Ббк 74. 58 С 88 Студент



Сторінка2/13
Дата конвертації05.03.2017
Розмір1.58 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

О. М. Боровська


«Фінанси», V курс

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — канд. екон. наук, проф. Гапонюк М. А.
РОЛЬ ОТРИМАНИХ ЗНАНЬ У ПРОЦЕСІ ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ МАЙБУТНІМИ ПРОФЕСІЙНИМИ УЧАСНИКАМИ ФОНДОВОГО РИНКУ
Сучасний темп розвитку економічних відносин зумовлює потребу постійного опанування нових знань та здобуття практичних навичок у цій сфері. Для спеціаліста в галузі фондового ринку необхідним є не лише здобуття базових теоретичних знань, а й застосовування таких знань на практиці. Метою переддипломної та виробничої практики є засвоєння основних принципів діяльності фондового ринку та ознайомлення з діяльністю його професійних учасників. Серед основних завдань: здобуття практичних знань у сфері професійної діяльності на фондовому ринку, збір матеріалів для написання магістерської дипломної роботи, ознайомлення з відповідною нормативно-правовою базою.

Проходження практики в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку поглиблює розуміння сутності професійної діяльності та державного регулювання ринку цінних паперів.

Професійна діяльність на фондовому ринку — діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності визначених чинним законодавством.

На фондовому ринку України здійснюються такі види професійної діяльності: діяльність з торгівлі цінними паперами; діяльність з управління активами інституційних інвесторів; депозитарна діяльність; діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку, які здійснюються виключно на підставі ліцензії ДКЦПФР.

Виробнича та переддипломна практика в ДКЦПФР дозволяє усвідомити деякі проблеми, які стримують розвиток фондового ринку і, зокрема, діяльність професійних учасників.

Серед головних напрямів таких проблем: законодавче регулювання професійної діяльності, розкриття інформації професійними учасниками, її достовірність та підготовка фахівців з питань фондового ринку й корпоративного управління. Нагальним питанням є створення ефективної загальнонаціональної системи підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації фахівців з питань фондового ринку.

Вирішення даного питання дозволить:

— забезпечити поточні й перспективні потреби економіки, зокрема, фондового ринку, у фахівцях, досвідчених у галузі ринкових відносин і атестованих на право професійної діяльності на фондовому ринку;

— довести систему підготовки й атестації спеціалістів фондового ринку до міжнародних стандартів;

— створити комплексну, постійно функціонуючу систему підготовки фахівців з питань фондового ринку й корпоративного управління.

В університетській освіті виробнича та переддипломна практика є фактично завершальним етапом формування студента, як фахівця ринку цінних паперів. Виробнича адаптація спеціаліста магістерського рівня має дві складові:


  1. отримання професійних знань і вмінь, оволодіння трудовими операціями і пристосування до трудових умов;

  2. включення в трудовий колектив у якості повноцінного його члена на основі засвоєння як офіційних, так і неофіційних соціальних ролей (соціальна адаптація).


Л. О. Василенко

«Фінанси», V курс

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — канд. екон. наук, доц. Дегтярьова Н. В.
ТРЕНІНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ФОНДОВОГО РИНКУ
Для забезпечення ефективного функціонування фондового ринку слід мати підготовлених висококваліфікованих працівників у даній сфері. Відповідно до чинного законодавства здійснюється робота з підготовки фахівців з питань фондового ринку, встановлюються кваліфікаційні вимоги щодо осіб, які здійснюють професійну діяльність з цінними паперами та проводиться сертифікація фахівців Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

На нашу думку, в процесі підготовки кваліфікованих фахівців фондового ринку потрібно приділити увагу проведенню вузькоспеціалізованих тренінгів по кожному з видів професійної діяльності, де б «тренерами» виступали досвідчені професіонали своєї справи з іноземних країн, які є лідерами з розвитку фондового ринку, а також необхідно акцентувати увагу на стажуванні українських кадрів фондового ринку закордоном та перейняття досвіду у своїх колег, оскільки фондовий ринок в Україні всього лише зароджується, то потрібно його розвивати з урахуванням досвіду учасників ринку, які вже пройшли такий етап розвитку.

Магістерська програма «Фінансовий ринок» передбачає проходження студентами практики в структурах професійних учасників фондового ринку.

Професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється юридичними особами та передбачає надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів.

На фондовому ринку України здійснюються такі види професійної діяльності: діяльність з торгівлі цінними паперами, діяльність з управління активами інституційних інвесторів, депозитарна діяльність, діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку.

Більшість студентів проходять практику в компаніях, які здійснюють діяльність з управління активами інституційних інвесторів за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів. Компанією з управління активами може бути господарське товариство у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування (корпоративних та пайових інвестиційних фондів) на підставі відповідної ліцензії.

Згідно з Ліцензійними умовами провадження діяльності з управління активами інституційних інвесторів при отриманні ліцензії на здійснення неї повинно бути не менше трьох сертифікованих фахівців, які отримали кваліфікаційне посвідчення фахівця з управління активами (у тому числі керівні посадові особи) для компанії з управління активами. У разі зменшення визначеної кількості сертифікованих фахівців необхідно відновити потрібну кількість протягом двох місяців. Тобто наявність працівників відповідного фаху є умовою для провадження діяльності компаній з управління активами.

Тому, цілком доцільно було б розвивати практичну підготовку студентів з управління активами інституційних інвесторів на тренінгах, де б головними доповідачами були представники провідних компаній з управління активами, які б могли поділитися із студентством своїм багажем практичних знань та досвідом. Такий тренінг можна розглядати як альтернативну форму підготовки фахівців фондового ринку на магістерському рівні. Студентам це дозволило б спростити проходження процедури сертифікації як фахівців з управління активами.




Н. Ю. Волошинська

«Фінанси», V курс,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — ст. викл. Коломієць Г. Б.
РОЛЬ ГРАНТОВОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ В СТИМУЛЮВАННІ СТУДЕНТСЬКОЇ НАУКОВОЇ РОБОТИ
Багато експертів сходяться в думці, що фундаментальна наука, орієнтована на багаторічні дослідження й одержання у віддаленій перспективі нового знання, — це галузь дотаційна. На відміну від прикладних досліджень, у короткий термін обертаючих інтелектуальний продукт у ринковий товар, фундаментальні наукові проекти вимагають значних фінансових вливань, в обмін на нікому поки невідомі результати.

Жоден бюджет, жодної держави світу не в змозі цілком покрити видатки на зміст і розвиток науково-технічного комплексу в масштабах країни, а тому вся наука в розвитих країнах уже давно існує на гранти. Це можуть бути окремі гранти уряду, фондів, підприємств, чи університетів наукових суспільств. У будь-якому випадку, перш ніж одержати гроші на якийсь конкретний науковий проект, науковцю або колективу вчених приходиться брати участь у конкурсі на одержання цих засобів. Наша країна сьогодні ще не відмовилася цілком від бюджетного фінансування наукових досліджень, але вже рухається до західної моделі інвестування науки. І, рано чи пізно, кожному молодому науковцю, що претендує на проведення самостійних досліджень, прийдеться зіштовхнутися з заявками на гранти і витримати конкурс на їхнє одержання, а тому освоювати цю систему треба ще зі студентської лави.

Грант — це цільова грошова дотація, яка видається організації або приватній особі для фінансування обговореної діяльності.

Гранти можуть надаватися на різні види діяльності. В основному вони поділяються на 4 види.



1. Гранти на навчання або стажування. Передбачає навчання або стажування в навчальному закладі в країні або за кордоном. Може бути розрахований на триваліший термін — 1—3 роки (у цьому випадку кошти видаються частинами) або на короткий — тижні або місяці. Фінансування може покривати всі витрати, включаючи дорогу, проживання і харчування (і навіть передбачати стипендію), або лише частково, решта студент повинен сплатити сам.

2. Гранти на проведення досліджень. Надаються на невеликий термін (місяці) і передбачають роботу з колегами з інших регіонів, доступ до ресурсів університетів і бібліотек. Як правило, видаються аспірантам та лікарям, що вже працюють над дослідженням або проектом і здатним довести необхідність наукової роботи за кордоном або в іншому регіоні.

3. Гранти на поїздки. Покривають транспортні витрати для тих, хто запрошений на конференцію, семінар або стажування в іншій країні чи іншому регіоні.

4. Гранти на малобюджетні або короткочасні проекти. Проект може бути розрахований як на підтримку одиничного заходу (конференції, школи, випробування технічної установки або системи, польову експедицію, опитування громадської думки та інше) або на тривалу підтримку досліджень або системи заходів. В останньому випадку, найчастіше, передбачається фінансування за допомогою кількох грантів або інших джерел.

Фінансування перших грантів в Україні в 1990—2000 роках відбувалося за рахунок Міжнародного Фонду «Відродження», який надав численним недержавним організаціям України, а також освітнім, просвітницьким, культурним закладам, мистецьким колективам, видавництвам грантів на суму понад 55 мільйонів доларів США.

Починаючи з 2000 року, гранти підтримані і забезпечені законодавством України як альтернативна форма навчання та розвитку фундаментальної науки. Згідно з Указом Президента України від 2 серпня 2000 року № 945 «Про гранти Президента України для обдарованої молоді», гранти Президента України для обдарованої молоді — це фінансова підтримка державою обдарованої молоді, що надається з метою реалізації соціально значущих творчих проектів у соціальній та гуманітарній сферах. Надаються гранти в двох основних типах: іменні стипендії та гранти для підтримки і стимулювання наукових фундаментальних розробок.

Соціально-економічне значення такого явища як освітній грант не можливо переоцінити.

По-перше, освітній грант розкриває потенціал української наукової спільноти, заохочуючи її до вдосконалення та поглиблення знань та практичних навичок.

По-друге, освітній грант має мотиваційний характер впливу на всю українську спільноту для досягнення більш високих успіхів у науці.

По-третє, освітні гранти дають можливість українській спільноті вийти на світову наукову арену, формуючи таким чином загальне позитивне сприйняття нашої країни.

По-четверте, вони дають можливість співпраці з найкращими ВНЗ світу, професорами та викладачами зі світовими ім’ям.

По-п’яте, освітні гранти являють собою здійснення основної місії будь-якого наукового здобуття, а само: «Знання — повинно бути доступним однаково для всіх», тому що знання «без кордонів» — це самосвідомість людства для загального щасливого майбутнього.

Для переважної більшості українського студентства система грантової освіти все ще залишається явищем маловідомим, незважаючи на те, що сьогодні в Україні немає жодного вищого навчального закладу, який би не мав міжнародних контактів, або не знав про існування міждержавних угод у науково-освітній сфері.

Зважаючи на розпочатий в Україні у 2005 році Болонський процес та необхідність розвитку фундаментальної науки, вищий навчальний заклад повинен не тільки надавати пасивну підтримку студентам, які на загальних умовах беруть участь у конкурсах на отримання стипендій на навчання в закордонних вузах, а й приймати активну участь у наданні грантів на студентські наукові дослідження за статтею видатків 1170 «Дослідження і розробки» за рахунок коштів передбачених державною програмою «Фундаментальні дослідження у вищих навчальних закладах» та інших джерел.


А. В. Герштун

«Фінанси», IV курс

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — ст. викл. Коновалова І. М.
ІНТЕГРАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК СТУДЕНТА ЯК ОСОБИСТОСТІ
Куди не глянь — вся молодь з вищою освітою, а економіка країни ледь животіє… Чи ж не парадокс!? А причина в тому, що наші батьки, не усвідомлюючи усієї глибини проблеми, прагнуть, щоб ми жили краще, ніж вони, вважаючи, що вища освіта нам у цьому допоможе.

Проте зазирнувши в корінь цього питання, — виявляється, що проблема в нашому суспільстві, яке ми самі формуємо. Сьогодні загальні моральні вимоги знаходять свій конкретний прояв у визначених формах економічного, політичного, соціального життя. Але об’єктивність цих вимог повинна занурюватись у внутрішній світ людини, для того, аби стати органічною складовою формування його самосвідомості.

Становлення самосвідомості особистості відбувається протягом усього життя й проходить під впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів, безпосереднім чином зумовлюючи процес особистісного зростання.

У вищому навчальному закладі студент здобуває освіту, продовжуючи формувати при цьому рівень своєї інтелектуальної свідомості та виховуючи в собі майбутнього фахівця. Так, інтеграційний розвиток студента можна представити у вигляді наступної схеми:



Cьогоднішні умови диктують нам той негативний фактор, що більшість із нас не усвідомлює в повній мірі ту важливість та неупередженість навчального процесу у стінах вищого навчального закладу. Не отримані бали за вивчений курс, не диплом у кінцевому етапі, а потужний інтелектуальний потенціал і всебічний розвиток особистості — ось справжній і дієвий результат для випускника, який хоче досягнути самореалізації на фаховому полі та успішної кар’єри.

Однак, переважна більшість сучасних студентів розвитку власної самосвідомості на освітянській ниві надають менше переваг, ніж таким мотиваціям, як оцінки, матеріальне заохочення та інші винагороди. Це якісно відрізняє вітчизняного студента від йому подібного представника вищої школи на міжнародній арені. І це, передусім, проблеми суспільства та внутрішнього його середовища, в якому формується та розвивається свідомість його індивідів. Тому, на жаль, у сучасних умовах студент потребує мотивації у своєму навчанні.

Впровадження індивідуального студентського рейтингу — один із шляхів стимулювання студента до навчання. Він визначатиметься для кожного окремо й характеризуватиме рівень його росту та всебічного розвитку в стінах Альма Матер. Проте це не той рейтинг, який ми маємо сьогодні, це поняття є значно ширшим й охоплює усі види та напрямки діяльності студента — виконання не лише навчального плану, а й активна участь у громадському житті факультету, університету.

Метою отримання високих результатів (рейтингових показників) є отримання певних переваг та винагород за свої досягнення. Так, пропонується виділення груп студентів за рівнем їхнього рейтингу, для кожної з яких на кожному курсі передбачені стимули, а саме:





1 курс

Для студентів з рейтингом 90 та вище балів

— поселення в гуртожиток;

— путівки на відпочинок (літній та зимовий);

— матеріальні заохочення


Для студентів з рейтингом 70—89 балів

— квитки до театрів, музеїв, на концерти тощо;

— путівки до санаторію-профілакторію;



Для студентів з рейтингом нижче 60 балів

— допомога службам університету у підготовці корпусів до роботи (стимул піднятися до вищої за рейтингом групи)

2 курс

Для студентів з рейтингом 90 та вище балів (до попередніх додаються)

— можливість отримання заліків з вибіркових дисциплін автоматом

Для студентів з рейтингом 70—89 балів (до попередніх додаються)

— квитки до театрів, музеїв, на концерти, флаєра до нічних клубів;

— участь у зйомках рейтингових телепередач



Для студентів з рейтингом нижче 60 балів

— допомога службам університету у підготовці корпусів до роботи (стимул піднятися до вищої за рейтингом групи)

3 курс

Для студентів з рейтингом 90 та вище балів (до попередніх додаються)

— стажування зі спеціальності;

— можливість навчання за кордоном (для найвищого рейтингу)



Для студентів з рейтингом 70-89 балів (до попередніх додаються)

— залучення до круглих столів за участю фахівців-практиків;

Для студентів з рейтингом нижче 60 балів

— допомога службам університету у підготовці корпусів до роботи (стимул піднятися до вищої за рейтингом групи)

Закінчення табл.

4 курс

Для студентів з рейтингом 90 та вище балів (до попередніх додаються)

— вступ до магістратури (якщо середній бал за 4 роки не менше 95 балів);

— зарахування хоча б одного іспиту на вибір при вступі до магістратури



Для студентів з рейтингом 70—89 балів (до попередніх додаються)

— залучення до круглих столів за участю фахівців-практиків

5 курс

Для студентів з рейтингом 90 та вище балів (до попередніх додаються)

— влаштування на роботу;

— переваги при вступі до аспірантури;

— надання грантів (продовження навчання за кордоном)

Джерелом отримання балів студентом безсумнівно є навчання (що становить не менше 80 % рейтингу), проте підвищити рівень свого рейтингу він може також, долучившись до інших видів діяльності, що передбачає участь у наукових конференціях, олімпіадах, наявність наукових публікацій, активна позиція у громадському житті факультету, університету, впровадження інновацій щодо покращення діяльності свого факультету тощо.

Отже, протягом року студент має своєрідні стимули для отримання високих рейтингів. Проте в результаті він отримує не лише квиток до театру чи залік автоматом, а путівку в доросле життя з багажем знань та з високим рівнем інтелектуальної людської свідомості, що дозволить у майбутньому переглянути відношення як до життя в цілому, так і до освіти, зокрема вже своїх нащадків.


Т. П. Головайчук

«Фінанси», IV курс,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — ст. викл. Коновалова І. М.
СВІТОВИЙ ДОСВІД У КОНТЕКСТІ УДОСКОНАЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ
Сучасний навчальний заклад ставить перед собою головну ціль: підготувати конкурентного фахівця з тієї чи іншої галузі. Якісна складова випускника КНЕУ на сьогоднішній день є підтвердженим фактом і такий випускник дійсно користується попитом на ринку праці України. Проте, на сучасному етапі впровадження інновацій у вищій школі, пріоритетним являється не тільки отримання якісної національної освіти, але й використання здобутих знань, навичок, досвіду за межами України.

Невелике соціологічне дослідження показало, що майже кожен другий студент хотів би навчатися у таких провідних університетах, як Гарвард, Оксфорд, Кембридж та інші. А це говорить про те, що якість національної освіти поступається іноземній.

Особлива увага за кордоном приділяється індивідуально-самостійній роботі, в ході виконання якої оцінюються особисті можливості та компетенції студента. По кожній фаховій дисципліні, яка формує професійний потенціал випускника, постійно проводяться круглі столи, ділові ігри, кейси із залученням досвідчених практиків у відповідній сфері. Наприклад, по спеціальності фінанси — це представники фінансових структур, які надають різноманітні послуги на світовому ринку та сприяють подальшому працевлаштуванню, що відповідно дає змогу кращим студентам реалізувати себе як фахівця і працювати у тій сфері, яка йому цікава. Решта студентів, які мають нижчий рівень фахової підготовки, вимушені самостійно шукати місце роботи. Ще одним шляхом працевлаштування є надання робочого місця у стінах рідного навчального закладу.

Відмінною рисою іноземного університету є також велика кількість групових проектів, які передбачають об’єднання студентів у групи за проблемною темою та їх спільне дослідження актуальних економічних проблем. Підсумковим етапом практичного дослідження, як правило, є виконання комплексної роботи та її презентація. Оцінка такої презентації залежить у першу чергу не від зовнішнього оформлення, а від розуміння глибинного змісту досліджуваної тематики, уміння студента чітко та швидко висловлювати свою думку та відповідати на дискусійні питання.

Традиційна національна система стосунків викладачів і студентів, характерна для вищої школи у форматі «викладач — група студентів або потік» є дещо застарілою. Стосунки «викладач — студент» у зарубіжних країнах носять більш партнерський характер у навчальному процесі та творчому пошуку. Відсутність у вітчизняній практиці індивідуального підходу викладача до студента є своєрідним бар’єром глибинного розуміння вивчення предмету, оскільки в кращому випадку викладач — це досвідчений та компетентний фахівець своєї справи, але іноді трапляються випадки побоювання викладача, що викликає не бажання, а вимушеність студентами вивчати дисципліну.



Необхідно відзначити й те, що іноземні студенти проводять у лекційних аудиторіях набагато менше часу у порівнянні з українськими. Із року в рік нам пропонується курс лекцій, подібний до того, що викладено на сайті або ж у підручнику для самостійного вивчення дисципліни. Натомість, зарубіжний студент активізує свою роботу у виконанні індивідуальних творчих конкретних завдань. Хоча це не означає, що лекція не повинна бути, але нині ті лекції, які запам’ятались як мені, так і моїм батькам, суттєво не змінились і є ресурсом вичерпаним. Цікавим було б не бути пасивним учасником лекції, а приймати участь в обговоренні сучасної проблематики відповідної дисципліни, що потребує певної підготовки, володіння знаннями, а також мотивує студента відвідувати такі лекції-дискусії, оскільки вони активізують слухацьку аудиторію.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, слід зауважити, що не так все добре з впровадженням інноваційних методів навчання у вітчизняній вищій школі. Позитивні зрушення відбуваються, але дуже повільно. На нашу думку, для удосконалення системи освіти в Україні, необхідно впроваджувати зарубіжний досвід організації навчального процесу, змінюючи методику навчання з пострадянської на новітню з активним використанням прогресивного світового досвіду і сучасних інформаційних технологій.




Т. О. Голуб

«Фінанси», V курс

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — д-р екон. наук, проф. Федосов В. М.
ВИКЛАДАЧ — СТУДЕНТ: ЄДНІСТЬ ЦІЛЕЙ І СУПЕРЕЧНІСТЬ ІНТЕРЕСІВ
«Навчання — це не механічна передача знань.

Це надзвичайно складні людські взаємини!»

В. О. Сухомлинський
На сучасному етапі перебудови вищої освіти одним із основних шляхів підготовки творчих спеціалістів є організація педагогічної співтворчості викладача і студентів у вузівському навчальному процесі. Для успішного здійснення спільної творчої діяльності партнерами по спілкуванню необхідна наявність у них мотиваційного і процесуального компонентів психологічної готовності до співтворчості. Для виявлення ступеня психологічної готовності викладачів і студентів до взаємотворчості досліджувається рівень розуміння ними різних аспектів їх педагогічної спільної творчості у навчанні.

У процесі взаємодії студентів і викладачів найбільш характерними є наступні причини непорозумінь:



  • відмінності в ціннісних орієнтаціях;

  • нетактовність у спілкуванні;

  • відмінності у взаємних чеканнях;

  • рівень професіоналізму викладача і успішність студентів.

Відмінності в ціннісних орієнтаціях обумовлені перш за все періодом нестабільності в ідейно-етичній сфері суспільства. У таких умовах конфлікти в ціннісних орієнтаціях (і не лише в них) у педагогічному процесі сповна закономірні.

Основні вимоги до стосунків «викладач — студент», «студент — студент» можна сформулювати таким чином:



    1. взаємодія чинників співпраці і відомості про організації виховного процесу;

    2. формування духу корпоративності, колегіальності, професійної спільності з педагогом;

    3. орієнтація системи педагогічного спілкування на дорослу людину з розвиненою самосвідомістю і тим самим подолання авторитарної виховної дії;

    4. використання професійного інтересу студентів як чинника управління вихованням і навчанням і як основи педагогічної і виховної роботи.

Стиль спілкування між викладачем та студентом формується під впливом двох активних чинників:

  • захопленості наукою, предметом;

  • прагнення перетворити зону наукового пошуку на матеріал педагогічної дії, так званого педагогічного відчуття.

При організації взаємодії із студентами викладач ВНЗ повинен уміти відбирати найбільш продуктивні методи навчання, які відображають особливості взаємодії суб’єктів процесу навчання. До них можна віднести методи активного навчання, комунікативний метод і метод переконання, що передбачають активну взаємодію викладачів і студентів, інтенсифікацію навчально-пізнавальної діяльності, не просто механічне запам’ятовування навчальної інформації, а її осмислення і продумування, рух від монологу викладача до діалогу в навчанні, розширенню проблемних бесід, обговорень, емоційної чуйності студентів, застосовуючи при цьому новітні технічні засоби навчання.

У більшості психолого-педагогічних досліджень проблема взаємин педагогів і вихованців розглядається, насамперед, у контексті педагогічного спілкування (Г. Атвантер, О. О. Бодальов, В. Г. Казанська, В. А. Кан-Калик, В. Кессель, Я. Л. Коломінський, А. Косаковські, С. В. Кондратьєва, Н. В. Кузьміна, О. О. Леонтьєв, Х. І. Лійметс, А. А. Реан, Г. Хібш та ін.).

Характер взаємин викладача зі студентами визначається основними цілями педагогічної діяльності та мірою їх узгодженості з цілями навчально-професійної діяльності студентів. Цими цілями є:

1) організація й керівництво процесом оволодіння студентами програмними професійними знаннями, уміннями й навичками з вибраної спеціальності;

2) забезпечення студентів усією необхідною для досягнення певної мети інформацією, наочними посібниками та іншими інформаційними навчальними засобами;

3) проведення навчального процесу таким чином, щоб він сприяв максимально можливому розвитку загальних психологічних і особливо розумових (у контексті своєї спеціальності) здібностей, а саме: швидко сприймати інформацію; вміти її систематизувати, фільтрувати та виокремлювати головне; аналізувати й робити висновки; комплексно застосовувати набуті вміння на практиці; користуватися знаннями в динаміці;

4) організація, керівництво й здійснення навчального процесу, спрямованого на виховання кожного студента як високоморальної, творчої, активної й соціально зрілої особистості, що здатна реалізувати себе в суспільстві.

Отже, організація продуктивної взаємодії викладача і студентів на основі діалогу з використанням приведеної технології сприяє підвищенню ефективності навчального процесу у вузі, створенню умов для самореалізації, самовизначення особи студента, розкриттю творчого потенціалу особи, формуванню ціннісних орієнтацій і етичних якостей з подальшою їх актуалізацією в професійній діяльності і звичайно ж зменшенню вірогідності виникнення конфліктних ситуацій між викладачем і студентом.




В. О. Гончарова

«Економічна кібернетика (безпека)», IV курс,

Харківський державний технічний університет

Будівництва та Архітектури

Науковий керівник — д-р фіз.-мат. наук, проф. Новожилова М. В.
ВПРОВАДЖЕННЯ НОВИХ МЕТОДИК У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС МАГІСТРІВ У КОНТЕКСТІ ДОСВІДУ НІМЕЦЬКИХ ВНЗ
Головним завданням українських вузів є формування висококваліфікованого фахівця, здатного витримати конкуренцію не лише на внутрішньому, але і на світовому ринку праці. В цьому можуть стати в нагоді нестандартні підходи до навчання для розвитку не лише алгоритмічного, але і творчого мислення у студентів, як це роблять у німецьких навчальних закладах.

З власного досвіду навчання протягом двох семестрів в університеті Карлсруе KIT, до якого я потрапила завдяки стипендії Ротарі-Клубу, можу сказати, що багато методик німецьких викладачів являюся ефективними і допомагали мені як студентові краще засвоювати матеріал. Наведу деякі з них.

По-перше, під час лекційного курсу широко застосовується система «туторіалів». Викладач бере собі в помічники туторів — студентів старших курсів, які добре володіють предметом та можуть дохідливо роз’яснити матеріал лекцій. Туторіали не обов’язкові для відвідання, проте на них панує невимушена атмосфера, відсутня жорстка субординація, і можна без поспіху розібратися у всіх нюансах матеріалу. Бути тутором теж корисно: студент поглиблює і шліфує власні знання, пробує себе в ролі викладача і до того ж отримує за відпрацьовані години зарплату. В українських навчальних закладах альтернативою грошового заохочення може стати, наприклад, зарахування викладацького стажу майбутнім аспірантів.

По-друге, ще однією нестандартною системою є навчальні інтернет-платформи (наприклад, ILIAS http://demo.ilias.de/) у формі електронного навчання E-Learning, не залежного від місця і часу. Вони дають можливість завантажувати матеріали до лекцій для плідної роботи під час заняття; можливість тестування знань у будь-якій точці світу і завантаження виконаних практичних завдань на перевірку так само без фізичної присутності в університеті.

Слід також відзначити, що українські студенти отримують достатньо знань і навичок, проте часто-густо без прив’язу їх до практичного ринку праці. Є декілька способів застосування знань на практиці. По-перше — залучення для проведення семінарів успішних випускників вузу. По-друге, залучення студентів до реально існуючих розробок. Майбутній програміст пише програмний код, перекладач працює з групою іноземців, будівельник проводить розрахунки для проектного бюро, і, що важливо, отримує за виконаний проект винагороду як стимул до подальшого розвитку. Тобто необхідно з перших семестрів занурювати студента до атмосфери його майбутньої професії.

На даний час міжкультурна компетентність забезпечує зростання професійної кар’єри. Через приведення всієї системи освіти до спільного знаменника кожен європейський студент має можливість вчитися в іншій країні. Це і мовна практика, і обмін міжнародним досвідом. Українському студентові ж доводиться оволодівати іноземними мовами самостійно, бо він не може досягти високого рівня лише відвідуючи пари з англійської. Ефективніше було б за прикладом того ж KIT створити центр так званих «ключових навичок» — загальноосвітні предмети (історію, культурологію, політологію і так далі) та іноземні мови винести до факультативної форми з тим, щоб студент зміг самостійно обрати відповідні для себе теми з області політики, економіки і мовознавства (причому з урахуванням його рівня знань).

На мою думку впроваджувати нові методики та інноваційні технології потрібно комплексно задля отримання якнайкращого результату: всесторонньо розвиненого і готового до професійної діяльності з перших самостійних кроків випускника. Орієнтація на практику, крокування в ногу з часом, використання новітніх наукових, технологічних і методичних розробок допоможе перетворити студента на кваліфікованого спеціаліста.


А. В. Григоришена

«Фінанси», V курс

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — канд. екон. наук, доц. Гладченко Л. П.
ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКІСНОГО РІВНЯ ЗНАНЬ У ФОРМУВАННІ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНСЬКОЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ
Поглянувши на офіційні статистичні дані економічної освіти в Україні, складається враження, що з українською економікою усе гаразд: 28,4 % усіх студентів здобувають спеціальності у сфері економіки, торгівлі та бізнесу. Та рівень такої підготовки, яку отримують українські студенти, далекий від належного.

Якість вищої освіти — це її відповідність соціально-економічним потребам, інтересам особи, суспільства і держави, що відображає компетентність, ціннісні орієнтації, соціальну спрямованість і зумовлює здатність задовольняти як особисті духовні й матеріальні потреби, так і потреби суспільства. В чому ж полягає проблема неналежної якості знань у майбутніх фахівців фінансової сфери?



  1. Застарілість інформації, що викладається; відсутність інформації про нововведення у відповідній галузі знань.

  2. Відсутність наочних прикладів, таких як зустрічі із практиками; виключно теоретичне ознайомлення з діяльністю органів, підприємств, установ.

  3. Незацікавленість викладача у предметі, що він викладає, низький рівень педагогічної етики.

  4. Негнучкість навчального процесу, студент не може обирати предмети відповідно до своїх інтересів, а тільки до зазначеного переліку на семестр.

  5. Використання необ’єктивних методів оцінювання.

  6. Списування студентами.

Проблема списування та куплених творчих робіт — проблема багатьох країн світу. Але це явище ніде не набуває таких гіпертрофованих рис, як в Україні: студенти вдаються до плагіату, заглядають у роботи сусідів, користуються шпаргалками. І при цьому вважають ці дії абсолютно нормальними. Ставлення українських студентів до списування аж ніяк не таке негативне, як у разі американських чи голландських.

Причини в тому, що українські викладачі далеко не завжди звертають на списування належну увагу. Також на це впливає неадекватний перехід до Болонського процесу — спочатку студентів потрібно «навчити як вчитися» за новими вимогами.

Однак вміння списування певною мірою має і позитивні наслідки: виявляє у студента здатність абстрактно мислити; адекватно оцінювати життєві ситуації; володіти комунікативною компетентністю; здатністю швидко адаптуватися до нових умов. Негативними наслідками списування є: звичка робити що-небудь за чужий рахунок; неспроможність будувати власні думки; відсутність необхідної бази економічних знань; внаслідок безкарності списування та впевненості в тому, що вони вчиняють правильно, в подальшому створюється стереотип, що подібний тип діяльності є правильним по відношенню до інших дій та вчинків.

Пропозиції щодо зменшення випадків списування:



  1. Зацікавлювати студентів через експериментування на заняттях, виконання цікавих завдань, розгляд конкретних прикладів, матеріальний стимул — отримання грантів деяких організацій на проведення економічних досліджень.

  2. Введення системи комп’ютерної перевірки студентських робіт на плагіат (спеціальна он-лайн програма (www.turnitin.com)).

  3. Уважний контроль за використанням різних джерел інформації під час контролю знань (мобільні телефони, підручники, конспекти).

  4. Постійне оновлення завдань щодо контролю знань.

  5. Штрафні санкції за виявлені факти списування.

  6. Зміна ставлення викладачів до списування.

Зарубіжний досвід пропонує низку методів «боротьби» зі списуванням. У Швеції студентів відраховують через обман на іспиті, тобто за списування. У британських ВНЗ за списування вивішують на дошку ганьби, і взагалі — студента можуть виключити з навчального закладу. У багатьох зарубіжних західних країнах вводяться системи комп’ютерної перевірки студентських робіт на плагіат — I-parad-igms спеціальна он-лайн програма www.turnitin.com. Наприклад, майже 60 польських ВНЗ закупили спеціальну комп’ютерну програму, яка контролює списування.

Створення умов для набуття студентами насправді якісних знань сприятиме їх високій кваліфікації, ефективному розвитку як фінансової сфери, так і інших сфер життєдіяльності суспільства.




К. Г. Гурова

«Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», IV курс,

ПВНЗ «Європейський університет», Донецька філія

Науковий керівник — зав. кафедрою економіки та менеджменту Солоха Д. В.
ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ПРАЦЮЮЧИХ СТУДЕНТІВ
Працюючий студент, здавалося б, нічого принципово нового тут не немає. І в радянський період паралельна з навчанням зайнятість студентів-старшокурсників була достатньо поширена. Більше того, діючими тоді навчальними планами передбачалось, що на етапі спеціалізації (IV і V курси) лекційне і семінарське навантаження знижується, і пропорційно цьому зростає самостійна робота над курсовими і дипломними проектами. Найчастіше ці роботи виконувалися на емпіричному матеріалі підприємств та організацій, тому для виконання таких робіт студенти-старшокурсники влаштовувались на тимчасову роботу, або в ті підприємства й організації, спеціалізацію яких вони вивчали, або в НДІ і науково-дослідні сектори вузів, які займалися виконанням дослідницьких і прикладних робіт відповідного профілю.

Проте студентська зайнятість сьогодні значною мірою відрізняється від радянського періоду в принципово важливих питаннях, а саме:



  • зросла кількість працюючих студентів, причому більшість свою трудову діяльність починають на перших курсах, а то і до початку навчання у вузі;

  • великий розрив між характером зайнятості студентів гуманітарних, технічних, а тим більше природничо-наукових і фізичних факультетів на роботі і тією спеціальністю, по якій вони здобувають вищу освіту;

  • загальне трудове навантаження у більшості регулярно працюючих студентів зростає, а можливість отримати вільний графік роботи, щоб поєднувати свою зайнятість із навчанням, зменшуються.

Серед основних причин, що спонукають студента до працевлаштування, можна виділити такі:

— фінансова необхідність: низька купівельна спроможність стипендії; потрібні кошти на одяг і розваги; оплата навчання в комерційних вузах;

— турбота студента про своє працевлаштування після вузу (отримати реальний досвід роботи і подальший розвиток у певній сфері діяльності);

— зростання вимог працедавців до практичного досвіду випускників вищих навчальних закладів;

— прагнення не відставати від працюючих друзів.

Відносними перевагами працівників-студентів можна вважати те, що вони:

— більш схильні до нововведень і змін до нових завдань і видів діяльності, методів організації роботи;

— володіють великим потенціалом, і орієнтовані на саморозвиток, кар`єрний зріст;

— енергійніші і активніші; часто пропонують нові ідеї, які готові реалізовувати;

— володіють високим рівнем культури, сильною мотивацією до навчання і сприйняття нових прийомів роботи і професійних навиків.

Студент — «чистий аркуш» і його легко навчити професії й особливостям роботи в даній фірмі, ніж перенавчати вже готового фахівця. Працівники-студенти часто значно переоцінюють свої знання, уміння і можливості. Стаючи постійними працівниками, нерідко пред’являють більш високі вимоги по зарплатні, чим інші; нерідко проявляють слабку професійну орієнтацію, вимагають до себе більш уваги і постійної оцінки їх роботи.

Що стосується навчання, то експертами серед працюючих і не працюючих студентів були відмічені наступні відмінності: відвідуваність занять помітно змінюється залежно від наявності роботи у студента. Ті студенти, які зайняті на більш-менш постійний роботі, в основному з’являються в навчальному закладі лише на початку і в кінці семестру; на успішність студента робота або практично не впливає, або впливає негативно. Останнє стосується тих спеціальностей, де навчальні програми насичені практичними заняттями, які можна успішно виконати лише в самому ВНЗ.




І. І. Дітківська

«Фінанси», V курс

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — ст. викл. Кокшарова С.М.
ОПТИМІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО НАВАНТАЖЕННЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПРОГРАМИ «ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ»
Актуальність дослідження полягає в тому, що від оптимізації навчального навантаження залежить формування у студентів компетенцій, необхідних для виконання фахових завдань за первинними посадами професіоналів-фінансистів.

Робочим навчальним планом магістерської програми «Державний фінансовий менеджмент» передбачено вивчення дисциплін у формі лекцій без проведення семінарів та виконання індивідуальних завдань. Згідно з опитуванням студентів недоліком такої форми навчання є те, що виконання індивідуальних завдань, як правило, носить формальний характер і перетворюється у гонку за балами.

Протягом двох семестрів студентами проводиться дослідження з обраного об’єкта і підготовка магістерської дипломної роботи. Недоліком при написанні роботи є те, що дисципліна «Інформаційно-аналітичне забезпечення державного фінансового менеджменту» викладається у другому семестрі, тоді як розділ щодо інформаційного забезпечення дослідження обраного об’єкта в частині системи показників аналізу, тощо необхідно написати в першому семестрі.

Також робочим навчальним планом передбачено проходження переддипломної та виробничої практики студентів на базах практики відповідно до обраного об’єкта дослідження протягом двох семестрів та написання Звіту про проходження практики.

Підсумувавши у цілому за рік загальну кількість годин, передбачену робочим навчальним планом магістерської програми «Державний фінансовий менеджмент» на вивчення дисциплін, підготовку та попередній захист магістерської дипломної роботи, звіту з переддипломної та виробничої практики, міжпредметного тренінгу, ми отримаємо 2160 годин (720 год + 540 год + 432 год + 360 год + + 36 год + 72 год), що складає 60 годин на тиждень (2160 год/36 тижнів = 60 год/тиж.) навчального навантаження на студента.

Проблема полягає в тому, що студенти 5-го курсу, які проходять практику в податкових органах, повинні перебувати на базі практики 4 дні на тиждень по 8 робочих годин (32 години на тиждень), всього 18 тижнів на навчальний рік. Варто зауважити, що разом з цим робочим навчальним планом додатково не передбачається 576 робочих годин (32 год/тиж х 18 тиж=576 год) на проходження переддипломної та виробничої практики.

Звідси й суперечливість становища, адже, згідно зі ст. 50 Кодексу законів про працю України, нормальна тривалість робочого часу становить не більше 40 годин на тиждень (ст. 45 Конституції України гарантує право на відпочинок). Отже, що студент магістерської програми «Державний фінансовий менеджмент» повинен тільки 32 години на тиждень перебувати на практиці, а протягом 8 годин на тиждень виконувати всі види завдань, передбачені робочим навчальним планом. Якщо розрахувати навчальне навантаження на студента з врахуванням 576 год перебування на базах практики, ми отримаємо, що навчальне навантаження на студента складає не 60 годин на тиждень, а 76 годин на тиждень ((2160 год + 576 год)/36 тижнів = 76 год/тиж), що майже вдвічі більше за встановлену законом нормальну тривалість робочого часу (40 годин на тиждень).

З огляду на таке значне навантаження, студенти магістерської програми «Державний фінансовий менеджмент» вимушені встигати виконувати зазначені види робіт за рахунок навчання у нічний час та вихідні дні. Ефективність такого навчання та адаптація магістра в професійне середовище, як мінімум, викликають сумніви.

На думку автора, доцільним заходом оптимізації навчального навантаження магістрів програми «Державний фінансовий менеджмент» є розмежування у часі основних видів робіт. Так, наприклад, вивчаючи досвід організації підготовки магістрів обліково-економічного факультету ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за програмою «Облік і аудит в управлінні підприємницькою діяльністю», можна зробити висновок, що навчальний рік поділений на триместри, де в першому триместрі проводяться аудиторні заняття з нормативних дисциплін, виконання і захист індивідуальних завдань, екзаменаційна сесія, аудиторні заняття з дисциплін спеціалізованої підготовки, у другому триместрі проходить виробнича практика, міжпредметний тренінг, виконання і захист індивідуальних завдань, поточно — модульний контроль, у третьому триместрі — дипломне проектування, переддипломна практика, захист звітів з практики, захист магістерських дипломних робіт.

Як бачимо, таке розмежування у часі основних видів робіт, які покладаються на студентів — магістрів за цією програмою, дає змогу студентам ефективніше використовувати вивільнений робочий час для якісного засвоєння як теоретичного, так і практичного матеріалу програми.

Не можна не зауважити, що наразі проблема вищої освіти в Україні в умовах глобалізаційних процесів є значно глибшою, ніж здається на перший погляд, і потребує прийняття якісно нових стандартів та непопулярних рішень.


Є. В. Дмитренко

«Фінанси», V курс

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — ст. викл. Пислиця А. В.
ПЕРЕДДИПЛОМНА ТА ВИРОБНИЧА ПРАКТИКА МАГІСТРІВ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ. ПЕРШІ КРОКИ У ПРОФЕСІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
На сьогоднішній день існує нагальна потреба в ефективній підготовці нового типу спеціалістів — професійних фінансистів у сфері управління державними фінансами.

Масовість здобуття вищої освіти супроводжується певними проблемами. Перш за все, це стосується адаптації у професійному середовищі спеціалістів магістерського рівня, які стають на шлях самостійного життя.

Професійна адаптація — це пристосування студента у період його практики у даній організації до особливостей робочого місця та організації праці на виробництві, активне освоєння характерних для неї операцій, посадових обов’язків, норм витрат праці, а також готовності до прийняття рішень і дій у стандартних виробничих ситуаціях.

Система освіти, яка не пов’язана з виробництвом, не може готувати фахівців для практичної роботи. Підвищенню конкурентоспроможності випускників має сприяти поглиблення зв’язків між економічною освітою і переддипломною практикою.

Студенти під час практики в податкових органах опановують і засвоюють основні ділянки роботи органів системи Державної податкової служби України, а також набувають досвіду в організації та здійснення податкового менеджменту.

Практика магістрів у податкових органах має неоціненне значення у подальшій їхній адаптації у професійному середовищі з наступних міркувань.



1. Керівництво податкового органу, під час практики студента, ознайомлюється з історією його професійної діяльності (якщо таке мало місце у минулому), вивчає його морально-психологічні якості; з’ясовує результати та досягнення у навчанні, придивляється до даного студента як до потенційної кандидатури на посаду податківця у майбутньому.

2. Наставник студента, що прикріплюється з числа високопрофесіональних співробітників, навчає його всіх правил та «секретів» роботи. Практикант навчиться працювати з специфічним програмним забезпеченням податкових органів.

3. Під час практики, студент отримує реальну інформацію про всі особливості служби в податкових органах й, у першу чергу, про матеріально-економічні умови. Це дозволить запобігти цілому ряду труднощів, пов’язаних з обманутими очікуваннями і, головне, халатним ставленням до роботи, порушенням дисципліни і закону, звільненням.

4. Під час проходження практики, студент-магістр матиме можливість побувати у всіх структурних підрозділах органу податкової служби; візьме участь у значній кількості операцій та дій, що в них виконуються. Це тим самим допоможе йому у подальшому виборі управління (відділу) у котрому він хотів би залишитись працювати.

5. Практика надасть можливість студенту виділити серед працівників найбільш досвідченого у професійному плані, що дасть йому можливість звертатися до нього за допомогою при вирішуванні дійсно складних фахових питань.

Таким чином, отримані професійні навички допоможуть магістрам у подальшій роботі, якщо і не на державній службі в органах податкової службу, то на приватному підприємстві.

Результати практики наочно демонструють, як відбувається фахове становлення особистості, тобто складний процес, при якому особистість поступово переходить від одного внутрішнього стану в інший.


О. А. Доценко

«Фінанси», V курс,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — канд. екон. наук, проф. Романенко О. Р.
ПЕРЕВАГИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В СИСТЕМУ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ
Дистанційне навчання запроваджене майже у всьому світі. Економічно розвинені країни, такі як США і Канада, вважаються одними зі світових лідерів у цій сфері. В Україні дана форма навчання зараз активно запроваджується у вузівських програмах. Цьому дало поштовх визначення дистанційного навчання як окремої форми освіти в Законі України «Про вищу освіту» та «Концепції розвитку дистанційного навчання в Україні».

Дистанційне навчання — процес одержання знань, умінь і навичок за допомогою інтерактивного спеціалізованого освітнього середовища, засноване на використанні модульних програм навчання та новітніх інформаційних технологій, які забезпечують обмін навчальною інформацією на відстані і реалізують систему супроводу і адміністрування навчального процесу.

Дистанційне навчання — це технологія індивідуальної підготовки студентів у результаті їх занурення в інтерактивне технотронне навчальне середовище, що забезпечує повний контроль учня, індивідуальне планування навчального процесу та тестування на відстані з єдиного центру дистанційного навчання. Дистанційна технологія навчання, яка забезпечує конституційне право і соціальні гарантії всіх громадян України в галузі освіти, реально дозволяє здобувати вищу освіту представникам усіх соціальних верств населення починаючи від жителів віддалених сільських районів і закінчуючи жителями великих міст. Адже не секрет, що для того, щоб дістатись до освітнього центру жителю великого міста, часто потрібно затратити дві, а то і три години часу!

Основні принципи системи дистанційного навчання:

а) Відкрите планування навчання на основі Державного освітнього стандарту, свобода складання індивідуальної програми навчання шляхом вибору із системи модульних програм та навчальних елементів.

б) Свобода вибору часу і темпів навчання.

в) Прийом абітурієнтів протягом усього календарного року.

г) Реалізація принципу «Освіта через все життя».

Переваги дистанційного навчання:

1) Ефективність — поліпшення співвідношення досягнутого результату до витрат часу та інших ресурсів на його забезпечення.

2) Гнучкість — можливість навчатися, обираючи час, місце і темп навчання.

3) Модульність — можливість навчатися за індивідуальним навчальним планом, який відповідає особливостям програми магістерського рівня (державний менеджмент, менеджмент у сфері бізнесу, контролінг і т.д.).

4) Паралельність — можливість навчання без відриву від роботи чи практики, що проходять магістри.

5) Нові інформаційні технології — використання в освітньому процесі новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій, заснованих на комп’ютерному устаткуванні, комп’ютерній мережі, мультимедіа системах, що дозволяють здійснювати контрольовану самостійну роботу студента.

6) Нова роль викладача-консультанта.

7) Нова роль студента — підвищення відповідальності за освоєння освітніх програм і самоорганізація навчального процесу.



Дистанційна технологія навчання зручна для фахівців, які вже мають базову вищу освіту і бажаючих продовжити освіту, здобуваючи звання магістра, підвищити свою кваліфікацію, пройти якісну професійну підготовку на базах практики. Така технологія в змозі забезпечити реальну можливість отримання якісної освіти потенційних фінансистів, які не мають можливості отримати традиційні освітні послуги в силу обмеженої пропускної спроможності існуючої освітньої системи, віддаленості вузівських центрів, неможливості суміщення навчання з роботою та інших умов: жителям сільської місцевості і регіонів, представникам даної професії, пов’язаних з мобільністю місця їх роботи; особам, які мають потребу до розвитку самозайнятості та прибуткових видів діяльності, особам, що мають медичні обмеження для одержання регулярної освіти в стаціонарних умовах (інваліди, поранені).

Дистанційне навчання відповідає вимогам сучасного життя, особливо, якщо врахувати не тільки транспортні витрати, а й витрати на організацію всієї системи очного навчання. Крім того, ні для кого не є секретом, що роботодавець прагне отримати працівника з навичками роботи у фінансовій сфері, дистанційне навчання дозволяє максимально вивільнити час для практичних занять.

Дистанційне навчання забезпечує необхідні ресурси для одночасного одержання слухачами паралельного навчання. Дистанційне навчання використовує поєднання відкритого безкоштовного доступу до загальних баз знань з селективним доступом на платній основі до спеціально розробленим навчальним комплексам за навчальними програмами, що відповідають базам проходження практики конкретного майбутнього фахівця-фінансиста.


Т. С. Єршова

«Фінанси», V курс

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Науковий керівник — канд. екон. наук, доц. Кондратюк С. Я.
ФОРМИ ТА ВИДИ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ З ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У СИСТЕМІ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
На сучасному етапі прискореної інтеграції України в європейські структури винятково важливого значення набуває позааудиторна робота студентів як один з елементів самостійності навчальної діяльності, зумовлена структурою планів вищих навчальних закладів, у яких значна частина навчального часу виділена на самостійну роботу студентів.

Підвищення ефективності навчання можливе лише за умов раціональної організації всього навчального процесу, зокрема самостійної роботи студентів в позааудиторний час, використовуючи сучасні педагогічні технології. Вірна організація позааудиторної роботи розвиває у студентів потребу вивчати економічну теорію, появу інтересу до наукової, періодичної літератури з проблеми, вдосконалює їх пізнавальні інтереси та потреби, формує звичку до систематичної безперервної роботи над собою, формує основи особистісно-професійного самоменеджменту.

Усі види позааудиторної самостійної роботи студентів можна поділити на роботи репродуктивного виду, творчі і комбіновані, тобто такі, що включають елементи творчості і репродукції.

Виділяють такі форми позааудиторної роботи: індивідуальна, групова і масова. Хочеться відмітити, що до індивідуальних форм позааудиторної роботи можна віднести: роботу з навчальною, довідковою, науковою літературою; роботу з електронними підручниками та посібниками; роботу в електронній мережі Інтернет; підготовку повідомлень, рефератів, курсових робіт; складання та виконання вправ; складання та розв’язування кросвордів, ребусів та ін. До групових форм позаудиторної роботи можна віднести: гуртки та клуби; факультативні заняття; творчі ігри; участь у роботі «Малої Академії»; екскурсії. До масових форм можна віднести: лекторії; науково-практичні конференції; олімпіади, конкурси, турніри, фестивалі; вікторини; «інтелектуальні бої», випуск стінгазет, зустрічі з ученими.

З метою підвищення ефективності вивчення економічних дисциплін розробляються такі нові методи роботи зі студентами, як «економічна платформа», де студенти мали б можливість висловити свою думку з проблем економіки.

Достатньо цікавою для студентів має бути робота, спрямована на складання відеотеки фрагментів кінофільмів з проблем економіки як основа для обговорення під час наукових круглих столів.

Активізації поазааудиторної роботи з проблем економіки сприятиме організація «економічних дебатів», у яких брали б участь переважно старшокурсники. Студенти, які досконало й зацікавлено займалися проблемою у економічній сфері і не тільки б захищали власні погляди, але й презентувати аудиторії власні орієнтовані проекти.

Складання електронного підручника проектною групою студентів у позааудиторній професійній діяльності. Одним із сучасних видів організації позааудиторної роботи з економіки є формування електронної студентської бібліотеки, причому в такій роботі можливо здійснювати індивідуальну траєкторію розвитку студента. Це передбачено гіпертекстовою структурою підручника, його варіативністю, він дає можливість здійснювати власний режим самонавчання та самоконтроль. Студенти й викладачі, що підтримують проект можуть додавати в підручник свою інформацію, коментарі, зноски, ставити питання, вислови з електронних підручників використовувати під час написання творчих робіт, рефератів та доповідей.

Серед нових методів, що використовуються в організації позааудиторної підготовки студента є складання освітнього сайту (або Web-сайту).

До сучасного арсеналу інтерактивних підходів позааудиторної роботи студентів належать: творчі завдання; робота в малих групах; навчальні ігри (рольові ігри, імітації, ділові ігри й освітні ігри); використання суспільних ресурсів (запрошення фахівця, екскурсії); соціальні проекти й інші позааудиторні методи навчання (змагання, радіо і газети, фільми, виставки, презентації); розминки; вивчення й закріплення нового матеріалу (інтерактивна лекція, робота з наочними приладами, відео- й аудіоматеріалами, «Учень у ролі вчителя», «Кожний навчає кожного», сократичний діалог); обговорення складних і дискусійних питань з проблеми («Шкала думок)», ПОПС-формула, проективні техніки, «Один — удвох — усі разом», «Зміни позицію», «Дискусія в стилі телевізійного шоу», дебати, симпозіум); розв’язання проблем («Дерево рішень», «Мозковий штурм», «Аналіз казусів»).

Метод портфоліо спрямований на формування певного стилю розумової діяльності, оцінювання та атестації студентів. Є різні види портфоліо: «робочий портфоліо», «шоукейс портфоліо» і «портфоліо для записів».

Застосування таких форм індивідуальної роботи, як самостійна робота студентів з оригінальними джерелами інформації, ділові ігри у формі листування, написання рефератів, виступи з науковими доповідями вказує на рівень актуального розвитку студента й призводить до створення належних дидактичних умов для удосконалення його творчих фахових здібностей.

У ВНЗ США позааудиторна робота розглядається як самостійна робота, що є лабораторією творчого мислення, де студент може найбільш повно проявити свою самостійність, реалізувати навички, отримані в аудиторії. Введення різноманітних форм самостійної позааудиторної роботи: читання студентами лекцій, проекти з елементами наукового дослідження, участь у розробці робіт, пов’язаних з реальною життєвою тематикою.

Позааудиторна робота в Німеччині розглядається як самостійна наукова діяльність студентів, організація якої поділяється на два взаємопов’язаних етапи: самостійна наукова робота в єдиному навчально-виховному процесі та самостійна наукова діяльність у диференційованому навчально-виховному процесі. На першому етапі організовується проведення ввідних курсів, проблемно-орієнтовних семінарів за участю провідних спеціалістів-практиків, проведення групових та індивідуальних консультацій. На другому етапі (на старших курсах) основна увага приділяється творчій обробці даних з різних наукових проблем у дослідницьких групах та колективах молодих дослідників.

Таким чином, використання в позааудиторній діяльності індивідуальних форм роботи створює належні умови для самореалізації студента як особистості, що дозволяє йому самому визначати додаткові навчальні цілі, спонукає його до подальшої систематичної роботи в позааудиторний час.

Отже, результати колективних форм самостійної позааудиторної роботи (проведення семінарів, конференцій, зустрічей за круглим столом, засідань наукового студентського товариства) дають підстави для висновку, що вони розвивають навички фахового спілкування і сприяють формуванню власної думки студентів.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка