«актуальні питання теоретичної медицини», «актуальні питання клінічної медицини»



Сторінка9/23
Дата конвертації02.01.2017
Розмір3.14 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   23

КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВТОРИННИХ КАРДІОПАТІЙ У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ТОНЗИЛІТ

Сміян О.І., Мозгова Ю.А., Ємець О.М.*, Гончарова Н.Ф.*, Лазебнік О.А.*

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти,

*КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
Актуальною проблемою сучасної педіатрії є вивчення особливостей формування серцево-судинних порушень на тлі хронічного тонзиліту в дітей.

Метою нашого дослідження стало вивчення клінічних особливостей вторинних кардіопатій у дітей, хворих на хронічний тонзиліт.

Було обстежено 66 дітей з вторинними (тонзилогенними) кардіопатіями віком 6-17 років, що знаходились на лікуванні в педіатричному відділенні Сумської міської клінічної лікарні. Причиною госпіталізації (87,88±4,05) % дітей було виникнення або посилення скарг, пов’язаних з ураженням серцево-судинної системи. Встановлено, що більшість дітей з тонзилогенними кардіопатіями госпіталізовані з жовтня по квітень, що пов’язано з загостренням хронічного тонзиліту в цей період року.

У всіх дітей, хворих на тонзилогенні кардіопатії мали місце повторні ангіни, у (40,91±6,10) % дітей – часті ГРВІ (більше 3-х разів на рік). Найбільш частими клінічними проявами захворювання є біль у ділянці серця (75,00±5,64) % різного характеру (колючого, тиснучого) та інтенсивності, який виникав у зв'язку з емоційним чи фізичним перенапруженням. У (61,67±6,33) % дітей, хворих на тонзилогенну кардіопатію спостерігалися загальна слабкість та втомлюваність при фізичному навантаженні. На головні болі, головокружіння скаржилися (28,33±5,87) % хворих дітей. Задишка при фізичному навантаженні мала місце у (8,33±5,87) %, серцебиття - у (21,67±5,360) %, перебої у роботі серця – у (15,00±4,65) %. Схильність до брадикардії відмічалася у (33,33±6,14) %, до тахікардії – у (18,33±6,14) % випадків. Артеріальний тиск у більшості дітей з тонзилогенною кардіопатією не змінений. У (4,55±2,58) % дітей спостерігалося періодичне зниження АТ, у (3,03±2,13) % дітей – періодичне підвищення АТ.

При аускультації у (74,24±5,42) % хворих вислуховувався систолічний шум, переважно в точці Боткіна-Ерба, над верхівкою серця та по лівому краю грудини. Приглушення тонів серця мало місце у (24,24±5,32) % хворих, послаблення І тону – у (27,27±5,52) % хворих, посилення тонів – (6,06±2,96) % хворих.

Необхідно підкреслити, що у дітей, хворих на тонзилогенні кардіопатії відсутній чіткий паралелізм між клінічними проявами захворювання та серцево-судинними розладами. У 15,15 % дітей суб'єктивні порушення превалювали над об'єктивними ознаками патології серця. 11,67 % дітей зовсім не мали скарг, зберігаючи задовільну фізичну активність, зміни у серці були виявлені тільки при більш ретельному обстеженні.

Отже, для визначення природи виявленої симптоматики, ранньої діагностики та призначення адекватного лікування необхідне тривале ретельне спостереженням за дітьми з тонзилогенними кардіопатіями та застосування допоміжних методів дослідження.
ОСОБЛИВОСТІ ПРОДУКЦІЇ IL-4 В ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ З НЕГОСПІТАЛЬНОЮ ПНЕВМОНІЄЮ СЕРЕДНЬОГО СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ

Сміян О.І., Мощич О.П., Васильєва О.Г.

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
Сучасний етап вивчення патогенезу, а саме, механізмів розвитку імунної відповіді при запальних захворюваннях різної локалізації характеризується активним вивченням продукції та складу інтерлейкінів – медіаторів міжклітинних взаємодій білкової природи в різноманітних біологічних рідинах та секретах.

На даний момент, питання, які стосуються вивчення рівнів продукції інтерлейкінів при негоспітальних пневмоніях різноманітні та часто суперечливі.

Метою нашого дослідження було вивчення концентрації протизапального IL-4, який відповідає за розвиток гуморальної імунної відповіді, в сироватці крові дітей раннього віку з негоспітальними пневмоніями середнього ступеню тяжкості.

Нами були обстежені 16 хворих дітей віком від 4-х місяців до 3-х років, які перебували на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні №1 КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди» у 2009 році з приводу негоспітальної пневмонії середнього ступеня тяжкості. Групу порівняння склали 14 практично здорових дітей відповідного віку та статі.

У результаті проведеного дослідження було встановлено підвищення рівня IL-4 в сироватці крові хворих у період розпалу захворювання до (104,80±11,94) пг/мл у порівнянні з даними практично здорових дітей (26,95±2,23) пг/мл (р≤0,001).

Після проведеної терапії концентрація протизапального інтерлейкіну зростала до (191,05±14,41) пг/мл (р≤0,001). Це відбувалось паралельно з регресією клінічних проявів захворювання, що свідчить про структурну перебудову імунної відповіді в бік протизапальної направленості. Даний факт можна пояснити адекватною реакцією організму дітей раннього віку на запальний процес в організмі в умовах незавершеності формування їх імунної системи.

Таким чином, отримані нами дані свідчать про активацію як на початку, так і в кінці розвитку запального процесу в легенях гуморального ланцюга імунної системи, що проявляється достовірно високими рівнями IL-4 у сироватці крові хворих впродовж усього захворювання. Це підтверджує його значимість у патогенезі розвитку імунної відповіді при негоспітальних пневмоніях у дітей раннього віку.
ЗАЛЕЖНІСТЬ РІВНЯ IgE СИРОВАТКИ КРОВІ ВІД СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ ПЕРЕБІГУ

БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ В ДІТЕЙ

Сміян О.І., Курганська В.О.

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
Бронхіальна астма - глобальна проблема, актуальність якої в усьому світі зростає. В Україні її поширеність серед населення орієнтовно становить близько 5-6%. Це захворювання у значній мірі знижує якість життя хворих, є частою причиною тимчасової непрацездатності та інвалідизації населення, сприяє розвитку ускладнень. Згідно нової концепції, патогенез БА базується на розвитку алергічного запалення, яке має свої властивості. Причиною найчастіше є неінфекційний фактор. Імунна відповідь відрізняється активацією Т-хелперів 2 типу, що вивільняє характерний спектр цитокінів.

Гуморальний імунітет характеризується синтезом специфічних IgE, які фіксуються на тучних клітинах у слизових оболонках або шкірі, сприяють дегрануляції тучних клітин і базофілів при повторному контакті з причинним алергеном. Певну зацікавленість викликає рівень IgE у дітей, хворих на бронхіальну астму, та його залежність від ступеня тяжкості захворювання. Тому, метою нашого дослідження було вивчення рівня IgE в сироватці крові в дітей з БА віком від 6 до 18 років на момент загострення захворювання. Обстежено 98 хворих дітей з даним діагнозом, які знаходилися на лікуванні у Сумській ОДКЛ. Серед них 34 хворих мали І ступінь тяжкості захворювання (інтермітуючу БА), 32 – ІІ ступінь (легку персистуючу астму) та 32 страждали на ІІІ ступінь тяжкості хвороби (середню персистуючу БА). Групу порівняння склали 18 умовно здорових дітей відповідного віку.

Проведені нами дослідження показали, що рівень IgE був достовірно вищим у всіх обстежених дітей, але найбільш високі показники виявлялися у дітей з середньою персистуючою астмою. Так рівень IgE у дітей, хворих на інтермітуючу БА складав 268 МЕ/мм, у пацієнтів з ІІ ступенем тяжкості астми цей показник був у середньому на рівні 518 МЕ/мм, а при ІІІ ступеню бронхіальної астми – 727 МЕ/мм, у той час, як у дітей із групи порівняння IgE не виходив за межі 100 МЕ/мм та в середньому становив 51 МЕ/мм.

Таким чином, слід відмітити, що підвищення рівня IgE у дітей, хворих на бронхіальну астму залежало від ступеня тяжкості даного захворювання, а саме: чим тяжча була астма – тим більш значне зростання рівня IgE виявлялось у хворого. Це, можливо, пов’язано зі ступенем розвитку хронічного алергічного запалення в організмі хворої дитини та може бути використано при визначенні ступеня тяжкості астми.


ЗАСТОСУВАННЯ β2 - АГОНІСТІВ У ЛІКУВАННІ ОБСТРУКТИВНИХ БРОНХІТІВ У ДІТЕЙ

РАННЬОГО ВІКУ

Січненко П.І., Куропятник Н.П.*, Хрін Н.В.*, Чижик Е.О.*

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти,

*КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
Гострі обструктивні бронхіти становлять значну питому вагу в структурі дитячих інфекційних захворювань і, не дивлячись на наявність достатнього вибору противірусних, протизапальних засобів з бронхрозширюючим спектром дії, і на сьогоднішній день є досить актуальною проблемою дитячої інфектології.

З метою розробки оптимальних шляхів лікування та покращання ефективності терапії обструктивних бронхітів у дітей раннього віку нами вивчена ефективність селективного β2 - агоніста короткої дії «Вентолін», механізм дії якого полягає в стимуляції β2 - адренорецепторів слизової оболонки бронхів і за рахунок чого викликається бронхорозширюючий ефект. Препарат застосовували інгаляційно у вигляді небул (1 небула - 2,5мг сальбутамолу).

Ефективність препарату вивчали у 60 дітей з гострими обструктивними бронхітами віком від 1 року до 3 років. Добова доза препарату складала від 1 до 4 інгаляцій у залежності від тяжкості стану дитини. Курс лікування складав від 3 до 7 діб. Показанням до призначення даного препарату була наявність обструктивного синдрому у дітей. Діагноз обструктивного бронхіту встановлювався на підставі клініко – лабораторних даних.

На фоні проведеної терапії вентоліном| виявлений позитивний клінічний ефект у 90% хворих дітей – стійкі зменшення явищ бронхіальної обструкції спостерігались уже на 2 – 3 добу після призначення препарату, а зменшення дихальної недостатності спостерігалось уже в перші хвилини після прийому препарату. Більш швидка нормалізація дихальної недостатності відмічалась у дітей більш старшого віку. Наприкінці першого тижня лікування ознаки бронхіальної обструкції залишилися тільки у 2 хворих дітей, але всі вони відмічали покращення загального стану. Клінічні прояви риніту, ринофарингіту зменшились практично у усіх обстежених дітей,| кашель у кінці лікування залишався у 7% дітей у вигляді нечастого продуктивного кашлю. Середня тривалість лікування дітей з обструктивними бронхітами склала 6,5 діб. У процесі лікування нами не відмічено ніяких побічних ефектів.

Застосування препарату| показало його хорошу переносимість у дітей і саме головне - зменшення частоти повторних епізодів бронхіальної обструкції.

Таким чином, проведене дослідження свідчить про досить високу ефективність і безпеку застосування вентоліну при лікуванні та профілактиці обструктивних бронхітів| у дітей раннього віку.


АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ДИТЯЧОЇ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ

БиндаТ.П.; Ємець О.М.*, Бугаєнко В.О.*; Сміян К.О., студ. 6-го курсу

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти,

*КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
Гастропатологія широко поширена серед дітей і по частоті займає друге місце після респіраторних інфекцій. Ця проблема є вкрай актуальною і не до кінця вирішеною у педіатрії, не дивлячись на досягнуті успіхи у вивчені етіології, патогенезу та розробку нових методів діагностики та терапії. Аналіз літературних джерел свідчить про несвоєчасну діагностику, хоча клінічна картина у розпізнаванні уражень гастродуоденальної ділянки має важливе значення поряд з іншими методами дослідження. Малосимптомний та поступовий початок захворювання, відсутність настороженості батьків та лікарів призводить до того, що до моменту встановлення діагнозу проходить досить багато часу. Дитячий організм характеризується особливим динамічним розвитком, навіть у межах однієї патології можна виділити дуже специфічні ознаки залежно від віку дитини. Хронічні запальні захворювання гастродуоденальної ділянки у дітей, так і дорослих, на даний час є найбільш частою патологією і мають тенденцію до зростання.

Так, за статистичними даними Сумської міської дитячої клінічної лікарні за 2009 рік з гастродуоденальною патологією було проліковано в стаціонарі 805 дітей. У той же час у 2010 р. кількість хворих з даною патологією зросла до 868. Звертає на себе увагу збільшення числа вперше виявлених пацієнтів з патологією органів травлення ( у 2009 році ця цифра складала 1229 дітей, а в 2010 році – 1578 хворих).

Таким чином, у місті Суми спостерігається зростання гастродуоденальної патології серед дітей, що може бути пов’язано зі справжнім підвищенням рівня захворюваності і/або з покращенням якості діагностики на догоспітальному етапі. У сучасних умовах первинна діагностика і виявлення захворювання органів травлення повинні проводитися у поліклініках по місцю проживання дітей або у консультативно – діагностичних центрах. При чому, первинні ланки системи охорони здоров’я не повинні обмежуватися тільки діагностикою захворювання. Хворі в поліклінічних умовах повинні отримувати необхідне протирецидивне лікування та знаходитися під наглядом сімейного лікаря, дільничного педіатра та спеціаліста – гастроентеролога.
ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ІНФЕКЦІЙНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ДІТЕЙ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Бинда Т.П.; Єрмоленко Т.С., Білоус Т.В., студ. 4-го курсу

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
Мета роботи - вивчення інфекційної захворюваності дітей, керованої і некерованої засобами специфічної профілактики.

У цілому за останні шість років як по Україні, так і по Сумській області захворюваність на шигельоз знизилася, а на сальмонельоз – зросла. Продовжує знижуватися серед дітей захворюваність на вірусний гепатит А. В Україні за останні шість років вона знизилася в 10 раз - зі 110,00 до 10,71 на 100 тис. дит. населення). Така ж тенденція зберігається і у Сумській області (захворюваність знизилася з 63,7 до 0 на 100 тис. дит. населення).

Захворюваність дитячого населення України на вірусний гепатит В знижується поступово (з 3,03 у 2004 р. до 0,74 на 100 тис. дит. населення у 2009 р.), за виключенням дітей віком до 2 років, де вона за 2009 р. зросла з 0,38 до 0,67 на 100 тис. дит. населення. Серед дітей Сумської області зниження, яке відбувалося з 2004 р. до 2007 р. змінилося на зростання до 1,3 на 100 тис. дит. населення, що майже у два рази більше, ніж по Україні. Захворюваність на гепатит С серед дитячого населення України з 2004 по 2008 рр. знизилася майже в 7 разів (з 0,55 до 0,08 на 100 тис. дит. населення), але у 2009 р. знову зросла майже у 2 рази (0,15 на 100 тис. дит. населення). У Сумській області захворюваність на гепатит С завжди була низькою (1,1 – 1,7 на 100 тис. дит. населення), ніж по Україні, а в 2006, 2007, 2009 р. вірусний гепатит С у дітей взагалі не діагностувався.

Складною проблемою як в Україні, так і у Сумській області залишається менінгококова інфекція. Впродовж багатьох років рівень захворюваності на неї коливається між 6 та 10 на 100 тис. дітей, але у 2009 р. вона знизилася у порівнянні з попереднім роком по Україні на 21,67%, а по Сумській області - на 65,59% і склала 3,3 на 100 тис. дит. населення.

Захворюваність на кір, у період, що вивчався, мала один пік у 2007 р., як в Україні (133,71 на 100 тис. дит. населення), так і у Сумській області (95,0 на 100 тис. дит. населення) з наступним різким спадом по Україні до 0,14 на 100 тис. дит. населення, а по Сумській області до 2,0 на 100 тис. дит. населення.

Захворюваність на краснуху впродовж останніх шести років в Україні поступово знизилася з 304,64 на 100 тис. дит. населення до 23,40 на 100 тис. дит. населення, а в Сумській області - майже в 10 раз (з 465,4 до 47,5 на 100 тис. дит. населення).

При аналізі шестирічної динаміки захворюваності на кашлюк в Україні відмічається зростання у 2006 р. (34,09 на 100 тис. дит. населення), потім дворічний спад і нове зростання у 2009 р. на 33,67%. Серед дитячого населення Сумської області теж відмічалися два підйоми захворюваності з інтервалом у два роки: у 2004 р. (27,5 на 100 тис. дит. населення) і 2007 р. (42,1 на 100 тис. дит. населення). Потім захворюваність поступово знижувалася і у 2009 р. є низькою та складає 4,7 на 100 тис. дит. населення.

Захворюваність на паротитну інфекцію серед дітей віком від 0 до 14 років як в Україні, так і у Сумській області впродовж останніх років має тенденцію до зниження і складає 14,63 на 100 тис. дит. населення в Україні і 12,0 на 100 тис. дит. населення у Сумській області.

Захворюваність в Україні на дифтерію впродовж останніх шести років характеризується підйомом у 2007 р. (до 0,30 на 100 тис. дит. населення) з наступним зниженням до 0,02 на 100 тис. дит. населення у 2009 р. У Сумській області впродовж останніх шести років дифтерія не діагностувалася.

Таким чином, не дивлячись на різну етіологію захворювань, що вивчалися, і різні підходи до здійснення профілактичних заходів (у першу чергу вакцинація при керованих інфекціях), залишається цілий ряд невирішених проблем, що пов’язані з формуванням імунного прошарку населення.


ДО ПИТАННЯ ПСИХОГЕННОГО КАШЛЮ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ

Романюк О.К., Гончарова Н.Ф.*, Марченко С.М.*

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти,

*КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
Скарги на тривалий кашель, на жаль, доволі часто зустрічаються в практиці лікаря-педіатра. Такі пацієнти потребують ґрунтовного обстеження, спостереження, проведення диференціальної діагностики серед нозологічних форм легеневої патології. Відсутність взаємозв’язку між вираженістю скарг та результатами клінічного, інструментального, лабораторного обстеження та отриманих анамнестичних даних дає підстави думати про порушення невротичного соматоформного характеру, психогенний кашель.

За останні два роки у відділенні під спостереженням знаходилися 24 дитини із кашлем, що триває більше місяця часу. В групі дітей віком від 3 до 11 років переважали дівчатка (58%.) У семи дітей (31%) віком від 3 до7 років був встановлений кашель психогенного характеру В цю групу ввійшли переважно хлопчики (98%). За даними літератури психогенний кашель (вокальні тики) виявляється в 10% випадках хронічного кашлю. У трьох дітей (37%) діагностовано обтяжливий перинатальний анамнез (внутрішньоутробна інфекція, гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи). Серед дітей, що знаходилися під спостереженням, у двох хлопчиків діагностовано синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, а у трьох – тривожні розлади, що включали генералізований тривожний розлад, специфічні фобії, обсесивно-компульсивний розлад. Психотравмуючі фактори виявлено у шести сім´ях (98%). Це дає підставу стверджувати, що вокальні тики часто виникають у дітей з уже наявними захворюваннями з боку центральної нервової системи. У чотирьох дітей психогенний кашель розвинувся після перенесеного захворювання респіраторного тракту, коли, одужавши, дитина продовжує кашляти тривалий час у другій половині дня. Алгоритм діагностики причин хронічного кашлю у дітей значно ширший та складніший, ніжу дорослих. Дитина детально обстежується на предмет виключення бронхіальної астми, синдрому постназального затікання слизу, муковісцидозу, стороннього тіла в респіраторному тракті та інфекційного процесу з метою уникнення необгрунтованої терапії. При обстеженні дітей отримані нормальні показники функції зовнішнього дихання. При пробі з фізичним навантаженням спостерігалося зменшення інтенсивності психогенного кашлю. У хворих, що перебували під наглядом, не спостерігалося виділення мокроти, зниження показників FEV1, був відсутній ефект від застосування β2 – агоністів короткої дії впродовж 3-4 днів. Висновки: дебют психогенного кашлю припадає на вік від 3 до7 років; типовими проявами є демонстративність, значна кількість супутніх скарг, кашель в специфічних ситуаціях у поєднанні з відсутністю ознак ураження дихальної системи; лікування вокальних тиків є складним та не завжди вирішуваним до кінця завданням.


ВРОДЖЕНА БУЛЬОЗНА ФОРМА ПІГМЕНТНОЇ КРОПИВЯНКИ. КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК

Романюк О.К., Кригіна М.І.*

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти,

*КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
Пігментна кропив'янка, мастоцитоз (mastocytosis) - хронічне захворювання, яке характеризується проліферацією лаброцитів в шкірі, лімфатичних вузлах, кістковому мозку, органах, яке переважно зустрічається у дитячому віці. Клінічно поширені плямиста, плямисто-папульозна форми мастоцитозу. Проте відомі і інші варіанти перебігу. На думку A. Wolfhaul вкрай рідко зустрічаються бульозні, пухлиноподібні, атрофічні варіанти пігментної кропив'янки. Devis та співавтори, Caplan, Robinson вважають, що бульозна форма розвивається виключно у дітей грудного або раннього віку. Зазвичай перші елементи мастоцитозу з'являються в перші місяці життя.

Мета – проаналізувати літературні дані та описати випадок вродженого мастоцитозу у нашій практиці.

Дівчинка М. 6 міс. поступила у дерматологічне відділення із скаргами на значні висипання генералізованого характеру. Труднощі в діагностиці спричинені вродженим характером захворювання, різноманіттям морфологічних елементів висипу: генералізовано розміщені пухирі на фоні плямистопапульозних елементів із вираженим набряком, рожево-червоного відтінку, наявність пухирів на деяких елементах в діаметрі від одного до півтора сантиметрів, із серозним вмістом, щільної консистенції, деякі із пухирів із геморагічним вмістом, вкриті кірками, особливо в ділянках підвищеного травматизму та на спині в лопатковій ділянці. Бульозна реакція розвинулася на фоні чевонувато-коричневої пігментації шкіри, яка була дещо інфільтрована, ліхеніфізована та виглядала шагренеподібною. Періодично (особливо після неспокою дитини, плачу) відмічалися приступи почервоніння шкіри. З анамнезу відомо, що дитина отримувала курсами антибіотикотерапію з приводу пневмонії (1 місяць), гострого бронхіту (2 місяця), противірусну терапію, зовнішнього лікування аніліновими барвниками, що, можливо, загострило перебіг захворювання. Проведено обстеження: аналізи крові, сечі, біохімічні показники крові без особливостей. УЗД ОЧП – реактивні зміни у селезінці. УЗД серця – відкрите овальне вікно. ЕКГ – ритм синусовий, синусова тахікардія, локальні порушення внутрішньомязевої провідності без її уповільнення. УЗД вилочкової залози – тимомегалія. Нейросонографія: розширення судинного сплетіння. Консультована неврологом: постгіпоксичне, пре-, інтранатальне ураження ЦНС, затримка моторного розвитку; кардіологом: диспластична кардіопатія CНо. Лікування було проведено симптоматичне з використанням антигістамінних препаратів різного спрямування дії, дієтотерапії, зовнішньої терапії.

Висновки: Описано вроджений характер пігментної кропив’янки, повідомлення про який не зустрічали в опрацьованій нами літературі. Перебіг захворювання без системного ураження, проте супроводжується приступами почервоніння шкіри і потребує подальшого катамнестичного спостереження.


ЕФЕКТИВНІСТЬ ГРОПРИНОЗИНУ В ДІТЕЙ З ГРВІ ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Горбась В.А., Козлова К.Г.*; Смілик В.М., Кулібаба В.С., студ. 3-го курсу

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти,

*КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
Незважаючи на нові знання про етіопатогенез гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) і велику кількість лікарських препаратів в арсеналі лікаря, хвороби органів дихання займають перше місце у структурі захворюваності серед дітей і складають у дітей до 14 років 68-72%, до 4 років – 76-82%. Дітей, у яких зараження дихальних шляхів зустрічається частіше 6 разів на рік прийнято називати часто хворіючими дітьми.

Аналізуючи рух хворих по інфекційному відділенні №2 Сумської міської дитячої клінічної лікарні Святої Зінаїди ми прийшли висновків, що з роками кількість дітей, які захворіли на ГРВІ значно збільшилась. А саме, у 2009 році кількість хворих на гострі респіраторні вірусні інфекції склала 331 дитина, у 2010 році – в 2 рази більше (719 дітей). Аналізуючи структуру захворювань за 2010 рік питома вага ГРВІ складає 70,3%. На І місці переважали ГРВІ, а саме грип без ускладнень (41,7%), на ІІ місці гострий бронхіт (16,8%), на ІІІ місці – гостра пневмонія неускладнена (16,3%).

Під нашим спостереженням знаходилось 57 дітей (І група), які на фоні традиційної терапії отримували препарат «гропринозин» у віковій дозі весь термін лікування і 55 дітей (ІІ група) без даного препарату. Діти І групи скоротили період перебування у стаціонарі, клінічні симптоми грипу перебігали у них менш виражено, температурна реакція нормалізувалась на 1,5 дні раніше у порівнянні з дітьми другої групи.

Таким чином, стрімке зростання захворюваності на ГРВІ може свідчити з одного боку про недосконалість імунної системи дітей або недостатню діагностику чи не своєчасне звернення до спеціалістів з приводу захворюваності у минулому році. На сьогодні існує безліч препаратів для імунопрофілактики ГРВІ у дітей. Одним із ефективних препаратів у нашому випадку є гропринозин. Тому, на нашу думку, доцільно в осінньо-зимовий період своєчасно розпочинати профілактику ще на догоспітальному етапі, що буде ефективно впливати на перебіг захворювання або зовсім припинить його прояви.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   23


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка