Артеріальна гіпертензія. Атеросклероз. Ішемічна хвороба серця. Медсестринський процес при гострому інфаркті міокарда. Порушення серцевого ритму



Сторінка1/11
Дата конвертації30.11.2016
Розмір0.59 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Лекція №4

Артеріальна гіпертензія. Атеросклероз. Ішемічна хвороба серця. Медсестринський процес при гострому інфаркті міокарда. Порушення серцевого ритму.

Ознаки ураження органів кровообігу


Однією з частих ознак при захворюваннях серця є задишка, тобто відчуття нестачі повітря. Виникнення задишки є проявом розвитку недостатності кровообігу, причому за її вираженістю можна судити про ступінь недостатності. Тому при розпитуванні хворого необхідно вияснити, при яких обставинах вона з’являється. Так, на початкових стадіях серцевої недостатності задишка з’являється лише при фізичному навантаженні, підніманні по сходах або вгору, при швидкій ході. Надалі вона виникає вже при незначному збільшенні фізичної активності, при розмові, після їди, під час ходьби. При тяжкій серцевій недостатності задишка постійно спостерігається навіть в спокої. Задишка при серцевій недостатності обумовлена рядом факторів, які викликають збудження дихального центру.

Від задишки відрізняються напади ядухи, які носять назву серцевої астми. Напад ядухи розвивається, як правило, раптово в стані спокою або через деякий час після фізичного або емоційного напруження, нерідко вночі, під час сну. Часом він виникає на фоні існуючої задишки. Під час виникнення нападу серцевої астми хворий скаржиться на гостру нестачу повітря, з’являються клекотливе дихання, пінисте мокротиння з домішками крові.

Хворі також нерідко скаржаться на серцебиття. При цьому вони відчувають посилені і прискорені скорочення серця. Серцебиття служить ознакою ураження серцевого м’яза при таких захворюваннях як міокардит, інфаркт міокарда, вади серця тощо, але може виникати і рефлекторно при ураженні інших органів, лихоманці, анемії, неврозі, гіпертиреозі, після прийняття деяких лікарських засобів (атропіну та ін.). Серцебиття може спостері­гатись і у здорових людей при великому фізичному навантаженні, бігу, емоційному навантаженні, зловживанні кавою, тютюном. Особи з тяжкими захворюваннями серця можуть відчувати постійно серцебиття або воно може проявлятися у вигляді нападів при розвитку пароксизмальної тахікардії.

Часом хворі відмічають відчуття „перебоїв в роботі серця”, які обумовлені порушенням серцевого ритму. Перебої супроводжуються відчуттям замирання, зупинки серця. При розпитуванні хворого вияснюють, при яких обставинах вони з’являються: при фізичному навантаженні або в спокої, при якому положенні посилюються тощо.

Однією з важливих скарг є біль в ділянці серця. При різних захворюваннях серця характер болю буває різним. Розпитуючи хворих, необхідно вияснити точну локалізацію болів, причину і умови їх виникнення (фізичне напруження, емоційне перенапруження, хода або поява в спокої, під час сну), його характер (гострий, ниючий, відчуття тяжкості або стискання за грудниною або незначний ниючий біль в ділянці верхівки), тривалість, іррадіацію, від чого він проходить. Часто біль виникає внаслідок гострої недостатності коронарного кровообігу, яка призводить до ішемії міокарда. Цей больовий синдром називається стенокардією або “грудною жабою”. При стенокардії біль локалізуються за грудниною або дещо вліво від неї і іррадіює частіше всього під ліву лопатку, в шию і ліву руку. Він зв’язаний переважно з фізичною роботою, хвилюванням і полегшується після прийняття нітрогліцерину. Біль стенокардитичного характеру в більшості випадків спостерігається у хворих з атеросклерозом коронарних артерій серця, але може виникнути і при запальних судинних захворюваннях – ревматичному васкуліті, сифілітичному мезоартериїті, вузликовому періартеріїті, a також при аортальних вадах серця, тяжкій анемії.

Біль при інфаркті міокарда буває надзвичайно інтенсивним і на відміну від стенокардії більш тривалим, триває кілька годин, а часом і днів, не проходить після прийняття судинно-розширюючих засобів. Біль при розшаровуючій аневризмі аорти носить гострий характер, нагадуючи такий при інфаркті міокарда, але на відміну від інфаркту міокарда іррадіює переважно в хребет, поступово переміщуючись вздовж аорти. При міокардиті біль непостійний, зазвичай стискаючого характеру, слабкий і глухий, часом посилюється при фізичному навантаженні. При перикардиті біль локалізується посередині груднини або по всій ділянці серця, носить колючий або стріляючий характер, посилюється при рухах, кашлі, навіть при натисканні стетоскопом, може бути тривалим (кілька днів) або з’являється у вигляді окремих нападів. Колючий біль біля верхівки серця, який виникає при хвилюванні або перевтомі, спостерігається при кардіоневрозі. Необхід­но пам’ятати, що причиною больових відчуттів в ділянці серця можуть бути пошкодження міжреберних м’язів, нервів, плеври, захворювань сусідніх органів (виразкова хвороба, холецистит, рак шлунка).

Нерідко осіб, які страждають захворюваннями серця, турбує кашель, причиною якого є застій крові в малому колі кровообігу. Кашель при цьому зазвичай сухий, часом виділяється невелика кількість мокротиння.

Кровохаркання, яке відмічається при тяжких захворюваннях серця, в більшості випадків обумовлене застоєм крові в малому колі кровообігу і розривом дрібних судин, бронхів, наприклад, при кашлі. Найбільш часто кровохаркання спостерігаєтьея у хворих з мітральною вадою серця. Домішка крові в мокротинні може бути при тромбоемболії легеневої артерії.

При тяжких ураженнях серця виникає венозний застій в великому колі кровообігу і хворі відмічають набряки, які спочатку з’являються лише під вечір і вночі зникають. Локалізуються набряки, перш за все, в ділянці щиколоток і на тильній поверхні стопи, потім на гомілках. В більш тяжких випадках, при накопиченні рідини в черевній порожнині (асцит), хворі скаржаться на тяжкість в животі і збільшення його розмірів. Особливо часто спостерігається тяжкість в ділянці правого підребер’я внаслідок застійних явищ в печінці і її збільшення. При швидкому розвитку застою в печінці з’являється біль в цій ділянці через розтягнення її капсули. Окрім вказаних ознак, хворих можуть турбувати поганий апетит, нудота, блювання, здуття живота. Ці симптоми пов’язані з порушенням кровообігу в органах черевної порожнини. З цієї ж причини порушується функція нирок і знижується діурез.

В осіб, які страждають на захворювання серцево-судинної системи, часто з’являються слабість, швидка втомлюваність, розлади сну. Нерідко хворі, які страждають на гіпертонічну хворобу, скаржаться на головний біль, шум у вухах або голові, схильність до запаморочення.

При ряді захворювань серця (міокардит, ендокардит і ін.) відмічається підвищення температури тіла, частіше до субфебрильних цифр, але часом може з’являтись висока лихоманка, яка супроводжується ознобом і профузними потами.

При огляді необхідно звертати увагу на загальний вигляд хворого, положення його в ліжку, забарвлення шкіри і видимих слизових оболонок, наявність (або відсутність) набряків, своєрідної форми нігтьових фаланг (пальці у вигляді барабанних паличок), конфігурацію живота. Хворі з вираженою задишкою зазвичай лежать в ліжку на високій подушці. Полегшується їх стан і в сидячому положенні з опущеними ногами (ортопное) при цьому діафрагма опускається, що полегшує дихальні екскурсії легень і покращує газообмін.

При випітному перикардиті хворі віддають перевагу сидячому положенню, дещо зігнувшись вперед. При розширенні серця вони частіше лежать на правому боці, оскільки в положенні на лівому боці при більш тісному приляганні розширеного серця до передньої грудної клітки з’являються неприємні відчуття.

Частою ознакою захворювання серця є ціаноз – синюшний колір шкіри. При порушенні кровообігу ціаноз виражений на найбільш віддалених від серця ділянках тіла, а саме на пальцях рук і ніг, кінчику носа, губах, вушних раковинах. Такий розподіл ціанозу носить назву периферичного ціанозу (акроціанозу). В інших випадках ціаноз набуває більш поширеного характеру – центральний ціаноз. Особливо різкий ціаноз спостерігається у хворих з вродженими вадами серця.

Забарвлення шкіри має значення в діагностиці деяких захворювань серця. Так, для мітрального стенозу характерний ціанотично-багровий рум’янець щік, злегка синюшні губи, кінчик носа і кінцівок. При аортальних вадах шкіра і видимі слизові оболонки переважно бліді.

При тяжкій недостатності кровообігу можна спостерігати жовтяничне забарвлення склер і шкіри. У хворих, які страждають на захворювання серця, часто розвиваються набряки, переважно на ногах, натискуванням пальця вдається викликати ямку. Ямка повільно вирівнюється. При значному розвитку набряк може поширитись на все тіло, а набрякова рідина накопичується в порожнинах – плевральних (гідроторакс), черевній (асцит), в перикарді (гідроперикард). Поширені набряки називаються анасаркою. Шкіра при набряках бліда, гладка і напружена.

При огляді ділянки серця можна виявити „серцевий горб”, тобто випинання цієї ділянки, яке обумовлене розширенням і гіпертрофією серця, коли вада серця розвивається в дитячому віці.

У людей астенічної тілобудови і худощавих в п’ятому міжребер’ї досередини від середньо-ключичної лінії, в ділянці верхівки серця, можна бачити обмежену ритмічну пульсацію – верхівковий поштовх. Він викликається ударом верхівки серця до грудної клітки.

В ділянці шиї можна бачити пульсацію яремних вен – венний пульс. При огляді вен можна побачити їх переповнення і розширення як при загальному венозному застої, так і при місцевих порушеннях відтоку крові з вен.



  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка