7Професор Лизанець Петро Миколайович



Сторінка1/8
Дата конвертації05.03.2017
Розмір1.65 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8


7Професор

Лизанець Петро Миколайович

Бібліографічний покажчик

(До 70-річчя від дня народження)


* * *

Lizanec Péter professzor

Bibliográfiai mutatója

(70. születésnapjára)



Cерія: Вчені Ужгородського національного університету
Sorozat: Az Ungvári Nemzeti Egyetem tudósai


Лизанець Петро Миколайович


доктор філологічних наук, професор

Заслужений діяч науки і техніки України

Lizanec Péter


a filológiai tudományok doktora, professzor

Ukrajna érdemes tudósa

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА УГОРСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

ЦЕНТР ГУНГАРОЛОГІЇ

Професор
ЛИЗАНЕЦЬ ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ


Бібліографічний покажчик


(До 70-річчя від дня народження)


УЖГОРОД – 2001
Анотація.

Бібліографічний покажчик професора Лизанця П.М. присвячений його 70-річному юві­лею і по­­бу­до­ва­ний згідно сучасних вимог. Складається з семи розділів і десяти підрозділів. У ньо­му, крім бібліографічного покажчика наукових праць (монографії, наукові статті, ре­цен­зії), по­­да­ні і основні газетні науково-популярні статті, хронологічний покажчик опо­нен­ських від­­гу­ків на кандидатські та докторські дисертації і автореферати, а також поданий хро­­но­ло­гіч­­ний покажчик наукових видань, редагованих П.М. Лизанцем. На відміну від ін­ших по­діб­них ви­дань подається тут алфавітний покажчик наукової літератури, в якій є по­кли­кання на пра­ці П.М. Лизанця.



Упорядкування і редакція
Фабіан Мирослави Петрівни

доктора філологічних наук, професора



Рецензенти:
Белей Любомир Омелянович,
доктор філологічних наук, професор



Горват Катерина Іванівна,
кандидат філологічних наук, доцент

Комп’ютерний набір: Бийреш Ержийбет, Берта Елеонора

Рекомендовано до друку Редакційно-видавничою радою Ужгородського національного університету від 24 травня 2001 року, протокол №2

ISBN 966–7400–16–7

© Фабіан Мирослава Петрівна, 2001

Видруковано у видавництві “Іва”

© Центр гунгарології 2001

UKRÁN OKTATÁS- ÉS TUDOMÁNYÜGYI MINISZTÉRIUM

UNGVÁRI NEMZETI EGYETEM

MAGYAR FILOLÓGIAI TANSZÉK

HUNGAROLÓGIAI KÖZPONT

LIZANEC PÉTER

professzor


Bibliográfiai mutató

(70. születésnepjára)



UNGVÁR – 2001

Annotáció

E bibliográfiai mutató a legkorszerűbb követelményeknek megfelelően készült Lizanec Péter professzor 70. születésnapi jubileumára. Szerkezetileg hét fejezetre és tíz alpontra tagolódik. A jubiláns tudományos művein kívül (monográfiák, tudományos cikkek, recenziók) tartalmazza még kronológiai sorrendben legfontosabb tudományos-népszerűsítő újságcikkeit, a kandidátusi és doktori disszertációkra, autoreferátumokra írt opponensi véleményeit, azokat a kiadványokat, amelyeket Lizanec Péter szerkesztett. A hasonló kiadványoktól eltérően ebben a bibliográfiai mutatóban benne vannak betűrendes jegyzékben azok a tudományos írások is, amelyekben hivatkozások találhatók Lizanec Péter munkásságára.



Összeállította és szerkesztette
Fábián Miroszláva,

a filológiai tudományok doktora, professzor




Recenzensek:
Belej Lubomir,

a filológiai tudományok doktora, professzor


Horváth Katalin,

a filológiai tudományok kandidátusa, docens




Számítógépes szedés: Béres Erzsébet, Berta Eleonóra

Kiadásra ajánlotta az Ungvári Nemzeti Egyetem Szerkesztői-Kiadói Tanácsa 2001. május 24. 2. sz. jegyzőkönyv

ISBN 966–7400–16–7

© Fábián Miroszláva, 2001

© Hungarológiai Központ, 2001



Наукова біографія професора П. М. Лизанця
Лизанець Петро Миколайовичзавідувач кафедри угор­ської філології, директор Центру гунгарології Уж­го­род­сько­го на­­ціо­нального університету, доктор філологічних наук, про­фе­­сор, Заслу­жений діяч науки і техніки України.

Народився в с. Ізвор Свалявського району За­кар­пат­ської об­­ласті 2 липня 1930 року в сім΄ї лісоруба. Тут у 1936 ро­ці роз­по­чав навчання у початковій школі. Цього ж року в груд­ні місяці бать­ки з п΄ятьма дітьми переселилися в Бе­ре­гів­ський район в при­сілок с. Шом, що називався Шом-Ко­ло­нія або Бий­­кеші тоня (від прізвища поміщика Бийкеші). Уже в Бе­ре­гів­ському районі він продовжив навчання у першому кла­сі. З 1941 по 1944 рр. нав­чався у русинській горожанській шко­лі в м. Мукачеві. З жов­т­ня 1944 року був переведений в IІ клас Бе­­регівської гімназії з ук­раїнською мовою навчання. У 1945/ 46 навчальному році гім­на­зію було перейменовано в се­редню шко­лу №1, яку Лизанець П.М. закінчив у 1948 році. У цьому ж році поступив на ук­раїнське від­ді­лення фі­ло­ло­гіч­но­го фа­куль­тету Ужгородського дер­жавного уні­верситету, яке за­кін­чив у 1953 році і отримав дип­лом з від­зна­кою. З 1953 по 1956 рр. – аспірант кафедри ук­раїнської мови УжДУ, а з 1956 по 1965 рр. старший викладач, до­цент кафедри ук­ра­їн­ської мо­­ви, в 1966 році обраний за­ві­ду­ва­чем кафедри угор­ської фі­ло­ло­гії, ким працює і по сьогодні.

Лизанець П.М. систематично публікує свої наукові праці з 1957 ро­ку. Кандидатську дисертацію захистив у 1959 році на тему: “Ук­раїн­сь­кі го­вір­ки Затисся Виноградівського ра­йо­ну Закарпатської об­ласті”, а док­торську – на тему: “Угор­сько-українські між­мов­ні контакти” у 1971 році у Львів­сько­му державному університеті ім. Івана Франка. Докторська ди­сер­тація вийшла друком у трьох томах протягом 1970– 1976 рр. загальним обсягом понад 100 друкованих аркушів (Угор­ські запозичення в українських го­ворах Закарпаття). Цю трьох­томну монографію високо оці­ни­ли як в Україні та Угор­щині, так і в інших країнах. Яскра­вим свідченням цього є ре­цен­зії відомих вчених академіків Шо­му Імре, Бийли Кал­ма­на, про­фе­сорів Ондраша Мезива, ст. наукового спів­ро­біт­ника Угорської Академії наук Ло­йоша Балога (Угор­щина), про­фесорів Майтинської К.Є., Феоктистова О.П. (Ро­сія), Пе­щак М.М. (Україна), Ольги Пе­на­він (Югославія), Януша Рі­ге­ра (Польша), Ференца Шіми (Сло­вач­чина), Р. Гауел (Ні­меч­чи­на), академіка Паула-Ро­бер­­та Могочі (Канада) та ін­ших. Дип­лом про­фесора отримав у 1972 році.

Профасор Лизанець П.М. безпосередньо і систематично зай­мається питаннями угор­ської науки з 1966 року: з одного боку, як організатор нау­ки і нав­чального процесу, за­про­шу­ю­чи відомих наукових ав­торитетів для читання спецкурсів для сту­дентів кафедри угорської фі­ло­ло­гії з Угорщини та інших країн, а з другого, як науковець, який глибоко досліджує укра­їн­ські / ру­синські говори Закарпаття у їх тісному взає­мо­зв’язку з угор­ськими говорами. Ці дос­лід­жен­ня лягли в основу комплексного вивчення угорських говорів За­кар­паття на лек­сич­ному та семантичному рівнях, результатом чого ста­ла поява трьох­том­но­го “Атласу угорських говорів За­кар­паття” (1992, 1996, 2001) обся­гом понад 350 друкованих ар­ку­шів.

З січня 1988 року професор Ли­занець П.М. створив і очо­лив Центр гунгарології Уж­го­родського державного уні­вер­си­те­­ту, де працює і зараз. З 1977 по 1984 рр. був деканом фі­ло­ло­гіч­ного факультету УжДУ та головою спе­ціа­лізованої Ради по захисту докторських ди­сер­тацій, а з лютого 2000 р. Пре­зи­дією ВАКу за­тверд­жений го­ловою спе­ціа­лі­зо­ваної Ради по за­хисту кан­ди­да­тських ди­сер­та­цій з української, угорської мови та угорської лі­те­ра­ту­ри. В 1995 ро­ці отримав по­чесне звання “За­слу­жений діяч нау­­ки і техніки Ук­раїни”, яке вру­чив йому пре­зи­дент Ук­раїни.

Його основні наукові інтереси: українсько-угорські між­мов­­ні (міждіалектні) контакти, українська та угорська діа­лек­то­ло­гія, лексикографія, фразеологія та лінгвогеографія. Про­фе­­со­ром Лизанцем П.М. опубліковано 343 наукові праці, се­ред них 19 монографій, 25 підручників, навчальних по­сіб­ни­ків та інших окре­мих видань. Понад 120 наукових ста­тей та 8 мо­нографій з’явилося за кордоном (Болгарія, Іта­лія, Канада, Македонія, Мол­до­ва, Німеччина, Польша, Росія, Словаччина, Угор­­щи­на, Фінляндія, Франція, Че­хія, Югославія). На нау­ко­ві пра­ці П.М. Лизанця у різних країнах світу з’явилося 75 ре­цен­­зій та по­над 455 посилань на його дос­лід­жен­ня в мо­но­гра­фіях, лінг­віс­тичних атласах, ети­мо­ло­гіч­них слов­никах, нау­кових стат­тях як вітчизняних, так і за­ру­біж­них вче­них. Пер­соналії про Ли­занця П.М. надруковані в ен­цикло­пе­діях, що вийшли в Украї­ні, Угорщині, Канаді, Америці та ін­ших краї­нах.

Лизанець П.М. – співавтор і упорядник першої збірки “Угор­­­ських народних балад Закарпаття”, збірки угорських ка­­зок За­карпаття під назвою “Три золоті стріли”, першої “Ан­то­­­логії угор­ської літератури Закарпаття”, яка була високо оці­­­нена і в Угор­щині. Про це яскраво свідчать позитивні ре­цен­зії Ондраша Фо­дора, Пала Е. Фегийра, Йовжефа Могочі, Лас­­лова Мігая Мол­­нара, Іштвана Палфі Ч., Бийли Помогача, Ішт­­вана Вінтермантела, Ласлова Заппе та інших дослідників.

Професор Лизанець П.М. є членом Міжнародної р­е­д­ко­ле­гії і спів­­автором “Загальнокарпатського діа­лек­то­ло­гіч­ного ат­ла­­су”, який вийшов у 6 томах. Ним засновані і редагуються два жур­нали: з 1990 р. журнал Центру гунгарології “Acta Hun­­ga­ri­ca”, 9 но­мерів якого вже побачили світ, а з 1994 року жур­­нал “Вісник За­кар­пат­ського угор­сько­мов­ного наукового то­­ва­­риства”, 4 но­ме­ри якого теж опуб­лі­ко­вані. Він член ред­ко­­ле­гії жур­налу “Linguistica Uralica” (Тал­лінн), заступник го­ло­ви Між­­на­родної комісії з між­мов­них кон­тактів, голова За­кар­­пат­сько­го угорськомовного нау­ко­­вого то­ва­риства, член ук­раїн­сько­го комітету славістів, Між­на­род­­но­го то­ва­риства “Ura­­lo-Altaica” (Німеччина), з 1976 по 1986 рр. був чле­ном Ви­­­конавчого Комітету Міжнародного то­ва­риства з угор­ської фі­­­­ло­логії, а з вересня 1986 по 1996 – його віце-пре­зи­ден­том (Угор­­щина). З 2000 року член асоціації угрознавців за кор­до­ном при Угорській Академії наук.

Як запрошений гість Лизанець П.М. читав лекції в уні­вер­си­те­тах та наукових установах Австрії, Бельгії, Естонії, Ні­­меч­чи­ни, Ро­сії, Словаччини й Угорщини з питань ук­раїн­сько-угорських між­мовних контактів, лінгвогеографії та угор­ської на­ціо­наль­ної меншини на Закарпатті. З 1962 р. він бе­ре ак­тивну участь у наукових конгресах, конференціях, сим­позіумах: ІІІ–VІІІ фін­но-угор­ські конг­реси (Таллін, 1970; Бу­­дапешт, 1975; Тур­ку, 1980; Сик­тивкар, 1985; Дебрецен, 1990; Рим, 1995), ІХ, ХІ сла­віс­тич­ні конгреси: Київ, 1983; Бра­тіслава, 1993; гун­га­ро­ло­гіч­ні між­народні конг­реси та сим­позіуми: Брюсель, 1988; Бу­дапешт, 1989; Па­риж, 1990; Ніт­ра, 1991; Сегед, 1993; Ювяс­куля (Фінляндія), 1996 та ін­ших фо­ру­мах.

На кафедрі угорської філології та в Центрі гун­га­ро­ло­гії під його керівництвом та сприянні захищені 10 кан­ди­дат­ських дисертацій. Професор Лизанець П.М. часто виступає офі­­ційним опонентом на захисті докторських та кан­ди­дат­ських ди­сертацій.

Професор Лизанець П.М. – головний редактор і спів­ав­тор “Угор­сько-українського словника”, “Українсько-угор­сько­­го та угор­сько-українського фразеологічного словника” і “Сло­в­ника угор­ських говорів Закарпаття”, а також навчальних по­сіб­ників “Ук­ра­їн­ська мо­­ва для початківців” та “Угорська мо­ва для початківців”.

Визнання­, його наукових досягнень є премії та дип­ло­ми, яки­­ми його нагородило Міністерство вищої освіти ко­лиш­ньо­го Ра­дянського Союзу (1980, 1984, 1988, 1990). У 1976 р. Йо­го обра­но почесним членом Угорського мо­во­знав­чого то­ва­рист­ва, у 1986 р. за значні досягнення у дослідженні угор­ської діа­лек­то­ло­гії його нагороджено медаллю ім. Чюрі Ба­лінта, а в 1989 р. за знач­ний вклад у розвиток угорської куль­тури угорський уряд на­го­родив його дипломом та ме­дал­лю “Pro Cultura Hungarica”.

Професор Лизанець П.М. користується заслуженим науковим авто­ри­те­том як на батьківщині, так і в між­на­род­них наукових ко­лах. В йо­го особі поважаємо науковця, який, бу­дучи сла­віс­том, зас­від­чив свою відданість і угорській науці й культурі.


  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка