1.Історичний аспект та базова теорія компромату 5 Сучасні технології компромату 15



Скачати 422.66 Kb.
Сторінка1/5
Дата конвертації28.03.2017
Розмір422.66 Kb.
  1   2   3   4   5


Зміст


Вступ 3

1.Історичний аспект та базова теорія компромату 5

2. Сучасні технології компромату 15

3. Практичне застосування компромату в політичній боротьбі 22

Як елемент політичної реклами, компромат може грати двояку роль: відносно пониження авторитету опонентів підвищувати в передвиборній гонці політичну значущість кандидата-замовника (засаднича функція компромату), а також в результаті не продуманих і не прорахованих на перспективу дій політтехнологів стимулювати зростання впізнанності і популярності опонента засобом створення мимовільної додаткової реклами(побічна функція). Згадуючи останню, варто відмітити, що, враховуючи зворотний ефект «чорного PR», деякі політики цілеспрямовано підривають свій імідж. 22

Відмітимо також, що, будучи явищем соціальним, компромат і особливості його застосування в політиці частенько схожі з аналогічними в інших сферах діяльності суспільства, особливо у сфері економіки, зокрема, в силу тісного зв'язку діяльності політичних структур і підприємницьких. 22

Висновки 37

Список використаних джерел 39





Вступ


Актуальність теми. Політична боротьба - невід'ємний атрибут будь-якого сучасного суспільства, особливо, політичних систем, де в основу існування і функціонування їх як таких покладено принцип виборності, і відповідно, змагальності. Однак, методи боротьби за владу, безумовно в різних суспільствах неоднакові і опосередковані відбуваються в них політичними і соціальними процесами.

Україна з точки зору особливостей методик політичного суперництва представляє безперечний інтерес для вивчення, оскільки перебуває на стадії наздоганяючого розвитку, і тому її еволюція характеризується поступовим переходом до загальносвітових цінностей, що торкаються структури держави і суспільства в сукупності їх взаємодії. І в цьому зв'язку, досліджуючи один з політичних інститутів, в даному випадку - інститут політичної конкуренції, представляється можливим простежити на основі особливостей протікання політичного протиборства, загальнодержавні тенденції в цілому.

У даній роботі ми постараємося виявити специфічні риси однієї з найбільш ефективних, але при цьому неоднозначних методик політичної боротьби. Мова піде про процедуру збору, застосування компромату, а також тактиках протидії йому в сучасній Україні.

При розробки питання про поняття, сутності, структурі і функціональних особливостей ми використовували роботи наступних авторів: О.І Гордєєвій, [1] яка розглянула особливості сприйняття політичного іміджу політика під впливом певних неконструктивних факторів, П. Демічева, [2] А. Іванова [ 3], які у своїх роботах зробили упор на аналіз взаємозв'язку існування компромату як такого з загальносоціальним процесами, що відбуваються в суспільстві. У свою чергу, В.В. Крилов [4] і А. Лаптенок [5] дають якісну характеристику поняттю інформації, а також його специфічним проявам. Колективна робота Ч. Сендідж, В. Ротцолл і К. Фрайбургер, [6] присвячена різним видам реклами та особливостей її застосування, дозволила виявити сутнісні характеристики компромату як засобу політичної реклами.

Також з метою розгляду та аналізу специфіки збирання компромату та протидії йому в суспільстві нами були використані наукові розробки С.Ю. Борсукової, [7] В. Волкова, [8] А. Галієва, [9] Г. І. Грибанової, [10] а також А.А. Мухіна [11] та інші.

Мета даної курсової роботи - вивчити і проаналізувати особливості збору та використання компромату в сучасній Україні.

Завдання даного дослідження: розглянути сутнісні характеристики компромату, як елементу політичної реклами, проаналізувати джерела компромату, особливості його застосування, а також методики протидії йому в сучасному суспільстві.

  1. Історичний аспект та базова теорія компромату

1.1. Історія розвитку технології компромату


Політичні технології – це сукупність методів і систем дій, спрямованих на досягнення певного політичного результату. Вони неодмінно застосовуються у виборчих кампаніях. І дуже часто в цій ситуації їм притаманна досить агресивна форма впливу.

Роль і значення політичних технологій, політичного маніпулювання, впливу політичної реклами досліджуються вже протягом тривалого часу. Західні дослідники (Е. Семпсон, М. Спілмен, Р. Фішер) звертають увагу переважно на методи побудови позитивного іміджу. В розробках радянських науковців (В. Житенєв, І. Мащенко) переважали дослідження впливу політичної агітації, а також критика буржуазного інформаційного бізнесу. Для українських вчених (В. Бебик, Д. Видрін, Г. Почепцов) актуальною є проблематика виборчих технологій, політичного менеджменту і політичного маркетингу.

Для застосування будь-якого маніпулювання характерна певна закритість, використання ілюзій, психологічного впливу на свідомість з метою формування у індивідів певних уподобань чи упереджень. С. Кара-Мурза в книзі „Маніпуляція свідомістю” наводить кілька визначень маніпуляції, запропонованих різними вченими. За Г. Франке, наприклад, це „психічний вплив, який здійснюється таємно, а відповідно й становить загрозу особам, на яких він спрямований”. Як вважає Г. Шіллер, „успіх маніпуляції гарантований, коли маніпульований вірить, що все, що відбувається, природне й необхідне. Коротше кажучи, для маніпуляції потрібна фальшива дійсність, у якій її присутність не буде відчуватися”. Р. Борецкий вважає: „Під пропагандистською маніпуляцією належить розуміти послідовно й цілеспрямовано здійснюване управління масовою свідомістю (а через неї, в результаті — й поведінкою), звернене переважно до ірраціональної сфери сприйняття, яке спирається на навіювання і має на меті запобігання соціальним конфліктам. Чи коротше: навмисне відхилення масової свідомості від реальної дійсності”.

Останнім часом з’являються публікації, в яких зазначена тема висвітлюється досить глибоко й різнобічно. Вивчаються проблеми як побудови позитивного іміджу, так і політичної антиреклами, стратегії виборчих кампаній та маніпулювання масовою свідомістю. Показовими в цьому плані є праці Г. Почепцова, С. Полторака, В. Бебика, Д. Видріна.

Політичні цінності як основа впливу на масову свідомість

Дослідження проблем, пов’язаних з політичними цінностями, вельми актуальні, оскільки очевидно, що цінності здійснюють значний вплив на політичний процес, виступають інтегрованою основою для малої і великої соціальної групи, нації. Поняття „цінність” у цьому ключі означає особливу реальність, що не виводиться з потреб. Потреби людей в політиці репрезентують в структурі мотивації життєвий світ людини, вони динамічні, оскільки змінюються відповідно до стану життєвих відносин суб’єкта. Політичні цінності представляють внутрішній світ людини. Вони віддзеркалюють не стільки динамічні аспекти індивідуального досвіду, скільки інваріантні аспекти досвіду політичного, що засвоюється індивідом. Цінність має особливий статус. „Наділяючи певний об’єкт статусом цінності, - зазначає В. Малахов, - людина ніби суб’єктивує його, визнає за ним право на власний голос” [1, с. 79].

Надіндивідуальний характер політичних цінностей виражає таке поняття, як політична традиція. Її серцевина – це найбільш стійкі і „живучі” політичні цінності, що передаються з покоління в покоління. Сила традицій дуже велика, бо, вочевидь, цінності, що стали традицією, володіють розумом людей на рівні несвідомого. За К. Г. Юнгом, це колективне несвідоме. Але цей факт, безумовно, не заперечує існування свідомих переконань чи уявлень суб’єкта про цінне власне для нього, виражене в понятті „ціннісна орієнтація”. Ціннісна орієнтація належить до тих аспектів орієнтації діяча, які пов’язують його з дотриманням певних норм, стандартів, критеріїв відбору.

Специфічною рисою пострадянських суспільств є деактуалізація цінностей: часто цінності нинішнього часу не витримують конкуренції з цінностями „світлого минулого”. Дані соціологічного опитування, проведеного Санкт-Петербурзьким НДІ та Центром економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова у 2004 та 2006 роках, свідчать: до 60 % респондентів розцінюють пріоритети ціннісної установки радянської доби як кращі порівняно з сучасними. Так само і риси „класичної” радянської людини зразка 1950 – 1970 років у громадській думці помітно виграють у порівнянні з портретом „сучасника” [2, с. 225 - 228]. Цим і користуються активні політики лівого спрямування, обіцяючи повернути радянське минуле, хоча останнім часом ця тенденція й втрачає актуальність.

Під політичними цінностями розуміються не лише ідеали, але й чітко окреслені норми, яких належить дотримуватися. При усій своїй значимості політичні цінності неможливо пізнати безпосередньо. Вираженням політичних ідеалів і цінностей з різним ступенем адекватності слугують зафіксовані в політичній сфері життя предметні втілення – політичні символи.

Маніпулятивні технології

Стосовно політичних цінностей найбільшою небезпекою для масової свідомості є політичне маніпулювання.

Основою будь-якого маніпулювання масовою свідомістю є соціальний міф – твердження чи ідеї, які сприймаються переважно на віру, без критичного осмислення. В кожному суспільстві побутують міфи, які активно підтримуються і правлячими колами, зокрема за допомогою засобів масової інформації.

Так, у комуністичній системі існували міфи про приватну власність як джерело зла; про неминучий крах капіталізму і перемогу комунізму; про провідну роль робітничого класу й комуністичної партії; про марксизм як єдино правильне вчення.

З крахом комуністичної системи почали формуватися нові соціальні міфи: про капіталізм як „світле майбутнє”; про обов’язкові жертви в перехідний період; про правлячі кола і номенклатуру як уособлення демократів та реформаторів.

Навіть США, які пишаються тим, що буцімто в їх суспільстві немає ідеології, підтримують свої соціальні міфи (за Г. Шиллером): про індивідуальну свободу і особистий вибір громадян; про незалежність основних політичних інститутів – Конгресу, судів, ЗМІ тощо; про егоїстичну природу людини, її схильність до споживацтва; про те, що в суспільстві не існує соціальних конфліктів, експлуатації і гноблення; про плюралізм ЗМІ, які насправді контролюються великими рекламодавцями та урядом.

Мета політичного маніпулювання - отримання, реалізація і збереження влади. На нинішньому етапі життя українського суспільства такі цілі досягаються шляхом виборів. Успіх на них неможливий без значної суспільної підтримки (якщо не брати до уваги приклади прямої фальсифікації результатів голосування). Відповідно – цілі маніпуляторів зводяться до формування у виборців думки обов’язково підтримати певну політичну силу. Маніпулятор має вгадати соціальні очікування і запропонувати оптимальний образ кандидата чи програму.

Таким чином, у вузькому розумінні політичне маніпулювання – це теорія і практика передвиборчих технологій і методика проведення виборчих кампаній. Стратегія отримання влади вимагає вирішення таких тактичних завдань, як заохочення та утримання уваги, а також формування позитивного іміджу претендента на владу.

Згідно з В. Амеліним, політичне маніпулювання зводиться до таких операцій: впровадження в суспільну свідомість під виглядом об’єктивної інформації бажаного для певної групи змісту; „тиск” на больові точки суспільної свідомості, що викликає страх, тривогу, ненависть тощо; реалізація декларованих і прихованих намірів, досягнення яких маніпулятор пов’язує з підтримкою громадською думкою своєї позиції.

Зазначимо, що перший пункт належить до завдань, другий - до методів, третій – до цілей політичного маніпулювання. Для успішного вирішення завдань і досягнення цілей існують засоби політичних маніпуляцій, які називаються політичними технологіями.

Засоби політичного маніпулювання можна класифікувати за різними критеріями. Вони поділяються на регламентовані законом і такі, що виходять за межі правових норм; за способом впливу – на прямі і приховані; за функцією – на PR, агітацію тощо; за формою – на агітаційні, економічні, адміністративні та провокаційні; за змістом – на рекламу та антирекламу; за рівнем впливу – на міжособистісні, групові й масові; за інформаційними носіями – на друковані, електронні, зовнішні тощо.


  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка