«актуальні питання теоретичної медицини», «актуальні питання клінічної медицини»



Сторінка11/23
Дата конвертації02.01.2017
Розмір3.14 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   23

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ТЕРАПІЇ ОБСТРУКТИВНИХ БРОНХІТІВ У ДІТЕЙ

Січненко П.П., студ. 6 курсу; Шабель Ю.В., Глухова А.В., Машин С.А., лікарі-інтерни

Науковий керівник - доц. П.І. Січненко

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
У структурі респіраторних інфекцій обструктивні бронхіти займають одне з провідних місць. Серед основних факторів, що сприяють поширеності гострих обструктивних бронхітів серед дітей раннього віку виділяють формування антенатальної та постнатальної сенсибілізації – токсикози вагітних, необґрунтоване застосування лікарських засобів, особливо антибіотиків, як у період вагітності, так і після народження дитини, ранній перехід до штучного вигодовування. Особливо впливає на формування сенсибілізації несприятлива екологічна ситуація.

На сьогоднішній день розроблені чіткі принципи лікування гострих обструктивних бронхітів, які включають у себе етіотропні – противірусні засоби, топічні та системні бронхомуколітичні та протизапальні лікарські препарати.

Призначення в ранні терміни противірусних препаратів дозволяє мінімізувати призначення антибактеріальної терапії при гострих обструктивних бронхітах у дітей, які можуть бути показаними в дітей у віці до 6 місяців та при нашаруванні бактеріальних інфекцій. Найбільш обґрунтованим, при необхідності призначення антибіотиків, є застосування макролідів, захищених пеніцілінів та цефалоспорінів, які в меншій мірі сприяють розвитку сенсибілізації у дитини.

З метою зменшення проявів бронхіальної обструкції найбільш ефективними на сьогоднішній день є інгаляційне введення селективних симпатоміметиків та глюкокортикоїдів через небулайзер. У тяжких випадках, при розвитку тяжкої дихальної недостатності, показано призначення парентеральних глюкортикоїдів. Показана фітотерапія з призначенням гіпоалергенних рослин – корінь солодки, чабрець, м’ята, богульник.

На етапі реабілітації у більш старших дітей показані дихальна гімнастика, загартування, спелеотерапія. Діти, в яких спостерігаються повторні епізоди бронхіальної обструкції обов’язково повинні надглядатись у алерголога.

Таким чином, тільки комплексне поєднання терапевтичних засобів дозволяє досягати значного клінічного ефекту при лікуванні гострих обструктивних бронхітів у дітей.



ФІЗИЧНІ МЕТОДИ РЕАБІЛІТАЦІЇ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ З БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ У МІЖПРИСТУПНОМУ ПЕРІОДІ

Малютіна Л.О.*, Ємець В.В., Мачула Ю.О., студ. 4-го курсу

Науковий керівник – к.мед.н., доц. Б.І. Щербак

СумДУ, кафедра ортопедії і травматології,

*КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
Бронхіальна астма (БА) залишається важливою медико-соціальною проблемою сьогодення. Це захворювання, розпочавшись у дитинстві, часто продовжується у зрілому віці і є причиною інвалідності та смертності.

Астма - це захворювання дихальних шляхів, яке призводить до зменшення їх просвіту і зростання опору. Це є причиною того, що у пацієнта із загостренням астми для підтримання адекватної альвеолярної вентиляції збільшується навантаження на дихальну і серцево-судинну системи.

У наш час, правильним слід визнати підхід до лікування БА, що базується на розумному поєднанні медикаментозних і немедикаментозних методів лікування. З цих позицій важливо аргументовано визначити роль і місце фізичних методів реабілітації у лікуванні та хворих на БА й розробити диференційовані покази до їх призначення, виходячи не з нозологічного, а з синдромно-патогенетичного принципу, з урахуванням їх внеску у комплекс лікувальних заходів.

Метою нашого дослідження було запропонувати та обґрунтувати методику фізичної реабілітації спрямовану на зменшення частоти приступів БА, їх полегшення, подовження періодів ремісії, що дозволяє зменшити кількість прийомів ліків.

Нами було обстежено 32 дитини, хворих на БА, які перебували на диспансерному огляді у лікаря алерголога - пульмонолога. Групу контролю склали 10 практично здорових дітей відповідного віку і статі.

Після проведення розробленого комплексу реабілітаційний заходів у 70 % хворих збільшилась екскурсія грудної клітини в середньому на (3,20,28) см. У 85 % пацієнтів відбулося збільшення життєвої ємності легень, покращилися показники спірометрії та електрокардіографії. У 30 % пролікованих дітей була відмічена нормалізація показників клінічного аналізу крові (а саме, еозинофілів).

У 89,4 % хворих спостерігалось покращення функції зовнішнього дихання (ФЗД), що є важливою ланкою у комплексній реабілітації БА. Поряд із зростанням ОФВ1, МОШ75 та ПШВ у порівнянні з вихідним рівнем, спостерігалось збільшення ЖЄЛ, МОШ25 і МОШ50 (р<0,001). Особливо важливим є те, що астма в них стала контрольованою, що підтверджується статистично достовірним підвищенням середніх показників ФЗД при порівнянні з даними до лікування. У пролікованих нами хворих у більш ранні строки відмічалась позитивна динаміка всіх клінічних симптомів БА.

Порівняльний аналіз результатів дослідження пацієнтів контрольної та експериментальної груп показав, що систематичні заняття з використанням фізичних методів паралельно з позитивним впливом на ФЗД дають можливість укріпити діяльність ССС та її функціонування (у пацієнтів експериментальної групи в середині реабілітаційної програми і в кінці її, де порівняно з обстеженням контрольної групи ЧСС знизилася відповідно на 18,73 % і 4,12 %).

Таким чином, отримані результати доводять необхідність подальшого розвитку і впровадження у клінічну практику системи фізичної реабілітації з елементами навчання хворих, що безумовно сприяє поліпшенню стану хворих і може бути одним із провідних напрямів розвитку реабілітації дітей з БА.
КЛІНІКО - ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБСТРУКТИВНИХ БРОНХІТІВ У ДІТЕЙ

Масько Г.В., Мажаренко А.С., студ. 3-го курсу; Дробович Я.Б., Басова К.М., лікарі-інтерни

Науковий керівник - доц. П.І. Січненко

СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
У структурі гострої бронхолегеневої патології дитячого віку значне місце займає гострий обструктивний бронхіт, який є різновидом гострого бронхіту і характеризується вираженим синдромом бронхіальної обструкції. Не дивлячись на досягнення медичної науки частота обструктивного бронхіту і на сьогоднішній день залишається досить високою, особливо серед дітей молодшого віку. Це, насамперед, пов’язано з великим різноманіттям факторів, що спонукають до розвитку обструктивного бронхіту - респіраторні вірусні інфекції, викликані респіраторно-синцитіальним вірусом, вірусом парагрипу, мікоплазмами, рідше вірусом грипу та аденовірусом. У розвитку бронхіальної обструкції у грудних дітей головну роль відіграють вікові особливості: бронхи у маленьких дітей вужчі ніж у дорослих, хрящі бронхіального тракту м’які, кісткові структури грудної клітини ригідні, велика кількість бокалоподібних клітин, що виділяють слиз та підвищують в’язкість бронхіального секрету, недосконалість імунних реакцій (знижене утворення інтерферону у верхніх дихальних шляхах, сироваткового та секреторного імуноглобуліну А, знижена активність Т-системи імунітету). Крім того, великий вплив на розвиток обструктивного бронхіту у дітей мають переважне перебування на спині в перші місяці життя, токсикози під час вагітності, ускладнення під час пологів, гіпоксія плода, недоношеність, алергологічний анамнез, рахіт, дистрофія, гіперплазія тимусу, перинатальна енцефалопатія, раннє штучне вигодовування, перенесені респіраторні захворювання в віці 6-12 місяців, а також пасивне куріння в сім’ї та алкоголізм батьків, забруднення оточуючої атмосфери індустріальними газами (аміак, хлор, кислоти, неорганічний пил).

Для вивчення клініко – епідеміологічних особливостей обструктивних бронхітів у дітей нами було обстежено 244 дитини у віці від 1 місяця до 12 років, які знаходились на лікуванні в Сумській дитячій клінічній лікарні з приводу обструктивного бронхіту за період з 2009 до 2011 року. З них до 6 місяців 107 дітей (43,9%), 6 місяців -1 рік - 67 дітей (27,5%), 1 – 3 роки – 51 дитина (20,9%), 3 - 6 років – 11 дітей (4,5%), 6-12 років – 6 дітей (3,2%). З усіх обстежених дітей 88 (36%) хворіли взимку, 47 (19,3%) – навесні , 62 (25,4%) – влітку, 53 (21,7%) – восени, періодично весною та восени – 6 (2,4%). Серед обстежених дітей 70,9% знаходились на змішаному вигодовуванні, з них 92 дитини (37,7%) були переведені на змішаний тип вигодовування до 3 місяців і 81 дитина (33,2%) – пізніше 3 місяців. На грудному вигодовуванні знаходилось 57 дітей (23,3%), на штучному вигодовуванні з моменту народження знаходилось 14 дітей (5,8%). У 79 (32%) обстежених дітей відмічався обтяжений алергологічний анамнез (реакція на антибіотики, харчові продукти, алергічні реакції у батьків), у 118 (48,3%) матерів дітей відмічались ускладнення перебігу вагітності та пологів (анемії, токсикози, нефропатії, гіпертонічна хвороба, накладання акушерських щипців, кесарів розтин). Як правило, всі діти поступали до лікарні після неефективного лікування вдома - впродовж 5 діб від початку захворювання у 54% випадків, 6-10 діб - у 42% випадків, пізніше – 4%. Клінічний перебіг характеризувався проявами синдрому бронхіальної обструкції усіх обстежених дітей. Виражені прояви бронхіальної обструкції відзначались у 163 дітей (66,9%), причому більш виражені порушення бронхіальної прохідності відмічались у дітей раннього віку. У 4% хворих (10 дітей) бронхообструктивний синдром супроводжувався надсадним, задушливим, безперервним кашлем. Нормальна температура тіла відмічалась у 66 дітей (35,3%), субфебрильна – у 165 дітей (59,4%), висока (39 та вище) – у 13 хворих (5,3%), але залежності між лихоманкою та ступенем прояву бронхообструктивного синдрому виявлено не було. Середня тривалість лікування складала 8 – 12 діб, але залежала від термінів госпіталізації від моменту захворювання та наявності фонових станів у дітей (анемія, рахіт, гіпотрофія).

З вище вказаного можна зробити висновок, що в розвитку обструктивних бронхітів велике значення мають характер вигодовування, спадковість, несприятливий перебіг вагітності та ускладнення пологів, схильність до алергічних проявів.

Таким чином, виявлення чинників ризику дозволяє більш цілеспрямовано розробляти плани реабілітаційних і профілактичних заходів щодо попередження обструктивного бронхіту в дітей.


ОЦІНКА ПАТОЛОГІЧНОЇ УРАЖЕНОСТІ ОКРЕМИХ ХАРАКТЕРНИХ ОЗНАК ДИСПЛАЗІЇ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ У ДІТЕЙ

Дяченко Ю.Л.

Науковий керівник – д.мед.н. І.О. Калиниченко

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка,

кафедра спортивної медицини та валеології
На сьогодні проблема збільшення патологічної ураженості дітей на дисплазію сполучної тканини залишається надзвичайно актуальною. За даними Л. В. Соловйової (1995) поширеність синдрому сполучнотканинної дисплазії серед популяції становить 7-8% населення, у тому числі серед дітей: 43% - серед 6-10 років, 21% - серед 11-16 років.

Зважаючи на те, що дисплазія сполучної тканини (ДСТ) – це сукупність порушень розвитку сполучної тканини (СТ) в ембріональному і постнатальному періодах внаслідок зміни фібрилогенезу, то зовнішніми фенотипічними ознаками генетичної патології, на думку науковців (Дорофеєва Г.Д., 1998, Нестеренко З. В., 2008) можна вважати міопію та хвороби кістково-м'язової системи (деформація хребта, грудної клітки та плоскостопість). Наслідком дії генетично детермінованих патологічних змін СТ є аномалії внутрішніх органів.

За результатами комплексного медичного огляду 256 дітей шкільного віку від (6 до 17 років) було виявлено 21,4% школярів із захворюваннями опорно-рухового апарату. У структурі патологічної ураженості перше місце серед хвороб кістково-м'язової системи зберігається за порушенням постави (66,4%). Аналіз статевої особливості патологічної ураженості на сколіотичну хворобу довів, що дана патологія спостерігається серед 15,62% дівчат та 19,53% хлопців. Серед обстежених було виявлено 31,15% дітей зі сколіозом, та 15,62% школярів з плоскостопістю. При чому кількість дівчат з порушенням постави у 3 рази переважає кількість хлопців і становить 50,78% та 15,62% відповідно. Цей факт пояснюється більшою схильністю жіночої статі до колагенопатії (Богмат Л. Ф., 1997). Щодо плоскостопості, то вона зустрічається рівномірно, як серед дівчат так і серед хлопців (7,81%).

За результатами аналізу показників патологічної ураженості хвороб системи ока та придаткового апарату встановлено, що в цілому дана патологія зустрічається серед 82,03% оглянутих, без значних статевих відмінностей. У структурі патологічної ураженості системи ока та придаткового апарату серед обстежених дітей спостерігається, в основному, дві нозологічні форми: міопія та астигматизм. При чому, одночасний перебіг захворювань кістково-м'язової системи та системи ока спостерігається у 19,03% дітей, що є вірогідними зовнішніми та вісцеральними ознаками диспластичного процесу.

Отже, враховуючи, що одними з типових ознак ДСТ є порушення кістко-м'язової системи та системи ока і придаткового апарату, слід відмітити значну поширеність даної патології серед дітей шкільного віку. Таким чином, виявлення генетично детермінованих патологічних змін сполучної тканини є перспективою подальших досліджень.

ВЕГЕТАТИВНИЙ ТОНУС ТА ВЕГЕТАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У ПІДЛІТКІВ ПРИ

ВЕГЕТО-СУДИННІЙ ДИСФУНКЦІЇ

Латіна Г.О.

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка,

кафедра спортивної медицини та валеології
Вегетативні порушення – одна з актуальних проблем сучасної медицини (Г. О. Леженко, О. І. Подліанова,
О. М. Чакмазова, 2005). На сьогодні вегетативну дисфункцію діагностують у 20–45 % дітей загальної популяції, що пов’язано з анатомо-фізіологічними особливостями дитячого організму та гормональними перебудовами в підлітковому періоді. Будь-який стрес, особливо тяжке хронічне захворювання, може спричинити вегетативний дисбаланс (Л. В. Квашнина, Ю. А. Маковкина, 2003; І. С. Сміян, В. Б. Фурдела 2008).

Мета дослідження – визначити вегетативний тонус (ВТ) та тип вегетивного забезпечення діяльності (ВЗД) у підлітків з вегето-судинною дисфункцією (ВСД).

Обстежено 12 хлопчиків та 13 дівчат 14-15 років з діагнозом вегето-судинна дисфункція на базі Конотопської ЦРЛ. Для об’єктивної оцінки стану вегетативної нервової системи проведено кардіоінтервалографію, активну ортостатичну пробу.

Результати дослідження свідчать про порушення вегетативного гомеостазу у підлітків з ВСД у бік гіперсимпатикотонії (44±9,9%). При цьому індекс напруження (ІН) регуляторних систем складав 312,2±12,2 ум.од. що на 59,9% нижче за показник ІН (124,5±12,5 ум.од.) в учнів з симпатикотонією (24±8,5%). Однак серед обстеженого контингенту виявлено частку підлітків з ваготонією (28±8,9%), з середніми значеннями ІН в 73,2±1,9%. Частка учнів з ейтонією складає 4±3,9%.

Стан ВЗД підлітків за результатами ортостатичної проби свідчить про перевагу гіперсимпатикотонічного (80±8%) над нормотонічним (20±8%) варіантом реакції вегетативної нервової системи на подразники, що пов’язано з порушенням нервової іннервації..

Таким чином, можливо припустити що адаптація організму до розвитку ВСД відбулася із перенапруженням адаптаційного апарату в результаті гіперсимпатикотонічної реакції автономної системи у відповідь на дистресові впливи. Встановлені дані підтверджують необхідність включити в донозологічну діагностику захворювань серед дитячого контингенту оцінку вегетативного гомеостазу.


ВЕГЕТАТИВНИЙ СУПРОВІД ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМ ПОСТАВИ

Заікіна Г.Л.

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка,

кафедра спортивної медицини та валеології
Як відомо, однією з причин відхилення стану здоров`я, зниження темпів фізичного розвитку, виникнення патологічних процесів, які супроводжуються зниженою працездатністю, є порушення постави дітей молодшого шкільного віку. Провідне місце у профілактиці та корекції порушень постави належить спеціальним фізичним вправам для виправлення дефектів постави дітей. Причому, відкритим залишається питання вегетативного супроводу фізичної активності дітей з порушенням постави. Тому метою даного дослідження було вивчити характер та ступінь взаємозв`язку вегетативного забезпечення фізичної активності під час занять ЛФК з особливостями порушень постави молодших школярів. У дослідженні прийняли участь 348 учнів 6-9 років ( діти з порушенням постави – основна група дослідження (ОГ), без порушень постави та захворювань іншого характеру – група порівняння (ГП). Для оцінки стану організму учнів у спокої та під час фізичного навантаження на заняттях з ЛФК використано метод варіаційної пульсометрії з оцінкою спектральних (відокремлені діапазони частот, що відображають адаптаційні можливості організму або рівень напруження: HF, LF, VLF) та статистичних показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) (NN, Індекс Баєвського).

Величини спектральних показників у учнів як ОГ так і ГП у цілому не виходили за межі норми у стані спокою. Але роль сегментарного (LF, HF) та надсегментарного (VLF) рівнів регуляції ритму серця у учнів ОГ та ГП не однакова. У спокої, у учнів ГП вплив VLF на загальну ВСР мінімальний, на що вказує величина коефіцієнту кореляції між VLF та NN (r=0,5, р0,01). У той час, як коефіцієнти кореляції між NN та показниками LF, HF у учнів ГП становлять r=0,9, р0,001 та r=0,95, р0,001 відповідно, тобто вплив високочастотних та низькочастотних коливань на загальну ВСР врівноважені, що свідчить про формування вегетативного тонусу сегментарними симпатико-парасимпатичними механізмами саморегуляції. У учнів ОГ кореляційний зв'язок між VLF та NN становить – r=0,8, р0,001, що вказує на напруження вегетативного балансу за участю ерготропних систем. Реакція на фізичне навантаження у учнів ОГ та ГП відбувалася не однаково: діапазон зниження показника HF у учнів ОГ значно перевищував даний діапазон у учнів ГП, що вказує на ослаблення барорефлекторних та парасимпатичних впливів на ССС дітей з порушенням постави. На підтвердження зниження парасимпатичної активності та втручання центральних механізмів регуляції ритму серця у учнів ОГ виступає і показник NN, який вірогідно знижується під час фізичної активності у дітей даної групи, а це вказує на зниження у них ВСР у цілому. Протилежна картина спостерігається у учнів ГП: збільшення спектральних показників, особливо значне зростання HF-компонента, вказує на зростання активності механізмів саморегуляції і збереження автономного контуру регуляції.

Таким чином, у дітей з порушеннями постави спостерігається погіршення регуляторних якостей, зниження стійкості механізмів регуляції до дії фізичних навантажень, що свідчить про розвиток стомлення у даної категорії школярів та зрив адаптаційних механізмів.
СОЦІАЛЬНО-ГІГІЄНІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЗДОРОВ’ЯСПРЯМОВАНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Калиниченко І.О.

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка,

кафедра спортивної медицини та валеології
Відомо, що впровадження сучасних навчальних програм та суттєві зміни навчальних планів у закладах освіти часто відбуваються без врахування індивідуального рівня адаптаційних можливостей організму дітей, що впливає на формування функціональних відхилень та виникнення хвороб (Кучма В. Р., М. І.Степанова, 2001, 2009; Даниленко Г.М., 2006 -2010; Кокун О.М., 2006). Серед зовнішніх факторів ризику, що формують передпатологічні і патологічні стани у дітей пріоритетними є умови навчання і виховання, що часто не відповідають гігієнічним нормам і санітарним правилам. Тому особливо актуальним на сьогодні залишається питання гігієнічної оцінки здоров’яформуючого потенціалу навчального закладу.

Метою дослідження було передбачено обґрунтувати і визначити основні організаційні аспекти проведення соціально-гігієнічного моніторингу (СГМ) здоров’я школярів.

Серед загальних принципів СГМ здоров’я дитячого населення актуальним є його міжвідомчий характер, що передбачає об’єднання інформації про стан здоров’я з даними про соціальні умови життєдіяльності, внутрішньошкільні умови та організацію навчання на основі принципу зворотного зв’язку з можливою повторною оцінкою системи із внесенням необхідної корекції для досягнення очікуваного результату.

Зважаючи на міжгалузевий характер проблеми, СГМ здоров’я дітей має за мету забезпечити фактичним матеріалом інформаційну базу системи управління здоров’яформуючою діяльністю навчального закладу як на рівні окремого навчального закладу так і на регіональному і державному рівнях.

До основних задач СГМ належить виявлення, реєстрація, накопичення даних, аналітична їх обробка та прогнозування тенденцій розвитку системи за трьома напрямками: оцінка здоров’яформуючого потенціалу навчального закладу, оцінка фізичного стану дітей як сукупності взаємопов’язаних ознак (фізичного розвитку, типу конституції, показників фізіологічних функцій, адаптаційних можливостей організму, розвитку рухових якостей) та оцінки відповідності здоров’яформуючої діяльності закладів освіти очікуванням учнів і батьків.

За умови проведення СГМ, фізіологічні і морфологічні показники, які складають основу прогностичної характеристики учня, можуть відображати як початковий рівень (потенціал здоров’я), так і перспективи його формування, збереження і зміцнення у майбутньому. Розроблена модель моніторингу дозволяє адекватно і компактно вивчати фізичний стан школярів і умови шкільного середовища, у якому реалізується здоров’яформуючий потенціал навчального закладу.


Стан антиоксидантної системи у дітей раннього віку, хворих на гострий обструктивний бронхіт

Коваленко Т.С.

Науковий керівник – проф. З.М. Третьякевич

ДЗ «Луганський державний медичний університет»,

кафедра пропедевтики педіатрії з доглядом за хворими
Гострий обструктивний бронхіт (ГОБ) характеризується запаленням слизової оболонки бронхів, яке супроводжується звуженням та/або закупоренням дихальних шляхів за рахунок набряку, гіперплазії слизової оболонки, гіперсекреції слизу та розвитком бронхоспазму. Запальний процес при ГОБ супроводжується переокисним окисленням ліпідів (ПОЛ), і може частково чи повністю дезорганізувати функціональну активність усіх клітин, органів і систем. Захист організму забезпечується наявністю антиоксидантної системи (АОС), яка включає в себе низькомолекулярні антиоксиданти та антиоксидантні ферменти. Одним із основних та стійких компонентів антиоксидантного захисту є церулоплазмін (ЦП). Захисна функція ЦП повязана з антирадикальної здатністю білка інгібувати активні кисневі метаболіти, попереджати окислення ліпідів у зруйнованих мембранах клітин. ЦП здатний окислювати ліпопротеїди низької щільності, виявляючи тим самим властивість прооксиданта. У доступній літературі дані про рівень ЦП у дітей раннього віку хворих на ГОБ відсутні. Тому метою дослідження було визначення стану АОС за даними рівня ЦП у сироватці крові дітей раннього віку, хворих на ГОБ.

Під спостереженням перебувало 40 дітей віком від 2 місяців до 5 років, які знаходились на лікуванні з приводу ГОБ у дитячих лікарнях м. Луганська. Серед обстежених дітей переважали хлопчики – 24 (60%), дівчаток було 16 (40%). Дослідження проводилося на 1-3 добу після вступу дитини до стаціонару. Вміст ЦП визначався методом Равіна за допомогою набору реактивів «Для визначення вмісту церулоплазміну» виробництва АТ «Реагент» (м. Дніпропетровськ, Україна) на спектрофотометрі «Solar» PV-1251C. За отриманими результатами середні показники ЦП у дітей, хворих на ГОБ, склали 315,84±13,94 мг/л при нормі 234,55±11,79 мг/л (Р<0,05). Тобто рівень ЦП у обстежених дітей в 1,35 рази перевищував норму. До того ж, у хлопчиків середні показники ЦП були дещо вищими ніж у дівчаток і становили відповідно 325,62±16,57 і 301,15±22,61 мг/л, але різниця була не вірогідною (Р>0,05). Під час індивідуального аналізу відмічалась пряма залежність рівня ЦП від ступеня дихальної недостатності та тяжкості інтоксикаційного синдрому.

Таким чином, отримані дані свідчать про напруження антиоксидантного захисту у дітей, хворих на ГОБ, що треба враховувати при організації лікувально-реабілітаційних заходів.

1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   23


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка