«актуальні питання теоретичної медицини», «актуальні питання клінічної медицини»



Сторінка12/23
Дата конвертації02.01.2017
Розмір3.14 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   23

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГОСТРОЇ КРОПИВ’ЯНКИ У ДІТЕЙ

Марушко Ю.В., Московенко О.Д., Чабанович О.В.

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра педіатрії №3
В останні роки відмічається значний ріст алергічних захворювань серед дітей у всіх вікових групах. Актуальною і складною проблемою являється гостра кропив,янка у дітей. Серед дітей шкільного віку прояви хронічної кропив,янки за даними літератури відмічаються майже у 3% дітей, яка суттєво впливає на якість життя, що виражається в слабкості, порушенні сну, соціальній дизадаптації. Складності в діагностиці, визначенні патогенетичних механізмів розвитку патологічного процесу обумовлюють пошуки індивідуальних підходів у лікуванні.

Під нашим спостереженням знаходилося 28 дітей віком від 10 до 14 років з проявами гострої кропив,янки, контрольну групу складали діти без ускладненого алергологічного анамнезу та гострих проявів алергії на момент дослідження. У всіх дітей детально вивчався анамнез захворювання для визначення етіологічного чинника гострої кропив,янки, були проведені загально клінічні обстеження (загальний аналіз крові, біохімічне обстеження крові – печінкові проби, С-реактивний білок, білкові фракції), вивчався рівень IgE загального, типоспецифічного IgE до харчових продуктів, домашнього пилу, шерсті тварин, медикаментів, стан комплементу – С3 та С4.

В результаті вивчення даних анамнезу був встановлений етіологічний чинник захворювання лише у 12 хворих (42,9 %). Так, у 5 дітей (17,9 %) виникнення гострої кропив,янки пов,язували з алергією на харчові продукти, у 4 дітей (14,2 %) – з алергічною реакцією на медикаменти, у 3 дітей (10,7 %) – з шерстю тварин. У інших хворих визначити анамнестичну причину появи гострої кропив,янки не вдалося. При вивченні рівня загального IgE в сироватці крові встановлено його підвищення у 14 з 28 дітей (50 %), які знаходилися під нашим спостереженням, позитивні алергопроби відмічалися лише у 9 хворих (32,1 %). Підвищення рівня білірубіну, тимолової проби мало місце у 6 хворих (21,4 %), лише у 4 з них (14,2 %) рівень загального IgE був також підвищений. У всіх дітей незалежно від рівня загального IgE в сироватці крові спостерігалося збільшення концентрації компонентів комплементу – С3 та С4, однак, достовірне збільшення рівня С3 та С4 відмічалося у 14 дітей (50%), в сироватці крові яких рівень загального IgE не перевищував показників норми. Так, у цих дітей рівень С3 становив 2,1±1,2 (р< 0,05), а рівень С4 становив 1,4±1,3 (р<0,01).

Проведеними дослідженнями було встановлено, що у третини обстежених вірогідним етіологічним чинником гострої кропив,янки була харчова та медикаментозна алергія, у інших встановити причину алергії не вдалося. У половини дітей, які обстежувалися, рівень IgE не перевищував норму, у всіх обстежуваних визначалося підвищення рівня С3 та С4 в сироватці крові, що відображало процес між зв,язуванням комплементу з імунними комплексами та підвищенням його синтезу в гострій фазі алергії, що необхідно враховувати діагностиці та визначенні плану лікування дітей, хворих на гостру кропив,янку.


ДИНАМИКА ФЕНОТИПИЧЕСКИХ ПРОЯВЛЕНИЙ БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМЫ У ДЕТЕЙ ЗАПОРОЖЬЯ И ОБЛАСТИ ПОД ВОЗДЕЙСТВИЕМ САВ

Марчук Н.Н., магистрант

Научный руководитель – д.мед.н., проф. С.Н. Недельская

Запорожский государственный медицинский университет, кафедра факультетской педиатрии
Бронхиальная астма представляет собой одну из наиболее актуальных медицинских проблем. Это обусловлено, в первую очередь, широкой распространенностью заболевания. Обсуждаются вопросы дифференциации так называемых астма-фенотипов детского возраста, что определяет особенности ее течения и индивидуальные подходы к лечению. Отмечается устойчивая тенденция к усилению тяжести течения и формированию резистентных форм бронхиальной астмы

В связи с этим, целью нашего исследования является изучение распространенности и возрастной динамики фенотипических проявлений БА у детей и подростков в Запорожье и курортной зоне юго-востока Украины.

Первый этап исследования включил анкетирование по системе ISSAK декретированных групп 1073 учащихся 7-ми средних школ г. Бердянска (дети в возрасте 6-7 – младшая возрастная группа – 320 респондентов и 13-14 лет – старшая возрастная группа – 753 респондента). В качестве группы сравнения были взяты данные эпидемиологического исследования среди детей 13-14 лет г. Запорожья, проведенные проф. С.Н. Недельской в 2003 году (3340 детей). Группы были рандомизированы по возрасту, в опытной группе и группе сравнения преобладали девочки, что соответсвует демографической ситуации региона.

У детей города Бердянска, положительно ответивших на вопрос относительно наличия приступов удушья за последние 12 месяцев, были изучены условия проживания и частота проявления данного симптома. Установлено, что в младшей возрастной группе приступы отмечаются достоверно чаще у жителей частного сектора – 75% и встречаются у 41% в старшей группе детей со сходными условиями проживания (р<0,01).

Интересен тот факт, что у детей – жителей курортной зоны, имеющих симптомы бронхиальной астмы, улучшение при смене места жительства наблюдается только в старшей возрастной группе – у 55% случаев.

Если в возрастной группе детей 6-7 лет приступы удушья встречаются лишь в 0,9% случаев, то в возрастной группе исследуемых 13-14 лет данный показатель уже составляет 9,6% (р<0,001).



Стан біліарної системи В підлітків ІЗ ВЕГЕТАТИВНИМИ ДИСФУНКЦІЯМИ

Таловерова Л.І.

ДЗ «Луганський державний медичний університет»,

кафедра пропедевтики педіатрії з доглядом за хворими
Вегетативна нервова система відіграє провідну роль у регуляції діяльності внутрішніх органів, збереженні гомеостатичної рівноваги, трофіки тканин організму, забезпеченні енергетичних потреб різних форм психічної й фізичної діяльності. Метою даної роботи було вивчення розповсюдженості дисфункції жовчного міхура (ДЖМ) серед дітей із вегетативними дисфункціями (ВД). Обстежено 67 дітей віком від 13 до 16 років, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в ревмакардіологічному відділені дитячої міської лікарні №1 м. Луганська з приводу ВД. Розподіл дітей за статтю виявив, що загальна кількість обстежених хлопчиків та дівчат становила 31 (46,3%) і 36 (53,7%) відповідно. В залежності від нозології діти були розподілені на такі групи: 35 (52,2%) дитина із ВД із гіпотонією, 32 (47,8%) із гіпертонією.

З метою дослідження функції жовчного міхура всім дітям проведено ультразвукове дослідження (УЗД) із наданням жовчогінного сніданку. Серед них ДЖМ виявлено в 49 (73,1%) дітей. Нозологічно в дітей із ВД із гіпотонією частіше (79,1%) зустрічалась ДЖМ за гіпомоторним типом, а гіпермоторний тип ДЖМ складав 20,9%. Приблизно з однаковою частотою спостерігався гіпомоторний (53,7%) та гіпермоторний (44,7%) тип ДЖМ в групі дітей із ВД з гіпертонією.

Установлено, що в 30 (44,7%) дітей поряд із клінічними симптомами, притаманними ВД, відмічалися скарги на біль у правому підребер’ї, постійного, ниючого характеру. У 14 (20,8%) підлітків відмічався різкий, спастичний біль у правому підребер’ї. Абдоміналгії посилювалися після прийому їжі і погрішності в дієті. Такі прояви диспепсичного синдрому, як печія і відригування гірким були більш характерними для ВД із гіпотонією й відмічалися в 38,8% випадків серед обстежених дітей із ВД. У підлітків з ВД із гіпертонією печія та відригування відмічались у 10,4% випадків. Симптоми посилювались після недотримання дієти. Більш ніж у 1/3 дітей (35,8%) перебіг ДЖМ був безсимптомним.

Таким чином, ВД у дітей супроводжуються порушенням функції жовчного міхура навіть при відсутності скарг. Наведені дані свідчать про доцільність УЗД функції жовчного міхура дітям із ВД із метою подальшої корекції цих порушень при призначенні комплексної терапії.


Стан антиоксидантної системи у дітей Із суглобовою патологією

Ричкова Т.А.

ДЗ «Луганський державний медичний університет»,

кафедра пропедевтики педіатрії з доглядом за хворими
Актуальність ревматичних захворювань (РЗ) обумовлена їх високою розповсюдженістю в загальній популяції. У структурі РЗ провідне місце посідає патологія кістково-м’язової системи, у тому числі реактивні артрити (РеА) та ЮРА. У патогенезі даної групи захворювань провідну роль відіграє запальний процес як універсальна реакція організму, що супроводжується переокисним окисленням ліпідів (ПОЛ). Захист організму забезпечується наявністю антиоксидантної системи (АОС), одним із основних та стійких компонентів якої є церулоплазмін (ЦП), який інгібує ПОЛ до 50% за рахунок інактивації супероксидного радикалу, має потужну протизапальну дію. Тому метою дослідження було визначення стану АОС за даними рівня ЦП у сироватці крові дітей із суглобовою патологією.

Під наглядом перебувало 76 дітей із запальними захворюваннями суглобів. Серед обстежених дітей РеА зафіксовано у 49 (64,5%) пацієнтів, решта 27 (35,5%) пацієнтів лікувались із приводу ЮРА. Підгрупи дітей за віком і статтю були співставні. У більшості дітей (57,95%) було діагностовано моноартрит колінного суглоба, частіше лівого, у 10,5% – кульшового, у 11,8% – олігоартрит обох колінних суглобів, у 2,6% пацієнтів – променево-зап’ястних суглобів, у решти 17,2% – артрит дрібних суглобів верхніх та нижніх кінцівок.

Вміст ЦП визначався методом Равіна за допомогою набору реактивів «Для визначення вмісту церулоплазміну» виробництва АТ «Реагент» (м. Дніпропетровськ, Україна) на спектрофотометрі «Solar» PV-1251C.

Отримані дані свідчили, що в дебюті та при загостренні запального процесу рівень ЦП був підвищеним, але між показниками в підгрупах встановлена вірогідна різниця. У дітей із РеА середній рівень ЦП становив 266,78±10,08 мг/л, у дітей з ЮРА середні показники склали 330,89±13,53 мг/л (Р<0,01). При індивідуальному аналізі встановлено, що рівень ЦП корелював із гостротою та тяжкістю перебігу запального процесу. Максимальні показники зафіксовані у пацієнтів із суглобово-вісцеральною формою ЮРА.

Таким чином, отримані дані свідчили про напруження антиоксидантного захисту у дітей із суглобовою патологією, що обґрунтовує доцільність розробки індивідуальних схем лікування та реабілітації даного контингенту хворих.

СЕКЦІЯ ПЕДІАТРІЇ №2
ЗАСТОСУВАННЯ ДОЛОБЕНЕ-ГЕЛЮ В ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ, ЯКІ СУПРОВОДЖУЮТЬСЯ БОЛЬОВИМ СИНДРОМОМ

Біденко О.Г.*, Євдошенко П.Л.*, Рябоконь С.В.*, Марус І.В., студ. 4-го курсу

Науковий керівник – доц. М.П. Загородній

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики,

*Сумська обласна дитяча клінічна лікарня
Проблема болю у дітей з патологією опорно-рухового апарату є досить актуальною. Такі захворювання, що часто бувають у дітей, як остеохондроз, дорсалгії різного ґенезу, артрози суглобів, остеохондропатії супроводжуються болями. Враховуючи часті ускладнення від використання анельгезивних засобів важливим є пошук альтернативних знеболюючих засобів місцевого застосування.

Біль виникає в результаті впливу на організм ноцицептивних стимулів або у результаті пригнічення ендогенної протибольової системи (Самосюк І.З та співав., 2010). Больові подразнення можуть виникати як в глибоких тканинах, внутрішніх органах, так і у шкірі. Формування больового відчуття забезпечується центральними та периферичними нейрональними утвореннями і складається із процесів трансдукції, трансмісії, обробки інформації та формування больового відчуття. При захворюваннях опорно-рухової системи дитячому ортопеду зазвичай приходиться мати справу з гострим болем, іноді – з хронічним. Хронічний біль можна запідозрити, якщо він триває більше 3 місяців. При цьому є явища прихованої чи явної депресії. Пусковим моментом болю при захворюваннях опорно-рухової системи у дітей є дегенеративно-дистрофічні зміни в окремих ділянках (мікропереломи, розтягнення рецепторів, диспозиція, спазм) чи в значних зонах з приєднанням запальних процесів. Запальні процеси частіше асептичні. Зони запалення чи травмування тканин викликають формування периферичного підвищення чутливості з утворенням ділянок гіпералгезії (Рушай А.К. та співат., 2008). Підвищення чутливості (сенсибілізація) ноцицепторів виникає в результаті дії медіаторів запалення (гістамін, серотонін, лейкотрієни, ацетилхолін, простагландіни) в зоні пошкодження. Після сенсибілізації стимули низької інтенсивності починають сприйматися як больові. Для зменшення сенсибілізації лікарями найчастіше використовуються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), місцеві анестетики та фізіотерапевтичні заходи. НПЗП використовуються для лікування різноманітних захворювань та станів, в ґенезі яких наявний запальний компонент, а в проявах хвороби є біль та підвищення температури. Особливістю цієї групи препаратів є неспецифічність дії та наявні протизапальні, анельгезуючі та жарознижувальні властивості.

Враховуючи високу частоту можливих ускладнень НПЗП (майже у третини хворих) ми призначали препарат тільки місцево. Місцеве використання НПЗП запобігає різним ускладненням, а також є простою, безболісною процедурою. Крім того препарат при цьому безпосередньо впливає на вогнище ураження (суглоб, місце забою, запалення тощо), досягається максимальна концентрація препарату в зоні ураження, при цьому практично виключається токсичний вплив на організм. Відмічено, що у дорослих хворих при місцевому використанні НПЗП висока концентрація препарату може зберігатися до 15 годин.

Завданням нашого дослідження було вивчити ефективність Долобене- гелю для іонофорезу у дітей з патологією опорно-рухової системи. Препарат використовувався у формі гелю, бо така форма є найбільш ефективною. Для кращого проникнення в тканини використовували фонофорез. Ультразвукове опромінення зон із больовим синдромом проводили після нанесення на них Долобене- гелю (0,5-2,5 г, залежно від віку). Кількість процедур 8-10 на курс лікування.

Нами проведений аналіз використання препарату Долобене- гель у 136 дітей шкільного віку, що знаходилися на стаціонарному лікуванні у ортопедо- травматологічному відділенні Сумської обласної дитячої клінічної лікарні. Серед пролікованих дітей були хворі із остеохондрозами (n=44), із функційним блоком хребців (n=34), із остеохондропатіями плюсневих кісток (n=26), із артрозами суглобів (n= 26), із хворобою Осгуд-Шлятера (n= 6). Із усіх 136 хворих повний курс пройшли 129. Ніяких реакцій на використання препарату чи іонофорезу нами не встановлено. В усіх випадках після четвертої процедури больовий синдром повністю зник.

Таким чином, локальне застосування Долобене- гелю є ефективним методом лікування дітей із захворюваннями опорно-рухової системи. Поєднаний вплив іонофорезу веде до швидкого та стійкого знеболюючого ефекту. Місцеве використання препарату не викликало побічних ефектів.


осОБЛИВОСТІ ПЕРИНАТАЛЬНОГО аНАМНЕЗУ НОВОНАРОДЖЕНИХ ЗІ Звур

Богданова Г.В.*, Кірой О.І.*, Мороз Т.Д.*, Турова Л.О., Будко А.Ю.

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики,

*Сумська обласна дитяча клінічна лікарня
Зниження перинатальної захворюваності і смертності є пріоритетним завданням сучасної медицини. Враховуючи те, що за останнє десятиріччя в Україні різко погіршилась демографічна ситуація і при цьому зберігаються високі показники перинатальних ускладнень, надзвичайно актуальним є вивчення різноманітних факторів ризику порушень стану матері і плода, а також пошук шляхів їх профілактики.

У результаті клінічного обстеження 255 дітей зі ЗВУР та аналізу впливу перинатальних факторів на частоту розвитку ЗВУР виявлено, що у кожної другої жінки преморбідний фон, на якому розвивалася вагітність, характеризувався екстрагенітальною патологією та обтяженим акушерсько-гінекологічним анамнезом.

При дослідженні вікових показників жінок, які народили дітей зі ЗВУР встановлено, що значна частина з них (11,8 %) були у віці до 18 років, після 30-ти літнього віку було 28,2%. За характеристикою соціального статусу жінок, які мали ускладнення гестаційного процесу, звертає на себе увагу значна кількість вагітних, що страждали на нікотинову 65% жінок та алкогольну залежність 2% вагітних. Соціальне неблагополуччя, у тому числі нутрітивна недостатність мала місце у 30%, важка фізична праця та професійні шкідливості відмічені у 12% випадків. Фактор високого психоемоційного навантаження виявлявся у 37% випадків. На особливу увагу заслуговують дані акушерсько-гінекологічного анамнезу. У 100% вагітних він був обтяжений анемією та у 60% ‒ хронічною фетоплацентарною недостатністю (ФПН). У 56% вагітних перебіг вагітності був обтяжений загрозою викидня та передчасних пологів, ранній гестоз спостерігався у 26% випадків, порушення менструального циклу мали 10% жінок.

Отже, провідним фактором ризику виникнення ЗВУР є ФПН, яка супроводжується ускладненнями вагітності, та анемії вагітних.

Серед гінекологічних ускладнень превалюють запальні захворювання внутрішніх статевих органів (53%), та захворювання, що передаються статевим шляхом, у тому числі бактеріальний вагіноз і TORCH-інфекції (34%). Синдром ЗВУР формується на фоні екстрагенітальних захворювань, у структурі яких переважне значення мають серцево-судинні захворювання, а саме артеріальна гіпотонія (15%), вегето-судинна дистонія за гіпертонічним типом (12%) і гіпертонічна хвороба у (6%). Підвищують частоту розвитку ЗВУР хронічні інфекційно-запальні процеси, зокрема патологія шлунково-кишкового тракту (27%), хронічні захворювання органів дихання (9%). Патологія нирок верифікована у 16% вагітних жінок.

Таким чином, аналізуючи частоту і характер патології гестаційного періоду, слід зазначити, що не спостерігалося якогось одного, ізольованого фактора, який би домінував у розвитку ЗВУР. У кожної другої вагітної із ЗВУР була екстрагенітальна патологія, близько 60% жінок мали гінекологічні захворювання і обтяжений акушерсько-гінекологічний анамнез. Сукупність зазначених вище факторів є передумовою до формування і розвитку ускладнень гестаційного процесу і, як наслідок, ЗВУР плода та новонародженого.


ПСИХОСОМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ

Ємець В.В., студ. 4-го курсу

Науковий керівник – доц. І.Е. Зайцев

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики
Метою нашої роботи є визначення клініко-психологічних особливостей дітей та порівняльний аналіз впливу різних психологічних факторів на формування та перебіг бронхіальної астми в дітей. Робота виконана на базі пульмонологічного відділення Сумської обласної дитячої клінічної лікарні.

У роботі використовувався метод клінічної бесіди, а також наступні експериментально-психологічні методики: тест Спілбергера (адаптований для дітей), тест Люшера, методика незакінчених речень (адаптований для дітей), методика "Малюнок родини".

У дітей виявляється виражений конфлікт в системі міжособистісних взаємовідносин (особливо часто з матір’ю або з однолітками), діти схильні до реакцій страху, надмірної чутливості, недовіри, емоційної лабільності, поганого настрою, образливості. Найбільш частими типами реакцій на хворобу є астено - депресивна (у формі емоційної слабості та зниженого настрою) та фобічна (у вигляді страху), що негативно впливає на перебіг хвороби. У таких дітей частіше трапляються загострення у вигляді нападів, які тривають довше та купіюються гірше, ніж у дітей з гармонійним типом реакції на хворобу.

При легкому ступені тяжкості бронхіальної астми домінує гармонійне ставлення до хвороби.

На цих підставах зроблено висновок про те, що серед психологічних факторів, які впливають на перебіг, найважливішими є конфлікти в системі міжособистісних відносин, а також типові риси особистості, які обумовлюють ставлення до хвороби. Запропоновано напрямки проведення психотерапевтичної корекції дітей, хворих на бронхіальну астму.
СТАН КЛІТИННОГО ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 1-ГО ТИПУ

Глущенко Н.В.; Моісеєнко В. І., студ. 5–го курсу

Науковий керівник - проф. В.Е. Маркевич

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики
Метаболічні розлади, що супроводжують цукровий діабет 1 типу (ЦД-1), призводять до тканинної гіпоксії. Енергетичний дефіцит у клітинах, у першу чергу в мітохондріях, супроводжується зниженням активності процесів аеробного гліколізу, адекватним відображенням якого є активність сукцинатдегідрогенази (СДГ) лімфоцитів. Лімфоцити периферичної крові мають подібний метаболізм із кардіоміоцитами та клітинами проксимальних, дистальних ниркових канальців Тому визначення активності СДГ лімфоцитів можна використовувати як маркер ранньої доклінічної діагностики пізніх діабетичних ускладнень, зокрема діабетичної нефропатії та кардіоміопатії.

Метою дослідження було визначити стан енергетичного забезпечення дітей хворих на ЦД-1 за показниками активності СДГ залежно від рівня глікемічного контролю. Під спостереженням знаходилось 70 дітей хворих на ЦД-1. Стан компенсації ЦД-1 оцінювався згідно ISPAD (Consensus for the Management of Type 1 Diabetes Mellitus in Children аnd Adolescents, 2000). Оптимальний рівень глікемічного контролю (ГК) мали 10 дітей (група I), субоптимальний – 30 (група II), рівень ГК із високим ризиком для життя (ГКВР) – 30 хворих (група III). Групу порівняння склали 30 практично здорових дітей. Активність СДГ у лімфоцитах периферичної крові визначали кількісним цитохімічним методом Пірса (1957) в модифікації Р.П. Нарциссова (1969) із використанням нітросинього тетразолію фірми “SIGMA-ALDRICH” (Швейцарія). Підраховували загальну кількість гранул у клітині, загальну кількість лімфоцитів із гранулами формазану, а також визначали показник співвідношення загальної кількості гранул до загальної кількості клітин із гранулами формазану (гранул/клітину).

Встановлено, що загальна кількість клітин з гранулами знижувалась навіть у дітей із оптимальним рівнем ГК та була на 19% меншою відносно групи порівняння. Проте, у хворих інших груп вона не відрізнялась від показників здорових дітей. Загальна кількість гранул у пацієнтів із різними рівнями глікемічного контролю була практично однаковою, але на 36% вона була зниженою відносно групи порівняння.

Найбільш важливим показником, що відображає активність СДГ та стан аеробного гліколізу, є показник співвідношення загальної кількості гранул до загальної кількості клітин із гранулами формазану. Нами встановлено, що у разі оптимального рівня ГК мало місце зниження даного показника на 13% відносно здорових дітей. Ще більше він зменшувався у випадку субоптимального рівня ГК та ГКВР, де був на 32% нижчим відносно групи контролю.

Отже, зменшення активності СДГ відбувається вже на початку розвитку діабету. Встановлені порушення аеробного гліколізу можуть призводити до тривалої та стійкої тканинної гіпоксії, що може бути одним із факторів розвитку хронічних діабетичних ускладнень.
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ У ДІТЕЙ З ВИРАЗКОВОЮ ХВОРОБОЮ

Хитрий І.В., студ. 5-го курсу

Науковий керівник – доц. І.Е. Зайцев

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики
Особливе місце серед етіологічних чинників виразкової хвороби займають психоемоційні навантаження та тип особистої реакції на них. Необхідність вивчення особистості дитини продиктована вимогами підходу до лікування з врахуванням психологічних і психофізіологічних особливостей та пов’язана з впливом на дитину різноманітних стресових факторів.

Під нашим спостереженням перебувало 20 дітей з виразковою хворобою віком від 7 до 17 років, які знаходились на стаціонарному лікуванні у Сумській обласній дитячій клінічній лікарні. Всім хворим проведено ретельне клініко - інструментальне дослідження. Нервово-психічний статус оцінювали за допомогою тестів Айзенка, особистої тривожності Спільбергера, Кетелла, коректурної проби.

Результати дослідження показали, що клінічна картина виразкової хвороби в значній мірі залежить від змін нервово-психічного статусу, при яких переважають інтровертовані (55,21%), замкнуті особистості з вираженим рівнем нейротизму (75,5%), високим рівнем тривожності (75,71%). Виявлено середній ступінь сформованості інтелектуальних функцій, переважання конкретних форм мислення, середній об’єм знань, низький показник концентрації уваги, втомлюваність. Оцінка за віковими перцентильними номограмами показників коректурної проби (точності та продуктивності роботи) та швидкості читання показала, що перші знаходяться у межах між 10 та 25 перцентилями, що вказує на рівень нижчий за середній; другі – між 5 та 10 перцентилями – це свідчить про низький рівень розумового розвитку дитини.

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   23


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка