«актуальні питання теоретичної медицини», «актуальні питання клінічної медицини»



Сторінка8/23
Дата конвертації02.01.2017
Розмір3.14 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   23

СЕКЦІЯ ПЕДІАТРІЇ №1
РОЛЬ HELICOBACTER PILORY В ПАТОГЕНЕЗІ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ В ДІТЕЙ

Сміян О.І.; Ємець О.М.*, Лазебник О.А.*, Веслополова Р.К.*, Плахута В.А., магістрант

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти,

*КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
Хвороби органів травлення сьогодні посідають третє місце серед неінфекційних захворювань. Причому в структурі гастроентерологічної патології останні десять років переважають ураження верхніх відділів травного тракту, а саме виразкова хвороба (ВХ).

На даний час у світовій літературі вже є однозначні наукові докази зв’язку між ВХ та H.pylori-інфекції, що ставить діагностику інфікування цією бактерією та вибір оптимальних схем лікування в ряд найважливіших задач сучасної медицини.



Мета роботи: вивчення статистичних даних щодо особливостей ураження шлунково-кишкового тракту у дітей, інфікованих Helicobacter pylori.

Поширеність ВХ серед дитячого населення в Україні складає 1,8–4,7 %, а за даними СМДКЛ за 2010 р. цей показник склав 0,8%, що на 0,3% менше ніж за 2009 р. За минулий рік було виявлено 9 нових випадків захворювання серед дитячого населення Сумщини, серед них 3 підлітка та 6 дітей до 14 років, що підтверджує значне омолодження даної патології.

Близько 60 % населення планети схильне до H.pylori - інфекції, численні епідеміологічні дослідження виявили широке її розповсюдження. H.pylori-інфекція носить персистентний характер. Проте лише частина інфікованих захворює маніфестними формами хелікобактеріозу. Причини цього ховаються, як припускають, у неповній діагностиці захворювання, особливостях реактивності макроорганізму та/або у відмінностях вірулентності збудника.

Ризики захворювання визначає специфічна взаємодія між самим патогеном (Н.pylori) та організмом - носієм. Ця взаємодія, у свою чергу, напряму залежить від штамспецифічних бактеріальних факторів та ефекторів, безпосередньо індукованих у носія. До основних факторів патогенності Н.pylori відносяться як властивості самих бактерій (колонізація слизової оболонки шлунку, адгезивність до шлункового епітелію, внутрішньоклітинна пенетрація, цитотоксини, острівки патогенності, специфічна реакція на стрес), так і відповідну реакцію макроорганізму на інфікування (імунна відповідь, процеси апоптозу та проліферації у слизовій оболонці гастродуоденальної зони, зміни моторної функції шлунку).

Таким чином, незважаючи на численні дослідження, проблема інфікованості H. рilory є актуальною і потребує подальшого вивчення з метою раннього виявлення даної патології, її профілактики та адекватного своєчасного лікування для запобігання формування ускладнень у подальшому.
ДІАГНОСТИЧНЕ ТА ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ МОЛОЧНОЇ КИСЛОТИ (ЛАКТАТУ) В ЛІКВОРІ

Сміян О.І., Бинда Т.П., Хоменко О.І.*, Хоменко В.О., лікар-інтерн

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти,

*КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
Дослідження ліквору є основним методом діагностики, диференційної діагностики та оцінки ефективності лікування нейроінфекцій. У загальноприйнятому дослідженні ліквору визначається рівень та характер плеоцитозу, білка, глюкози, хлоридів. У деяких випадках, особливо на ранніх стадіях захворювання, за допомогою цих досліджень не завжди вдається провести диференційну діагностику нейроінфекцій, що спонукає до пошуку нових діагностичних тестів. Одним із них є визначення рівня молочної кислоти (лактату) в лікворі. Важливою особливістю цього метаболіту є те, що, по-перше, він змінюється при патології однонаправлено, тобто тільки підвищується, а по- друге утворюється локально в субарахноїдальному просторі і в речовині мозку. У нормі в лікворі міститься 1,2- 2,2 ммоль/л лактату. При незапальних патологічних процесах (набряк головного мозку, травма, токсична енцефалопатія, гіпоксія мозку) спостерігається підвищення рівня лактату в 1,5- 2 рази до 3- 3,5 ммоль/л. Аналогічні зміни спостерігаються і при вірусних нейроінфекціях. При бактеріальних менінгітах спостерігається різке підвищення рівня лактату від 3,5 до 25,0 ммоль/л. Рівень лактату більше 4,0-4,5 ммоль/л є достовірним критерієм бактеріального менінгіту. При ефективній антибактеріальній терапії рівень лактату в лікворі швидко знижується.

Нами проведено дослідження лактату ліквору в 50 дітей. Дослідження показали, що у дітей з гнійними менінгітами на початку захворювання рівень лактату коливався від 3,7 ммоль/л до 12,7 ммоль/л. З серозними менінгітами від 1,2 ммоль/л до 2,9 ммоль/л. При одужанні лактат ліквору знаходився в межах від 0,8 ммоль/л до 1,0 ммоль/л.

Таким чином лактат ліквору може бути достовірним і надійним критерієм у диференційній діагностиці нейроінфекцій та в оцінці результатів терапії.

СТАН ОПОЗИЦІЙНИХ ПУЛІВ ЦИТОКІНІВ ІL-1ТА ІL-4 ПРИ ГОСТРИХ ОБСТРУКТИВНИХ БРОНХІТАХ

У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

Сміян О.І., Слива В.В.

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
Хвороби органів дихання до теперішнього часу займають провідне місце в загальній структурі захворюваності дитячого населення. Вони також займають третє місце в структурі дитячої смертності після перинатальної патології і природжених вад розвитку. Тому респіраторна патологія завжди була і залишається в центрі уваги лікарів-педіатрів.

Імунна система є одним з основних компонентів, які беруть участь у патогенезі бронхолегеневих захворювань, тому що через неї опосередковується дія інфекційного агента. У зв'язку з цим питання стану імунної системи і регуляції імунологічної реактивності організму дитини при гострих обструктивних бронхітах є дуже актуальним.

Перебіг запальних реакцій в організмі в певній мірі залежить від кількості цитокінів, необхідних для адекватної імунної відповіді при респіраторній патології. Порушення продукції, секреції та рецепції цитокінів може призвести до глибоких дефектів антиінфекційного захисту і посилення прямої патогенної дії мікроорганізмів та їх токсинів.

З огляду на дану проблему нами була проведена оцінка інтерлейкінового статусу в гострий період захворювання у 55 дітей віком від 1 місяця до 3 років, хворих на гострий обструктивний бронхіт, що отримували лікування в інфекційному відділенні №1 Сумської міської дитячої клінічної лікарні. Групу порівняння склали 15 практично здорових дітей.

При госпіталізації хворих із гострим обструктивним бронхітом нами встановлено суттєву різницю показників цитокінового профілю від аналогічних у відносно здорових дітей. Зокрема, у дітей усіх вікових груп спостерігалось різке підвищення рівнів ІЛ-1, порівняно з показниками у дітей групи порівняння. Так, в основній групі обстежених пацієнтів концентрація ІL-1 у цей період була в 4,2 рази вище норми (Р < 0,01) і складала 76,13 ± 7,02пг/мл. Навпаки, рівень протизапального ІL-4 був зниженим у середньому в 1,8 разів (Р < 0,01) і становив 26,8 ±2,9пг/мл. Виходячи з цього, коефіцієнт ІL-1/ІL-4, що відображає співвідношення цитокінів з прозапальною та протизапальною активністю, суттєво збільшувався: у середньому в 7,1 разів стосовно норми (Р< 0,01). Це свідчить про превалювання у сироватці крові хворих основної групи прозапальних інтерлейкінів над протизапальними.

Таким чином, проведені нами дослідження рівнів цитокіну Th1 типу - IL-1, та його природного антагоністу Th2 типу - IL-4, виявили, що при гострих обструктивних бронхітах у дітей раннього віку має місце переважання прозапальних цитокінів над протизапальними. Підвищення концентрації прозапальних цитокінів у пацієнтів на початку захворювання можна розглядати як реакцію клітин моноцитарно-макрофагальної ланки на антигенне подразнення, патофізіологічна дія якої направлена на формування захисного фібринового бар'єру.


СУЧАСНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ H.PYLORI В ДИТЯЧІЙ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ

Сміян О.І., Бинда Т.П., Ємець О.М.*, Сміян К.О., студ. 6-го курсу, Потапова О.О., студ. 4-го курсу

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти,

*КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
Діагностика хелікобактерної інфекції є вкрай актуальним питанням у сучасній медицині. Близько 50% населення нашої планети є носіями Н. pylori, але не всі вони мають гастродуоденіт чи виразкову хворобу. А саме Н.pylori діагностують у 60-80% хворих на гастродуоденіт і у 98-100% на виразкову хворобу. На сьогоднішній день розроблено багато методів діагностики, але жоден не є універсальним. Розробка точної діагностики хелікобактеріозу на ранніх етапах буде сприяти покращенню якості лікування та диспансерного нагляду пацієнтів даної категорії.

Методи діагностики Н. pylori поділяються на інвазивні та неінвазивні. До інвазивних досліджень відносяться: бактеріологічний, гістологічний, швидкий уреазний тест, молекулярно – біологічний (ПЦР у біоптаті), фазово – контрастна мікроскопія. Неінвазивні методи включають в себе: молекулярно – біологічний (ПЦР в калі, слині), уреазний дихальний тест, ІФА у калі, серологічний метод. Так як кожен метод дослідження Н. pylori має свої переваги та недоліки потрібно чітко знати який метод де слід використовувати. Бактеріоскопічний метод використовується у більшому ступеню при наукових дослідженнях. Гістологічний метод діагностики Н. pylori вважається «золотим стандартом». У клінічній практиці доцільно використовувати швидкий уреазний тест. Молекулярно – біологічний метод має високу чутливість і специфічність, дозволяє оцінити фенотипічні та фенотипічні характеристики збудника, може претендувати на універсальність. Використання фазово – контрастного методу має місце при достатньо високому ступеню обсіменіння Н. pylori слизової оболонки шлунка. Для первинної діагностики та епідеміологічних досліджень доцільне використання молекулярно – біологічного методу ( ПЦР у калі). Уреазний дихальний тест та ІФА метод обмеженні у використанні через їх високовартість. Серологічний метод діагностики більше підходить для скринінгу хелікобактерної інфекції.

Отже, для чіткого уявлення про наявність H.pylori в організмі рекомендується поєднувати інвазивні та неінвазивні методи діагностики, використовуючи два і більше методи діагностики, з метою контролю ірадикації переважно неінвазивні методи не раніше ніж через 1,5 – 2 місяці після закінчення терапії.

СТРУКТУРА І ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ЗАХВОРЮВАНЬ НИЖНІХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ У ДІТЕЙ ЗА ДАНИМИ ВІДДІЛЕННЯ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ

Сміян О.І., Бугаєнко В.О.*, Пономаренко О.М., лікар-інтерн

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти,

*КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
Хвороби органів дихання є однією з найважливіших проблем у сучасній педіатрії, оскільки до цього часу, незважаючи на існуючі методи профілактики і лікування, вони посідають перше рангове місце у структурі захворюваності і поширеності з часткою 63,8% і 48,6%. У 2008 р. вперше зареєстровано 7,1 млн. випадків (851,6 на 1000 дітей) зазначених хвороб, всього — 7,6 млн. (917,0). Пневмонія реєструвалася з частотою 79,4 тис. випадків (9,5 на 1000 дітей); бронхіт хронічний — з частотою 3193,0 (0,4 на 1000 дітей) вперше виявлених випадків 17,6 тис. (2,1 на 1000 дітей). За останні десять років кількість захворювань бронхолегеневої системи у дітей зросла майже в 3,6 рази, переважно за рахунок гострих та рецидивуючих запальних процесів верхніх і нижніх дихальних шляхів. При цьому показники захворюваності респіраторного тракту у 5–6 разів перевищують аналогічні показники у дорослих.

Нами було проаналізовано 112 історій хвороб дітей з захворюваннями нижніх дихальних шляхів, що проходили лікування в 2008 – 2010 роках у відділенні анестезіології інтенсивної терапії Сумської міської дитячої клінічної лікарні. В їх числі було 72 (64,29%) хлопчика і 40 (35,71%) дівчаток. Серед них 66 (58,93%) дітей до року і 46 (41,07%) дітей – старше року. Встановлено, що найчастіше серед захворювань нижніх дихальних шляхів зустрічається пневмонія – у 71 (63,4%) та обструктивний бронхіт у 35 (31,25%) пацієнтів. Захворювання перебігає на фоні вроджених вад розвитку (21,43%), анемії (19,04% ), гіпотрофії (8,33% ) та інших хвороб. Суттєвий вплив на частоту виникнення захворювань нижніх дихальних шляхів у дітей мають: пізня госпіталізація (у середньому на 6-й день хвороби), вік до 3 років (78,57%), ускладнений перебіг неонатального періоду, приналежність до чоловічої статі (64,29%), характер вигодовування та сезонність.

Таким чином, зважаючи на те, що патологія нижніх дихальних шляхів досить поширена серед дітей, тому дільничним педіатрам та сімейним лікарям необхідно пам’ятати, що високий рівень захворюваності органів дихання. у тому числі на пневмонію, диктує необхідність діагностики та проведення раціональної терапії ще на догоспітальному етапі. Це, у свою чергу, вимагає відповідних умов нагляду та лікування хворих у відділенні інтенсивної терапії та реанімації.
РІВЕНЬ ПРОДУКЦІЇ ІНТЕРЛЕЙКІНУ-4 В ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ТЯЖКИМ СТУПЕНЕМ НЕГОСПІТАЛЬНИХ ПНЕВМОНІЙ

Сміян О.І., Горбась В.А.

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
Останнім часом провідну роль у регуляції імунної відповіді при пневмоніях надають специфічним медіаторам імунної відповіді – цитокінам. Клінічна картина і особливості перебігу інфекційних захворювань, у тому числі і пневмоній, безпосередньо залежать від рівня продукції протизапальних цитокінів та їх впливу на імунорегуляторні і ефекторні імунні механізми.

З метою вивчення ролі цитокінів у формуванні запального процесу при пневмоніях, їх впливу на перебіг захворювання нами було проведено визначення концентрації протизапального інтерлейкіну-4 (ІЛ–4) у сироватці крові дітей з тяжким ступенем негоспітальної пневмонії (НП).

Визначення концентрації цитокінів проведено у 65 дітей з пневмоніями у віці від 6 до 18 років. Із них 32 дитини віком від 6 до 12 років і 33 дитини від 13 до 18 років, що знаходились на лікуванні в інфекційному відділенні №2 СМДКЛ. Групу порівняння склали 29 практично здорових дітей.

Дослідження проводили в гострий період захворювання (1–2 день госпіталізації до стаціонару) і в період стабільного покращання стану та відміни антибактеріальної терапії (10–14 день). Результати досліджень, отримані у дітей з НП, порівнювали з аналогічними показниками здорових дітей.

Аналіз отриманих даних показав, що в гострий період захворювання рівень IL-4 був підвищений у 2,7 рази у дітей з середньотяжкою і тяжкою хворобою. Підвищений рівень ІЛ-4 спостерігався у 78,5 % хворих дітей. У інших, 21,5 % дітей рівень ІЛ-4 був достовірно нижчим (13,4 %), а у 8,1 % дітей рівень цього цитокіну не відрізнявся від показників норми. При порівнянні показників рівня цитокінів у залежності від характеру перебігу захворювання виявлено, що концентрація цитокінів у сироватці крові в дітей в гострий період була високою у порівнянні з контрольною групою, як при тяжкому перебігу, так і при середньотяжкому перебігу пневмоній, але більш виражена продукція цитокінів спостерігалась у дітей з тяжким перебігом. Їх концентрація була вищою у порівнянні зі вмістом їх у сироватці крові дітей із середньо важким перебігом (p<0,001). Після лікування, в період реконвалесценції захворювання рівень ІЛ-4 також знижувався, але темпи його зниження були значно нижчими – всього на 17 %, концентрація якого в періоді реконвалесценції складала 54,671±0,626 пг/мл, що у 2,2 рази більше відносно показників здорових дітей. Різниця темпів зменшення протизапального інтерлейкіну свідчить про тенденцію до зменшення активності запального процесу, але все ж таки підвищені рівні опозиційних цитокінів можуть свідчити про наявність у дітей з НП запального процесу не тільки в періоді виражених клінічних проявів, але і при їх відсутності, в періоді реконвалесценції.

Такі більш виражені зміни продукції ІЛ-4 у дітей з тяжким перебігом захворювання в періоді реконвалесценції можуть свідчити про те, що активність запального процесу, навіть при відсутності клінічних проявів, продовжує зберігатися, особливо у дітей з тяжким перебігом хвороби, що потребує подальшого лікарського нагляду.

Отже, ступінь порушень залежить, головним чином, від тяжкості захворювання і не залежить від віку і статі дитини. Нормалізації виявлених змін інтерлейкіну-4 після проведеного стандартного лікування не наступає. Це необхідно враховувати при розробці оптимальних шляхів лікування та реабілітаційних заходів при негоспітальних пневмоніях у дітей.
МІСЦЕ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ В СТРУКТУРІ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ

Сміян О.І., Емець О.М.*, Лазебник О.А. *; Плахута В.А., магістрант

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
Серед неінфекційних захворювань хвороби органів травлення сьогодні посідають третє місце за поширеністю. Причому за останні десять років у структурі гастроентерологічної патології переважають ураження верхніх відділів травного тракту, а найбільш поширеною серед них є виразкова хвороба (ВХ). Данні щодо поширеності ВХ різноманітні, що пов’язано не тільки з регіональними та етнічними особливостями, але і з методами діагностики, які застосовуються для її виявлення.

Мета роботи: вивчення статистичних даних по СМДКЛ щодо особливостей ураження шлунково-кишкового тракту у дітей, хворих на виразкову хворобу для сучасної діагностики, лікування та запобігання в подальшому розвитку цієї патології.

За даними Є. М. Лук’янової та співавторів (2000 р.) розповсюдженість ВХ у дітей в Україні складає 0,4%. За даними Ю.В. Білоусова (2000 р.) ВХ хворіють приблизно одна з 1000 українських дітей. За даними М.П. Шабалова (1999 р.) поширеність ВХ у Росії складає 3,4 % серед жителів міст та 1,9% у сільській місцевості. У структурі патології органів травлення на долю ВХ припадає від 1,7 до 16%. У дітей частіше зустрічається ВХ дванадцятипалої кишки в 82-87% випадків. Питома вага виразкової хвороби шлунку складає 11-13%. Поєднана ВХ шлунку та дванадцятипалої кишки 4-6% .

До 6-10 років ВХ вражає хлопчиків та дівчат приблизно з однаковою частотою, а після 10 років хлопчики хворіють значно частіше. Цей факт, ймовірно, пояснюється антиульцерогенною дією естрогенів. Слід зауважити, що останнім часом відмічається значне омолодження ВХ, нерідко ця хвороба діагностується уже в віці 5-6 років.

Захворюваність ВХ серед дитячого населення в Східній Європі за останні десятиліття навіть зросла, зокрема поширеність ВХ в Україні складає 1,8–4,7 %, а по Сумській області за 2010 р. цей показник слав 0,8%, що на 0,3% менше, ніж у 2009 р. За минулий рік було виявлено 9 нових випадків захворювання серед дитячого населення Сумщини, серед них 3 підлітка та 6 дітей до 14 років, що підтверджує значне омолодження даної патології.

Таким чином, незважаючи на чисельні дослідження, виразкова хвороба, є актуальною проблемою і потребує подальшого вивчення з метою раннього виявлення даної патології, її профілактики та адекватного своєчасного лікування для запобігання формування в подальшому ймовірних ускладнень.


ГОСТРІ ОТРУЄННЯ В ДИТЯЧОМУ ВІЦІ

Сміян О.І., Бугаєнко В.О.*, Фень С.М., лікар-інтерн

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
За останнє десятиліття невідкладні стани при гострих отруєннях – досить поширене клінічне явище. Згідно даних літератури, у 60% випадків при гострих отруєннях розвиваються невідкладні стани різного характеру. До них належать: токсична кома, гостра дихальна, гостра серцево-судинна, гостра печінкова та ниркова недостатності, екзотоксичний шок.

Гострі отруєння займають четверте місце серед усіх нещасних випадків (після вуличної травми, опіку, утоплення). Це тяжкий вид патології, що розвивається під впливом на організм певної хімічної речовини, яка володіє токсичними властивостями. У більшості випадків (92%) відмічаються побутові отруєння, які можна поділити на алкогольні інтоксикації, нещасні випадки в побуті та суїцидальні отруєння з метою самогубства психічно неврівноваженими людьми.

Випадкові отруєння викликані помилковим прийомом усередину побутової хімії, медикаментів для зовнішнього застосування та інших хімічних препаратів при їх неправильному використанні чи зберіганні в посуді з-під алкогольних та інших напоїв. Збільшення кількості отруєнь у дітей пов’язано з розмаїттям нових лікарських речовин та зберіганням їх у домашніх умовах у місцях, які доступні дітям. Увагу дітей приваблює яскрава обкладинка, та форма таблеток.

Згідно даних літератури в останній час медикаментозні отруєння спостерігаються все частіше, що обумовлено широким спектром ліків та їх легкою доступністю. Приблизно 80% дитячих отруєнь відбувається за рахунок прийому отрути всередину. При цьому можна виділити ситуації, які належать певному віковому періоду. Так, діти молодшого віку по недогляду батьків можуть самостійно вживати ліки, сприймаючи їх цукерку, зацікавившись оригінальністю упаковки, яскравим зовнішнім виглядом таблеток, намагаючись повторити батьків. У дітей до 6-ти років із усіх причин отруєнь приблизно 40% приходиться саме на лікарські препарати.

Якщо у молодшому віці отруйні речовини вживають у 1,5 – 2 рази частіше хлопчики, то в пубертатному періоді ситуація змінюється на протилежну: дівчатка у 1,5 – 2 рази частіше вживають отруйні речовини і зазвичай роблять це навмисно.

Серед різних отруєнь грибами найбільш небезпечними і токсичними є бліда поганка та не поступливі їй по вигляду "зеленувата", "весняна" і "смердюча" поганки. На вигляд отруйні гриби часто плутають із зеленою сироїжкою, шампіньйонами. Бліда поганка та близькі до неї види отруйних грибів містять надзвичайно токсичні з'єднання: фаллотоксини і аманітотоксини. 100 г свіжих або 15 г сухих грибів містять: 10 мг фаллоїдину, 8 мг альфа аманітину.

Отже, гострі отруєння – це патофізіологічний процес у організмі, що характеризується раптово прогресуючим станом, який виникає внаслідок одноразового чи повторного прийому з коротким інтервалом часу токсичної дози отрути, що впливає як специфічно, так і не специфічно на життєво важливі органи, порушуючи при цьому їх функцію та створюючи загрозу для життя дитини. Доза отрути буває невисокою, а характер хімічної речовини — надзвичайно небезпечним. У будь-якому віковому періоді можлива ситуація, коли батьки дають дитині не ті ліки або не в тому дозуванні, без врахування віку або індивідуальної чутливості. Особливістю гострих отруєнь у дітей молодшого віку є складність діагностики та латентний перебіг деяких отруєнь. Недостатність параклінічних методів діагностики знижує ефективність раннього виявлення етіологічного чинника, а значить і своєчасного лікування. Тому ефективним методом профілактики отруєнь є активна санітарно-просвітницька робота серед населення.
Клінічна характеристика ГОСТРОЇ РЕСПІРАТОРНОЇ ВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ ІЗ СИНДРОМОМ КРУПУ В ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

Чижик.Е.О.*, Сміян О.І., Ільченко Т.С., лікар-інтерн,

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти,

*КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) займають провідне місце в інфекційній патології дитячого віку, незважаючи на існуючі методи лікування та профілактики. Одним із тяжких проявів ГРВІ, що супроводжується розладами дихання є гострий стенозуючий ларинготрахеїт (ГСЛТ, несправжній круп).

Мета даного дослідження - вивчити клініко - епідеміологічні особливості гострого стенозуючого ларинготрахеїту у дітей.

Проаналізовано 34 історії хвороби дітей з гострим стенозуючим ларинготрахеїтом, які перебували на лікуванні у відділенні Сумської міської дитячої клінічної лікарні Св. Зінаїди за період 2009-2010 р. Із них 20 хлопчиків та 14 дівчаток. Клінічне обстеження хворих дітей з ГСЛТ складалося з аналізу скарг, анамнестичних даних та загально-клінічного обстеження.

Отримані нами дані показали, що середній вік хворих склав 6 міс-3 роки, при цьому співвідношення даної патології серед хлопчиків та дівчаток склало 1,5:1. Також мала місце сезонність госпіталізації дітей з ГСЛТ - переважно в період пізня осінь-зима.

При аналізі скарг батьків хворих дітей встановлено, що у 100% дітей виникала задишка з утрудненим вдихом, сухий «гавкаючий» кашель, сиплий голос. Температура тіла у 85% була в межах 38-38,5ºС, у 15% спостерігався субфебрилітет. При цьому захворювання розвива­лось за одним із таких клінічних варіантів:

У 6 хворих (17,6%) відмічено 1-й варіант - захворю­вання починалося гостро, навіть раптово, най­частіше вночі, під час сну. Дитина прокидалась від грубого гавкаючого кашлю, гучного дихання, ставала неспокійною, зляканою. Інші ознаки ГРВІ були відсутні.

У 16 хворих (47%) -2-й варіант - яви­ща ГСЛТ раптово виникали на фоні ГРВІ.

У 12 хворих (35,3%) -3-й варіант - яви­ща ГСЛТ поступово наростали на фоні ГРВІ.

Ці дані вказують на те, що ГСЛТ не є самостійним захворюванням, а виникає на фоні вірусної інфекції та посилює її тяжкість.

При загально клінічному обстеженні були виявлені ознаки дихальної недостатності, яка проявлялась задишкою інспіраторного характеру, участю допоміжної мускулатури в акті дихання, зміною забарвлення шкіри(блідість,ціаноз), осиплість голосу, сухий «гавкаючий» кашель у 100%, сухі та вологі хрипи в легенях з метою порівняння вказані показники було поділено на 2 групи: при госпіталізації та при виписці хворого з лікарні. При цьому на фоні проведеної терапії позитивна динаміка за всіма показниками спостерігалась у 100 % хворих. Загальна кількість ліжко-днів у стаціонарі склала 4-13.

Отже, гострі респіраторні вірусні інфекції займають провідне місце в інфекційній патології дитячого віку. Гострий стенозуючий ларинготрахеїт є одним із тяжких проявів ГРВІ, що супроводжується розладами дихання. Особливості клінічної картини та тяжкість ГСЛТ у дітей перших років життя визначається наявністю змішаної вірусно-бактеріальної інфекції, обтяженим преморбідним фоном, виявленою супутньою патологією. Гострий, прогресивний розвиток порушення дихання, який призводить до гіпоксії та метаболічних порушень, наростання інтоксикації вимагає термінової діагностики та лікування.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   23


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка