Астматичний стан



Скачати 44.79 Kb.
Дата конвертації08.12.2016
Розмір44.79 Kb.
Астматичний стан

Астматичний стан (АС) – найбільш часте ускладнення бронхіальної астми, що загрожує життю хворих та диктує необхідність негайної інтенсивної терапії та дихальної реанімації. На АС приходиться приблизно 10-15% хворих із числа госпіталізованих на бронхіальну астму.

АС – якісно новий стан хворого, при якому виникає повна блокада

β-адренорецепторів, відсутність чутливості до симпатоміметиків та бронхолітиків із формуванням синдрому тотальної легеневої обструкції і гострого легеневого серця з можливою трансформацією його в гіпоксемічну кому.

Критерії АС:


  1. Розгорнута клінічна картина приступу бронхіальної астми, який може протікати у вигляді неодноразових приступів або одного, який затягнувся більш як на одну добу.

  2. Порушення дренажної функції бронхів.

Обидва критерії призводять до бронхіальної обструкції.

  1. Резистентність до симпатоміметиків.

  2. Гіпоксія.

  3. Гіперкапнія.

Виділяють дві форми АС:

  • Анафілактичну;

  • метаболічну.

Анафілактична форма – зустрічається відносно рідко і призводить до швидко прогресуючої, інколи тотальної бронхіальної обструкції ( переважно в результаті бронхоспазму) та гострої дихальної недостатності. Розвивається дуже швидко, подібно анафілактичному шоку. Причинами цього є:

  • сенсибілізація до ліків ( антибіотики, протеолітичні ферменти, інгібітори калікреїн – кінінової системи і інші);

  • неалергічний бронхоспазм при використанні нестероїдних протизапальних препаратів у чутливих пацієнтів;

  • при призначенні неселективних β-блокаторів.

Метаболічна форма – зустрічається значно частіше, характеризується поступовим розвитком ( на протязі декількох днів, тижнів) на фоні загострення бронхіальної астми та прогресуючої гіперреактивності бронхів. Причинами цього є зловживання β-адреностимуляторами,седативними засобами, антигістамінними препаратами, невиправдане зниження дози кортикостероїдів.

Розвиток метаболічної форми АС проходить в 3 стадії:



  1. Стадія відносної компенсації.

  2. Стадія декомпенсації - синдром тотальної легеневої обструкції.

  3. Стадія гіпоксемічної ( або гіперкапнічної ацидотичної ) коми.

Клініка АС.

І стадія: Напади ядухи по декілька разів на добу, які не проходять, сухий приступоподібний кашель із затрудненим відходженням харкотиння, болі в ділянці серця, набухання шийних вен, тремор, вимушене положення, дихання шумне, дистанційні хрипи. Аускультативно в легенях в верхніх відділах сухі хрипи, в нижніх відділах хрипи часто не прослуховуються, тахікардія, підвищення АТ, збільшення печінки. На ЕКГ перевантаження правих відділів серця. Парціальний тиск О2 в артеріальній крові – 60-70 мм.рт.ст., парціальний тиск СО2 – 40-34 мм.рт.ст. Наслідком цих явищ є гіпервентиляція з гіпокапнією, компенсований алкалоз, помірна гіпоксемія.

ІІ стадія: Вимушене положення, шкіра блідо-сірого кольору, волога, дихання поверхневе, часте, шумне, періоди заторможення міняються збудженням, деліріозоподібний стан. Аускультативно вислуховуються зони “німих” легень, тахікардія, аритмія, гіпотонія, відсутній ефект від бронходилятаторів. Парціальний тиск О2 – 50-60 мм.рт.ст, парціальний тиск СО2 – 50-70 мм.рт.ст. Наслідком цих явищ є гіповентиляція з гіперкапнією, дихальний ацидоз, гіпоксемія.

ІІІ стадія: Розлитий дифузний ціаноз, липкий піт на шкірі, відсутність свідомості, судомний синдром, колапс, брадіпное. Парціальний тиск О2 – 40-50 мм.рт.ст, парціальний тиск СО2 – 80-90 мм.рт.ст.

Летальність на висоті АС в умовах спеціалізованого відділення приблизно 5.1%.

Смерть хворих в АС настає внаслідок:



  • безрезультатної терапії;

  • важких гемодинамічних порушень;

  • зупинки серцевої діяльності;

  • ускладнень АС та його лікування. Сюди відносять: пневмоторакс, кардіотоксична дія медикаментів ( серцевих глікозидів, адреноміметиків, еуфіліну), зупинка серця після наркозу фторотаном, посилення бронхіальної обструкції при санаційній бронхоскопії, виникнення бронхолегеневої інфекції при довготривалій ШВЛ, виникнення синдрому ДВС.

Лікування у відділеннях спеціалізованого пульмонологічного профілю проводиться тільки в стадії відносної компенсації. Декомпенсація при АС часто наступає несподівано, тому хворі в стадії відносної компенсації повинні знаходитись в палатах інтенсивного спостереження, де їм, при необхідності, може бути своєчасно надана серцево-легенева реанімація.

І стадія:



  • киснева терапія;

  • інфузійна терапія;

  • медикаментозна терапія.

Відмінити симпатоміметики!

  1. Киснева терапія ( повітряно-киснева суміш не більше 30-40% О2). Краще використовувати геліо-кисневу суміш.

  2. Інфузійна терапія:

З метою гемодилюції та покращення реологічних властивостей крові найбільш оптимальним є введення колоїдних та кристалоїдних розчинів в межах 20-25 мл/кг ваги тіла, реополіглюкіну 8.0-10.0 мл/кг ваги тіла. Інфузійна терапія обов'язково проводиться під контролем ЦВД ( не більше 12 мм.вод.ст.), діурезу ( 80 мл/год без діуретиків). Рідину можна вживати per os.

При порушенні гемокоагуляції вводять гепарін 5000-10.000 ОД не рідше ніж через 6 год. Добова доза 30000-40000 ОД. Необхідний щоденний контроль часу згортання крові і тривалості кровотечі.



  1. Медикаментозна терапія:

Для зниження тиску в малому колі кровообігу, зменшення набряку слизової застосовують еуфілін 2.4% 5.0 мл х3-4р/добу. Додатково можна вводити: папаверін, но-шпу 2% 2.0х2-3р/добу, компламін 0.6-0.9 г/добу, дроперідол 0.25% 1.0-2.0 мл.

Діуретики використовуються рідше ( при ЦВТ 15 мм.вод.ст. і вище), в комбінації з еуфіліном вони посилюють дегідратацію, що веде до посилення легенево-серцевої недостатності. Якщо бронхіальна астма протікає разом з гіпертонічною хворобою , то показано введення гангліоблокаторів ( пентамін 5% 0.5-1.0 мл. 1-2р.) з урахуванням показників АТ.

Серцеві глікозиди призначати небажано через кардіотоксичний ефект, а якщо і призначати, то перевага надається корглікону.

Кортикостероїди призначаються в залежності від стадії АС.

І стадія: преднізолон 60 мг, потім через кожні 3 год. до виведення із статусу

ІІ стадія: преднізолон 60-90 мг через 1-1.5 год. Якщо в найближчі 2-3 год. стан не покращився, то разова доза зростає до 120 мг + гідрокортизон 125 мг через 6-8 год;

ІІІ стадія: преднізолон 120 мг кожну годину, гідрокортизон 125 мг кожні 4 год. Якщо хворий вийшов із статусу, то дозу знижують кожної доби на 25%-

50% від введеної до мінімальної.

Перший передвісник поліпшення стану - це кашель з відходженням харкотиння. В такому випадку подальше збільшення дози гормональних препаратів недоцільне.

Пульс-терапія ( метод надвисоких доз).



Преднізолон 250-350 мг в/в, потім вводять в перші 6 год. до 1000 мг преднізолону. Якщо статус продовжується, то по 250 мг преднізолону кожні 3-4 год. За добу 2000-3500 мг преднізолону до виходу із статусу.

Друга та третя стадії АС лікуються в відділеннях інтенсивної терапії з використанням тих заходів, що і при Іст., та додатково проводиться лаваж трахеобронхіального дерева, фторотановий наркоз, штучна вентиляція легень.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка