2 Відомості про комп’ютерні мережі



Скачати 173.96 Kb.
Дата конвертації05.12.2016
Розмір173.96 Kb.

2.1. Мережні технології. Відомості про комп’ютерні мережі

2.1. Відомості про комп’ютерні мережі


Сучасний Інтернет це досить складна і високотехнологічна система, що дозволяє користувачам зі всього світу зануритися до єдиного інформаційного простору, спілкуватися між собою, швидко знайти будь-яку інформацію, опублікувати для загалу певні відомості. За допомогою Інтернету можна знайти роботу і розширити коло знайомств, обговорити важливі теми і просто приємно провести час.

Навіть, якщо майбутній веб-розробник має досвід роботи в Інтернеті і вміє поводитися з відповідним програмним забезпеченням, теоретичне підґрунтя буде корисним, бо стає зрозумілим необхідний комплекс термінів і понять.


Комп'ютерні мережі


Комп'ютерною мережею називають довільну кількість комп'ютерів, що об’єднані певними лініями зв'язку.

За допомоги комп'ютерної мережі можна передавати інформацію з одного комп'ютера на іншій, а також, спільно використовувати інформаційні та інші ресурси, наприклад, принтери, модеми чи пристрої зберігання інформації.


Типи мереж


  • Локальні мережі об'єднують комп'ютери, що знаходяться на відносно невеликій відстані між собою, наприклад, в межах одного приміщення чи невеликого району. Керування в локальних мережах здійснюють системні адміністратори, які слідкують за станом мережі, встановлюють ступінь доступності ресурсів, визначають паролі доступу до ресурсів та права користувачів.

  • Глобальні мережі об’єднують комп'ютери, що можуть знаходитися в різних містах і країнах. Глобальні мережі, як правило, є об'єднанням локальних мереж та окремих комп’ютерів.

Інтернет


Самою відомою і популярною глобальною мережею є Всесвітня мережа Інтернет. Технічний бік організації мережі контролює Федеральна мережна рада (FNC) та суспільні комітети, які розробляють єдині стандарти для всіх застосувань Інтернету, розподіляють адреси комп’ютерів і ресурсів, визначають правила функціонування комп’ютерів, координують реєстрацію нових користувачів в мережі та багато іншого. Інтернет на відміну від традиційних мереж не має єдиного офіційного власника.

До мережі Інтернет під’єднано десятки тисяч локальних мереж, що рознесені по всьому світу та мільйони окремих комп’ютерів користувачів. Ці під’єднання здійснюються через Інтернет провайдерів – компанії, що надають послуги користування Інтернетом.

Під’єднатися до Інтернету може кожен, з будь-якого комп'ютера, на якому встановлено необхідне програмне забезпечення, потрібно лише обрати спосіб під’єднання і придбати необхідне устаткування. Користувачеві абсолютно не обов'язково знати, як влаштовано Інтернет, він просто вмикає комп'ютер і користується послугами Інтернету.

Інтернет – це глобальна комп'ютерна система, яка:


  • Містить логічно взаємозв'язаний простір глобальних унікальних адрес. Тут кожен комп'ютер, якій під’єднано до Інтернету має власну унікальну адресу.

  • Здатна підтримувати обмін інформацією, тобто здійснювати комунікацію віддалених комп’ютерів.

  • Забезпечує функціонування різноманітних інформаційних та комунікаційних служб.

Робота в Інтернет припускає наявність передавача інформації, приймача і каналу зв'язку між ними. Узагальнено, комп’ютери у мережі можна поділити на комп’ютери-клієнти та комп’ютери-сервери. Комп’ютер-клієнт потребує певної інформації і для її отримання відправляє повідомлення (запит, завдання) до комп’ютера-сервера, що містить дану інформацію. Після виконання певних дій згідно запиту, комп’ютер-сервер відправляє результат виконання назад до комп’ютера-клієнта. Один комп’ютер в різних ситуаціях може бути як комп’ютером-клієнтом так і комп’ютером-сервером.

Коли користувач під’єднується до Інтернету, його комп'ютер виконує функції клієнта, бо, зазвичай, відправляє запит до вибраного сервера для отримання необхідної інформацію.



У вузлах всесвітнього з'єднання встановлено потужні комп'ютери - сервери, які виконують специфічні функції. Також, сервери містять інформаційні ресурси. До ресурсів відносяться різні об’єкти, наприклад, веб-сторінки, файли, програми, законодавчі, науково-технічні, комерційні, рекламні відомості тощо.

Послуги Інтернет


  1. Інформаційні послуги – це послуги доступу до інформації:

    • Доступ до інформаційних ресурсів мережі. Можна отримати інформацію, що міститься на серверах мережі, наприклад, сайти, документи, файли, інформацію з різних баз даних тощо.

    • Розміщення власної інформації в мережі. Якщо інформація розміщується для загального користування, то любий користувач Інтернету може доступитися до цієї інформації.

  1. Комунікаційні послуги – це послуги обміну інформацією та спілкування:

    • Обмін інформацією у відстроченому режимі. Так працює, наприклад, електронна пошта. Відправник надсилає лист до одержувача, який його може почитати у зручний для нього час.

    • Обмін інформацією в режимі реального часу. Наприклад, розмови в мережі у текстовому, звуковому чи відео форматі. Спілкування може бути як між двома учасниками так і в межах певної групи учасників.

Послуги, які надаються користувачам Інтернету називаються службами або сервісами. Для того, щоб користувач міг користуватися певною службою, він має встановити на своєму комп’ютері відповідну до служби програму-клієнт. З боку Інтернету на відповідному до служби сервері має бути встановлена програма-сервер, яка спроможна обробляти запити від програми-клієнта користувача і надсилати йому результати обробки.

Популярні служби Інтернет


Існують універсальні і спеціалізовані служби. Спеціалізовані служби є доступними лише для вузького кола фахівців, а універсальною службою може скористатися любий користувач Інтернету.

1. Веб-служба. Інформаційна служба Інтернет. Базовим поняттям служби є гіперпосилання, які містяться у тексті сторінки і дозволяють користувачеві мандрувати як у межах конкретного веб-сайту, так й переходити до інших сайтів. Програмою-клієнтом для служби Веб є браузер.

    • Веб сайти.

    • Веб форуми.

    • Блоги.

    • Віки проекти (Вікіпедія).

    • Інтернет магазини.

    • Інтернет аукціони.

    • Інтернет реклама.

    • Соціальні мережі.

    • Багатокористувацькі ігри.

2. Служби комунікацій

    • Електронна пошта. Служба електронної пошти. Дає змогу користувачам всього світу обмінюватися текстовими повідомленнями, до яких можна прикріплювати різноманітні файли. Програмою-клієнтом може бути як браузер, так і спеціалізовані поштові клієнти.

    • Служби миттєвих повідомлень, месенджери

    • Інтернет чати. Призначені для спілкування багатьох учасників в реальному часі. В основному чати призначені для розваг, знайомства, серйозні питання тут, зазвичай, не обговорюються. Програмою-клієнт служить браузер.

3. Пошукові системи

4. Служби новин та розсилок

    • Поштові розсилки. Користувач обирає тематику і робить підписку на цикл статей (розсилок), що будуть надходити до нього з певною періодичністю.

    • Технології RSS. Служба новин з обраних сайтів. Миттєве відображення будь яких нових надходжень, стрічка новин.

5. Файлові служби

    • FTP-сервери. Служба пересилання файлів. Дозволяє емулювати на власному комп’ютері файлову структуру віддаленого комп’ютера і працювати з нею як з локальною директорією, наприклад завантажувати файли з FTP-сервера на свій комп’ютер і навпаки. Програмою клієнтом можуть бути браузер, файловий менеджер чи спеціалізований FTP-клієнт.

    • Файлові хостинги

    • Файлообмінні мережі

6. Служби мовлення

    • Інтернет радіо. Служба, що дозволяє прослуховувати сотні радіостанцій, які віщають в Інтернеті. Існує можливість вибору радіостанцій з врахуванням мови та тематики віщання (наприклад, новини). Музичні радіостанції можна фільтрувати за музичними стилями (популярна, класична чи ретро музика). Чисельність радіостанцій в Інтернеті безперервно зростає.

    • Інтернет телебачення. Служба, що дозволяє вести прийом багатьох телевізійних каналів. Розповсюдження цієї послуги поки що обмежено відносно невисокою пропускною здатністю сучасних каналів зв'язку.

7. Служби віддаленого доступу. Забезпечують доступ клієнта до іншого віддаленого комп’ютера і надає можливості працювати на ньому як на власному.

8. Електронні платіжні системи

Служб в Інтернеті є багато і їх перелік постійно поповнюється. Головною задачею розробників є забезпечення надійності та зручності користування відповідною службою.


Типи комутацій


Комунікаційні мережі повинні забезпечувати зв'язок своїх користувачів (абонентів) між собою. Абонентами можуть бути комп’ютери, сегменти локальних мереж, факс-аппарати або телефонні співбесідники.

Процес обміну повідомленнями між двома абонентами називається комунікацією, а процес з'єднання двох кінцевих вузлів комунікаційної мережі через транзитні вузли називається комутацією.

Як правило, в мережах загального доступу неможливо надати для кожної пари абонентів власну фізичну лінію зв'язку, якою вони могли б монопольно «володіти» і використовувати у будь-який час. Тому, в мережах завжди застосовується певний спосіб комутації абонентів, який забезпечує розподіл наявних фізичних каналів між кількома сеансами зв'язку і між абонентами мережі.

Пристрій, який виконує комутаційні функції називається комутатором. Комутатором може бути як спеціалізований пристрій (switch), так і універсальний комп'ютер з вбудованим програмним механізмом комутації.

Кожен абонент сполучено з комутаторами індивідуальною лінією зв'язку, яка закріплена за цим абонентом. Лінії зв'язку, що об’єднують комутатори використовуються спільно кількома абонентами.

Існують дві принципово різні схеми комутації абонентів в мережах:



  • Комутація каналів.

  • Комутація пакетів.

Мережі з комутацією каналів


При комутації каналів між двома комп’ютерами спочатку створюється канал зв'язку, а потім здійснюється обмін інформацією. Обмін інформацією відбувається в реальному часу, часові затримки поширення інформації при проходженні по мережі є мінімальними. У разі надмірного навантаження, воно блокується або скидається. Основним недоліком мережі з комутацією каналів є низький коефіцієнт використання пропускної здатності ліній зв'язку. Мережі з комутацією каналів широко поширені у телефонних мережах для комутації і передачі мовних повідомлень.

Мережі з комутацією пакетів


В мережі з комутацією пакетів інформація, що призначена для передачі до іншого комп’ютера поділяється на невеликі частини фіксованої структури і довжини (пакети), які передаються послідовно до найближчого транзитного вузла як тільки звільняється будь-який канал в потрібному напрямку. Кожний пакет має заголовок в якому міститься адреса одержувача і маршрут проходження по мережі, а також кінцевий блок, де міститься контрольна сума, що потрібна для перевірки цілісності інформації. Пакет, що надійшов з помилкою буде надіслано ще раз. Мала довжина пакету запобігає блокуванню ліній зв'язку, не дозволяє одному користувачеві захоплювати на довгий час канал зв'язку.

Мережа з комутацією пакетів принципово різниться від мереж з комутацією каналів тим, що кінцеві пристрої не взаємодіють в реальному масштабі часу, надмірне навантаження не скидається, а лише збільшує час доставки. Основним недоліком є збільшений час доставки пакетів.


Протоколи Інтернет


Глобальна мережа Інтернет містить велику кількість комп'ютерів, що працюють під управлінням різних операційних систем, на різних апаратних платформах. Проте, під час обміну інформацією всі комп’ютери повинні користуватися єдиними правилами (угодами, протоколами) про способи передачі повідомлень. Тоді, любий комп’ютер буде здатний «зрозуміти» інформацію, що отримана від іншого комп’ютера.

Протокол - це узгоджені, стандартні правила передачі інформації в мережі.

Розрізняють два типи протоколів Інтернету:


  • Базові протоколи, що відповідають за фізичну пересилку електронних повідомлень будь-якого типу між комп'ютерами Інтернету. Ці протоколи (IP і TCP) настільки тісно пов'язані між собою, що, зазвичай, їх позначають єдиним терміном «протокол TCP/IP».

  • Прикладні протоколи більш високого рівня, що відповідають за роботу служб Інтернету.

Комп'ютер не зможе працювати в Інтернеті, якщо на ньому не встановлено підтримку базових протоколів TCP/IP. Проте, на конкретному комп'ютері можуть бути відсутніми програми-клієнти, які використовують певний прикладний протокол. Наприклад, може не працювати електронна пошта або служба миттєвих повідомлень.

Кожен протокол виконує притаманну йому функцію і має бути сумісним з іншими протоколами. В комп’ютері, який під’єднано до локальної чи глобальної мережі протоколи мають бути встановлені і обов’язково виконуватися.


Протоколи прикладного рівня.


Протоколи прикладного рівня є посередником між програмою-клієнтом та мережею і є протоколами самими верхнього рівня. Вони перетворюють інформацію, що передається по мережі у форму, яка є зрозумілою для програми-клієнта.

Протокол HTTP (Hyper Text Transfer Protocol). За допомогою протоколу HTTP організується відправлення запитів до веб-серверу, обробка відповіді сервера у форматі HTML і відображення отриманої інформації у вікні браузера.

Протоколи для роботи з електронною поштою. Призначені для організації доставки та передачі повідомлень через поштовий сервер.

  • Протокол SMTP (Simple Mail Transfer Protocol). Відправлення листів від клієнта до поштового серверу. Дозволяє відправляти повідомлення на кілька адрес, застосувати проміжне збереження, пересилати копії повідомлень на інші адреси.

  • Протокол РОР3 (Post Office Protocol). Доставка листів від поштового серверу до клієнта. Цей протокол має вбудовані механізми розпізнавання адрес електронної пошти, а також модулі підвищення надійності отримання повідомлень.

Протоколи FTP, TelNet та інші. Призначені для постачання інформації до програм-клієнтів відповідних служб.

Протокол WAP (Wireless Application Protocol). Надає безпровідний доступ до інформаційних і сервісних служб Інтернету у разі під’єднання з мобільних пристроїв (телефонів, смартфонів, КПК).

Протоколи транспортного рівня


Керують передачею інформації. Основним завданням є контроль правильності передачі даних, а також забезпечення надійної доставки даних до призначеного комп’ютера.

Протокол отримує інформацію від протоколів прикладного рівня і розділяє її на окремі частинки – пакети. Важливою частиною пакету є його заголовок, в якому зазначається: номер пакету, інформація про комп’ютер-відправник та комп’ютер-приймач, а також контрольна сума, яка потрібна для перевірки цілісності пакету.

Для подальшої передачі пакет скеровується на наступний нижчий рівень (в межах цієї лекції - мережний) і далі по мережі до комп’ютер-приймача, звідки має надійти підтвердження про прийом пакету. Якщо пакет не дійшов, загубився або пошкодився, його буде надіслано ще раз. Після надходження пакетів до місця призначення, протокол транспортного рівня комп’ютера-приймача аналізує їх заголовки, об’єднує пакети до єдиного цілого і відправляє інформацію до протоколів прикладного рівня.

Щоб запобігти спотворенню інформації при пакетуванні комп’ютер-відправник обчислює і вписує у заголовок контрольну суму. Комп’ютер-приймач за тим же алгоритмом зі свого боку обчислює контрольну суму для цього пакету і порівнює її з тою, що є у заголовку. Якщо сума не збігається, пакет вважається спотвореним і надсилається ще раз.

Такий спосіб передачі інформації є доволі зручним і швидким.

Самим поширеним і відомим є протокол TCP (Transmission Control Protocol), який має давню історію, є одним з найперших транспортних протоколів і постійно вдосконалюється.


Протоколи мережного рівня


Здійснюють взаємодію конкретних комп’ютерів мережі, тобто визначають маршрути просування інформації всередині мережі. Такий процес називається маршрутизацією. На шляху між комп’ютером-клієнтом та комп’ютером-сервером може знаходитися кілька проміжних комп’ютерів, які називаються маршрутизаторами. Маршрутизатор визначає, які з’єднання на даний момент існують і є менш завантаженими для передачі пакету. Пакети одного повідомлення можуть передаватися різними шляхами і за неоднаковий час.

На вході до комп’ютера-приймача пакети накопичуються (буферизуються) і об’єднуються до єдиного цілого.

Самим поширеним і відомим є ІР-протокол (InterNet Protocol).

ІР-адресація


Це унікальна числова адреса, що однозначно ідентифікує вузол, групу вузлів або цілу мережу. ІР-адреса має довжину 4 байти (4х8=32 біти). Для зручності ІР-адреса записується у вигляді 4 чисел (октетів), що розділені точками.

Наприклад,



  • Десяткова форма представлення: 128.10.2.30

  • Двійкова форма представлення: 0000000.0001010.0000010.00011110

  • Шіснадцяткова форма представлення: С0.94.1.3

Десяткова форма запису ІР-адреси використовується в операційних системах, бо вона є зручною для користувача, який налаштовує доступ до мережі. Двійкова форма є зручною для адміністрування і для внутрішніх операцій пристроїв. Шіснадцяткова форма використовується рідко.

ІР-адреса складається з двох логічних частин: номера мережі і номера вузла мережі. В залежності від класу мережі номер мережі може бути зазначено одним, двома чи трьома лівими октетами, а номер вузла, відповідно трьома, двома чи одним правим октетом.

Централізованим розподілом ІР-адрес займається державна організація Стенфордський міжнародний науково-дослідний університет, що знаходиться у Силіконовій долині.

Послуги з призначення ІР-адрес є безкоштовними і тривають близько тижня. Якщо адміністратор локальної мережі самостійно привласнює ІР-адресу, це згодом може привести до плутанини та помилок у роботі.

Така система адресації призначена для адресації комп’ютерів і є зручною та ефективною для адміністрування (керування) мережею.

Доменна система імен


Доменна адреса зазвичай привласнюється веб-серверам та веб-сайтам і використовується для зручності користування службою Веб. Для адресації веб-простір є поділеним на тематичні частини – домени. За назвами доменів можна визначити призначення веб-об’єктів, належність до певної організації, форми обслуговування та фінансування.

Доменна адреса (доменне ім’я) складається з кількох (від 2 до 5) символьних частин - доменів, що розділені точками. Ранг домену обчислюється з кінця адреси, наприклад:



site.

lviv.

ua

III рівень

II рівень

I рівень

Часто в доменній адресі вказують відповідну службу (www.edu.ua чи ftp.lviv.ua), а браузер автоматично дописує відповідний до даної служби протокол (http://www.edu.ua чи ftp://ftp.lviv.ua).

Домени І рівня


Від початку розвитку Інтернету, коли мережа поширювалася лише на теренах США, було створено перші 6 доменів:

.com

Commercial. Комерційні структури.

.net

Network. Організації, що забезпечують роботу мереж.

.org

Organization. Некомерційні організації.

.edu

Educational. Освітні заклади.

.mil

Military. Військові організації.

.gov

Goverment. Урядові організації.

На сьогодні з’являються нові тематичні домени:

.info

Information services. Інформаційні вузли.

.biz

Business. Бізнес.

.aero

Авіа індустрія.

.pro

Professional. Для професіоналів, зокрема, юристів, лікарів, бухгалтерів.

.name

Для особистого використання. Наприклад, щоб зареєструвати поштову скриньку имя@фамилия.name.

.museum

Музеї. Передбачається створення доменів другого рівня, для створення мережного каталогу музеїв миру.

.coop

Cooperative. Для кооперативних співтовариств.

Коли Інтернет вийшов на міжнародний рівень, створюють домени за територіальною ознакою:

.ua

Україна

.az

Азербайджан

.lv

Латвія

.ru

Росія

.kz

Казахстан

.lt

Литва

.by

Білорусь

.kg

Киргизстан

.ee

Естонія

.ge

Грузія

.tj

Таджикистан

.am

Вірменія

.md

Молдова

.tm

Туркменія

.uz

Узбекистан













.su

Країни бувшого СРСР



.eu

Європейський Союз

.bg

Болгарія

.us

США

.gb .uk

Великобританія

.hu

Угорщина

.ca

Канада

.de

Германія

.gr

Греція

.cn

Китай

.fr

Франція

.pl

Польща

.va

Ватикан

.it

Італія

.ro

Румунія

.il

Ізраїль

.es

Іспанія

.sk

Словаччина

.co

Колумбія

.fi

Фінляндія

.si

Словенія

.tv

Тувалу

.at

Австрія

.cz

Чехія

.jp

Японія

Домени інших рівнів


Доменні адреси веб-сайтів складаються з доменів ІІ чи ІІІ рівня.

Домени ІІ рівня (наприклад, edu.ua, lviv.ua) може отримати будь яка приватна особа чи організація. Власник домену ІІ рівня може надавати домени ІІІ рівня (наприклад, lp.edu.ua, polynet.lviv.ua). Доменні імена можуть бути теоретично і більших рівнів, а практично використовують максимум 4 рівнів.


Багатомовні домени


Інтернет зародився в англомовному середовищі і обмеженням існуючої системи доменних імен DNS (Domains Name System) стала необхідність використовувати лише 37 символів ASCII - латинські букви від A до Z, цифри і символ «-». Швидке зростання кількості користувачів Інтернет в світі призвело до появи доменних імен, які зазначено не латиницею.

  • Це зручніше, бо в імені домену можна використовувати національну мову.

  • Вирішує проблему нестачі зручних доменних імен, відкриваючи нові можливості для просування своїх товарів і послуг.

  • Закріплює індивідуальність особи або компанії.

Багатомовний домен IDN (Internationalized Domain Names) - це звичайний домен латиницею, який містить обов'язковий префікс xn- (ознака IDN-домену) і закодовану частину, яка може бути перекодована в слово на національному алфавіті. Наприклад, в браузері можна з клавіатури набрати «мійдомен.ua» і його буде автоматично перекодовано в «xn-d1acklchcc.ua».

На перший погляд зручність є очевидною: компанії отримують прості імена, що легко запам'ятовуються, типу «сайт.ua», які просто продиктувати клієнтові. Але це лише на перший погляд. Нажаль, користувачам доведеться стежити, в якій розкладці слід набирати першу частину домену, а в якій другу, адже SU, COM і NET все одно доведеться набирати латиницею. А ще доведеться пам'ятати, що клієнту слід набрати саме «сайт», кирилицею, а не в звичний спосіб site латиницею.

З 2008 року компанія RU-CENTER почала реєстрацію багатомовних IDN доменів в доменних зонах SU, COM і NET. Для зони SU доступною є реєстрація доменів в латинському, грецькому, кирилиці, вірменському, івриті, арабському і грузинському алфавітах. Для зон COM і NET вибір є ширшим: доступні латинський, грецький, кирилиця, вірменський, іврит, арабський, грузинський, бенгальський, орія, Таміл, канада, тайський, Тибет, бірманський, рунічний, монгольський алфавіти, а також японські, китайські і корейські ієрогліфи.

З 2010 року компанія Хостмастер ввела реєстрацію у доменах .com.ua і .kiev.ua. (доменні імена, які містять символи національних алфавітів). З використанням IDN тепер можна зареєструвати домени українською чи російською мовами. Реєстрація доступна для всіх охочим і нічим не відрізняється від реєстрації звичайного домену. Жодних особливих умов реєстрації для користувачів, що вже мають популярні домени на латиниці, не передбачено.

У 2009 році Координаційний центр Рунету подав заявку на створення домену «.рф». Домен «.рф» створено в кореневій зоні DNS 12 травня 2010 року. Запуск домену було приурочено до першого Російського Форуму з керування Інтернетом. Першими доменами, які почали працювати в зоні «.рф» стали http://президент.рф/ и http://правительство.рф/. Тепер, практично всі сучасні браузери підтримують кириличні доменні імена.

Більшість Інтернет сайтів кириличного домену «.рф» є дзеркалами латинських доменів .ru .com .travel тощо. На такі сайти можна зайти двома способами: через кириличний домен і через латинський домен. Вміст обох сайтів є ідентичним, за винятком доменного імені.

До таких сайтів відносяться:


  • http://президент.рф ідентичний до http://kremlin.ru

  • http://правительство.рф ідентичний http://government.ru

  • http://кц.рф ідентичний до http://www.cctld.ru та інші.

Деякі сайти, зареєстровані в зоні «.рф» автоматично перескеровують відвідувачів на дзеркало з латинським іменем.

Наприклад, при наборі в адресному рядку http://яндекс.рф браузер автоматично переходить на адресу http://yandex.ru, а при наборі http://мэйл.рф — на адресу http://mail.ru. В той же час при вході на сайт http://rspp.ru браузер буде автоматично скерований на кириличний домен http://рспп.рф.



У домені «.рф» присутні також імена, які не мають латинських еквівалентів, наприклад? http://диалогурал.рф.





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка