24 грудня в Україні відзначається День працівників архівних установ, свято без регалій і нагород, але жодне почесне професійне звання чи нагорода не зрівняється із задоволенням знати все і про всіх



Скачати 86.02 Kb.
Дата конвертації31.03.2017
Розмір86.02 Kb.
На місцеве радіомовлення

24.12.2014


24 грудня в Україні відзначається День працівників архівних установ, свято без регалій і нагород, але жодне почесне професійне звання чи нагорода не зрівняється із задоволенням знати все і про всіх.

Пам'ятаю - значить існую: саме так могли б сказати про себе і окремі люди, і спільноти людей. Людина - сума свого минулого - так стверджує Уільям Фолкнер, американський письменник, прозаїк, лауреат Нобелевської премії з літератури (1949).

Ми часто чуємо: без минулого немає майбуття. Стало вже аксіомою, що без пам'яті про минулі події особистість людини немислима. У цьому випадку і людство є сума свого минулого; з минулим, з поданням про традиції міцно пов'язано, в усякому разі, поняття культури. Одним із найважливіших резервуарів пам'яті людства є архіви.

Історія становлення архівів тісно пов'язана з історичною наукою, періодизація виникнення архівосховищ перетинається з етапами становлення і розвитку державності. Особливо тісно переплітаються історія державного апарату управління та історія становлення архівної справи.

Давньоруські літописи зафіксували важливі відомості про широкі стосунки київських князів з чужоземними країнами, тексти договорів з Візантією, волзькими болгарами. Угоди скріплювалися писемними документами. Всі важливі документи на пергаменті зберігалися в казні київських великих князів. Місцезнаходження князівських архівів разом з коштовностями свідчило про роль документів і ставлення до них великокнязівської влади.

Княжий двір як орган центрального управління Галицько-Волинської держави XIII -XIV ст., мав серед своїх державних функцій завдання збирати та зберігати важливі документи. У княжому дворі зосереджувалися документи про адміністративні, військові, судові, фінансові, церковні й дипломатичні справи держави.

Монастирі й церкви, засновані галицько-волинськими князями, крім маєтностей, грошових і речових пожертвувань, отримували богослужебні книги. На книгах, які зберігалися в ризницях, нерідко робили записи про пожертвування храмам, нотатки господарського характеру. Монастирські зібрання книг і документів відігравали роль архівів-бібліотек. Хранителями книг і грамот були ризничі (завідувачі ризниці).

Отже, виникнення архівів в Україні безпосередньо пов'язане з утвердженням державності на її землях, насамперед Київської Русі. Розширення державних функцій княжого двору, економічне зміцнення церкви зумовлювали зростання великокнязівського і церковних архівів, які мали важливе політичне й культурне значення для внутрішнього життя держави та міждержавних відносин. Формувалися й особові архіви дружинників і бояр. Документи захищали приватну власність, закріплювали станові привілеї. Розпад Київської Русі, занепад Галицько-Волинської держави негативно позначилися на розвитку архівної справи, але закладені архівні традиції знайшли своє продовження в литовсько-польській добі української історії.

З ліквідацією автономності України та введенням загальноросійського адміністративного устрою розвиток українських архівів тісно пов'язувався з архівним будівництвом у Російській імперії. Архіви ліквідованих установ надходили у розпорядження нових адміністративно-територіальних органів. Архів колишньої Малоросійської колегії було передано до Чернігівського губернського правління. В архіві Київського губернського правління зосереджувалися в різний час архівні документи Київського магістрату, справи Малоросійської колегії, архіви полкових канцелярій і судів. У Катеринославському губернському архіві було об'єднано архіви колишніх Новоросійської і Азовської губернських канцелярій (1764-1784) Катеринославського намісництва (1784-1796), другої Новоросійської губернії (1797-1802), генерал-губернаторських канцелярій, фортеці Св. Димитрія. На Правобережжі архіви губернських правлінь поповнювалися справами колишніх воєводських канцелярій, а казенні палати - вотчинними документами і грамотами монастирів. У 20-х роках XIX ст. в архіві старих справ Київської казенної палати в льохах та підвалах псувалися документи, які потрапили туди після ліквідації монастирських вотчин. Великий за обсягом архів утворився при Полтавській казенній палаті, де зберігалися справи про монастирське землеволодіння, матеріали Румянцевського опису, документи Гадяцької полкової канцелярії.

У 1831-1835 pp. у містах України було скасовано магдебурзьке право, зокрема давнє самоуправління Києва. Відповідно до "Городового положення" від 12 червня 1870 р. створювали нові органи самоуправління - Міські думи (розпорядчі органи) та Міські управи (виконавчі органи), функціонування яких призвело до створення архівів. В архівах міських дум і управ зберігалися документи про права і привілеї міст.

Внаслідок реформ 60-х років XIX ст. було ліквідовано багато установ - різні комітети і комісії, старі судові установи. Діловодство ліквідованих установ стало заповнювати архіви губернських правлінь, казенних і судових палат, внаслідок чого кількість справ в архівах збільшувалася вдвічі або й втричі.

Архіви губернських правлінь, казенних і судових палат зростали швидкими темпами не лише за рахунок документів ліквідованих установ, а й в результаті організації власного діловодства. В XIX ст. поточне діловодство канцелярій було відокремлене від архівів. Канцелярії впорядковували документи, формували справи, надавали їм заголовки. Наприкінці кожного року на закінчені справи складали описи, в яких зазначали порядкові номери, дати початку і закінчення справи, зміст та кількість аркушів у кожній справі. "Решенные дела", непотрібні для поточних справ, канцелярії передавали до архівів за описом. В архіві справи зберігали у в'язках, у шафах, на полицях. На обкладинці справи проставляли номери шафи, полиці, в'язки.

В архівах, переповнених старими справами, документи зберігалися без належного порядку. Установи, яким належали архіви, нерідко позбавлялися непотрібних для довідок документів шляхом передання їх до інших установ або прямого знищення.

Для знищення старих архівних справ створювали спеціальні комісії, які узгоджували питання з вищими установами. За указом 1798 р. всі закінчені в різних місцевих інстанціях судові справи в кожній губернії здавалися до архіву губернської судової палати. Указ 1800 р. вимагав "решенные дела" адміністративного характеру передавати до архіву губернського правління, а фінансово-економічні справи зосереджувати у казенній палаті.

Циркуляром від 9 грудня 1852 р. Міністерство внутрішніх справ запровадило "Росписание тех родов архивных дел, которые не должны подлежать уничтожению по губернским правленням й уездным присутственным местам", яке передбачало 23 категорії таких справ. Встановлювалися відповідні категорії для міських дум та квартирних комісій.

Не залишилися поза увагою уряду архіви ліквідованих установ. Так, після ліквідації управління новоросійського і бессарабського генерал-губернатора (січень 1874 р.) вирішувалося питання про влаштування архіву цієї канцелярії і було асигновано суму понад 3 тис. карбованців на утримання цього архіву, виплату коштів службовцям архіву.

Військове міністерство розробило Правила передавання закінчених справ до архівів військових канцелярій. Всі справи і книги поточного діловодства було розділено на три категорії ("разряды"), відповідно до яких після закінчення справи документи призначалися для знищення або для зберігання в архівах. Справи, призначені для зберігання в архівах, поділилися на дві групи: справи, які зберігалися певний строк (1,3,5,10,35, 40 років) та справи, які необхідно "хранить всегда", "хранить вечно". До категорії "хранить всегда" належали "описи делам и книгам, хранящимся в архиве".

У 1873 р. при Міністерстві народної освіти було створено "особливу" комісію з представників різних відомств для обговорення питання про влаштування архівів і зберігання в них документів. З цією метою збиралися дані про стан архівів усіх відомств. Департамент загальних справ Міністерства внутрішніх справ розіслав "вопросные пункты", для з'ясування питання приміщень архівів, співробітників, кількості справ і хронології, способів зберігання, систематизації документів, наявності опису справ, існування фактів знищення і передання архівних матеріалів.

Наприкінці XIX - на початку XX ст. на пропозиції істориків та архівістів уряд визнав за необхідне провести реорганізацію архівної справи.

Особливості формування архівів адміністративних та судових установ у Правобережній Україні пов'язані з перебуванням її земель у складі Речі Посполитої. Всі акти, що торкалися українського Правобережжя, записувалися до Коронної метрики. У XVIII ст. співвідношення між архівами центральних і місцевих установ змінилося. Важливу роль в управлінні внутрішніми справами відігравала місцева влада, що позначилося на складі архівів гродських судів (органів судової і військово-адміністративної діяльності старост, яких призначав король), архівів шляхетських станових судів - земських і підкоморських, архівів міського самоуправління - магістратів і ратуш, а також приватних архівів великих землевласників.

В архівах місцевих судово-адміністративних установ відкладалися діловодні документи.

У XVIII ст. значно поповнилися архіви магістратів і ратуш. Найважливішу групу документів в архівах становили актові книги, до яких вносили ухвали з адміністративних питань, записи про процеси міського суду. Іншу цінну групу документів складали рахункові акти і книги, наприклад книги запису прибутків і видатків.

У роки Першої світової війни (1914-1918) багато архівів зазнали суттєвих втрат, тому що не були своєчасно евакуйовані; скоротилися і без того малі асигнування на потреби архівної справи в країні. І все-таки, незважаючи на наявні недоліки в роботі історичних архівів, вони зіграли важливу роль у збереженні найбільш цінних історичних документів, які дійшли до наших днів.

У 1969-1970 рр.. була розроблена і затверджена серія загальносоюзних стандартів управлінської документації. З 1972 р . в СРСР почали діяти єдині правила підготовки та оформлення організаційно-розпорядчих документів і єдині правила роботи з документами У 1975 р . був прийнятий ГОСТ 6.15.1-75 «Уніфіковані системи документації. Система організаційно-розпорядчої документації. Основні положення». Згідно з ними визначалися вимоги до уніфікованих форм організаційно-розпорядчих документів.

На теперішній час триває процес розвитку архівної справи в Україні. Розбудова держави неможлива без відродження і розвитку культури документаційного забезпечення управління. За роки створення нової України накопичено певний досвід практичного вирішення різноманітних за обсягом, характером і значенням управлінських завдань. Отримано чимало оригінальних рішень, обумовлених особливостями перехідного періоду управління, становленням економіки, впровадженням різних форм підприємництва. Введена в дію Примірна інструкція з діловодства в міністерствах і відомствах України, органах державної влади, місцевого і регіонального самоврядування, розроблений Державний стандарт України з діловодства та архівної справи, введено в дію державний класифікатор управлінської документації, державний класифікатор професій, декретами Кабміну в Україні представлено законодавство про нормативні документи (технічні норми), затверджено нові типові форми документів, розроблена Програма розвитку архівної справи на період до 2016 року включно. Відповідна програма прийнята і в нашому районі.

Реалізація державної політики у сфері архівної справи і діловодства,


здійснення управління архівною справою і діловодством на території району є одним із основних завдань архівного відділу районної державної адміністрації. Районне архівосховище вміщує близько 18 тисяч справ постійного та тривалого терміну зберігання, майже така ж кількість справ зберігається в архівних підрозділах установ, організацій та підприємств району. Відповідальними особами, на запити фізичних і юридичних осіб, видаються копії документів, архівні довідки соціально-правового характеру. З метою отримання архівної довідки чи консультації ви можете звернутися до архівного відділу райдержадміністрації, який розташований за адресою: смт Дворічна, вул. Радянська, 8, кімн. № 17. Прийомний день – п’ятниця, з 8 до 12 та з 13 до 16 години. Телефон для довідок – 7-73-37.

Хочеться вірити, що право і культура документаційного забезпечення управління та розвитку архівної справи в Україні, незважаючи на всі негаразди, будуть займати провідне місце, адже ми повинні зберегти для нащадків відомості про діяльність району в період нашого життя.



Вітаю всіх, хто причетний до роботи з формування та комплектування Національного архівного фонду, збереження документів, з професійним святом. Бажаю вам успіхів та наполегливості у вашій копіткій роботі, мирного неба, світлого майбуття вам і вашим родинам.
Начальник архівного відділу райдержадміністрації О.І. Саніна


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка