Абрамович Семен Дмитрович а-116 Біблія як інтертекст європейської філологічної культури навчальний посібник



Сторінка1/14
Дата конвертації26.12.2016
Розмір2.71 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


міністерство освіти і науки україни

кам’янець-подільський національний університет імЕНІ ІВАНА ОГієнка

кафедра ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Семен Абрамович

Біблія


як інтертекст

європейської

філологічної культури
с п е ц с е м і н а р

Кам’янець-Подільський

ФОП Сисин О. В.

АКСІОМА”

2010

ББК 86.37 – 20 я 7

А-116
Друкується за ухвалою Вченої ради



Кам’янець-Подільського національногоуніверситетуімені Івана Огієнка

(протокол № 3 від 29 жовтня 2009 р.)
Рецензенти:

доктор філологічних наук, професор



В. І. Мацапура
доктор філологічних наук, професор

М. В. Теплінський
доктор філологічних наук, професор

П. І. Свідер

Абрамович Семен Дмитрович

А-116 Біблія як інтертекст європейської філологічної культури. Навчальний посібник. – Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2010. – 230 с.



ISBN
У посібнику, структурованому як спецсемінар, не лише подано у сконцентрованому вигляді загальновідомі факти, а й заново розроблено проблеми специфіки біблійного світосприйняття та відмінності Біблії як сакральної книги від коментаторської й секуляризованої літератури більш пізніх часів. Описано також напрямки розвитку біблійної традиції у сфері риторичної прози, епосу та поезії, проаналізовано проблему біблійного канону й творчої індивідуальності митця, окреслено національні та загальнолюдські моменти в інтерпретації Вічної Книги та фундаментальну роль Біблії у формуванні й функціонуванні сучасної літературно-культурної парадигми. Особливу увагу приділено методології літературознавчого аналізу проблеми, зокрема інтертекстуальному й системному підходам.

Посібник адресовано науковцям та студентам – філологам, теологам, релігієзнавцям, історикам, культурологам тощо.



ISBN ББК 86.37 – 20 я 7

© Аксіома, 2010



© С.Д.Абрамович, 2010

З М І С Т


І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА...............................………………………..…4


ІІ. ТЕКСТИ ЛЕКЦІЙ....................................................…………………………….
Вступ………….......................................................................………………………………
Р о з д і л 1
СПЕЦИФІКА БІБЛІЇ ЯК САКРАЛЬНОГО ТЕКСТУ…............................................


Тема 1. Про методологію вивчення Біблії та її рецепції…..............................
Тема 2. Біблія серед інших священних книг людства

та її відмінність від творів художньої літератури……………..............................


Тема 3.Категорія архетипу в біблійному форматі

та національний образ світу в художній літературі ………................................



Р о з д і л 2

БІБЛІЙНИЙ КАНОН І СВОБОДА ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ..............................
Тема 4. Поняття біблійного канону та апокрифа …………….............…...........
Тема 5. Біблійний текст в риторичній та художній

інтерпретації……….................................................................................................


Висновки……………………………………………………………............……………..............
Література…………………………………………………………….........……………..............
ІІІ. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ……….........……………..............
Заняття 1.БІБЛІЯ СЕРЕД СВЯЩЕННИХ КНИ Г ЛЮДСТВА.……………..............

Заняття 2.ВІДМІННІСТЬ БІБЛІЇ ВІД ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ.………………

Заняття 3.ПРОБЛЕМА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ БІБЛІЙНОГО КАНОНУ.………………..

Заняття 4.Біблія як одне з джерел риторичної традиції...……………….

Заняття 5.РЕЦЕПЦІЯ БІБЛІЇ В ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ...……………...............
ІV. ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ………………………............…………….......................

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Мета і завдання навчальної дисципліни
Спецсемінар «Біблія як інтертекст європейської філологічної культури» спрямований на формування у студентів поняття про Книгу Книг як фундаментальну духовну основу поетичного та риторичного пошуку європейського літератора

Дана дисципліна базується на вивченому студентами раніше курсу «Історії зарубіжної літератури» і почасти компенсує відсутність в програмах філологічних факультетів літератур Стародавнього Сходу і середньовічної церковної словесності.



Предмет навчальної дисципліни
Предметом спецсемінару «Біблія як інтертекст європейської філологічної культури» є вивчення закономірностей філіації ідей в культурі, диференціації сакрального й секуляризованого начал в європейській культурі та відповідного історичного руху жанрово-стилістичних первенів, співвідношення в літературі національного та загальнолюдського, культурного канону і його індивідуальної рецепції та інтерпретації.


Вимоги до знань та умінь студентів
За підсумками навчання студенти повинні:


  1. усвідомити розуміти основоположну роль Біблії в системі європейської культури, а також характер її діалогу з язичницькою спадщиною, усвідомлювати роль літературного досвіду Стародавнього Сходу в історії людської цивілізації та найважливіші закономірності розвитку світової літератури;

  2. знати репрезентативні знакові твори світової літератури, які побудовано на інтерпретації Біблії;

  3. вміти охарактеризувати індивідуальний внесок письменників Нового часу в розвиток біблійної традиції в історико-літературному контексті;

  4. розуміти специфіку естетично-поетичного літературного самовиразу автора та відмінність поетичного тексту від риторичного.

І. ТЕКСТИ ЛЕКЦІЙ

ВСТУП
Науково-технічний прогрес наших днів, спрямований на підвищення добробуту людини й вивільнення її від рутинної боротьби за існування, відзначається фантастичними досягненнями. Але водночас спостерігається й виразне внутрішнє спустошення, огрубіння духовної природи людини. Ерозія духовно-культурних цінностей в епоху однобічної орієнтації на самі лише результати науково-технічної революції призвела до того, що людина починає дедалі частіше бути потрібною лише у своїй соціальній або ще якійсь функції. Недаремно релігійний письменник наших днів О. Шмеман говорить: "Людство, яке ми спостерігаємо і яким ми, власне, є, — людство зламане. Воно зламане перш за все в кожному із нас. Ми "догори ногами", і нема центру, який би все це замирив. Розділені всередині самих себе, ми розділені між собою. І ця розділена сама в собі людина є в сучасному світі "мірою всіх речей”, і це її вивищення парадоксально поєднується із зменшенням самої людини, спотворенням її покликання та Божого задуму про неї" [115, с.145-152]. Людиноцентризм, що утверджувався – принаймні, у свідомості європейця – протягом пів тисячоліття, не стільки вивільнив людину, скільки зробив її рабом себе самої.

Саме тому Біблія як традиційний форпост духовності починає сьогодні все більш активно привертати увагу і широкої читацької громадськості, і наукових кіл. Свідчення тому — не тільки очевидна інтенсифікація релігійного життя, але й небувале зростання числа публікацій на теми, пов'язані з біблійною спадщиною. Водночас це дещо несподіваний феномен для суспільства, яке продовжує залишатися атеїстичним: відповідно до сучасної статистики, справжню релігійність виявляють ті ж само 10 % населення, що складали стійко віруючу частину жителів СРСР у роки найжорстокіших гонінь на релігію. Отож маси людей, що заповнюють церкви у великі свята, мало що означають, але й ця ситуація вельми симптоматична.

Інтерес до тексту, за уважне читання і вже тим більше популяризацію якого ще недавно можна було поплатитися не тільки кар'єрою, але й чимось більшим, говорить про певний психологічний феномен. Звичайно, поряд із науковим інтересом тут позначається і неясне почуття колективної провини за тотальну руйнацію церковних цінностей, і емоційна прихильність до традиційних культурних основ, аура “віри батьків”, і багато чого іншого, аж до холодної і розважливої кон'юнктури включно. Але в цілому ситуація сприймається як свідчення певного духовного голоду, який відчуває суспільство, що опинилося в тому самому моральному вакуумі, передбаченому кілька десятиліть тому проникливим Іоанном ХХIII, тодішнім Папою Римським, у годину, здавалося б, непорушного панування в СРСР комуністичної доктрини.

Проте повернення Біблії в наш духовний світ виражається, на жаль, не лише в інтенсивному вивченні самої пам'ятки та її рецепції у сфері духовного життя, а й справжнім «дев'ятим валом» публікацій, написаних на різному рівні. Тим не менше, завдяки вміло поставленій рекламі й саморекламі, всякого роду лобіюванню, деякі не найбільш значні книги, статті й методичні розробки занадто часто активно й безконтрольно впроваджуються якщо не в науковий обіг, то хоча б у сферу вузівського або шкільного навчання. Це можливе лише за умови панування погляду, немов у Біблії розуміється всякий, хто б тільки до неї не звернувся. Однак і текстологія Біблії, і її переклади на національні мови, і її рецепція в культурі – все це проблеми дуже складні, що потребують спеціальної наукової кваліфікації.

Другою характерною аномалією є беззастережна апологетика, яка прийшла на зміну гіперкритицизму минулих років. З однієї крайності вчений і викладач кидається в іншу. Характерним моментом є, наприклад, прочитання Біблії крізь призму вчення тієї чи іншої конфесії, що найчастіше й пов'язується з патетичною апологією. Достатньо уважно переглянути збірку, що вийшла друком у Московському університеті «Русская литература ХІХ века и христианство» [92], аби моментами відчути себе якщо не в XVII-му столітті, то, принаймні, на початку століття XIX-го.

Одразу ж варто сказати, що автор – не ворог релігійного і навіть конфесіонального витлумачення Біблії або ужиття такого витлумачення в науковій роботі. Авторові лише здається, що не слід підносити таку позицію як наукову аксіому: вона може претендувати на статус хіба що гіпотези.

Нарешті, в науковій думці часом відчувається якесь дивне прагнення “підвести підсумки”, “закрити” проблему Біблії, дати якби-то “вичерпну” характеристику її рецепції. Очевидно, це спровоковано атмосферою падіння примусового атеїзму, що породжує ілюзію нашої повної готовності “нарешті” сказати останнє й об'єктивне слово. На жаль, реальний стан речей показує, що ми до цього аж ніяк ще не готові.

Сама тема “Біблія і культура” настільки значна, що дослідження її, звичайно, мало б стати завданням якогось потужного наукового колективу. Проте подібних монументальних описів та узагальнень — якщо не рахувати одчайдушних, але сумнівних ініціатив окремих конквістадорів духу, поки що (принаймні, в Україні) не зроблено.

Біблія породила найперше величезну коментаторську (теологічну) літературу, без урахування якої ми не зрозуміємо шляхів розвитку культури взагалі. Але все це лишається вузькою дідиною теології, в той час, як наше традиційне ігнорування теологічного ракурсу у вивченні Біблії сьогодні дедалі частіше виглядає кумедним анахронізмом.

Спроби нового підходу до світопоглядних засад Біблії спостерігаються насамперед у сфері філософської думки, і праці, які виходять друком останнім часом, здатні грати певну широку методологічну роль1.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка