" Основи правового статусу людини i громадянина. Громадянство України. Правове становище іноземців та осіб без громадянства. Правовий статус біженців"



Скачати 228.88 Kb.
Дата конвертації06.04.2017
Розмір228.88 Kb.


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ


Кафедра конституційного та міжнародного права

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри конституційного та

міжнародного права

полковник міліції

_______________А.М. Колодій


“__” ________2014 р.

ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни “Конституційне право України”

на тему: " Основи правового статусу людини i громадянина. Громадянство України. Правове становище іноземців та осіб без громадянства. Правовий статус біженців"
Для слухачів та студентів НАВС
Навчальний час – 2 години
Обговорено та схвалено на

засіданні кафедри конституційного та міжнародного права

1 вересня 2014 року, протокол № 1

Київ – 2014 р.

Вид лекції: інформаційна, лекція конкретизація.

Дедактивні цілі:

- навчальні: домогтися міцного засвоєння знань та форм практичних умінь навчального матеріалу теми лекції щодо основ правового статусу людини i громадянина, громадянства України, правового становища іноземців та осіб без громадянства та правового статусу біженців в Україні.

- розвиваючі: розвивати здібності, мовлення, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність курсантів, прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності щодо основ правового статусу людини i громадянина, громадянства України, правового становища іноземців та осіб без громадянства та правового статусу біженців в Україні.

- виховні: сприяти формуванню наукового світогляду моральних, естетичних та інших якостей курсанта та колективізму.
Міжпредметний та міждисциплінарний зв’язки: забезпечуючі дисципліни, які передували вивченню, спеціальний курс - права свободи людини і громадянина.
Забезпечувані дисципліни: конституційне (державне) право зарубіжних країн; державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні
Навчально-методологічне забезпечення лекції: наочність мультимедійні матеріали.
Технічні засоби навчання: ноутбук, проектор.
ПЛАН:

1. Поняття, види, елементи та зміст конституційно-правового статусу людини і громадянина

2. Принципи правового статусу людини і громадянина в міжнародному і національному правовому полі.

3. Громадянство України.

4. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні.

5. Правовий статус біженців в Україні та осіб, які потребують додаткового та тимчасового захисту.


Список рекомендованих джерел:

1. Конституція України.

2. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 350 с.

3. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посібник - К.: Юрінком Інтер, 2003 - 336с.

4. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник - К.: Атіка, 2006,- 568 с.

5. Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини та громадянина: Навчальний посібник. -X.: Факт, 2001 - 440с.

6. Саидов А.Х. Общепризнанные права человека - М.- 2002.- 267 с.

7. Закон України "Про громадянство" від 18 січня 2001 року.

8. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року.

9. Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 8 липня 2011 року.



1. Поняття, види, елементи та зміст конституційно-правового статусу людини і громадянина

Правовий статус особи - це юридичне закріплення положення людини у сучасному суспільстві (Колодій А.М.,Олійник А.Ю.).

Правовий статус особи - сукупність юридичних прав, свобод та обов'язків особи, які закріплені в діючому законодавстві і складають соціально допустимі і необхідні потенційні можливості особи мати суб'єктивні права і обов'язки і реалізувати їх в системі суспільних відносин ( Котюк В.О).

Правовий статус особи - система прав та обов'язків, що законодавчо закріплюється державою в конституціях та інших нормативно-юридичних актах (Лукашева Е.А.).

Щодо загального правового статусу в різних авторів немає єдиного розуміння його структури.

Так, Котюк В.О. вважає елементами правового статусу права , свободи та обов'язки людини та громадянина. Законні інтереси є необхідним додатковим елементом правового статусу.

Е.А. Лукашева елементами правового статусу називає юридичні права та обов'язки.

В.Ф. Погорілковідносит до елементів правового статусу:

- громадянство;

- загальну правоздатність;

- принципи правового статусу;

- конституційні права, свободи й обов'язки громадян;

- гарантії прав і свобод;

- відповідні правові норми.

А.М. Колодій та А.Ю. Олійник вважають, що структура правового статусу складається з таких елементів:

- статусні правові норми і правові відносини;

- суб'єктивні права, свободи і юридичні обов'язки;

- громадянство;

- правові принципи і юридичні гарантії;

- законні інтереси;

- правосуб'єктність;

- юридична відповідальність.

Суб'єктивні права - такі права, що належать конкретній особі і об'єктивуються в діючому законодавстві, яке є підставою для реалізації суб'єктивних прав особи.

Суб'єктивний юридичний обов'язок - міра необхідної поведінки чи діяльності особи, яка закріплена в законодавстві і спрямована на задоволення потреб і інтересів інших суб'єктів суспільних відносин.

Законні інтереси особи - це дозволені нормативно-правовими актами прагнення особи до задоволення своїх потреб, до володіння тими чи іншими благами, соціальними цінностями, послугами.

Правосуб'єктність - здатність людини бути учасником правовідносин. Правоздатність - здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Дієздатність - це здатність суб'єкта своїми діями самостійно реалізовувати суб'єктивні права і виконувати юридичні обов'язки, її поділяють на угодоздатність та деліктоздатність.

Угодоздатність - це здатність суб'єкта правовідносин особисто своїми діями здійснювати та укладати цивільно-правові угоди.

Деліктоздатність - це здатність суб'єктів правовідносин нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.

Юридична відповідальність - міра покарання правопорушника шляхом позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення, від імені держави (суспільства), на підставі закону або іншого нормативного акта з метою попередження правопорушень в перспективі і відновлення (чи відшкодування) втрачених суб'єктивних прав на матеріальні і духовні цінності.

Юридична відповідальність - специфічне правовідношення між державою і правопорушником, що полягає у покладанні на останнього певних санкцій особистого, майнового чи організаційного характеру.

Правовідносини - це урегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, що забезпечуються державою.


2. Принципи правового статусу людини і громадянина в міжнародному і національному правовому полі

Принципи правового статусу - основні ідеї, що характеризують положення людини і громадянина в сучасному суспільстві. Ці принципи проголошуються у статтях 21-24 Конституції України. До них можна віднести:

- рівноправність громадян;

- невичерпність і неможливість скасування прав і свобод;

- вільний і всебічний розвиток особистості;

- єдність прав і обов'язків;

- неможливість позбавлення громадянства і права змінити громадянство;

- неможливість вигнання громадян за межі України і видачі іншій державі;

- найвищу соціальну цінність прав людини і громадянина;

- користування іноземцями та особами без громадянства передбаченими законом правами і свободами;

- додержання конституції і законів, виконання іноземними громадянами і особами без громадянства інших обов'язків, передбачених законом;

- надання іноземцям права притулку;

- невідчужуваність і непорушність основних прав і свобод людини та належність їх їй від народження;

- закріплення в національному праві прав і свобод, встановлених нормами міжнародного права.

Рівноправність громадян передбачає: рівність перед законом; рівність прав жінки і чоловіка; рівність громадян будь-якої національності (ст. 24 Конституції України).

Невичерпність і неможливість скасування прав і свобод (ст. 22 Конституції України) передбачає: існуюче конституційне регулювання прав і свобод може бути розширене при внесенні змін і доповнень до Конституції України; недопустимість прийняття конституційних законів, в яких передбачається скасування чи обмеження прав і свобод людини та громадянина.

Вільний і всебічний розвиток особистості (ст. 23 Конституції України) передбачає: кожна людина народжується вільною; її свобода полягає у тому, щоб робити все, що не шкодить іншим людям і не заборонено законом; межею індивідуальної свободи людини є права і свободи інших людей; наявність обов'язків людини перед суспільством гарантує її вільний і всебічний розвиток.

Єдність прав і обов'язків означає: кожна людина одночасно має права й обов'язки; багато конституційних прав мають і якості обов'язку; не існує права без обов'язків, так само як і обов'язків без прав.

Неможливість позбавлення громадянства і права змінити громадянство України (ст. 25 Конституції України) означає, що: законодавство України не передбачає підстави припинення громадянства шляхом позбавлення людини права громадянства; громадянин України у будь-який час, якщо він виїхав на постійне проживання за кордон, може вийти з громадянства України за власним клопотанням.

Неможливість вигнання громадянина України за межі України передбачає: громадянин України не може бути вигнаний за межі України; громадянин України не може бути виданий іншій державі (ст.25 Конституції України).

Принцип визнання прав людини і громадянина найвищою соціальною цінністю означає: людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права, свободи та гарантії людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст.З Конституції України).

Користування іноземцями та особами без громадянства передбаченими законом правами означає: вони користуються тими самими правами і свободами, що і громадяни України, за умови їх законного перебування на території України; винятки встановлюються Конституцією, законами України і міжнародними договорами.

Виконання іноземцями та особами без громадянства обов'язків, передбачених законами України, зумовлює те, що: вони несуть такі самі обов'язки, що і громадяни України; винятки встановлюються Конституцією, законами України і міжнародними договорами.

Надання іноземцям притулку означає: іноземцям і особам без громадянства в Україні може надаватися притулок; порядок надання притулку встановлюється законом.

Закріплення в національному праві прав і свобод, встановлених нормами міжнародного права означає: Україна гарантує і визнає права і свободи особи, притаманні цивілізованому суспільству. У Конституції України відображено положення Загальної декларації прав людини. Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права людини, Міжнародного пакту про громадянські й політичні права людини, Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини і громадянина.

Невідчужуваність і непорушність основних прав і свобод людини (ст.21 Конституції України). Невідчужуваність прав і свобод людини насамперед поширюється на природні (основні) права і свободи. Непорушність прав людини означає, що це право людини має абсолютне значення. Порушення прав людини завжди оцінюється суспільством негативно, завжди порушує принцип законності й справедливості, оскільки суперечить чинному законодавству.




3. ГромадянствоУкраїни

Громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Принципи законодавства України про громадянство:

1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;

2) запобігання виникненню випадків безгромадянства;

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства

України;

4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;

5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;

6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Підстави набуття громадянства України:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

До державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства належать:



  1. Президент України;

  2. Комісії при Президентові України з питань громадянства;

  3. спеціально уповноваженийцентральний орган виконавчої влади з питань громадянства та підпорядковані йому органи;

  4. Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України.


4. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні

Іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Іноземці та особи без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні, вважаються такими, які постійно проживають на території України з моменту визнання біженцем в Україні або надання притулку в Україні. Постійне проживання на території України біженців підтверджується посвідченням біженця.

Іноземці та особи без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії обставин, за наявності яких додатковий чи тимчасовий захист було надано.

Тимчасове проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, або посвідченням особи, якій надано тимчасовий захист в Україні.

Іноземці та особи без громадянства вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України якщо:

• відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання - на період роботи в Україні;

• прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання - на період роботи в Україні;

• прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій та погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації, та отримали посвідку на тимчасове проживання - на період діяльності в Україні;

• прибули в Україну для участі у діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання - на період діяльності в Україні;

• прибули в Україну для роботи у представництвах іноземних суб'єктів господарювання в Україні, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання – на період роботи в Україні;ї

• прибули в Україну для роботи у філіях або представництвах іноземних банків, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання - на період роботи в Україні;

• прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності волонтерських організацій, зареєстрованих в Україні в установленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання - на період такої діяльності;

• прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації та отримали посвідку на тимчасове проживання - на період роботи в Україні;

• прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання - на період навчання;

• прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у пунктах 3-12, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання - на період до отримання дозволу на імміграцію;

• прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, зазначеними у пп. 2-12, та отримали посвідку на тимчасове проживання - на період, зазначений в пп.2-12

Іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Іноземці та особи без громадянства, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття рішення про припинення громадянства України залишилися постійно проживати на її території, вважаються такими, які постійно проживають в Україні.

Іноземці та особи без громадянства, яких до завершення граничного терміну перебування у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не було примусово видворено з України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження або з інших причин, що не залежать від таких осіб, визнаються такими, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, на період дії обставин, що унеможливлюють їхнє примусове видворення з України.

В'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.

Виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо:

він є підозрюваним, обвинуваченим у вчиненні на території України злочину чи підсудним за вчинення злочину на території України у разі, якщо до таких осіб відповідно до закону прийнято рішення щодо заборони виїзду за межі України;

його засуджено за вчинення злочину - до відбування покарання або звільнення від покарання;

його виїзд суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України - до припинення обставин, що перешкоджають виїзду.

Нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.


5. Правовий статус біженців та осіб, що потребують додаткового або тимчасового захисту

Біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та Закону «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання;

Особи, які потребують тимчасового захисту, - іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території країни, що має спільний кордон з Україною, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.

Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країни, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.

Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країн, де вони можуть зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання або з яких вони можуть бути вислані або примусово повернуті до країн, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.

Правовий статус осіб, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту.

Особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, крім випадків, установлених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Особи, яких визнано біженцями в Україні, вважаються такими, які постійно проживають в Україні, з дня прийняття рішення про визнання їх біженцями.

Особи, яких визнано особами, які потребують додаткового захисту, вважаються такими, які безстроково на законних підставах перебувають на території України.

Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має рівні з громадянами України права на:

- пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, встановлених законом;

- працю;

- провадження підприємницької діяльності, не забороненої законом;

- охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;

- відпочинок;

- освіту;

- свободу світогляду і віросповідання;

- направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;

- володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

- оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;

- звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

- безоплатну правову допомогу в установленому порядку.

Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах.

Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання.

Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, користується іншими правами і свободами, передбаченими Конституцією та законами України.

Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язана:

- повідомляти протягом десяти робочих днів органу міграційної служби за місцем проживання про зміну прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі;

- знятися з обліку і стати на облік у відповідному органі міграційної служби за новим місцем проживання у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється повноваження іншого органу міграційної служби;

- проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені органом міграційної служби за місцем проживання. Порядок перереєстрації біженців або осіб, які потребують додаткового захисту, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань міграції.

Особи, яким надано тимчасовий захист, мають право на:

- безоплатне проживання у придатних для тимчасового перебування місцях. Вимоги до місць тимчасового перебування осіб, яким надано тимчасовий захист, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Перелік місць для тимчасового перебування осіб, яким надано тимчасовий захист, та порядок утримання таких місць визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- забезпечення достатнім харчуванням, ліками, одягом з урахуванням спеціальних потреб дітей, у тому числі новонароджених, осіб із захворюваннями, осіб похилого віку;

- отримання роботи в Україні на строк, на який надано тимчасовий захист;

- отримання грошової допомоги, якщо в них немає інших доходів в Україні;

- свободу пересування територією України на тих самих умовах, що визначаються законами України для іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах;

- безоплатну невідкладну медичну допомогу в державних закладах охорони здоров'я;

- добровільне повернення в країну походження;

- подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку, встановленому цим Законом;

- отримання інформації про свої права та обов'язки рідною або зрозумілою їм мовою;

- користування іншими правами, які їм гарантуються відповідно до міжнародних договорів, законів та інших нормативно-правових актів України.

Неповнолітня особа, яка отримала тимчасовий захист, має право на виховання та навчання в державних та комунальних дошкільних, загальноосвітніх та професійних навчальних закладах у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань освіти.

Особи, яким надано тимчасовий захист, є іноземцями чи особами без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах на період дії обставин, за наявності яких було надано тимчасовий захист.

Особи, яким надано тимчасовий захист, зобов'язані:

- дотримуватися вимог Конституції та законів України;

- подати всі наявні документи та достовірну інформацію про себе;

- пройти ідентифікацію особи в разі відсутності документів, що посвідчують особу, або в разі пред'явлення фальшивого документа;

- пройти реєстрацію;

- пройти обов'язкове медичне обстеження;

- виконувати інші зобов'язання нарівні з іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають в Україні.






База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка