«актуальні питання теоретичної медицини», «актуальні питання клінічної медицини»



Сторінка14/23
Дата конвертації02.01.2017
Розмір3.14 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   23

Нітратна метгемоглобінемія у дітей першого року життя

Мордань І.О., Ткаченко Ю.А.

Науковий керівник – доц. М.П. Загородній

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики,

Сумська обласна дитяча клінічна лікарня
Отруєння метгемоглобінутворюючими сполуками зустрічаються в педіатричній практиці досить часто, особливо у дітей 1-го року життя. Отруєння виникають у випадках приготування сумішей для харчування на воді із колодязя, що «живиться» поверхневими водами. В той же час ця патологія може розвиватися і у дітей, що знаходяться на природному вигодовуванні у випадках, якщо їх матері вживали воду або овочі з високим вмістом нітратів, оскільки нітрати легко попадають в грудне молоко. Вони також не руйнуються при термічній обробці.

У травному тракті дитини під дією ферментів умовно-патогенної флори (протея, стафілококів, кишкової палички) з нітратів продукується нітрити, які є метгемоглобінутворюючою отрутою. Під їх дією гемоглобін перетворюється в метгемоглобін – відбувається перехід двовалентного заліза в тривалентне. Такий гемоглобін не здатний переносити кисень до тканин організму. Якщо метгемоглобіну у крові багато, зменшується насичення артеріальної крові киснем, виникає гемічна гіпоксія, від якої страждають всі тканини, але особливо центральна нервова система та міокард. Одночасно розвивається метаболічний ацидоз. Найбільш чутливі до дії нітратів новонароджені та діти  до трьох місяців життя внаслідок зниженої кислотності шлункового соку, високого рівня споживання рідини в перерахунку на кілограм маси тіла. Впливає і те, що в еритроцитах ще міститься фетальний гемоглобін, залізо якого легко окислюється до тривалентного. Крім того, в еритроцитах міститься мало відновлюючих ферментів (метгемоглобінредуктази, глутатіонредуктази та ін.), що спричиняє повільне відновлення гемоглобіну з метгемоглобіну.

За 2008-2010 роки в Сумській області нітратних отруєнь у дітей до року офіційно не зареєстровано. Але за 2010 рік у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії (АІТ) Сумської обласної дитячої клінічної лікарні (СОДКЛ) знаходилися на лікуванні 3 дітей (2міс., 4міс. та 11 міс. життя), які були госпіталізовані з районів області з діагнозом: гостре отруєння нітратами. У всіх випадках діагноз був виставлений на основі клініко-анамнестичних даних. В одному випадку в 11- місячної дитини батьки змінили місце проживання і близько тижня дитяче харчування готували на колодязній воді. В двох інших випадках (у дітей 2 та 4 місяців життя), внаслідок гіпогалактії було введено годування адаптованою сумішшю, що готувалася на колодязній воді. Проби на метгемоглобін в ЦРЛ не проводилися. Догоспітальна допомога була адекватною: оксигенотерапія, дезінтоксикаційна інфузійна терапія, промивання шлунку, застосування ентеросорбентів. При госпіталізації у відділення АІТ у всіх випадках стан дітей оцінювався як важкий, мало місце поєднання дихальної недостатності, ціанозу, вираженого астено- вегетативного та гастро- інтестинального синдрому. Концентрація метгемоглобіну в крові не визначалася (відсутність можливостей), в аналізах крові відмічався помірний метаболічний ацидоз.

Цим дітям проведена оксигенотерапія, інфузійна терапія в режимі форсованого діурезу з урахуванням частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, погодинного діурезу, одночасно проведена ентеросорбція. Специфічне лікування (толуїдиновий синій, 0,2% розчин тіоніну, метиленовий синій) не проводилася (відсутність можливостей та позитивна клінічна динаміка від неспецифічної терапії). В середньому діти знаходились у відділенні АІТ 1-2 дні, після чого з покращенням були переведені у діагностичне відділення.

На нашу думку, для профілактики нітратного отруєння необхідне проведення постійної роз’яснювальної роботи серед населення з попередження нітратного забруднення води, забезпечення використання для приготування дитячого харчування тільки екологічно чистої води.
ВИКОРИСТАННЯ ВИЇЗДНОЇ БРИГАДИ СПЕЦІАЛІСТІВ СОДКЛ ДЛЯ ПОКРАЩАННЯ НАДАННЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ РАЙОНУ

Поцелуєв В.І.*, Попова Т.В.*, Турова Л.О., Журавель А.О.**

Науковий керівник – доц. Загородній М.П.

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики,

*Сумська центральна районна лікарня, **Сумська обласна дитяча клінічна лікарня
Питання надання спеціалізованої медичної допомоги дитячому населенню сільської місцевості залишається актуальним. Сумська ЦРЛ має переваги перед іншими районними закладами області, оскільки знаходиться близько до обласної дитячої клінічної лікарні (СОДКЛ). Це дозволяє дитячому населенню значно частіше користуватися послугами спеціалістів цього центру. Тим більше, відмов в наданні медичної допомоги не було. Спеціалісти ЦРЛ хоча і мають підготовку по наданню спеціалізованої допомоги дітям, проте населення їх послугами користується рідко.

Щорічно, згідно з планом СОДКЛ, організовуються по 1-2 виїзди дитячих фахівців цього закладу в лікувально-профілактичні заклади району. Зазвичай, за результатами підсумкової медичної ради району ми формуємо заявку виїздів фахівців СОДКЛ в медичні заклади району. При цьому враховуються показники їх роботи та проблеми по спеціальності, наявність диспансерної групи та якість диспансеризації, що організовується медичними працівниками цього закладу.

Ми розуміємо, що при виїзді фахівців СОДКЛ, окрім консультативної медичної допомоги дітям, організатори охорони здоров’я району одержують інформацію і про недоліки в лікуванні дітей та профілактичній роботі, що здійснюється на місцях. Тільки за 2010 рік одержано від спеціалістів СОДКЛ 65 пропозицій. В 2010 році спеціалістами СОДКЛ в район здійснено 17 виїздів, при цьому проконсультовано 469 дітей (в тому числі 456- мешканців сіл). При виїздах було проконсультовано дітей – інвалідів 107, осіб, що постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи – 3. Було відібрано на госпіталізацію у відділення СОДКЛ 18 дітей сільської місцевості. Із дитячих спеціалістів по 1-2 рази провели консультативні прийоми при виїздах в Сумський район: гастроентеролог, ЛОР, офтальмолог, хірург, кардіолог, ендокринолог, ортопед-травматолог, уролог, педіатр, сурдолог, сурдопедагог. Крім того, проводилися короткі наради на місцях, лікарі інформували спеціалістів району про нові технології, методики та препарати, що впроваджені у відділеннях СОДКЛ, їх ефективність. Всі критичні зауваження дитячих фахівців при виїзді в ЛПЗ району аналізувалися, розроблялися заходи з покращення медичної допомоги дитячому населенню, організовувалися контрольні перевірки, а їх результати заслуховувалися на оперативних нарадах головного лікаря та заступника по дитинству.

Таким чином, виїзди фахівців СОДКЛ дозволяють не тільки покращити доступність спеціалізованої медичної допомоги дітям сільської місцевості, але і організацію допомоги дітям та підвищити професійний рівень спеціалістів району.



ТИРЕОПАТІЇ У РАЗІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 1-го ТИПУ В ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Радченко І.П., Терещук О.Н., Монастирьова Т.М.

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики,

Сумська обласна дитяча клінічна лікарня
Відомо, що серед хворих на цукровий діабет 1-го типу (ЦД-1) інші ендокринні захворювання зустрічаються в 4-5 разів частіше, ніж у осіб без діабету. Причому, перше місце за частотою серед супутніх діабету ендокринних захворювань займає патологія щитоподібної залози. Тиреопатологія виникає через порушення клітинного імунітету при ЦД-1, що відіграє роль не тільки в імунодеструкції β-клітин, а також і аутоімунних ураженнях щитоподібної залози.

Метою дослідження було вивчити частоту тиреопатій у разі ЦД-1 у дітей та підлітків. Проведений аналіз 690 історій хвороб дітей, хворих на ЦД-1 віком від 1 до 17 років, які знаходились на лікуванні в Сумській обласній дитячій клінічній лікарні впродовж 2005-2009 років. Ступінь збільшення щитоподібної залози визначався за даними ультразвукового дослідження.

Тиреоїдну патологію виявлено у 136 (19,7%) випадках серед усіх проаналізованих історій хвороб. Причому, переважну більшість з них – 101 (74,3%) випадок – становив дифузний зоб 1 ступеня. Майже п’ята частина 24 (17,6%) дітей мала аутоімунний тиреоїдит. Дифузний зоб 2 ступеня мав місце у 7 (5,2%) пацієнтів. Звертає увагу той факт, що досить рідко зустрічалась гіпоплазія щитоподібної залози – у 4 (2,9%) обстежених.

Отже, серед патології щитоподібної залози у дітей, хворих на цукровий діабет 1 типу, домінує дифузний зоб 1 ступеня, що може впливати на перебіг основного захворювання та добову потребу в інсуліні.


АНТЕНАТАЛЬНІ ФАКТОРИ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ГІПОКСИЇ У НЕДОНОШЕНИХ НОВОРОДЖЕНИХ

Пустова М.А., Резнік А.В., Вецко О.Б., студ. 5-го курсу

Науковий керівник – доц. І.В.Тарасова

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики
Проблема вивчення перинатальної патології нервової системи у дітей залишається актуальною, що обумовлено зростанням частоти церебральних порушень (80%). Гіпоксія плода та новонародженого займає особливе місце серед пошкоджуючи факторів центральної нервової системи (ЦНС). Ця патологія є наслідком плацентарної недостатності, яка супроводжує майже усі ускладнення вагітності – невиношування, гестози, затримку розвитку плода. Особливо велика її роль у недоношених новонароджених, у яких вона у 10-15 разів частіше постає причиною загибелі плода.

Мета роботи: дослідити особливості антенатальних факторів ризику виникнення перинатальної гіпоксії у недоношених новонароджених.

Проаналізовано 242 історії хвороб немовлят, що лікувалися у відділенні недоношених новонароджених Сумської обласної дитячої клінічної лікарні (СОДКЛ) у 2009 році. Серед малюків виділено 223 недоношених дітей із гіпоксично- ішемічним ураження ЦНС, які поділені на три групи. Першу групу склали 98 новонароджених, народжених у терміні гестації 35-37 тижнів, другу – 87 малюків строком гестації 32-34 тижні, третю – 38 малюків, народжених до 32 тижня вагітності. До групи порівняння увійшли 19 умовно здорових недоношених новонароджених без клінічних та лабораторних ознак перенесеної гіпоксії.

Перебіг вагітності без патологічних відхилень спостерігався лише у 35,8% матерів І групи, 24,6% жінок ІІ групи та 18,5 % породіль ІІІ групи. У 48,5 % матерів, які народили умовно здорових недоношених новонароджених, вагітність мала фізіологічний перебіг. Решта матерів мала обтяжливий акушерсько-гінекологічний анамнез.

Аналіз антенатального онтогенезу досліджуваних груп представлений у таблиці.

Таблиця


Аналіз антенатального онтогенезу

Показник

Група порівняння

І група

ІІ група

ІІІ група

Загроза переривання вагітності, %

26,3

17,3

25,3

28,9

Анемія вагітних, %

15,8

26,5

32,2

31,6

Синдром затримки розвитку плода, %

-

3,1

2,3

2,6

Вагіноз, кольпіт, %

5,3

6,1

6,9

10,3

Фетоплацентарна недостатність, %

5,3

4,1

13,8

15,8

Інфекційна патологія, %

10,5

21,4

23,0

28,9

Прееклампсія, гестози, %

5,3

6,1

9,2

10,5

Соматична патологія, %

5,3

8,2

19,5

21,0

Багато-, маловоддя, %

-

4,1

8,0

10,5

Токсикоз, %

5,3

7,1

9,2

7,9

Аборти в анамнезі, %

15,8

21,4

34,5

36,8

Вживання алкоголю, паління, %

-

4,1

2,3

2,6

Матково-плацентарне інфікування, %

-

2,0

2,3

2,6

Патологія плаценти, %

-

3,1

4,6

7,9

Обвиття пуповини навколо шиї, %

-

8,2

5,7

5,2

Таким чином, при дослідженні антенатального періоду встановлено, що найбільш небезпечними факторами ризику розвитку гіпоксії плода є загроза переривання вагітності, гестози, анемії, інфекційна і соматична патологія у матерів, хронічна фетоплацентарна недостатність, вживання алкоголю, паління під час вагітності, багато- та маловоддя. Слід також зауважити, що патологічний перебіг вагітності зустрічався з більшою частотою у групі матерів, що народили глибоконедоношених малюків. Це свідчить про те, що тривалість внутрішньоутробного періоду залежить від особливостей акушерсько-гінекологічного анамнезу вагітної.


ЕНТЕРОСОРБЦІЯ У ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ ІЗ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ

Радченко І.П., Желєзна Т.О., Котенко З.І., Богород О.В., Бондаренко В.О.

Науковий керівник – доц. М.П. Загородній

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики,

Сумська обласна дитяча клінічна лікарня
Ентеросорбція – метод лікування, що полягає у використанні речовин, що здатні сорбувати на собі продукти обміну та ксенобіотичні речовини. Сам метод ентеросорбції запропонований у 1983 році, хоча методики сорбційної детоксикації використовувалися з сивої давнини. Ентеросорбція – це додатковий універсальний метод лікування, здатний впливати на чисельні метаболічні порушення у дітей, які страждають на цукровий діабет.

Метою нашого дослідження була оцінка ефективності ентеросорбції у дітей, хворих на цукровий діабет.

Матеріали та методи. Використання ентеросорбції при лікуванні цукрового діабету у дітей нами було започатковано в 1993 році. З метою ентеросорбції нами використовувалися сорбенти на основі карбону, волокнисті сорбенти на основі кремнію та природні харчові волокна (висівки злаків). Сорбенти призначалися у вікових дозах тричі на день через 1,5-2 години після їжі (10 днів). Попередньо сорбент розмішували у воді. Висівки пшениці та жита запарювали на 8 годин окропом та вживали рівномірними порціями в перервах між їжею (20 днів). При використанні сорбентів оцінювали клінічні та біохімічні показники.

Проаналізовано історії хвороби дітей шкільного віку, хворих на цукровий діабет першого типу, які лікувалися у Сумській обласній дитячій клінічній лікарні протягом останніх 5 років. При аналізі медичної документації 222 хворих нами було встановлено, що на першому місці у дітей, що одержували сорбенти, було зменшення та зникнення скарг, викликаних цукровим діабетом. У дітей зникала спрага та зменшувалася кількість випорожнень (нормалізація відзначалася на 3,5 доби раніше, ніж у дітей з цукровим діабетом, які не одержували лікування сорбентами (контрольна група, 25 школярів)). Крім того, у дітей, які лікувалися сорбентами, раніше зникало відчуття розпирання та біль у правому підребер’ї, зникали вранішня сухість та гіркота у роті. Випорожнення ставали регулярними (на 2 дні раніше, ніж у дітей контрольної групи).

За наявності схильності до закрепів нами призначалися харчові волокна, що сприяло швидкій нормалізації змін з боку шлунково-кишкового тракту. Із біохімічних показників у першу чергу спостерігалося зниження глікемії натще (на 1,5 дня раніше, в порівнянні з контрольною групою). Приступнюк О.М. (2010) вважає, що позитивний вплив ентеросорбції у дорослих хворих на цукровий діабет наступає в результаті очищення травного каналу від токсичних речовин та нормалізації мікрофлори кишок.

Таким чином, ентеросорбція є важливим компонентом у комплексному лікуванні дітей, хворих на цукровий діабет. Враховуючи позитивний вплив ентеросорбції на метаболізм, ми вважаємо за доцільне проводити ентеросорбцію хворим на цукровий діабет двічі на рік та ввести такі рекомендації у стандарти лікування дітей.



СТРУКТУРА ЗАХВОРЮВАНОСТІ НЕДОНОШЕНИХ НОВОНАРОДЖЕНИХ ІЗ

ГІПОКСИЧНО-ІШЕМІЧНИМ УРАЖЕННЯМ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ПРОТЯГОМ НЕОНАТАЛЬНОГО ПЕРІОДУ

Редько О.К., Мороз Т.Д.*, Тресницька Ю.В.*, Юсюк Л.А.*, Паскарик О.Ю.*

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики, *Сумська обласна дитяча клінічна лікарня
Сьогодні у практичній неонатології особлива увага спеціалістів сконцентрована на дітях, які народилися передчасно. Для недоношених новонароджених характерним є порушення адаптації до умов позаутробного життя, підвищений рівень захворюваності. Період адаптації у недоношених дітей триває 1,5-2 місяця. При цьому часто спостерігаються симптоми постгіпоксичної енцефалопатії, синдром персистуючої фетальної циркуляції, гіпотермія, поліцитемія, гіпокальціємія, внутрішньочерепні крововиливи, гіпербілірубінемія та ін. Це пояснюється складністю та своєрідністю їхньої адаптації, яка зумовлена передчасним переходом до позаутробного існування.

Мета роботи: дослідити структуру захворюваності недоношених новонароджених із гіпоксично-ішемічним ураженням ЦНС протягом неонатального періоду.

Проаналізовано 242 історії хвороб немовлят, що лікувалися у відділенні недоношених новонароджених Сумської обласної дитячої клінічної лікарні (СОДКЛ) у 2009 році. Серед малюків виділено 223 недоношених дітей із гіпоксично- ішемічним ураження ЦНС, які поділені на три групи. Першу групу склали 98 новонароджених, народжених у термін гестації 35-37 тижнів, другу – 87 малюків строком гестації 32-34 тижні, третю – 38 малюків, народжених до 32 тижня вагітності. До групи порівняння увійшли 19 умовно здорових недоношених новонароджених без клінічних та лабораторних ознак перенесеної гіпоксії.

Структура захворюваності протягом неонатального періоду наведена у таблиці.

Таблиця


Частота патологічних станів протягом неонатального періоду

Патологічний стан

Група порівняння

І

група

ІІ група

ІІІ група

Затримка внутрішньоутробного розвитку плода, %

15,8

27,5

4,6

-

Гемолітична хвороба новонароджених, %

10,5

9,2

14,9

5,3

Внутрішньошлуночкові крововиливи, %

-

6,1

9,2

10,5

Синдром дихальних розладів, %

-

9,2

25,3

44,7

Неонатальна жовтяниця, %

57,9

14,3

32,2

10,5

Рання анемія недоношених, %

-

4,1

4,6

18,4

Дихальна недостатність ІІ-ІІІ ступеня, %

-

11,2

25,3

44,7

Виразково-некротичний ентероколіт, %

-

2,0

5,7

5,3

Внутрішньоутробне інфікування, %

-

3,1

9,2

13,2

Відкриті фетальні комунікації, %

-

18,4

13,8

7,9

Синдром системної запальної відповіді,%

-

1,0

1,1

2,6

Постгіпоксична кардіопатія, %

-

3,1

4,6

2,6

Диспластична кардіопатія, %

-

5,1

2,2

2,6

Бронхо-легенева дисплазія, %

-

-

-

10,5

Отже, перинатальна гіпоксія у значній мірі ускладнює перебіг раннього неонатального періоду у недоношених малюків та створює преморбідний фон для розвитку патологічних станів. Гіпоксично- ішемічне ураження ЦНС у значній мірі знижує захисні механізми новонароджених та призводить до порушення ранньої адаптації малюків.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   23


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка