна

«Фінанси», V курс

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — ст. викл. Пислиця А. В.
ПЕРЕДДИПЛОМНА ТА ВИРОБНИЧА ПРАКТИКА МАГІСТРІВ З ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ — ШЛЯХ У ПРОФЕСІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
Проблема дослідження: недостатність та недосконалість практичних навиків у студентів, що набувають статусу магістрів з фінансів. На магістерському рівні студенти мають можливість адаптуватися в професійне середовище в тій чи іншій галузі національної економіки, але не завжди студент набуває необхідних навичок при проходженні переддипломної практики.

Важливе значення для підготовки фахівців з державних фінансів має їх поглиблена практична підготовка. Вирішення цього завдання залежить від організації навчального процесу і досягається за рахунок магістерських дипломних робіт і практики студентів. Кожен з названих етапів навчального процесу має свої особливості та можливості практичної підготовки магістрів і вимагає цілеспрямованої роботи.



Переваги проходження переддипломної практики в органах Державної податкової служби :

  • можливість отримати практичні знання та навики на базі практики;

  • ознайомлення з робочим процесом Державних податкових інспекцій;

  • отримання практики роботи в колективі;

  • ознайомлення з державним регулюванням роботи податкових органів.

Недоліки проходження переддипломної практики:

  • відсутність підготовки Державних податкових органів до прийняття студентів на практику;

  • відсутність доступу до цифрової інформації Державної податкової служби для написання дипломної роботи на базі практики;

  • відсутність доступу до основних програм установи;

  • мала ймовірність отримання достатніх практичних знань та навиків, тому що зазвичай студенти виконують різну, некваліфіковану роботу.

Пропозиції щодо удосконалення проведення переддипломної практики заключається, на мою думку, в наступному:

  • студенту має бути облаштоване робоче місце, щоб він міг відчувати себе сприйнятим у колективі та рівноправним працівником, тому що така практика надасть стимулу працювати та досконаліше дізнатися про професійне середовище даної установи;

  • вищі навчальні заклади повинні заключати договори з органами Державної податкової служби, з метою отримання студентом усіх необхідних даних для написання дипломної роботи, адже в державних органах всі дані — це таємниця, а в свою чергу університет вимагає використовувати дані, що заборонені для розголошення в державній установі.

При проходженні практики студентами — майбутніми магістрами з державних фінансів значна увага повинна бути зосереджена на вирішенні таких питань:

  1. практика повинна відбуватися тільки на робочих місцях у всіх основних структурних підрозділах органів державної податкової служби;

  2. практика повинна проходити протягом не менше шести місяців;

  3. програма практики повинна охоплювати вивчення основних питань змісту та організації роботи державної податкової служби;

  4. керівництво практикою повинні здійснювати найбільш кваліфіковані фахівці як працівники Державної податкової служби, які всіляко б допомагали студентові при написанні дипломної роботи та звіту про проходження практики, так і викладачі ВУЗів.


Г. О. Захаревич

«Фінанси», V курс,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — канд. екон. наук, доц. Малік Є. О.
ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Розвиток сучасної моделі освіти зорієнтований на створення умов для розвитку творчої високоосвіченої особистості, яка спроможна не тільки самостійно мислити, але й постійно нарощувати отримані знання, бачити перспективи свого подальшого розвитку. Як засвідчує педагогічний досвід, основні складові компетентності індивіда формуються та вдосконалюються тільки в процесі навчання та самостійної роботи. Та як саме змінити освітній процес, щоб досягти найкращих результатів? Як самосвідомість та самореалізація впливають на результативність навчання? Це питання детально розглядається А. Маслоу та К. Роджерсом. У сучасних умовах освітній процес повинен бути максимально спрямованим на індивідуальний підхід до особистості, яка навчається. Внесення нового в освітній процес полягає не лише в забезпеченні викладачів та студентів великою кількістю літератури, доступу до джерел Інтернет, сучасними аудиторіями, а й у привнесенні, всебічному розвитку творчого моменту. Творчість, її результати вважаються ключовими елементами багатства в інформаційному суспільстві. Виходячи з останніх опитувань, можна стверджувати, що і студенти, і викладачі підтримують реформи в сучасній вітчизняній вищій освіті. Однак попри те, що більшість із них підтримує такі намагання, слід звернути увагу на певну частку студентів, налаштованих до таких намагань негативно. Вище реформування в освіті оцінюють студенти, які не працюють. Студенти, котрі мусять поєднувати навчання і роботу, не зацікавлені в політиці освітніх реформ. Вносячи нове з досвіду інших країн світу необхідно тверезо оцінювати їх досягнення та бачити критерії оцінювання результатів. Не все, що є в інших країнах, можливо в нашій, а передавати досвід, заробляючи на цьому, готові більшість освітян. Одним із напрямів сучасної реформи вищої освіти України є підвищення ролі самостійної роботи студентів. Скорочення аудиторного навантаження, модульна система навчання та оцінки знань студентів має стимулювати опрацювання ними значної частини програми курсів самостійно. Але, як свідчить практика, самостійна робота студентів не приносить бажаних результатів, і не завжди є ефективною з точки зору навчального процесу. Основними рекомендаціями щодо вдосконалення навчальної програми студентів є: забезпечення реалізації студентами своїх творчих можливостей у навчально-виховному процесі; сприяння самовизначенню кожного студента в усіх сферах внутрішньокільного життя через індивідуальний вибір; детальне вивчення педагогами і психологами найбільш значущих для студентів видів діяльності, надання можливості для самовизначення, самоствердження і самореалізації студентами них; демократичний стиль спілкування педагогів з студентами, свобода творчих дискусій, обміну думками; об’єктивне оцінювання знань, умінь та навичок студентів; забезпечення матеріально-технічної бази для організації навчально-виховного процесу; забезпечення соціального захисту студентів. Корисним бачиться вивчення досвіду організації самостійної роботи в закордонних економічних університетах. У більшості західних університетах теж діє модульна система навчання і частину балів студенти отримають під час поточного навчання, а решту — під час іспитів. Для активізації поточної самостійної роботи студентів, в університетах Швейцарії та Франції, наприклад практикується подача лекційного матеріалу у вигляді тез. Тобто, викладачем в аудиторії тільки окреслюються основні проблеми, чи питання, пов’язані із темою. Деталізація ж та їх розвиток здійснюється вже самими слухачами під час семінарських занять. Також практикується обговорення певних ситуацій, що відбувалися в різні часи в діяльності видатних підприємств. Вважаю необхідним провести узгодження галузевих стандартів вищої освіти з міжнародними, а також забезпечення високої міжнародної оцінки щодо діяльності наших закладів: якісної підготовки фахівців, реального визнання українських дипломів, ступенів і кваліфікацій на міжнародному ринку праці та освітніх послуг. У світлі цих тенденцій розвиток української економічної освіти потрібно спрямовувати в напрямку міжнародної акредитації економічних освітніх програм, включення у світові інтеграційні процеси. Сучасні соціально-економічні перетворення, що є наслідками глобалізації та входження до Європейського співтовариства, призводять до змін у всіх сферах діяльності людини. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу змінює професійно-кваліфікаційну структуру кадрів і сприяє якісній перебудові всієї структури підготовки кадрів народного господарства. Особливість діяльності спеціаліста в умовах науково-технічного прогресу полягає у постійному самовдосконаленні своїх знань, умінь, навичок, здатності швидко адаптуватися до нових умов на ринку праці. Отже, самостійна робота студентів і її організація залишається однією з актуальних проблем у професійній педагогіці. Процес навчання необхідно організувати як активну самостійну, продуктивну діяльність, яка розвиває творчий потенціал студента та забезпечує його суб’єктну позицію як у процесі навчання, так і в майбутній професійній діяльності.


К. С. Звєрєва

«Фінанси», IV курс,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — канд. екон. наук, доц. Жибер Т. В.
РОЛЬ САМОПІДГОТОВКИ

В ПІДВИЩЕННІ САМОСВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ
Пріоритетним напрямком своєї роботи з дослідження впливу інновацій на навчання я обрала такий: роль підвищення самосвідомості студента (тобто моєї і Вашої) у навчальному процесі.

Значною частиною сучасної вищої освіти є самостійне опрацювання студентом навчального матеріалу з метою підготовки певного виду робіт, тобто самостійна робота студента. Рівень самосвідомості студента є визначальним чинником для його самостійної роботи. Саме вона допомагає покращити результативність навчання як стосовно оцінок, так і щодо того, що студент самостійно привчається до пошуку потрібного матеріалу. Окрім того, здобуті таким чином знання залишаються в пам’яті довше. Не варто забувати, що правильно організована самостійна робота студента є дуже важливою, навіть визначальною ознакою в майбутньому успішної людини, оскільки, навчившись зараз раціонально розраховувати свій час, у подальшому Ви зможете досягти значних результатів.



Самостійну роботу студента можна уявити як систематизовану діяльність, розподілену у часі. Виходячи з вищесказаного, виділимо такі етапи самоорганізації під час самопідготовки:

  1. перш за все, необхідно визначитися з темою, яка є цікавою для Вас. Варто пам’ятати, що чим точніше та вужче сформульована тема, тим легше з нею працювати. Якщо все ж доводиться працювати з не цікавою для Вас темою, то не забувайте про такі важливі речі, як додаткова мотивація та стимулювання;

  2. далі потрібно окреслити коло досліджуваних питань. Питання повинні бути сформульовані чітко та лаконічно, що також сприятиме спрощенню вашого пошуку і розуміння опрацьовуваного матеріалу (не лякайтеся певної стандартизації складеного плану, не потрібно винаходити велосипед там, де він не є потрібним);

  3. крім того слід визначитися з інформаційними джерелами, зважаючи на все їх розмаїття. При цьому в першу чергу слід керуватися тим, яка саме інформація Вам необхідна. Розпочинати завжди варто з вивчення основ питання, базових теорій та визначень. Як правило, книжками та прирівняними до них друкованими виданнями доцільно користуватися при вивченні певних фундаментальних понять. Якщо ви вже володієте певною базою знань, то для досліджень обраних явищ необхідно користуватися законодавством, науковою періодикою, відслідковувати явища в динаміці тощо;

  4. тепер вам слід ознайомитися із взаємозв’язками термінів та понять, уявити їхнє розташування у вашій відповіді (роботі) та впорядкувати своє розуміння досліджуваної проблеми;

  5. потім знаходимо статистичні дані та/або факти, які б наочно демонстрували необхідну динаміку об’єкта дослідження;

  6. виходячи з опрацьованого матеріалу, варто спробувати окреслити коло проблем, що характеризують тему питання, яке вивчається, проаналізувати їх;

  7. далі пропонується структурувати опрацьований матеріал. Для цього ви можете користуватися будь-якими, зручними для вас, методами. Особисто я віддаю перевагу встановленню причинно-наслідкових зв’язків, створенню логічних схем, інтерпретації матеріалу за допомогою таблиць, подекуди намагаюся переказати те, що зрозуміла, щоб задіяти якомога більше видів пам’яті.

Але, говорячи про методику, логічно звернути увагу на отримані результати. Як наслідок, ви зможете виконувати 1—3 етапи вашої самостійної роботи за лічені хвилини. Наступні етапи також не стануть заважкими, оскільки ви зможете розуміти який саме матеріал вам потрібен і знатимете, як швидко його опрацювати.


А. В. Зеленський

«Фінанси», V курс,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — канд. екон. наук, проф. Романенко О. Р.
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА СУЧАСНІ ПЕДАГОГІЧНІ ПРИЙОМИ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ НА МАГІСТЕРСЬКОМУ РІВНІ
У сучасному швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти значною мірою залежить від результативності запровадження інноваційних технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних мультимедійних технологіях, новітніх комп’ютерних розробках, та різноманітних інноваційних заходах у повсякденному навчальному процесі, які сприяють активізації пізнавальної діяльності студентів.

Основу і зміст інноваційних освітніх процесів становить інноваційна діяльність, сутність якої полягає в оновленні педагогічного процесу, внесенні новоутворень у традиційну систему. Адже змінюються часи, змінюються вимоги до випускників зі сторони їхніх потенційних роботодавців, а це зумовлює і необхідність у перебудові освітніх методів. Прагнення постійно оптимізувати навчально-виховний процес зумовило появу нових і вдосконалення використовуваних раніше педагогічних технологій.

Особисто я вважаю великим кроком вперед використання на сучасному етапі таких інноваційних методів навчання, як:


  • технологія слайд-лекцій, що дозволяє значно підвищити ефективність сприйняття та засвоєння матеріалу студентами;

  • технологія дистанційного навчання, яка сприяє підвищенню рівня самосвідомості студента в навчальному процесі;

  • технологія комп’ютерного тестування, що забезпечує усвідомлення студентом цілковитої об’єктивності оцінки його здобутків;

  • технологія використання електронних підручників та навчальних матеріалів, яка поряд із розвитком мультимедійних технологій є надзвичайно актуальною у підвищенні ефективності засвоєння матеріалу студентами.

Проте, як показує практика, застосування цих методів не завжди є достатньою умовою для формування конкурентоспроможного фахівця. Адже на магістерському рівні студент вже володіє достатнім обсягом теоретичних знань і навичок. І на цьому етапі виникає необхідність формування у студентів навичок аналітичного мислення, вміння прийняття чітких управлінських рішень, вміння працювати у колективі та аргументовано відстоювати свою позицію.

Тому я би хотів запропонувати наступні рекомендації щодо вдосконалення навчального процесу на магістерському рівні:



  • забезпечити постійний контакт між викладачами і студентами через мережу Internet шляхом створення електронних почтових скриньок, де кожен викладач розміщував би усю інформацію щодо забезпечення учбового процесу зі свого предмету;

  • привести до єдиного стандарту перелік обов’язкових та вибіркових індивідуальних завдань по кожній дисципліні, яка охоплює магістерську програму і встановити єдину градацію щодо оцінювання однакових видів робіт по кожній з цих дисциплін;

  • збільшити кількість семінарських занять із метою обговорення та дискутування по визначеним темам та проблематиці у складі кількох «груп-опонентів», на які необхідно розділити академічну групу;

  • організувати семінарські заняття у формі рольових ігор, де на конкретних прикладах студенти повинні були б пропонувати свої управлінські рішення відповідно до посади, яку дістали на початковому етапі розподілу цих посад;

  • запровадити способи перевірки знань у формі інтелектуальних ігор на кшталт телевізійних програм «Що? Де? Коли?» та «Брейн-ринг», які безумовно підвищують інтерес до заняття та сприяють зростанню бажання студентів до пізнання;

  • залучати для проведення відкритих лекцій осіб, які на практиці стикаються із фінансовою сферою і можуть довести до студентів сучасні вимоги, що ставляться до молодих фахівців відповідно до сучасного ринку праці. Наприклад колишніх випускників вузу, які тепер працюють у відповідних сферах.

Таким чином, на мою думку одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації вищої освіти України є забезпечення якості підготовки спеціалістів на рівні, який диктує ринок праці. Розв’язання цього завдання можливе лише за умови зміни педагогічних методик та впровадження інноваційних технологій навчання.


М. В. Катона

«Фінанси», IV курс

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — асист. Степура М. М.
САМОСВІДОМІСТЬ СТУДЕНТІВ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ЧИННИК ЗАЦІКАВЛЕНОСТІ В ОТРИМАННІ ЗНАНЬ
Сучасні тенденції розвитку суспільства вимагають змін у навчальному процесі. В наш час, одна справа, навчити найкмітливіших студентів, зовсім інше — забезпечити всеохоплюючу вищу освіту.

Актуальною проблемою розвитку професійної освіти є створення умов для організації творчої діяльності тих, хто навчається.

Особливого значення набуває потреба індивідуального підходу щодо формування особистості фахівця-професіонала, розвитку його професійної самосвідомості. Зростаючі потреби у висококваліфікованих спеціалістах, спонукають розробку та впровадження інноваційних методів навчання для виховання компетентних фахівців.

Активне навчання, яке здійснюється за допомогою активних методів, сприяє формуванню пізнавального інтересу до здобуття знань та до навчальної діяльності. Методи і прийоми активізації, повинні враховувати рівень пізнавальних здібностей студентів, оскільки занадто складні завдання можуть привести до негативного ефекту.

Студенти під час навчання в навчальному закладі знайомляться з професійно важливими якостями особистості, що визначають структуру їх професійної самосвідомості. Однак які серед цих якостей повинні бути домінуючими у майбутній діяльності фахівців, які реально існуючі якості є у кожного з них — це питання, недостатньо вивчене. Тому сьогодні усвідомлення молоддю вимог, що пред’являються професією, та вміння співвідносити їх з особливостями своєї особистості розглядається як одна із необхідних умов, вибору та опанування професії.

Формою прояву професійної самосвідомості молоді є переважно усвідомлення своєї соціальної позиції, своїх інтересів, нахилів, здібностей, характерологічних особливостей, рівня своєї загальної та спеціальної готовності.

Аристотель сказав: «Той, хто має досвід, досягає більшого, ніж той, хто володіє теоретичними знаннями»1. В більшості випадків, отримуючи освіту студенти звертають більше уваги на формування теоретичної бази, необхідної для практичної діяльності, тільки незначна частина майбутніх фахівців замислюється над формуванням важливих якостей особистості, практичних навиків, які є невід’ємною частиною досягнення успіху.

Важливим аспектом підготовки ефективного фахівця є виховання в студентах необхідних рис характеру, якостей, без яких використання теоретичних знань може перетворитися в шаблонне їх застосування на практиці.

Перед ВУЗом постає завдання підготувати лідерів, які будуть готові до життя в конкурентному середовищі, до активних дій, до самостійного прийняття рішень, до гнучкої адаптації до зовнішніх швидко змінюючи умов.

«Формальна освіта допоможе Вам вижити. Самоосвіта приведе Вас до успіху» Джим Рон1. Сучасна підготовка спеціалістів здійснюється в штучних умовах, тому при першому «виході» в реальний світ вони стикаються з низкою проблем, не пристосовуваністю до реальних умов. Важливою є мотивація студентів під час навчального процесу, їх зацікавлення в отриманні знань самостійно, адже тільки так можна досягнути успіху.

Для підвищення рівня самосвідомості майбутніх фахівців, у ході навчання в нашому ВУЗі, у викладанні окремих дисциплін, використовується метод пізнавальних ігор, що спирається на створення ігрових ситуацій у навчальному процесі. В ході таких ситуацій студент не тільки засвоює необхідний теоретичний матеріал, але й краще усвідомлює свою соціальну позицію, свої інтереси, здібності, риси характеру, що сприяє підвищенню самосвідомості, а відтак і зацікавленості до навчального процесу. Не менш популярним і ефективним на практиці є спосіб створення ситуації пізнавальної суперечки, адже саме в ході суперечки народжується істина. Проте, в даному випадку, застосування такого способу не завжди результативне, адже рівень самосвідомості та підготовки студентів різний, тому не кожен зможе в ході суперечки чітко висловлювати і відстоювати свою позицію. Створення ситуації успіху у студентів, які зазнають певних труднощів у навчанні також треба віднести до результативних методів підвищення самосвідомості майбутніх фахівців своєї справи. Даний спосіб не рідко використовується у нашому навчальному закладі, він допомагає студентам повірити в свої сили, стати впевненішим у собі, що відіграє важливу роль у процесі самопізнання. Проте не завжди способи активізації навчального процесу приносять очікуваний результат, наприклад, мозковий штурм, коли нашим студентам потрібно запропонувати творче вирішення проблеми, більшість з них на перший план виводить систему оцінювання, як головний мотиваційний чинник, що унеможливлює творчо мислити, а тільки спонукає отримати високий бал за відповідь.

Підсумовуючи, треба зазначити, що ефективність будь-якої педагогічної технології визначається не лише об’єктивними, але й суб’єктивними факторами: контингентом студентів, їх особистісними якостями, професійним рівнем викладача. Одноманітний стиль викладання, відсутність проблемних ситуацій, елементів творчості, індивідуальних знань не сприяють активізації розумових процесів.




М. О. Кириленко

«Фінанси», V курс,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — канд. екон. наук, доц. Малік Є. О.
РОЛЬ ПЕРЕДДИПЛОМНОЇ ПРАКТИКИ В АДАПТАЦІЇ ВИПУСКНИКІВ У ПРОФЕСІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
Проблеми адаптації фахівців у галузі фінансів до сучасного професійного середовища пов’язані з практичним застосуванням теоретичних знань. Студенти отримавши значний багаж теоретичних знань не завжди ефективно можуть застосовувати їх у професійному середовищі. Саме реалізація форм і методів проведення виробничої практики повинна надати можливість первинного професійного застосування теоретичних знань.

Програма переддипломної практики з позиції розуміння студента повинна забезпечувати отримання основного практичного матеріалу для написання магістерської роботи, а також застосування теоретичних знань у вирішенні практичних проблем та набуття досвіду вирішення економічних завдань. Виходячи з цього програма практики повинна змістовно змінюватися відповідно до реалій економічної сфери діяльності.

Важливість ефективного проходження практики студента сприяє подальшому закріпленню знань і навичок практичного опрацювання окремих економічних показників. Проходження практики на п’ятому курсі у Департаменті місцевих бюджетів Міністерства фінансів України дає можливість виокремити реальні проблеми в організації проведення практики і спробувати запропонувати окремі шляхи їх вирішення.

Основними проблемами під час проходження практики є завантаженість керівників бази практики та недостатня довіра до практикантів у здійсненні економічних підрахунків та правильному оцінюванні економічних проблем.

Вирішення проблеми завантаженості керівників бази практики можна за допомогою закріплення за студентом на базі практики ще одного куратора. В цьому є як позитивні, так і негативні сторони. Прикріпивши до студента куратора, який допомагав би студенту у виконанні практичних завдань на робочому місці, а керівник спрямовував би діяльність студента і перевіряв виконані ним завдання. В більшості випадків суттєву практичну допомогу надають працівники відділів, які не мають ніякої зацікавленості в допомозі студенту.

Значно ускладнює проходження практики час адаптації студента до поставлених завдань керівником від бази практики і ознайомлення його з реальними можливостями кожного практиканта.

Проблему недовіри до практикантів і ознайомлення з їх можливостями можна вирішити за допомогою чітко встановлених критеріїв відбору і заповнення анкети практиканта до проходження переддипломної практики. Ці критерії і анкета повинні, як розроблятися, так і перевірятися керівниками практики, що допоможе відібрати таких практикантів, які зможуть виконувати необхідну роботу.

Традиційні підходи закладені в програмі практики повинні корегуватися студентом спільно з керівником відповідно до проблематики магістерської роботи та умов, які існують на базі практики. Під час проходження практики програма може корегуватися виходячи з отриманих матеріалів, доповнюватися більшою кількістю додатків ніж це передбачалося з початку, деякі напрямки можуть розглядалися більш детальніше чи навпаки. Отже, це дозволяє зробити висновки, що практичне виконання програми практики не завжди співпадає з запланованими раніше даними програми.

Отримання статистичного і практичного матеріалу під час практики дає можливість ґрунтовно дослідити тему дипломної роботи розглянути сучасний стан, проблеми та можливі шляхи удосконалення певних економічних проблем. Окрім цього, протягом проходження набувається практичний досвід і студент одержує корисні поради від фахівців.

Досвід проходження практики говорить про необхідність організації тісного зв’язку між навчальним процесом, виконанням дослідних робіт і практичною діяльністю у професійному середовищі та дозволяє відмітити велике значення для підготовки кваліфікованих фахівців наявності в університеті баз практики у провідних фінансових структурах держави.

Виходячи з вище наведеного можна зробити такий висновок, що тільки ефективно організована практика в якій студент — керівник бази практики — керівник від університету — робота орієнтована на дослідження теми магістерської роботи тісно взаємодіють і зацікавлені в адаптації практиканта до професійного середовища дає можливість перевірити і поглибити теоретичні знання студента, а також сформувати професійну орієнтацію і спеціалізацію під час вибору напряму діяльності в галузі фінансів.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка