, «конституція», «оон», «декларація»



Сторінка1/3
Дата конвертації21.02.2017
Розмір0.59 Mb.
  1   2   3
Тема. Світова книга прав дитини.

Мета: розкрити поняття «закон», «конституція», «ООН», «декларація», «конвенція», «право», «ратифіка­ція»; ознайомити учнів із змістом основних статей Загальної Декларації прав людини, Конвенції про права дитини, Конституції України; учити цінувати права людей.

Обладнання: ілюстрації на тему виконання правил поведін­ки учнів середньої загальноосвітньої школи, ко­ристування міським транспортом, поведінки на воді, дорожнього руху та інших правил; репродук­ції картин, що демонструють лиха Другої світової війни; Конституція України; роздавальний матеріал (великі картки, на яких написані основні положення Конвенції про права дитини, роздруковані картки «Права та обов'язки» для гри «Хто перший?», тест «Чи знаєш ти права та обов'язки»).

Коментар: до підготовки до Заняття вчитель залучає учнів, які будуть інсценізувати ситуації «У кабінеті ди­ректора» (три особи) і «Удома» (дві особи).

Хід заняття

Учитель, звертаючись до учнів класу, пропонує погово­рити про права дитини, підкреслює важливість вивчення своїх прав і повідомляє, що їх однолітки за кордоном ви­вчають свої права і вміють ними користуватися. .

Далі вчитель ставить запитання і підводить учнів до роз'яснення основних понять, які мають вивчатися на уроці.



Запитання до учнів.

Уявіть собі, що ви опинилися на острові, де ніхто не живе. Чого вам буде не вистачати над усе? (Солодощів, те­левізора, друзів.)



Слово вчителя.

Отже, більшості не вистачає друзів, спілкування, тому що ми з вами люди, живемо серед подібних до нас.

Робить нас людьми не народження, а те, що ми живемо, зростаємо в людській спільноті.

Кожна людина має властиві лише їй почуття, здібності, характер. Як же зробити так, щоб такі різні, несхожі люди все ж таки жили з повагою один до одного? Для цього існують правила, які керують стосунками між людьми. Життя змуси­ло людей установити багато різних правил, і ми зустрічаємося з ними на кожному кроці.

Ти заходиш до школи — і перед тобою на стіні правила поведінки учнів. Ти — учень, а всі учні мусять їх дотримува­тись, щоб у школі під час уроків було тихо, щоб кожний мав своє місце за партою, щоб легше було вчителям тебе навчати, а тобі — учитися.

Сідаєш у трамвай чи тролейбус '— перед тобою правила користування міським транспортом для пасажирів. Ти тепер пасажир, а всі пасажири дотримуються цих правил, щоб не було штовханини у дверях, щоб усі могли сісти в трамвай чи тролейбус, щоб ні з ким не сталося нещасного випадку.

Заходиш у кінотеатр — і тут свої правила, яких повин­ні дотримуватися глядачі. Усі глядачі сидять тихо, як того й вимагають правила поведінки в кінотеатрі.

Навіть на пляжі є свої правила поведінки на воді. Якщо ти хочеш покупатися в морі або річці, позагоряти на пі­сочку, то мусиш їх знати: не пустувати у воді, далеко не за­пливати, щоб не було з тобою і твоїми товаришами ніяких неприємностей.

Правила дорожнього руху дуже суворі. За їх виконанням слідкує ціла армія працівників Державної автомобільної інспекції (ДАІ), бо тут уже йдеться не тільки про порядок, але часто й про життя людей. Коли ти йдеш вулицею — ти пішохід і зобов'язаний виконувати правила дорожнього РУХУ-

{Учитель демонструє відповідні ілюстрації.)

Але є такі правила, що обов'язкові для всіх громадян країни, хто б вони не були — дорослі чи діти, робітники чи селяни, учителі чи учні, пішоходи чи пасажири. Це такі пра­вила, що встановлюють порядок у всій державі, обов'язки кожного громадянина та його права. їх затверджує найвища влада у країні, в нашій країні це — Верховна Рада України. Називаються такі правила державними законами.

Закон — обов'язкове для всіх правило. Він приймається і захищається державою. Головний закон — Конституція.

Слово «конституція» у перекладі з латинської мови означає «устрій», «установлення».

Ця невеличка книжка {учитель демонструє Конститу­цію України), що складається із вступної частини і 161 статті, є визначальною для всього українського народу. У статтях Конституції сформульовані права й обов'язки громадян Ук­раїни. Цей документ разом із тим є й програмою дій. На ос­нові Конституції складаються всі інші закони, постанови, рішення, які регулюють діяльність і взаємини громадян.

Розділ про права людини — один із найважливіших у Конституції України. У ньому спочатку перелічені осо­бисті права, потім — політичні, а потім — соціально-еко­номічні й культурні.

Якщо ми говоримо «право», то завжди маємо на увазі «обов'язок», і навпаки. Ми — громадяни України, і у нас є обов'язки перед Вітчизною, своїм народом, іншими людьми, перед своїми рідними і близькими. Головний обов'язок — поважати права інших! А іще в Конституції України записані такі обов'язки: піклуватися батькам про дітей, а дорослим дітям — про непрацездатних батьків (стат­тя 51), захищати Вітчизну (стаття 65), охороняти природу (стаття 66), платити податки (стаття 67).

Закони держави повинні захищати людину, її права. Таких прав дуже багато — на життя, житло, харчування, медичну допомогу, знання, відпочинок. Права людини — це її певні можливості, які охороняються законом, те, що вона може робити для того, щоб вести повноцінне життя, і в чому їй не можуть відмовити.

Діти мають особливе право на піклування та допомогу з боку держави. Але, на жаль, життя, здоров'я, навчання, щастя дітей усього світу недостатньо захищені.

Сьогодні 250 млн дітей живуть за рахунок важкої праці, жебрацтва, пограбувань. ЗО млн дітей у світі не можуть на­вчатися. Кожний рік від хвороб помирають 5 млн дітей. По­ширюється торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовились батьки, для пересадки органів.

В Україні три чверті дітей із хронічними хворобами. З'явився новий тип дітей — «діти вулиці» (особливо у ве­ликих містах). Це діти, що залишили рідні домівки і живуть та харчуються, як заманеться. Основна маса з них має освіту З—4 класи. Більшість із них — малолітні злочинці, нарко­мани, торгівці наркотиками.

Запитання до учнів.

А як іще порушується право людини на життя? (Війна, вбивство.)



Слово вчителя.

Уся історія людства — це історія війн. Одна з найстрашніших війн тривала 6 років і закінчилася в 1945 році. (Учитель демонструє відповідні репродукції кар-


тин.)
Загинуло близько 60 мільйонів. Для них право на життя було порушено. Життя втратили люди, кількість яких перебільшує чисельність населення сучас-
ної України. І тоді у всьому світі зрозуміли, що треба об'єднатися для захисту прав людини. 24 жовтня 1945 року було створено ООН — Організацію Об'єднаних Націй (народів).

Організація Об'єднаних Націй — міжнародна організація, завдання якої — підтримка миру і безпеки у всьому світі.

Статут підписала 51 держава, зокрема й Україна. Мета ООН:


  • підтримувати мир у всьому світі;

  • розвивати дружні стосунки між державами;

  • діяти спільно, щоб допомогти бідним жити краще, ліквідувати бідність, хвороби, неграмотність у су­спільстві, попереджувати завдавання збитків довкіл­лю, заохочувати повагу прав і свобод людей.

Правила країн — членів ООН:

  • усі країни — члени ООН рівноправні;

  • усі країни — члени ООН повинні дотримуватися її Статуту;

  • держави повинні врегульовувати неузгодженості мирними шляхами;

  • держави повинні утримуватися від загроз військової сили або її застосування;

  • ООН не втручається у внутрішні справи країн;

— держави повинні намагатися сприяти діям ООН.

Загальним правам людини присвячено другий пункт пре­амбули Статуту ООН, його викладено одразу після пункту про лиха війн. Адже саме порушення прав людини лежить в основі всіх конфліктів. 10 грудня 1948 року різні народи вирішили і проголосили, що всі люди мають рівні права. Так виникла Загальна декларація прав людини.

Декларація — латинське слово, у перекладі означає «оголошення», «заява». Декларація — це документ, у яко­му викладено основні принципи, офіційно проголошені дер­жавою, міжнародними та іншими організаціями.

Загальна декларація прав людини — документ, у якому визначено основні права кожної людини у світі й передба­чено, що вони є основою свободи, справедливості й усеза-гального миру.

Загальна декларація є стандартом, а не законом. Але декілька пактів, що містять у собі основні елементи Декла­рації, були підписані в 60-ті роки 20 століття і набули чин­ності 1976 року, коли більшість країн їх ратифікувала.

Ратифікація — латинське слово — ухвала; затверджен­ня верховним органом державної влади міжнародного дого­вору, підписаного уповноваженими на це особами.

Це стало поворотним пунктом, оскільки означало, що країни, які підписали і ратифікували пакти Декларації, повинні її дотримуватися. Окрім цього, вони надали мож­ливість ООН контролювати уряд і слідкувати, чи не пору­шує він права своїх громадян.

У Декларації передбачено, що всі люди народжують­ся вільними і рівними у своїх правах і що не можна їх піддавати дискримінації через національну, етнічну, релігійну, расову ознаки, а також через стать, політичні переконання.

Але дорослі можуть захищати свої права від злодіїв, шахраїв, а діти ще не в змозі цього робити. Тому в 1989 році-представники урядів прогресивних (передових) країн світу, в тому числі й наша Україна, підписали Конвенцію про пра­ва дитини.



Конвенція — теж латинське слово — угода; міжнародний договір між державами з певних питань. У даному випад­ку — з питань прав дитини.

У цій Конвенції країни домовилися охороняти права всіх дітей світу. Там записано, що дитиною вважається людина, якій ще не виповнилося 18 років.

Згідно з Конвенцією про права дитини Україна у квітні 2001 року прийняла Закон про охорону дитинства.

Зараз ми помандруємо по сторінках цієї Конвенції.



Робота з Конвенцією про права дитини.

Учитель роздає картки, на яких записані основні статті Конвенції про права дитини. Учні по черзі читають по одній статті і своїми словами пояснюють її зміст.



Гра «Хто перший?».

Учитель роздає картки, на яких перелічені певні права й обов'язки, і пропонує учням відповідно з'єднати їх стріл­ками. Виграє той, хто першим виконає завдання.

ПРАВА


  • На життя та охорону здоров'я;

  • на навчання;

  • на ігри, розваги, відпочинок;

,• на користування бібліотеками, відвідування пам'я­ток культури;

  • на свободу об'єднань і мирних зібрань;

  • на захист від роботи, яка шкодить здоров'ю і роз­витку.

ОБОВ'ЯЗКИ

  • Дотримуватись правил дорожнього руху;

  • берегти природу, пам'ятки культури;

  • старанно вчитися;

  • дотримуватись правил особистої гігієни;

  • дотримуватись моральних норм поведінки;

  • виконувати посильну хатню роботу за дорученням батьків;

  • дотримуватись розкладу дня й ощадливо використо­вувати час.

Інсценування «У кабінеті директора», шжшшшннншивк

Директор у кабінеті зайнятий роботою, заходить Учи­телька з Учнем.



Учителька. Дозвольте, Іване Івановичу? (Тягне учня за рукав.)

Директор. Заходьте, що трапилося? Учителька. Знову цей Сидоренко вибив шибку на першо­му поверсі. (Учень стоїть, похнюпившись.)

Директор. Маріє Іванівно, як це трапилося?

Учителька. Грали у сніжки, іншого місця їм не знай­шлося.

Директор. Батьків повідомити, хай відшкодують.

Запитання до учнів.

Хто порушив обов'язок?

Чиї порушені права?

Інсценування «Удома»

Тато читає газету, до нього, ледве пересуваючи ноги, підходить Син із щоденником.



Тато (читаючи). Ех, знову «Динамівці» внічию зіграли з Іспанією.

Син. Тату, підпиши щоденника!

Тато. Що там знову?

Син. Зауваження та «2» з української мови.

Тато. Ах ти, негіднику, я ж тебе попереджав! (Дістає ремінь.)

Син. Тату, я більше не буду! Я виправлюсь! (Тікає від батька.)

Тато. Я тобі дам зараз зауваження... (Наздоганяє сина.)

Чиї права порушені? Що не виконав син?



Тестування «Чи знаєш ти права та обов'язки?»,

Учні позначають правильну відповідь.



1. Який документ про права дітей затвердила ООН у 1989 році?

а) Загальна декларація прав людини;

б) Конвенція про права дитини;

в) Закон України про охорону дитинства.



2. Який документ про права дітей прийняла Україна у 2001 році?

а) Загальна декларація прав людини;

б) Конвенція про права дитини;

в) Закон України про охорону дитинства.

3. Як називається основний закон України, де записані всі права та обов'язки?

а) Загальна декларація прав людини;

б) Конвенція про права дитини;

в) Конституція України.

4. Це те, що ти повинен робити, щоб бути корисним собі та іншим:

а) обов'язок;

б) право.

5. Це те, що ти можеш робити:

а) обов'язок;

б) право.



Заключне слово вчителя.

У кожного з над є права, і ми повинні добре знати їх та вміти ними користуватися. Але слід знати не лише свої права, а й обов'язки. Прагнучи відстояти свої права, не порушуйте права інших.



Довіра і співпраця.

Мета: сприяти активному засвоєнню учнями понять «довіра», «співпраця», «друг», «дружба»; виро­бити в учнів почуття відповідальності у ставленні одне до одного; створити атмосферу довіри між учнями; формувати почуття довіри у стосунках між ровесниками, однокласниками; розвивати в учнів такі важливі моральні якості, як добро­зичливість, співчуття, взаємодопомога, вірність; виховувати відповідальність і повагу до прав ін­ших у класі, почуття дружби і товариськості; до­помогти учням зрозуміти, що, поважаючи права інших людей, вони спонукають їх довіряти собі й у відповідь поважати їхні права, фломастери; чисті аркуші паперу, до підготовки до заняття вчитель залучає одного учня-читця — дівчинку, яка буде читати або роз­повідати текст «Як знайти подругу?». Перед за­няттям учитель записує на дошці епіграф: «Друж­ба закінчується там, де починається недовіра» (Сенека).

Хід заняття

Слово вчителя.

Чи можете ви уявити своє життя ізольованим від інших людей?

Справді, важко назвати щось більш важливе для люди­ни, ніж її взаємини з іншими людьми.

У дитячому садочку ви спілкувалися з дітками в одній групі. А зі вступом до школи колений із вас став частиною класу, у вас з'явилися нові стосунки з учителем, товариша­ми по класу, школі, нові обов'язки. У процесі навчання між вами склалися певні відносини. І зараз ми побачимо, наскільки ви довіряєте одне одному.

Учитель пропонує учням розбитися на пари і зав'язує очі одному учневі в кожній парі. Інший учень у парі стає «пово­дирем» і водить свого партнера з пов'язкою по кімнаті.

«Поводирі» повинні придумати для свого партнера різні вправи, наприклад, за допомогою методу «мозкового штур­му»: розрізнити предмети на дотик, запах, смак; бігати по гладенькій площині; переступити калюжу; пройтися по ко­лоді тощо.

Пари міняються ролями.

Учитель ставить запитання:



  • Що ви відчували, коли були «незрячим» або «поводи­рем»?

  • Як ви порозумілися?

  • Якій ролі ви надаєте перевагу? Чому?

  • Чи усвідомлювали ви свою відповідальність, коли були «поводирем»?

  • Чи довіряли ви своєму «поводиреві»?

  • Чи змогли б ви всі так легко орієнтуватися, якби поруч не було товариша, якому довіряєш, словам якого повніс­тю віриш?

Слово вчителя.

Сьогодні ми будемо говорити про довіру між людьми вза­галі, й між учнями в класі зокрема. А епіграфом нашої години спілкування будуть слова Сенеки: «Дружба закінчується там, де починається недовіра». (Учитель звертає увагу уч­нів на дошку, де записаний епіграф.)



Бесіда.

Як ви розумієте цей вислів?

То що є основою дружби?

Чи можуть усі в класі бути друзями?

Які вчинки зміцнюють дружбу, а які — руйнують?

Робота З ПРИСЛІВ'ЯМИ.

Дерево міцне корінням, а людина — друзями.

Не той друг, що лащиться, а той, хто печалиться.

З добрим дружись, а лихих стережись.



(Учні наводять свої прислів'я і приказки про дружбу.)

Слово вчителя.

Товаришувати можна з багатьма дітьми, а дружити — лише з одним чи кількома. Адже друзів пов'язує велика довіра, повага один до одного, принциповість у взаєминах, симпатія, взаємодопомога.


Гра «Я почну, а ти — закінчуй».

  • Друг — це той, хто...

  • Мого кращого друга я ціную за...

  • Справжній друг ніколи не...

  • Я можу бути гарним другом, тому що...

  • Дружити — це значить...

Слово вчителя.

Я чула, що дехто з вас довірив би своєму другові навіть заповітну таємницю. А що б ви сказали про цю дівчинку?

А у мене новина:

В мене тайна є одна!

А яка у мене тайна,

Я нікому не скажу.

От лиш Галочці, звичайно,

Я із Галею дружу,

Я скажу лиш наодинці.

Не скажу про це Маринці,

Бо Маринка наша все,

Мов сорока, рознесе.

Тільки я скажу потому:

«Не кажи, гляди, нікому.

•А розкажеш хоч комусь,

Я з тобою роздружусь».

Раптом ранком біля ґанку

Зустрічаю я Тетянку.

Щось не терпиться мені:

Чи сказати їй, чи ні?

Бачу Катю — теж подружка,

Чи шепнути їй на вушко?

Чи сказати хоч слівце,

Щоб ніхто не знав про це?

Тільки що це? Вір не вір,

Знає тайну цілий двір.

Як це сталось? Ціле диво!

От яка я нещаслива!



М. Пригара

Дружба не може бути міцною, якщо-в ній немає місця довірі, чесності, принциповості. Друг завжди допоможе в біді, захистить, підтримає, але він повинен і першим прямо сказати про твої вади чи хиби, запропонувати їх виправити.

Важливо також навчитись справедливо оцінювати спра­ви класу, чесно говорити собі й товаришу про недоробки.

А як розрізнити чесність і ябедництво? Зараз я розкажу вам про випадок, що трапився в одному класі однієї школи.



Коли вчителька принесла контрольні, Оленка з Тама­рою ще були подругами. І коли почали виставляти оцінки в журнал і кожний називав свою оцінку, усе йщло добре. Але ось назвали прізвище Оленки. «Десять»,— сказала вона. Тамара так і підскочила: у зошиті подруги була вісім­ка. «Вона говорить неправду! — закричала Тамара.— У неї не «десять», а «вісім».

Оленка образилась на Тамару. «Я розумію, я вчинила по-


гано. Але хіба повинні подруги робити Тамара?

Чи, може, по-чесному так і треба?»



Запитання до учнів. Як ви гадаєте, хто з дівчаток правий?

Слово вчителя

Легко, радісно жити пліч-о-пліч з тими, хто не акцентує уваги на невдачах інших, не хизується власним авторитетом, службовим становищем батьків, престижними речами.

Послухайте вірш і скажіть, чи можна вважати дівчаток подругами. (Цей вірш може бути розіграний учнями у ви­гляді сценки.)

П'ятикласниця Людмила

Вранці мамі заявила:

— Все, до школи я не йду!

Я не стерплю цю біду.

Щастя скінчено моє:

Адже в Рити джинси є!

І тепер зі мною Рита

Відмовляється дружити...

Здивувалась мама дуже:

— Ви ж були найкращі друзі?!


  • Так. Але сказала Рита,

  • Поки буду я ходити

Не у джинсах, а в спідниці,

Їй не хочеться й дивиться,

Бо вона вважає: жінці

Для краси потрібні джинси...

Мамо! Дружбу виручай:

Джинси і мені придбай!

Мама спершу подивилась

На похнюплену Людмилу,

А потім мовила: «Діла-а-а...


  • Ви — спраавжні подруги...»

Й пішла... А ви що скажете мені:

Це справжні подруги чи ні?



Запитання до учнів.

Що є основою їхньої дружби?

А як би мало бути між подругами?

Яким треба бути, щоб із тобою хотілося дружити, довіря­ти тобі?



Слово вчителя

А часто буває так, що дуже хочеться мати справж­ніх друзів, яким можна довіритися, порадитися з ними, але...



Виступ учениці.

Учениця. Можливо, я чогось не розумію — інакше чому мені так не щастить на подруг? Спочатку я дружила з Валею Ростопчиною. Вона, нічого не скажу, хороша дівчи­на, усе тобі щиро розповість, але трошки лінькувата! їй би на дивані цілий день лежати і дивитися телевізор. Валя, на мене своїми лінощами погано впливала. Ми з нею не свари­лися, просто роздружилися.

Я почала ходити з Марійкою. Якось їй дещо розповіла про Вальку. Ніякого чесного слова, щоб вона про це мовча­ла, що це таємниця, я з неї не брала. Адже й так зрозуміло: подруга подрузі каже, а далі — могила. Хіба ні? Ну, а язи­ката Марійка роздзвонила по всій школі.

Звісно, після цього випадку я з Марійкою не розмо­вляю. Вона до мене підлизується, але я вирішила — з мене досить!

З Ларисою у мене теж дружба не виходить: вона все щось торочить, а я слухаю... Коли ж я хочу щось розповісти, Ла­рисі ніколи слухати.

Мені дуже хочеться мати справжню подругу, з якою можна порадитись і все їй розповісти. Вкотре я подумки перебираю наших дівчат, і що ж виходить: Оксана Гесь — донощиця і ненажера, у Лариски Швець тільки любов на умі, Симка зараз нерозлийвода з Валькою Розтопчиною... Я зовсім розгубилася, не знаю, як бути далі?

Запитання до учнів.

— Що б ви порадили дівчинці? (Учитель просить уч­нів уявити, що в класі росте дерево порад, і малює дерево на дошці. Учням роздаються маленькі аркушики і пропо­нується написати на них пораду дівчинці. Потім треба вийти до дошки й наклеїти свій папірець на дерево, нама­льоване вчителем. Учитель зачитує поради й обговорює їх з учнями.)

Зараз усі ви — школярі. Основна ваша праця — навчан­ня. Воно вимагає вміння жити в колективі, довіряючи одне одному, організованості, дисципліни, відповідальності за свої слова та вчинки. Саме в школі ви вчитеся підпорядко­вувати свої інтереси інтересам класу, шанувати старших, довіряти й поважати товаришів.

Якби люди були неуважні одне до одного, не раділи ус­піхам своїх товаришів, не співчували їм у невдачах, життя стало б нестерпно важким і сумним.

Вам ще довго доведеться крокувати з класу в клас пліч-о-пліч. Перед вами буде виникати безліч проблем, але я хочу сподіватись, що ви пронесете у своїх серцях довіру до людей, добро, уміння дорожити дружбою.


Здоров'я та його ознаки.


Обладнання:

Коментар:

МЕТА: розширити й поглибити поняття учнів про здоров'я і нездоров'я; сформувати уявлення про те, що здоров'я значною мірою залежить від них самих; роз'яснити учням, чому держава повинна опікуватися їхнім здоров'ям, і допомог­ти їм з'ясувати відповідальність держави з цьо­го питання; пропагувати здоровий спосіб жит­тя; допомогти учням сформувати співчутливе і активне ставлення до хворих дітей; розвивати уяву, мислення, творчі здібності учнів, ілюстративний матеріал (малюнок із коробки ві­тамінів «Мультитабс», зображення дітей, які зай­маються спортом, виснажених голодом дітей в Африці, переповненої лікарні, аптеки, де можна купити будь-які ліки, тощо; дві «квіточки-семицві-точки», дві газети — два білих аркуші з написа­ми «Право дитини на здоров'я та допомогу ліка­ря порушується» (чорним кольором) та «Право дитини на здорове життя та медичну допомогу виконується» (зеленим кольором); роздавальний матеріал (тести «Що треба робити, щоб бути здо­ровим» і «Чому держава повинна піклуватися про здоров'я своїх дітей», роздруковані аркуші з кро­свордом).

до початку заняття вчитель малює на дошці овал, а в ньому лише слово «Здоров'я».

Хід заняття

Бесіда.

Що, на вашу думку, означає це слово? (Учитель звер­тає увагу учнів на дошку, де в овалі написане слово «Здоров'я».)

Які асоціації воно викликає? (Відповіді учнів записують­ся на дошці: гарно вчишся, читаєш книжку, граєш у м'яча, усміхаєшся, прибираєш кімнату тощо. Потім учитель по­винен поставити запитання, яке узагальнює всі висловлені думки.)

Що ж для людини є найдорожчим? (Найціннішим для кожної людини є її здоров'я. Коли ти здоровий, легко впо­раєшся з будь-якою справою.



Купити здоров'я неможливо, тому його потрібно бере­гти і зміцнювати.)

А як зберегти здоров'я? (Додержувати розпорядку дня, правильно харчуватися, виконувати правила особистої гігіє­ни тощо.)

Що спричинює нездоров'я? (Невиконання цих правил, паління, вживання алкоголю, наркотиків.)

Слово вчителя.

Отже, якщо ви веселі, їсте з апетитом, міцно спите, удень рухливі й спритні, значить, ви здорові. Добре здоров'я — це коли у вас нічого не болить, на уроках ви уважні, старанні, активні. Ви здорові, коли нормально зростаєте, добре себе почуваєте.



Тестування «Що треба робити, щоб бути здоровим». «тама

Рано лягати спати.



  • Дивитися телепередачі про здоров'я.

  • Займатися спортом.

  • Правильно харчуватися.

  • Займатися фізичною працею.

  • Мати особисте мило і мочалку.

  • Не виходити на вулицю, не запрошувати нікого в гості.

  • Стежити за чистотою свого одягу та взуття.

Слово вчителя.

У Конвенції про права дитини записано, що всі діти світу мають право на допомогу лікарів. Держава повинна опіку­ватися їхнім здоров'ям, і відповідати за це.



Тестування «Чому держава повинна піклуватися про здоров'я своїх дітей».

Учні заперечують або стверджують наведені положення.



  1. Тому що із здорових дітей виростуть здорові та розум­ні дорослі громадяни.

  2. Якщо будуть хворіти і голодувати діти, країні буде соромно перед іншими державами.

3. Якщо діти нездорові, народ не має майбутнього.
(Під час обговорення відповідей слід зазначити, що всі ці

твердження правильні.)

Слово вчителя.

На жаль, у багатьох частинах світу діти хворіють, голо­дують, навіть вмирають.



Запитання до учнів

Звідки ми можемо дізнатися про всі сумні чи веселі но­вини у світі? (З теле- і радіопередач, газет.)



Слово вчителя.

Правильно, і всі ці новини для нас готують журналіс­ти. Хочете побувати на їхньому місці? (Учитель поділяє учнів на дві групи.) У нас є дві команди журналістів. Ви будете створювати новий випуск газети «Айболить». На ваших столиках багато малюнків і фотографій. (Команди мають однакові комплекти ілюстративного матеріа­лу.) Випуск першої команди має назву «Право дитини на здоров'я та допомогу лікаря порушується», другої коман­ди — «Право дитини на здорове життя та медичну допо­могу виконується».



(На гру відводиться 7—10 хв.)

Молодці, журналісти! Отже, там, де піклуються про здоров'я дітей, виконують право дитини на швидку і якісну медичну допомогу, там діти займаються спортом, отримують якісну і здорову їжу, вітаміни; якщо захворіли, лікуються в сучасних обладнаних лікарнях; допомагають їм добрі вмілі лікарі; є всі необхідні ліки.

А там, де право дитини на здорове життя, швидку і якіс­ну медичну допомогу не виконується, діти не мають чим зайнятися, палять, голодують, п'ють забруднену воду; якщо захворіли, не мають змоги лікуватися в лікарні, отримати допомогу освічених лікарів і необхідні ліки.

Кожна держава повинна турбуватися про здоров'я своїх дітей, але й ви самі та ваші батьки повинні докладати всіх зусиль, щоб ви росли здоровими.



Кросворд «Здоров'я».

Учитель роздає учням роздруковані аркуші з кросвордом і просить розв'язати його.



  1. Хай в тебе буде го­стрим, як в орла. (Зір.)

  2. Те, що ти чекаєш від лікаря при хво­робі. (Допомога.)

  3. Найвідоміший лі­кар. (Айболить.)

Дуже корисні солодкі й смачні плоди. (Фрукти.) Корисні плоди, що зростають на городі. (Овочі.) Те, що міститься у фруктах й овочах. (Вітаміни.) Покріпшають, якщо щоранку робити зарядку. (М'язи.)

Гра «Закінчи речення».

  • Якщо хочеш бути здоровим, то....

  • Якщо хочеш бути красивим, то....

  • Якщо хочеш бути розумним, то....

Слова для довідки: дотримуйся режиму дня, зай­майся спортом, стеж за своїм зовнішнім виглядом, ста­ранно навчайся.

Жила-була собі дівчинка. До неї потрапила чудова кві-точка-семибарвиночка. Чудовою вона була тому, що кож­на пелюстка мала виконати одне бажання. Шість пелюсток дівчина змарнувала на несерйозні бажання (можна зверну­тися до класу із запитанням — які?). А от сьому, остан­ню, пелюстинку дівчинка використала дуже розумно. Вона загадала, щоб хлопчик Вітя, який хворів на ногу та рухався лише за допомогою милиць,— одужав. Тепер вони граються разом.

Але так буває тільки в казках. У житті, на жаль, деякі хвороби вилікувати поки що неможливо. Діти, які мають якісь фізичні чи інші вади, теж хочуть учитися, гратися, спілкуватися з друзями.

Запитання до учнів

СЛОВО Вчителя:

Давайте уявимо собі, що на деякий час до нас потрапила чарівна квіточка-семицвіточка. (Учитель поділяє клас на дві групи і дає по одній квіточці на групу.) У вас є мож­ливість подумати й загадати по одному бажанню: як би ви допомогли дітям, які мають якісь фізичні вади, хворим. (На обговорення відводиться 5— 7 хв).



Заключне слово вчителя.

Діти, які мають фізичні та інші вади, мають право на особливу увагу і піклування дорослих і держави. Про Це записано у Конвенції про права дитини (стаття 23). Є спе­ціальні школи для дітей із фізичними вадами — слабким зором, слухом, хворою спиною тощо.

Держави роблять так, щоб ці люди не відчували себе самотніми, дають їм роботу, яку вони можуть виконувати, сплачують їм пенсії.

. Дуже часто люди з фізичними вадами стають відомими вченими, поетами, композиторами — навіть беруть участь у спортивних змаганнях. (Можна навести приклади з Кни­ги рекордів Гіннесса, продемонструвати фотографи, зобра­ження Бетховена, фрагментів Олімпійських ігор для ін­валідів тощо.) Але багато залежить від нашого ставлення до них.

Як ви гадаєте, яким чином ви можете допомогти хворому хлопчикові чи дівчинці?

а) Сидіти поряд із ним, зітхати;

б) дати грошей на нову іграшку;

в) прийти до нього, допомогти йому в навчанні, погра-


тися разом, послухати музику, почитати.


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка