1. Вступне слово вчителя



Скачати 93.96 Kb.
Дата конвертації06.04.2017
Розмір93.96 Kb.
Хімічний вечір



1. Вступне слово вчителя.

Михайло Васильович Ломоносов перший з російських вчених, якого і сучасники, і нащадки з повним правом ставлять в один ряд з знаменитими європейськими вченим, заклавшими основи наукових знань нового часу.

Як тільки не називали Ломоносова сучасники і нащадки!.. І „наш Піндар”, і „наш Цицерон”, і „наш Вергілій”, і „наш Леонардо”, і „наш Декарт”, і „наш Галілей”, і „наш Лейбніц”, і „наш Гьоте”, і „наш Франклін”.., одне слово – енциклопедист!

М. В. Ломоносов став живим втіленням російської науки і культури з її різноманіттям і особливостями, з її багатсвом і широтою. Він був природодослідником, філософом, поетом, основоположником російської літературної мови, істориком, географом, політичним діячем.

Талановитому вченому, видатній людині, невтомному трудівнику – М. В. Ломоносову присвячений наш вечір.
2. 1-ий ведучий.

Михайло Васильович Ломоносов народився в селі Мішанинському Куростровської волості Архангельської губернії 8 лютого 1711 року. Його батько Василь Дорофейович виходець із селян-рибаків, мати – Олена Іванівна Сівкова – була дочкою д׳ячка сусідньої волості.

З ранніх років Михайло допомагав батькові в його важкій і небезпечній справі. Рано навчившись читати, допитливий і вдумливий хлопчик дуже швидко перечитав усі книги, які тільки він зміг дістати в селі. В 14 років він досягнув до вершин книжкової примудрості, до фізико-математичної енциклопедії того часу – „Арифметики” Магницького і слов׳янської граматики Смотритського.

На батьківщині Ломоносов дальше вчитися не міг. Як селянському сину йому відмовили в прийомі до Холмогорської слов׳яно-латинської школи.

В зимові холоди 1730 року Михайло Васильович майже без грошей, пішки відправився в Москву. Щоб вступити в Заіконоспасську слов׳яно-греко-латинську академію, він видав себе за сина холмогорського дворянина.

Успіхи Ломоносова в навчанні були вражаючими. І в1735 році, за запитом президеннта Петербурзької Академії наук барона Корфа, Михайло Васильович разом з іншими дванадцятьма учнями „в науках достойными” був направлений в Петербург в якості студента університету, організованого при Академії наук .



3. 2-ий ведучий

В університеті Ломоносов старався якомога більше нагромадити вражень, „испытать” закони науки в їх безпосередньому прояві, докопатися до першопричин явищ. Часто засиджувався допізна в академічних майстернях, лабораторіях, бібліотеці.

Ця рідкісна працездатність вихованця Спасських шкіл була помічена і, коли з׳явилася можливість відправити за кордон трьох найбільш здібних студентів для спеціалізації в області хімії, металургії і гірничорудної справи, президент академії без коливань прийняв кандидатуру Ломоносова.

Майже 5 років тривало закордонне життя Михайла Васильовича. В цей час, головним чином, був проведений в Марбургському університеті в Німеччині. Студенти слухали лекції з механіки, гідравліки, теоретичної фізики і логіки. З великою зацікавленістю вивчали посланці північної столиці теоретичну хімію, відвідували лабораторні заняття з експериментальної хімії, вчилися ставити досліди, узагальнювати аналізи, робити науково обгрунтовані висновки.

Хімія до серидини XVIII століття була майже самою впливовою і перспективною наукою. Хімія здавалася наукою реального чародійства, її розвивали, щедро фінансуючи.”Широко простягає хімія руки свої у справи людські. Куди не подивимось, куди не оглянемось, скрізь обертаються перед очима нашими успіхи її старанності”. Ці слова великого російського вченого-природодослідника М. В. Ломоносова, висловлені майже 250 років тому, і сьогодні не втратили свого значення.
4. 3-ий ведучий

В 1741 році Ломоносов повернувся до Росії. Через півроку після повернення в Петербург 30-річний вчений був призначений ад׳юнктом Академії по фізичному класу.

Основним напрямком в своїй науковій роботі Ломоносов обрав хімію. Значення цієї дисципліни в зв׳ язку з розвитком промислового виробництва зростало з кожним роком. Але для втілення хімічних дослідів потрібна була експериментальна база, лабораторія. Михайло Васильович розробив проект лабораторії і в січні 1742 року передав його на розгляд в академію. І лише через шість років, після його неоноразових прохань і протестів, керівництво Петербурзької академії погодилось на побудову хімічної лабораторії. Вона була побудована і відкрита завдяки зусиллям Ломоносова в 1748 році.

Ще до побудови лабораторії Михайло Васильович запропонував ряд нових хімічних рішень. Так, він розробив більш досконалі способи вагового аналізу, вивчає розчинення металів у кислотах, захищає дисетацію „О действии химических растворителей вообще” (1744). Отримавши в своє розпорядження хімічну лабораторію, вчений зміг підтвердити попередні свої наукові здогади і виказати нові.

Хімічна лабораторія стала місцем, де Михайло Васильович в 50-их роках з величезним захопленням зайнявся зовсім новою і своєрідною справою – мозаїкою. Захоплення це цілком відповідало характеру і смакам Ломоносова: в ньому перепліталось образотворче мистецтво з хімією кольорового скла, оптикою і технікою. Йому прийшлося виконати тисячі пробних плавок з виготовлення різних сортів кольорового скла.
5. 4-ий ведучий

До наших днів дійшов перелік того, що Михайло Васильович Ломоносов сам вважав найбільш важливим серед своїх результатів в області природничих наук. Особливо велике значення має відкритий ним закон про збереження матерії, точніше – ваги руху. Думку свою про сталість речовини вчений доводив хімічними дослідами. В 1756 році він робить такий запис: “Делал опыты в заплавленных накрепко стеклянных сосудах, чтобы исследовать, прибывает ли вес металлов от чистого жару. Оными опытами нашлось, что … без пропущения внешнего воздуха вес отожженного металла остается в одной мере”. Збільшення маси металу при обпаленні він приписував сполученню його з повітрям.

Обгрунтування цього закону вперше подано Ломоносовим в листі до Л. Ейлеру. Там він писав: “Но все встречающиеся в природе изменения происходят так, что если к чему-либо нечто прибавилось, то это отнимается у чего-то другого. Так, сколько материи прибавляется к какому-либо телу, столько же теряется у другого, сколько часов я затрачиваю на сон, столько же отнимаю у бодрствования и т.д. Так как это всеобщий закон природы, то он распространяется и на правила движения: тело, которое своим толчком возбуждает другое к движению, столько же теряет от своего движения, сколько сообщает другому им двинутому”. В роботі “Об отношении количества материи и веса” (1758) і в “Рассуждении о твердости и жидкости тел” (1760) відкритий Ломоносовим “всеобщий естественный закон” отримав повне обгрунтування. Обидві роботи були опубліковані на латинській мові, відповідно, були відомі і за межами Росії. Але осмислити значення зробленого Ломоносовим багато вчених тих років так і не змогли.

Не менш цінними були дослідження Ломоносова в області фізики. Власне фізика і хімія в дослідах, в теоретичних аналізах вченого доповнювали один одного. В цьому також відображалось його новаторство як вченого, який не залишав без уваги жодної із сторін експерименту. Як наслідок цього, він став родоначальником нової науки – фізичної хімії.


6. 5-ий ведучий

Ломоносов стоит впереди наших поэтов,

как вступление впереди книги.

М.В. Гоголь

Ломоносов був не тільки основоположником вітчизняної науки, але і великим поетом. Оди, вірші, послання Ломоносова відкрили нову епоху в літературі. Якою простою мовою написаний уривок з «Оды на день восшествия на престол Елизаветы Петровны, 1747 г.»:



1-ий читець:

Науки юношей питают,


Отраду старым подают,
В счастливой жизни украшают,
В несчастный случай берегут:
В домашних трудностях утеха
И в дальних странствах не помеха,
Науки пользуют везде:
Среди народов и в пустыне,
В градском шуму и наедине,
В покое сладки и в труде.


5-ий ведучий :

Світовий простір, „обширность безмерных мест”, по його чудовому виразу, зоряне небо, небесні світила – улюблений образ і предмет споглядання М.В.Ломоносова:



2-ий читець:

Открылась бездна звёзд полна;

Звёздам числа нет, бездне – дна.

Песчинка как в морских волнах,

Как мала искра в вечном льде,

Как в сильном вихре тонкий прах,

В свирепом как пером огне,

Так я в сей бездне углублён,

Теряюсь, мысльми утомлён.


5-ий ведучий:

М.В.Ломоносов своїм науково-поетичним поглядом прозріває образ Сонця, розкритий тільки сучасною астрофізикою:



3-ій читець:

Когда бы смертным толь высоко

Возможно было возлететь,

Чтоб к Сонцу бренно наше око

Могло приблизившись воззреть:

Тогда б со всех открылся стран

Горящий вечно океан.

Там огненны валы стремятся

И не находят берегов,

Там вихри пламенны крутятся,

Борюшись множество веков;

Там камни, как вода, кипят,

Горящи там дожди шумят.

Сия ужасная громада

Как искра пред тобой одна.

О, коль пресветлая лампада,

Тобою, боже, вожжена

Для наших повседневных дел,

Что ты творить нам повелел!

5-ий ведучий:

В знаменитому „Листі про користь скла” М.В.Ломоносов дав читкий зразок повчаючої, науково-дидактичної поезії; прикладом можуть служити слідуючі рядки цього „Листа”:



4-ий читець:

Астроном весь свой век в бесплодном был труде,

Запутан циклами, пока восстал Коперник,

Презритель зависти и варварству соперник;

В средине всех Планет он Солнце положил,

Сугубое Земли движенье открыл.

Одним круг центра путь вседневный совершает,

Другим круг Солнца год теченье6м составляет,

Он циклы истинной системой растерзал,

И правду точностью явлений доказал.

5-ий ведучий:

Загадка величного знайомого видовища північного сяйва викликає у фізика-поета натхненні рядки:



5-ий читець:

Но где ж, натура, твой закон?

С полночных стран встаёт заря!

Не солнце ль ставит там свой трон?

Не льдисты ль мешут огнь моря?

Се хладный пламень нас покрыл!

Се в ночь на землю день вступил!

О, вы, которых быстрый взрак

Пронзает в книгу вечных прав,

Которым малый вещи знак

Являет естества устав!

Вам путь известен всех планет;

Скажите, что нас так мятёт?

Что зыблет ясный ночью луч?

Что тонкий пламень в твердь разит?

Как молния без грозных туч

Стремится от земли в зенит?

Как может быть, чтоб мёрзлый пар

Среди зимы рождал пожар?

5-ий ведучий:

Без перебільшення можна сказати, що М.В.Ломоносов був вченим в поезії і мистецтві і поетом і художником в науці. Читаючи наукову прозу М.В.Ломоносова, його російські і латинські дисертації, чуєш голос поета, і, навпаки, в одах і поетичних роздум його відчувається філософ, фізико-хімік і природодослідник в самому широкому і благородному розумінні.

Поетична слава М.В.Ломоносова безперервно росла в 1750 і 1751 роках він пише трагедії „Таміра і Селім” і „Демофонт”

(Сцена з трагедії „Таміра і Селім”.)


7. 6-ий ведучий

Як художник Ломоносов знаменитий своїми мозаїчними картинами. Вони вимагали від нього не тільки таланту художника, але і роботи вченого-хіміка. Кольорове скло для мозаїк уміли виготовляти тільки в Італії. Італійці тримали в таємниці свої рецепти. Ломоносов поставив чотири тисячі дослідів і розкрив секрет отримання скла всіх кольорів і відтінків. Він побудував в Усть-Рудиці власну фабрику по їх виготовленню.

В його художній майстерні були створені прекрасні мозаїки: портрети Петра І, Єлизавети, Катерини ІІ і грандіозне мозаїчне полотоно „Полтавська битва”.

8. Заключне слово

Недивлячись на те, що з часів, коли жив і працював великий російський вчений, пройшло більше двох століть, його ім׳я живе в пам׳яті народів. Його життю і діяльності присвячено багато книг і статей; його образ втілений в творах живопису, графіки, скульптури; його ім׳я носять міста і села, вулиці і майдани, навчальні заклади і школи. Ім׳я Ломоносова присвоєно відкритому Російськими вченими підводному гірському хребту в басейні Північного Льодовитого океану; одному із кратерів на зворотній стороні Місяця; екваторіальній течії в Атлантичному океан.

Історія, звичайно, не повторюється. І , вірогідно, вже не буде людей з таким універсальним діапазоном наукової діяльності, як у Ломоносова. Науки нині пішли далеко вперед, і одній людині просто неможливо досягнути вершин одночасно в декількох областях знань. І завжди Михайло Васильович Ломоносов – вчений, філософ поет – будет викликати глибоку зацікавленість як особистість, яка продемонструвала силу людського розуму.

Невичерпна енергія М.В.Ломоносова, його надзвичайно життєва активність, непримиримість в принципіальному, висока свідомість своєїї відповідальності перед Батьківщиною і зараз служать нам зразком.

Ось чому М.В.Ломоносов – живий образ славного культурного минулого.
Вчитель хімії

КЗ Підгородненська



СЗШ №3

Бабенко Н.В.







База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка