Атопічний дерматит



Скачати 52.18 Kb.
Дата конвертації21.11.2016
Розмір52.18 Kb.

Лекція №


Тема: “АТОПІЧНИЙ ДЕРМАТИТ”

Етіологія та патогенез:

Рахують, що в основі атопії лежить спадково зумовлена дисфункція імунної системи (гіпофункція вилочкової залози), вродженний імунодефіцит механізмів “клітинної медіації”, безпосередньо Т-лімфоцитів, схильність до підвищенного біосинтезу імуноглобулінів (підвищенний вміст в крові та тканинах реагінових антитіл класу Е), що веде до ранньої сенсибілізації до різних антигенів (особливо до харчових та пневмоалергенів).



Клініка:

Атопічний дерматит проявляється в ранньому дитячому віці , як дитяча екзема та ексудативний діатез. В подальшому з”являються риси нейродерміту, який періодично екзематизується. В деяких хворих захворювання відразу розвивається у вигляді ліхеніфікацій.

У дітей грудного віку атопічний дерматит часто починається рано (в 3 місяці) з висипів на обличчі – щоки, навколовушні області (центральна частина обличчя залишається не вражена). При цьому з”являються ерітематозні, нечітко обмежені вогнища. На фоні яскравої ерітеми виникають мікровезикули, деколи маленькі кірочки ( в результаті лінійних розчухів, екскоріації вони набувають геморагічного виду): часто виникає вторинна імпетигінізація. Характерним признаком захворювання є свербіж шкіри.

Дитина постійно збуджена, неспокійна, погано спить, часто кричить, старається розчухати шкіру, травмуючи її. Та в цілому , недивлячись на значний свербіж і значні прояви на шкірі, загальний стан хворого буває непоганим (“цвітучий вигляд”).

Хвороба протікає приступоподібно, загострення чергуються з періодами ремісії. Але під час ремісій часто залишаються глибокі тріщини в області мочок вушних раковин – з мокнуттям, вторинною імпетигінізацією. При ураженні ліктєвих згинів, підколінних впадин або пальців китиць (особливо, якщо дитина смокче пальці). Рани можуть довго незагоюватися.

Рахують, що ця форма атопічного дерматиту – з раннім початком (в грудному віці) являється найбільш частою (75 –80%). В цілому вона розцінюється як доброякісна, так як після частих загострень наступає ремісія і тільки у деяких дітей вона продовжеється по типу дитячої екземи.

Спонтанна ремісія не завжди відповідає повному виздоровленню - інколи атопічний дерматит являється прелюдією до винекнення інших алергічних станів, в особливості астми.

У дітей грудного віку атопічний дерматит може мати другу особливість – починатися в перші тижні життя новонародженного і протікати по типу еритродермії, яка клінічно нагадує десквамозну еритродермію Лайнера. При цьому свербіж відсутній або незначний, шкіра червона з жирними лусочками, відсутнє мокнуття . Через 2-3 місяці спостерігається спонтанна еволюція та видужання. Еритродермія з хронічним перебігом як прояв атопічного дерматиту характеризується такими симптомами, як тріщини мочок вушних раковин, постійний свербіж, чиста центральна частина обличчя. Виявлення “ алергічної обтяженості” у родичів дає додаткові аргументи до діагностики атопічного дерматиту.

Атопічний дерматит у віці 2-3 років виникає часто одночасно з приступами астми, перших симптомів полінозу або являються продовженням атопічного дерматиту, який почався у грудному віці. При цьому спостерігається виражена ліхеніфікація; процес має переважну локалізацію в ліктєвих та колінних згинах, в області променевозап”ястних суглобів, рідше на обличчі (навколо рота, очей), шиї, верхній частині грудей. Характер ураження набуває розповсюдженого характеру. Постійним симптомом є сильний свербіж. Але, по мірі росту дитини, клініка іде на спад та вторинне інфікування буває рідко. У більш старших дітей загострення приймають сезонний ритм з погіршення в зимовий час. В період покращання шкіра стає сухою, ущільненою і потребує постійного догляду. До характерного признаку відносять білий дермографізм та інші ознаки нервово-вегетативних та вазомоторнихї відхиленнь. Характерна подвійна складка (дуплікатура) в області нижнього повіка – ознака Денні-Моргана.

В дитячому віці багато дерматологічних маніфестацій іноді розглядають як малі прояви атопічного дерматиту. До них відносять десквамотивний хейліт – з щільними лусочками, тріщинами в кутках рота та на губах (нижня губа), екзематичні подразнення навколо рота. При цьому дитина облизує губи, зволожуючи їх, смокче пальці. В зовнішніх куточках очей можуть з’являтися ерозивні тріщини, розвивається своєрідний блефарит.

В деяких випадках спостерігаються ураження пальців у вигляді посиленого малюнку борозни на долонній поверхні, шелушіння та тріщини на подушечках пальців, підгострий дисгідроз – з рецидивами в холодний період року. У длітейц з локалізацією процесу на нижніх кінцівках, сідницях можуть бути прояви по типу нумулярної екземи. У маленьких дівчаток атопічний дерматит інколи протікає з фотосенсибілізацією – з загостренням весною на обличчі, так звана “невидима форма”, яка характеризується свербіжом, сухісттю, ранньою непереносимістю бавовняного одягу.

У хворих спостерігаються лакіровані ,зточані нігті, зламане волосся на бровах.

У багатьох хворих на атопічний дерматит прояви на шкірі можуть комбінуватися з ентероколітом , субклінічними симптомами мальабсорбції. При цьому стан може покращитися при харчовому режимі з виключенням клейковини. Відмічено, що мігрень у хворих на атопічний дерматит зустрічається частіше (16%) , чим у здорових.

При лабораторному обстеженні у хворих з атопічним дерматитом виявляють підвищення рівня IgE у сиворотці крові, еозинофілія (більше 5%), алергічні реакції на різні алергени , гіперчутливість на укуси комах і.т.д.

Протікання та прогноз захворювання залежить від поєднання з іншими захворюваннями. Шкірні прояви можуть спонтанно зникнути до 1,5-2 років (якщо захворювання виникло у грудному віці) або до 7-8 років, або до пубертатного періоду. Якщо до статевого дозрівання висип не зник, то захворювання приймає постійний характер з загостреннями, зумовленними різними факторами – соціальними, психічними, кліматичними.

Велике значення в провокації захворювання мають інфекційні фактори – при загостренні фокальних інфекцій ( в ЛОРорганах, трахеобронхіт, інфекції сечовидільної системи) наступає погіршення алергічного процесу.

Позитивні психологічні фактори (благоприємне оточення, яке виключає психоемоційну напругу) стабілізують стан ремісії.

Лікування:

Дітям по можливості потрібно уникати контакту з алергенами (домашній пил, інколи домашні тварини – коти, собаки..). Хворі з атопією повинні жити в світлій, сонячній кімнаті, без килимів, штор, не користуватися подушками з пір”ям, плюшевими іграшками. Застосовують антибіотики тільки в необхідних випадках, а також серотерапію; вакцинація дозволена (проти коклюшу необхідна, так як це захворювання може сприяти розвиткові астми). Необхідно дотримуватися протиалергічної дієти з виключенням білкового голодування, рахіту. Має бути достатня кількість білків (сир, м”ясо, кефір, ацидофільне молоко), з овочів (картопля, морква, свіжа капуста, буряк, гарбуз). По показам використовують засоби , які діють на нервову систему. З успіхом назначають антигістамінні препарати. Широко використовують десенсибілізуючі засоби: 3-7% розчин натрію саліцилат по 5-15мл в день на протязі 3 тижнів, в/в натрію тіосульфат та інші. Проводиться корекція імунітету спленіном по 1-2 мл в день в/м на курс 10-12 . Різного роду вакцини, що в невеликих дозах діють ще як десенсибілізуючі (туберкулін, стафілококова, грибкові вакцини). Велике значення мають ентеросорбенти, магнезія 25% по 15 мл 2-3 р-день. При дисбактеріозі використовують колібактерін, біфікол, біфідумбактерін, бактисубтил, лінекс та інші)

При данному захворюванні широко застосовують фізеотерапевтичні методи: УФО, ультразвук, фонофорез , бальнеотерапія (хвойні, йодо-бромні, з крохмалом, лікувальними травами).

Терапія буде не повноцінна без місцевого використання мазей, кремів, аплікацій, примочок.



З профілактичної точки необхідно раннє виявлення, лікування, правильний догляд та годування дитини. Необхідно зберігати від нервових збуджень.
Література:

  1. Калюжна .Л.Д.Перспективы лечения атопического дерматита., 1985.-С.95-103

  2. Кравченко В.Г. Шкірні та венеричні захворювання .Київ “Здоров”я”.,1995

  3. Машкиллейсон А.Л. Лечение болезней кожи М .Медицина, 1990 , с.262-276

  4. Скрипкин Ю.К., Кожные и венерические болезни., М, Медицина, 1995, т.2 с. 28-44.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка